За кількістю поданих скарг до Європейського суду з прав людини Україна займає третє місце – близько 10 тисяч скарг в рік. Ще більша кількість скарг надходить з Росії (33 тис.) та Туреччини (13 тис.). Для порівняння, представники інших держав подають не більше 400 заяв.
За таких умов, більшість справ українців чекають своєї черги роками. При цьому понад 70% справ, ще й повертаються через допущені помилки. Саме тому, готувати весь пакет документів краще не власноруч, а доручивши це іноземним юридичним чи адвокатським компаніям.
Отже, якщо ви вирішили звернутися до Європейського суду з прав людини, пам’ятайте, подати скаргу до нього можна тільки тоді, коли будуть вичерпані усі засоби захисту прав особи в Україні, і не пізніше ніж через шість місяців після винесення останнього рішення.
Європейський суд розглядає не будь-які порушення прав, а тільки ті, що закріплені в Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Офіційними мовами Європейського суду є англійська та французька мови. Написати скаргу можна на російській чи українській мові (хоча бажано одразу перекладати текст скарги на одну з офіційних мов), але в подальшому спілкування з судом буде проводитись лише двома офіційними мовами.
На сайті Європейського суду (www.echr.coe.int) знаходиться інструкція щодо порядку заповнення формуляру скарги. Заповнювати його можна як в електронному вигляді так і власноруч. Заяву слід відправляти тільки поштою на адресу: The Registrar European Court of Human Rights Council of Europe F-67075 STRASBOURG CEDEX FRANCE.
До заяви обов’язково прикріплюються копії головних документів, що стосуються справи (рішення судів всіх інстанцій). Пам’ятайте, відсилати необхідно лише копії документів, оскільки документи не повертаються, тому оригінали документів мають залишатися у вас.
Україна ще жодного разу не ігнорувала рішення Європейського Суду, адже за невиконання рішень Суду встановлено штрафні санкції для держави. Як найбільше покарання – виключення з Ради Європи.
Рішення Європейського суду набирають законної сили через три місяці після його винесення, ще три місяці даються державі для того, щоб здійснити виплати. Виплати проводить безпосередньо державне казначейство. Однак, слід мати на увазі, що гроші на виплати за результатами рішень Європейського Суду закладаються в державному бюджеті і швидкість їх виплат залежить від його наповнення.
середа, 29 грудня 2010 р.
Що робити вкладникам «Родовід банку»?
Цим матеріалом доводимо до відома клієнтів Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» інформацію щодо ситуації, яка на сьогодні склалась в «Родовід банку».
Минулого тижня стало відомо, що Постановою Національного банку України від 14.12.2010 №546 в Публічному акціонерному товаристві «Родовід банк» продовжено дію тимчасової адміністрації на три місяці з 16 грудня 2010 до 15 березня 2011 року і, відповідно, повноваження тимчасового адміністратора «Родовід Банку» Ю.Г.Райтбурга продовжено ще на три місяці.
Як повідомило керівництво Нацбанку, причина – необхідність вивчення структури активів банку, в тому числі в зв’язку з передачею зобов’язань від Укрпромбанку.
В самому «Родовід Баку» ситуацію жодним чином не коментують, жодної офіційної інформації стосовно ситуації, яка склалась на сьогоднішній день банк не надає.
Нагадаємо, що з 16 березня 2009 року НБУ ввів в ПАТ «Родовід Банк» тимчасову адміністрацію строком на один рік, а також було встановлено мораторій на задоволення вимог кредиторів на шість місяців – до 15 вересня 2009 року.
15 вересня НБУ своєю черговою постановою N551 продовжив мораторій на задоволення вимог кредиторів в «Родовід Банку» строком на один місяць – з 16 вересня 2009 до 15 жовтня 2009 року. Під дію мораторію не підпадали зобов’язання стосовно договорів банківських вкладів (депозитів), договорів банківських рахунків, а також зобов’язання відносно переказу коштів в межах встановлених лімітів.
Складається ситуація, яка підтверджує загальновідому приказку, що «самое постоянное – это временное».
На сьогоднішній день Банк не виконує свої обов’язки перед вкладниками. Нещодавно Родовід зменшив ліміти в 10 разів, і добовий ліміт з 1000 гривень знизився до 100 гривень, проте декілька днів тому були затверджені вже абсолютно нові ліміти: відтепер вкладник зможе знімати з поточного чи карткового рахунку, куди були переведені його кошти, не більше 500 гривень, 45$ чи €63 за тиждень. Але й цю суму зняти практично нереально, адже в банкоматах грошей не має, в результаті, вкладники змушені звертатися до відділень банку, де знімають комісію, що складає 2% від суми.
У такій ситуації юристи Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» радять, по-перше, якщо ж все таки переоформляти депозитні договори, то на найменший термін з розподілом суми депозитів до граничного рівня суми, гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (до 150 тис. грн.). Родовід банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і будь-який договір, укладений особою сьогодні, підпадає під його дію.
Інший вихід – захищати свої права шляхом звернення до суду, однак клієнт має чітко розуміти, що до завершення дії тимчасової адміністрації, навіть з позитивним рішенням суду – виплата не буде здійснена. Однак після виведення з банку тимчасової адміністрації, виконавчі листи будуть виконані.
Минулого тижня стало відомо, що Постановою Національного банку України від 14.12.2010 №546 в Публічному акціонерному товаристві «Родовід банк» продовжено дію тимчасової адміністрації на три місяці з 16 грудня 2010 до 15 березня 2011 року і, відповідно, повноваження тимчасового адміністратора «Родовід Банку» Ю.Г.Райтбурга продовжено ще на три місяці.
Як повідомило керівництво Нацбанку, причина – необхідність вивчення структури активів банку, в тому числі в зв’язку з передачею зобов’язань від Укрпромбанку.
В самому «Родовід Баку» ситуацію жодним чином не коментують, жодної офіційної інформації стосовно ситуації, яка склалась на сьогоднішній день банк не надає.
Нагадаємо, що з 16 березня 2009 року НБУ ввів в ПАТ «Родовід Банк» тимчасову адміністрацію строком на один рік, а також було встановлено мораторій на задоволення вимог кредиторів на шість місяців – до 15 вересня 2009 року.
15 вересня НБУ своєю черговою постановою N551 продовжив мораторій на задоволення вимог кредиторів в «Родовід Банку» строком на один місяць – з 16 вересня 2009 до 15 жовтня 2009 року. Під дію мораторію не підпадали зобов’язання стосовно договорів банківських вкладів (депозитів), договорів банківських рахунків, а також зобов’язання відносно переказу коштів в межах встановлених лімітів.
Складається ситуація, яка підтверджує загальновідому приказку, що «самое постоянное – это временное».
На сьогоднішній день Банк не виконує свої обов’язки перед вкладниками. Нещодавно Родовід зменшив ліміти в 10 разів, і добовий ліміт з 1000 гривень знизився до 100 гривень, проте декілька днів тому були затверджені вже абсолютно нові ліміти: відтепер вкладник зможе знімати з поточного чи карткового рахунку, куди були переведені його кошти, не більше 500 гривень, 45$ чи €63 за тиждень. Але й цю суму зняти практично нереально, адже в банкоматах грошей не має, в результаті, вкладники змушені звертатися до відділень банку, де знімають комісію, що складає 2% від суми.
У такій ситуації юристи Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» радять, по-перше, якщо ж все таки переоформляти депозитні договори, то на найменший термін з розподілом суми депозитів до граничного рівня суми, гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (до 150 тис. грн.). Родовід банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і будь-який договір, укладений особою сьогодні, підпадає під його дію.
Інший вихід – захищати свої права шляхом звернення до суду, однак клієнт має чітко розуміти, що до завершення дії тимчасової адміністрації, навіть з позитивним рішенням суду – виплата не буде здійснена. Однак після виведення з банку тимчасової адміністрації, виконавчі листи будуть виконані.
Страховий позитив
Можна довго сперечатися про доцільність страхування свого майна, наводити різні аргументи за і проти. Споживачів хвилюють в першу чергу особисті вигоди від придбання полісу. Зрозуміло, це правильно і з усіх боків обгрунтовано. Проте, зважуючи плюси і мінуси страхових продуктів, варто взяти до уваги ще один важливий аргумент на користь придбання страховки: її соціальну роль.
Я не маю на увазі високопарність, а говорю про конкретну практичну користь для того ж споживача. Річ у тому, що дуже часто збиток майну страхувальника завдається з вини дорожньої служби, ЖЕКу та іншіх організацій, відповідальній за стан міської інфрастуртури. У таких випадках страхова компанія відшкодовує збиток своєму клієнтові, а потім звертається з регресним позовом, наприклад, до дорожньо-експлуатаційного управління району і стягує збитки, що зазнали, з недбайливих господарників. Оскільки страховики мають сильні юридичні служби, то, як правило, вони виграють суди і комунальники вимушені платити за свою безладність. Програючи суди і виплачуючи компенсації, більшість керівників міських служб мимоволі починають замислюватися про можливі наслідки допущених порушень і заставляють підлеглих усувати недоробки до того, як з їх вини хтось постраждає і звернеться в страхову за відшкодуванням.
Шкода лише, що поки що керівники комунальних служб не несуть персональної відповідальності за збитки, понесені бюджетом в результаті регресних позовів. Тоді громадсько-корисний ефект від страхування був би набагато помітніший.
Я не маю на увазі високопарність, а говорю про конкретну практичну користь для того ж споживача. Річ у тому, що дуже часто збиток майну страхувальника завдається з вини дорожньої служби, ЖЕКу та іншіх організацій, відповідальній за стан міської інфрастуртури. У таких випадках страхова компанія відшкодовує збиток своєму клієнтові, а потім звертається з регресним позовом, наприклад, до дорожньо-експлуатаційного управління району і стягує збитки, що зазнали, з недбайливих господарників. Оскільки страховики мають сильні юридичні служби, то, як правило, вони виграють суди і комунальники вимушені платити за свою безладність. Програючи суди і виплачуючи компенсації, більшість керівників міських служб мимоволі починають замислюватися про можливі наслідки допущених порушень і заставляють підлеглих усувати недоробки до того, як з їх вини хтось постраждає і звернеться в страхову за відшкодуванням.
Шкода лише, що поки що керівники комунальних служб не несуть персональної відповідальності за збитки, понесені бюджетом в результаті регресних позовів. Тоді громадсько-корисний ефект від страхування був би набагато помітніший.
середа, 22 грудня 2010 р.
Про що мовчать страховики
У арсеналі страховиків немало прийомів, що дозволяють компанії істотно знижувати розмір компенсації або ж зовсім нічого не виплачувати. Бажаючи застрахуватися, багато клієнтів вивчають і порівнюють договори компаній, зупиняючи свій вибір на тій, договір якої здається найбільш зрозумілим. При цьому важливо розуміти, що деякі пастки розставлені за рамками договору. Наприклад, при оформленні страхового випадку раптово може виникнути питання про утримання податків з суми виплати. На всі заперечення клієнта співробітники компанії посилаються на закон і запевняють, ніби окрім договору потрібно ще і закони країни виконувати. Зрозуміло, закони виконувати потрібно, проте сплата ПДВ – це обов'язок компанії, а не її клієнта.
Але майте на увазі, що згідно із законом про оподаткування фізичних осіб, лише в тому випадку, якщо страхова виплата не була використана на відновлення застрахованого майна, страхова виплата вважається доходом і оподатковується на доходи фізичних осіб у розмірі 15% від отриманої суми.
Ще один сюрприз може бути пов'язаний з розділом договору «Обов'язки страхувальника». Часто в ньому перерахований ряд неістотних на перший погляд умов, проте невиконаний страхувальником обов'язок розглядається як порушення договору, а значить і виплата виявляється під питанням. Інколи в цьому розділі обмежений час, протягом якого страхувальник зобов'язаний заявити про випадок. Якщо, припустимо, протягом години цього не сталося, висока вірогідність, що компанія вважатиме себе вільною від зобов'язань.
Аби не втрачати гроші через подібні нюанси, бажано перед укладенням договору дізнатися, як виплачує компенсації вибрана СК: з утриманням податку, або без. Про це можуть сказати співробітники компанії, що працюють у відділі врегулювання збитків, а так само клієнти, які вже страхувалися і отримували компенсацію. Інформація про традиції виплат багатьох СК є в Інтернеті. По відповідному пошуковому запиту можна дізнатися багато нового про більшість страхових організацій.
Що стосується обов'язків страхувальника, досить прочитати цей розділ, запам'ятати основні пункти і відповідати на питання представників страховика відповідно умов договору.
Але майте на увазі, що згідно із законом про оподаткування фізичних осіб, лише в тому випадку, якщо страхова виплата не була використана на відновлення застрахованого майна, страхова виплата вважається доходом і оподатковується на доходи фізичних осіб у розмірі 15% від отриманої суми.
Ще один сюрприз може бути пов'язаний з розділом договору «Обов'язки страхувальника». Часто в ньому перерахований ряд неістотних на перший погляд умов, проте невиконаний страхувальником обов'язок розглядається як порушення договору, а значить і виплата виявляється під питанням. Інколи в цьому розділі обмежений час, протягом якого страхувальник зобов'язаний заявити про випадок. Якщо, припустимо, протягом години цього не сталося, висока вірогідність, що компанія вважатиме себе вільною від зобов'язань.
Аби не втрачати гроші через подібні нюанси, бажано перед укладенням договору дізнатися, як виплачує компенсації вибрана СК: з утриманням податку, або без. Про це можуть сказати співробітники компанії, що працюють у відділі врегулювання збитків, а так само клієнти, які вже страхувалися і отримували компенсацію. Інформація про традиції виплат багатьох СК є в Інтернеті. По відповідному пошуковому запиту можна дізнатися багато нового про більшість страхових організацій.
Що стосується обов'язків страхувальника, досить прочитати цей розділ, запам'ятати основні пункти і відповідати на питання представників страховика відповідно умов договору.
понеділок, 20 грудня 2010 р.
Особливості отримання споживчих кредитів в торгівельних мережах
Сьогодні банки поступово набирають обертів у споживчому кредитуванні, проте на не досить гуманних умовах (під 25%-100% річних).
Споживчі кредити поступово повертаються до великих супермаркетів, магазинів електроніки та побутової техніки.
За даними Національного банку України на жовтень 2010 року темпи приросту споживчих кредитів складають 11,1% на рік, із них в національній валюті – 3,2% на рік, в доларах США – 16% на рік. У валюті банки, як правило, кредитують на купівлю нерухомості та авто. Тому в даному випадку слід звернути увагу на статистику кредитування у гривні.
Наявність великої кількості товару на складах і падіння продажів спонукають магазини заманювати покупців можливістю купити товар у кредит. Також з’являються пропозиції розстрочки - такий тип кредитування є найбільш вигідним для споживача і був досить популярним ще за радянських часів. Але, варто підкреслити, що більшість магазинів використовують саме схеми кредитування.
При оформленні кредиту в магазині позичальник буде сплачувати більше, ніж у ситуації з оформленням кредиту в банку. Це пов’язано з тим, що дистанційне кредитування для банку є менш контрольованим, а отже, більш ризиковим.
Звертаю увагу, що перед оформленням покупки важливо дізнатись:
- про можливість погашення кредиту достроково (чи не передбачені договором штрафні санкції) та пункт договору, в якому передбачається можливість банку збільшувати відсоткову ставку по кредиту в односторонньому порядку;
- про строки погашення кредиту та можливі санкції за несвоєчасну сплату внесків по кредиту;
- яким чином можна повернути кошти, якщо виникне необхідність повернути бракований товар .
Для уникнення подібних ситуацій слід, по-перше, детально ознайомлюватися з умовами договору кредитування до його підписання, по-друге, закриваючи повністю кредит – отримати довідку про відсутність зі сторони банку до вас жодних претензій і квитанцію про повне погашення кредиту.
Споживчі кредити поступово повертаються до великих супермаркетів, магазинів електроніки та побутової техніки.
За даними Національного банку України на жовтень 2010 року темпи приросту споживчих кредитів складають 11,1% на рік, із них в національній валюті – 3,2% на рік, в доларах США – 16% на рік. У валюті банки, як правило, кредитують на купівлю нерухомості та авто. Тому в даному випадку слід звернути увагу на статистику кредитування у гривні.
Наявність великої кількості товару на складах і падіння продажів спонукають магазини заманювати покупців можливістю купити товар у кредит. Також з’являються пропозиції розстрочки - такий тип кредитування є найбільш вигідним для споживача і був досить популярним ще за радянських часів. Але, варто підкреслити, що більшість магазинів використовують саме схеми кредитування.
При оформленні кредиту в магазині позичальник буде сплачувати більше, ніж у ситуації з оформленням кредиту в банку. Це пов’язано з тим, що дистанційне кредитування для банку є менш контрольованим, а отже, більш ризиковим.
Звертаю увагу, що перед оформленням покупки важливо дізнатись:
- про можливість погашення кредиту достроково (чи не передбачені договором штрафні санкції) та пункт договору, в якому передбачається можливість банку збільшувати відсоткову ставку по кредиту в односторонньому порядку;
- про строки погашення кредиту та можливі санкції за несвоєчасну сплату внесків по кредиту;
- яким чином можна повернути кошти, якщо виникне необхідність повернути бракований товар .
Для уникнення подібних ситуацій слід, по-перше, детально ознайомлюватися з умовами договору кредитування до його підписання, по-друге, закриваючи повністю кредит – отримати довідку про відсутність зі сторони банку до вас жодних претензій і квитанцію про повне погашення кредиту.
четвер, 16 грудня 2010 р.
Страхування і гарантії
Купуючи новий автомобіль, особливо в кредит, не можна обійтися без полісу КАСКО. Також Ви отримаєте від продавця гарантійний талон. Природа цих документів багато в чому схожа.
Трапляється, умови гарантії конфліктують з досить важливими пунктами договору страхування. Найбільш поширене непорозуміння – визначення СТО для ремонту і обслуговування автомобіля. У недорогих полісах страхування зазвичай вказується, що компанія відшкодовує вартість ремонту не на фірмовому СТО, а на середньостатистичній станції обслуговування. У гарантійних документах навпаки – протягом зазначеного терміну слід відвідувати лише фірмові станції технічного обслуговування, інакше гарантія може бути втрачена повністю або частково. Складність ситуації посилюється істотною різницею у вартості послуг фірмових і інших СТО.
Автовласник постає перед нелегким вибором: самому платити за відновлення машини і зберегти гарантію, або ж відправитися на рекомендовану страховиком СТО і змиритися з втратою гарантії. Важко дати однозначну рекомендацію, як поступити в такій ситуації, у кожному конкретному випадку потрібно оцінювати залишковий термін гарантії, характер пошкоджень і інші обставини. Аби уникати подібних ситуацій, бажано вибрати такі умови страхування, які не загрожують втратою гарантії. А якщо вже договір підписаний і нічого змінити не можна, доцільно порадитися із страховиком, перш ніж їхати на СТО. В більшості випадків краще шукати рішення до того, як дилер дізнався про пошкодження машини.
До юристів Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» звертаються застраховані, які не можуть отримати виплату. А причина тут в тому, що страхова компанія спочатку погоджується виплатити компенсацію по страховому випадку, але для ремонту пропонує лише свою СТО, на якій черга - на найближчих півроку. Логічно, що для автомобіля їздити півроку без ремонту - не найкращий варіант. За усною згодою, СК дозволяє ремонтуватися на якійсь іншій СТО, але після того, як справа зроблена, апелює до договору, в якому написано, що це було заборонено робити, таким чином клієнт втрачає право на відшкодування витрат.
У котрий раз не втомлююся нагадувати – уважно читайте свої договори. Якщо сумніваєтеся, краще порадитися з незалежним експертом (страховиком, юристом). Якщо ж договір підписаний – умови доведеться виконувати.
Трапляється, умови гарантії конфліктують з досить важливими пунктами договору страхування. Найбільш поширене непорозуміння – визначення СТО для ремонту і обслуговування автомобіля. У недорогих полісах страхування зазвичай вказується, що компанія відшкодовує вартість ремонту не на фірмовому СТО, а на середньостатистичній станції обслуговування. У гарантійних документах навпаки – протягом зазначеного терміну слід відвідувати лише фірмові станції технічного обслуговування, інакше гарантія може бути втрачена повністю або частково. Складність ситуації посилюється істотною різницею у вартості послуг фірмових і інших СТО.
Автовласник постає перед нелегким вибором: самому платити за відновлення машини і зберегти гарантію, або ж відправитися на рекомендовану страховиком СТО і змиритися з втратою гарантії. Важко дати однозначну рекомендацію, як поступити в такій ситуації, у кожному конкретному випадку потрібно оцінювати залишковий термін гарантії, характер пошкоджень і інші обставини. Аби уникати подібних ситуацій, бажано вибрати такі умови страхування, які не загрожують втратою гарантії. А якщо вже договір підписаний і нічого змінити не можна, доцільно порадитися із страховиком, перш ніж їхати на СТО. В більшості випадків краще шукати рішення до того, як дилер дізнався про пошкодження машини.
До юристів Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» звертаються застраховані, які не можуть отримати виплату. А причина тут в тому, що страхова компанія спочатку погоджується виплатити компенсацію по страховому випадку, але для ремонту пропонує лише свою СТО, на якій черга - на найближчих півроку. Логічно, що для автомобіля їздити півроку без ремонту - не найкращий варіант. За усною згодою, СК дозволяє ремонтуватися на якійсь іншій СТО, але після того, як справа зроблена, апелює до договору, в якому написано, що це було заборонено робити, таким чином клієнт втрачає право на відшкодування витрат.
У котрий раз не втомлююся нагадувати – уважно читайте свої договори. Якщо сумніваєтеся, краще порадитися з незалежним експертом (страховиком, юристом). Якщо ж договір підписаний – умови доведеться виконувати.
четвер, 9 грудня 2010 р.
Шляхи модернізації митної служби
Вступ України до СОТ, приєднання країни до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур і Конвенції про тимчасове ввезення передбачають проведення митної реформи. Ще більшим стимулом до модернізації митної служби є різке зростання корупції в митниці, розмір якої вже загрожує не лише економічному розвитку, але і викликає зростання інфляції через збільшення цін на імпортні товари.
Одна з основних причин ситуації, що склалася, - складна і забюрократизована система подачі і оформлення митних декларацій. Велика частина країн вже відмовилися від паперового документообігу на митниці і упровадила технологію так званої «віртуальної митниці» - оформлення всіх необхідних документів в електроном вигляді. Український уряд прийняв рішення про впровадження віртуальної митниці ще кілька років тому, проте ще й досі нічого для цього не зроблено.
