Народний депутат – про фінансові законодавчі напрацювання і складнощі їх прийняття та перспективи сектору

Ми зустрічаємось з паном Демчаком, заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики та банківської діяльності, членом партії «Блок Петра Порошенка», раннім вечором п’ятниці у його громадській приймальні, що на Подолі, до речі, в одній будівлі з офісом його колишнього банку. Наш співрозмовник охоче відповідає на всі питання, уточнює моменти стосовно змісту своїх законопроектів, що не одразу зрозумілі StockWorld.com.ua, і навіть погоджується на публікації інтерв’ю без погодження. Мрія, а не спікер? Тож ми намагались дізнатись у нього, коли вітчизняний фінансовий сектор прийде до омріяного стану, і що для цього потрібно.

StockWorld.com.ua: Хотілось би розпочати бесіду із досить загального питання: як Ви оцінюєте розуміння парламентарями ролі та місця фондового ринку у вітчизняній фінансовій системі? Адже, зважаючи на успіхи в голосуванні тих чи інших законопроектів, є небагато підстав про те говорити.

Руслан Демчак: У Верховній Раді зібрані фахівці-практики з різних галузей. Природньо, що пересічний депутат, не може знатися на всьому. Для цього і існують профільні комітети, в яких парламентарі можуть реалізувати свою компетентність. Тому те, що депутати можуть не розбиратися в інвестиційному бізнесі, – нормально. І задача комітету фінансової політики і банківської діяльності, в якому, до речі, представлені різні фракції, через членів комітету донести до всіх депутатів ту чи іншу ідею. Наприклад, у Фракції Партії «Блок Петра Порошенка» прийнято довіряти думці членів відповідних комітетів. Тобто судження фахівця з певного профільного питання є базовим для прийняття рішення фракцією.

SW: І все ж таки, якщо говорити про кількісне вираження – скільки розуміється, скільки не розуміється?

РД: Можу говорити про себе. Це мій перший термін в Верховній раді, тому одразу, не маючи досвіду роботи з законопроектами, намагався читати всі тексти. Потім зрозумів, що це фізично неможливо, адже в них налічується десятки тисяч сторінок. Ти мусиш все прочитати, осмислити, потім ідуть зміни… Тоді я дослухався до рекомендації депутатів-старожилів – сконцентруватись на роботі свого комітету. Думаю, такий саме підхід працює і в інших моїх колег. Тому так: на фондовому ринку має знатися і знається Комітет з фінансової політики і банківської діяльності, і це логічно. SW: А як Ви оцінюєте ефективність роботи Парламенту із прийняття законопроектів стосовно розвитку фінансового сектору? РД: На жаль, з початку цієї сесії, якщо говорити про фінансову сферу, був розглянутий лише один законопроект, але я не можу назвати його суттєвим. Йде мова про відміну сплати 2 %-ого податку до Пенсійного фонду при продажі валюти, але ми ж розуміємо, що це поточні, не структурні зміни. А також один стратегічний – «Про споживче кредитування» (№2455), який імплементує Європейські директиви і Регламенти в цій галузі. Тому, сподіваюсь, що в один із найближчих «фінансових днів» Рада більш плідно попрацює.

SW: Торкнімось інших питань розвитку фінансового сектору. Ви є автором ряду законодавчих ініціатив щодо оздоровлення банківської системи, валютної лібералізації, що є певною мірою ключовими орієнтирами для вітчизняного фінансового сектору. В чому ще Ви вбачаєте пріоритети, необхідність структурних змін, висловлюючись Вашими словами?

РД: Досить складно перерахувати все, якщо мова йде більш ніж про 40 проектів. Акцентую увагу на основних напрямах, що знаменують собою усю подальшу законодавчу роботу. Перший – це створення ринкової інфраструктури, другий – посилення ефективності регуляторів і третій – підвищення захисту прав споживачів фінансових послуг. За кожним із них «стоїть» біля 15 законопроектів. 

SW: Які з них вже готові, на яких Ви та Парламент ще зосередите свої зусилля?

