Нещодавно керівництво ДАІ оголосило про наміри спростити процедуру реєстрації автомобілів. Найбільш резонансна новація – очікувана відміна техогляду (31 травня законопроект про відміну техогляду прийнятий в першому читанні).
Разом з цим, від уваги реформаторів вислизнула одна важлива деталь. А саме, перевірка обтяжень, накладених на майно, в даному випадку – на автомобілі. Мова йде про реєстрацію та зняття з обліку автомобілів, що знаходяться в заставі або придбані в кредит. Ще й досі працівники ДАІ в момент державної реєстрації транспортних засобів не вносять в графу «Особливі відмітки» запис «кредит банку», навіть якщо в них є лист фінустанови про необхідність такої відмітки. В результаті недобросовісні позичальники отримують широкий вибір можливостей для приховування предмету застави по кредиту: зняття з обліку і подальший перепродаж машини; передача авто в користування третім особам згідно з договором оренди чи нотаріальної довіреності; вивезення за кордон з метою приховування транспортного засобу від заставодержателя.
Прихильники спрощення можуть помітити, що ДАІ не повинна ловити не чистих на руку позичальників, так само, як і недобросовісних платників податків. Проте в тому ж порядку державної реєстрації автомобілів (постанова КМУ №1388 від 07.09.1998 р.) детально прописаний порядок реєстрації (перереєстрації) для лізингодавців, які, по суті, являються власниками машини до моменту повного розрахунку за неї.
І ці норми не піддаються сумніву. Але ж банк теж фактично стає власником предмета застави, якщо кредит не виплачується. Ця законодавча прогалина дозволяє недобросовісним позичальникам уникати фінансової відповідальності, перекладаючи ризики (у вигляді підвищених комісій та жорстких правил видачі кредиту) на інших одержувачів позик. Або позначається на фінансовій стабільності банку, підвищуючи ризики для його вкладників (якою б пафосною ця заява не здавалась).
А всього лише потрібно внести в порядок держреєстрації уточнення, що стосується внесення потрібної відмітки про заставу транспортного засобу на основі договору застави (як це передбачено для лізингодавців). Крім цього, бажано доповнити Інструкцію про проведення виконавчих дій нормою про право держвиконавця видавати постанови про знаття авто з обліку у зв’язку з його продажем та передбачити джерело оплати процедури зняття з обліку.
Показ дописів із міткою фінансові послуги банків. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою фінансові послуги банків. Показати всі дописи
субота, 25 червня 2011 р.
четвер, 9 червня 2011 р.
Новий фіскальний орган для підприємців
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування», який почав діяти з 1 січня 2011 року, містить вимоги щодо виконання банками невластивих їм функцій. Зокрема, з перевірки повноти сплати єдиного внеску.
Справа в тому, що згідно зі Статтею 24 цього закону банки повинні приймати від платників єдиного внеску платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу або перерахування коштів для виплати зарплати, на які нараховується єдиний внесок. І все було б добре, якби не одна умова, встановлена законодавцем. А саме: обов’язок фінансистів вимагати від платника надати документи, які підтверджують сумлінну сплату відповідних сум єдиного внеску або документів на перерахування цих грошей у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням з НБУ та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Тобто банкіри мають додаткову роботу як контролери з перевірки повноти сплати єдиного соціального внеску. Причому на всіх етапах – від подання документів на відкриття рахунку до подальших фіноперацій. Очевидно, що ця функція не є властивою для банківських установ.
Порушення ст. 24 загрожує фінансистам відчутними втратами, а саме відшкодуванням державі всіх несплачених підприємцем коштів. Звісно, закон дає право банку звертатися з правом зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування цієї суми. Але чому те саме не хоче робити Пенсійний фонд, який має право і накладати штрафи і застосовувати інші примуси, передбачені законодавством. Вочевидь, маємо яскравий приклад перекладання обов’язків з одного суб’єкта на іншого.
