Народний депутат – про фінансові законодавчі напрацювання і складнощі їх прийняття та перспективи сектору

Ми зустрічаємось з паном Демчаком, заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики та банківської діяльності, членом партії «Блок Петра Порошенка», раннім вечором п’ятниці у його громадській приймальні, що на Подолі, до речі, в одній будівлі з офісом його колишнього банку. Наш співрозмовник охоче відповідає на всі питання, уточнює моменти стосовно змісту своїх законопроектів, що не одразу зрозумілі StockWorld.com.ua, і навіть погоджується на публікації інтерв’ю без погодження. Мрія, а не спікер? Тож ми намагались дізнатись у нього, коли вітчизняний фінансовий сектор прийде до омріяного стану, і що для цього потрібно.

StockWorld.com.ua: Хотілось би розпочати бесіду із досить загального питання: як Ви оцінюєте розуміння парламентарями ролі та місця фондового ринку у вітчизняній фінансовій системі? Адже, зважаючи на успіхи в голосуванні тих чи інших законопроектів, є небагато підстав про те говорити.

Руслан Демчак: У Верховній Раді зібрані фахівці-практики з різних галузей. Природньо, що пересічний депутат, не може знатися на всьому. Для цього і існують профільні комітети, в яких парламентарі можуть реалізувати свою компетентність. Тому те, що депутати можуть не розбиратися в інвестиційному бізнесі, – нормально. І задача комітету фінансової політики і банківської діяльності, в якому, до речі, представлені різні фракції, через членів комітету донести до всіх депутатів ту чи іншу ідею. Наприклад, у Фракції Партії «Блок Петра Порошенка» прийнято довіряти думці членів відповідних комітетів. Тобто судження фахівця з певного профільного питання є базовим для прийняття рішення фракцією.

SW: І все ж таки, якщо говорити про кількісне вираження – скільки розуміється, скільки не розуміється?

РД: Можу говорити про себе. Це мій перший термін в Верховній раді, тому одразу, не маючи досвіду роботи з законопроектами, намагався читати всі тексти. Потім зрозумів, що це фізично неможливо, адже в них налічується десятки тисяч сторінок. Ти мусиш все прочитати, осмислити, потім ідуть зміни… Тоді я дослухався до рекомендації депутатів-старожилів – сконцентруватись на роботі свого комітету. Думаю, такий саме підхід працює і в інших моїх колег. Тому так: на фондовому ринку має знатися і знається Комітет з фінансової політики і банківської діяльності, і це логічно. SW: А як Ви оцінюєте ефективність роботи Парламенту із прийняття законопроектів стосовно розвитку фінансового сектору? РД: На жаль, з початку цієї сесії, якщо говорити про фінансову сферу, був розглянутий лише один законопроект, але я не можу назвати його суттєвим. Йде мова про відміну сплати 2 %-ого податку до Пенсійного фонду при продажі валюти, але ми ж розуміємо, що це поточні, не структурні зміни. А також один стратегічний – «Про споживче кредитування» (№2455), який імплементує Європейські директиви і Регламенти в цій галузі. Тому, сподіваюсь, що в один із найближчих «фінансових днів» Рада більш плідно попрацює.

SW: Торкнімось інших питань розвитку фінансового сектору. Ви є автором ряду законодавчих ініціатив щодо оздоровлення банківської системи, валютної лібералізації, що є певною мірою ключовими орієнтирами для вітчизняного фінансового сектору. В чому ще Ви вбачаєте пріоритети, необхідність структурних змін, висловлюючись Вашими словами?

РД: Досить складно перерахувати все, якщо мова йде більш ніж про 40 проектів. Акцентую увагу на основних напрямах, що знаменують собою усю подальшу законодавчу роботу. Перший – це створення ринкової інфраструктури, другий – посилення ефективності регуляторів і третій – підвищення захисту прав споживачів фінансових послуг. За кожним із них «стоїть» біля 15 законопроектів. 