РД: В попередньому інтерв’ю ми з Вами вели мову про законопроект № 3498 про регульовані ринки і деривативи, який об’єднав в собі два напрями – розширення прав регуляторів та поліпшення інфраструктури. Є ще два законопроекти мого авторства – №2456д, супутній до прийнятого №2455, спрямований на захист прав споживачів фінансових послуг, а також законопроект №5361, що врегульовує використання платіжних систем та емісію і обіг електронних грошей. Після прийняття цього законопроекту в Україні отримують правове поле світові платіжні системи: Pay Pal, Apple Pay, Google Wallet та ін.

Окремо хочу розповісти про дуже прогресивний і потрібний банківському ринку, законопроект, що має «пройти по зеленому коридору», № 5388. Це зміни до закону про капіталізацію банків, які стосуються процедури приєднання банків і припинення здійснення банківської діяльності без ліквідації юридичної особи, тобто «самоліквідації» банку.

В банківському секторі є системна проблема – виведення  великої кількості банківських установ через примусову ліквідацію, що, в свою чергу, спричиняє велике навантаження на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, якщо вкладники неплатоспроможних банків так чи інакше отримують свої кошти через фонд, то акціонери, за чинним законодавством, не отримують буквально нічого. Розглянемо ситуацію – якщо навіть всі активи такого банку продаються і коштів достатньо на виплати 100 % вимог кредиторів, і, якщо якась сума залишається, то акціонери її не отримують! Кошти направляються на баланс ФГВФО, тобто на закриття проблем інших банків, які ліквідуються!

Наприклад, в банку «Хрещатик» акціонери за два дні до введення тимчасової адміністрації дійсно виводили кошти, бо зіштовхнулись із вибором: або втратити все, або хоч щось «спасти». Я не виправдовую їх. Але банківському сектору неодмінно потрібно дати можливість цивілізовано вийти з ринку, без порушення закону.

SW: Яким чином Ваша ініціатива вирішує ситуацію?

РД: По-перше, ми спростили процедуру приєднання банків – вона раніше не була прописана. Тепер можна буде швидко вступити у правонаступництво новим банком за зобов’язаннями та активами банку, що припиняє свою банківську діяльність. Лише уявіть – скільки в кожному банку кредитів, заставного майна, іншого майна, корпоративних прав, акцій, іпотек, обтяжень, і все це необхідно перереєструвати. Тому законопроект спрямований на швидку процедуру переводу активів та пасивів від банку, що ліквідується, до банку-правонаступника. Це все потрібно для того, аби з двох банків створити один, капітал якого відповідатиме вимогам регулятора. Ми разом з моїм колегою, Михайлом Довбенком, який є співавтором даного законопроекту, прописали цей момент таким чином, щоб статутні капітали просто об’єднувались. Звісно, зважаючи на вартість акцій, і тут також передбачена пришвидшена процедура прийняття рішення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, в тому числі щодо деномінації. Передбачена спрощена процедура отримання дозволу Антимонопольним комітетом.

SW: А якщо банк «потерпає», але при цьому не знайшов, до кого приєднатися?

РД: В такій ситуації банк, що хоче цивілізовано покинути ринок, може подати заяву до Національного банку про готовність здачі банківської ліцензії. Раніше, якщо банк писав таку заяву, він мав ліквідуватись і як юридична особа. Зараз буде прописана можливість, після надання 180 днів на закриття усіх зобов’язань – стосовно вкладників, кредиторів (крім субординованих боргів), НЕ повністю ліквідовуватись, а, наприклад, отримати дозвіл на факторингову діяльність, чи продовжувати діяльність як професійного учасника фондового ринку, якщо банк мав ліцензії зберігача чи торгівця. Єдине, що потрібно буде зробити, – змінити назву (небанківська установа не може містити у назві слово «банк»). Можна навіть стати компанією нефінансового сектору, згорнувши всі видані кредити. Таким чином, ми не ліквідуємо підприємство, даємо можливість акціонерам банку, які не можуть докапіталізувати свої банки, цивілізовано вийти із банківського ринку. І, якщо ми зможемо оперативно, протягом наступних двох місяців, прийняти цей законопроект, то найближчим часом побачимо багато зливань, точніше, приєднань, можливо, і перекваліфікації банків у фінансові компанії. До речі, це вже звична світова  практика. І, найголовніше, ми перестанемо бути свідками такого масового примусового виводу банків з ринку.

