Клієнти Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» в останній час все частіше звертаються з питанням: «Чи буде Фонд гарантування вкладів, як і раніше, робити виплати в розмірі 150 тис. грн.?» Зокрема, цим питанням спантеличені клієнти проблемних банків, в яких все ще діє мораторій або тимчасова адміністрація, а подальша їх доля залишається під питанням…
20 вересня 2001 року був прийнятий Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб». Так з’явився Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (скорочено – ФГВФО). Спочатку гарантована сума становила всього 500 грн. Згодом вона була збільшена до 3 000 грн., а потім – до 5 000 грн. Восени 2008 року ця сума становила вже 50 000 грн., але на момент початку кризи спеціальним Законом від 31.12.2009 р. «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» була збільшена в три рази – до 150 000 грн.
Але справа в тому, що згідно з нормою Закону, зміни, а саме зміна суми гарантування з 50 000 до 150 000 грн. буде діяти до 1 січня 2011 року. А це може значити, що з цього часу сума, гарантована Фондом, буде знову становити тільки 50 000 грн., якщо, звісно, до того часу ВРУ не будуть внесені відповідні зміни в Закон та дія норми не буде пролонгована.
Виходячи з того, що криза ще не скінчилась і продовжує впливати на економіку країни, можна передбачити, що сума 150 000 грн., скоріше за все, залишиться гарантованою. Однак, враховуючи кількість «проблемних» вкладників, яким можливо буде необхідно відшкодовувати вклади, є вірогідність, що гарантована сума зменшиться до 50 тис. грн.
Нагадаємо, що загальна сума коштів, акумульованих фондом, станом на 1 березня 2010 року становила 3 млрд. 966 млн. грн., тоді як депозити населення тільки в банку «Надра» - 9,5 млрд. грн.
У випадку з клієнтами банків, яким ФГВФО сьогодні виплачує компенсацію – вони не попадуть під дію цього Закону, навіть якщо виплати не будуть здійсненні в повній мірі до 1 січня 2011 року (в даному випадку, закон не має зворотної сили).
Клієнти проблемних банків, доля яких ще не вирішена (Надра, Родовід), повинні дочекатись рішення уряду відносно можливої докапіталізації або ж ліквідації. Тільки у випадку ліквідації банку, буде вирішено питання про розміри виплат з Фонду гарантування вкладів. Саму на дату такого рішення потрібно буде дивитись та на дію відповідної норми ЗУ «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб».
середа, 10 листопада 2010 р.
вівторок, 9 листопада 2010 р.
Нелегкий вибір: зберегти або заробити?
Збираючись змусити працювати вільні кошти, важливо пам'ятати золоте правило вкладів: чим більший очікуваний прибуток, тим вищий ризик вкладника. Це правило працює і при виборі інвестиційних інструментів, і при визначенні конкретних умов вкладу.
Традиційно найбільш високі відсотки по депозитах пропонують кредитні спілки. Навіть зараз прибутковість по вкладах близько 22-27% в таких організаціях не рідкість. Але є і ризики для вкладника. Аби оцінити їх, досить переглянути підбірку новин по банкрутствах КС і відкликанням ліцензій по цих організаціях. Масові неплатежі по кредитах і необережні дії керівництва призвели до краху дуже багатьох кредитних спілок.
Багатьох інвесторів-початківців приваблює динамічно зростаюча ціна золотих злитків. Проте, збираючись купувати їх, не можна не врахувати різницю між курсом продажу золота і курсом купівлі, яку доведеться заплатити при продажі злитка. Розмір спреду залежить від розміру злитку. Чим менше металу – тим більша втрата. Таким чином, купуючи невеликий злиток з метою продати його через 6-8 місяців, прибуток може покрити лише різницю спреду. Проте в умовах кризи, при валютній і політичній нестабільності – саме золоті злитки можуть стати надійним притулком для збереження невеликого капіталу.
Окрім продажу металу, більшість банків пропонують так звані «металеві» депозити. Ризиковість цього вкладення зберігається на рівні звичайного депозиту, а при курсовому зростанні вартості золота прибуток може порівнятися з більш ризиковими вкладеннями, тим паче, що різниця між вартістю купівлі і продажу в даному випадку значно нижча.
