Уряд готує три законопроекти, які на думку чиновників, допоможуть легалізувати виплату зарплат в Україні.
По загостренню пристрастей та соціальним наслідкам, ці новації можливо порівняти хіба що з проведенням пенсійної реформи. Перший законопроект посилює адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення трудового законодавства. Наприклад, директор чи фізособа-підприємець за те, що не оформив співробітника на роботу або виплатив йому зарплату в конверті, буде змушеним заплатити до 8500 грн. штрафу (або відробити виправні роботи до 2 років та заборона займатись певною діяльністю – до 3 років). Другий проект закону пропонує штрафувати юросіб. За таке ж грубе порушення компанію «покарають» на 34 тис. грн. за кожного неоформленого співробітника. Дуже показово, що приватний підприємець буде покараним і як посадова особа, і як суб’єкт підприємницької діяльності. На кінець, третім проектом чиновники мають намір ввести поняття мінімальної «гарантованої зарплати». У восьми категоріях, в залежності від рівня кваліфікації співробітника та займаної посади. Тобто, фактично держава намагається вказувати приватним підприємствам, кому і скільки платити за роботу. І відповідно, скільки віддавати до бюджету нарахувань на фонд оплати праці.
В результаті примусової легалізації зарплат 1,5 млн. громадян, уряд очікує додатково отримати 50 млрд. грн. Податківці відрапортували, що в І кварталі 2011 р. 12,5 тис. підприємств підвищили рівень оплати праці та додатково сплатили в бюджети різних рівнів 19,1 млн. грн. податку на прибутки фізосіб. Тобто, приблизно по 1528 грн. з кожного підприємства. В порівнянні із зусиллями минулого року (донарахування та штрафи 619 млн. грн.) – не густо. Не допомагає навіть «пряник» у вигляді автоматичного відшкодування ПДВ для тих, хто сплачує робітникам 2,5 мінімальних зарплати.
Збільшення податкового навантаження змусить підприємства в черговий раз скоротити персонал, що став занадто дорогим. Якщо ж це не можливо з технічних причин, то гроші в конвертах отримають не тільки робітники, але і перевіряльники. На щастя, нові закони створять для цього багато приводів. Норму індикативної зарплати можна буде обійти, оформивши працівника на 2-3 категорії нижче, ніж того вимагає Мінсоцпраці. В будь-якому випадку, працювати у збиток ніхто не буде. Проте державі прийдеться брати на себе турботу про соцзабезпечення нових безробітних, серед яких можуть виявитись, до речі, і колишні директори та власники підприємств, покарані за нелегальне працевлаштування.
Найбільш очевидний шлях вирішення проблеми – створити ефективну шкалу оподаткування на фонд заробітної плати. Адже разом з податком на прибуток відрахування в соцфонди вже становлять 50%.
четвер, 21 квітня 2011 р.
понеділок, 18 квітня 2011 р.
Gold Rush
Why do investors keep buying the precious metal?
On April 5, 2011 at the New-York Mercantile Exchange and Commodity Exchange, Inc (COMEX) new historical record of the price on gold was made. Its price exceeded the mark of $1450 per troy ounce for the first time.
It is not a secret anymore that some economic crisis relief happened due to the doubtful achievement of Central Banks of many countries of the world, which solved the problems of financial institutions with its bad credits and toxic assets by the big amount of freshly printed Dollars, Euros and other monetary units. “Currency Wars” already caused first damages – the impetuous raise of the world prices on all real and material assets – metals, provisions, cotton and shares of enterprises. Consumer prices in the countries-members of the Organization of economic cooperation and development increased on 2,4% in February compared to the prices in February 2010, which became the biggest jump since October 2008.
Not to make guesses about which monetary unit will become devalued faster, investors maturely reasoned that it is better to invest into the eternal values: gold and silver. So it turns out that it is not the increase of price for assets, but it is a devaluation of money. Off course, there are fears that after significant raise the price on gold may drop dramatically, but for the main time we witness reverse processes.
Analysts are competing in the most precise predictions on the price for precious metal. For example, according to the international gold mining company AngloGold Ahsanti the price on gold will grow for $100 per year, reaching the price of $1500 per ounce in 2012, and $1600 at the end of 2012. And even George Soros, who was frightening the world with the growing “bubble” at the gold markets throughout 2010 year, was continuing to increase his investments into the precious metal during all this time.
Ukrainian banks offer gold bullion for purchase, and also there is a possibility to place “gold” deposit for 3-4% per annum. Against the background of prognoses on the rise in prices for gold for 7-8% per year, I consider such deposit to be a rather worthy instrument of saving personal capital.
On April 5, 2011 at the New-York Mercantile Exchange and Commodity Exchange, Inc (COMEX) new historical record of the price on gold was made. Its price exceeded the mark of $1450 per troy ounce for the first time.
It is not a secret anymore that some economic crisis relief happened due to the doubtful achievement of Central Banks of many countries of the world, which solved the problems of financial institutions with its bad credits and toxic assets by the big amount of freshly printed Dollars, Euros and other monetary units. “Currency Wars” already caused first damages – the impetuous raise of the world prices on all real and material assets – metals, provisions, cotton and shares of enterprises. Consumer prices in the countries-members of the Organization of economic cooperation and development increased on 2,4% in February compared to the prices in February 2010, which became the biggest jump since October 2008.
Not to make guesses about which monetary unit will become devalued faster, investors maturely reasoned that it is better to invest into the eternal values: gold and silver. So it turns out that it is not the increase of price for assets, but it is a devaluation of money. Off course, there are fears that after significant raise the price on gold may drop dramatically, but for the main time we witness reverse processes.
Analysts are competing in the most precise predictions on the price for precious metal. For example, according to the international gold mining company AngloGold Ahsanti the price on gold will grow for $100 per year, reaching the price of $1500 per ounce in 2012, and $1600 at the end of 2012. And even George Soros, who was frightening the world with the growing “bubble” at the gold markets throughout 2010 year, was continuing to increase his investments into the precious metal during all this time.
Ukrainian banks offer gold bullion for purchase, and also there is a possibility to place “gold” deposit for 3-4% per annum. Against the background of prognoses on the rise in prices for gold for 7-8% per year, I consider such deposit to be a rather worthy instrument of saving personal capital.
Золота лихорадка
Чому інвестори продовжують скуповувати дорогоцінний метал
На Товарній біржі Нью-Йорку (COMEX) 5 квітня 2011 р. було встановлено новий історичний рекорд вартості золота. Його ціна вперше перевищила позначку в $1450 за трійську унцію (1 грам).
Ні для кого не є таємницею, що певне послаблення хватки економічної кризи – сумнівне досягнення Центральних банків багатьох країн світу, що залили проблеми фінустанов з їх поганими кредитами та токсичними активами масою свіжонадрукованих доларів, євро та інших грошових одиниць. «Валютні війни» принесли перші розрухи – стрімко почали зростати світові ціни майже на усі реальні активи та матцінності – метали, продовольство, хлопок та акції підприємств. Споживчі ціни в країнах, що входять в Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), в лютому зросли на 2,4% в порівняні з тим же місяцем 2010 р., що стало максимальним стрибком з жовтня 2008 р.