SW: До яких ще законодавчих актів Ви докладаєте наразі зусилля?

РД: Хотів би звернути увагу на законопроект №5068, спрямований на захист прав власників деяких видів облігацій. А саме корпоративних, муніципальних облігацій та облігацій, випущених міжнародними фінансовими організаціями (МФО). Це нові і затребувані інструменти; в бонди МФО, гадаю, будуть активно вкладатися банки, а муніципалітети, напевно, будуть значно активніше випускати свої боргові папери – децентралізація цьому допоможе. Тому потрібно захистити права потенційних власників цих інструментів, зважаючи на попередню негативну практику, в тому числі дефолти за корпоративними облігаціями. Ми передбачили цілий комплекс мір, спрямованих на захищеність та підтримку інвесторів.

Не можна не згадати про деривативи, що стануть новим ковтком для фондового ринку, адже базовим активом може бути будь-що, що торгується на організованомуу ринку, але передусім варто робити ставку на сільгосппродукцію. Коли з’являться ці інструменти, і ринок буде готовий їх прийняти, зокрема, під них працюватиме інфраструктура (біржі, БТС – багатосторонні торгівельні системи – авт., клірингові установи), коли будуть розширені повноваження регулятора, передусім – вчасно реагувати на зловживання, у ринку з’явиться колосальний ресурс. І не лише зовнішній, а й внутрішній. Я певен, що ці інструменти будуть користуватись попитом у внутрішніх інвесторів.

SW: Як Ви оцінюєте перспективу прийняття вказаних Вами законопроектів і взагалі розгляду інших законодавчих ініціатив, спрямованих на розвиток фінансового сектору?

РД: Я вбачаю складність у тому, що взагалі досить мало наших, фінансових, законопроектів виноситься в зал. Мабуть, депутати з інших комітетів більше «працюють ліктями». Наприклад, це стосується комітетів з соціальної, податкової, бюджетної політики, паливно-енергетичного комплексу та економічного розвитку, промисловості та підприємництва. Вочевидь, вони вміють переконати Голову Верховної Ради, членів Погоджувальної ради, що займається формуванням порядку денного поточного сесійного тижня, про те, що саме їх законопроекти потрібно розглядати першочергово в залі. Ще одна проблема, – представники фінансового ринку бояться змін і  використовують свої приватні контакти із діючими депутатами. Зрізають голоси, приходять знімати в залі із розгляду системоутворюючі законопроекти. Такі «лоббісти» блокують реформи, маючи ілюзію, що краще довше попрацювати у «мутній воді», не розуміючи, що створюють для себе ж проблеми. Тут прошу підтримки прогресивної частини фінансового ринку.

SW: Останнім часом дуже активно обговорюється просування України у рейтингу Doing Business, про ті законопроекти, що спрямовані на підвищення позицій України в ньому. Як Ви можете оцінити ці успіхи, зокрема, щодо реєстрації підприємств та підприємців, захисту прав міноритаріїв? Що ще необхідно зробити в цьому напрямі? Та чи варто взагалі – що цей рейтинг насправді може змінити, покращити, вдосконалити?

РД: За попередній рік ми просунулися у рейтингу лише на три позиції, це дуже мало. Але нам потрібно продовжувати працювати у цьому напрямі, бо цей рейтинг є показовим для багатьох інвесторів. Стосовно законодавчих актів розробки нашого комітету – ми завжди працюємо, пам’ятаючи про це, в тому числі про захист прав та інтересів акціонерів.

SW: Такими питаннями ми зазвичай завершуємо бесіди з багатьма нашими спікерами. Що б Ви хотіли розповісти StockWorld, а ми у Вас не спитали?