Одним з найнадійніших варіантів завжди вважався банківський депозит. Але, на жаль, прибуток від такого вкладу невеликий, а його очікування розтягується на багато місяців. Звична ставка, 14-18% в гривні, навряд чи забезпечить відчутний заробіток, оскільки прибуток «з'їдає» інфляція. Лише цього року по оцінкам Всесвітнього банку цей показник складе близько 11%.
Що стосується надійності, тут теж є свої нюанси. Теоретично, банківський депозит фізичної особи в гривні або у валюті – єдиний вид вкладів, який дозволяє в разі чого розраховувати на компенсацію з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Проте, аби вкладники могли скористатися цією можливістю, банк повинен оголосити про свою ліквідацію, а виплати починаються лише після офіційного призначення ліквідатора. Як показав досвід вкладників Надра і Родовід, навіть в критичному стані фінустанови не квапляться ліквідовуватися, в результаті вкладники не мають достатніх підстав отримати компенсації з резервів Фонду. Відповідаючи на претензії громадян, представники стягуючих банків підкреслюють, що не відмовляють в поверненні депозитів, а лише просять підписати угоду, за якою вклад перекладається на картковий рахунок і клієнт може знімати щодня досить обмежену суму і лише за умови, що в банкоматі є готівка.
Обнадіює лише те, що переважна більшість банків впоралися з управлінням під час кризи і зараз відчувають себе впевненіше.
Традиційно найбільш високі відсотки по депозитах пропонують кредитні спілки. Навіть зараз прибутковість по вкладах близько 22-27% в таких організаціях не рідкість. Але є і ризики для вкладника. Аби оцінити їх, досить переглянути підбірку новин по банкрутствах КС і відкликанням ліцензій по цих організаціях. Масові неплатежі по кредитах і необережні дії керівництва призвели до краху дуже багатьох кредитних спілок.
Багатьох інвесторів-початківців приваблює динамічно зростаюча ціна золотих злитків. Проте, збираючись купувати їх, не можна не врахувати різницю між курсом продажу золота і курсом купівлі, яку доведеться заплатити при продажі злитка. Розмір спреду залежить від розміру злитку. Чим менше металу – тим більша втрата. Таким чином, купуючи невеликий злиток з метою продати його через 6-8 місяців, прибуток може покрити лише різницю спреду. Проте в умовах кризи, при валютній і політичній нестабільності – саме золоті злитки можуть стати надійним притулком для збереження невеликого капіталу.
Окрім продажу металу, більшість банків пропонують так звані «металеві» депозити. Ризиковість цього вкладення зберігається на рівні звичайного депозиту, а при курсовому зростанні вартості золота прибуток може порівнятися з більш ризиковими вкладеннями, тим паче, що різниця між вартістю купівлі і продажу в даному випадку значно нижча.
Одним з найнадійніших варіантів завжди вважався банківський депозит. Але, на жаль, прибуток від такого вкладу невеликий, а його очікування розтягується на багато місяців. Звична ставка, 14-18% в гривні, навряд чи забезпечить відчутний заробіток, оскільки прибуток «з'їдає» інфляція. Лише цього року по оцінкам Всесвітнього банку цей показник складе близько 11%.
Що стосується надійності, тут теж є свої нюанси. Теоретично, банківський депозит фізичної особи в гривні або у валюті – єдиний вид вкладів, який дозволяє в разі чого розраховувати на компенсацію з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Проте, аби вкладники могли скористатися цією можливістю, банк повинен оголосити про свою ліквідацію, а виплати починаються лише після офіційного призначення ліквідатора. Як показав досвід вкладників Надра і Родовід, навіть в критичному стані фінустанови не квапляться ліквідовуватися, в результаті вкладники не мають достатніх підстав отримати компенсації з резервів Фонду. Відповідаючи на претензії громадян, представники стягуючих банків підкреслюють, що не відмовляють в поверненні депозитів, а лише просять підписати угоду, за якою вклад перекладається на картковий рахунок і клієнт може знімати щодня досить обмежену суму і лише за умови, що в банкоматі є готівка.
Обнадіює лише те, що переважна більшість банків впоралися з управлінням під час кризи і зараз відчувають себе впевненіше.
понеділок, 8 листопада 2010 р.
Правила з Правила зберігання та користування пластиковою карткою Власники пластикових карток іноді стикаються з проблемами через власну неуважність а
Власники пластикових карток іноді стикаються з проблемами через власну неуважність або непроінформованість.
Пластикову картку необхідно зберігати так само, як і гроші, тому не можна залишати її без уваги в місцях, де вона може стати легкою здобиччю для сторонніх.