Друга проблема української митниці – нечітке описання процедури визначення митної вартості імпортних товарів. Митниця при визначенні вартості імпорту спирається на деяку «базу даних», в якій врахована вартість аналогічних товарів, що раніше ввозилися. Такий підхід до визначення вартості імпорту не враховує ні біржових коливань цін на товари, ні різницю цін залежно від країни надходження товару, умов постачання або об'єму закупівель.
Впровадження європейської практики визначення митної вартості товарів – за цінами інвойсу – не приведе до зменшення сплати податків і зборів (просто податківці збиратимуть до бюджету більше, ніж митники) і значно спростить життя імпортерам.
Також стримує економічний розвиток відсутність гнучкості митного законодавства відносно сучасних форм комерційних угод – лізингу, факторингу, концесії і т.д. По суті, митник визнає лише один тип договору – купівлі-продажу. В результаті вітчизняні підприємці стикаються з проблемами при модернізації металургійних заводів, НПЗ і хімічних підприємств, спостерігається спад в нафто- і газовидобуванні через складнощі з ввезенням устаткування.
Не менш важливим завданням є і прийняття сучасного Митного тарифу. Митний тариф України, що діє, побудований на основі Гармонізованої системи опису і кодування товарів версії 2002 року, тоді як вживання заходів тарифного і нетарифного регулювання в більшості країн світу, зокрема в країнах Європейського співтовариства, СНД здійснюється на основі ГС-2007.
У зв'язку з цим в українських імпортерів та експортерів виникає ряд складнощів, обумовлених розбіжностями в товарних кодах країни-експортера і України під час митного оформлення і неможливістю співставлення митної статистики і обміну інформацією.
У цілому модернізація економіки неможлива без гнучкого митного законодавства, яке включало б відстрочення і розстрочку митних платежів, вживання банківської гарантії і поручительства при ввезенні товарів.
Сподіваюсь, що всі ці проблеми вирішить нова редакція Митного кодексу, яка зараз готується Кабінетом міністрів України.
Одна з основних причин ситуації, що склалася, - складна і забюрократизована система подачі і оформлення митних декларацій. Велика частина країн вже відмовилися від паперового документообігу на митниці і упровадила технологію так званої «віртуальної митниці» - оформлення всіх необхідних документів в електроном вигляді. Український уряд прийняв рішення про впровадження віртуальної митниці ще кілька років тому, проте ще й досі нічого для цього не зроблено.
Друга проблема української митниці – нечітке описання процедури визначення митної вартості імпортних товарів. Митниця при визначенні вартості імпорту спирається на деяку «базу даних», в якій врахована вартість аналогічних товарів, що раніше ввозилися. Такий підхід до визначення вартості імпорту не враховує ні біржових коливань цін на товари, ні різницю цін залежно від країни надходження товару, умов постачання або об'єму закупівель.
Впровадження європейської практики визначення митної вартості товарів – за цінами інвойсу – не приведе до зменшення сплати податків і зборів (просто податківці збиратимуть до бюджету більше, ніж митники) і значно спростить життя імпортерам.
Також стримує економічний розвиток відсутність гнучкості митного законодавства відносно сучасних форм комерційних угод – лізингу, факторингу, концесії і т.д. По суті, митник визнає лише один тип договору – купівлі-продажу. В результаті вітчизняні підприємці стикаються з проблемами при модернізації металургійних заводів, НПЗ і хімічних підприємств, спостерігається спад в нафто- і газовидобуванні через складнощі з ввезенням устаткування.
Не менш важливим завданням є і прийняття сучасного Митного тарифу. Митний тариф України, що діє, побудований на основі Гармонізованої системи опису і кодування товарів версії 2002 року, тоді як вживання заходів тарифного і нетарифного регулювання в більшості країн світу, зокрема в країнах Європейського співтовариства, СНД здійснюється на основі ГС-2007.
У зв'язку з цим в українських імпортерів та експортерів виникає ряд складнощів, обумовлених розбіжностями в товарних кодах країни-експортера і України під час митного оформлення і неможливістю співставлення митної статистики і обміну інформацією.
У цілому модернізація економіки неможлива без гнучкого митного законодавства, яке включало б відстрочення і розстрочку митних платежів, вживання банківської гарантії і поручительства при ввезенні товарів.
Сподіваюсь, що всі ці проблеми вирішить нова редакція Митного кодексу, яка зараз готується Кабінетом міністрів України.
середа, 8 грудня 2010 р.
Міфи про лізинг
Мені часто задають питання про те, чому надати перевагу при купівлі автомобілю: кредиту чи лізингу? Однозначно відповісти на це питання так само складно, як наприклад, порадити марку авто. В якості аргументів на користь лізингових компаній найчастіше звучить доступність такого варіанту купівлі техніки. Дуже багато організацій пропонують лізингові програми без першого внеску, з невеликим відсотком, наприклад, 7-12 % річних. Ще однією очевидною перевагою лізингу вважається і те, що лізингодавець часто бере на себе обслуговування техніки, відносини зі страховими компаніями та інші клопоти, які зазвичай ускладнюють життя автовласникам.
Але перераховані опції не завжди є перевагами. Наприклад, кінцевий споживач, навряд чи може впливати на домовленості лізингодавця зі страховою компанією. Це означає, що користувач не в змозі змінити ні умови договору страхування, ні вартість послуг. Якщо лізингова компанія купує дешеві страхові поліси та у лізингоотримувача відбувається страховий випадок, який не покриває страховка, дуже ймовірно, що відшкодування збитків повністю або частково ляже на плечі споживача.
Ще одним джерелом конфліктів часто стає і те, що автомобіль протягом терміну дії договору залишається у власності лізингової компанії. Це означає, що якщо їй не сподобається поведінка клієнта, лізингодавець може відібрати автомобіль, навіть не звертаючись до суду: адже формально машина належить компанії. Як тільки прийнято рішення про розірвання договору, лізингова компанія може оголосити своє майно в розшук та на цілком законних підставах конфіскувати техніку у лізингоотримувача.
Поширеною помилкою стосовно переваг лізингу стало неправильне сприйняття умов договору з лізинговою компанією. Існує думка, що припинивши вносити платежі за автомобіль, отриманий на умовах лізингу, користувач може повернути машину і цим його обов’язки перед компанією вичерпуються. А у випадку з кредитним автомобілем, власник машини відповідає перед банком не тільки предметом застави, але і усім своїм майном. Потрібно відмітити, що в обох випадках зупинка виплат чревата немалими витратами для споживача. Лізингова компанія обов’язково проведе оцінку авто, підрахує залишкову вартість, амортизацію, зношення, вартість ремонту, додасть до цього пеню та штрафи, після чого пред’явить рахунок колишньому лізингоотримувачу. У Всеукраїнську громадську організацію «Захисту прав споживачів фінансових послуг» не раз звертались споживачі зі скаргами на непомірні рахунки лізингових компаній.
Для того, щоб не опинитись в незручному становищі та не платити зайвого, варто зважено підійти до вибору варіанту купівлі техніки. Цілком можливо, що необхідність першого внеску для купівлі автомобілю в кредит, не така вже і погана умова: адже чим більше внесено коштів спочатку, тим менше тіло кредиту, а значить, і плата за використання коштів буде меншою.
Але перераховані опції не завжди є перевагами. Наприклад, кінцевий споживач, навряд чи може впливати на домовленості лізингодавця зі страховою компанією. Це означає, що користувач не в змозі змінити ні умови договору страхування, ні вартість послуг. Якщо лізингова компанія купує дешеві страхові поліси та у лізингоотримувача відбувається страховий випадок, який не покриває страховка, дуже ймовірно, що відшкодування збитків повністю або частково ляже на плечі споживача.
Ще одним джерелом конфліктів часто стає і те, що автомобіль протягом терміну дії договору залишається у власності лізингової компанії. Це означає, що якщо їй не сподобається поведінка клієнта, лізингодавець може відібрати автомобіль, навіть не звертаючись до суду: адже формально машина належить компанії. Як тільки прийнято рішення про розірвання договору, лізингова компанія може оголосити своє майно в розшук та на цілком законних підставах конфіскувати техніку у лізингоотримувача.
Поширеною помилкою стосовно переваг лізингу стало неправильне сприйняття умов договору з лізинговою компанією. Існує думка, що припинивши вносити платежі за автомобіль, отриманий на умовах лізингу, користувач може повернути машину і цим його обов’язки перед компанією вичерпуються. А у випадку з кредитним автомобілем, власник машини відповідає перед банком не тільки предметом застави, але і усім своїм майном. Потрібно відмітити, що в обох випадках зупинка виплат чревата немалими витратами для споживача. Лізингова компанія обов’язково проведе оцінку авто, підрахує залишкову вартість, амортизацію, зношення, вартість ремонту, додасть до цього пеню та штрафи, після чого пред’явить рахунок колишньому лізингоотримувачу. У Всеукраїнську громадську організацію «Захисту прав споживачів фінансових послуг» не раз звертались споживачі зі скаргами на непомірні рахунки лізингових компаній.
Для того, щоб не опинитись в незручному становищі та не платити зайвого, варто зважено підійти до вибору варіанту купівлі техніки. Цілком можливо, що необхідність першого внеску для купівлі автомобілю в кредит, не така вже і погана умова: адже чим більше внесено коштів спочатку, тим менше тіло кредиту, а значить, і плата за використання коштів буде меншою.
вівторок, 30 листопада 2010 р.
Контролери множаться
Галас, пов'язаний з Податковим кодексом, відвернув увагу бізнес-спільноти від прийняття одного вельми важливого закону: «Про захист персональних даних». Закон був ухвалений Верховною Радою України в червні цього року, але набирає чинності з 01.01.2011 р.
Поява даного ЗУ обумовлена вимогою Євросоюзу ратифікувати Конвенцію про захист персональних даних і впровадити у себе правові норми, аналогічні європейським.
За невинною на перший погляд назвою ховається вельми неоднозначний зміст. Визначення бази даних в законі виписане таким чином, що під нього можна підвести практично будь-яку табличку з іменами, адресами та телефонами. Очевидним є те, що в тому або іншому вигляді всі компанії ведуть свої бази. Перш за все, це стосується банків, страхових компаній, рекламних агенцій і взагалі всіх підприємств, які взаємодіють з клієнтами – фізичними особами. З 1 січня 2011 року, коли згаданий закон набере чинності, всі власники і розпорядники баз даних будуть зобов'язані звітувати перед спеціальним державним органом (він ще не сформований) про стан своїх БД, в яких міститься відповідна інформація. До звітності доведеться віднестися серйозно, оскільки представникам контролюючого органу надане право вільного доступу в будь-які приміщення, де зберігаються або обробляються персональні дані. Виходить, в нашій країні з'явився ще один контролюючий орган з необмеженими повноваженнями. Як показує практика, корупційний тиск на бізнес після подібних подій лише посилюється.
Скоріш за все, з часом, коли контролерам це прийдеться до смаку і почнуть ускладнювати життя власникам і розпорядникам баз даних, підприємці знайдуть спосіб уникати санкцій. Наприклад, доручатимуть ведення баз журналістам або іншим творчим діячам, для яких в законі зроблено виключення і вони випали зі сфери інтересів контролюючих або просто винесуть всі бази даних на сервери, що знаходяться за межами України.
З цього приводу необхідно звернути увагу на положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, відповідно до якої, не допускається збір, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, окрім випадків, визначених законом, і лише на користь національної безпеки, економічного добробуту і прав людини. А це означає, що особи, які вважатимуть, що їх права були порушені у зв'язку із застосуванням норм Закону, можуть звертатися за правовою допомогою для захисту своїх порушених конституційних прав. Створюється відповідна судова практика.
Цей механізм і можуть застосувати для свого захисту юридичні особи - власники баз даних.
Поява даного ЗУ обумовлена вимогою Євросоюзу ратифікувати Конвенцію про захист персональних даних і впровадити у себе правові норми, аналогічні європейським.
За невинною на перший погляд назвою ховається вельми неоднозначний зміст. Визначення бази даних в законі виписане таким чином, що під нього можна підвести практично будь-яку табличку з іменами, адресами та телефонами. Очевидним є те, що в тому або іншому вигляді всі компанії ведуть свої бази. Перш за все, це стосується банків, страхових компаній, рекламних агенцій і взагалі всіх підприємств, які взаємодіють з клієнтами – фізичними особами. З 1 січня 2011 року, коли згаданий закон набере чинності, всі власники і розпорядники баз даних будуть зобов'язані звітувати перед спеціальним державним органом (він ще не сформований) про стан своїх БД, в яких міститься відповідна інформація. До звітності доведеться віднестися серйозно, оскільки представникам контролюючого органу надане право вільного доступу в будь-які приміщення, де зберігаються або обробляються персональні дані. Виходить, в нашій країні з'явився ще один контролюючий орган з необмеженими повноваженнями. Як показує практика, корупційний тиск на бізнес після подібних подій лише посилюється.
Скоріш за все, з часом, коли контролерам це прийдеться до смаку і почнуть ускладнювати життя власникам і розпорядникам баз даних, підприємці знайдуть спосіб уникати санкцій. Наприклад, доручатимуть ведення баз журналістам або іншим творчим діячам, для яких в законі зроблено виключення і вони випали зі сфери інтересів контролюючих або просто винесуть всі бази даних на сервери, що знаходяться за межами України.
З цього приводу необхідно звернути увагу на положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, відповідно до якої, не допускається збір, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, окрім випадків, визначених законом, і лише на користь національної безпеки, економічного добробуту і прав людини. А це означає, що особи, які вважатимуть, що їх права були порушені у зв'язку із застосуванням норм Закону, можуть звертатися за правовою допомогою для захисту своїх порушених конституційних прав. Створюється відповідна судова практика.
Цей механізм і можуть застосувати для свого захисту юридичні особи - власники баз даних.
понеділок, 22 листопада 2010 р.
Страхова діагностика
Аналізуючи скарги споживачів фінансових послуг, наші фахівці налічили в договорах страхування не менше 7 пасток, за допомогою яких страховик може істотно понизити розмір виплати або взагалі залишити клієнта без грошей. Назву декілька з них:
Одне з найбільш спірних питань для автовласників - хто має право керувати автомобілем. У страховиків є два підходи. Одні передбачають в договорі вичерпний перелік осіб, куди зазвичай вписується власник і його дружина. Інші компанії замість списку потенційних водіїв за прізвищами вказують, що право керування має особа, в якої є водійське посвідчення і доручення від власника. Як показує практика, нерідко ДТП трапляються саме тоді, коли приятель, кум, сват або брат везе власника, що випив, з посиденьок. Тому якщо за кермо автомобіля сідають не лише близькі родичі, має сенс придбати страховку без обмеження числа потенційних драйверів.
Немало суперечок виникає і в разі крадіжки автомобіля. Краще всього, якщо в договорі прямо вказано, що страховим випадком вважається крадіжка машини з будь-якого місця у будь-який час доби. Інколи страхові випадки обмежені лише крадіжками з гаражів або стоянок, що охороняються, причому лише за наявності чека, підтверджуючого оплату за користування парковкою. Це обмеження нерідко вводиться побічно, шляхом вказівки місця, де зберігається автомобіль. Буває, текст договору побудований таким чином, що як тільки менеджер напише із слів власника, що машина зазвичай зберігається на стоянці, крадіжка з іншого місця не вважатиметься страховим випадком.
Дуже часто страхувальники скаржаться на підступність розділу "Дії страхувальника при настанні страхового випадку". У багатьох договорах виписаний обов'язок водія при будь-якому випадку пройти медичний огляд на предмет наявності алкоголю в крові. Якщо не пройшов – згідно умов договору в страхової є привід відмовити у виплаті. Тому краще вибирати варіант страховки, де вказано, що огляд водія проводиться на вимогу співробітника ДАІ.
Аби уникнути неприємних несподіванок, перед підписанням документів бажано ознайомитися і з виключеннями зі страхових випадків. Перелік в різних компаніях може бути різним. Наприклад, одні не відшкодовують пошкодження (крадіжку) коліс і фірмових знаків на кузові автомобіля, а інші – пропажу акумуляторів, різного устаткування з салону, молдингів і інших елементів, що знімаються. Ще одна категорія виключень має на увазі відмову у виплаті, якщо при ремонті були порушені правила безпеки. Майже всі СТО порушують, тому краще обійтися без цієї обмовки в договорі.
Окрім перерахованого, важливо пильно прочитати договір страхування і звернути особливу увагу на всі пункти, що містять посилання на Правила страхування. Це внутрішній документ компанії, в якому так само можуть міститися істотні обмеження і несподівані вимоги до автовласників. Якщо посилання на Правила зустрічаються у важливих пунктах, краще не пошкодувати часу і ознайомитися ще й з цим документом. Як показує практика, «гарний» договір передбачає страховий тариф, який на 1-2% вище, ніж договір з каверзами та обмеженнями. Вибір залишається за автовласником.
Одне з найбільш спірних питань для автовласників - хто має право керувати автомобілем. У страховиків є два підходи. Одні передбачають в договорі вичерпний перелік осіб, куди зазвичай вписується власник і його дружина. Інші компанії замість списку потенційних водіїв за прізвищами вказують, що право керування має особа, в якої є водійське посвідчення і доручення від власника. Як показує практика, нерідко ДТП трапляються саме тоді, коли приятель, кум, сват або брат везе власника, що випив, з посиденьок. Тому якщо за кермо автомобіля сідають не лише близькі родичі, має сенс придбати страховку без обмеження числа потенційних драйверів.
Немало суперечок виникає і в разі крадіжки автомобіля. Краще всього, якщо в договорі прямо вказано, що страховим випадком вважається крадіжка машини з будь-якого місця у будь-який час доби. Інколи страхові випадки обмежені лише крадіжками з гаражів або стоянок, що охороняються, причому лише за наявності чека, підтверджуючого оплату за користування парковкою. Це обмеження нерідко вводиться побічно, шляхом вказівки місця, де зберігається автомобіль. Буває, текст договору побудований таким чином, що як тільки менеджер напише із слів власника, що машина зазвичай зберігається на стоянці, крадіжка з іншого місця не вважатиметься страховим випадком.
Дуже часто страхувальники скаржаться на підступність розділу "Дії страхувальника при настанні страхового випадку". У багатьох договорах виписаний обов'язок водія при будь-якому випадку пройти медичний огляд на предмет наявності алкоголю в крові. Якщо не пройшов – згідно умов договору в страхової є привід відмовити у виплаті. Тому краще вибирати варіант страховки, де вказано, що огляд водія проводиться на вимогу співробітника ДАІ.
Аби уникнути неприємних несподіванок, перед підписанням документів бажано ознайомитися і з виключеннями зі страхових випадків. Перелік в різних компаніях може бути різним. Наприклад, одні не відшкодовують пошкодження (крадіжку) коліс і фірмових знаків на кузові автомобіля, а інші – пропажу акумуляторів, різного устаткування з салону, молдингів і інших елементів, що знімаються. Ще одна категорія виключень має на увазі відмову у виплаті, якщо при ремонті були порушені правила безпеки. Майже всі СТО порушують, тому краще обійтися без цієї обмовки в договорі.
Окрім перерахованого, важливо пильно прочитати договір страхування і звернути особливу увагу на всі пункти, що містять посилання на Правила страхування. Це внутрішній документ компанії, в якому так само можуть міститися істотні обмеження і несподівані вимоги до автовласників. Якщо посилання на Правила зустрічаються у важливих пунктах, краще не пошкодувати часу і ознайомитися ще й з цим документом. Як показує практика, «гарний» договір передбачає страховий тариф, який на 1-2% вище, ніж договір з каверзами та обмеженнями. Вибір залишається за автовласником.
понеділок, 15 листопада 2010 р.
Як наздогнати Баффетта?
Торгівля акціями на фондовому ринку – це один з найбільш ризикових варіантів заробітку. Майже кожен торгівець здійснював невдалі покупки та бачив, як його гроші безслідно зникають, перетворюючись на досвід. Однак, ризик – це лише одна сторона питання. З іншого боку, фондовий ринок – відмінна можливість суттєво примножити свій капітал. Досвідчений торгівець завжди заробляє більше, ніж втрачає.
Щоб не казали про неспроможність фінансового ринку в нашій країні, потрібно відмітити, що за минулий рік акції багатьох українських підприємств подорожчали майже вдвічі. Крім того, з тих пір, як в Україні інтернет-трейдинг став доступним, приватні інвестори отримали можливість зі свого комп’ютера здійснювати угоди на фондовому ринку (наприклад, за допомогою програми QUIK). Купівля-продаж акцій здійснюється по мережі інтернет, доступ фізичних осіб до торгів надає Українська біржа та ПФТС. Користувач бачить на моніторі весь потік біржової інформації, має змогу приймати рішення та здійснювати миттєві операції. Таким чином, торгувати цінними паперами може будь-який повнолітній громадянин, незалежно від освіти та професії. Щоб почати роботу, потрібно звернутись до професійних учасників ринку – онлайн-брокерів, які забезпечують доступ на біржу. Доступ до торгівлі цінними паперами через інтернет-трейдинг позитивно позначиться на ринку, так як він отримає додаткові об’єми угод, а це завжди оживляє ринок.
Коливання українського фондового ринку досить відчутні, що дозволяє приватному інвестору відносно швидко отримати прибуток. Інвестору залишається тільки обрати вірну стратегію торгівлі, об’єкт інвестування, тобто відібрати для себе папери тих компаній, розвиток яких не викликає побоювань, а також визначити кількість акцій, які він бажає придбати чи продати. Для трейдерів-початківців стартова сума інвестицій може становити 4-6 тис. грн. Потрібно врахувати і витрати на абонплату за використання терміналу (близько 100 грн. в місяць) та комісію 0,1-0,15% від суми кожної угоди. Чим більші об’єми торгів, тим менша комісія.
Торгівля на фондовому ринку це та сфера, де в повній мірі працює приказка: знання – сила. На відміну від казино, тут не потрібно покладатись на вдачу. Тому перед тим як розпочати торги, бажано відвідати навчальні семінари, які проводяться багатьма брокерами для своїх клієнтів. Тільки досконале знання законів ринку дозволить досягти успіху. В іншому випадку трейдинг загрожує стати найвідчутнішою статтею витрат сімейного бюджету.
