Для стимулювання розвитку підприємництва в Україні необхідно стимулювати державі: ділову активність, дерегуляцію та інвестиційну привабливість

Розпочавши свій виступ на парламентських слуханнях «Розвиток підприємництва в Україні та підтримка малого і середнього бізнесу» Руслан Демчак зазначив, що наразі у Верховній раді є критична маса депутатів-бізнесменів, які із середини знають всі проблеми бізнесу: «Довгий час очолюючи  Федерацію роботодавців Києва, розумію щоденні проблеми бізнесу, і глобальні економічні, які мають вплив на всю економіку України та підприємництво. Можливо, сьогодні не тими темпами йдуть очікувані зміни, але вони є! Макроекономічні показники  дійсно стабілізувалися. Ми бачимо це по курсу гривні, по зменшенню облікової ставки НБУ. Сподіваюсь, що облікова ставка і в подальшому буде зменшуватися, що буде створювати додаткові внутрішні можливості для кредитування українськими банками».

У своїй промові Руслан Демчак зазначає, що для стимулювання розвитку підприємництва в Україні та підтримки малого та середнього бізнесу сьогодні необхідно стимулювати державі: ділову активність, дерегуляцію та  інвестиційну привабливість.

Зокрема народний депутат зазначає, що стимулювати ринок потрібно, але не через споживача: «Які б ми податки не виставили, якщо товар не продається, якщо немає ринку, якщо немає прибутку, то немає з чого за нього платити. 

Давайте згадаємо 2006-2007 рік, хіба тоді податки були нижчі? Податок на прибуток був навіть вищий ніж зараз, всі інші ж податки були такого самого рівня. Але бізнесмени згадують ті часи, як самі успішні. Звичайно, ми розуміємо в чому була суть успіху. Споживчий ринок був підігрітий споживчими кредитами, відповідно все гарно продавалося.

На сьогоднішній день, ми повинні стимулювати ринок, але не через споживчі кредити, а через виробництво. Тим більше, що після реструктуризації зовнішнього боргу ми маємо передишку. І необхідно використати цей момент для того, щоб капіталізувати бізнес. Наше завдання законодавчо забезпечити механізми трансформації кредитних зовнішніх ресурсів в кредитні ресурси для малого та середнього бізнесу з обмеженням маржі кредитора для здешевленого позикового фінансування» - підкреслює парламентар.

У своєму виступі Руслан Демчак також звертає увагу, що ринок капіталів сьогодні не працює: «У нас 50% фінансового ринку не працює, і я сподіваюсь, що зараз за допомогою нової команди, яка  є в Національній комісії по цінним паперам і фондовому ринку, ринок капіталів запуститься, в тому числі запрацюють біржі. Особлива надія на спотовий ринок сільськогосподарської продукції».

Всі українські Уряди, у тому числі і не найефективніші, намагалися провести податкову реформу. Звучали запальні промови, повторювалися все ті ж правильні слова про поліпшення інвестиційного клімату. Але благі бажання стикалися із одним питанням - "за які кошти!?". Адже наші бюджетні зобов'язання складають майже половину ВВП (близько 47% ВВП в 2015 році).  Власне, на цьому некомфортному питанні всі податкові реформи і закінчувалися, а "реформатори" губилися у пошуках "компенсаторів" мільярдних бюджетних втрат від зниження податкового навантаження.

Ідея "все по 20%" звучить красиво, але її вигоди для платників податків зовсім не очевидні. По суті, єдиною реальною зміною буде зниження ЄСВ, але навіть сама Міністр фінансів визнала, що зниження ЄСВ до 20% не компенсується підвищенням податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб.

Але головне, що зараз є, це – політична воля. Президент  звернувся до Наталії Яресько із пропозицією доопрацювати проект податкової реформи. Він наголосив на тому, що податкова політика має стимулювати економічне зростання, а податкова реформа бути більш суттєва, і особисто готовий взяти на себе політичну відповідальність.

Президент заявив, що згоден провести переговори з Міжнародним валютним фондом, щоб той дозволив Києву реалізувати податкову реформу у прийнятній для України формі і прогарантував необхідне покриття додаткових видатків, якщо воно буде потрібно.