Пін-код карти краще всього запам'ятати. Не зберігайте пін-код разом з картою в гаманці, а також записуючи його на самій карті чи в записнику мобільного телефону. Якщо карта буде вкрадена разом із сумкою, злодій неодмінно відшукає пін-код, і безперешкодно зможе зняти всі наявні на карті кошти без зайвих проблем. Крім того, якщо є послуга автоматичного овердрафту, злодій може використати і її.
Варто заздалегідь записати цілодобовий номер підтримки клієнтів банку в записник мобільного телефону. У разі втрати/крадіжки негайно блокуйте картку. Чим швидше ви подзвоните працівникам банку та заблокуєте її, тим вище вірогідність, що гроші на карті залишаться недоторканними.
Будьте уважні, в разі отримання телефонного дзвінка або листа від особи, що представляється співробітником банку, представником міжнародної платіжної системи або міліції не повідомляйте свої персональні дані, такі як кодове слово, номер карти, пін-код, термін дії карти, ім'я і прізвище на карті. Співробітники банку не стануть дзвонити або писати вам з метою отримання цих даних із власної ініціативи.
Оплата в торгових точках, ресторанах тощо
У будь-якій торговій чи сервісній точці пластикова картка повинна обслуговуватися виключно у вашій присутності.
До того, як підписати чек, переконайтеся, що інформація і сума за покупку вказані правильно, без помилок.
У разі відмови від покупки і розрахунку картою – вимагайте відміни операції. В такому разі, переконайтеся, що співробітник торгівлі відмінив операцію та знищив раніше оформлений чек.
Для повернення раніше придбаного товару/послуги надайте співробітникові торгівлі картку для проведення операції «повернення» і оформлення відповідного документу (чек з відміткою «повернення»). Обов'язково збережіть чек повернення. У тому випадку, якщо відповідна сума не надійде на ваш рахунок впродовж 30 днів з дня проведення операції «повернення», напишіть скаргу, прикріпіть копію чека та надішліть рекомендованим листом до банку.
Використовуючи платіжні картки в торговельних мережах, слідкуйте, щоб касир не здійснював повторного проведення операції «зняття коштів». Досить часто апарати, якими користуються касири, здійснюють операцію дуже повільно і трапляються випадки, коли касир вважаючи, що операція не здійснена, робить її повторно. При цьому гроші знімаються двічі.
Якщо Ви бажаєте придбати певний товар в Інтернет магазині, перед купівлею уважно ознайомлюйтесь з умовами повернення коштів. Для купівлі в інтернет мережі рекомендую оформляти окрему картку із обмеженою доступною сумою. І для цього не обов’язково мати на руках «пластик». Зараз банки пропонують віртуальні картки.
Зняття готівки в банкоматах
При знятті готівки в банкоматах, звертайте увагу на зовнішній вигляд банкомату та його «приймача» для картки. Якщо ви помітили у банкомата додаткове устаткування або незрозумілі дроти, або банкомат пошкоджений - не використовуйте цей банкомат.
Пам’ятайте, що у разі триразового введення неправильного пін-коду, картка буде заблокована, тому якщо ви забули код картки, краще звернутися в відділення банку для зміни пін-коду.
Якщо банкомат не повернув картку, її потрібно негайно заблокувати, подзвонивши в свій банк.
Ніколи не приймайте допомогу від сторонніх осіб при користуванні банкоматом.
Найкращий Ваш помічник – це оператор Call- centre банку.
Пластикову картку необхідно зберігати так само, як і гроші, тому не можна залишати її без уваги в місцях, де вона може стати легкою здобиччю для сторонніх.
Пін-код карти краще всього запам'ятати. Не зберігайте пін-код разом з картою в гаманці, а також записуючи його на самій карті чи в записнику мобільного телефону. Якщо карта буде вкрадена разом із сумкою, злодій неодмінно відшукає пін-код, і безперешкодно зможе зняти всі наявні на карті кошти без зайвих проблем. Крім того, якщо є послуга автоматичного овердрафту, злодій може використати і її.
Варто заздалегідь записати цілодобовий номер підтримки клієнтів банку в записник мобільного телефону. У разі втрати/крадіжки негайно блокуйте картку. Чим швидше ви подзвоните працівникам банку та заблокуєте її, тим вище вірогідність, що гроші на карті залишаться недоторканними.