Щоб не гадати, чия грошова одиниця знеціниться швидше, інвестори тверезо розсудили, що краще вкладати у вічні цінності: золото та срібло. Ось і виходить, що це не активи зростають в ціні, а знижується вартість грошей. Звісно ж, існують побоювання, що після значного підйому вартість золота може різко впасти, поки що спостерігається зворотній процес. Аналітики змагаються в прогнозах цін на дорогоцінні метали. Наприклад, в міжнародній золотовидобувній компанії AngloGold Ashanti вважають, що ціна буде зростати на $100 в рік, досягнувши до 2012 р. $1500 за унцію, а до кінця 2012 - $1600. І навіть Джордж Сорос, який весь 2010 рік лякав світ «міхуром», що надувається на ринку золота, продовжував весь цей час збільшувати свої вклади в дорогоцінний метал.
Українські банки пропонують для купівлі золоті злитки, а також існує можливість розмістити «золотий» депозит під 3-4% річних. На фоні прогнозів подорожчання золота на 7-8% в рік, вважаю такий депозит дуже гідним інструментом збереження власних заощаджень.
На Товарній біржі Нью-Йорку (COMEX) 5 квітня 2011 р. було встановлено новий історичний рекорд вартості золота. Його ціна вперше перевищила позначку в $1450 за трійську унцію (1 грам).
Ні для кого не є таємницею, що певне послаблення хватки економічної кризи – сумнівне досягнення Центральних банків багатьох країн світу, що залили проблеми фінустанов з їх поганими кредитами та токсичними активами масою свіжонадрукованих доларів, євро та інших грошових одиниць. «Валютні війни» принесли перші розрухи – стрімко почали зростати світові ціни майже на усі реальні активи та матцінності – метали, продовольство, хлопок та акції підприємств. Споживчі ціни в країнах, що входять в Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), в лютому зросли на 2,4% в порівняні з тим же місяцем 2010 р., що стало максимальним стрибком з жовтня 2008 р.
Щоб не гадати, чия грошова одиниця знеціниться швидше, інвестори тверезо розсудили, що краще вкладати у вічні цінності: золото та срібло. Ось і виходить, що це не активи зростають в ціні, а знижується вартість грошей. Звісно ж, існують побоювання, що після значного підйому вартість золота може різко впасти, поки що спостерігається зворотній процес. Аналітики змагаються в прогнозах цін на дорогоцінні метали. Наприклад, в міжнародній золотовидобувній компанії AngloGold Ashanti вважають, що ціна буде зростати на $100 в рік, досягнувши до 2012 р. $1500 за унцію, а до кінця 2012 - $1600. І навіть Джордж Сорос, який весь 2010 рік лякав світ «міхуром», що надувається на ринку золота, продовжував весь цей час збільшувати свої вклади в дорогоцінний метал.
Українські банки пропонують для купівлі золоті злитки, а також існує можливість розмістити «золотий» депозит під 3-4% річних. На фоні прогнозів подорожчання золота на 7-8% в рік, вважаю такий депозит дуже гідним інструментом збереження власних заощаджень.
пʼятниця, 15 квітня 2011 р.
Приріст кредитів – приріст зловживань.
Результати досліджень USAID по Україні (грудень, 2010 року) показали досить песимістичний портрет типового українського споживача фінансових послуг. Більшість населення нажаль має помірний рівень фінансових знань і часто завищує оцінку власних знань та навичок щодо продуктів споживчого кредитування.
В свою чергу кредитодавці, іноді зловживають такою необізнаністю споживачів ставлячи їх в такі умови, при яких практично є неможливим виконання своїх зобов’язань. Одна із головних причин – заборгованість розраховується кредитодавцем за досить складними формулами, що є не зрозумілими для споживача.
Незважаючи на норми закону (ст.51 Конституції України про рівні права і обов'язки у шлюбі, ст.61 Сімейного кодексу України про те, що об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя), кредитодавці часто укладають договори без згоди на те іншого члена подружжя.
На даний час законодавством України досить поверхнево передбачена можливість захисту прав споживачів – позичальників. Так, норми Цивільного кодексу України (ст.ст.1054-1057) передбачають тільки загальні умови кредитного договору, Закон України «Про захист прав споживачів» хоча і дає визначення споживчого кредиту, однак не обмежує кредитодавців в можливості укладати кредитні договори зі споживачем на недобросовісних та несправедливих умовах.
З метою захисту прав споживачів фінансових послуг та законодавчого закріплення обмежень можливості зловживань кредитодавців по відношенню до споживачів вважаю наразі нагальним створення та лобіювання законопроекту про «Про заборону зловживання фінансовою та юридичною необізнаністю споживачів з боку кредитодавців при видачі та обслуговуванні споживчих кредитів та про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів».
Прийняття такого законопроекту підвищить правову захищеність споживачів від зловживань з боку кредитодавців шляхом надання кредитів на умовах відкритості та прозорості.
В свою чергу кредитодавці, іноді зловживають такою необізнаністю споживачів ставлячи їх в такі умови, при яких практично є неможливим виконання своїх зобов’язань. Одна із головних причин – заборгованість розраховується кредитодавцем за досить складними формулами, що є не зрозумілими для споживача.
Незважаючи на норми закону (ст.51 Конституції України про рівні права і обов'язки у шлюбі, ст.61 Сімейного кодексу України про те, що об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя), кредитодавці часто укладають договори без згоди на те іншого члена подружжя.
На даний час законодавством України досить поверхнево передбачена можливість захисту прав споживачів – позичальників. Так, норми Цивільного кодексу України (ст.ст.1054-1057) передбачають тільки загальні умови кредитного договору, Закон України «Про захист прав споживачів» хоча і дає визначення споживчого кредиту, однак не обмежує кредитодавців в можливості укладати кредитні договори зі споживачем на недобросовісних та несправедливих умовах.
З метою захисту прав споживачів фінансових послуг та законодавчого закріплення обмежень можливості зловживань кредитодавців по відношенню до споживачів вважаю наразі нагальним створення та лобіювання законопроекту про «Про заборону зловживання фінансовою та юридичною необізнаністю споживачів з боку кредитодавців при видачі та обслуговуванні споживчих кредитів та про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів».
Прийняття такого законопроекту підвищить правову захищеність споживачів від зловживань з боку кредитодавців шляхом надання кредитів на умовах відкритості та прозорості.
неділя, 3 квітня 2011 р.
Що буде з малим бізнесом після першого квітня
1 квітня 2011 р. вступив в силу третій розділ Податкового кодексу, що стосується сплати податку на прибуток підприємств. З цього дня компаніям, що працюють за загальною системою оподаткування, заборонено відносити на валові витрати вартість товарів та послуг, куплених в «спрощенців» (ст. 139 ПК), що робить їх співробітництво з приватними підприємцями невигідним. В результаті дрібні бізнесмени будуть змушені від сьогодні або продавати товар кінцевим споживачам, або співпрацювати з собі подібними, чи закритись.
У податківців своя правда. Згідно з даними ДПАУ, в січні-лютому 2011 року кількість фізосіб-підприємців збільшилась на 2,5%, в порівнянні з аналогічним періодом 2010 року. 170 тис. фізосіб-підприємців, за підрахунками податківців, замішані в схемах оптимізації. Виходить, що заради цих 170 тис. держава готова поставити під загрозу існування 1 млн. підприємців, не враховуючи їх найманих працівників. Куди підуть ці люди? Вони або продовжать працювати, але вже на нелегальній основі, або займуть чергу на біржі праці. До речі, зниження кількості безробітних, що розпочалось минулого року, знову призупинилось, і почало зростати. Згідно з даними Держкомстату, рівень безробіття в Україні за лютий 2011 р. в порівнянні з січнем збільшився на 5,3% - до 616, 7 тис. осіб. Це 2,2% працездатного населення. Кількість громадян, що отримують допомогу по безробіттю – зросло на 4,1%.
