Банки отримують шанс вижити

Руслан Демчак та Михайло Довбенко, депутати Комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності пропонують вдосконалити процедуру  реорганізації банків шляхом приєднання та припинення здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи

Про це свідчить зареєстрований законопроект №5388 «Про внесення змін до Закону України "Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків" щодо вдосконалення процедур спрощеної капіталізації та реорганізації банків». Цей Закон має тимчасову дію до 1 січня 2019 року, тому має можливість регулювати норми, які зазначені у Цивільному та Господарському Кодексах, законах «Про акціонерні товариства», «Про банки та банківську діяльність» без зміни цих законів та кодексів.

Так, українські банки мають привести статутний капітал до розміру, не меншого, ніж: 200 млн гривень - до 11 липня 2017 року; 300 млн гривень - до 11 липня 2018 року; 400 млн гривень - до 11 липня 2019 року; 450 млн гривень - до 11 липня 2020 року; 500 млн гривень – до 11 липня 2024 року.

Як зазначає один із авторів зареєстрованого законопроекту Руслан Демчак: «Єдиним швидким шляхом виконання вимог капіталізації та збільшення розміру статутного капіталу банку можливо за рахунок додаткових внесків. Нажаль, враховуючи сьогоднішню складну економічну ситуацію, не кожен акціонер банку спроможний це зробити. Альтернативним способом дотримання банками вимог законодавства, може стати злиття (приєднання) банків.

Проте, такий інструмент зараз майже не використовуються з огляду на його складність та тривалість процедури. Основним недоліком є те, що механізм приєднання не враховував специфіку банківської діяльності. Крім того, чинним законодавством недостатньо врегульована процедура і порядок припинення установою банківської діяльності за рішенням її акціонерів, з відповідним відкликанням банківської ліцензії, обов’язково  ліквідувалась і сама юридична особа. Що унеможливлювало ведення бізнесу в подальшому такою особою, як небанківська фінансова для прикладу» - пояснив парламентар.

Законопроект №5388 описує процедуру приєднання банку (Банк що приєднується) до іншого банку (Банк правонаступник), а також описує процедуру припинення банком здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи.

Важливо, що з метою захисту інтересів вкладників, проектом закону пропонується вирішити проблему забезпечення безперервності обслуговування клієнтів банку, що приєднується, протягом проведення усієї процедури реорганізації.

При приєднанні клієнти будуть проінформовані про Банк правонаступник, а всі умови договорів залишаються незмінними. У разі припинення банком здійснення банківської діяльності, всім вкладникам та кредиторам такого банку будуть повернуті вклади і заборгованість у повному об’ємі і тільки після цієї обов’язкової процедури НБУ відкличе ліцензію у банка. Якщо ж банк по якимось причинам не знайде вкладника чи кредитора за адресою вказаною в банківському договорі протягом 30 днів, то кошти будуть перераховані на депозитарне зберігання визначеній нотаріальній конторі, де клієнти Банку у зручній для них час отримають свої вклади поза процедурою припинення Банком здійснення банківської діяльності.

Як зазначив народний депутат Михайло Довбенко: «Важливо, що для банка, який припиняє здійснення банківської діяльності, не обов’язково, згідно законопроекту, дострокове згортання його активів, після здачі банківської ліцензії він може далі обслуговувати видані ним кредити у якості факторингової компанії».

«Загалом прийняття законопроекту сприятиме стабілізації роботи банківського сектору.   Сподіваюсь, що на наступному тижні законопроект буде внесений в порядок денний поточної сесії Верховної Ради» - розказав Руслан Демчак.

В свою чергу Довбенко додав, що законодавчі зміни були розроблені разом із експертами НБУ та є надважливими і  довгоочікуваними для банківського сектору: «Ми надаємо банкам додатковий механізм вижити на ринку у надскладних економічних обставинах, або цивілізовано вийти із банківського ринку і продовжити бізнес вже у якості небанківських фінансових установ, а клієнти в свою чергу отримують захист їх прав та вкладів у повному об’ємі».