SW: Які з них вже готові, на яких Ви та Парламент ще зосередите свої зусилля?

РД: В попередньому інтерв’ю ми з Вами вели мову про законопроект № 3498 про регульовані ринки і деривативи, який об’єднав в собі два напрями – розширення прав регуляторів та поліпшення інфраструктури. Є ще два законопроекти мого авторства – №2456д, супутній до прийнятого №2455, спрямований на захист прав споживачів фінансових послуг, а також законопроект №5361, що врегульовує використання платіжних систем та емісію і обіг електронних грошей. Після прийняття цього законопроекту в Україні отримують правове поле світові платіжні системи: Pay Pal, Apple Pay, Google Wallet та ін.

Окремо хочу розповісти про дуже прогресивний і потрібний банківському ринку, законопроект, що має «пройти по зеленому коридору», № 5388. Це зміни до закону про капіталізацію банків, які стосуються процедури приєднання банків і припинення здійснення банківської діяльності без ліквідації юридичної особи, тобто «самоліквідації» банку.

В банківському секторі є системна проблема – виведення  великої кількості банківських установ через примусову ліквідацію, що, в свою чергу, спричиняє велике навантаження на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, якщо вкладники неплатоспроможних банків так чи інакше отримують свої кошти через фонд, то акціонери, за чинним законодавством, не отримують буквально нічого. Розглянемо ситуацію – якщо навіть всі активи такого банку продаються і коштів достатньо на виплати 100 % вимог кредиторів, і, якщо якась сума залишається, то акціонери її не отримують! Кошти направляються на баланс ФГВФО, тобто на закриття проблем інших банків, які ліквідуються!

Наприклад, в банку «Хрещатик» акціонери за два дні до введення тимчасової адміністрації дійсно виводили кошти, бо зіштовхнулись із вибором: або втратити все, або хоч щось «спасти». Я не виправдовую їх. Але банківському сектору неодмінно потрібно дати можливість цивілізовано вийти з ринку, без порушення закону.

SW: Яким чином Ваша ініціатива вирішує ситуацію?

РД: По-перше, ми спростили процедуру приєднання банків – вона раніше не була прописана. Тепер можна буде швидко вступити у правонаступництво новим банком за зобов’язаннями та активами банку, що припиняє свою банківську діяльність. Лише уявіть – скільки в кожному банку кредитів, заставного майна, іншого майна, корпоративних прав, акцій, іпотек, обтяжень, і все це необхідно перереєструвати. Тому законопроект спрямований на швидку процедуру переводу активів та пасивів від банку, що ліквідується, до банку-правонаступника. Це все потрібно для того, аби з двох банків створити один, капітал якого відповідатиме вимогам регулятора. Ми разом з моїм колегою, Михайлом Довбенком, який є співавтором даного законопроекту, прописали цей момент таким чином, щоб статутні капітали просто об’єднувались. Звісно, зважаючи на вартість акцій, і тут також передбачена пришвидшена процедура прийняття рішення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, в тому числі щодо деномінації. Передбачена спрощена процедура отримання дозволу Антимонопольним комітетом.

SW: А якщо банк «потерпає», але при цьому не знайшов, до кого приєднатися?

РД: В такій ситуації банк, що хоче цивілізовано покинути ринок, може подати заяву до Національного банку про готовність здачі банківської ліцензії. Раніше, якщо банк писав таку заяву, він мав ліквідуватись і як юридична особа. Зараз буде прописана можливість, після надання 180 днів на закриття усіх зобов’язань – стосовно вкладників, кредиторів (крім субординованих боргів), НЕ повністю ліквідовуватись, а, наприклад, отримати дозвіл на факторингову діяльність, чи продовжувати діяльність як професійного учасника фондового ринку, якщо банк мав ліцензії зберігача чи торгівця. Єдине, що потрібно буде зробити, – змінити назву (небанківська установа не може містити у назві слово «банк»). Можна навіть стати компанією нефінансового сектору, згорнувши всі видані кредити. Таким чином, ми не ліквідуємо підприємство, даємо можливість акціонерам банку, які не можуть докапіталізувати свої банки, цивілізовано вийти із банківського ринку. І, якщо ми зможемо оперативно, протягом наступних двох місяців, прийняти цей законопроект, то найближчим часом побачимо багато зливань, точніше, приєднань, можливо, і перекваліфікації банків у фінансові компанії. До речі, це вже звична світова  практика. І, найголовніше, ми перестанемо бути свідками такого масового примусового виводу банків з ринку.