Будьте уважні, в разі отримання телефонного дзвінка або листа від особи, що представляється співробітником банку, представником міжнародної платіжної системи або міліції не повідомляйте свої персональні дані, такі як кодове слово, номер карти, пін-код, термін дії карти, ім'я і прізвище на карті. Співробітники банку не стануть дзвонити або писати вам з метою отримання цих даних із власної ініціативи.
Оплата в торгових точках, ресторанах тощо
У будь-якій торговій чи сервісній точці пластикова картка повинна обслуговуватися виключно у вашій присутності.
До того, як підписати чек, переконайтеся, що інформація і сума за покупку вказані правильно, без помилок.
У разі відмови від покупки і розрахунку картою – вимагайте відміни операції. В такому разі, переконайтеся, що співробітник торгівлі відмінив операцію та знищив раніше оформлений чек.
Для повернення раніше придбаного товару/послуги надайте співробітникові торгівлі картку для проведення операції «повернення» і оформлення відповідного документу (чек з відміткою «повернення»). Обов'язково збережіть чек повернення. У тому випадку, якщо відповідна сума не надійде на ваш рахунок впродовж 30 днів з дня проведення операції «повернення», напишіть скаргу, прикріпіть копію чека та надішліть рекомендованим листом до банку.
Використовуючи платіжні картки в торговельних мережах, слідкуйте, щоб касир не здійснював повторного проведення операції «зняття коштів». Досить часто апарати, якими користуються касири, здійснюють операцію дуже повільно і трапляються випадки, коли касир вважаючи, що операція не здійснена, робить її повторно. При цьому гроші знімаються двічі.
Якщо Ви бажаєте придбати певний товар в Інтернет магазині, перед купівлею уважно ознайомлюйтесь з умовами повернення коштів. Для купівлі в інтернет мережі рекомендую оформляти окрему картку із обмеженою доступною сумою. І для цього не обов’язково мати на руках «пластик». Зараз банки пропонують віртуальні картки.
Зняття готівки в банкоматах
При знятті готівки в банкоматах, звертайте увагу на зовнішній вигляд банкомату та його «приймача» для картки. Якщо ви помітили у банкомата додаткове устаткування або незрозумілі дроти, або банкомат пошкоджений - не використовуйте цей банкомат.
Пам’ятайте, що у разі триразового введення неправильного пін-коду, картка буде заблокована, тому якщо ви забули код картки, краще звернутися в відділення банку для зміни пін-коду.
Якщо банкомат не повернув картку, її потрібно негайно заблокувати, подзвонивши в свій банк.
Ніколи не приймайте допомогу від сторонніх осіб при користуванні банкоматом.
Найкращий Ваш помічник – це оператор Call- centre банку.
середа, 3 листопада 2010 р.
Нові послуги Приватбанку
До Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» звернулися клієнти «Приватбанку» з проханням роз’яснити законність операції, яка передбачає, що із 1 грудня 2010 року у відділеннях Приватбанку стане неможливим здійснювати фінансові операції без наявності будь-якої пластикової картки банку. А це значить, що жоден платіж чи перерахування коштів, неможливо буде здійснити.
Якщо у людини немає картки, тоді її запропонують оформити одразу в відділенні. Зі слів, операторів контакт-центру та працівників банку, ніякої плати за це не візьмуть, за користування карткою також плата проводитись не буде. Однак, тільки у випадку, якщо дійсно не будуть проводитись жодні операції із самою карткою.
Доречі, дана інформація навіть не опублікована на сайті банку. Працівники банку, що інформують про нові правила обслуговування, посилаються на «внутрішні інструкції банку»…
Звичайно, така політика банку та нововведення – це їх особиста справа. Клієнти, що не погодяться з даними пропозиціями також можуть знайти інший банк для обслуговування.
Однак, Всеукраїнська громадська організація «Захисту прав споживачів фінансових послуг» наголошує, що по даній ситуації є і юридичні засади, що не можна ігнорувати.
ЗУ «Про банки та банківську діяльність»
Стаття 55 зазначає, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
ЗУ «Про захист прав споживачів»
В статті 19 зазначається, що дії стосовно пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, є забороненими. Крім того, підприємницька практика вважається агресивною, якщо вона містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. За таку практику суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність згідно із законодавством.