Щодо дерегуляції та контролю бізнесу, то він має бути чесним і прозорим для всіх: «Необхідно спланувати та протягом року провести повне «перезавантаження» регуляторної системи з усуненням штучних регуляторних бар’єрів та формуванням нових ефективних регуляторних моделей  у взаємодії з виробниками та споживачами і з урахуванням європейського досвіду» - пояснює Руслан Демчак.

Для реалізації, як зазначає Руслан Демчак, необхідно створити центри обслуговування платників, укомплектовані не обов’язково державними службовцями, але виключно із сервісною функцією, які б приймали звітність та надавали методологічну допомогу. В областях та у великих містах – регіональні управління (із можливістю надання аудиторських, юридичних консультацій та з питань адміністрування податкового боргу). Для великих платників податків – окремий центральний офіс.

«Необхідно запровадити програму для малого бізнесу, мікропідприємств «Сплата податків в розстрочку» на період 2016-2017 рр., адже є аналогічний позитивний досвід у країнах ЄС. Важливим також є запровадження механізму медіації – альтернативного врегулювання податкових спорів (створення незалежної  від ДФС колективного органу для розгляду податкових спорів, рішень якого будуть обов’язковими  для виконання контролюючими органами)» - підкреслює Руслан Демчак. 

Руслан Демчак запропонував такі основні преференції для інвестора, що необхідно запровадити: застосування прискореної амортизації або розділення ризиків при амортизації основних засобів шляхом віднесення на витрати 50% їх вартості в перший рік експлуатації; застосування податкових векселів ПДВ під час ввезення інвестором нового устаткування, обладнання та комплектуючих строком на 3 роки; звільнення від сплати ввізного мита при ввезенні нового устаткування та обладнання.

«Головне – це пам’ятати, що в такі важкі для всіх часи, необхідно бути вдячним інвестору за те, що він приходить в економіку України, а нам, депутатам Верховної Ради необхідно не займатись популізмом і не ділити, що це не зробила економіка, а підтримати законодавчі ініціативи, які буде надавати Президент» - завершив Руслан Демчак. 

Миттєва вигода згубна для підприємців

Чергова хвиля щоквартального опитування перших осіб компаній-членів Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА) зафіксувала суттєве зниження інвестиційної привабливості України. В третьому кварталі 2011 р. існуючий показник впав до позначки 2,56 по 5-бальній шкалі (в порівнянні з 3,39 в другому кварталі). На зниження рівня довіри українських інвесторів вирішальне значення справило посилення тиску з боку владних структур та ріст корупції. Цікаво, що 66% опитаних не знайшли ніяких позитивних зрушень в країні.
Але, влада робить ставку на максимально можливе відбирання так званих «тіньових» коштів», які часто являють собою заощадження компаній на чорний день. Останнім часом з’явилось чимало нових підтверджень тому, що держава має намір жорсткіше контролювати бізнес та продовжувати політику розкуркулення. Ось деякі з них:

1. Влада запропонувала парламенту удосконалити процедуру спеціальної конфіскації майна (змінивши норми УК та КПК України). Пропонується змінити її таким чином, щоб було можливо відбирати все майно, як придбане на злочинні доходи, так і те, що використовувалось для їх здобуття. Причому робити це можна буде незалежно від здійсненого злочину та без будь-яких виключень. Під загрозою конфіскації можуть опинитись навіть переписані на рідних та подаровані знайомим дома та автомобілі, не кажучи про інше дрібне майно. Нажите незаконним шляхом відберуть, навіть якщо людину не зможуть посадити за грати, наприклад, через стан здоров’я. Навіть речові докази, що швидко псуються, пропонується конфісковувати та терміново продавати.

2. Президентські ініціативи по декриміналізації економічних злочинів (законопроект №9221) пропонують «відкуповуватись» штрафами за несплату податків, замість позбавлення волі. Незрозуміло, правда, як порушники будуть платити штрафи, якщо їх майно конфіскують.

3. Проект змін Податкового кодексу відносно спрощенців (№8521), підготовлений профільним комітетом до другого читання в парламенті, зберігає норму про заборону віднесення на валові витрати вартості товарів та послуг, придбаних у єдиноподатників.

4. НБУ хоче отримати право втручатись в роботу платіжних систем, які сам же і визначить як найбільш значущі для держави. Крім того, до 22 жовтня банки повинні представити детальний звіт не тільки про своє майно, але і розширенні дані про всіх своїх клієнтів.