Право на життя, або що дає фінансова реструктуризація підприємств

На цьому тижні має бути проголосований законопроект №3555 "Про фінансову реструктуризацію". Законодавчу ініціативу підтримують Нацбанк та бізнес спільнота. Комітет з питань фінансової політики та банківської діяльності Верховної Ради рекомендує парламенту прийняти його за основу.

Закон про реструктуризацію розроблявся за технічної допомоги ЄБРР і Світового банку, а також за участю НБУ та Мінфіну.Подібні закони приймались у країнах, що постраждали від Азійської фінансової кризи кінця 90-х (наприклад, в Індонезії, Малайзії, Південній Кореї і Таїланді), а також у Туреччині після фінансової кризи в цій країні 2001-2003 рр. Подібні закони також були прийняті у Хорватії, Чорногорії, Сербії та ін. Прийняття законів значно сприяли вирішенню питання, пов’язаного з непрацюючими кредитами та відновленням банківського і корпоративного секторів.

Основною метою законопроекту №3555 – є створення ефективного та дієвого механізму добровільної фінансової реструктуризації боргів підприємств України та їх досудової санації.

Прогнозується, що таким чином підприємства зможуть реструктуризувати до 200 млрд грн. проблемної заборгованості, що становить близько чверті загальної заборгованості корпоративного сектору України.

Суть полягає в тому, що компанія-боржник, яка є потенційно життєздатною (це має бути підтверджено звітом незалежного експерта) – має можливість уникнення ризику банкрутства та повернення до стабільної діяльності.

Для банків це додатковий юридичний механізм проведення фінансової реструктуризації кредитів юридичних осіб, в тому числі підвищенні класності кредитів в розумінні НБУ та як наслідок розформування резервів. Законопроект не нав’язує конкретні умови реструктуризації, не визначає термінів та відсоткових ставок. Прийняття законопроекту лише дозволяє банкам та іншим кредиторам (підприємствам) домовитись із боржником про умови виплати боргу на взаємовигідних умовах.

Законопроект №3555 часто плутають із законом про реструктуризацію зобов'язань фізичних осіб за кредитами в іноземній валюті. Насправді законопроекти "Про фінансову реструктуризацію" і "Про реструктуризацію зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, отриманих на придбання єдиного житла (іпотечні кредити)" (№4004) не є альтернативними, та регулюють абсолютно різні сфери. Законопроект №3555 передбачає добровільну реструктуризацію боргів не фізичних осіб, а працюючого бізнесу.

Отже, для підприємств це вирішення проблеми платоспроможності. Вони матимуть шанс повернутись до успішної економічної діяльності, а для громадян – це збереження робочих місць підприємствами, які виграли від реструктуризації.

Розвінчування міфів про фінансову реструктуризацію (законопроект №3555)

На цьому тижні має бути проголосований законопроект №3555 "Про фінансову реструктуризацію". Профільний комітет з питань фінансової політики та банківської діяльності Верховної Ради рекомендує парламенту прийняти його за основу. Законодавчу ініціативу також підтримують і в Національному банку, і бізнес спільнота.

Основною метою законопроекту є створення ефективного та дієвого механізму добровільної фінансової реструктуризації боргів підприємств України та їх досудової санації.

Однак, як часто буває, знаходяться ті, хто критикує та готовий не розібравшись нівелювати будь які позитивні надбання.

Міф №1 – Верховна Рада списує борги корпорацій

Насправді закон не є механізмом ухилення від сплати по кредитах юридичними особами. Його прийняття дозволяє банкам та іншим кредиторам (підприємствам) домовитись із боржником про умови виплати боргу на взаємовигідних умовах. Законопроект не нав’язує конкретні умови реструктуризації, не визначає термінів та відсоткових ставок.

Міф №2 – Законопроект не враховує інтересів банкірів

Міф полягає в тому, що нібито держава втручається у їх взаємовідносини із клієнтами та буде вимагати поступків для несумлінних позичальників, що в свою чергу дозволить їм ухилятись від виконання зобов'язань.

Навпаки, для банків це додатковий юридичний механізм проведення фінансової реструктуризації кредитів юридичних осіб, в тому числі підвищенні класності кредитів в розумінні НБУ та як наслідок розформування резервів. Закон підготовлений з метою відновлення банківського кредитування і зокрема економічної активності боржників.