Що стосується збільшення кількості підприємців, то це можна пояснити не стільки покращенням умов бізнесу, скільки труднощами, пов’язаними з процедурою ліквідації підприємств. В залежності від регіону та рівня «зв’язків» за проведення процедури, потрібно заплатити 3-30 тис. грн. неофіційної винагороди податківцям. Звичайно, в таких умовах дешевше здавати пусті звіти. Слід враховувати і такий варіант обходу нових податкових норм, як створення замість «єдиноподатника» нового підприємства на загальній системі оподаткування, яке може претендувати на 5-річні податкові канікули. Або використання його в якості буферу між спрощеною та звичайною системою оподаткування.
Було б логічно вводити податкові канікули не для нових підприємців, а для вже існуючих та працюючих єдиноподатників. Тим більше, що умови, за яких новостворена компанія може користуватися благами податкових канікул, майже неможливі для виконання підприємствами малого та середнього бізнесу.
У податківців своя правда. Згідно з даними ДПАУ, в січні-лютому 2011 року кількість фізосіб-підприємців збільшилась на 2,5%, в порівнянні з аналогічним періодом 2010 року. 170 тис. фізосіб-підприємців, за підрахунками податківців, замішані в схемах оптимізації. Виходить, що заради цих 170 тис. держава готова поставити під загрозу існування 1 млн. підприємців, не враховуючи їх найманих працівників. Куди підуть ці люди? Вони або продовжать працювати, але вже на нелегальній основі, або займуть чергу на біржі праці. До речі, зниження кількості безробітних, що розпочалось минулого року, знову призупинилось, і почало зростати. Згідно з даними Держкомстату, рівень безробіття в Україні за лютий 2011 р. в порівнянні з січнем збільшився на 5,3% - до 616, 7 тис. осіб. Це 2,2% працездатного населення. Кількість громадян, що отримують допомогу по безробіттю – зросло на 4,1%.
Що стосується збільшення кількості підприємців, то це можна пояснити не стільки покращенням умов бізнесу, скільки труднощами, пов’язаними з процедурою ліквідації підприємств. В залежності від регіону та рівня «зв’язків» за проведення процедури, потрібно заплатити 3-30 тис. грн. неофіційної винагороди податківцям. Звичайно, в таких умовах дешевше здавати пусті звіти. Слід враховувати і такий варіант обходу нових податкових норм, як створення замість «єдиноподатника» нового підприємства на загальній системі оподаткування, яке може претендувати на 5-річні податкові канікули. Або використання його в якості буферу між спрощеною та звичайною системою оподаткування.
Було б логічно вводити податкові канікули не для нових підприємців, а для вже існуючих та працюючих єдиноподатників. Тим більше, що умови, за яких новостворена компанія може користуватися благами податкових канікул, майже неможливі для виконання підприємствами малого та середнього бізнесу.
четвер, 31 березня 2011 р.
Заклинання інвестицій
Куди і як іноземці хочуть вкладати гроші в Україні
В кінці березня в Києві відкрилось представництво Європейського інвестиційного банку. Цей інститут Євросоюзу фінансує інфраструктурні проекти в Україні з 2006 р. (загальна сума в EUR 466 млн.), але тільки зараз, однією із останніх великих міжнародних фінустанов, офіційно закріпила свою присутність в нашій країні. Це зайвий раз підтверджує зростаючий інтерес іноземних інвесторів до вкладень в українську економіку. Індекс інвестпривабливості України в І кв. 2011 р., в порівнянні із попереднім кварталом, виріс не сильно – на 0,12 та досяг позначки 3,4 пункту по п’ятибальній шкалі.
Мінфіну доручено за півроку широко проінформувати ділові кола країн-партнерів про можливості України. ЇЇ сподіваються представити, як надійну інвестиційну гавань та європейський культурно-туристичний центр. У відповідності з держпрограмою інноваційно-інвестиційного розвитку України до 2015 р., нараховується 163 проекти на загальну суму 368 млрд. грн. Згідно з даними Мінекономрозвитку, тільки у 40% проектів є реальне фінансування. Інші чекають інвесторів, готових вкладати кошти на термін від 3 до 10 років. Уряд готовий витратити 765 млн. грн. на здешевлення кредитів для інвесторів, які вирішили підтримувати інноваційні проекти в реальному секторі економіки.
Але західні інвестори бажають бачити в Україні цивілізовані підходи до ведення бізнесу. В посткризовий період всіх інвесторів цікавить наявність доходу та прибутковість компанії, а не просто активи та потенціал росту. Дослідження Міжнародного фонду Блейзера свідчать про те, що більшість інвесторів хвилює посилення в 2010 р. корупції в Україні, а також неможливість захисту своїх інтересів в судах. Посол США в Україні Джон Теффт жалівся, що американським компаніям в Україні заважає «кумівство» в економіці. Американська торгова палата письмово попередила владу України про можливість економічної ізоляції нашої країни, в разі прийняття законопроекту №8053, яким вводиться державна монополія на експорт харчових та сільгосппродуктів. До речі, найбільший інтерес в інвесторів викликає вкладання саме в АПК та харчопром.
Зокрема, ЄБРР готовий подвоїти фінансування проектів в АПК (в 2010 р. було вкладено близько EUR 150 млн.), але все буде залежати від готовності приватних інвесторів вкладати кошти в Україну. Поки що деякі компанії заявили про наміри переорієнтуватись на інші країни, наприклад, Бразилію.
В кінці березня в Києві відкрилось представництво Європейського інвестиційного банку. Цей інститут Євросоюзу фінансує інфраструктурні проекти в Україні з 2006 р. (загальна сума в EUR 466 млн.), але тільки зараз, однією із останніх великих міжнародних фінустанов, офіційно закріпила свою присутність в нашій країні. Це зайвий раз підтверджує зростаючий інтерес іноземних інвесторів до вкладень в українську економіку. Індекс інвестпривабливості України в І кв. 2011 р., в порівнянні із попереднім кварталом, виріс не сильно – на 0,12 та досяг позначки 3,4 пункту по п’ятибальній шкалі.
Мінфіну доручено за півроку широко проінформувати ділові кола країн-партнерів про можливості України. ЇЇ сподіваються представити, як надійну інвестиційну гавань та європейський культурно-туристичний центр. У відповідності з держпрограмою інноваційно-інвестиційного розвитку України до 2015 р., нараховується 163 проекти на загальну суму 368 млрд. грн. Згідно з даними Мінекономрозвитку, тільки у 40% проектів є реальне фінансування. Інші чекають інвесторів, готових вкладати кошти на термін від 3 до 10 років. Уряд готовий витратити 765 млн. грн. на здешевлення кредитів для інвесторів, які вирішили підтримувати інноваційні проекти в реальному секторі економіки.
Але західні інвестори бажають бачити в Україні цивілізовані підходи до ведення бізнесу. В посткризовий період всіх інвесторів цікавить наявність доходу та прибутковість компанії, а не просто активи та потенціал росту. Дослідження Міжнародного фонду Блейзера свідчать про те, що більшість інвесторів хвилює посилення в 2010 р. корупції в Україні, а також неможливість захисту своїх інтересів в судах. Посол США в Україні Джон Теффт жалівся, що американським компаніям в Україні заважає «кумівство» в економіці. Американська торгова палата письмово попередила владу України про можливість економічної ізоляції нашої країни, в разі прийняття законопроекту №8053, яким вводиться державна монополія на експорт харчових та сільгосппродуктів. До речі, найбільший інтерес в інвесторів викликає вкладання саме в АПК та харчопром.