SW: До яких ще законодавчих актів Ви докладаєте наразі зусилля?

РД: Хотів би звернути увагу на законопроект №5068, спрямований на захист прав власників деяких видів облігацій. А саме корпоративних, муніципальних облігацій та облігацій, випущених міжнародними фінансовими організаціями (МФО). Це нові і затребувані інструменти; в бонди МФО, гадаю, будуть активно вкладатися банки, а муніципалітети, напевно, будуть значно активніше випускати свої боргові папери – децентралізація цьому допоможе. Тому потрібно захистити права потенційних власників цих інструментів, зважаючи на попередню негативну практику, в тому числі дефолти за корпоративними облігаціями. Ми передбачили цілий комплекс мір, спрямованих на захищеність та підтримку інвесторів.

Не можна не згадати про деривативи, що стануть новим ковтком для фондового ринку, адже базовим активом може бути будь-що, що торгується на організованомуу ринку, але передусім варто робити ставку на сільгосппродукцію. Коли з’являться ці інструменти, і ринок буде готовий їх прийняти, зокрема, під них працюватиме інфраструктура (біржі, БТС – багатосторонні торгівельні системи – авт., клірингові установи), коли будуть розширені повноваження регулятора, передусім – вчасно реагувати на зловживання, у ринку з’явиться колосальний ресурс. І не лише зовнішній, а й внутрішній. Я певен, що ці інструменти будуть користуватись попитом у внутрішніх інвесторів.

SW: Як Ви оцінюєте перспективу прийняття вказаних Вами законопроектів і взагалі розгляду інших законодавчих ініціатив, спрямованих на розвиток фінансового сектору?

РД: Я вбачаю складність у тому, що взагалі досить мало наших, фінансових, законопроектів виноситься в зал. Мабуть, депутати з інших комітетів більше «працюють ліктями». Наприклад, це стосується комітетів з соціальної, податкової, бюджетної політики, паливно-енергетичного комплексу та економічного розвитку, промисловості та підприємництва. Вочевидь, вони вміють переконати Голову Верховної Ради, членів Погоджувальної ради, що займається формуванням порядку денного поточного сесійного тижня, про те, що саме їх законопроекти потрібно розглядати першочергово в залі. Ще одна проблема, – представники фінансового ринку бояться змін і  використовують свої приватні контакти із діючими депутатами. Зрізають голоси, приходять знімати в залі із розгляду системоутворюючі законопроекти. Такі «лоббісти» блокують реформи, маючи ілюзію, що краще довше попрацювати у «мутній воді», не розуміючи, що створюють для себе ж проблеми. Тут прошу підтримки прогресивної частини фінансового ринку.

SW: Останнім часом дуже активно обговорюється просування України у рейтингу Doing Business, про ті законопроекти, що спрямовані на підвищення позицій України в ньому. Як Ви можете оцінити ці успіхи, зокрема, щодо реєстрації підприємств та підприємців, захисту прав міноритаріїв? Що ще необхідно зробити в цьому напрямі? Та чи варто взагалі – що цей рейтинг насправді може змінити, покращити, вдосконалити?