РД: Дуже важливим є сьогодні для України імплементувати європейські директиви і регламенти, що стосуються фінансового сектору, законодавчі зміни, які ми наразі провадимо, ідуть так чи інакше у цій канві. Наголошу, що втілюючи у життя ці реформи, ми будуємо ринок капіталу. Гадаю, що нам не варто вигадувати велосипед – все і без нас давно працює у світі. Тож ми повинні орієнтуватись саме на цю ціль, на таку стратегію. Впровадивши європейські стандарти, ми зможемо дуже швидко запустити в Україні ринок капіталу, який за своїм обсягом може бути не менше банківського.

SW: Ви гадаєте, цього достатньо – взяти і «пересадити» європейське законодавство в український грунт?

РД: Безумовно, треба зважати на українську специфіку. Але хіба у нас є ринок капіталу, хіба нас влаштовує стан інвестиційної сфери? Це риторичне питання. Знаєте, Лех Валенса сказав: «Жити за європейськими стандартами важко, але поза їх межами – неможливо». Тож, певен, ми маємо на це рівнятися і орієнтуватися.

https://www.stockworld.com.ua/

Банки отримують шанс вижити

Руслан Демчак та Михайло Довбенко, депутати Комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності пропонують вдосконалити процедуру  реорганізації банків шляхом приєднання та припинення здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи

Про це свідчить зареєстрований законопроект №5388 «Про внесення змін до Закону України "Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків" щодо вдосконалення процедур спрощеної капіталізації та реорганізації банків». Цей Закон має тимчасову дію до 1 січня 2019 року, тому має можливість регулювати норми, які зазначені у Цивільному та Господарському Кодексах, законах «Про акціонерні товариства», «Про банки та банківську діяльність» без зміни цих законів та кодексів.

Так, українські банки мають привести статутний капітал до розміру, не меншого, ніж: 200 млн гривень - до 11 липня 2017 року; 300 млн гривень - до 11 липня 2018 року; 400 млн гривень - до 11 липня 2019 року; 450 млн гривень - до 11 липня 2020 року; 500 млн гривень – до 11 липня 2024 року.

Як зазначає один із авторів зареєстрованого законопроекту Руслан Демчак: «Єдиним швидким шляхом виконання вимог капіталізації та збільшення розміру статутного капіталу банку можливо за рахунок додаткових внесків. Нажаль, враховуючи сьогоднішню складну економічну ситуацію, не кожен акціонер банку спроможний це зробити. Альтернативним способом дотримання банками вимог законодавства, може стати злиття (приєднання) банків.

Проте, такий інструмент зараз майже не використовуються з огляду на його складність та тривалість процедури. Основним недоліком є те, що механізм приєднання не враховував специфіку банківської діяльності. Крім того, чинним законодавством недостатньо врегульована процедура і порядок припинення установою банківської діяльності за рішенням її акціонерів, з відповідним відкликанням банківської ліцензії, обов’язково  ліквідувалась і сама юридична особа. Що унеможливлювало ведення бізнесу в подальшому такою особою, як небанківська фінансова для прикладу» - пояснив парламентар.

Законопроект №5388 описує процедуру приєднання банку (Банк що приєднується) до іншого банку (Банк правонаступник), а також описує процедуру припинення банком здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи.

Важливо, що з метою захисту інтересів вкладників, проектом закону пропонується вирішити проблему забезпечення безперервності обслуговування клієнтів банку, що приєднується, протягом проведення усієї процедури реорганізації.

При приєднанні клієнти будуть проінформовані про Банк правонаступник, а всі умови договорів залишаються незмінними. У разі припинення банком здійснення банківської діяльності, всім вкладникам та кредиторам такого банку будуть повернуті вклади і заборгованість у повному об’ємі і тільки після цієї обов’язкової процедури НБУ відкличе ліцензію у банка. Якщо ж банк по якимось причинам не знайде вкладника чи кредитора за адресою вказаною в банківському договорі протягом 30 днів, то кошти будуть перераховані на депозитарне зберігання визначеній нотаріальній конторі, де клієнти Банку у зручній для них час отримають свої вклади поза процедурою припинення Банком здійснення банківської діяльності.