Зокрема, ЄБРР готовий подвоїти фінансування проектів в АПК (в 2010 р. було вкладено близько EUR 150 млн.), але все буде залежати від готовності приватних інвесторів вкладати кошти в Україну. Поки що деякі компанії заявили про наміри переорієнтуватись на інші країни, наприклад, Бразилію.
понеділок, 28 березня 2011 р.
Агент влияния
Интервью для журнала «Власть денег»
Маргарита Ормоцадзе | Март 2011, (№302)
О том, чего может стоить беспредел украинских силовиков, бизнесмен Руслан Демчак знает не понаслышке. Прошлым летом милиционеры вынесли серверы из его офиса, из-за чего пропала финансовая отчетность компаний группы UBG, в т. ч. страховщика «Добробут». Вернуть имущество удалось после обращения к министру внутренних дел.
Мультимиллионер Руслан Демчак в детстве мечтал стать офицером КГБ или разведки. Под впечатлением сериала «Семнадцать мгновений весны» юный школьник всерьез размышлял о карьере в спецслужбах. И хотя в зрелом возрасте Демчак реализовал себя в роли предпринимателя, кое-что у Штирлица он позаимствовал.
С одной стороны, бизнесмен позиционирует себя как публичную персону: участвует в телевизионных программах, ведет несколько блогов. С другой стороны — не публикует полную биографию, ревностно относится к разглашениям фактов личной жизни, и, по возможности, сторонится политики. От последнего правила он отступил лишь однажды: очарованный «Фронтом Змин» Арсения Яценюка, в 2009 году Демчак возглавлял рабочую группу «Фронта змин» по реформированию здравоохранения. Но до вступления в партию дело не дошло. «Ознакомившись с предвыборной программой Арсения Яценюка, я понял, что это программа социалистической партии. И она не соответствует ни заявленному образу, ни духу. Я капиталист, буржуа по своим внутренним убеждениям. Какой может быть социализм?!» — рассказывает Демчак.
Не найдя общих взглядов с политиками, Руслан Демчак позиционирует себя как независимый от власти предприниматель. Но в Украине независимость власти и бизнеса — миф. Наверное, из-за этого Демчак начал уделять внимание собственным рычагам влияния на чиновников — через общественные организации. В ноябре 2009 года он зарегистрировал Всеукраинскую общественную организацию защиты прав потребителей финансовых услуг. Рекламировать структуру предприниматель решил самостоятельно — появившись весной 2010-го на билбордах в разных районах столицы. В феврале с. г. он возглавил Федерацию работодателей Киева, заявив о намерениях помогать киевскому бизнесу и власти находить общий язык. Тогда же эта структура заявила, что полностью поддерживает реформы, начатые президентом Виктором Януковичем и правительством.
Вас приглашали вступить в ряды какой-либо политической партии?
— Разговоры были, с тремя политическими группами перед президентскими выборами. Но в ходе переговоров я понял, что все сводится к спонсорству избирательных компаний, а меня это не устраивает.
Думаете, кто-то поверит, что вы занимаетесь крупным бизнесом совсем отстраненно от политики?
— Я бы сказал, что сегодня я и моя бизнес-группа незаангажированы с позиции политики. Вообще, бизнесу в Украине проще быть нейтральным. Чем дольше владелец сохраняет политический нейтралитет, тем лучше для бизнеса.
А как же с лоббированием, с простотой решения вопросов «для своих»?
— В 1990-е гг. и позже мы видели, как появляются структуры, построенные вокруг неких государственных проектов — квот, тендеров, госзаказов. Но это «совковый» подход — выбить под себя «нефтяную трубу» и черпать ресурсы. Это бизнес-тунеядство. Время такого бизнеса закончилось, или заканчивается, так как при каждой смене власти подобные предприятия могут быть попросту прикрыты. Настоящий бизнес генерирует конкурентоспособный продукт, а рынок потребляет его.
Осенью прошлого года многие бизнесмены жаловались на усилившееся давление со стороны властей. Вы его ощутили?
— Если речь идет не о бизнесе, а о «нефтяной трубе», то предприниматели, которые привыкли работать с определенной веткой власти, всегда будут ощущать давление при смене политических команд. Другая причина давления — финансирование политических сил и, как результат, такие бизнесмены столкнулись с политической расправой. Мой бизнес — рыночный, не поддерживал ни одну из политических партий. Так что давления со стороны новой власти мы не испытываем. Однако отсутствие давления на бизнес не означает наше удовлетворение властью. Наш бизнес растет, и чтобы процессы проходили успешно, нам нужно ускорять различные согласовательные процедуры, которые зависят от чиновников. В Киеве с этим масса проблем — вопросы земли, аренды, рекламы часто зависают.
И поэтому вы пошли в Федерацию работодателей Киева?
— Да. Я чувствую в себе силы помочь изменить что-то в нашей системе. Я хочу сократить расстояние при коммуникации между местной властью и бизнесменами. Например, в Калужской области РФ уже несколько лет фиксируется максимум инвестиций на душу населения в России. Секрет в том, что губернатор раздал всем основным бизнесменам и инвесторам свой прямой мобильный телефон. И при возникновении каких-то вопросов на местах с бюрократическим аппаратом они могут ему в любой момент позвонить, обратиться за помощью. Для предпринимателя важно, чтобы его вопросы решались быстро и эффективно. Все остальное он сделает сам, так как представляет самую активную часть общества.
Вы же не можете заставить г-на Попова раздать свой телефон всем киевским предпринимателям…
— Этот телефон точно будет у нас, и я лично буду лоббировать встречу Попова или другого чиновника с предпринимателями. По закону «заполнения вакуума», в местах пробелов в работе государственных органов создаются структуры, которые делают за них эту работу. В Федерации работодателей Киева я вижу свою роль в том, чтобы помогать бизнесменам и власти договариваться. Это в большей степени статус лоббиста. Мы не созданы, чтобы «лечить» власть. Мы попытаемся упростить взаимодействие власти и бизнеса.
В будущем вы видите себя депутатом Киевсовета?
— Не обязательно быть депутатом, чтобы коммуницировать с властью. Федерация работодателей может быть намного более мощной площадкой для лоббирования, нежели депутатство в Киевсовете. Тем более, сейчас Киевсовет реально не работает, он политически заангажирован.
Золотые 90-е
У большинства украинцев 1990-е годы ассоциируются с галопирующей инфляцией, купонами, очередями и разрастающимся аппаратом чиновников периода «кучмизма». И только для относительно немногих людей 1990-е стали «золотым временем», позволившим заработать первичный капитал и основать свой бизнес. К ним относится и Руслан Демчак. В 1997 году 23-летний Демчак открыл брокерскую компанию «Эквивес-финанс», которая проводила операции с ценными бумагами и активно принимала участие в приватизационных сделках. Эта компания, позже переименованная в «Инициативу», стала основой для корпорации Ukrainian Business Group. На сегодняшний день насчитывает более десяти видов деятельности. Среди них — входящий в группу небольших РД Банк, страховая компания «Добробут», строительные и деревообрабатывающие предприятия.