5. Державна податкова служба має намір ввести так звані старт-карти платників податків для ідентифікації фіз. та юр. осіб. Офіційний привід – можливість платити податки за її допомогою та контролювати стан свого податкового рахунку. Зворотна сторона медалі – посилення контролю за підприємцями.

Не слід забувати про те, що за рахунок деяких хитрощів, наприклад, визнання угоди недійсною з наступним невизнанням податкового кредиту, затягування з видачею свідоцтва платника ПДВ податківці збільшили збори по ПДВ в цьому році на 60,8% в порівнянні за даними за 2010 рік. Попутно, вони продовжують «боротьбу зі збитками», штучно завищуючи надходження податку на прибуток (вже збори по податку на прибуток становлять в 1,6 разів більше, ніж 2010 р.). Про фіскальний тиск свідчить і офіційна статистика: за 8 місяців 2011 р. роздрібний товарообіг зріс всього на 15,4%, а податкові надходження – на 30,1%.
Такі темпи нарощування фіскального тиску погіршують можливості для подальшого поповнення бюджету та закладають проблеми для його формування в майбутньому. Виходить замкнуте коло: чим сильніше тиск, тим менше грошей надходить в економіку. А тиснуть тим сильніше, чим менше залишається інших можливостей покривання поточних державних витрат, в першу чергу соціальних виплат та затрат на підтримку у справному стані інфраструктури країни.
Очевидно, що в часи ринкової нестабільності внутрішня економічна політика країни повинна бути більш гнучкою, щоб бізнес не впав на коліна, оскільки являється рушійною силою розвитку та відновлення ринку.

Заклинання інвестицій

Куди і як іноземці хочуть вкладати гроші в Україні

В кінці березня в Києві відкрилось представництво Європейського інвестиційного банку. Цей інститут Євросоюзу фінансує інфраструктурні проекти в Україні з 2006 р. (загальна сума в EUR 466 млн.), але тільки зараз, однією із останніх великих міжнародних фінустанов, офіційно закріпила свою присутність в нашій країні. Це зайвий раз підтверджує зростаючий інтерес іноземних інвесторів до вкладень в українську економіку. Індекс інвестпривабливості України в І кв. 2011 р., в порівнянні із попереднім кварталом, виріс не сильно – на 0,12 та досяг позначки 3,4 пункту по п’ятибальній шкалі.

Мінфіну доручено за півроку широко проінформувати ділові кола країн-партнерів про можливості України. ЇЇ сподіваються представити, як надійну інвестиційну гавань та європейський культурно-туристичний центр. У відповідності з держпрограмою інноваційно-інвестиційного розвитку України до 2015 р., нараховується 163 проекти на загальну суму 368 млрд. грн. Згідно з даними Мінекономрозвитку, тільки у 40% проектів є реальне фінансування. Інші чекають інвесторів, готових вкладати кошти на термін від 3 до 10 років. Уряд готовий витратити 765 млн. грн. на здешевлення кредитів для інвесторів, які вирішили підтримувати інноваційні проекти в реальному секторі економіки.

Але західні інвестори бажають бачити в Україні цивілізовані підходи до ведення бізнесу. В посткризовий період всіх інвесторів цікавить наявність доходу та прибутковість компанії, а не просто активи та потенціал росту. Дослідження Міжнародного фонду Блейзера свідчать про те, що більшість інвесторів хвилює посилення в 2010 р. корупції в Україні, а також неможливість захисту своїх інтересів в судах. Посол США в Україні Джон Теффт жалівся, що американським компаніям в Україні заважає «кумівство» в економіці. Американська торгова палата письмово попередила владу України про можливість економічної ізоляції нашої країни, в разі прийняття законопроекту №8053, яким вводиться державна монополія на експорт харчових та сільгосппродуктів. До речі, найбільший інтерес в інвесторів викликає вкладання саме в АПК та харчопром.

Зокрема, ЄБРР готовий подвоїти фінансування проектів в АПК (в 2010 р. було вкладено близько EUR 150 млн.), але все буде залежати від готовності приватних інвесторів вкладати кошти в Україну. Поки що деякі компанії заявили про наміри переорієнтуватись на інші країни, наприклад, Бразилію.