Стаття 21 встановлює перелік випадків, коли права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:
1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або
виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;
4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;
5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Антимонопольне законодавство
Стаття 12 ЗУ “Про захист економічної конкуренції” говорить про те, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або
ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
В цій же статті дається чітке визначення поняттю зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Ним, зокрема, визнається: обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору. Ці дії тягнуть за собою відповідальність згідно чинного законодавства.
Висновок: дії банку щодо нав’язування картки клієнту є порушенням вимог чинного законодавства.
Клієнт банку може боротися з такою ситуацією таким шляхом. Можна написати лист до банку. Також варто написати скарги до НБУ та Антимонопольного комітету України. Якщо дані листи не знайдуть відгуку, можна рішуче йти до суду та скаржитись у прокуратуру. Чи варті такі затрати в часі, коли можна оформити карту за 15 хвилин у банку і далі проводити всі свої заплановані операції?! Вирішувати Вам.
Якщо у людини немає картки, тоді її запропонують оформити одразу в відділенні. Зі слів, операторів контакт-центру та працівників банку, ніякої плати за це не візьмуть, за користування карткою також плата проводитись не буде. Однак, тільки у випадку, якщо дійсно не будуть проводитись жодні операції із самою карткою.
Доречі, дана інформація навіть не опублікована на сайті банку. Працівники банку, що інформують про нові правила обслуговування, посилаються на «внутрішні інструкції банку»…
Звичайно, така політика банку та нововведення – це їх особиста справа. Клієнти, що не погодяться з даними пропозиціями також можуть знайти інший банк для обслуговування.
Однак, Всеукраїнська громадська організація «Захисту прав споживачів фінансових послуг» наголошує, що по даній ситуації є і юридичні засади, що не можна ігнорувати.
ЗУ «Про банки та банківську діяльність»
Стаття 55 зазначає, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
ЗУ «Про захист прав споживачів»
В статті 19 зазначається, що дії стосовно пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, є забороненими. Крім того, підприємницька практика вважається агресивною, якщо вона містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. За таку практику суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність згідно із законодавством.
Стаття 21 встановлює перелік випадків, коли права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:
1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або
виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;
4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;
5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Антимонопольне законодавство
Стаття 12 ЗУ “Про захист економічної конкуренції” говорить про те, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або
ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
В цій же статті дається чітке визначення поняттю зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Ним, зокрема, визнається: обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору. Ці дії тягнуть за собою відповідальність згідно чинного законодавства.
Висновок: дії банку щодо нав’язування картки клієнту є порушенням вимог чинного законодавства.
Клієнт банку може боротися з такою ситуацією таким шляхом. Можна написати лист до банку. Також варто написати скарги до НБУ та Антимонопольного комітету України. Якщо дані листи не знайдуть відгуку, можна рішуче йти до суду та скаржитись у прокуратуру. Чи варті такі затрати в часі, коли можна оформити карту за 15 хвилин у банку і далі проводити всі свої заплановані операції?! Вирішувати Вам.
четвер, 28 жовтня 2010 р.
Країна ломбардів
Ринок не терпить порожнечі. Якщо відсутні пропозиції по споживчому кредитуванню, то розвиваються альтернативні продукти. Класична модель розквіту ломбардів, бізнесу настільки непомітного в періоди стабільності та процвітання банків, і що став по істині популярним в часи кризи. Деякі ломбарди вже стали національними мережами, що працюють цілодобово. Ні один банк на сьогоднішній день не має такого режиму роботи, тим більше в повному форматі послуг – заявка на кредит, оцінка та видача позик. Більш того, стандартний набір інструментів застави ломбардів було розширено з дорогоцінних металів до автомобілів та нерухомості. Ріст ломбардного кредитування відбувається по геометричній прогресії.
Сутність ломбарду близька банковим установам. Це – спеціалізована фінансова, чи точніше кредитна установа, що видає короткострокові позики під заставу особистого майна позичальника. Ліцензування є обов’язковим. Намагаючись відповісти на питання «Чому?», виникає дві прості відповіді. Тому що швидко та гроші одразу! Дійсно, оцінка предмету застави може займати від 15 хвилин до одного дня. І поряд в касі можливо одразу отримати заявлену суму. І все! Простота – запорука успіху. І це з урахуванням паузи в кредитуванні з боку банків. До цього можливо додати, що стандартом є кредитування під заставу дорогоцінних металів, вартість яких до останнього часу демонструвала впевнений ріст на світових ринках (наприклад, ціна золота досягала 1384 долара за унцію – історичний максимум). По суті, ломбарди в період відсутності конкуренції з боку банків досягли свого піку. Але ми в найближчий час станемо свідками згортання ломбардного кредитування, припускаю, десь на 50% .