Міф №3 – Законопроект дублює положення закону про банкрутства («Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»)

Це хибне припущення. Законом №3555 передбачена повністю «позасудова» процедура, на відміну від процедури «за рішенням суду». Це є переважним підходом для майже всіх зацікавлених сторін (банків, кредиторів і боржників) на відміну від процедури банкрутства. У законі про фінансову реструктуризацію встановлюється більш гнучкий порядок для врахування інтересів меншої групи кредиторів, аніж за законом про банкрутства, що вимагає участі всіх кредиторів. Вимога щодо участі всіх кредиторів, передбачена в законі про банкрутства, робить її процедуру занадто довгою та негнучкою.

Якби закону про банкрутства було достатньо, тоді банківський сектор України не мав би такої кількості «непрацюючих» кредитів, які за оцінками експертів є одними з найвищих в Європі. Отже,  процедура банкрутства сама по собі не є достатньою, оскільки в Україні вона історично орієнтована на ліквідацію боржника, що суперечить цілям закону про реструктуризацію. 

Міф №4 – Процедура банкрутства може затягнутися через положення щодо проходження повторної санації

Це є некоректним розумінням положень закону. Не може існувати будь-якої затримки в провадженні до його фактичного порушення. Відповідно до законодавчого акту, якщо провадження не було порушене, розгляд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство лише призупиняється на три місяці.

У випадку, коли процедура реструктуризації є успішною – заява про порушення провадження у справі про банкрутство буде відхилена. Якщо вона є неуспішною, заява про порушення провадження у справі про банкрутство буде розглянута, а план реструктуризації може бути базисом для роботи ради кредиторів та арбітражного керуючого. Тому не можна вважати ці три місяці втраченим часом.

Міф №5 – Неефективність рішень досудової санації Київським апеляційним господарським судом (може призвести до корупції і як такий є неприйнятним)

Насправді, незрозуміло чому автори цієї тези вважають корупцію більш ймовірною в  Київському апеляційному господарському суді, а не на рівні місцевих господарських судів. Концентрація справ в одному місці сприяє кращій ефективності санації та послідовності при прийнятті рішень. Виконання цього положення у випадках процедури реструктуризації, передбаченої проектом закону, є важливим для відновлення звичайних практик кредитування.  

Міф №6 – Побоювання щодо тимчасового характеру закону

Виникають зауваження до авторів з приводу тимчасового характеру закону, який має діяти протягом трьох років. Що у тимчасових законах не можуть пропонуватися зміни до законів України, що діють на постійній основі (наприклад, стосовно іпотек, реєстрації, обтяжень і банкрутства).

Насправді, іноземний досвід доводить, що аналогічні закони, зазвичай приймались на період до трьох років. Тимчасовий характер закону розрахований на вирішення специфічних обставин кризи та заохочує сторони до його застосування протягом терміну дії. Інакше сторони не отримають переваг.

Якщо закон буде діяти на постійній основі, у сторін не буде жодних стимулів його застосовувати і цілі прискореного відновлення економіки не будуть досягнуті.

Оскільки закон є “спеціальним”, для запобігання двозначності, у ньому ж можуть пропонуватись зміни до інших законів, що діють на постійній основі, якщо останні містять суперечливі положення.

Міф №7 – У законі не передбачено, яка заборгованість суб’єкта господарювання підлягає фінансовій реструктуризації

Будь-яка. Дійсно, у законі чітко не визначається, які борги мають бути реструктуризовані, однак це пояснюється тим, що в залежності від кожного конкретного випадку, заборгованість буде відрізнятись. Тим не менш, законом чітко зазначено, що заборгованість, яка підлягає реструктуризації, обов’язково включає заборгованість перед “залученими кредиторами”, якими є фінансові установи та кредитори боржника (хоча б один із кредиторів).

Міф №8 – Законопроект №3555 плутають із законом про реструктуризацію зобов'язань фізичних осіб за кредитами в іноземній валюті

Законопроекти "Про фінансову реструктуризацію" і "Про реструктуризацію зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, отриманих на придбання єдиного житла (іпотечні кредити)" (№4004) не є альтернативними, та регулюють абсолютно різні сфери.