Щоб не казали про неспроможність фінансового ринку в нашій країні, потрібно відмітити, що за минулий рік акції багатьох українських підприємств подорожчали майже вдвічі. Крім того, з тих пір, як в Україні інтернет-трейдинг став доступним, приватні інвестори отримали можливість зі свого комп’ютера здійснювати угоди на фондовому ринку (наприклад, за допомогою програми QUIK). Купівля-продаж акцій здійснюється по мережі інтернет, доступ фізичних осіб до торгів надає Українська біржа та ПФТС. Користувач бачить на моніторі весь потік біржової інформації, має змогу приймати рішення та здійснювати миттєві операції. Таким чином, торгувати цінними паперами може будь-який повнолітній громадянин, незалежно від освіти та професії. Щоб почати роботу, потрібно звернутись до професійних учасників ринку – онлайн-брокерів, які забезпечують доступ на біржу. Доступ до торгівлі цінними паперами через інтернет-трейдинг позитивно позначиться на ринку, так як він отримає додаткові об’єми угод, а це завжди оживляє ринок.
Коливання українського фондового ринку досить відчутні, що дозволяє приватному інвестору відносно швидко отримати прибуток. Інвестору залишається тільки обрати вірну стратегію торгівлі, об’єкт інвестування, тобто відібрати для себе папери тих компаній, розвиток яких не викликає побоювань, а також визначити кількість акцій, які він бажає придбати чи продати. Для трейдерів-початківців стартова сума інвестицій може становити 4-6 тис. грн. Потрібно врахувати і витрати на абонплату за використання терміналу (близько 100 грн. в місяць) та комісію 0,1-0,15% від суми кожної угоди. Чим більші об’єми торгів, тим менша комісія.
Торгівля на фондовому ринку це та сфера, де в повній мірі працює приказка: знання – сила. На відміну від казино, тут не потрібно покладатись на вдачу. Тому перед тим як розпочати торги, бажано відвідати навчальні семінари, які проводяться багатьма брокерами для своїх клієнтів. Тільки досконале знання законів ринку дозволить досягти успіху. В іншому випадку трейдинг загрожує стати найвідчутнішою статтею витрат сімейного бюджету.
середа, 10 листопада 2010 р.
Фонд гарантування вкладів – знову 50 тис. грн.?
Клієнти Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» в останній час все частіше звертаються з питанням: «Чи буде Фонд гарантування вкладів, як і раніше, робити виплати в розмірі 150 тис. грн.?» Зокрема, цим питанням спантеличені клієнти проблемних банків, в яких все ще діє мораторій або тимчасова адміністрація, а подальша їх доля залишається під питанням…
20 вересня 2001 року був прийнятий Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб». Так з’явився Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (скорочено – ФГВФО). Спочатку гарантована сума становила всього 500 грн. Згодом вона була збільшена до 3 000 грн., а потім – до 5 000 грн. Восени 2008 року ця сума становила вже 50 000 грн., але на момент початку кризи спеціальним Законом від 31.12.2009 р. «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» була збільшена в три рази – до 150 000 грн.
Але справа в тому, що згідно з нормою Закону, зміни, а саме зміна суми гарантування з 50 000 до 150 000 грн. буде діяти до 1 січня 2011 року. А це може значити, що з цього часу сума, гарантована Фондом, буде знову становити тільки 50 000 грн., якщо, звісно, до того часу ВРУ не будуть внесені відповідні зміни в Закон та дія норми не буде пролонгована.
Виходячи з того, що криза ще не скінчилась і продовжує впливати на економіку країни, можна передбачити, що сума 150 000 грн., скоріше за все, залишиться гарантованою. Однак, враховуючи кількість «проблемних» вкладників, яким можливо буде необхідно відшкодовувати вклади, є вірогідність, що гарантована сума зменшиться до 50 тис. грн.
Нагадаємо, що загальна сума коштів, акумульованих фондом, станом на 1 березня 2010 року становила 3 млрд. 966 млн. грн., тоді як депозити населення тільки в банку «Надра» - 9,5 млрд. грн.
У випадку з клієнтами банків, яким ФГВФО сьогодні виплачує компенсацію – вони не попадуть під дію цього Закону, навіть якщо виплати не будуть здійсненні в повній мірі до 1 січня 2011 року (в даному випадку, закон не має зворотної сили).
Клієнти проблемних банків, доля яких ще не вирішена (Надра, Родовід), повинні дочекатись рішення уряду відносно можливої докапіталізації або ж ліквідації. Тільки у випадку ліквідації банку, буде вирішено питання про розміри виплат з Фонду гарантування вкладів. Саму на дату такого рішення потрібно буде дивитись та на дію відповідної норми ЗУ «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб».
20 вересня 2001 року був прийнятий Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб». Так з’явився Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (скорочено – ФГВФО). Спочатку гарантована сума становила всього 500 грн. Згодом вона була збільшена до 3 000 грн., а потім – до 5 000 грн. Восени 2008 року ця сума становила вже 50 000 грн., але на момент початку кризи спеціальним Законом від 31.12.2009 р. «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» була збільшена в три рази – до 150 000 грн.
Але справа в тому, що згідно з нормою Закону, зміни, а саме зміна суми гарантування з 50 000 до 150 000 грн. буде діяти до 1 січня 2011 року. А це може значити, що з цього часу сума, гарантована Фондом, буде знову становити тільки 50 000 грн., якщо, звісно, до того часу ВРУ не будуть внесені відповідні зміни в Закон та дія норми не буде пролонгована.
Виходячи з того, що криза ще не скінчилась і продовжує впливати на економіку країни, можна передбачити, що сума 150 000 грн., скоріше за все, залишиться гарантованою. Однак, враховуючи кількість «проблемних» вкладників, яким можливо буде необхідно відшкодовувати вклади, є вірогідність, що гарантована сума зменшиться до 50 тис. грн.
Нагадаємо, що загальна сума коштів, акумульованих фондом, станом на 1 березня 2010 року становила 3 млрд. 966 млн. грн., тоді як депозити населення тільки в банку «Надра» - 9,5 млрд. грн.
У випадку з клієнтами банків, яким ФГВФО сьогодні виплачує компенсацію – вони не попадуть під дію цього Закону, навіть якщо виплати не будуть здійсненні в повній мірі до 1 січня 2011 року (в даному випадку, закон не має зворотної сили).
Клієнти проблемних банків, доля яких ще не вирішена (Надра, Родовід), повинні дочекатись рішення уряду відносно можливої докапіталізації або ж ліквідації. Тільки у випадку ліквідації банку, буде вирішено питання про розміри виплат з Фонду гарантування вкладів. Саму на дату такого рішення потрібно буде дивитись та на дію відповідної норми ЗУ «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб».
вівторок, 9 листопада 2010 р.
Нелегкий вибір: зберегти або заробити?
Збираючись змусити працювати вільні кошти, важливо пам'ятати золоте правило вкладів: чим більший очікуваний прибуток, тим вищий ризик вкладника. Це правило працює і при виборі інвестиційних інструментів, і при визначенні конкретних умов вкладу.
Традиційно найбільш високі відсотки по депозитах пропонують кредитні спілки. Навіть зараз прибутковість по вкладах близько 22-27% в таких організаціях не рідкість. Але є і ризики для вкладника. Аби оцінити їх, досить переглянути підбірку новин по банкрутствах КС і відкликанням ліцензій по цих організаціях. Масові неплатежі по кредитах і необережні дії керівництва призвели до краху дуже багатьох кредитних спілок.
Багатьох інвесторів-початківців приваблює динамічно зростаюча ціна золотих злитків. Проте, збираючись купувати їх, не можна не врахувати різницю між курсом продажу золота і курсом купівлі, яку доведеться заплатити при продажі злитка. Розмір спреду залежить від розміру злитку. Чим менше металу – тим більша втрата. Таким чином, купуючи невеликий злиток з метою продати його через 6-8 місяців, прибуток може покрити лише різницю спреду. Проте в умовах кризи, при валютній і політичній нестабільності – саме золоті злитки можуть стати надійним притулком для збереження невеликого капіталу.
Окрім продажу металу, більшість банків пропонують так звані «металеві» депозити. Ризиковість цього вкладення зберігається на рівні звичайного депозиту, а при курсовому зростанні вартості золота прибуток може порівнятися з більш ризиковими вкладеннями, тим паче, що різниця між вартістю купівлі і продажу в даному випадку значно нижча.
Одним з найнадійніших варіантів завжди вважався банківський депозит. Але, на жаль, прибуток від такого вкладу невеликий, а його очікування розтягується на багато місяців. Звична ставка, 14-18% в гривні, навряд чи забезпечить відчутний заробіток, оскільки прибуток «з'їдає» інфляція. Лише цього року по оцінкам Всесвітнього банку цей показник складе близько 11%.
Що стосується надійності, тут теж є свої нюанси. Теоретично, банківський депозит фізичної особи в гривні або у валюті – єдиний вид вкладів, який дозволяє в разі чого розраховувати на компенсацію з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Проте, аби вкладники могли скористатися цією можливістю, банк повинен оголосити про свою ліквідацію, а виплати починаються лише після офіційного призначення ліквідатора. Як показав досвід вкладників Надра і Родовід, навіть в критичному стані фінустанови не квапляться ліквідовуватися, в результаті вкладники не мають достатніх підстав отримати компенсації з резервів Фонду. Відповідаючи на претензії громадян, представники стягуючих банків підкреслюють, що не відмовляють в поверненні депозитів, а лише просять підписати угоду, за якою вклад перекладається на картковий рахунок і клієнт може знімати щодня досить обмежену суму і лише за умови, що в банкоматі є готівка.
Обнадіює лише те, що переважна більшість банків впоралися з управлінням під час кризи і зараз відчувають себе впевненіше.
Традиційно найбільш високі відсотки по депозитах пропонують кредитні спілки. Навіть зараз прибутковість по вкладах близько 22-27% в таких організаціях не рідкість. Але є і ризики для вкладника. Аби оцінити їх, досить переглянути підбірку новин по банкрутствах КС і відкликанням ліцензій по цих організаціях. Масові неплатежі по кредитах і необережні дії керівництва призвели до краху дуже багатьох кредитних спілок.
Багатьох інвесторів-початківців приваблює динамічно зростаюча ціна золотих злитків. Проте, збираючись купувати їх, не можна не врахувати різницю між курсом продажу золота і курсом купівлі, яку доведеться заплатити при продажі злитка. Розмір спреду залежить від розміру злитку. Чим менше металу – тим більша втрата. Таким чином, купуючи невеликий злиток з метою продати його через 6-8 місяців, прибуток може покрити лише різницю спреду. Проте в умовах кризи, при валютній і політичній нестабільності – саме золоті злитки можуть стати надійним притулком для збереження невеликого капіталу.
Окрім продажу металу, більшість банків пропонують так звані «металеві» депозити. Ризиковість цього вкладення зберігається на рівні звичайного депозиту, а при курсовому зростанні вартості золота прибуток може порівнятися з більш ризиковими вкладеннями, тим паче, що різниця між вартістю купівлі і продажу в даному випадку значно нижча.
Одним з найнадійніших варіантів завжди вважався банківський депозит. Але, на жаль, прибуток від такого вкладу невеликий, а його очікування розтягується на багато місяців. Звична ставка, 14-18% в гривні, навряд чи забезпечить відчутний заробіток, оскільки прибуток «з'їдає» інфляція. Лише цього року по оцінкам Всесвітнього банку цей показник складе близько 11%.
Що стосується надійності, тут теж є свої нюанси. Теоретично, банківський депозит фізичної особи в гривні або у валюті – єдиний вид вкладів, який дозволяє в разі чого розраховувати на компенсацію з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Проте, аби вкладники могли скористатися цією можливістю, банк повинен оголосити про свою ліквідацію, а виплати починаються лише після офіційного призначення ліквідатора. Як показав досвід вкладників Надра і Родовід, навіть в критичному стані фінустанови не квапляться ліквідовуватися, в результаті вкладники не мають достатніх підстав отримати компенсації з резервів Фонду. Відповідаючи на претензії громадян, представники стягуючих банків підкреслюють, що не відмовляють в поверненні депозитів, а лише просять підписати угоду, за якою вклад перекладається на картковий рахунок і клієнт може знімати щодня досить обмежену суму і лише за умови, що в банкоматі є готівка.
Обнадіює лише те, що переважна більшість банків впоралися з управлінням під час кризи і зараз відчувають себе впевненіше.
понеділок, 8 листопада 2010 р.
Правила з Правила зберігання та користування пластиковою карткою Власники пластикових карток іноді стикаються з проблемами через власну неуважність а
Власники пластикових карток іноді стикаються з проблемами через власну неуважність або непроінформованість.
Пластикову картку необхідно зберігати так само, як і гроші, тому не можна залишати її без уваги в місцях, де вона може стати легкою здобиччю для сторонніх.
Пін-код карти краще всього запам'ятати. Не зберігайте пін-код разом з картою в гаманці, а також записуючи його на самій карті чи в записнику мобільного телефону. Якщо карта буде вкрадена разом із сумкою, злодій неодмінно відшукає пін-код, і безперешкодно зможе зняти всі наявні на карті кошти без зайвих проблем. Крім того, якщо є послуга автоматичного овердрафту, злодій може використати і її.
Варто заздалегідь записати цілодобовий номер підтримки клієнтів банку в записник мобільного телефону. У разі втрати/крадіжки негайно блокуйте картку. Чим швидше ви подзвоните працівникам банку та заблокуєте її, тим вище вірогідність, що гроші на карті залишаться недоторканними.
Будьте уважні, в разі отримання телефонного дзвінка або листа від особи, що представляється співробітником банку, представником міжнародної платіжної системи або міліції не повідомляйте свої персональні дані, такі як кодове слово, номер карти, пін-код, термін дії карти, ім'я і прізвище на карті. Співробітники банку не стануть дзвонити або писати вам з метою отримання цих даних із власної ініціативи.
Оплата в торгових точках, ресторанах тощо
У будь-якій торговій чи сервісній точці пластикова картка повинна обслуговуватися виключно у вашій присутності.
До того, як підписати чек, переконайтеся, що інформація і сума за покупку вказані правильно, без помилок.
У разі відмови від покупки і розрахунку картою – вимагайте відміни операції. В такому разі, переконайтеся, що співробітник торгівлі відмінив операцію та знищив раніше оформлений чек.
Для повернення раніше придбаного товару/послуги надайте співробітникові торгівлі картку для проведення операції «повернення» і оформлення відповідного документу (чек з відміткою «повернення»). Обов'язково збережіть чек повернення. У тому випадку, якщо відповідна сума не надійде на ваш рахунок впродовж 30 днів з дня проведення операції «повернення», напишіть скаргу, прикріпіть копію чека та надішліть рекомендованим листом до банку.
Використовуючи платіжні картки в торговельних мережах, слідкуйте, щоб касир не здійснював повторного проведення операції «зняття коштів». Досить часто апарати, якими користуються касири, здійснюють операцію дуже повільно і трапляються випадки, коли касир вважаючи, що операція не здійснена, робить її повторно. При цьому гроші знімаються двічі.
Якщо Ви бажаєте придбати певний товар в Інтернет магазині, перед купівлею уважно ознайомлюйтесь з умовами повернення коштів. Для купівлі в інтернет мережі рекомендую оформляти окрему картку із обмеженою доступною сумою. І для цього не обов’язково мати на руках «пластик». Зараз банки пропонують віртуальні картки.
Зняття готівки в банкоматах
При знятті готівки в банкоматах, звертайте увагу на зовнішній вигляд банкомату та його «приймача» для картки. Якщо ви помітили у банкомата додаткове устаткування або незрозумілі дроти, або банкомат пошкоджений - не використовуйте цей банкомат.
Пам’ятайте, що у разі триразового введення неправильного пін-коду, картка буде заблокована, тому якщо ви забули код картки, краще звернутися в відділення банку для зміни пін-коду.
Якщо банкомат не повернув картку, її потрібно негайно заблокувати, подзвонивши в свій банк.
Ніколи не приймайте допомогу від сторонніх осіб при користуванні банкоматом.
Найкращий Ваш помічник – це оператор Call- centre банку.
Пластикову картку необхідно зберігати так само, як і гроші, тому не можна залишати її без уваги в місцях, де вона може стати легкою здобиччю для сторонніх.
Пін-код карти краще всього запам'ятати. Не зберігайте пін-код разом з картою в гаманці, а також записуючи його на самій карті чи в записнику мобільного телефону. Якщо карта буде вкрадена разом із сумкою, злодій неодмінно відшукає пін-код, і безперешкодно зможе зняти всі наявні на карті кошти без зайвих проблем. Крім того, якщо є послуга автоматичного овердрафту, злодій може використати і її.
Варто заздалегідь записати цілодобовий номер підтримки клієнтів банку в записник мобільного телефону. У разі втрати/крадіжки негайно блокуйте картку. Чим швидше ви подзвоните працівникам банку та заблокуєте її, тим вище вірогідність, що гроші на карті залишаться недоторканними.
Будьте уважні, в разі отримання телефонного дзвінка або листа від особи, що представляється співробітником банку, представником міжнародної платіжної системи або міліції не повідомляйте свої персональні дані, такі як кодове слово, номер карти, пін-код, термін дії карти, ім'я і прізвище на карті. Співробітники банку не стануть дзвонити або писати вам з метою отримання цих даних із власної ініціативи.
Оплата в торгових точках, ресторанах тощо
У будь-якій торговій чи сервісній точці пластикова картка повинна обслуговуватися виключно у вашій присутності.
До того, як підписати чек, переконайтеся, що інформація і сума за покупку вказані правильно, без помилок.
У разі відмови від покупки і розрахунку картою – вимагайте відміни операції. В такому разі, переконайтеся, що співробітник торгівлі відмінив операцію та знищив раніше оформлений чек.
Для повернення раніше придбаного товару/послуги надайте співробітникові торгівлі картку для проведення операції «повернення» і оформлення відповідного документу (чек з відміткою «повернення»). Обов'язково збережіть чек повернення. У тому випадку, якщо відповідна сума не надійде на ваш рахунок впродовж 30 днів з дня проведення операції «повернення», напишіть скаргу, прикріпіть копію чека та надішліть рекомендованим листом до банку.
Використовуючи платіжні картки в торговельних мережах, слідкуйте, щоб касир не здійснював повторного проведення операції «зняття коштів». Досить часто апарати, якими користуються касири, здійснюють операцію дуже повільно і трапляються випадки, коли касир вважаючи, що операція не здійснена, робить її повторно. При цьому гроші знімаються двічі.
Якщо Ви бажаєте придбати певний товар в Інтернет магазині, перед купівлею уважно ознайомлюйтесь з умовами повернення коштів. Для купівлі в інтернет мережі рекомендую оформляти окрему картку із обмеженою доступною сумою. І для цього не обов’язково мати на руках «пластик». Зараз банки пропонують віртуальні картки.
Зняття готівки в банкоматах
При знятті готівки в банкоматах, звертайте увагу на зовнішній вигляд банкомату та його «приймача» для картки. Якщо ви помітили у банкомата додаткове устаткування або незрозумілі дроти, або банкомат пошкоджений - не використовуйте цей банкомат.
Пам’ятайте, що у разі триразового введення неправильного пін-коду, картка буде заблокована, тому якщо ви забули код картки, краще звернутися в відділення банку для зміни пін-коду.
Якщо банкомат не повернув картку, її потрібно негайно заблокувати, подзвонивши в свій банк.
Ніколи не приймайте допомогу від сторонніх осіб при користуванні банкоматом.
Найкращий Ваш помічник – це оператор Call- centre банку.
середа, 3 листопада 2010 р.
Нові послуги Приватбанку
До Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» звернулися клієнти «Приватбанку» з проханням роз’яснити законність операції, яка передбачає, що із 1 грудня 2010 року у відділеннях Приватбанку стане неможливим здійснювати фінансові операції без наявності будь-якої пластикової картки банку. А це значить, що жоден платіж чи перерахування коштів, неможливо буде здійснити.
Якщо у людини немає картки, тоді її запропонують оформити одразу в відділенні. Зі слів, операторів контакт-центру та працівників банку, ніякої плати за це не візьмуть, за користування карткою також плата проводитись не буде. Однак, тільки у випадку, якщо дійсно не будуть проводитись жодні операції із самою карткою.
Доречі, дана інформація навіть не опублікована на сайті банку. Працівники банку, що інформують про нові правила обслуговування, посилаються на «внутрішні інструкції банку»…
Звичайно, така політика банку та нововведення – це їх особиста справа. Клієнти, що не погодяться з даними пропозиціями також можуть знайти інший банк для обслуговування.
Однак, Всеукраїнська громадська організація «Захисту прав споживачів фінансових послуг» наголошує, що по даній ситуації є і юридичні засади, що не можна ігнорувати.
ЗУ «Про банки та банківську діяльність»
Стаття 55 зазначає, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
ЗУ «Про захист прав споживачів»
В статті 19 зазначається, що дії стосовно пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, є забороненими. Крім того, підприємницька практика вважається агресивною, якщо вона містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. За таку практику суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність згідно із законодавством.
Стаття 21 встановлює перелік випадків, коли права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:
1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або
виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;
4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;
5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Антимонопольне законодавство
Стаття 12 ЗУ “Про захист економічної конкуренції” говорить про те, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або
ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
В цій же статті дається чітке визначення поняттю зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Ним, зокрема, визнається: обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору. Ці дії тягнуть за собою відповідальність згідно чинного законодавства.
Висновок: дії банку щодо нав’язування картки клієнту є порушенням вимог чинного законодавства.
Клієнт банку може боротися з такою ситуацією таким шляхом. Можна написати лист до банку. Також варто написати скарги до НБУ та Антимонопольного комітету України. Якщо дані листи не знайдуть відгуку, можна рішуче йти до суду та скаржитись у прокуратуру. Чи варті такі затрати в часі, коли можна оформити карту за 15 хвилин у банку і далі проводити всі свої заплановані операції?! Вирішувати Вам.
Якщо у людини немає картки, тоді її запропонують оформити одразу в відділенні. Зі слів, операторів контакт-центру та працівників банку, ніякої плати за це не візьмуть, за користування карткою також плата проводитись не буде. Однак, тільки у випадку, якщо дійсно не будуть проводитись жодні операції із самою карткою.
Доречі, дана інформація навіть не опублікована на сайті банку. Працівники банку, що інформують про нові правила обслуговування, посилаються на «внутрішні інструкції банку»…
Звичайно, така політика банку та нововведення – це їх особиста справа. Клієнти, що не погодяться з даними пропозиціями також можуть знайти інший банк для обслуговування.
Однак, Всеукраїнська громадська організація «Захисту прав споживачів фінансових послуг» наголошує, що по даній ситуації є і юридичні засади, що не можна ігнорувати.