По-перше, з другого півріччя цього року банки почали активно пропонувати свої кредитні продукти, які не дивлячись на високий процент, суттєво нижчий ломбардної застави. Плюс терміни – від півріччя до п’яти років ( в деяких випадках), а також універсальність кредитів, які можуть собі дозволити банки.
По-друге, вартість золота. Корекція вартості в 10% може досить серйозно заморозити активи ломбардів, у яких по різним оцінкам і так залишається до 40% не викупленої застави!
Сутність ломбарду близька банковим установам. Це – спеціалізована фінансова, чи точніше кредитна установа, що видає короткострокові позики під заставу особистого майна позичальника. Ліцензування є обов’язковим. Намагаючись відповісти на питання «Чому?», виникає дві прості відповіді. Тому що швидко та гроші одразу! Дійсно, оцінка предмету застави може займати від 15 хвилин до одного дня. І поряд в касі можливо одразу отримати заявлену суму. І все! Простота – запорука успіху. І це з урахуванням паузи в кредитуванні з боку банків. До цього можливо додати, що стандартом є кредитування під заставу дорогоцінних металів, вартість яких до останнього часу демонструвала впевнений ріст на світових ринках (наприклад, ціна золота досягала 1384 долара за унцію – історичний максимум). По суті, ломбарди в період відсутності конкуренції з боку банків досягли свого піку. Але ми в найближчий час станемо свідками згортання ломбардного кредитування, припускаю, десь на 50% .
По-перше, з другого півріччя цього року банки почали активно пропонувати свої кредитні продукти, які не дивлячись на високий процент, суттєво нижчий ломбардної застави. Плюс терміни – від півріччя до п’яти років ( в деяких випадках), а також універсальність кредитів, які можуть собі дозволити банки.
По-друге, вартість золота. Корекція вартості в 10% може досить серйозно заморозити активи ломбардів, у яких по різним оцінкам і так залишається до 40% не викупленої застави!
середа, 27 жовтня 2010 р.
Розподіл сил на страховому ринку
В Україні склалася ситуація, при якій споживач фінансових послуг, в першу чергу страхових, не може самостійно зробити правильні висновки про розподіл сил на ринку страхування. Виною тому – не лише сумнівні рейтинги, але і велика кількість неринкових страхових компаній. Неринковими я називаю дві категорії страховиків. Перші – це СК, основне призначення яких зовсім не в наданні страхових послуг населенню або підприємствам. Вони спочатку створювалися для участі у фінансових схемах, головним чином, пов'язаних з легалізацією коштів. Друга категорія неринкових страховиків – це компанії, тісно пов'язані зі структурами, що примушують своїх клієнтів купувати поліси у компаній-партнерів. Я маю на увазі страховиків, що співробітничають з різними охоронними структурами, державними установами, органами, що відповідають за пожежну безпеку.
Неважко здогадатися, що обороти деяких страховиків неринкового походження досить великі, а їх коливання ніяк не залежать від споживчих настроїв цільової аудиторії. Тому якщо будувати рейтинг учасників ринку страхування по формальних ознаках, наприклад, по обороту, капіталізації або числу клієнтів, то в першу двадцятку попадуть деякі з подібних організацій. Якщо ми додамо до цього «похибки вимірювань», пов'язані з штучним підтягуванням компаній на більш престижні місця, отримаємо не просто спотворену картину ринку, а вельми небезпечний список, здатний ввести в оману недосвідченого споживача.
Передбачаючи неспроможність більшості рейтингів, багато страхувальників довіряються як би перевіреним брендам, тобто широко відомим, часто великим компаніям, що давно існують на ринку. Цю тактику можна було б вважати сповна розумною, коли б не одна обставина. Річ у тому, що криза змусила багато СК переглянути тарифну політику, внаслідок чого на ринку почалися своєрідні перегони низьких відсотків. Дійшло до того, що в погоні за новими клієнтами і страховими преміями, учасники ринку, у тому числі і найбільші компанії, масово продавали поліси по невигідним для себе тарифам, що призвело до значного розширення портфеля відповідальності по відношенню до доходів компанії. У такій ситуації, коли справа доходить до виплат, співробітники СК докладають всі зусилля аби уникнути страхових виплат своїм клієнтам або ж максимально зменшити їх розмір. Велика вірогідність, що за рекламними гаслами відомих брендів ховається справжня війна у відділах врегулювання збитків, куди доводиться звертатися страхувальникам після настання страхового випадку.