Як зазначив народний депутат Михайло Довбенко: «Важливо, що для банка, який припиняє здійснення банківської діяльності, не обов’язково, згідно законопроекту, дострокове згортання його активів, після здачі банківської ліцензії він може далі обслуговувати видані ним кредити у якості факторингової компанії».

«Загалом прийняття законопроекту сприятиме стабілізації роботи банківського сектору.   Сподіваюсь, що на наступному тижні законопроект буде внесений в порядок денний поточної сесії Верховної Ради» - розказав Руслан Демчак.

В свою чергу Довбенко додав, що законодавчі зміни були розроблені разом із експертами НБУ та є надважливими і  довгоочікуваними для банківського сектору: «Ми надаємо банкам додатковий механізм вижити на ринку у надскладних економічних обставинах, або цивілізовано вийти із банківського ринку і продовжити бізнес вже у якості небанківських фінансових установ, а клієнти в свою чергу отримують захист їх прав та вкладів у повному об’ємі».

Проводить кластеризацию банковской системы можно только с внесением соответствующих изменений в нормативно-правовые акты

В основу классификации банков I и II групп Нацбанк заложил понятные и прозрачные критерии. Есть государственные банки, есть коммерческие, а есть банки с иностранным капиталом. В основе классификации банков III и IV групп совершенно другие критерии. В СМИ уже появлялись перечни групп, на которые Нацбанк якобы поделил кредитные учреждения, и названия банков, которые были отнесены к тому или иному кластеру. И хотя в НБУ неоднократно заявляли, что подобные списки являются неправомочными, у меня есть информация, что определенная работа в НБУ все же ведется. Например, я знаю о двух случаях, что в банках, отнесенных к самому худшему кластеру, уже работают кураторы.

Нельзя проводить кластеризацию без внесения соответствующих изменений в нормативно-правовые акты: в закон «О банках и банковской деятельности», в Хозяйственный кодекс, в акты НБУ. Пока никакого официального постановления о делении на кластеры я не видел. А если его нет, нельзя даже надзор строить по кластерному принципу. Безусловно, НБУ может использовать внутренние методики – это его право. Но ставить штампы – значит нарушать систему свободной конкуренции.

Однако вопрос кластеризации – не единственный, который беспокоит банкиров. Хотелось бы получить ответ, как цивилизованным путем уйти с рынка. Насколько мне известно, один из банков подал в НБУ предложение по самоликвидации, однако регулятор к этому не готов. В Украине не было еще ни одного прецедента. А выводить банки с рынка за один день путем введения временной администрации – неправильно. Нужно найти способ цивилизованного выхода с рынка.

Сейчас единственный вариант, который есть у банков, – объединение. Мне кажется, регулятору нужно прописать возможность получения «усеченных» банковских лицензий. Это позволит естественным путем сегментировать весь банковский сектор. По типу лицензии можно будет делить банки на кластеры. Банки же смогут самостоятельно решать, что им делать: выбрать подходящий кластер или объединиться с другими банками и стать универсальным учреждением. Возможно, кто-то захочет заниматься расчетно-кассовым обслуживанием. К расчетным банкам могут выдвигаться наименее жесткие требования к капиталу. Если учреждение не сможет выполнять даже эти нормативы, оно сможет перерегистрироваться в финансовую компанию. В случае ликвидации Нацкомфинуслуг финкомпании будут подконтрольны НБУ, поэтому никаких существенных перемен для такого учреждения не будет.

finclub.net

Коли відновиться кредитування в Україні?

Групою народних депутатів України з метою досягнення стабілізації економіки та підвищення якості і доступності фінансових послуг в рамках стратегічних задач визначених у «Стратегії розвитку України 2020» та Коаліційні угоді розроблено законопроект, яким покликано відновити довіру між позичальниками та кредиторами – №2286а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення довіри між позичальниками та кредиторами».

Нажаль сьогодні більшість банків згорнули свої програми кредитування і працюють лише з окремими клієнтами, репутація яких перевірена роками, або на тих умовах, що не дозволяють охопити весь ринок. Кошти банків сьогодні спрямовуються переважно не на довгострокове кредитування, а на короткі споживчі позики та безризикові інструменти НБУ та Уряду.