Свою общественную деятельность во главе Федерации работодателей Киева бизнесмен умело совмещает с частным интересом. «Есть частные медицинские фирмы, которые готовы взять районные коммунальные поликлиники в управление и вывести их на европейский уровень», — говорит Демчак, владеющий одной из крупнейших в стране сетей частных медицинских клиник «Добробут». Не менее примечательно влияние на финансовый рынок и Всеукраинской общественной организации защиты прав потребителей финансовых услуг, публикующей рейтинги недоверия к финансовым организациям. Так, по данным за декабрь 2010 года, в таких антирейтингах «засветились» Альфа-Банк, Приватбанк, Укрсоцбанк, Райффайзен Банк Аваль, Украинская пожарно-страховая компания. Но банкир и страховщик Руслан Демчак уверяет, что ухудшить имидж коллег по бизнесу его организация не стремится.
Как вы заработали свой первый капитал?
— Это было как в бородатом анекдоте… Купил яблоко за рубль — продал за два. Купил два яблока по рублю — продал за четыре. А потом умер дядя, и оставил мне миллион (смеется).
И кто ваш «дядя»?
— Дяди нет, я все заработал сам. Еще в 1990-х годах я создал инвестиционную группу «Инициатива», которая специализировалась на работе с ценными бумагами. Это был период концентрации пакетов акций. Приватизация проходила среди сотрудников предприятия, а мы участвовали в сделках по концентрации этих акций в руках портфельных собственников. Что-то оставляли и себе. Например, АО «Строймеханизация». Но мы не брезговали никакой работой, и поэтому выстояли. Мы сдавали в аренду наши самосвалы, чтобы перевозить свеклу в Черкасской области, и строили курятники в Черниговской, дороги — во Львовской и Житомирской областях.
Упомянутая вами «Строймеханизация» связана с предпринимателем Дмитрием Елмановым?
— Нет. В Украине была одна «Строймеханизация» до 1991 года. Кстати, первое ее название «СталинСтрой». В 2003 г. мы выкупили донецкую ветку этой компании. У г-на Елманова — столичная «Строймеханизация».
У вас есть деловые партнеры, являющиеся совладельцами бизнеса?
— Нет, я в бизнесе один.
Тогда почему, согласно отчетности РД Банка, у вас всего 15,7% акций этого учреждения?
— Все остальное записано на моего младшего брата. Он мне помогает.
Правда ли, что базовые клиенты РД Банка — ваши же компании?
— Нет. Хотя работа нашего банка не ориентирована на широкую розницу. Оплошность всей нашей банковской системы была в том, что банки кредитовали потребление — покупку товаров, а не производство товаров и предоставление услуг. Если бы они кредитовали бизнес, а не ритейл, то кризис и его последствия могли бы быть не такими болезненными, как сейчас. Мы придерживаемся именно такой стратегии. Мы кредитуем тех, кто смог выжить в 2008-2010 гг., кто по-прежнему продолжает работать и продает.
Вы — банкир. Как другие банкиры реагируют на деятельность вашей общественной организации по защите прав потребителей финансовых услуг, которая регулярно публикует списки банков и СК, на которые жалуются граждане?
— У меня спрашивали, почему мы включили тот или иной банк или страховую компанию в список недобросовестных структур и рейтинг недоверия. Мы им честно показали суть жалоб. Вы знаете, мы этим банкам оказали добрую услугу — собрали массив отзывов об их реальных проблемах. Клиенты смогли решить проблемы, финансисты узнали, где слабые места.
«Добрые» истории
Среди всех бизнес-проектов Руслана Демчака наиболее заметным является группа «Добробут». Киевляне, проживающие в Дарницком районе столицы, узнали об этой компании в начале 2007 года, когда вместе с квитанциями об оплате услуг ЖКХ получили платежку за страхование жилья от СК «Добробут». Речь шла о сумме порядка 10 грн./месяц. О том, что услуга эта добровольная, некоторые граждане поняли уже после того, как оплатили чек. В ответ на возмущение горожан компания Демчака заявила, что это был пилотный проект, запущенный по договору с Главным информационно-вычислительным центром — святая-святых киевских муниципальных предприятий. Тогда же в компании рассказали о грандиозных планах — переговорах с Ощадбанком и киевской мэрией по массовому страхованию столичных квартир. Но до реализации проекта дело не дошло.
В следующий раз «Добробут» «попал в историю» летом 2010 года. Тогда на запрос корреспондента «ВД» о предоставлении финансовой отчетности страховщика за год 2009-й, в компании извинились, объяснив, что все серверы находятся… в милиции. А отчетность «добробутовцы» пытаются восстановить вручную. Электронная почта сотрудников компании не работала на протяжении месяца. Как оказалось впоследствии, серверы были изъяты правоохранительными органами чуть ли не по ошибке. И рассказывая о тех событиях, Руслан Демчак настойчиво отметает сценарии с попыткой рейдерского захвата его бизнеса. Наверное, даже слишком настойчиво.
В 2006 году ваша страховая компания «Добробут» вела переговоры с киевской мэрией и Ощадбанком по запуску проекта массового страхования жилья в столице. Почему договор не был заключен?
— Переговоры мы вели, но достигнуть договоренностей не удалось. Тогда мы даже сотрудничали с киевским Главным информационно-вычислительным центром, который печатает квитанции по оплате услуг ЖКХ, и по одному из районов столицы — Дарницкому — сделали экспериментальную рассылку. Но было много негативных отзывов от потребителей, так как люди не разобрались, что это была добровольная услуга. Наша ошибка была в том, что мы делали это без предварительной информационной подготовки. Это было массовое страхование имущества от несчастных случаев, в том числе от залива соседей. А любое массовое страхование — дешевле. Это выгодный бизнес, и выгодное страхование для людей. Кстати, в Москве такая программа страхования жилья давно работает.
Что случилось с финансовой отчетностью СК «Добробут» за 2009 год? По нашей информации, у вас изъяли серверы?
— Во время одной из проверок, представители МВД вынесли наши серверы. Мы серверы вернули.
На каком основании были изъяты ваши серверы?
— На основании решения суда по уголовному делу, в котором фигурировал и наш клиент. Проблема в том, что под любое уголовное дело, которое не имеет никакого отношения к деятельности твоей компании, представители силовых структур могут получить постановление прокурора на обыск. Нужное решение суда — тоже не проблема.
Это была попытка захвата бизнеса?
— Это была нейтрализация бизнеса. С какой целью? Я думаю, с целью демонстрации статистики. Госорганам же нужно показывать отчеты о проведенной работе, по проведению обысков. Работу выполнили, получили галочку. Правоохранительные структуры у нас часто занимаются внутренней показухой. Это как гаишник, который не помогает на светофоре развести затор, а стоит за углом и ловит на знак.
Вы знаете, кто заказал изъятие ваших серверов?
— Я же говорю — никакого заказа на мой бизнес не было. Милиция действовала для выполнения целей статистики.
Как долго вы возвращали серверы?
— Часть вернули через три дня. Другую часть — спустя несколько недель.
Вы пытались оспорить действия милиции?
— Мы написали жалобы в Генпрокуратуру, МВД. Не знаю, подействовали они, или тот факт, что на серверах не было информации, имеющей отношение к уголовному делу. Но серверы нам вернули. Впрочем, из-за действий правоохранителей у нас упали все сайты корпорации и пропали некоторые базы данных. Это было просто какое-то вредительство! Я знаю такие случаи, когда украинские компании выносят свои серверы за границу. После ситуации 2010 года мы тоже рассматриваем такую возможность.