Слід зазначити, що Держфінпослуг теж не дуже допомагає споживачам в нелегкій справі вибору страхової компанії. У відкритому доступі немає інформації про кількість скарг, що надходять до Держфінпослуг на ту або іншу СК. Замість інформування громадян про реальне положення справ, голова Держфінпослуг, Василь Волга, не втомлюється говорити про необхідність підвищення порогу виходу на ринок страхових компаній. Мабуть, це необхідний захід, проте цілком імовірно, що підвищення порогу навряд чи відіб'ється на діяльності неринкових компаній і флагманів ринку. Зате страховикам середнього рівня, саме тим, хто готовий насправді боротися за довіру клієнта, стане складніше. Але ж може виявитися, що саме такі компанії найсумлінніше виконують свої зобов'язання перед споживачами.
Неважко здогадатися, що обороти деяких страховиків неринкового походження досить великі, а їх коливання ніяк не залежать від споживчих настроїв цільової аудиторії. Тому якщо будувати рейтинг учасників ринку страхування по формальних ознаках, наприклад, по обороту, капіталізації або числу клієнтів, то в першу двадцятку попадуть деякі з подібних організацій. Якщо ми додамо до цього «похибки вимірювань», пов'язані з штучним підтягуванням компаній на більш престижні місця, отримаємо не просто спотворену картину ринку, а вельми небезпечний список, здатний ввести в оману недосвідченого споживача.
Передбачаючи неспроможність більшості рейтингів, багато страхувальників довіряються як би перевіреним брендам, тобто широко відомим, часто великим компаніям, що давно існують на ринку. Цю тактику можна було б вважати сповна розумною, коли б не одна обставина. Річ у тому, що криза змусила багато СК переглянути тарифну політику, внаслідок чого на ринку почалися своєрідні перегони низьких відсотків. Дійшло до того, що в погоні за новими клієнтами і страховими преміями, учасники ринку, у тому числі і найбільші компанії, масово продавали поліси по невигідним для себе тарифам, що призвело до значного розширення портфеля відповідальності по відношенню до доходів компанії. У такій ситуації, коли справа доходить до виплат, співробітники СК докладають всі зусилля аби уникнути страхових виплат своїм клієнтам або ж максимально зменшити їх розмір. Велика вірогідність, що за рекламними гаслами відомих брендів ховається справжня війна у відділах врегулювання збитків, куди доводиться звертатися страхувальникам після настання страхового випадку.
Слід зазначити, що Держфінпослуг теж не дуже допомагає споживачам в нелегкій справі вибору страхової компанії. У відкритому доступі немає інформації про кількість скарг, що надходять до Держфінпослуг на ту або іншу СК. Замість інформування громадян про реальне положення справ, голова Держфінпослуг, Василь Волга, не втомлюється говорити про необхідність підвищення порогу виходу на ринок страхових компаній. Мабуть, це необхідний захід, проте цілком імовірно, що підвищення порогу навряд чи відіб'ється на діяльності неринкових компаній і флагманів ринку. Зате страховикам середнього рівня, саме тим, хто готовий насправді боротися за довіру клієнта, стане складніше. Але ж може виявитися, що саме такі компанії найсумлінніше виконують свої зобов'язання перед споживачами.
четвер, 14 жовтня 2010 р.
Третейський суд, як альтернатива державного суду.
Третейський суд – це суд посередників, по суті, недержавний суд. Взагалі існує думка, що «суд посередників, приватних осіб, передував суду суспільної влади». Третейський розгляд різних спірних і конфліктних ситуацій між людьми існував в державах давнього Сходу, в Римській імперії і Греції.
В даний час, третейське судочинство або арбітраж регулюється Законом України «Про третейські суди». Третейський суд – це недержавний незалежний орган, створений в установленому порядку для вирішення суперечок, що виникають при цивільних і господарських правовідносинах між фізичними і юридичними особами. Основна і головна відмінність від державного суду – це згода на розгляд суперечок в конкретному третейському суді обох сторін. З цією метою сторони прописують в своїх договірних зобов'язаннях відповідні пункти.