При цьому вирішення проблеми лежить на поверхні. Достатньо ініціювати внесення змін до статті 24 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування», якими передбачити, що здійснення функції контролю з боку банків полягає лише у перевірці наявності платіжного доручення на перерахування єдиного внеску. А відповідальність за повноту перерахування коштів покласти безпосередньо на платника страхових внесків.
Звісно, можна піти й іншим шляхом, наприклад, взяти на роботу колишнього податкового міліціонера або іншого співробітника контролюючих органів, перетворивши банк в черговий пункт приймання звітності, з усіма випливаючи наслідками.
Справа в тому, що згідно зі Статтею 24 цього закону банки повинні приймати від платників єдиного внеску платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу або перерахування коштів для виплати зарплати, на які нараховується єдиний внесок. І все було б добре, якби не одна умова, встановлена законодавцем. А саме: обов’язок фінансистів вимагати від платника надати документи, які підтверджують сумлінну сплату відповідних сум єдиного внеску або документів на перерахування цих грошей у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням з НБУ та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Тобто банкіри мають додаткову роботу як контролери з перевірки повноти сплати єдиного соціального внеску. Причому на всіх етапах – від подання документів на відкриття рахунку до подальших фіноперацій. Очевидно, що ця функція не є властивою для банківських установ.
Порушення ст. 24 загрожує фінансистам відчутними втратами, а саме відшкодуванням державі всіх несплачених підприємцем коштів. Звісно, закон дає право банку звертатися з правом зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування цієї суми. Але чому те саме не хоче робити Пенсійний фонд, який має право і накладати штрафи і застосовувати інші примуси, передбачені законодавством. Вочевидь, маємо яскравий приклад перекладання обов’язків з одного суб’єкта на іншого.
При цьому вирішення проблеми лежить на поверхні. Достатньо ініціювати внесення змін до статті 24 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування», якими передбачити, що здійснення функції контролю з боку банків полягає лише у перевірці наявності платіжного доручення на перерахування єдиного внеску. А відповідальність за повноту перерахування коштів покласти безпосередньо на платника страхових внесків.
Звісно, можна піти й іншим шляхом, наприклад, взяти на роботу колишнього податкового міліціонера або іншого співробітника контролюючих органів, перетворивши банк в черговий пункт приймання звітності, з усіма випливаючи наслідками.
понеділок, 17 травня 2010 р.
Співпраця з МВФ - позитив чи негатив?
Прийнято Бюджет на поточний рік. До кінця травня, найімовірніше, ми побачимо місцеві бюджети. Хоч і з запізненням, але країна починає «повноцінний» фінансовий рік. Дефіцит бюджету на рівні 5,6%, зростання ВВП планується, щонайменше, 3,7%, прогнозований рівень інфляції становить 9,7%. Зовнішніх позик близько 4,3 млрд. дол. (включаючи МВФ і Світовий Банк). Основним донором традиційно розглядається МВФ. Позичати все ж таки доведеться.
Позитивно.
Згідно з новою програмою співпраці з МВФ, розрахованої на 2,5 роки і обсягом запозичень у розмірі 19-20 млрд. дол., основною метою отримання кредитів є зростання економіки країни, тобто інвестування. Це докорінно змінює суть кредитування, коли кошти залучаються не тільки для покриття дефіциту Бюджету, а й спроба зайти у площину – «гроші повинні працювати». Нова економічна стратегія Держави. За словами Прем'єр-Міністра М. Азарова: «Ми ведемо переговори про позику під реформування економіки».
Відновлення співпраці з МВФ - це сигнал для світового фінансового співтовариства, який можна позначити одним ключовим словом ДОВІРА. Довіра народжує Бажання, і як результат Інвестування в приватний сектор, і в деяких випадках державний. Першими інститутами, які очікували цього сигналу, є Світовий Банк (пряме кредитування) і фінансові організації ЄС (опосередковані, через єврооблігації).
І, напевно, один з найголовніших позитивних моментів - відсоткова ставка на рівні 4% річних.
Негативно.