ЗУ «Про банки та банківську діяльність»
Стаття 55 зазначає, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
ЗУ «Про захист прав споживачів»
В статті 19 зазначається, що дії стосовно пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, є забороненими. Крім того, підприємницька практика вважається агресивною, якщо вона містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. За таку практику суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність згідно із законодавством.
Стаття 21 встановлює перелік випадків, коли права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:
1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або
виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;
4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;
5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Антимонопольне законодавство
Стаття 12 ЗУ “Про захист економічної конкуренції” говорить про те, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або
ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
В цій же статті дається чітке визначення поняттю зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Ним, зокрема, визнається: обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору. Ці дії тягнуть за собою відповідальність згідно чинного законодавства.
Висновок: дії банку щодо нав’язування картки клієнту є порушенням вимог чинного законодавства.
Клієнт банку може боротися з такою ситуацією таким шляхом. Можна написати лист до банку. Також варто написати скарги до НБУ та Антимонопольного комітету України. Якщо дані листи не знайдуть відгуку, можна рішуче йти до суду та скаржитись у прокуратуру. Чи варті такі затрати в часі, коли можна оформити карту за 15 хвилин у банку і далі проводити всі свої заплановані операції?! Вирішувати Вам.
четвер, 28 жовтня 2010 р.
Країна ломбардів
Ринок не терпить порожнечі. Якщо відсутні пропозиції по споживчому кредитуванню, то розвиваються альтернативні продукти. Класична модель розквіту ломбардів, бізнесу настільки непомітного в періоди стабільності та процвітання банків, і що став по істині популярним в часи кризи. Деякі ломбарди вже стали національними мережами, що працюють цілодобово. Ні один банк на сьогоднішній день не має такого режиму роботи, тим більше в повному форматі послуг – заявка на кредит, оцінка та видача позик. Більш того, стандартний набір інструментів застави ломбардів було розширено з дорогоцінних металів до автомобілів та нерухомості. Ріст ломбардного кредитування відбувається по геометричній прогресії.
Сутність ломбарду близька банковим установам. Це – спеціалізована фінансова, чи точніше кредитна установа, що видає короткострокові позики під заставу особистого майна позичальника. Ліцензування є обов’язковим. Намагаючись відповісти на питання «Чому?», виникає дві прості відповіді. Тому що швидко та гроші одразу! Дійсно, оцінка предмету застави може займати від 15 хвилин до одного дня. І поряд в касі можливо одразу отримати заявлену суму. І все! Простота – запорука успіху. І це з урахуванням паузи в кредитуванні з боку банків. До цього можливо додати, що стандартом є кредитування під заставу дорогоцінних металів, вартість яких до останнього часу демонструвала впевнений ріст на світових ринках (наприклад, ціна золота досягала 1384 долара за унцію – історичний максимум). По суті, ломбарди в період відсутності конкуренції з боку банків досягли свого піку. Але ми в найближчий час станемо свідками згортання ломбардного кредитування, припускаю, десь на 50% .
По-перше, з другого півріччя цього року банки почали активно пропонувати свої кредитні продукти, які не дивлячись на високий процент, суттєво нижчий ломбардної застави. Плюс терміни – від півріччя до п’яти років ( в деяких випадках), а також універсальність кредитів, які можуть собі дозволити банки.
По-друге, вартість золота. Корекція вартості в 10% може досить серйозно заморозити активи ломбардів, у яких по різним оцінкам і так залишається до 40% не викупленої застави!
Сутність ломбарду близька банковим установам. Це – спеціалізована фінансова, чи точніше кредитна установа, що видає короткострокові позики під заставу особистого майна позичальника. Ліцензування є обов’язковим. Намагаючись відповісти на питання «Чому?», виникає дві прості відповіді. Тому що швидко та гроші одразу! Дійсно, оцінка предмету застави може займати від 15 хвилин до одного дня. І поряд в касі можливо одразу отримати заявлену суму. І все! Простота – запорука успіху. І це з урахуванням паузи в кредитуванні з боку банків. До цього можливо додати, що стандартом є кредитування під заставу дорогоцінних металів, вартість яких до останнього часу демонструвала впевнений ріст на світових ринках (наприклад, ціна золота досягала 1384 долара за унцію – історичний максимум). По суті, ломбарди в період відсутності конкуренції з боку банків досягли свого піку. Але ми в найближчий час станемо свідками згортання ломбардного кредитування, припускаю, десь на 50% .
По-перше, з другого півріччя цього року банки почали активно пропонувати свої кредитні продукти, які не дивлячись на високий процент, суттєво нижчий ломбардної застави. Плюс терміни – від півріччя до п’яти років ( в деяких випадках), а також універсальність кредитів, які можуть собі дозволити банки.
По-друге, вартість золота. Корекція вартості в 10% може досить серйозно заморозити активи ломбардів, у яких по різним оцінкам і так залишається до 40% не викупленої застави!
середа, 27 жовтня 2010 р.
Розподіл сил на страховому ринку
В Україні склалася ситуація, при якій споживач фінансових послуг, в першу чергу страхових, не може самостійно зробити правильні висновки про розподіл сил на ринку страхування. Виною тому – не лише сумнівні рейтинги, але і велика кількість неринкових страхових компаній. Неринковими я називаю дві категорії страховиків. Перші – це СК, основне призначення яких зовсім не в наданні страхових послуг населенню або підприємствам. Вони спочатку створювалися для участі у фінансових схемах, головним чином, пов'язаних з легалізацією коштів. Друга категорія неринкових страховиків – це компанії, тісно пов'язані зі структурами, що примушують своїх клієнтів купувати поліси у компаній-партнерів. Я маю на увазі страховиків, що співробітничають з різними охоронними структурами, державними установами, органами, що відповідають за пожежну безпеку.
Неважко здогадатися, що обороти деяких страховиків неринкового походження досить великі, а їх коливання ніяк не залежать від споживчих настроїв цільової аудиторії. Тому якщо будувати рейтинг учасників ринку страхування по формальних ознаках, наприклад, по обороту, капіталізації або числу клієнтів, то в першу двадцятку попадуть деякі з подібних організацій. Якщо ми додамо до цього «похибки вимірювань», пов'язані з штучним підтягуванням компаній на більш престижні місця, отримаємо не просто спотворену картину ринку, а вельми небезпечний список, здатний ввести в оману недосвідченого споживача.
Передбачаючи неспроможність більшості рейтингів, багато страхувальників довіряються як би перевіреним брендам, тобто широко відомим, часто великим компаніям, що давно існують на ринку. Цю тактику можна було б вважати сповна розумною, коли б не одна обставина. Річ у тому, що криза змусила багато СК переглянути тарифну політику, внаслідок чого на ринку почалися своєрідні перегони низьких відсотків. Дійшло до того, що в погоні за новими клієнтами і страховими преміями, учасники ринку, у тому числі і найбільші компанії, масово продавали поліси по невигідним для себе тарифам, що призвело до значного розширення портфеля відповідальності по відношенню до доходів компанії. У такій ситуації, коли справа доходить до виплат, співробітники СК докладають всі зусилля аби уникнути страхових виплат своїм клієнтам або ж максимально зменшити їх розмір. Велика вірогідність, що за рекламними гаслами відомих брендів ховається справжня війна у відділах врегулювання збитків, куди доводиться звертатися страхувальникам після настання страхового випадку.
Слід зазначити, що Держфінпослуг теж не дуже допомагає споживачам в нелегкій справі вибору страхової компанії. У відкритому доступі немає інформації про кількість скарг, що надходять до Держфінпослуг на ту або іншу СК. Замість інформування громадян про реальне положення справ, голова Держфінпослуг, Василь Волга, не втомлюється говорити про необхідність підвищення порогу виходу на ринок страхових компаній. Мабуть, це необхідний захід, проте цілком імовірно, що підвищення порогу навряд чи відіб'ється на діяльності неринкових компаній і флагманів ринку. Зате страховикам середнього рівня, саме тим, хто готовий насправді боротися за довіру клієнта, стане складніше. Але ж може виявитися, що саме такі компанії найсумлінніше виконують свої зобов'язання перед споживачами.
Неважко здогадатися, що обороти деяких страховиків неринкового походження досить великі, а їх коливання ніяк не залежать від споживчих настроїв цільової аудиторії. Тому якщо будувати рейтинг учасників ринку страхування по формальних ознаках, наприклад, по обороту, капіталізації або числу клієнтів, то в першу двадцятку попадуть деякі з подібних організацій. Якщо ми додамо до цього «похибки вимірювань», пов'язані з штучним підтягуванням компаній на більш престижні місця, отримаємо не просто спотворену картину ринку, а вельми небезпечний список, здатний ввести в оману недосвідченого споживача.
Передбачаючи неспроможність більшості рейтингів, багато страхувальників довіряються як би перевіреним брендам, тобто широко відомим, часто великим компаніям, що давно існують на ринку. Цю тактику можна було б вважати сповна розумною, коли б не одна обставина. Річ у тому, що криза змусила багато СК переглянути тарифну політику, внаслідок чого на ринку почалися своєрідні перегони низьких відсотків. Дійшло до того, що в погоні за новими клієнтами і страховими преміями, учасники ринку, у тому числі і найбільші компанії, масово продавали поліси по невигідним для себе тарифам, що призвело до значного розширення портфеля відповідальності по відношенню до доходів компанії. У такій ситуації, коли справа доходить до виплат, співробітники СК докладають всі зусилля аби уникнути страхових виплат своїм клієнтам або ж максимально зменшити їх розмір. Велика вірогідність, що за рекламними гаслами відомих брендів ховається справжня війна у відділах врегулювання збитків, куди доводиться звертатися страхувальникам після настання страхового випадку.
Слід зазначити, що Держфінпослуг теж не дуже допомагає споживачам в нелегкій справі вибору страхової компанії. У відкритому доступі немає інформації про кількість скарг, що надходять до Держфінпослуг на ту або іншу СК. Замість інформування громадян про реальне положення справ, голова Держфінпослуг, Василь Волга, не втомлюється говорити про необхідність підвищення порогу виходу на ринок страхових компаній. Мабуть, це необхідний захід, проте цілком імовірно, що підвищення порогу навряд чи відіб'ється на діяльності неринкових компаній і флагманів ринку. Зате страховикам середнього рівня, саме тим, хто готовий насправді боротися за довіру клієнта, стане складніше. Але ж може виявитися, що саме такі компанії найсумлінніше виконують свої зобов'язання перед споживачами.
четвер, 14 жовтня 2010 р.
Третейський суд, як альтернатива державного суду.
Третейський суд – це суд посередників, по суті, недержавний суд. Взагалі існує думка, що «суд посередників, приватних осіб, передував суду суспільної влади». Третейський розгляд різних спірних і конфліктних ситуацій між людьми існував в державах давнього Сходу, в Римській імперії і Греції.
В даний час, третейське судочинство або арбітраж регулюється Законом України «Про третейські суди». Третейський суд – це недержавний незалежний орган, створений в установленому порядку для вирішення суперечок, що виникають при цивільних і господарських правовідносинах між фізичними і юридичними особами. Основна і головна відмінність від державного суду – це згода на розгляд суперечок в конкретному третейському суді обох сторін. З цією метою сторони прописують в своїх договірних зобов'язаннях відповідні пункти.
Третейські суди, згідно чинного законодавства, не можуть розглядати суперечки по нормативно-правових актах, державній таємниці, державних потребах, платоспроможності боржника або банкротстві, одна із сторін – нерезидент або держава, шлюборозлучним процесам. З врахуванням завантаження державної судової машини, вирішення господарських суперечок через третейський арбітраж виглядає дуже привабливо. Особливо, якщо врахувати що:
• Терміни по вирішенню не виходять за рамки двох календарних місяців, тобто швидкість погашення конфлікту;
• В більшості випадків відсутнє мито за розгляд справи, лише фіксована ставка, тобто фінансова доступність;
• Звернення до третейського суду призупиняє закінчення строку позовної давності;
• Рішення судів мають обов'язкову юридичну силу і забезпечуються примусовою силою держави на підставі Законів України «Про виконавче впровадження» і «Про виконавчу державну службу». Не дивлячись на аргументи багатьох юристів, вирішення третейського суду не оскаржаться по суті, а лише по процесуальних підставах, перелік яких приведений в ст.51 Закону «Про третейські суди» і дуже обмежений. За статистикою третейського суду при АУБ, лише 1% рішень було оскаржено відповідачами в державних судах.
• Рішення суду – остаточне.
• Як правило, третейські арбітражі створюються при профільних громадських організаціях, асоціаціях, торговельно-промислових палатах, та інших, що окрім авторитетності додає глибину знань, притаманного конкретним вузькоспеціалізованим арбітражам;
• Окрім всього іншого, вирішення третейського арбітражу по міжнародних суперечках дійсні і за кордоном, згідно Нью-Йоркської Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, до якої приєдналася Україна з іншими 120-ма країнами.
В наш час в Україні вже діє більше 300 третейських судів, що свідчить про можливу популярність альтернативного механізму вирішення суперечок. І, не дивлячись на недоробки або нестикування в законодавчому полі, арбітражний розгляд займе свою нішу, і не викликатиме нарікань на справедливість ухвал, що виносяться.
В даний час, третейське судочинство або арбітраж регулюється Законом України «Про третейські суди». Третейський суд – це недержавний незалежний орган, створений в установленому порядку для вирішення суперечок, що виникають при цивільних і господарських правовідносинах між фізичними і юридичними особами. Основна і головна відмінність від державного суду – це згода на розгляд суперечок в конкретному третейському суді обох сторін. З цією метою сторони прописують в своїх договірних зобов'язаннях відповідні пункти.
Третейські суди, згідно чинного законодавства, не можуть розглядати суперечки по нормативно-правових актах, державній таємниці, державних потребах, платоспроможності боржника або банкротстві, одна із сторін – нерезидент або держава, шлюборозлучним процесам. З врахуванням завантаження державної судової машини, вирішення господарських суперечок через третейський арбітраж виглядає дуже привабливо. Особливо, якщо врахувати що:
• Терміни по вирішенню не виходять за рамки двох календарних місяців, тобто швидкість погашення конфлікту;
• В більшості випадків відсутнє мито за розгляд справи, лише фіксована ставка, тобто фінансова доступність;
• Звернення до третейського суду призупиняє закінчення строку позовної давності;
• Рішення судів мають обов'язкову юридичну силу і забезпечуються примусовою силою держави на підставі Законів України «Про виконавче впровадження» і «Про виконавчу державну службу». Не дивлячись на аргументи багатьох юристів, вирішення третейського суду не оскаржаться по суті, а лише по процесуальних підставах, перелік яких приведений в ст.51 Закону «Про третейські суди» і дуже обмежений. За статистикою третейського суду при АУБ, лише 1% рішень було оскаржено відповідачами в державних судах.
• Рішення суду – остаточне.
• Як правило, третейські арбітражі створюються при профільних громадських організаціях, асоціаціях, торговельно-промислових палатах, та інших, що окрім авторитетності додає глибину знань, притаманного конкретним вузькоспеціалізованим арбітражам;
• Окрім всього іншого, вирішення третейського арбітражу по міжнародних суперечках дійсні і за кордоном, згідно Нью-Йоркської Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, до якої приєдналася Україна з іншими 120-ма країнами.
В наш час в Україні вже діє більше 300 третейських судів, що свідчить про можливу популярність альтернативного механізму вирішення суперечок. І, не дивлячись на недоробки або нестикування в законодавчому полі, арбітражний розгляд займе свою нішу, і не викликатиме нарікань на справедливість ухвал, що виносяться.
понеділок, 27 вересня 2010 р.
Інвестиційний ресурс України
Інвестиційний ресурс - це те, що ще недооцінене сьогодні, може мати зовсім іншу цінність завтра, і не фінансову.
Зупинюся на трьох основних, на мою думку, інвестиційних сегментах України.
Хліб усьому голова.
Агропромислова світова Мекка. Так, саме такою може стати наша країна. Помірний клімат, родючі землі і досвід, колишня житниця всього Радянського Союзу. Ми і зараз не втратили шанс, а ситуація з посухою та подальшим значним підвищенням світових цін на зернові культури, лише пряме тому підтвердження. Ми не можемо приймати участь в великих світових іграх в багатьох секторах економіки, але що стосується зернових, то це можливо. Хоча на сьогодні, ми й не можемо похвалитися провідними позиціями, але при помірній, довгостроковій та цілеспрямованій державній підтримці сільського господарства, ми зможемо стати світовими лідерами.
Кадри вирішують все.
Українці завжди користуються попитом за кордоном. Толерантність нації - підтверджується сьогодні. Формується новий кадровий резерв молодих і здібних креативних людей. Це другий український інвестиційний ресурс.
Геополітика.
Вдале географічне розташування країни дає нам карт-бланш маніпулювати перетином світових інтересів - транспортних, військових, економічних, торгових, політичних. Місток між Європою, Російською Федерацією та Азією унікальність, з якою важко сперечатися. Підтримуючи в розумній мірі багатовекторність, ми можемо стати центром перетину цих інтересів, а можливо, в подальшому, і центром прийняття рішення.
Зупинюся на трьох основних, на мою думку, інвестиційних сегментах України.
Хліб усьому голова.
Агропромислова світова Мекка. Так, саме такою може стати наша країна. Помірний клімат, родючі землі і досвід, колишня житниця всього Радянського Союзу. Ми і зараз не втратили шанс, а ситуація з посухою та подальшим значним підвищенням світових цін на зернові культури, лише пряме тому підтвердження. Ми не можемо приймати участь в великих світових іграх в багатьох секторах економіки, але що стосується зернових, то це можливо. Хоча на сьогодні, ми й не можемо похвалитися провідними позиціями, але при помірній, довгостроковій та цілеспрямованій державній підтримці сільського господарства, ми зможемо стати світовими лідерами.
Кадри вирішують все.
Українці завжди користуються попитом за кордоном. Толерантність нації - підтверджується сьогодні. Формується новий кадровий резерв молодих і здібних креативних людей. Це другий український інвестиційний ресурс.
Геополітика.
Вдале географічне розташування країни дає нам карт-бланш маніпулювати перетином світових інтересів - транспортних, військових, економічних, торгових, політичних. Місток між Європою, Російською Федерацією та Азією унікальність, з якою важко сперечатися. Підтримуючи в розумній мірі багатовекторність, ми можемо стати центром перетину цих інтересів, а можливо, в подальшому, і центром прийняття рішення.
четвер, 16 вересня 2010 р.
Україна - МВФ. Сховані плюси.
Дискусія з приводу кредитування України іноземними інституціями, в тому числі і МВФ, в нашому суспільстві не вщухає. Пов'язано це з тим, що зміни життєвих умов для населення вже відбуваються, а програма економічного реформування країни націлена на середньострокову перспективу з орієнтиром на 2012-2015 рр.
Взаємовідносини МВФ і України досить цікаві. Нас ніхто нічого не змушує робити, і вимоги МВФ, насправді, носять рекомендаційний характер. У Меморандумі ми використовуємо терміни: умовні зобов'язання, програмні цілі, докласти зусиль, попередні дії, структурні маяки, критерії ефективності, тобто по суті, ми маємо Домовленість засновану на довірі. МВФ намагається нас організувати і допомогти видозмінитися. У Меморандумі, звичайно ж, є й конкретні терміни, які прив'язані до траншів фінансування. Програма фінансування розрахована на 29 місяців, з анулюванням попередньої.
Що потрібно зробити?
Податково-бюджетна політика.
• Збільшення доходної частини Бюджету: введення акцизів на певні групи товарів, зборів на послуги, розширення бази оподаткування та уніфікованість самої системи оподаткування, обмеження на перенесення збитків 2009 року.
• Зменшення витрат. Так в 2010 року зменшено субсидії деяким секторам економіки на 16 млрд. грн.
• Пенсійні реформи. Збільшення мінімального страхового періоду з 5 до 15 років, поступове збільшення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років починаючи з 2010 року, збільшення на 10 років робочого стажу для повних пенсійних виплат, введення пенсійних виплат для юридичних і фізичних осіб спрощеної системи оподаткування.
• Утримання державних гарантій на суму не більше 15 млрд. грн. в 2010 році.
• Зменшення боргу НАК «Нафтогаз України» на 1% від ВВП, з подальшою ліквідацією заборгованості (на сьогодні борг НАКу становить 6,5% від ВВП). У зв'язку з цим підвищені відпускні ціни на газ для кінцевих споживачів на 50%, ліквідовані пільги для деяких галузей економіки (хімія, металургія), зменшені оперативні витрати компанії, планується ще одне підвищення цін на газ для споживачів на 50% з квітня 2011 року.
Монетарна і валютно-курсова політика.
• Посилення незалежності та підзвітності НБУ.
• Моніторинг грошової маси, зростання якої не повинно перевищити 14% в поточному році. А також готовність коригувати грошову політику в певних випадках.
• Валютний ринок. Продовження практики встановлення офіційного обмінного курсу за підсумками міжбанківських торгів за попередній день (з максимальним відхиленням у 2%). Введення ринку форвардних валютних операцій до кінця березня 2011 року.
Політика фінансового сектора.
• Вирішення питань проблемних банків і рекапіталізація системних банків.
• Капіталізація банків до кінця 2010 року.
• Посилення державних банків.
У результаті проведення законодавчо-фінансових заходів ми плануємо вийти на такі показники:
• Зростання економіки в 2010 році на 3,7%, з подальшою позитивною тенденцією (конкретики на наступні роки немає).
• Інфляція. Зменшення даного показника до величини в 5% до 2014 року (у поточному році прогнозується близько 12%).
• Державний борг. Співвідношення державного та гарантованого державного боргу не більше 35% від ВВП до 2015 року.
• Дефіцит бюджету, який може бути профінансований ринками, починаючи з 2011 року.
І це і є метою нашої країни, побудовані на взаєминах з МВФ.
Взаємовідносини МВФ і України досить цікаві. Нас ніхто нічого не змушує робити, і вимоги МВФ, насправді, носять рекомендаційний характер. У Меморандумі ми використовуємо терміни: умовні зобов'язання, програмні цілі, докласти зусиль, попередні дії, структурні маяки, критерії ефективності, тобто по суті, ми маємо Домовленість засновану на довірі. МВФ намагається нас організувати і допомогти видозмінитися. У Меморандумі, звичайно ж, є й конкретні терміни, які прив'язані до траншів фінансування. Програма фінансування розрахована на 29 місяців, з анулюванням попередньої.
Що потрібно зробити?
Податково-бюджетна політика.
• Збільшення доходної частини Бюджету: введення акцизів на певні групи товарів, зборів на послуги, розширення бази оподаткування та уніфікованість самої системи оподаткування, обмеження на перенесення збитків 2009 року.