РД: За попередній рік ми просунулися у рейтингу лише на три позиції, це дуже мало. Але нам потрібно продовжувати працювати у цьому напрямі, бо цей рейтинг є показовим для багатьох інвесторів. Стосовно законодавчих актів розробки нашого комітету – ми завжди працюємо, пам’ятаючи про це, в тому числі про захист прав та інтересів акціонерів.

SW: Такими питаннями ми зазвичай завершуємо бесіди з багатьма нашими спікерами. Що б Ви хотіли розповісти StockWorld, а ми у Вас не спитали?

РД: Дуже важливим є сьогодні для України імплементувати європейські директиви і регламенти, що стосуються фінансового сектору, законодавчі зміни, які ми наразі провадимо, ідуть так чи інакше у цій канві. Наголошу, що втілюючи у життя ці реформи, ми будуємо ринок капіталу. Гадаю, що нам не варто вигадувати велосипед – все і без нас давно працює у світі. Тож ми повинні орієнтуватись саме на цю ціль, на таку стратегію. Впровадивши європейські стандарти, ми зможемо дуже швидко запустити в Україні ринок капіталу, який за своїм обсягом може бути не менше банківського.

SW: Ви гадаєте, цього достатньо – взяти і «пересадити» європейське законодавство в український грунт?

РД: Безумовно, треба зважати на українську специфіку. Але хіба у нас є ринок капіталу, хіба нас влаштовує стан інвестиційної сфери? Це риторичне питання. Знаєте, Лех Валенса сказав: «Жити за європейськими стандартами важко, але поза їх межами – неможливо». Тож, певен, ми маємо на це рівнятися і орієнтуватися.

https://www.stockworld.com.ua/

Альтернатива державній судовій системі або як захистити споживача від фінансової установи?

На сьогодні в Україні відсутні органи досудового врегулювання спорів між фінансовими установами та споживачами. Хоча такі органи функціонують у всіх країнах ЄС та багатьох інших країнах світу. Створення інституту фінансового омбудсмена може стати доступною альтернативою державній судовій системі.

Фінансовий омбудсмен виступає посередником при виникненні конфліктних ситуацій між фінансовими інститутами (банки, кредитні спілки, страхові компанії) та громадянами. При цьому фінансовий омбудсмен не виконує контрольно-наглядові функції, однак, при систематичному порушенні прав клієнта він має право інформувати про це регулятора.

Комплексною програмою розвитку фінансового сектору України до 2020 року передбачається, що реалізація проекту по створенню фінансового омбудсмену, буде завершена до кінця червня 2016 року.

Функції фінансового омбудсмена в Україні будуть сфокусовано на розгляді звернень громадян, вирішенні спорів та узагальнені правозастосовної практики з метою виявлення системних проблем.

Механізм в дії такий. Перед зверненням до омбудсмена громадянин звертається до фінансової установи, до якої у нього є претензії. Протягом певного терміну – у різних країнах він становить від 10 днів до 8 тижнів – установа повинна дати відповідь. Якщо він не влаштовує клієнта, тоді він звертається до фінансового омбудсмена.

Максимальне обмеження по сумі спору складає близько 200 тис. грн. Для порівняння, у Європі такий поріг складає – 100 тис. євро, в Росії менше – 300 тис. рублів.

Рішення омбудсмену є обов’язковим, якщо сторони його приймають. У разі ж неприйняття право на судове розслідування зберігається за учасниками процесу. 

Як правило, використання механізмів альтернативного вирішення спорів підвищує довіру споживачів до ринку фінансових послуг, забезпечує пришвидшене та менш витратне розв'язання спорів, ніж це здійснюється у судовому порядку. За кордоном ці механізми популярні не тільки серед споживачів, але і серед надавачів фінансових послуг.

Передбачається, що процедура вирішення спору не буде перевищувати трьох місяців, що скоротить час розгляду справи мінімум на 50% від того терміну, який витрачається на це сьогодні. 