Законопроект "Про фінансову реструктуризацію" передбачає добровільну реструктуризацію боргів не фізичних осіб, а працюючого бізнесу.

Міф №9 – Законопроект суперечить нормам ряду інших законопроектів:

- №2506а «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (статус – 08.10.16 року прийнятий в першому читанні)

- №2507а «Про виконавче провадження» (статус – 08.10.16 року прийнятий в першому читанні)

- №2508а Про внесення зміни до Податкового кодексу України (щодо приватних виконавців) (статус – зареєстровано, очікує розгляду)

Це не відповідає дійсності. Процедурно будь який законопроект проходить експертизу ГНЕУ (Головне експертне управління), яке не виявило таких суперечностей.

Закон про реструктуризацію розроблявся за технічної допомоги ЄБРР і Світового банку, а також за участю НБУ та Мінфіну.

Подібні закони були прийняті у країнах, що постраждали від Азійської фінансової кризи кінця 90-х (наприклад, в Індонезії, Малайзії, Південній Кореї і Таїланді), а також у Туреччині після  фінансової кризи в цій країні 2001-2003 рр. Подібні закони також були прийняті у Хорватії, Чорногорії, Сербії та ін. Прийняття законів значно сприяли вирішенню питання, пов’язаного з непрацюючими кредитами та відновленням банківського і корпоративного секторів.

Сподіваюсь, законопроект на прийняття якого чекають і представники бізнесу, і банківські установи буде проголосовано вже 17 березня на черговому засіданні Верховної Ради України.

Законопроект 3555 - це вирішення проблем фінансового навантаження на українські підприємства

Підприємства зможуть реструктуризувати до 200 млрд грн. проблемної заборгованості, що становить близько чверті загальної заборгованості корпоративного сектору України.

Коли економіка згортається, то закономірним наслідком є – криза тотальних взаємних неплатежів. Законопроект №3555 «Про фінансову реструктуризацію» включений до порядку денного третьої сесії Верховної Ради і направлений на те, щоб розмотати цей платіжний клубок.

Основна задача законопроекту, якщо компанія-боржник є потенційно життєздатною (що має бути підтверджено звітом незалежного експерта) — можливість уникнення ризику банкрутства та повернення до стабільної діяльності.

Кредиторами такої компанії-боржника можуть бути, як банки України, так і ФГВФО, а також звичайні контрагенти.

Результатами реструктуризації можуть бути:

· Перегляд строків погашення, розміру процентних ставок чи інших умов кредитного договору;

· Надання нового фінансування боржнику;

· Списання частини боргу;

· Зміна структури корпоративного управління боржника;

· Вжиття інших заходів, погоджених сторонами.

Така практика широко використовувалась у світі країнами, які пройшли через кризи корпоративного боргу: Великобританія, Австрія, Угорщина, Туреччина.

Український законопроект розроблено за участю експертів Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку. За основу законопроекту №3555 було взято успішний «Стамбульський підхід» (Istanbul Approach), яким скористалася Туреччина після глибокої фінансової кризи 2000-2001 років і який прописаний у турецькому законі «Про реструктуризацію заборгованості фінансового сектору і змін до деяких законодавчих актів» від 31 січня 2002 року.

Туреччина дозволила компаніям, які не могли оплатити свої борги перед банками та іншими фінансовими установами, у зв'язку з економічною кризою 2001 року, реструктурувати борги за кредитами і при необхідності, надавали додатковий ресурс боржнику.

«Стамбульський підхід» був застосований протягом 2002-2005 рр. За цей період було реструктуризовано борги 322 компаній, 221 з яких були великими. Сума реструктуризованих боргівстаном на кінець 2002 року становила близько 16% від загального обсягу виданих кредитів в країні.

Сьогодні, фактично ми створюємо такі ж можливості на внутрішньому українському ринку по реструктуризації, які є в міжнародному праві, аналогічно яким нещодавно скористалася Україна при реструктуризації своїх зовнішніх зобов’язань.

Для підприємств це вирішення проблеми платоспроможності. Вони матимуть шанс повернутись до успішної економічної діяльності, а для громадян – це збереження робочих місць підприємствами, які виграли від реструктуризації.