• Зменшення витрат. Так в 2010 року зменшено субсидії деяким секторам економіки на 16 млрд. грн.
• Пенсійні реформи. Збільшення мінімального страхового періоду з 5 до 15 років, поступове збільшення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років починаючи з 2010 року, збільшення на 10 років робочого стажу для повних пенсійних виплат, введення пенсійних виплат для юридичних і фізичних осіб спрощеної системи оподаткування.
• Утримання державних гарантій на суму не більше 15 млрд. грн. в 2010 році.
• Зменшення боргу НАК «Нафтогаз України» на 1% від ВВП, з подальшою ліквідацією заборгованості (на сьогодні борг НАКу становить 6,5% від ВВП). У зв'язку з цим підвищені відпускні ціни на газ для кінцевих споживачів на 50%, ліквідовані пільги для деяких галузей економіки (хімія, металургія), зменшені оперативні витрати компанії, планується ще одне підвищення цін на газ для споживачів на 50% з квітня 2011 року.
Монетарна і валютно-курсова політика.
• Посилення незалежності та підзвітності НБУ.
• Моніторинг грошової маси, зростання якої не повинно перевищити 14% в поточному році. А також готовність коригувати грошову політику в певних випадках.
• Валютний ринок. Продовження практики встановлення офіційного обмінного курсу за підсумками міжбанківських торгів за попередній день (з максимальним відхиленням у 2%). Введення ринку форвардних валютних операцій до кінця березня 2011 року.
Політика фінансового сектора.
• Вирішення питань проблемних банків і рекапіталізація системних банків.
• Капіталізація банків до кінця 2010 року.
• Посилення державних банків.
У результаті проведення законодавчо-фінансових заходів ми плануємо вийти на такі показники:
• Зростання економіки в 2010 році на 3,7%, з подальшою позитивною тенденцією (конкретики на наступні роки немає).
• Інфляція. Зменшення даного показника до величини в 5% до 2014 року (у поточному році прогнозується близько 12%).
• Державний борг. Співвідношення державного та гарантованого державного боргу не більше 35% від ВВП до 2015 року.
• Дефіцит бюджету, який може бути профінансований ринками, починаючи з 2011 року.
І це і є метою нашої країни, побудовані на взаєминах з МВФ.
пʼятниця, 20 серпня 2010 р.
Кредитуємо сьогодні, не так як вчора…
Кредитування, всередині економічного механізму придбало вже філософське значення «Видавати або не видавати» з боку фінустанов, і «брати або не брати» з боку позичальників.
Одна сторона медалі – кредитні установи.
Гроші є. Дії НБУ в цілому і банків окремо, а також якісь позитивні зрушення в економіці додали оптимізму вкладникам. Гроші в банки понесли, перевищивши докризовий рівень депозитів в гривні, не дивлячись на пониження процентних ставок і поступового збільшення термінів вкладів.
І банки несподівано зіткнулися з проблемою збільшення прибуткової частини в кризовий час. Історично основним доходом банків було, є і буде кредитування (близько 70-ти відсотків питомої ваги). На сьогоднішній день, так звані «проблемні» кредити кризового часу на рівні 15-20% в кредитних портфелях, але активного профільного кредитування немає. Є спроби корпоративних кредитів для бізнесу, але ставки перевищують 32% річних, що не кожній компанії під силу.
Ті, хто вистояли – кредитів гостро не потребують, ті ж хто «хитаються» навряд чи їх отримають, у тому числі через зіпсовану репутацію. За рідким виключенням у борг дають без додаткового забезпечення, що є стримуючим чинником, і по суті банки, таким чином, починають нагадувати ломбарди.
Автокредитування, практично єдиний сегмент, що вистояв у кризу, стабільно представлений, як кредитний продукт на ринку фінансових послуг. Єдине – значно збільшений перший внесок, який досягає в середньому до 50% з повним переліком обов'язкових умовностей, таких як – де і у кого страхуватися.
Іпотека, як механізм не працювала і не працює, оскільки немає реальних прогнозів вартості квадратного метра, навіть до кінця цього року. Механізм відсутній, підтримки держави досі немає. Так, що реанімації будівельної галузі за допомогою банківського ресурсу, поки не варто чекати.
Активно розкручується споживче кредитування, єдиний сегмент швидких і великих грошей. Так звані «нульові» комісії, як завжди приховані в першому внеску, який коливається в межах 15-20% від покупки, що в сумі дає банкам прибутковість до 70-90% річних. Обману немає, присутня недомовленість. Ідея розстрочки, знайома і бажана багатьма українцями, знівелювала, і напевно, залишиться лише в історії. Отже, поле для діяльності в банків не таке вже і широке. Плюс заборона на кредитування в іноземній валюті додає питання і застереження банкірів.
Інша сторона медалі – споживачі.
Гроші потрібні. Бізнесу – вистояти і протриматися. Фізичним особам – на власні потреби, інколи для закриття старих кредитів. Але є досвід попереднього буму, коли спочатку мало не затягували взяти кредит, а потім «ненав'язливі» колектори просили сплатити валютні кредити по новому курсу.
До цього можна додати офіційне безробіття в межах 8-10%, зменшення і затримки зарплат, спроби банківського лобі законодавчо полегшити вилучення застави, різного роду реєстри боржників, заборона виїзду за кордон і можна резюмувати, що споживачі не те, що б стали обережними, а можливо і почали боятися боргових зобов'язань.
Люди починають вчитися жити по можливостям – це напевно, і є найголовніший кризовий урок. Можливо тому і не передбачається кредитного буму до кінця цього, початку наступного року. Лаконічний термін «кредитування» перетворився на правдиве слово «борг».
Одна сторона медалі – кредитні установи.
Гроші є. Дії НБУ в цілому і банків окремо, а також якісь позитивні зрушення в економіці додали оптимізму вкладникам. Гроші в банки понесли, перевищивши докризовий рівень депозитів в гривні, не дивлячись на пониження процентних ставок і поступового збільшення термінів вкладів.
І банки несподівано зіткнулися з проблемою збільшення прибуткової частини в кризовий час. Історично основним доходом банків було, є і буде кредитування (близько 70-ти відсотків питомої ваги). На сьогоднішній день, так звані «проблемні» кредити кризового часу на рівні 15-20% в кредитних портфелях, але активного профільного кредитування немає. Є спроби корпоративних кредитів для бізнесу, але ставки перевищують 32% річних, що не кожній компанії під силу.
Ті, хто вистояли – кредитів гостро не потребують, ті ж хто «хитаються» навряд чи їх отримають, у тому числі через зіпсовану репутацію. За рідким виключенням у борг дають без додаткового забезпечення, що є стримуючим чинником, і по суті банки, таким чином, починають нагадувати ломбарди.
Автокредитування, практично єдиний сегмент, що вистояв у кризу, стабільно представлений, як кредитний продукт на ринку фінансових послуг. Єдине – значно збільшений перший внесок, який досягає в середньому до 50% з повним переліком обов'язкових умовностей, таких як – де і у кого страхуватися.
Іпотека, як механізм не працювала і не працює, оскільки немає реальних прогнозів вартості квадратного метра, навіть до кінця цього року. Механізм відсутній, підтримки держави досі немає. Так, що реанімації будівельної галузі за допомогою банківського ресурсу, поки не варто чекати.
Активно розкручується споживче кредитування, єдиний сегмент швидких і великих грошей. Так звані «нульові» комісії, як завжди приховані в першому внеску, який коливається в межах 15-20% від покупки, що в сумі дає банкам прибутковість до 70-90% річних. Обману немає, присутня недомовленість. Ідея розстрочки, знайома і бажана багатьма українцями, знівелювала, і напевно, залишиться лише в історії. Отже, поле для діяльності в банків не таке вже і широке. Плюс заборона на кредитування в іноземній валюті додає питання і застереження банкірів.
Інша сторона медалі – споживачі.
Гроші потрібні. Бізнесу – вистояти і протриматися. Фізичним особам – на власні потреби, інколи для закриття старих кредитів. Але є досвід попереднього буму, коли спочатку мало не затягували взяти кредит, а потім «ненав'язливі» колектори просили сплатити валютні кредити по новому курсу.
До цього можна додати офіційне безробіття в межах 8-10%, зменшення і затримки зарплат, спроби банківського лобі законодавчо полегшити вилучення застави, різного роду реєстри боржників, заборона виїзду за кордон і можна резюмувати, що споживачі не те, що б стали обережними, а можливо і почали боятися боргових зобов'язань.
Люди починають вчитися жити по можливостям – це напевно, і є найголовніший кризовий урок. Можливо тому і не передбачається кредитного буму до кінця цього, початку наступного року. Лаконічний термін «кредитування» перетворився на правдиве слово «борг».
Банківська платіжна картка – чи все так просто і невинно?
Той факт, що ви не брали кредит і не являєтесь поручителем по банківському кредиту ще не означає, що у вас немає заборгованості перед банком, про яку ви навіть не здогадуєтесь.
Останнім часом у Всеукраїнську громадську організацію «Захисту прав споживачів фінансових послуг» є частим звернення клієнтів банків, щодо безпідставного нарахування серйозних сум заборгованості за користування банківськими платіжними (та кредитними) картками. Здавалося б, картки повинні слугувати для руху коштів і не створювати заборгованості, оскільки банк у будь-якому разі отримує комісію за перерахунок коштів на картку і з неї.
Сьогодні майже кожний соціально-активний громадянин користується банківською платіжною карткою. Картки використовуються для виплат заробітних плат, стипендій, пенсій, різних видів допомоги та дотацій та ін. Причому не завжди сам споживач ініціює дану процедуру. Часто до зарплатних карток клієнта зобов’язують отримати ще й кредитну картку, яка в фінансовому плані є значно «небезпечнішою» ніж проста платіжна картка.
Отримуючи картку, більшість споживачів навіть не читають умови їх обслуговування. Однак, якщо навіть споживач прочитає умови договору карткового рахунку, то не завжди може повністю оцінити всі нюанси цього рахунку. Досить часто, банк виводить тарифи по обслуговуванню картки в таблиці, в яких важко самостійно розібратись, або банк посилається на документ «Правила обслуговування рахунку», з якими потрібно ознайомлюватись окремо (що зазвичай, мало хто робить).
Стандартна ситуація. Споживач отримує платіжну картку, як правило зарплатну, і користується нею певний період. Згодом, змінюється місце роботи і необхідності в користуванні карткою немає. Людина відкладає її, і навіть взагалі забуває про її існування. Приблизно через два-три (!) роки до споживача звертаються колектори (іноді сам банк) і вимагають погасити заборгованість в розмірі близько 3000 гривень. Споживач звертається в банк за роз’ясненнями, на що працівник банку повідомляє, що заборгованість у виникла за обслуговування карткового рахунку. Оскільки згідно договору карткового рахунку, клієнт повинен був сплачувати 50 гривень в місяць за обслуговування цього рахунку. А той факт, що йому більше не нараховують зарплату (або інші виплати) на цю картку, не звільняє його від сплати банківських послуг за обслуговування рахунку.
Таким чином, з розрахунку 50 грн./міс у споживача за рік виникла заборгованість в розмірі 600 гривень, а так як на його рахунок не поступали кошти, з яких можна б було списати цю суму, то банк відкрив споживачу овердрафт (кредитну лінію!) з відсотковою ставкою 30% річних для погашення заборгованості. Так за три роки, у споживача виникає заборгованість в 3000 гривень (50 грн. за обслуговування рахунку в місяць X 36 місяців) X 30% річних + 660 грн. пеня за прострочений кредит).
З юридичної точки зору дії банку є законними, оскільки умови і тарифи обслуговування карткового рахунку були вказані в договорі, який споживач підписав. Також в цьому ж договорі є пункт, згідно якого, якщо клієнт по закінчені договору не звернувся в банк з заявою про закриття рахунку, то такий договір вважається продовжений ще на рік, а через рік - ще на рік і т.д. З точки зору фінансової доцільності, банку вигідно заробляти гроші на довірі клієнта, адже в цьому випадку, банк нічого не втративши і нічим не ризикнувши, заробив 3000 гривень, а якщо таких клієнтів тисячі, то сума доходу банку – не маленька.
З огляду на звернення до ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг», найчастіше подібні «схеми» використовують в практиці такі банки: Приват, Укргазбанк, Укрсоцбанк. Всі банки внесено до «рейтингу недовіри» ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг».
Останнім часом у Всеукраїнську громадську організацію «Захисту прав споживачів фінансових послуг» є частим звернення клієнтів банків, щодо безпідставного нарахування серйозних сум заборгованості за користування банківськими платіжними (та кредитними) картками. Здавалося б, картки повинні слугувати для руху коштів і не створювати заборгованості, оскільки банк у будь-якому разі отримує комісію за перерахунок коштів на картку і з неї.
Сьогодні майже кожний соціально-активний громадянин користується банківською платіжною карткою. Картки використовуються для виплат заробітних плат, стипендій, пенсій, різних видів допомоги та дотацій та ін. Причому не завжди сам споживач ініціює дану процедуру. Часто до зарплатних карток клієнта зобов’язують отримати ще й кредитну картку, яка в фінансовому плані є значно «небезпечнішою» ніж проста платіжна картка.
Отримуючи картку, більшість споживачів навіть не читають умови їх обслуговування. Однак, якщо навіть споживач прочитає умови договору карткового рахунку, то не завжди може повністю оцінити всі нюанси цього рахунку. Досить часто, банк виводить тарифи по обслуговуванню картки в таблиці, в яких важко самостійно розібратись, або банк посилається на документ «Правила обслуговування рахунку», з якими потрібно ознайомлюватись окремо (що зазвичай, мало хто робить).
Стандартна ситуація. Споживач отримує платіжну картку, як правило зарплатну, і користується нею певний період. Згодом, змінюється місце роботи і необхідності в користуванні карткою немає. Людина відкладає її, і навіть взагалі забуває про її існування. Приблизно через два-три (!) роки до споживача звертаються колектори (іноді сам банк) і вимагають погасити заборгованість в розмірі близько 3000 гривень. Споживач звертається в банк за роз’ясненнями, на що працівник банку повідомляє, що заборгованість у виникла за обслуговування карткового рахунку. Оскільки згідно договору карткового рахунку, клієнт повинен був сплачувати 50 гривень в місяць за обслуговування цього рахунку. А той факт, що йому більше не нараховують зарплату (або інші виплати) на цю картку, не звільняє його від сплати банківських послуг за обслуговування рахунку.
Таким чином, з розрахунку 50 грн./міс у споживача за рік виникла заборгованість в розмірі 600 гривень, а так як на його рахунок не поступали кошти, з яких можна б було списати цю суму, то банк відкрив споживачу овердрафт (кредитну лінію!) з відсотковою ставкою 30% річних для погашення заборгованості. Так за три роки, у споживача виникає заборгованість в 3000 гривень (50 грн. за обслуговування рахунку в місяць X 36 місяців) X 30% річних + 660 грн. пеня за прострочений кредит).
З юридичної точки зору дії банку є законними, оскільки умови і тарифи обслуговування карткового рахунку були вказані в договорі, який споживач підписав. Також в цьому ж договорі є пункт, згідно якого, якщо клієнт по закінчені договору не звернувся в банк з заявою про закриття рахунку, то такий договір вважається продовжений ще на рік, а через рік - ще на рік і т.д. З точки зору фінансової доцільності, банку вигідно заробляти гроші на довірі клієнта, адже в цьому випадку, банк нічого не втративши і нічим не ризикнувши, заробив 3000 гривень, а якщо таких клієнтів тисячі, то сума доходу банку – не маленька.
З огляду на звернення до ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг», найчастіше подібні «схеми» використовують в практиці такі банки: Приват, Укргазбанк, Укрсоцбанк. Всі банки внесено до «рейтингу недовіри» ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг».
Реструктуризація боргів. З чим їдять?
У наші повсякденні будні вже давно увірвалося і надійно закріпилося таке поняття, як реструктуризація. Або точніше реструктуризація боргових зобов'язань. Дотримуючись академічного визначення - це зміна в умовах боргового контракту, відповідно до якого кредитор надає боржникові будь-яку поступку або перевагу (пільгу). Наприклад, кредитор може погодитися на збільшення термінів погашення, тимчасово відстрочити деякі чергові платежі або прийняти платіж менший від передбаченого договором, але встановлений додатковим договором про реструктуризацію. Зацепило дане явище всіх і всяк. Фізичні особи, що отримали кредити або позики, приватні і державні компанії і корпорації, що мають ті або інші кредитні лінії, і навіть країни. Причина у всіх одна – брак грошових коштів не дозволяє виконувати прийняті раніше на себе зобов'язання. І що природно, ініціаторами реструктуризації, виступають позичальники.
За своєю суттю механізм реструктуризації, є ефективним антикризовим засобом, що дозволяє уникнути банкрутств, або дефолтів, і зберегти бізнес-процеси і фінансові ланцюжки. Це можливість або шанс продовжити рух, сподіваючись на кращі, спокійніші економічні часи, і збереження свого імені. Окремо хотілося б відзначити суміжне поняття – реструктуризація бізнесу, яке може відбуватися одночасно з координацією зобов'язань. В даному випадку – це кардинальна зміна системи ведення бізнесу, його структури (наприклад, зміна бізнес-процесів, відмова від деяких напрямів діяльності, зміна комерційної стратегії і тактики).
Робота по реструктуризації індивідуальна, і включає безліч чинників і умовностей, але завжди головними є добровільність(причому обох сторін). Кредитор і позичальник приймають рішення, і рухаються в одному напрямі, стають вимушеними партнерами. Не заглиблюючись в класифікацію, я б розділив методи реструктуризації на:
• Реструктуризація з додатковим дофінансуванням. Яскравим прикладом служить страховий американський гігант AIG, якому був виданий додатковий транш у розмірі 180 млрд. дол. строком до 2017 року в обмін на акції. Таким чином, вдалося уникнути найбільшого банкрутства, держава стала основним акціонером компанії (доля 80%) і здатна контролювати і направляти бізнес-процеси.
• Зміна тимчасових параметрів. Знайомо багатьом фізичним особам, що мають кредити у вітчизняних банках. Тут пролонговуються терміни, тимчасово припиняються деякі обов'язкові платежі, тощо.
Моя позиція – зобов'язання необхідно виконувати. І якщо немає можливості це зробити вчасно або в повному об'ємі, можна йти домовлятися (з представниками банків, інших країн тощо) і скористатися реструктуризацією або корекцією. Це клубок, який треба розплутувати нам всім. Є механізм. Чи є бажання? Адже життя продовжується, і явище кризи має свою точку загасання. Якими ми будемо після?
За своєю суттю механізм реструктуризації, є ефективним антикризовим засобом, що дозволяє уникнути банкрутств, або дефолтів, і зберегти бізнес-процеси і фінансові ланцюжки. Це можливість або шанс продовжити рух, сподіваючись на кращі, спокійніші економічні часи, і збереження свого імені. Окремо хотілося б відзначити суміжне поняття – реструктуризація бізнесу, яке може відбуватися одночасно з координацією зобов'язань. В даному випадку – це кардинальна зміна системи ведення бізнесу, його структури (наприклад, зміна бізнес-процесів, відмова від деяких напрямів діяльності, зміна комерційної стратегії і тактики).
Робота по реструктуризації індивідуальна, і включає безліч чинників і умовностей, але завжди головними є добровільність(причому обох сторін). Кредитор і позичальник приймають рішення, і рухаються в одному напрямі, стають вимушеними партнерами. Не заглиблюючись в класифікацію, я б розділив методи реструктуризації на:
• Реструктуризація з додатковим дофінансуванням. Яскравим прикладом служить страховий американський гігант AIG, якому був виданий додатковий транш у розмірі 180 млрд. дол. строком до 2017 року в обмін на акції. Таким чином, вдалося уникнути найбільшого банкрутства, держава стала основним акціонером компанії (доля 80%) і здатна контролювати і направляти бізнес-процеси.
• Зміна тимчасових параметрів. Знайомо багатьом фізичним особам, що мають кредити у вітчизняних банках. Тут пролонговуються терміни, тимчасово припиняються деякі обов'язкові платежі, тощо.
Моя позиція – зобов'язання необхідно виконувати. І якщо немає можливості це зробити вчасно або в повному об'ємі, можна йти домовлятися (з представниками банків, інших країн тощо) і скористатися реструктуризацією або корекцією. Це клубок, який треба розплутувати нам всім. Є механізм. Чи є бажання? Адже життя продовжується, і явище кризи має свою точку загасання. Якими ми будемо після?
На що необхідно звертати увагу підписуючи депозитний договір?
«Гроші повинні працювати!». Для звичайного пересічного громадянина найпростіше рішення – відкрити депозит у банку. Здається, що може бути легше? Обираємо банк з найбільшими відсотками, або ще краще, той банк, що знаходиться поряд із домом чи місцем роботи, підписуємо договір і… «гроші починають працювати!».
Українці «завдячуючи» світовій кризі, зараз принаймні стали серйозніше ставитись до вибору банку. Однак договори, нажаль, все ще часто «підмахують» не читаючи.
Даремно думати, що завжди можна відмовитись від умов договору і припинити його дію в будь-який момент без втрат.
Звертаємо вашу увагу, що укладаючи договір з банком слід уважно його прочитати перед підписанням. Якщо ви не впевнені, що знайдете всі «підводні камені», краще звернутись до фахівців (юристів, чи фінансистів).
Уважно читайте пункти договору щодо можливості дострокового розірвання договору депозиту, а також про можливі санкції у такому випадку. При достроковому розірванні договору з вашого боку, можливо зменшення відсотків, однак сума не може бути меншою, ніж та, яку ви поклали на депозит.
При оформленні договору слід уважно заповнювати особисті дані (прізвище, ім’я та по-батькові) на відповідному бланку. Переконайтесь, що ваші особисті дані вірно внесено у сам договір.
У депозитному договорі, обов’язково повинні бути вказаний строк, на який ви укладаєте договір, відсотки, що будуть нараховуватись та термін їх виплат (щомісячні нарахування, чи в кінці строку).
Перевіряйте, щоб ваш екземпляр договору був посвідчений лише круглою печаткою банку чи його філіалу, призначеною для проведення подібних операцій та підписом уповноваженої особи. Лише такий документ має юридичну силу.
Обов’язково вичитуйте усі додатки до договору, зокрема, ті, що стосуються обслуговування карткового рахунку (досить часто при укладанні депозитного договору банки «бонусом» оформлюють платіжні та кредитні картки). За користування платіжних карток банк може вводити додаткові тарифи, про які має бути інформація у додатках.
