Страшно жити в країні, яка скотилася до інфраструктурної кризи

Страшно жити в країні, яка скотилася до інфраструктурної кризи. Ми всі пам’ятаємо радянську медицину, яка фінансувалася із бездонного бюджету, при таких обставинах вона працювала і навіть досліджувала.
Сьогодні ми маємо ту ж радянську структуру медицини, але із українськими можливостями фінансування. В результаті – двадцятирічна деградація і ілюзія наявності медичної допомоги.
Це б не було так страшно, якби не стосувалося безпеки нашого життя. Якщо ти навіть губернатор і головний лікар обласної лікарні готовий витирати твої мешти, просто так, у вдячність що він тут працює, не будуй ілюзій – коли твій п’ятирічний онук знайде під твоїм ліжком зброю і випадково травмує собі пострілом долоню, не виявиться вчасно, ні льоду, ні транспорту, щоб доставити дитину до Відня.
Держава має шукати не гроші, щоб латати діри ілюзорно існуючої системи, а людей – особистостей, які здатні усвідомити, взяти на себе відповідальність і створити паралельну сучасну систему (в даному прикладі, охорони здоров’я), яка в перспективі поглине залишки існуючої.

Величезна проблема України – тотальна некомпетентність

Величезна проблема України – тотальна некомпетентність, природа якої спадкова закомплексованість та бідність. 
Ми – бізнесмени, ті, хто зрозумів природу речей, начебто маємо бути задоволеними цим, бо таким людям простіше продати наші товари та послуги. Не було б це так страшно, якби ці споживачі не були нашими вчителями, лікарями, суддями та прокурорами. Міграція в країну із працюючою інфраструктурою не вирішує всі проблеми. Ваш бізнес і його менеджмент залишається тут. Тому ми – кожен, маємо внести свій внесок в зміну суспільної свідомості – передати свій компетентний досвід. Механізмів безліч: безкоштовні тренінги, ведення блогів, підтримка талановитої молоді, фінансування телевізійних проектів і багато іншого.
А що ж держава? Вивести таку діяльність в розряд суспільної цінності. Як це в Європі, якщо ти не фінансуєш соціальні проекти, ти ніколи не будеш визнаний як успішна людина у соціумі.
А що ж прокуратура та судді? Якщо держава не змінить свою орієнтацію із створення вертикалі зі своїх – на стратегію компетентності та не створить для цього відповідні формуючі інституції (бо навіть у Радянському Союзі була вища партійна школа) то із цієї країни точно виїдуть всі поважаючі себе люди.