На Цветочной улице
Детская мечта Руслана Демчака о Штирлице отчасти реализовалась. «Часто, возвращаясь домой из школы, я фантазировал, как бы показал родной город Липовец Винницкой области иностранцам. Видимо, пропаганда так действовала на детей…» — вспоминает бизнесмен, который большую часть своих отпусков посвящает прогулкам по «штирлицевским» местам — европейским столицам. За пятнадцать лет он исколесил все знаковые города Старого света, и, по собственному признанию, в совершенстве изучил их географию. Благо, времени на отдых у Руслана Демчака много. Например, новогодние праздники у него растянулись на целый месяц, прошлогодний летний отпуск — на два. «Инфраструктурно я могу себе это позволить. У меня налаженный, организованный бизнес, и я уверен, что даже в мое отсутствие все будет работать», — отмечает Демчак. Искушенный европовед, он больше всего любит две страны — Швейцарию и Францию.
Что вас привлекло в Швейцарии?
— Там я много хожу пешком. Практически все столицы Европы знаю без карты, сходу вспоминаю географию центров столиц. Мне можно позвонить, находясь, допустим, в центре Лондона, и я скажу, куда нужно повернуть, или как быстро добраться до искомого места. Так же хорошо я знаю Москву. Мне нравятся пешие прогулки, когда ты видишь город не из окна автомобиля, а «живьем». В таких прогулках по европейским столицам я черпаю для себя вдохновение, и новые бизнес-идеи. Потому что многое в Европе уже реализовано, в Украине это нужно просто повторить, с привязкой к нашему менталитету.
Какой первый город в Европе вы посетили?
— Это были Афины в 1996 году. Потом долго выбирал между Римом, Парижем и Лондоном, и понял, что мой город — это Париж. Как ни странно, он нравится мне своим однообразием. В нем чувствуется единый стиль. Для этого много сделал Наполеон III, в свое время полностью перестроивший Париж. Он и дал городу стандарты, которые поддерживаются до сих пор. Для меня как для бизнесмена все, что имеет стандарты и точную структуру, является природной, комфортной средой.
У вас есть место в Париже, куда особенно часто хочется возвращаться?
— Париж сам по себе такое место. Я люблю где-то подыскать комфортную лавочку у пруда и полдня провести за книгой. Например, в парке возле Эйфелевой башни. Прошлым летом я просидел там несколько часов. Читал роман «Подросток» Федора Достоевского (предпоследний роман писателя, написан в 1875 г. — прим. «ВД»). Это не очень раскрученная вещь классика. Вся книга построена на разговоре отца с сыном.
И что вас впечатлило в этом романе?
— В какой-то момент отец рассказывает сыну, что в будущем наступит такой период, когда люди не смогут отдавать друг другу долги, целые страны обанкротятся,и это будет происходить во всем мире. Тогда вещи обесценятся, и мир окислится. Ничего не напоминает?
Перспективы
В ближайшем будущем основная деятельность Руслан Демчака связана с Федерацией работодателей Киева. Благо, планы у структуры совершенно грандиозные, и дело не только в налаживании диалога между властью и бизнесом. Например, на повестке дня — попытка запустить в Киеве экспериментальный проект по возвращению НДС иностранцам, закупающимся в столичных магазинах. Дабы реализовать идею tax free в Киеве, нужно участие ГНАУ, Минтранса и Таможенной службы. Даже если переговоры не увенчаются успехом, Демчак получит отличный лоббистский опыт. «И киевскую, и украинскую федерации работодателей я считаю недостаточно влиятельными. Но 10% работодателей сегодня представляют собой намного большую силу, чем все профсоюзы в стране, и могут сделать намного больше, чем профсоюзы», — уверен Демчак.О политических же перспективах говорить можно будет ближе к концу года текущего. Хотя Руслан Демчак настаивает на политической независимости, но коллеги по бизнесу не исключают, что к парламентским выборам 2012 года предприниматель может приблизиться к одной из политических сил. Насколько близко — покажет время.
Маргарита Ормоцадзе | Март 2011, (№302)
О том, чего может стоить беспредел украинских силовиков, бизнесмен Руслан Демчак знает не понаслышке. Прошлым летом милиционеры вынесли серверы из его офиса, из-за чего пропала финансовая отчетность компаний группы UBG, в т. ч. страховщика «Добробут». Вернуть имущество удалось после обращения к министру внутренних дел.
Мультимиллионер Руслан Демчак в детстве мечтал стать офицером КГБ или разведки. Под впечатлением сериала «Семнадцать мгновений весны» юный школьник всерьез размышлял о карьере в спецслужбах. И хотя в зрелом возрасте Демчак реализовал себя в роли предпринимателя, кое-что у Штирлица он позаимствовал.
С одной стороны, бизнесмен позиционирует себя как публичную персону: участвует в телевизионных программах, ведет несколько блогов. С другой стороны — не публикует полную биографию, ревностно относится к разглашениям фактов личной жизни, и, по возможности, сторонится политики. От последнего правила он отступил лишь однажды: очарованный «Фронтом Змин» Арсения Яценюка, в 2009 году Демчак возглавлял рабочую группу «Фронта змин» по реформированию здравоохранения. Но до вступления в партию дело не дошло. «Ознакомившись с предвыборной программой Арсения Яценюка, я понял, что это программа социалистической партии. И она не соответствует ни заявленному образу, ни духу. Я капиталист, буржуа по своим внутренним убеждениям. Какой может быть социализм?!» — рассказывает Демчак.
Не найдя общих взглядов с политиками, Руслан Демчак позиционирует себя как независимый от власти предприниматель. Но в Украине независимость власти и бизнеса — миф. Наверное, из-за этого Демчак начал уделять внимание собственным рычагам влияния на чиновников — через общественные организации. В ноябре 2009 года он зарегистрировал Всеукраинскую общественную организацию защиты прав потребителей финансовых услуг. Рекламировать структуру предприниматель решил самостоятельно — появившись весной 2010-го на билбордах в разных районах столицы. В феврале с. г. он возглавил Федерацию работодателей Киева, заявив о намерениях помогать киевскому бизнесу и власти находить общий язык. Тогда же эта структура заявила, что полностью поддерживает реформы, начатые президентом Виктором Януковичем и правительством.
Вас приглашали вступить в ряды какой-либо политической партии?
— Разговоры были, с тремя политическими группами перед президентскими выборами. Но в ходе переговоров я понял, что все сводится к спонсорству избирательных компаний, а меня это не устраивает.
Думаете, кто-то поверит, что вы занимаетесь крупным бизнесом совсем отстраненно от политики?
— Я бы сказал, что сегодня я и моя бизнес-группа незаангажированы с позиции политики. Вообще, бизнесу в Украине проще быть нейтральным. Чем дольше владелец сохраняет политический нейтралитет, тем лучше для бизнеса.
А как же с лоббированием, с простотой решения вопросов «для своих»?
— В 1990-е гг. и позже мы видели, как появляются структуры, построенные вокруг неких государственных проектов — квот, тендеров, госзаказов. Но это «совковый» подход — выбить под себя «нефтяную трубу» и черпать ресурсы. Это бизнес-тунеядство. Время такого бизнеса закончилось, или заканчивается, так как при каждой смене власти подобные предприятия могут быть попросту прикрыты. Настоящий бизнес генерирует конкурентоспособный продукт, а рынок потребляет его.