Ще одна тенденція банківського бізнесу – це проблемність стягування заставного майна. За оцінками незалежних експертів рівень ефективності Державної виконавчої служби України сьогодні лише 3-4%. При цьому існують високі затрати стягувачів та боржників при примусовому виконанні рішень, за даними Світового банку близько 40% стягнутої заборгованості перерозподіляється на користь третіх осіб.

Таким чином, банківський сектор України, як «кровоносна система» розвитку економіки перетворюється на малорозвинений бізнес для виконання окремих обслуговуючих операцій, по типу переказу коштів або зарплатних проектів.

Новий законопроект щодо відновлення довіри між позичальниками та кредиторами, спрямований в першу чергу на встановлення прозорих та чесних правил взаємодії банку і клієнта, на побудові правовідносини на основі повного розуміння відповідальності за свої кроки.

Законопроект покликаний вирішити в першу чергу питання зменшення ризиків банківських установ на всіх стадіях кредитування: видача, обслуговування, повернення. Адже високі ризики банків при здійсненні кредитування, б’ють не тільки по банківських установах.  Від цього страждають і вкладники та інші кредитори банків, а також добросовісні позичальники, які змушені сплачувати високу вартість кредитних ресурсів.

Законопроектом передбачено внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Це викликано необхідністю ліквідації дискримінаційного статусу забезпечених кредиторів у процедурі банкрутства та вдосконалення законодавства з метою унеможливлення використання процедур банкрутства для ухилення від повернення отриманих кредитів.

 Внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо доступу до інформації державних реєстрів та баз обумовлено тим, що 12.09.2012р. розпорядженням Кабінету Міністрів України  №940-р було внесено зміни до низки нормативних документів, які регулюють діяльність державних реєстрів. У результаті – з 01.01.2013 р. банки втратили пряму можливість отримувати інформацію із Єдиного реєстру довіреностей та Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів.

Оперативне отримання інформації з державних реєстрів надасть можливість оперувати об’єктивними даними про потенційного клієнта, його майновий стан та зобов’язання (як на стадії отримання кредитів, так і в процесі стягнення заборгованості).

Необхідне внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо форми договору застави транспортного засобу та опису основного зобов’язання в договорі застави рухомого майна.

За відсутності підтримки гарантій прав та законних інтересів кредиторів-інвесторів та боржників (позичальників), вітчизняних автовиробників банківські установи не зацікавлені в активному відновленні кредитування, в тому числі, кредитування придбання автомобілів та кредитування аграрного сектору України та промислових підприємств на придбання спеціалізованої сільськогосподарської техніки / великотоннажної технологічної техніки.

Необхідність внесення змін до ЗУ «Про банки і банківську діяльність»  зумовлена тим, що у банківських установах знаходяться крім грошових коштів померлих власників ще й інше рухоме майно, що перебуває на збереженні у банківських установ, за договорами про надання в оренду індивідуального сейфа для зберігання цінностей, та/або у заставі, за договорами закладу тощо.

Через відсутність нормативних підстав додатково у довідках зазначати інформацію щодо іншого рухомого майна, виникає неврегульованість, яка обмежує права спадкоємців на отримання спадщини у повному обсязі.

Необхідність внесення змін до ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»  зумовлена неможливістю користуватися своїми коштами особам, які знаходяться за кордоном. Наприклад, пенсіонерам чи особам, що не мають фізичної можливості з’явитися до банку для отримання картки. Діючі норми наразі також не дають змоги довіреним особам, що мають належним чином засвічені довіреності, отримувати платіжні картки.

Прийняття вказаних змін сприятиме зменшенню ризиків банківських установ у взаємостосунках із клієнтами, у перспективі це сприятиме здешевленню кредитних ресурсів, що зробить банківський кредит більш доступним для суб’єктів господарювання та громадян. Також прогнозований позитивний результат лише від розформування резервів, які сформовані банками під негативно класифіковані кредити, принесе Державному бюджету України до 20 млрд. грн. (за рахунок сплати податку на прибуток).