Звертайте увагу на пункт договору, що прописує можливість автоматичної пролонгації договору, а також про можливі санкції за несвоєчасне отримання вкладу (депозиту).
Банк в обов’язковому порядку має бути учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (дана інформація досить часто прописується в пунктах самого договору).
Отже, максимально вивчайте все, що пов’язано з діяльністю банківської установи і обов’язково вичитуйте договори, перш ніж їх підписати.
Українці «завдячуючи» світовій кризі, зараз принаймні стали серйозніше ставитись до вибору банку. Однак договори, нажаль, все ще часто «підмахують» не читаючи.
Даремно думати, що завжди можна відмовитись від умов договору і припинити його дію в будь-який момент без втрат.
Звертаємо вашу увагу, що укладаючи договір з банком слід уважно його прочитати перед підписанням. Якщо ви не впевнені, що знайдете всі «підводні камені», краще звернутись до фахівців (юристів, чи фінансистів).
Уважно читайте пункти договору щодо можливості дострокового розірвання договору депозиту, а також про можливі санкції у такому випадку. При достроковому розірванні договору з вашого боку, можливо зменшення відсотків, однак сума не може бути меншою, ніж та, яку ви поклали на депозит.
При оформленні договору слід уважно заповнювати особисті дані (прізвище, ім’я та по-батькові) на відповідному бланку. Переконайтесь, що ваші особисті дані вірно внесено у сам договір.
У депозитному договорі, обов’язково повинні бути вказаний строк, на який ви укладаєте договір, відсотки, що будуть нараховуватись та термін їх виплат (щомісячні нарахування, чи в кінці строку).
Перевіряйте, щоб ваш екземпляр договору був посвідчений лише круглою печаткою банку чи його філіалу, призначеною для проведення подібних операцій та підписом уповноваженої особи. Лише такий документ має юридичну силу.
Обов’язково вичитуйте усі додатки до договору, зокрема, ті, що стосуються обслуговування карткового рахунку (досить часто при укладанні депозитного договору банки «бонусом» оформлюють платіжні та кредитні картки). За користування платіжних карток банк може вводити додаткові тарифи, про які має бути інформація у додатках.
Звертайте увагу на пункт договору, що прописує можливість автоматичної пролонгації договору, а також про можливі санкції за несвоєчасне отримання вкладу (депозиту).
Банк в обов’язковому порядку має бути учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (дана інформація досить часто прописується в пунктах самого договору).
Отже, максимально вивчайте все, що пов’язано з діяльністю банківської установи і обов’язково вичитуйте договори, перш ніж їх підписати.
Ліквідація страхової компанії. Що треба знати її клієнтам?
Ліквідація страхової компанії – це повне припинення її діяльності. Серед останніх найбільш відомих ліквідаційних процедур значаться компанії «Вексель» та «Страхові традиції». На черзі може стати СК «Авіоніка». Акціонери цієї страхової компанії, розглянуть питання її ліквідації на зборах акціонерів 25 серпня 2010 р.
Отже, як відбуваються процес ліквідації страхової компанії і розрахунки з клієнтами?
Повна ліквідація може здійснюватись згідно рішення акціонерів або ухвали господарського суду (у випадку банкрутства).
Одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію страхової компанії призначається ліквідаційна комісія (і ліквідатор), котрі керують процесом закриття підприємства. Ліквідаційна комісія складає перелік діючих договорів страхування, виявляє усіх дебіторів і кредиторів та здійснює розрахунки з ними. Для цього використовуються наявні грошові кошти, а при необхідності продається майно компанії.
Про визнання страхової компанії банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури обов’язково публікується інформація в офіційному друкованому органі Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України (газети "Голос України" чи "Урядовий кур'єр"). Клієнтам страхових компаній важливо завжди відслідковувати таку інформацію.
У відповідності з Законом для отримання відшкодування, клієнтові ліквідованої страхової компанії, необхідно протягом місяця від початку ліквідаційної процедури звернутись до ліквідатора з заявою про внесення до реєстру кредиторів. До заяви необхідно додати документи, які підтверджують, що він є клієнтом даної страхової компанії (достатньо копії договору страхування та квитанції про сплату страхового платежу).
Заяви, які надійшли після 30-денного терміну, не розглядаються та вважаються погашеними. Тобто, якщо клієнт протягом місяця не звернеться з вимогою до ліквідатора, він втрачає право повернути свої кошти.
Клієнтові важливо відстежувати, чи визнані вимоги щодо виплати страхового відшкодування і якщо ні – таке рішення можна оскаржити в судовому порядку.
Розраховувати на отримання відшкодувань за страховими випадками можуть лише ті, у кого страховий випадок стався до дати відкриття ліквідаційної процедури. Інші страхувальники можуть розраховувати на повернення частини сплаченої ними премії – за той строк, що договір вже не діє, хоча був сплачений.
Ліквідація СК може тривати в цілому півтора року. Фактично вона починається з моменту винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом та не може перевищувати 12 місяців, при цьому даний строк може бути продовжений відповідним господарським судом ще на 6 місяців.
В разі, якщо страхова компанія знаходиться в стадії ліквідації або визнана банкрутом, виплату відшкодування за полісом ОСЦПВ (обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності) можна отримати через Моторно (транспортне) страхове бюро України (лише у разі, якщо страхова компанія була її членом). Кошти на відшкодування виділяються за рахунок гарантійного внеску, який проблемний страховик вносив до Фонду захисту потерпілих при вступі до Моторного бюро.
Для отримання відшкодування страхувальнику необхідно повідомити МТСБУ про ДТП (особисто, поштою, електронною поштою або факсом) та підготувати пакет документів.
Перелік документів включає: заяву на відшкодування збитків (з обов’язковим зазначенням розмірів збитків); діючий на момент ДТП поліс ОСЦПВ; копія посвідчення особи; копія прав водія; копія ідентифікаційного номеру; копія документа про реєстрацію транспортного засобу; довідка про пошкодження транспортного засобу, складена інспектором ДАІ на місці ДТП; інформація про наявність полісу КАСКО; оригінал або завірена копія результатів оцінки шкоди, нанесеної автомобілю (з урахуванням амортизаційного зносу), з фотографіями пошкодженого ТЗ, його номерних знаків і номера кузова; оригінал або завірена копія результатів оцінки ТЗ після ДТП (якщо авто не підлягає ремонту); довідка про ДТП, яка видається органами внутрішніх справ (розширена довідка з інформацією про учасників ДТП і осіб, винних в скоєнні ДТП); копія постанови місцевого суду, завірена мокрою печаткою цього суду та така, що підтверджує відповідальність іншого учасника ДТП.
Отже, як відбуваються процес ліквідації страхової компанії і розрахунки з клієнтами?
Повна ліквідація може здійснюватись згідно рішення акціонерів або ухвали господарського суду (у випадку банкрутства).
Одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію страхової компанії призначається ліквідаційна комісія (і ліквідатор), котрі керують процесом закриття підприємства. Ліквідаційна комісія складає перелік діючих договорів страхування, виявляє усіх дебіторів і кредиторів та здійснює розрахунки з ними. Для цього використовуються наявні грошові кошти, а при необхідності продається майно компанії.
Про визнання страхової компанії банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури обов’язково публікується інформація в офіційному друкованому органі Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України (газети "Голос України" чи "Урядовий кур'єр"). Клієнтам страхових компаній важливо завжди відслідковувати таку інформацію.
У відповідності з Законом для отримання відшкодування, клієнтові ліквідованої страхової компанії, необхідно протягом місяця від початку ліквідаційної процедури звернутись до ліквідатора з заявою про внесення до реєстру кредиторів. До заяви необхідно додати документи, які підтверджують, що він є клієнтом даної страхової компанії (достатньо копії договору страхування та квитанції про сплату страхового платежу).
Заяви, які надійшли після 30-денного терміну, не розглядаються та вважаються погашеними. Тобто, якщо клієнт протягом місяця не звернеться з вимогою до ліквідатора, він втрачає право повернути свої кошти.
Клієнтові важливо відстежувати, чи визнані вимоги щодо виплати страхового відшкодування і якщо ні – таке рішення можна оскаржити в судовому порядку.
Розраховувати на отримання відшкодувань за страховими випадками можуть лише ті, у кого страховий випадок стався до дати відкриття ліквідаційної процедури. Інші страхувальники можуть розраховувати на повернення частини сплаченої ними премії – за той строк, що договір вже не діє, хоча був сплачений.
Ліквідація СК може тривати в цілому півтора року. Фактично вона починається з моменту винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом та не може перевищувати 12 місяців, при цьому даний строк може бути продовжений відповідним господарським судом ще на 6 місяців.
В разі, якщо страхова компанія знаходиться в стадії ліквідації або визнана банкрутом, виплату відшкодування за полісом ОСЦПВ (обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності) можна отримати через Моторно (транспортне) страхове бюро України (лише у разі, якщо страхова компанія була її членом). Кошти на відшкодування виділяються за рахунок гарантійного внеску, який проблемний страховик вносив до Фонду захисту потерпілих при вступі до Моторного бюро.
Для отримання відшкодування страхувальнику необхідно повідомити МТСБУ про ДТП (особисто, поштою, електронною поштою або факсом) та підготувати пакет документів.
Перелік документів включає: заяву на відшкодування збитків (з обов’язковим зазначенням розмірів збитків); діючий на момент ДТП поліс ОСЦПВ; копія посвідчення особи; копія прав водія; копія ідентифікаційного номеру; копія документа про реєстрацію транспортного засобу; довідка про пошкодження транспортного засобу, складена інспектором ДАІ на місці ДТП; інформація про наявність полісу КАСКО; оригінал або завірена копія результатів оцінки шкоди, нанесеної автомобілю (з урахуванням амортизаційного зносу), з фотографіями пошкодженого ТЗ, його номерних знаків і номера кузова; оригінал або завірена копія результатів оцінки ТЗ після ДТП (якщо авто не підлягає ремонту); довідка про ДТП, яка видається органами внутрішніх справ (розширена довідка з інформацією про учасників ДТП і осіб, винних в скоєнні ДТП); копія постанови місцевого суду, завірена мокрою печаткою цього суду та така, що підтверджує відповідальність іншого учасника ДТП.
середа, 14 липня 2010 р.
Банківська платіжна картка – чи все так просто і невинно?
Той факт, що ви не брали кредит і не являєтесь поручителем по банківському кредиту ще не означає, що у вас немає заборгованості перед банком, про яку ви навіть не здогадуєтесь.
Останнім часом у Всеукраїнську громадську організацію «Захисту прав споживачів фінансових послуг» є частим звернення клієнтів банків, щодо безпідставного нарахування серйозних сум заборгованості за користування банківськими платіжними (та кредитними) картками. Здавалося б, картки повинні слугувати для руху коштів і не створювати заборгованості, оскільки банк у будь-якому разі отримує комісію за перерахунок коштів на картку і з неї.
Сьогодні майже кожний соціально-активний громадянин користується банківською платіжною карткою. Картки використовуються для виплат заробітних плат, стипендій, пенсій, різних видів допомоги та дотацій та ін. Причому не завжди сам споживач ініціює дану процедуру. Часто до зарплатних карток клієнта зобов’язують отримати ще й кредитну картку, яка в фінансовому плані є значно «небезпечнішою» ніж проста платіжна картка.
Отримуючи картку, більшість споживачів навіть не читають умови їх обслуговування. Однак, якщо навіть споживач прочитає умови договору карткового рахунку, то не завжди може повністю оцінити всі нюанси цього рахунку. Досить часто, банк виводить тарифи по обслуговуванню картки в таблиці, в яких важко самостійно розібратись, або банк посилається на документ «Правила обслуговування рахунку», з якими потрібно ознайомлюватись окремо (що зазвичай, мало хто робить).
Стандартна ситуація. Споживач отримує платіжну картку, як правило зарплатну, і користується нею певний період. Згодом, змінюється місце роботи і необхідності в користуванні карткою немає. Людина відкладає її, і навіть взагалі забуває про її існування. Приблизно через два-три (!) роки до споживача звертаються колектори (іноді сам банк) і вимагають погасити заборгованість в розмірі близько 3000 гривень. Споживач звертається в банк за роз’ясненнями, на що працівник банку повідомляє, що заборгованість у виникла за обслуговування карткового рахунку. Оскільки згідно договору карткового рахунку, клієнт повинен був сплачувати 50 гривень в місяць за обслуговування цього рахунку. А той факт, що йому більше не нараховують зарплату (або інші виплати) на цю картку, не звільняє його від сплати банківських послуг за обслуговування рахунку.
Таким чином, з розрахунку 50 грн./міс у споживача за рік виникла заборгованість в розмірі 600 гривень, а так як на його рахунок не поступали кошти, з яких можна б було списати цю суму, то банк відкрив споживачу овердрафт (кредитну лінію!) з відсотковою ставкою 30% річних для погашення заборгованості. Так за три роки, у споживача виникає заборгованість в 3000 гривень (50 грн. за обслуговування рахунку в місяць X 36 місяців) X 30% річних + 660 грн. пеня за прострочений кредит).
З юридичної точки зору дії банку є законними, оскільки умови і тарифи обслуговування карткового рахунку були вказані в договорі, який споживач підписав. Також в цьому ж договорі є пункт, згідно якого, якщо клієнт по закінчені договору не звернувся в банк з заявою про закриття рахунку, то такий договір вважається продовжений ще на рік, а через рік - ще на рік і т.д. З точки зору фінансової доцільності, банку вигідно заробляти гроші на довірі клієнта, адже в цьому випадку, банк нічого не втративши і нічим не ризикнувши, заробив 3000 гривень, а якщо таких клієнтів тисячі, то сума доходу банку – не маленька.
З огляду на звернення до ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг», найчастіше подібні «схеми» використовують в практиці такі банки: Приват, Укргазбанк, Укрсоцбанк. Всі банки внесено до «рейтингу недовіри» ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг».
Останнім часом у Всеукраїнську громадську організацію «Захисту прав споживачів фінансових послуг» є частим звернення клієнтів банків, щодо безпідставного нарахування серйозних сум заборгованості за користування банківськими платіжними (та кредитними) картками. Здавалося б, картки повинні слугувати для руху коштів і не створювати заборгованості, оскільки банк у будь-якому разі отримує комісію за перерахунок коштів на картку і з неї.
Сьогодні майже кожний соціально-активний громадянин користується банківською платіжною карткою. Картки використовуються для виплат заробітних плат, стипендій, пенсій, різних видів допомоги та дотацій та ін. Причому не завжди сам споживач ініціює дану процедуру. Часто до зарплатних карток клієнта зобов’язують отримати ще й кредитну картку, яка в фінансовому плані є значно «небезпечнішою» ніж проста платіжна картка.
Отримуючи картку, більшість споживачів навіть не читають умови їх обслуговування. Однак, якщо навіть споживач прочитає умови договору карткового рахунку, то не завжди може повністю оцінити всі нюанси цього рахунку. Досить часто, банк виводить тарифи по обслуговуванню картки в таблиці, в яких важко самостійно розібратись, або банк посилається на документ «Правила обслуговування рахунку», з якими потрібно ознайомлюватись окремо (що зазвичай, мало хто робить).
Стандартна ситуація. Споживач отримує платіжну картку, як правило зарплатну, і користується нею певний період. Згодом, змінюється місце роботи і необхідності в користуванні карткою немає. Людина відкладає її, і навіть взагалі забуває про її існування. Приблизно через два-три (!) роки до споживача звертаються колектори (іноді сам банк) і вимагають погасити заборгованість в розмірі близько 3000 гривень. Споживач звертається в банк за роз’ясненнями, на що працівник банку повідомляє, що заборгованість у виникла за обслуговування карткового рахунку. Оскільки згідно договору карткового рахунку, клієнт повинен був сплачувати 50 гривень в місяць за обслуговування цього рахунку. А той факт, що йому більше не нараховують зарплату (або інші виплати) на цю картку, не звільняє його від сплати банківських послуг за обслуговування рахунку.
Таким чином, з розрахунку 50 грн./міс у споживача за рік виникла заборгованість в розмірі 600 гривень, а так як на його рахунок не поступали кошти, з яких можна б було списати цю суму, то банк відкрив споживачу овердрафт (кредитну лінію!) з відсотковою ставкою 30% річних для погашення заборгованості. Так за три роки, у споживача виникає заборгованість в 3000 гривень (50 грн. за обслуговування рахунку в місяць X 36 місяців) X 30% річних + 660 грн. пеня за прострочений кредит).
З юридичної точки зору дії банку є законними, оскільки умови і тарифи обслуговування карткового рахунку були вказані в договорі, який споживач підписав. Також в цьому ж договорі є пункт, згідно якого, якщо клієнт по закінчені договору не звернувся в банк з заявою про закриття рахунку, то такий договір вважається продовжений ще на рік, а через рік - ще на рік і т.д. З точки зору фінансової доцільності, банку вигідно заробляти гроші на довірі клієнта, адже в цьому випадку, банк нічого не втративши і нічим не ризикнувши, заробив 3000 гривень, а якщо таких клієнтів тисячі, то сума доходу банку – не маленька.
З огляду на звернення до ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг», найчастіше подібні «схеми» використовують в практиці такі банки: Приват, Укргазбанк, Укрсоцбанк. Всі банки внесено до «рейтингу недовіри» ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг».
Фондовий ринок України. Наближаючись до ліквідності.
Інвестування в активи фондового ринку завжди є найдохіднішим, але й найризикованим бізнесом по своїй суті й природі. Не випадково в усьому світі кожна друга людина є інвестором, що направляє вільні кошти в ті або інші активи - акції, державні або корпоративні облігації, похідні цінних паперів (ф'ючерси, опціони), контракти на різницю, що дозволяють інвестувати навіть в індекси будь-якої фондової біржі та ін. Такі поняття, як котирування, маржа, короткі продажі, ф'ючерси на ... - стали повсякденними, таким як кредитування, іпотека. Клієнти Брокерських будинків уже давно приймають інвестиційні рішення самі, прислухаючись до рекомендацій брокерів, але не більше того. Природно те, що успішно співіснують інститути спільного інвестування, де рішення приймаються професійними керуючими.
Український фондовий ринок за останній рік зробив один важливий якісний прорив, що збільшив його ліквідність, а також інвестиційну привабливість ринку в цілому. Це можливість прямої участі непрофесійного учасника організованого ринку торгувати на площадках, і побічно впливати на нього, за допомогою інтернет-трейдінга. Однієї з основних характеристик ліквідності будь-якого фондового ринку є можливість швидко закрити угоду, з мінімальним спредом або ціновим розривом. Із прибутковістю або без такої, але швидкість трансформації активу в кошти залишається пріоритетом.
Шляхом тривалої еволюції, в Україні сформувалося дві основні торговельні площадки. ПФТС (перша фондова торгова система) і Українська Біржа. Обидві площадки є організаторами електронних торгів емітентів, з певними наборами стандартних правил. Площадки на даний момент презентовані російськими інвесторами. Але, що найважливіше – обидві площадки активно впроваджують і пропагують інтернет-трейдинг для фізичних і юридичних осіб. Готові платформи, більше 20-ти брокерських компаній, що надають прямий доступ до торгів, швидкість здійснення угод (або миттєвість), простота користування, безліч семінарів, презентація на ТВ. Конкуренція між брокерами за клієнта здобуває забарвлення жорсткої конкуренції, коли комісія за послуги на якийсь час дорівнює «нулю». Введення кредитного плеча, коли за одні кошти можливо здобути активів на більшу суму. Короткі продажі – гра на зниження. Організатори торгів додають нові інструменти. Наприклад, ф'ючерсні контракти на індекс Української біржі, обсяги по якому вже досягають 40% від торгівлі по акціях і облігаціям. Офіційне покриття за даним контрактом становить один до чотирьох.
Фондовий ринок України, хоч і із запізненням, здобуває форми цивілізованого ринку, де «погоду» створюють уже не тільки великі компанії, які й торгували-то між собою іноді, а кількість заявок від приватних інвесторів (обсяг яких уже оцінюється від 35% ринку).
І, незважаючи на підвищений рівень ризику від операцій на фондовому ринку, він беззаперечно стає більш привабливим, через спрощення входу в нього й підвищення ліквідності.
Український фондовий ринок за останній рік зробив один важливий якісний прорив, що збільшив його ліквідність, а також інвестиційну привабливість ринку в цілому. Це можливість прямої участі непрофесійного учасника організованого ринку торгувати на площадках, і побічно впливати на нього, за допомогою інтернет-трейдінга. Однієї з основних характеристик ліквідності будь-якого фондового ринку є можливість швидко закрити угоду, з мінімальним спредом або ціновим розривом. Із прибутковістю або без такої, але швидкість трансформації активу в кошти залишається пріоритетом.
Шляхом тривалої еволюції, в Україні сформувалося дві основні торговельні площадки. ПФТС (перша фондова торгова система) і Українська Біржа. Обидві площадки є організаторами електронних торгів емітентів, з певними наборами стандартних правил. Площадки на даний момент презентовані російськими інвесторами. Але, що найважливіше – обидві площадки активно впроваджують і пропагують інтернет-трейдинг для фізичних і юридичних осіб. Готові платформи, більше 20-ти брокерських компаній, що надають прямий доступ до торгів, швидкість здійснення угод (або миттєвість), простота користування, безліч семінарів, презентація на ТВ. Конкуренція між брокерами за клієнта здобуває забарвлення жорсткої конкуренції, коли комісія за послуги на якийсь час дорівнює «нулю». Введення кредитного плеча, коли за одні кошти можливо здобути активів на більшу суму. Короткі продажі – гра на зниження. Організатори торгів додають нові інструменти. Наприклад, ф'ючерсні контракти на індекс Української біржі, обсяги по якому вже досягають 40% від торгівлі по акціях і облігаціям. Офіційне покриття за даним контрактом становить один до чотирьох.
Фондовий ринок України, хоч і із запізненням, здобуває форми цивілізованого ринку, де «погоду» створюють уже не тільки великі компанії, які й торгували-то між собою іноді, а кількість заявок від приватних інвесторів (обсяг яких уже оцінюється від 35% ринку).
І, незважаючи на підвищений рівень ризику від операцій на фондовому ринку, він беззаперечно стає більш привабливим, через спрощення входу в нього й підвищення ліквідності.
понеділок, 12 липня 2010 р.
Оподаткування депозитів
Норма по введенню п'яти відсоткового оподаткування депозитів, згідно проекту Податкового кодексу, вступить в дію з 1-го січня 2013 року. Дискусія з цього питання «злегка» сколихнула суспільство, особливо в той момент, коли не була відома ставка податку. Домисли і припущення буквально підмінили поняття. Хоча деякі питання і залишаються на даний момент без відповіді.