Осенью прошлого года многие бизнесмены жаловались на усилившееся давление со стороны властей. Вы его ощутили?
— Если речь идет не о бизнесе, а о «нефтяной трубе», то предприниматели, которые привыкли работать с определенной веткой власти, всегда будут ощущать давление при смене политических команд. Другая причина давления — финансирование политических сил и, как результат, такие бизнесмены столкнулись с политической расправой. Мой бизнес — рыночный, не поддерживал ни одну из политических партий. Так что давления со стороны новой власти мы не испытываем. Однако отсутствие давления на бизнес не означает наше удовлетворение властью. Наш бизнес растет, и чтобы процессы проходили успешно, нам нужно ускорять различные согласовательные процедуры, которые зависят от чиновников. В Киеве с этим масса проблем — вопросы земли, аренды, рекламы часто зависают.
И поэтому вы пошли в Федерацию работодателей Киева?
— Да. Я чувствую в себе силы помочь изменить что-то в нашей системе. Я хочу сократить расстояние при коммуникации между местной властью и бизнесменами. Например, в Калужской области РФ уже несколько лет фиксируется максимум инвестиций на душу населения в России. Секрет в том, что губернатор раздал всем основным бизнесменам и инвесторам свой прямой мобильный телефон. И при возникновении каких-то вопросов на местах с бюрократическим аппаратом они могут ему в любой момент позвонить, обратиться за помощью. Для предпринимателя важно, чтобы его вопросы решались быстро и эффективно. Все остальное он сделает сам, так как представляет самую активную часть общества.
Вы же не можете заставить г-на Попова раздать свой телефон всем киевским предпринимателям…
— Этот телефон точно будет у нас, и я лично буду лоббировать встречу Попова или другого чиновника с предпринимателями. По закону «заполнения вакуума», в местах пробелов в работе государственных органов создаются структуры, которые делают за них эту работу. В Федерации работодателей Киева я вижу свою роль в том, чтобы помогать бизнесменам и власти договариваться. Это в большей степени статус лоббиста. Мы не созданы, чтобы «лечить» власть. Мы попытаемся упростить взаимодействие власти и бизнеса.
В будущем вы видите себя депутатом Киевсовета?
— Не обязательно быть депутатом, чтобы коммуницировать с властью. Федерация работодателей может быть намного более мощной площадкой для лоббирования, нежели депутатство в Киевсовете. Тем более, сейчас Киевсовет реально не работает, он политически заангажирован.
Золотые 90-е
У большинства украинцев 1990-е годы ассоциируются с галопирующей инфляцией, купонами, очередями и разрастающимся аппаратом чиновников периода «кучмизма». И только для относительно немногих людей 1990-е стали «золотым временем», позволившим заработать первичный капитал и основать свой бизнес. К ним относится и Руслан Демчак. В 1997 году 23-летний Демчак открыл брокерскую компанию «Эквивес-финанс», которая проводила операции с ценными бумагами и активно принимала участие в приватизационных сделках. Эта компания, позже переименованная в «Инициативу», стала основой для корпорации Ukrainian Business Group. На сегодняшний день насчитывает более десяти видов деятельности. Среди них — входящий в группу небольших РД Банк, страховая компания «Добробут», строительные и деревообрабатывающие предприятия.
Свою общественную деятельность во главе Федерации работодателей Киева бизнесмен умело совмещает с частным интересом. «Есть частные медицинские фирмы, которые готовы взять районные коммунальные поликлиники в управление и вывести их на европейский уровень», — говорит Демчак, владеющий одной из крупнейших в стране сетей частных медицинских клиник «Добробут». Не менее примечательно влияние на финансовый рынок и Всеукраинской общественной организации защиты прав потребителей финансовых услуг, публикующей рейтинги недоверия к финансовым организациям. Так, по данным за декабрь 2010 года, в таких антирейтингах «засветились» Альфа-Банк, Приватбанк, Укрсоцбанк, Райффайзен Банк Аваль, Украинская пожарно-страховая компания. Но банкир и страховщик Руслан Демчак уверяет, что ухудшить имидж коллег по бизнесу его организация не стремится.
Как вы заработали свой первый капитал?
— Это было как в бородатом анекдоте… Купил яблоко за рубль — продал за два. Купил два яблока по рублю — продал за четыре. А потом умер дядя, и оставил мне миллион (смеется).
И кто ваш «дядя»?
— Дяди нет, я все заработал сам. Еще в 1990-х годах я создал инвестиционную группу «Инициатива», которая специализировалась на работе с ценными бумагами. Это был период концентрации пакетов акций. Приватизация проходила среди сотрудников предприятия, а мы участвовали в сделках по концентрации этих акций в руках портфельных собственников. Что-то оставляли и себе. Например, АО «Строймеханизация». Но мы не брезговали никакой работой, и поэтому выстояли. Мы сдавали в аренду наши самосвалы, чтобы перевозить свеклу в Черкасской области, и строили курятники в Черниговской, дороги — во Львовской и Житомирской областях.
Упомянутая вами «Строймеханизация» связана с предпринимателем Дмитрием Елмановым?
— Нет. В Украине была одна «Строймеханизация» до 1991 года. Кстати, первое ее название «СталинСтрой». В 2003 г. мы выкупили донецкую ветку этой компании. У г-на Елманова — столичная «Строймеханизация».
У вас есть деловые партнеры, являющиеся совладельцами бизнеса?
— Нет, я в бизнесе один.
Тогда почему, согласно отчетности РД Банка, у вас всего 15,7% акций этого учреждения?
— Все остальное записано на моего младшего брата. Он мне помогает.
Правда ли, что базовые клиенты РД Банка — ваши же компании?
— Нет. Хотя работа нашего банка не ориентирована на широкую розницу. Оплошность всей нашей банковской системы была в том, что банки кредитовали потребление — покупку товаров, а не производство товаров и предоставление услуг. Если бы они кредитовали бизнес, а не ритейл, то кризис и его последствия могли бы быть не такими болезненными, как сейчас. Мы придерживаемся именно такой стратегии. Мы кредитуем тех, кто смог выжить в 2008-2010 гг., кто по-прежнему продолжает работать и продает.
Вы — банкир. Как другие банкиры реагируют на деятельность вашей общественной организации по защите прав потребителей финансовых услуг, которая регулярно публикует списки банков и СК, на которые жалуются граждане?
— У меня спрашивали, почему мы включили тот или иной банк или страховую компанию в список недобросовестных структур и рейтинг недоверия. Мы им честно показали суть жалоб. Вы знаете, мы этим банкам оказали добрую услугу — собрали массив отзывов об их реальных проблемах. Клиенты смогли решить проблемы, финансисты узнали, где слабые места.
«Добрые» истории
Среди всех бизнес-проектов Руслана Демчака наиболее заметным является группа «Добробут». Киевляне, проживающие в Дарницком районе столицы, узнали об этой компании в начале 2007 года, когда вместе с квитанциями об оплате услуг ЖКХ получили платежку за страхование жилья от СК «Добробут». Речь шла о сумме порядка 10 грн./месяц. О том, что услуга эта добровольная, некоторые граждане поняли уже после того, как оплатили чек. В ответ на возмущение горожан компания Демчака заявила, что это был пилотный проект, запущенный по договору с Главным информационно-вычислительным центром — святая-святых киевских муниципальных предприятий. Тогда же в компании рассказали о грандиозных планах — переговорах с Ощадбанком и киевской мэрией по массовому страхованию столичных квартир. Но до реализации проекта дело не дошло.