Запровадження фінансового омбудсмену також передбачає зменшення витрат фінансових установ на розгляд справ на 25% вже протягом першого року діяльності, а в подальшому на 50%.

Відповідно до зарубіжної практики, прозорість та довіра фінансовому омбудсмену сягає 40% підтримки серед споживачів фінпослуг. Цьому сприяє також і доступність цього сервісу. Звернення споживачів, як правило, безкоштовне, або здійснюються за мінімальну ціну. Крім того, в таких випадках відсутня потреба у сторони мати представника або адвоката.

Перевагою також є об’єктивне зниження навантаження на регуляторів та судову гілку влади. Компетентність спеціалістів фінансового інституту омбудсмену сприяє тому, що менше ніж 10% рішень оскаржуються в судах.

Українська модель фінансового омбудсмена буде складатись із 32 осіб, з яких 24 будуть безпосередньо займатись прийняттям та аналізом скарг. Як показує досвід інших країн, зазначена кількість осіб розглядає більше 5000 скарг на рік. При цьому, наприклад у Вірменії кількість скарг-звернень на рівні 4 тис/рік, у Великобританії понад 1,5 млн./рік.

Одним з принципових питань при створенні інституту фінансового омбудсмена стає вибір механізму його фінансування. Попередня приблизна оцінка бюджету по створенню фінансового  інституту в Україні – 10 млн. грн. Джерелами фінансування виступатиме ринок у відповідній пропорції та/або за кількістю поданих скарг, що є міжнародною практикою. Пропонується два види внесків: залежно від розміру активів станом на кінець попереднього року або залежно від кількості рішень фінансового омбудсмена, стороною яких є фінансова установа, за попередній квартал.  

Створення інститутів фінансового омбудсмена важливо тим, що фінансова грамотність, фінансова культура в країні буде підвищуватися, а практика, напрацьована омбудсменом, матиме значення для подальшого розвитку законодавчої системи.

reforms.in.ua

Чи потрібен інститут фінансового омбудсмена?

Руслан Демчак, народний депутат України, заступник голови Комітету ВРУ з питань фінансової політики і банківської діяльності, про створення інституту фінансового омбудсмена в Україні
Комплексною програмою розвитку фінансового сектора на період 2015-2020 рр., яка була затверджена Національною радою реформ пропонується ініціювати створення в Україні інституту фінансового омбудсмена.
Проблема захисту прав споживачів фінансових послуг в Україні – не нова, але підхід до створення фінансового омбудсмена завжди був фрагментарним.
Наприклад, Ліга страхових організацій України неодноразово виступала з ініціативою щодо створення страхового омбудсмена. При Асоціації українських банків тривалий час діяв Третейський суд.
Врешті-решт, сьогодні в Україні відсутні органи досудового врегулювання спорів між фінансовими установами та споживачами. Хоча такі органи функціонують у багатьох країнах світу.  
Наприклад, у Вірменії, Австралії, Великій Британії, Малайзії, Нідерландах, Фінляндії фінансовий омбудсмен є єдиним для всього фінансового сектору, в Бельгії, Канаді, Греції, Італії, Казахстані, Новій Зеландії, Польщі, Швейцарії – це окремий орган для одного або більше сегментів фінансового ринку. У формі комітету зі справ захисту прав споживачів омбудсмен представлений у Данії та Швеції, в якості департаменту скарг у складі фінансового регулятора на Мальті та в Іспанії. У Латвії та Литві він функціонує в рамках державного органу із захисту прав споживачів.
Основне завдання створення інституту фінансового омбудсмена в Україні  – це імплементація принципів, передбачених G20 та директивами ЄС, що стане запорукою інтеграції до міжнародних мереж фінансового омбудсмена.
В Україні спори між споживачами та фінустановами розглядаються виключно судами та в обмежених випадках надсилаються скарги регуляторам.
Причому ефективність такої взаємодії доволі низька. Відтак, довіра до судів у 2015 році становить 5%. Суди демонструють свою неефективність, затягування розгляду справ та корумпованість у вирішенні спорів.
До речі, в ЄС успішно функціонують більше 50 підходів із позасудового врегулювання спорів у сфері фінансових послуг.
Новий інститут має стати неупередженим, незалежним та допомагати у вирішенні суперечок мирним шляхом, не доводячи справу до суду. Це у свою чергу має додатково розвантажити суди. Це також дозволить зняти навантаження на регуляторів. За 2014 рік було понад 36 тис. звернень від фізичних осіб. Переважно вони були направлені на НБУ – 25262 звернення, до НКФП - 9645 звернень та до НКЦПФР – 1128 звернень.
Наявність нової інституції дозволить створити «єдине вікно» для звернень, процедурно вирішення спору не перевищуватиме 3 місяців, охоплюватиме весь фінансовий сектор, а отже матиме узагальнення правозастосовної практики та забезпечуватиме завершеність циклу роботи.
Вважаю за доцільне почати обговорення Концепції створення фінансового омбудсмена в Україні та підтримую розробку законопроекту ЗУ «Про фінансового омбудсмена».