Основна теза - це зменшення депозитних вкладів, особливо від населення. Цілком можливо, хоча ймовірність його досить невисока. По-перше, не дивлячись ні на що, банківський вклад є самим зрозумілим для споживача інвестиційним інструментом. По-друге, обраний досить довгий проміжок часу між інформуванням, і введенням - близько 2,5 років, достатній термін для розуміння та усвідомлення. По-третє, не так вже й сильно постраждають вкладники від нового податку. Наприклад, при внеску в 20% річних, вкладник отримає загальну прибутковість в межах 19%, після вирахування податкової складової. І як парадокс даної ситуації, вклади населення навпаки можуть збільшуватися до вступу в силу податку. Це при тому, що вартість залучення грошей у нашій країні, напевно, найбільша, і тенденція зменшення ставки вже чітко простежується.
Але залишаються поки без відповідей, ряд тактичних питань, які можуть докорінно змінити картинку:
• Яким чином буде відбуватися утримання податку? Як часто? Раз на рік, на місяць, інший період?
• Хто буде податковим агентом? З огляду на нюанс про банківську таємницю.
Я за те, щоб держава збалансувала потенційний негатив від оподаткування депозитів зустрічною пропозицією щодо підвищення лояльності споживачів до депозитних продуктів. Наприклад, цілком логічною пропозицією було б збільшення суми повернення гарантованого вкладу.
Основна теза - це зменшення депозитних вкладів, особливо від населення. Цілком можливо, хоча ймовірність його досить невисока. По-перше, не дивлячись ні на що, банківський вклад є самим зрозумілим для споживача інвестиційним інструментом. По-друге, обраний досить довгий проміжок часу між інформуванням, і введенням - близько 2,5 років, достатній термін для розуміння та усвідомлення. По-третє, не так вже й сильно постраждають вкладники від нового податку. Наприклад, при внеску в 20% річних, вкладник отримає загальну прибутковість в межах 19%, після вирахування податкової складової. І як парадокс даної ситуації, вклади населення навпаки можуть збільшуватися до вступу в силу податку. Це при тому, що вартість залучення грошей у нашій країні, напевно, найбільша, і тенденція зменшення ставки вже чітко простежується.
Але залишаються поки без відповідей, ряд тактичних питань, які можуть докорінно змінити картинку:
• Яким чином буде відбуватися утримання податку? Як часто? Раз на рік, на місяць, інший період?
• Хто буде податковим агентом? З огляду на нюанс про банківську таємницю.
Я за те, щоб держава збалансувала потенційний негатив від оподаткування депозитів зустрічною пропозицією щодо підвищення лояльності споживачів до депозитних продуктів. Наприклад, цілком логічною пропозицією було б збільшення суми повернення гарантованого вкладу.
середа, 7 липня 2010 р.
Кризові явища в економічному житті України тривають. Вони немогли зникнути одномоментно. Не вирішено багато стратегічних питань і проблем,що накопичилися минулого, у тому числі докризового, періоду. Економікаподає перші позитивні сигнали. Держава задаєнапрямок руху капіталів і якісь сигнали для інвесторів. Завжди за державними інвестиціями йдутьприватні, як вітчизняні, так і зарубіжні. Прикладом, може служититвердження Державної цільової програми з підготовки та проведення в УкраїніЄВРО-2012, яка, по суті, націлена більше на інвестиційну привабливість країни. В результаті виконання Програми планується, що вперіод до 2012 року:
- Буде залучено інвестицій в сумі понад 80 млрд. грн., у тому числі приватних інвестицій (для будівництваі реконструкції спортивних споруд, розбудови транспортної інфраструктури,інфраструктури розміщення) на суму близько 50 млрд. грн.;
- Створення понад 15 тис. нових робочих місць для забезпеченняексплуатації та обслуговування об'єктів чемпіонату. При цьому очікуваний обсяг податкових надходжень до бюджетів можескласти близько 28 млрд. грн.
Уцілому механізми прийняття рішень та реалізації державних інвестицій завждивикликають безліч запитань і нарікань у громадськості. Корумпованість, затяжні інтервали часу від ідеї до початку, принципивибірковості та пріоритетності. Питання не нові й знайомі не тільки нашійдержаві. Пройшли ті часи, коли при Радянському Союзі частка державнихінвестицій коливалася від 17 до 30% ВВП. При планованому дефіциті в 5,6% відВВП на 2010 рік про це мріяти, як говоритися, не шкідливо. Тому державними мужами вибираються нові й непрямі інвестиційні багатоходівки,де залучаються чужі гроші, через брак своїх. Наприклад, тіснаспівпраця в атомній енергетиці. Як результат, фінансова допомога РФ вбудівництві третього і четвертого енергоблоків Хмельницької атомноїелектростанції, оціночна вартість яких знаходиться в межах 5-6 млрд. дол.
Крім цього, підписання гучних Харківських угод, в майбутньому дозволитьнам заощаджувати близько 4 млрд. дол. на рік. Ці ж кошти, як мінімум можназакладати в бюджеті на інвестиційні напрямки. Економічне зближення з Росією, втому числі, вже допомогло вирішити і тактичні завдання Уряду. Це залучення короткострокового кредиту від ВТБ напокриття бюджетного розриву (близько 2 млрд. дол.), поки ведуться стратегічніпереговори з МВФ. До честі наших чиновників, хотілося б додати, щочастина запланованих коштів, після отримання розширеного кредиту від МВФ,держава спрямовує не тільки на покриття дефіциту, а й на інвестиції в економікукраїни. Хоча конкретики поки немає.
Політичний європейський вектор несподівано теж приносить свої плоди. Наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку(ЄБРР) готовий інвестувати 9 млрд. євро щорічно протягом шести років у розвитоккраїн Центральної і Східної Європи. За його прогнозами «ми бачимо значнезростання економіки в Росії, Туреччині і Україні ...». Виходячи з цього Банк,який не кредитує, а інвестує, вжецього року готовий надати Україні для реалізації ряду проектів інвестицій вобсязі понад 1 млрд. дол. У тому числі, на фінансування модернізаціїУкраїнської ГТС 400-450 млн. дол., 200-225 млн. євро на завершення будівництваавтотраси Київ-Чоп. Також ЄБРР має намір виділити Україні. близько 90 млн. євро інвестицій на безповоротнійоснові.
Україна стає стратегічно привабливою. Знайдено механізм прямихінвестицій в економіку України за допомогою державних інститутів. В результаті,щонайменше, припинився відтік інвестиційних коштів з корпоративного сектора. Створюються передумовиекономічного зростання.
http://ruslan-demchak.livejournal.com/14020.html
- Буде залучено інвестицій в сумі понад 80 млрд. грн., у тому числі приватних інвестицій (для будівництваі реконструкції спортивних споруд, розбудови транспортної інфраструктури,інфраструктури розміщення) на суму близько 50 млрд. грн.;
- Створення понад 15 тис. нових робочих місць для забезпеченняексплуатації та обслуговування об'єктів чемпіонату. При цьому очікуваний обсяг податкових надходжень до бюджетів можескласти близько 28 млрд. грн.
Уцілому механізми прийняття рішень та реалізації державних інвестицій завждивикликають безліч запитань і нарікань у громадськості. Корумпованість, затяжні інтервали часу від ідеї до початку, принципивибірковості та пріоритетності. Питання не нові й знайомі не тільки нашійдержаві. Пройшли ті часи, коли при Радянському Союзі частка державнихінвестицій коливалася від 17 до 30% ВВП. При планованому дефіциті в 5,6% відВВП на 2010 рік про це мріяти, як говоритися, не шкідливо. Тому державними мужами вибираються нові й непрямі інвестиційні багатоходівки,де залучаються чужі гроші, через брак своїх. Наприклад, тіснаспівпраця в атомній енергетиці. Як результат, фінансова допомога РФ вбудівництві третього і четвертого енергоблоків Хмельницької атомноїелектростанції, оціночна вартість яких знаходиться в межах 5-6 млрд. дол.
Крім цього, підписання гучних Харківських угод, в майбутньому дозволитьнам заощаджувати близько 4 млрд. дол. на рік. Ці ж кошти, як мінімум можназакладати в бюджеті на інвестиційні напрямки. Економічне зближення з Росією, втому числі, вже допомогло вирішити і тактичні завдання Уряду. Це залучення короткострокового кредиту від ВТБ напокриття бюджетного розриву (близько 2 млрд. дол.), поки ведуться стратегічніпереговори з МВФ. До честі наших чиновників, хотілося б додати, щочастина запланованих коштів, після отримання розширеного кредиту від МВФ,держава спрямовує не тільки на покриття дефіциту, а й на інвестиції в економікукраїни. Хоча конкретики поки немає.
Політичний європейський вектор несподівано теж приносить свої плоди. Наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку(ЄБРР) готовий інвестувати 9 млрд. євро щорічно протягом шести років у розвитоккраїн Центральної і Східної Європи. За його прогнозами «ми бачимо значнезростання економіки в Росії, Туреччині і Україні ...». Виходячи з цього Банк,який не кредитує, а інвестує, вжецього року готовий надати Україні для реалізації ряду проектів інвестицій вобсязі понад 1 млрд. дол. У тому числі, на фінансування модернізаціїУкраїнської ГТС 400-450 млн. дол., 200-225 млн. євро на завершення будівництваавтотраси Київ-Чоп. Також ЄБРР має намір виділити Україні. близько 90 млн. євро інвестицій на безповоротнійоснові.
Україна стає стратегічно привабливою. Знайдено механізм прямихінвестицій в економіку України за допомогою державних інститутів. В результаті,щонайменше, припинився відтік інвестиційних коштів з корпоративного сектора. Створюються передумовиекономічного зростання.
http://ruslan-demchak.livejournal.com/14020.html
вівторок, 29 червня 2010 р.
Зауваження по проекту Податкового кодексу
17 червня Верховна Рада прийняла в першому читанні проект Податкового кодексу, що був розроблений урядом.
В проекті кодексу закладено цілий ряд прогресивних положень, направлених на стимулювання інвестиційно-інноваційного розвитку. Добре опрацьований розділ, присвячений оподаткуванню прибутку підприємства.
Проте в нинішньому варіанті документа міститься, на мій погляд, досить багато системних недоліків та помилок. Головний недолік – чітка орієнтованість кодексу на створення більш комфортних умов і розширення повноважень чиновників та дискримінація суб’єктів економічної діяльності. Розширення повноважень контролюючих органів і зростання адміністративного тиску може привести лише до зниження довіри до влади та збільшення обсягів тіньової економіки.
Я згоден з тим, що діюче податкове законодавство не дозволяє уряду ефективно адмініструвати систему збору податків через велику кількість «податкових ям» - наприклад, за рахунок переведення в готівку грошових коштів через «конвертаційні центри» або за рахунок угод з офшорними компаніями. Це ж законодавство не вигідне і цивілізованому бізнесу, оскільки дозволяє недобросовісним конкурентам, не сплачувати податків, занижувати ціни на свої товари та послуги.
Безумовно, необхідно виводити економіку з податкової тіні і таким чином розширяти податкову базу. Всі повинні платити податки. Однак, неможна проводити детінізацію економіки виключно через посилення фіскального тиску на бізнес, розширення прав і можливостей контролюючих органів і посилення відповідальності платників податків. Паралельно потрібно створювати умови, коли підприємцям буде вигідніше платити податки, ніж розробляти ризикові схеми по їх мінімізації.
Підприємців особливо турбує нова норма відносно визначення «звичайних цін». Дійсно, така практика в світі існує, однак порядок визначення повинен бути прописаний максимально чітко і докладно. Цього в кодексі не зроблено, а значить, створені можливості для свавілля і волюнтаризму з боку чиновників. Податківці зможуть диктувати підприємцям ціни купівлі і продажу сировини та матеріалів.
Також викликає серйозні заперечення норма про запровадження непрямих методів визначення податкових зобов'язань. Оскільки і вона не деталізована, це може призвести до необґрунтованого втручання податківців в особисте життя підприємців.
Особливо багато недоопрацювань міститься у другому розділі кодексу, який регламентує питання адміністрування податків, прав та обов’язків платників податків та податкових органів. Наприклад, тепер співробітники ДПАУ отримують право допросити співробітників чи власників підприємств і, навіть, призводити обшук у них вдома – без санкції суду.
В цілому проект кодексу не передбачає зручної для підприємців процедури узгодження податкових зобов’язань. А податківці отримують право безакцептного, тобто без згоди підприємця, списання коштів з рахунків підприємств.
Крім змін зазначених процедур, необхідно створити врівноважені умови для зростання економіки.
Я пропоную:
- знизити ставки податку на прибуток підприємств і прибутку на добавлену вартість не тимчасово, на три роки, а на постійній основі;
- кардинально змінити механізм адміністрування ПДВ, запровадивши процедуру автоматичного відшкодування податку;
- одночасно з проведення податкової реформи провести амністію капіталів в Україні, щоб позбавити підприємців від ризику націоналізації і експропріації своїх активів.
Також з тексту кодексу потрібно вилучити норми по адмініструванню податків, які різко погіршують положення платників податків. Серед них:
- дозвіл податковим органом проводити позапланові перевірки без рішення суду;
- норми, спрямовані на обмеження банківської таємниці.
Після прийняття Податкового кодексу положення підприємців повинно, як мінімум, не погіршиться, в порівнянні з діючим законодавством.
Можна використати досвід Казахстану. Податковий кодекс цієї країни, підготовлений із залученням висококласних міжнародних експертів і прийнятий кілька місяців тому, рахується зразковим серед країн СНД. Його можна було б прийняти за основу для розробки українського податкового законодавства.
Уже очевидно, що часу до закінчення поточної сесії Верховної Ради (9 липня), недостатньо для повноцінної підготовки Податкового кодексу України. Я рекомендував би уряду відмовитися від ідеї форсованого прийняття цього документу і перенести голосування за проект Податкового кодексу в другому читанні на осінь для того, щоб у спеціалістів, депутатів і підприємців був час для якісного доопрацювання цього документу.
В проекті кодексу закладено цілий ряд прогресивних положень, направлених на стимулювання інвестиційно-інноваційного розвитку. Добре опрацьований розділ, присвячений оподаткуванню прибутку підприємства.
Проте в нинішньому варіанті документа міститься, на мій погляд, досить багато системних недоліків та помилок. Головний недолік – чітка орієнтованість кодексу на створення більш комфортних умов і розширення повноважень чиновників та дискримінація суб’єктів економічної діяльності. Розширення повноважень контролюючих органів і зростання адміністративного тиску може привести лише до зниження довіри до влади та збільшення обсягів тіньової економіки.
Я згоден з тим, що діюче податкове законодавство не дозволяє уряду ефективно адмініструвати систему збору податків через велику кількість «податкових ям» - наприклад, за рахунок переведення в готівку грошових коштів через «конвертаційні центри» або за рахунок угод з офшорними компаніями. Це ж законодавство не вигідне і цивілізованому бізнесу, оскільки дозволяє недобросовісним конкурентам, не сплачувати податків, занижувати ціни на свої товари та послуги.
Безумовно, необхідно виводити економіку з податкової тіні і таким чином розширяти податкову базу. Всі повинні платити податки. Однак, неможна проводити детінізацію економіки виключно через посилення фіскального тиску на бізнес, розширення прав і можливостей контролюючих органів і посилення відповідальності платників податків. Паралельно потрібно створювати умови, коли підприємцям буде вигідніше платити податки, ніж розробляти ризикові схеми по їх мінімізації.
Підприємців особливо турбує нова норма відносно визначення «звичайних цін». Дійсно, така практика в світі існує, однак порядок визначення повинен бути прописаний максимально чітко і докладно. Цього в кодексі не зроблено, а значить, створені можливості для свавілля і волюнтаризму з боку чиновників. Податківці зможуть диктувати підприємцям ціни купівлі і продажу сировини та матеріалів.
Також викликає серйозні заперечення норма про запровадження непрямих методів визначення податкових зобов'язань. Оскільки і вона не деталізована, це може призвести до необґрунтованого втручання податківців в особисте життя підприємців.
Особливо багато недоопрацювань міститься у другому розділі кодексу, який регламентує питання адміністрування податків, прав та обов’язків платників податків та податкових органів. Наприклад, тепер співробітники ДПАУ отримують право допросити співробітників чи власників підприємств і, навіть, призводити обшук у них вдома – без санкції суду.
В цілому проект кодексу не передбачає зручної для підприємців процедури узгодження податкових зобов’язань. А податківці отримують право безакцептного, тобто без згоди підприємця, списання коштів з рахунків підприємств.
Крім змін зазначених процедур, необхідно створити врівноважені умови для зростання економіки.
Я пропоную:
- знизити ставки податку на прибуток підприємств і прибутку на добавлену вартість не тимчасово, на три роки, а на постійній основі;
- кардинально змінити механізм адміністрування ПДВ, запровадивши процедуру автоматичного відшкодування податку;
- одночасно з проведення податкової реформи провести амністію капіталів в Україні, щоб позбавити підприємців від ризику націоналізації і експропріації своїх активів.
Також з тексту кодексу потрібно вилучити норми по адмініструванню податків, які різко погіршують положення платників податків. Серед них:
- дозвіл податковим органом проводити позапланові перевірки без рішення суду;
- норми, спрямовані на обмеження банківської таємниці.
Після прийняття Податкового кодексу положення підприємців повинно, як мінімум, не погіршиться, в порівнянні з діючим законодавством.
Можна використати досвід Казахстану. Податковий кодекс цієї країни, підготовлений із залученням висококласних міжнародних експертів і прийнятий кілька місяців тому, рахується зразковим серед країн СНД. Його можна було б прийняти за основу для розробки українського податкового законодавства.
Уже очевидно, що часу до закінчення поточної сесії Верховної Ради (9 липня), недостатньо для повноцінної підготовки Податкового кодексу України. Я рекомендував би уряду відмовитися від ідеї форсованого прийняття цього документу і перенести голосування за проект Податкового кодексу в другому читанні на осінь для того, щоб у спеціалістів, депутатів і підприємців був час для якісного доопрацювання цього документу.
Пропозиція для вкладників «проблемних» банків
Шановні вкладники «проблемних» банків!
Як президент Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» повідомляю, що організація пропонує Вам допомогу в отриманні депозитів з «проблемних» банків.
Пропозиція передбачає перехід на обслуговування вкладників із «проблемних» банків в інший банк, що дозволить вирішити проблему повернення Вашого депозиту.
У разі зацікавлення пропозицією телефонуйте у колл-центр ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг»: 0 (44) 501-01-87.
Раді Вам допомогти!
Як президент Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» повідомляю, що організація пропонує Вам допомогу в отриманні депозитів з «проблемних» банків.
Пропозиція передбачає перехід на обслуговування вкладників із «проблемних» банків в інший банк, що дозволить вирішити проблему повернення Вашого депозиту.
У разі зацікавлення пропозицією телефонуйте у колл-центр ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг»: 0 (44) 501-01-87.
Раді Вам допомогти!
четвер, 24 червня 2010 р.
Операція «Ліквідація»
Під ліквідацією суб'єкта підприємництва, в тому числі і банківської установи, розуміється припинення його основної діяльності з виключенням із державного реєстру (єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Ліквідація тягне за собою припинення прав і обов'язків суб'єкта підприємництва без переходу прав та обов'язків іншим особам. На відміну від банкрутства, яке підтверджує неможливість боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, ліквідація суб'єкта підприємництва може бути, як добровільна (за рішенням засновників), так і примусова (наприклад, постанова суду).
У разі виникнення ознак неплатоспроможності, банківські установи, як суб'єкти господарської діяльності, керуються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але в тій частині, яка не суперечить нормам Закону України «Про банки і банківську діяльність». Основним ініціатором ліквідації банку, при виникненні фінансового дисбалансу або неможливістю справлятися зі своїми зобов'язаннями, виступає основний фінансовий регулятор всієї банківської системи України - НБУ. Дії Нацбанку щодо фінансового оздоровлення банку, можна розбити на:
• Призначення в банк тимчасової адміністрації (видається відповідна Постанова, в якій визначено тимчасовий адміністратор, коло його повноважень, термін дії тимчасового адміністратора). Дана Постанова обов'язково публікується в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше трьох днів з дня прийняття такого рішення (наприклад, такі банки, як «Укрпромбанк», «Родовід банк», «Національний кредит»).
• Додаткове введення в банку мораторію на задоволення вимог кредиторів (на термін не більше 6 місяців і стосується зобов'язань, термін виконання яких виник до призначення тимчасової адміністрації). При цьому мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій і на задоволення вимог за зобов'язаннями, які виникли під час дії тимчасової адміністрації банку.
Після закінчення дії мораторію неустойка та суми збитків, які банк був зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до оплати в розмірах, які існували до введення мораторію.
Якщо ж, по закінченні 6 місяців з дня введення тимчасової адміністрації, у разі неможливості відновити фінансовий стан банку, НБУ може бути прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.
Також, ініціювати процедуру банкрутства можуть кредитори банку, які дочекались обмеження мораторію і пред'явили вимоги після закінчення цієї процедури та не отримали задоволення своїх вимог.
P.S.
До речі, в даний час, внесені зміни в законодавство, якими забороняється на забезпечення позову зупиняти рішення НБУ про призначення тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Мова йде про Закон "Про внесення зміни до деяких законів України (щодо недопущення зловживання правом на оскарження). Іншими словами на сьогодні заборонено скасовувати ліквідацію банків, навіть в судовому порядку.
У разі виникнення ознак неплатоспроможності, банківські установи, як суб'єкти господарської діяльності, керуються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але в тій частині, яка не суперечить нормам Закону України «Про банки і банківську діяльність». Основним ініціатором ліквідації банку, при виникненні фінансового дисбалансу або неможливістю справлятися зі своїми зобов'язаннями, виступає основний фінансовий регулятор всієї банківської системи України - НБУ. Дії Нацбанку щодо фінансового оздоровлення банку, можна розбити на:
• Призначення в банк тимчасової адміністрації (видається відповідна Постанова, в якій визначено тимчасовий адміністратор, коло його повноважень, термін дії тимчасового адміністратора). Дана Постанова обов'язково публікується в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше трьох днів з дня прийняття такого рішення (наприклад, такі банки, як «Укрпромбанк», «Родовід банк», «Національний кредит»).
• Додаткове введення в банку мораторію на задоволення вимог кредиторів (на термін не більше 6 місяців і стосується зобов'язань, термін виконання яких виник до призначення тимчасової адміністрації). При цьому мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій і на задоволення вимог за зобов'язаннями, які виникли під час дії тимчасової адміністрації банку.