В следующий раз «Добробут» «попал в историю» летом 2010 года. Тогда на запрос корреспондента «ВД» о предоставлении финансовой отчетности страховщика за год 2009-й, в компании извинились, объяснив, что все серверы находятся… в милиции. А отчетность «добробутовцы» пытаются восстановить вручную. Электронная почта сотрудников компании не работала на протяжении месяца. Как оказалось впоследствии, серверы были изъяты правоохранительными органами чуть ли не по ошибке. И рассказывая о тех событиях, Руслан Демчак настойчиво отметает сценарии с попыткой рейдерского захвата его бизнеса. Наверное, даже слишком настойчиво.
В 2006 году ваша страховая компания «Добробут» вела переговоры с киевской мэрией и Ощадбанком по запуску проекта массового страхования жилья в столице. Почему договор не был заключен?
— Переговоры мы вели, но достигнуть договоренностей не удалось. Тогда мы даже сотрудничали с киевским Главным информационно-вычислительным центром, который печатает квитанции по оплате услуг ЖКХ, и по одному из районов столицы — Дарницкому — сделали экспериментальную рассылку. Но было много негативных отзывов от потребителей, так как люди не разобрались, что это была добровольная услуга. Наша ошибка была в том, что мы делали это без предварительной информационной подготовки. Это было массовое страхование имущества от несчастных случаев, в том числе от залива соседей. А любое массовое страхование — дешевле. Это выгодный бизнес, и выгодное страхование для людей. Кстати, в Москве такая программа страхования жилья давно работает.
Что случилось с финансовой отчетностью СК «Добробут» за 2009 год? По нашей информации, у вас изъяли серверы?
— Во время одной из проверок, представители МВД вынесли наши серверы. Мы серверы вернули.
На каком основании были изъяты ваши серверы?
— На основании решения суда по уголовному делу, в котором фигурировал и наш клиент. Проблема в том, что под любое уголовное дело, которое не имеет никакого отношения к деятельности твоей компании, представители силовых структур могут получить постановление прокурора на обыск. Нужное решение суда — тоже не проблема.
Это была попытка захвата бизнеса?
— Это была нейтрализация бизнеса. С какой целью? Я думаю, с целью демонстрации статистики. Госорганам же нужно показывать отчеты о проведенной работе, по проведению обысков. Работу выполнили, получили галочку. Правоохранительные структуры у нас часто занимаются внутренней показухой. Это как гаишник, который не помогает на светофоре развести затор, а стоит за углом и ловит на знак.
Вы знаете, кто заказал изъятие ваших серверов?
— Я же говорю — никакого заказа на мой бизнес не было. Милиция действовала для выполнения целей статистики.
Как долго вы возвращали серверы?
— Часть вернули через три дня. Другую часть — спустя несколько недель.
Вы пытались оспорить действия милиции?
— Мы написали жалобы в Генпрокуратуру, МВД. Не знаю, подействовали они, или тот факт, что на серверах не было информации, имеющей отношение к уголовному делу. Но серверы нам вернули. Впрочем, из-за действий правоохранителей у нас упали все сайты корпорации и пропали некоторые базы данных. Это было просто какое-то вредительство! Я знаю такие случаи, когда украинские компании выносят свои серверы за границу. После ситуации 2010 года мы тоже рассматриваем такую возможность.
На Цветочной улице
Детская мечта Руслана Демчака о Штирлице отчасти реализовалась. «Часто, возвращаясь домой из школы, я фантазировал, как бы показал родной город Липовец Винницкой области иностранцам. Видимо, пропаганда так действовала на детей…» — вспоминает бизнесмен, который большую часть своих отпусков посвящает прогулкам по «штирлицевским» местам — европейским столицам. За пятнадцать лет он исколесил все знаковые города Старого света, и, по собственному признанию, в совершенстве изучил их географию. Благо, времени на отдых у Руслана Демчака много. Например, новогодние праздники у него растянулись на целый месяц, прошлогодний летний отпуск — на два. «Инфраструктурно я могу себе это позволить. У меня налаженный, организованный бизнес, и я уверен, что даже в мое отсутствие все будет работать», — отмечает Демчак. Искушенный европовед, он больше всего любит две страны — Швейцарию и Францию.
Что вас привлекло в Швейцарии?
— Там я много хожу пешком. Практически все столицы Европы знаю без карты, сходу вспоминаю географию центров столиц. Мне можно позвонить, находясь, допустим, в центре Лондона, и я скажу, куда нужно повернуть, или как быстро добраться до искомого места. Так же хорошо я знаю Москву. Мне нравятся пешие прогулки, когда ты видишь город не из окна автомобиля, а «живьем». В таких прогулках по европейским столицам я черпаю для себя вдохновение, и новые бизнес-идеи. Потому что многое в Европе уже реализовано, в Украине это нужно просто повторить, с привязкой к нашему менталитету.
Какой первый город в Европе вы посетили?
— Это были Афины в 1996 году. Потом долго выбирал между Римом, Парижем и Лондоном, и понял, что мой город — это Париж. Как ни странно, он нравится мне своим однообразием. В нем чувствуется единый стиль. Для этого много сделал Наполеон III, в свое время полностью перестроивший Париж. Он и дал городу стандарты, которые поддерживаются до сих пор. Для меня как для бизнесмена все, что имеет стандарты и точную структуру, является природной, комфортной средой.
У вас есть место в Париже, куда особенно часто хочется возвращаться?
— Париж сам по себе такое место. Я люблю где-то подыскать комфортную лавочку у пруда и полдня провести за книгой. Например, в парке возле Эйфелевой башни. Прошлым летом я просидел там несколько часов. Читал роман «Подросток» Федора Достоевского (предпоследний роман писателя, написан в 1875 г. — прим. «ВД»). Это не очень раскрученная вещь классика. Вся книга построена на разговоре отца с сыном.
И что вас впечатлило в этом романе?
— В какой-то момент отец рассказывает сыну, что в будущем наступит такой период, когда люди не смогут отдавать друг другу долги, целые страны обанкротятся,и это будет происходить во всем мире. Тогда вещи обесценятся, и мир окислится. Ничего не напоминает?
Перспективы
В ближайшем будущем основная деятельность Руслан Демчака связана с Федерацией работодателей Киева. Благо, планы у структуры совершенно грандиозные, и дело не только в налаживании диалога между властью и бизнесом. Например, на повестке дня — попытка запустить в Киеве экспериментальный проект по возвращению НДС иностранцам, закупающимся в столичных магазинах. Дабы реализовать идею tax free в Киеве, нужно участие ГНАУ, Минтранса и Таможенной службы. Даже если переговоры не увенчаются успехом, Демчак получит отличный лоббистский опыт. «И киевскую, и украинскую федерации работодателей я считаю недостаточно влиятельными. Но 10% работодателей сегодня представляют собой намного большую силу, чем все профсоюзы в стране, и могут сделать намного больше, чем профсоюзы», — уверен Демчак.О политических же перспективах говорить можно будет ближе к концу года текущего. Хотя Руслан Демчак настаивает на политической независимости, но коллеги по бизнесу не исключают, что к парламентским выборам 2012 года предприниматель может приблизиться к одной из политических сил. Насколько близко — покажет время.
Підписатися на:
Дописи (Atom)