Руслан Демчак: «Верховна рада затримує реформи фінансового сектору»

Про це народний депутат від Блоку Петра Порошенка, заступник голови Комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності Руслан Демчак заявив у своєму коментарі, повідомляє прес-служба депутата.

Як відомо, на минулому тижні у парламенті відбувся «економічний день», в рамках якого розглядались інвестиційні, антимонопольні та дерегуляційні законопроекти. Ряд законопроектів стосувався фінансового сектору України.

Як зазначив Руслан Демчак, за авторства його та  інших членів комітету, в рамках реформування фінансового сектору України на 2015-2020 рр., були внесені для прийняття законопроекти №2449, №2286а, №3111.

«На засіданні комітету фінансової політики та банківської діяльності законопроект №3111 був відправлений на доопрацювання більшістю голосів. Розгляд цього закону буде внесений в порядок денний Цільової команди реформ, яка збирається на площадці НБУ. Законопроекти №2449 та №2286а були внесені до зали Верховної Ради, але при сигнальному  голосуванні не вистачило голосів. Тому, щоб законопроекти не були відхилені, мною як автором, було прийнято рішення перенести їх розгляд на два тижні пізніше. І хоча всі три законопроекти направлені на відновлення банківського сектору, основна причина відмови підтримки, що обговорювалась у залі ВР – це незгода більшості депутатів із політикою керівництва НБУ» – зазначає Руслан Демчак.

Довідка:

Законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України, реєст. № 3111. Створення Кредитного реєстру є зобов’язанням України відповідно до Меморандуму про економічну та фінансову політику, укладеного в межах спільної з Міжнародним валютним фондом програми в рамках Механізму розширеного фінансування. Проект закону сприятиме зменшенню випадків кредитування пов’язаних осіб, що є вкрай важливо для стабільного розвитку банківської системи. Законопроект не передбачає ліквідацію приватних бюро кредитних історій, які функціонують в Україні, а навпаки – має на меті формування важливої складової системи обміну інформацією, необхідною для здійснення кредитування. Така практика поширена як мінімум у 14 країнах Єврозони.

Законопроект про внесення змін до статті 8 Закону України “Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків”, реєст. № 2449дає право Національному банку не відносити банк до категорії проблемних та неплатоспроможних, у разі якщо погіршення його фінансового становища спричинене зростанням курсу іноземних валют до національної валюти України та/або формуванням резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями. Є структурно важливим, що його реалізація спрямована насамперед на стабілізацію роботи банківської системи України та посилення захисту прав інших кредиторів банків.

Законопроект щодо відновлення довіри між позичальниками та кредиторами, реєстраційний № 2286а. Він створює ефективні інструменти врегулювання проблемної заборгованості недобросовісних позичальників, нівелюючи високі ризики для банків.