Третейські суди, згідно чинного законодавства, не можуть розглядати суперечки по нормативно-правових актах, державній таємниці, державних потребах, платоспроможності боржника або банкротстві, одна із сторін – нерезидент або держава, шлюборозлучним процесам. З врахуванням завантаження державної судової машини, вирішення господарських суперечок через третейський арбітраж виглядає дуже привабливо. Особливо, якщо врахувати що:
• Терміни по вирішенню не виходять за рамки двох календарних місяців, тобто швидкість погашення конфлікту;
• В більшості випадків відсутнє мито за розгляд справи, лише фіксована ставка, тобто фінансова доступність;
• Звернення до третейського суду призупиняє закінчення строку позовної давності;
• Рішення судів мають обов'язкову юридичну силу і забезпечуються примусовою силою держави на підставі Законів України «Про виконавче впровадження» і «Про виконавчу державну службу». Не дивлячись на аргументи багатьох юристів, вирішення третейського суду не оскаржаться по суті, а лише по процесуальних підставах, перелік яких приведений в ст.51 Закону «Про третейські суди» і дуже обмежений. За статистикою третейського суду при АУБ, лише 1% рішень було оскаржено відповідачами в державних судах.
• Рішення суду – остаточне.
• Як правило, третейські арбітражі створюються при профільних громадських організаціях, асоціаціях, торговельно-промислових палатах, та інших, що окрім авторитетності додає глибину знань, притаманного конкретним вузькоспеціалізованим арбітражам;
• Окрім всього іншого, вирішення третейського арбітражу по міжнародних суперечках дійсні і за кордоном, згідно Нью-Йоркської Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, до якої приєдналася Україна з іншими 120-ма країнами.
В наш час в Україні вже діє більше 300 третейських судів, що свідчить про можливу популярність альтернативного механізму вирішення суперечок. І, не дивлячись на недоробки або нестикування в законодавчому полі, арбітражний розгляд займе свою нішу, і не викликатиме нарікань на справедливість ухвал, що виносяться.
В даний час, третейське судочинство або арбітраж регулюється Законом України «Про третейські суди». Третейський суд – це недержавний незалежний орган, створений в установленому порядку для вирішення суперечок, що виникають при цивільних і господарських правовідносинах між фізичними і юридичними особами. Основна і головна відмінність від державного суду – це згода на розгляд суперечок в конкретному третейському суді обох сторін. З цією метою сторони прописують в своїх договірних зобов'язаннях відповідні пункти.
Третейські суди, згідно чинного законодавства, не можуть розглядати суперечки по нормативно-правових актах, державній таємниці, державних потребах, платоспроможності боржника або банкротстві, одна із сторін – нерезидент або держава, шлюборозлучним процесам. З врахуванням завантаження державної судової машини, вирішення господарських суперечок через третейський арбітраж виглядає дуже привабливо. Особливо, якщо врахувати що:
• Терміни по вирішенню не виходять за рамки двох календарних місяців, тобто швидкість погашення конфлікту;
• В більшості випадків відсутнє мито за розгляд справи, лише фіксована ставка, тобто фінансова доступність;
• Звернення до третейського суду призупиняє закінчення строку позовної давності;
• Рішення судів мають обов'язкову юридичну силу і забезпечуються примусовою силою держави на підставі Законів України «Про виконавче впровадження» і «Про виконавчу державну службу». Не дивлячись на аргументи багатьох юристів, вирішення третейського суду не оскаржаться по суті, а лише по процесуальних підставах, перелік яких приведений в ст.51 Закону «Про третейські суди» і дуже обмежений. За статистикою третейського суду при АУБ, лише 1% рішень було оскаржено відповідачами в державних судах.
• Рішення суду – остаточне.
• Як правило, третейські арбітражі створюються при профільних громадських організаціях, асоціаціях, торговельно-промислових палатах, та інших, що окрім авторитетності додає глибину знань, притаманного конкретним вузькоспеціалізованим арбітражам;
• Окрім всього іншого, вирішення третейського арбітражу по міжнародних суперечках дійсні і за кордоном, згідно Нью-Йоркської Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, до якої приєдналася Україна з іншими 120-ма країнами.
В наш час в Україні вже діє більше 300 третейських судів, що свідчить про можливу популярність альтернативного механізму вирішення суперечок. І, не дивлячись на недоробки або нестикування в законодавчому полі, арбітражний розгляд займе свою нішу, і не викликатиме нарікань на справедливість ухвал, що виносяться.
Підписатися на:
Дописи (Atom)