Після закінчення дії мораторію неустойка та суми збитків, які банк був зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до оплати в розмірах, які існували до введення мораторію.
Якщо ж, по закінченні 6 місяців з дня введення тимчасової адміністрації, у разі неможливості відновити фінансовий стан банку, НБУ може бути прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.
Також, ініціювати процедуру банкрутства можуть кредитори банку, які дочекались обмеження мораторію і пред'явили вимоги після закінчення цієї процедури та не отримали задоволення своїх вимог.
P.S.
До речі, в даний час, внесені зміни в законодавство, якими забороняється на забезпечення позову зупиняти рішення НБУ про призначення тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Мова йде про Закон "Про внесення зміни до деяких законів України (щодо недопущення зловживання правом на оскарження). Іншими словами на сьогодні заборонено скасовувати ліквідацію банків, навіть в судовому порядку.
понеділок, 21 червня 2010 р.
Проблеми медичного страхування в Україні
Вартість програм медичного страхування в гривні, за різними оцінками, зросла з початку 2010 року на 50-55%, що практично відповідає докризовій ціні в доларах.
У зв'язку з привабливістю цього сегмента ринку з'явилися нові гравці (наприклад, AXA), а також пожвавилися такі компанії як «Кредо-класик», «Європейський страховий альянс» і деякі інші, які не дуже активно займалися цим видом страхування раніше.
Таким чином, на ринку ДМС відбулося посилення конкуренції, що, як водиться, спричинило за собою демпінг цін на пропоновані послуги з медстрахування зі сторони деяких СК. Щоб залучити або переманити клієнтів деякі страхові компанії часто знижують ціни на медичне страхування на 25-35%. Природно в умовах, коли вартість медичних препаратів зростає, такий демпінг не може тривати довго, це піраміда. Фактично можливості для такої політики здешевлення страхових медичних полісів вичерпалися вже в першому півріччі поточного року. Страхові компанії, що залучали великих клієнтів за допомогою занижених тарифах у 2009 р., зараз починають зазнавати труднощів з виплатами, що виливається у конфлікти з клієнтами. До Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» часто надходить інформація, яка свідчить про тенденцію дострокового розірвання клієнтами договорів, укладених за демпінговими тарифами. Страховики, які занижували розцінки, починають обмежувати обслуговування і відмовляти в оплаті медпослуг.
Моя думка, як експерта: СК, які пропонували корпоративним клієнтам поліси за заниженими цінами повинні будуть в другому півріччі 2010 року або збільшити ціни, або піти з цього ринку, щоб уникнути банкрутства.
До нас часто звертаються громадяни з питанням: «Чи варто давати згоду на корпоративну медичну страховку, якщо її пропонує роботодавець?». Наші рекомендації - погоджуйтеся, якщо поліс повністю оплачує роботодавець. Якщо ж роботодавець зобов'язує співробітника сплачувати поліс частково самостійно, то крім того, що співробітнику не представляється можливість вибирати умови поліса, це робить за нього роботодавець, то й договір страхування після звільнення співробітника втрачає силу.
Що стосується страхування громадян, які бажають страхуватися самостійно, тобто роздрібного сегмента ДМС, то ситуація не вселяє оптимізму. Більшість страховиків припускають страховки тільки для VIP-клієнтів. Мова не йде про відмову СК страхувати громадян, вони просто пропонують 8-15 тисяч грн. на рік. Враховуючи, що доходи українських громадян падають, можливість для отримання доступного медичного страхування в поточному році буде залишатися низькою.
На мою думку, істотне зростання ринку медичного страхування можливе тільки після введення норми обов'язкового медичного страхування, оплачувати яку повинен буде роботодавець. Головною перевагою цієї норми буде - масовість, що спричинить зниження тарифів на послуги медичного страхування.
У зв'язку з привабливістю цього сегмента ринку з'явилися нові гравці (наприклад, AXA), а також пожвавилися такі компанії як «Кредо-класик», «Європейський страховий альянс» і деякі інші, які не дуже активно займалися цим видом страхування раніше.
Таким чином, на ринку ДМС відбулося посилення конкуренції, що, як водиться, спричинило за собою демпінг цін на пропоновані послуги з медстрахування зі сторони деяких СК. Щоб залучити або переманити клієнтів деякі страхові компанії часто знижують ціни на медичне страхування на 25-35%. Природно в умовах, коли вартість медичних препаратів зростає, такий демпінг не може тривати довго, це піраміда. Фактично можливості для такої політики здешевлення страхових медичних полісів вичерпалися вже в першому півріччі поточного року. Страхові компанії, що залучали великих клієнтів за допомогою занижених тарифах у 2009 р., зараз починають зазнавати труднощів з виплатами, що виливається у конфлікти з клієнтами. До Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» часто надходить інформація, яка свідчить про тенденцію дострокового розірвання клієнтами договорів, укладених за демпінговими тарифами. Страховики, які занижували розцінки, починають обмежувати обслуговування і відмовляти в оплаті медпослуг.
Моя думка, як експерта: СК, які пропонували корпоративним клієнтам поліси за заниженими цінами повинні будуть в другому півріччі 2010 року або збільшити ціни, або піти з цього ринку, щоб уникнути банкрутства.
До нас часто звертаються громадяни з питанням: «Чи варто давати згоду на корпоративну медичну страховку, якщо її пропонує роботодавець?». Наші рекомендації - погоджуйтеся, якщо поліс повністю оплачує роботодавець. Якщо ж роботодавець зобов'язує співробітника сплачувати поліс частково самостійно, то крім того, що співробітнику не представляється можливість вибирати умови поліса, це робить за нього роботодавець, то й договір страхування після звільнення співробітника втрачає силу.
Що стосується страхування громадян, які бажають страхуватися самостійно, тобто роздрібного сегмента ДМС, то ситуація не вселяє оптимізму. Більшість страховиків припускають страховки тільки для VIP-клієнтів. Мова не йде про відмову СК страхувати громадян, вони просто пропонують 8-15 тисяч грн. на рік. Враховуючи, що доходи українських громадян падають, можливість для отримання доступного медичного страхування в поточному році буде залишатися низькою.
На мою думку, істотне зростання ринку медичного страхування можливе тільки після введення норми обов'язкового медичного страхування, оплачувати яку повинен буде роботодавець. Головною перевагою цієї норми буде - масовість, що спричинить зниження тарифів на послуги медичного страхування.
Банківський сектор України.
Банківський сектор буде кардинальним чином переформатовано. Як кількісно, так і якісно. Суть системи заощаджень залишиться колишньою, але форми збереження і примноження - зазнають істотних змін. І не тільки в головах.
День вчорашній.
У результаті світової фінансово-економічної кризи наш банківський сектор зазнав втрат:
• Зменшення активності діяльності банків
• Значне зменшення ресурсної бази
• Збільшення ваги в портфелі проблемних кредитів
• Діяльність банків приносила збитки
В результаті, Національним банком України у 25-ти банках була введена тимчасова адміністрація (причому п'ять з них повністю відновили свою нормальну діяльність, три - були капіталізовані державою); у 13-ти банків були відкликані ліцензії та розпочато процедуру ліквідації. У якійсь мірі було підірвано довіру українців, як до банківської системи, так і до національної валюти. Відбувся відтік коштів. Відчувався гострий дефіцит ресурсів, як у банках, так і в економіці в цілому.
День сьогоднішній.
За даними НБУ, в країні діє 176 банків, у тому числі 51 банків - з іноземним капіталом. Частка іноземного капіталу в банківській системі, на 01 травня 2010 р. - 34%. У першій десятці - вісім банків з іноземним капіталом. Загальні активи системи збільшилися на 1% до 1012 млрд. грн. Відтік коштів з банків припинився. Більше того, депозити фізичних осіб збільшилися з початку року на 9, 2% до 229 млрд. грн. і перевищив кризовий рівень на 27 млрд. грн. Банківська система змогла повернути довіру населення, і до національної валюти в тому числі (кошти фізосіб у гривні збільшилися на 14%).
Звичайно ж, не все так добре, про що свідчить і негативний фінансовий результат роботи банків за перші чотири місяці в розмірі 5,1 млрд. грн. та збереження великої частки (близько 13,2%, після скорочення на 2,6% або 3,0 млрд. грн.) негативно кваліфікованих кредитів (сумнівних або безнадійних) в 113,4 млрд. грн. Але Рубікон не був перетнутий. І в банківській системі зафіксований профіцит коштів. Залишилося лише розумно використовувати даний позитивний момент.
Погляд вперед.
Як показав досвід останніх двох років, банку не обов'язково прагнути до кількісного фактора (філіальна мережа, кількість виданих кредитів, залучених депозитів та інше), так як розмір банку - це не гарантія «непотоплюваності» фінансової установи. Це факт. Розуміють це банкіри. Зрозуміли це громадяни. І при виборі банку сьогодні, українець далеко не в першу чергу звертає увагу в яку «десятку» входить банк. Даний критерій стає суто банківським, тобто внутрішнім, що не впливає на зовнішні обставини. Люди схильні довіряти середнім банкам. Парадоксально, але виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб потерпілим, зайве тому підтвердження. Стабільно і, насправді, гарантовано проводяться виплати фізичним особам, які були вкладниками середніх банків. Дрібні банки просто поглинаються. Вклади у великі банки - не можуть бути компенсовані, через відсутність розміру таких коштів у Фонді.
Банкам необхідно шукати альтернативні джерела доходів, окрім кредитування. На сьогодні структура активних операцій практично незмінна. Це кредитні операції, або 71,5% від усіх операцій.
Можливо, банки поступово, по суті, будуть перетворюватися в інвестиційні, для того щоб безпосередньо інвестувати в економіку країни. Це цілком логічно, після помилок «кредитного споживчого буму». Але не кожен суб'єкт підприємницької діяльності зможе обслужити існуючу відсоткову ставку. Та й не кожному суб'єкту і видадуть. Чекати часу немає. У випадку ж «прямого інвестування» банк сам оцінює ризики зсередини. В результаті - гроші потрапляють в економіку. Маховик набирає обертів.
День вчорашній.
У результаті світової фінансово-економічної кризи наш банківський сектор зазнав втрат:
• Зменшення активності діяльності банків
• Значне зменшення ресурсної бази
• Збільшення ваги в портфелі проблемних кредитів
• Діяльність банків приносила збитки
В результаті, Національним банком України у 25-ти банках була введена тимчасова адміністрація (причому п'ять з них повністю відновили свою нормальну діяльність, три - були капіталізовані державою); у 13-ти банків були відкликані ліцензії та розпочато процедуру ліквідації. У якійсь мірі було підірвано довіру українців, як до банківської системи, так і до національної валюти. Відбувся відтік коштів. Відчувався гострий дефіцит ресурсів, як у банках, так і в економіці в цілому.
День сьогоднішній.
За даними НБУ, в країні діє 176 банків, у тому числі 51 банків - з іноземним капіталом. Частка іноземного капіталу в банківській системі, на 01 травня 2010 р. - 34%. У першій десятці - вісім банків з іноземним капіталом. Загальні активи системи збільшилися на 1% до 1012 млрд. грн. Відтік коштів з банків припинився. Більше того, депозити фізичних осіб збільшилися з початку року на 9, 2% до 229 млрд. грн. і перевищив кризовий рівень на 27 млрд. грн. Банківська система змогла повернути довіру населення, і до національної валюти в тому числі (кошти фізосіб у гривні збільшилися на 14%).
Звичайно ж, не все так добре, про що свідчить і негативний фінансовий результат роботи банків за перші чотири місяці в розмірі 5,1 млрд. грн. та збереження великої частки (близько 13,2%, після скорочення на 2,6% або 3,0 млрд. грн.) негативно кваліфікованих кредитів (сумнівних або безнадійних) в 113,4 млрд. грн. Але Рубікон не був перетнутий. І в банківській системі зафіксований профіцит коштів. Залишилося лише розумно використовувати даний позитивний момент.
Погляд вперед.
Як показав досвід останніх двох років, банку не обов'язково прагнути до кількісного фактора (філіальна мережа, кількість виданих кредитів, залучених депозитів та інше), так як розмір банку - це не гарантія «непотоплюваності» фінансової установи. Це факт. Розуміють це банкіри. Зрозуміли це громадяни. І при виборі банку сьогодні, українець далеко не в першу чергу звертає увагу в яку «десятку» входить банк. Даний критерій стає суто банківським, тобто внутрішнім, що не впливає на зовнішні обставини. Люди схильні довіряти середнім банкам. Парадоксально, але виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб потерпілим, зайве тому підтвердження. Стабільно і, насправді, гарантовано проводяться виплати фізичним особам, які були вкладниками середніх банків. Дрібні банки просто поглинаються. Вклади у великі банки - не можуть бути компенсовані, через відсутність розміру таких коштів у Фонді.
Банкам необхідно шукати альтернативні джерела доходів, окрім кредитування. На сьогодні структура активних операцій практично незмінна. Це кредитні операції, або 71,5% від усіх операцій.
Можливо, банки поступово, по суті, будуть перетворюватися в інвестиційні, для того щоб безпосередньо інвестувати в економіку країни. Це цілком логічно, після помилок «кредитного споживчого буму». Але не кожен суб'єкт підприємницької діяльності зможе обслужити існуючу відсоткову ставку. Та й не кожному суб'єкту і видадуть. Чекати часу немає. У випадку ж «прямого інвестування» банк сам оцінює ризики зсередини. В результаті - гроші потрапляють в економіку. Маховик набирає обертів.
Реальна вартість автомобіля в кредит або сім раз відмір – один раз відріж.
Незважаючи на кризу, тема автокредитування на сьогоднішній день залишилась актуальною. Всеукраїнська громадська організація «Захисту прав споживачів фінансових послуг» вирішили провести дослідження реальної вартості автокредиту, враховуючи середньо-оптимальні умови кредитування, які пропонуються потенційним споживачам.
Отже, перед тим як розпочати розрахунок вартості автокредиту, хотілося б поділитись деякими своїми спостереженнями. Проводилось дослідження на тему: «чи усвідомлювали позичальники всі можливі ризики при отриманні кредиту». Як показали дослідження, 90% (!) позичальників, які зверталися за консультацією до організації не усвідомлювали ризиків при одержанні кредиту. За результатами дослідження можна сформувати основні хибні судження позичальників при отриманні кредиту:
1. «Якщо у мене виникнуть фінансові труднощі, я завжди зможу домовитись з банком про «кредитні канікули» або зменшення суми платежів на деякий час».
Насправді банк не хоче йти на поступку при автокредитуванні так як вартість автомобіля (вартість заставного майна) постійно зменшується і банк не хоче ризикувати.
2. «Забезпеченням (заставою) по моєму кредиту являється автомобіль, і якщо я не зможу платити кредит, то банк забере автомобіль і в мене не буде більше зобов’язань перед банком».
Насправді, якщо питання стягнення з Вас заборгованості буде вирішуватись в судовому порядку, то з Вас стягнуть СУМУ БОРГУ з усіма комісіями, штрафами і неустойками, і якщо ця сума боргу буде вища вартості автомобіля, то Державна виконавча служба зверне стягнення НА ВСЕ ВАШЕ МАЙНО (будинок, земельну ділянку, побутові прилади…) де б воно не знаходилось, а якщо такого майна немає, то борг буде утримуватись з Ваших щомісячних доходів (заробітна платня, пенсія, допомога), погодьтесь, це як мінімум – ганебно.
3. «Я оплачую страхування автомобіля і життя тільки при оформленні кредиту»
Насправді страхування автомобіля КАСКО (5-6% від вартості автомобіля) та страхування життя (1-3% від суми кредиту) сплачується щорічно протягом всього терміну дії кредитної угоди. Це значно здорожчує позику.
4. «Мій автомобіль застрахований КАСКО і якщо з ним щось трапиться, то страхова компанія оплатить мені ремонт автомобіля»
Насправді вигодонабувачем в договорах страхування при автокредитуванні виступає банк, тобто у випадку ДТП страхова компанія перераховує суму відшкодування (яка, як правило, нижча реальної суми збитків) в рахунок погашення частини тіла кредиту. А це означає що Ви незважаючи на всі обставини продовжуєте платити кредит згідно графіку і додатково, ЗА ВЛАСНІ КОШТИ відновлюєте свій автомобіль.
Отож, якщо Ви вирішили ризикнути, то ми спробуємо розрахувати реальну середню вартість кредитного автомобіля у відсотковому співвідношенні з терміном кредитування 5 років.
Початкова вартість автомобіля (перший внесок та всі платежі по сплаті тіла кредиту) +
1. комісія банку за оформлення кредиту 2,5% від суми кредиту
2. комісія банку за перерахунок коштів на автосалон - 1,5 % від перерахованої суми
3. страхування автомобіля (повне КАСКО) в запропонованій банком страховій компанії 5,5% від вартості автомобіля x 5 років так як автомобіль страхується щорічно протягом всього терміну дії кредитного договору.
4. 20% - середня відсоткова ставка по авто кредитуванню на сьогоднішній день x 5 років.
5. 5% від вартості автомобіля – середня вартість додаткових витрат при обслуговуванні автомобіля на фірмових СТО (одна з обов’язкових умов банку), де ціни, інколи, необґрунтовано завищені.
Разом сукупна вартість автомобіля виходить: реальна вартість автомобіля + 136,5%, тобто, якщо вартість автомобіля в салоні становить 100 000 гривень, то вартість цього автомобіля в кредит буде становити 236 500 гривень !!! (це приблизно два таких автомобіля + гроші на їх обслуговування та заправку на всі 5 років ). Це 124 грн. щоденно.
З другого боку, якщо ці 124 грн. відкладати, то автомобіль вартістю 100 000 грн. ви зможете придбати через 806 днів, а це приблизно 2 роки і 2 місяці. При цьому, ви не понесете ніяких додаткових витрат і не будете мати ніяких фінансових зобов’язань. А якщо ці гроші відкладати на накопичувальний депозит (депозити) з середньою відсотковою ставкою 20%, то автомобіль вартістю 100 000 грн. ви зможете придбати приблизно через 1,5 року.
Приблизно така кредитна реальність на сьогоднішній день, а ось «брати чи не брати» вирішувати Вам.
Отже, перед тим як розпочати розрахунок вартості автокредиту, хотілося б поділитись деякими своїми спостереженнями. Проводилось дослідження на тему: «чи усвідомлювали позичальники всі можливі ризики при отриманні кредиту». Як показали дослідження, 90% (!) позичальників, які зверталися за консультацією до організації не усвідомлювали ризиків при одержанні кредиту. За результатами дослідження можна сформувати основні хибні судження позичальників при отриманні кредиту:
1. «Якщо у мене виникнуть фінансові труднощі, я завжди зможу домовитись з банком про «кредитні канікули» або зменшення суми платежів на деякий час».
Насправді банк не хоче йти на поступку при автокредитуванні так як вартість автомобіля (вартість заставного майна) постійно зменшується і банк не хоче ризикувати.
2. «Забезпеченням (заставою) по моєму кредиту являється автомобіль, і якщо я не зможу платити кредит, то банк забере автомобіль і в мене не буде більше зобов’язань перед банком».
Насправді, якщо питання стягнення з Вас заборгованості буде вирішуватись в судовому порядку, то з Вас стягнуть СУМУ БОРГУ з усіма комісіями, штрафами і неустойками, і якщо ця сума боргу буде вища вартості автомобіля, то Державна виконавча служба зверне стягнення НА ВСЕ ВАШЕ МАЙНО (будинок, земельну ділянку, побутові прилади…) де б воно не знаходилось, а якщо такого майна немає, то борг буде утримуватись з Ваших щомісячних доходів (заробітна платня, пенсія, допомога), погодьтесь, це як мінімум – ганебно.
3. «Я оплачую страхування автомобіля і життя тільки при оформленні кредиту»
Насправді страхування автомобіля КАСКО (5-6% від вартості автомобіля) та страхування життя (1-3% від суми кредиту) сплачується щорічно протягом всього терміну дії кредитної угоди. Це значно здорожчує позику.
4. «Мій автомобіль застрахований КАСКО і якщо з ним щось трапиться, то страхова компанія оплатить мені ремонт автомобіля»
Насправді вигодонабувачем в договорах страхування при автокредитуванні виступає банк, тобто у випадку ДТП страхова компанія перераховує суму відшкодування (яка, як правило, нижча реальної суми збитків) в рахунок погашення частини тіла кредиту. А це означає що Ви незважаючи на всі обставини продовжуєте платити кредит згідно графіку і додатково, ЗА ВЛАСНІ КОШТИ відновлюєте свій автомобіль.
Отож, якщо Ви вирішили ризикнути, то ми спробуємо розрахувати реальну середню вартість кредитного автомобіля у відсотковому співвідношенні з терміном кредитування 5 років.
Початкова вартість автомобіля (перший внесок та всі платежі по сплаті тіла кредиту) +
1. комісія банку за оформлення кредиту 2,5% від суми кредиту
2. комісія банку за перерахунок коштів на автосалон - 1,5 % від перерахованої суми
3. страхування автомобіля (повне КАСКО) в запропонованій банком страховій компанії 5,5% від вартості автомобіля x 5 років так як автомобіль страхується щорічно протягом всього терміну дії кредитного договору.
4. 20% - середня відсоткова ставка по авто кредитуванню на сьогоднішній день x 5 років.
5. 5% від вартості автомобіля – середня вартість додаткових витрат при обслуговуванні автомобіля на фірмових СТО (одна з обов’язкових умов банку), де ціни, інколи, необґрунтовано завищені.
Разом сукупна вартість автомобіля виходить: реальна вартість автомобіля + 136,5%, тобто, якщо вартість автомобіля в салоні становить 100 000 гривень, то вартість цього автомобіля в кредит буде становити 236 500 гривень !!! (це приблизно два таких автомобіля + гроші на їх обслуговування та заправку на всі 5 років ). Це 124 грн. щоденно.
З другого боку, якщо ці 124 грн. відкладати, то автомобіль вартістю 100 000 грн. ви зможете придбати через 806 днів, а це приблизно 2 роки і 2 місяці. При цьому, ви не понесете ніяких додаткових витрат і не будете мати ніяких фінансових зобов’язань. А якщо ці гроші відкладати на накопичувальний депозит (депозити) з середньою відсотковою ставкою 20%, то автомобіль вартістю 100 000 грн. ви зможете придбати приблизно через 1,5 року.
Приблизно така кредитна реальність на сьогоднішній день, а ось «брати чи не брати» вирішувати Вам.
Підписатися на:
Коментарі (Atom)