Найбільшим мінусом співпраці з МВФ вважаються висунуті ним вимоги для отримання траншів. Стосуються вони всієї фінансової сфери країни, і кожного окремо взятого громадянина. У нашій бюджетній політиці нам доводиться враховувати побажання нашого Партнера, такі як збільшення пенсійного віку зокрема, і реформування пенсійної системи в цілому; збільшення тарифів за ЖКГ для населення і підприємств, зменшення дефіциту бюджету, і інші макроекономічні показники. Не з усіма побажаннями можна погодитися, але нам акуратно підказують, що жити треба відповідно доходам.
Реалії.
Переговори - це завжди переговори, або пошук компромісу. З великою часткою ймовірності, наша країна отримає необхідні суми. Ми виконаємо основні вимоги МВФ, пом‘якшивши їх на побажання. МВФ зі свого боку зробить вигляд, що в умовах найжорстокішої кризи, цього цілком достатньо, і розмістить кошти в нас, заробивши додаткові відсотки. При цьому збереже доступ до фінансових звітів і можливість впливати на наші внутрішні процеси, опосередковано гарантувати приватним європейським інвесторам повернення коштів з України. І це вигідно двом сторонам.
Джерело - блог Руслана Демчака
середа, 14 квітня 2010 р.
Закордонний або український банк - ось в чому питання...
Сьогодні в першій десятці банків з максимальним приростом вкладів населення з початку кризи по нинішній момент – 7 зарубіжних фінансових установ. Причому в першій п'ятірці всі «іноземці». Чи варто в такому разі говорити, що українці більше не довіряють «рідним» банкам, а українські банки програли боротьбу фінансовим установам із закордонним капіталом за гроші вкладників?
Можна чути різні точки зору щодо того, за ким майбутнє і чи зможуть українські банки домінувати на цьому ринку? На моє переконання, українські банки ніколи не будуть домінувати. Ми бачимо, що вже сьогодні частина банків з іноземним капіталом досягає 50% активів банківської системи України. Не виключаю, що ситуація може скластися так, як наприклад, у Польщі, там 100% банків мають іноземний капітал.
Відзначу, що український банк з іноземним капіталом – це, все ж таки, український банк. Адже, в Україні заборонено відкривати філії іноземних банків. Але вони можуть бути і з 100% іноземним капіталом і брендом банку засновника.
У цьому ж і є велика різниця між однойменними банками в Україні і, скажімо, в Європі. Тому що банк в Україні, регулюється Національним банком України, а не тим регулятором, який знаходиться, скажімо, в Брюсселі чи Москві. І це дуже важливо. З позиції макроекономіки – НБУ може проводити внутрішнє регулювання діяльності, і при адекватному реагуванні може проводити політику стримування чи субсидування банківської системи.
Якщо говорити про клієнтів таких банків, то тут питання вигоди спірне. Як громадянин України, клієнт виграє, тому, що НБУ може впливати на курсову політику, на ціну активів і пасивів банків. З іншого боку, клієнт не українського банку міг би виграти в отриманні дійсно європейського сервісу. І найголовніше – ціна банківських активів була б набагато нижче. До того ж, для споживача банківської послуги мінус у тому, що він втрачає можливість гарантування Євросоюзу – це не 150 тис. з фонду гарантування, які гарантуються в Україні. Вкладник втрачає можливість отримати свій внесок нарівні, скажімо, з австрійцем, якщо б це була філія австрійського банку.
Я вважаю, що між українськими банками і банками з іноземним капіталом ніколи не було змагань. На цьому полі кожен банк грає за себе. І кожному необхідно не те щоб перемогти, а не зійти з дистанції – таке завдання зараз перед кожним учасником банківського ринку.
Звичайно, іноземцям простіше – у них є тил у вигляді дешевих ресурсів. Але з іншого боку, у 70% тих транснаціональних корпорацій, які представлені в Україні банками-«дочками», теж є труднощі. Багато хто ініціював повернення коштів, які були інвестовані в Україну. Можна сказати, що ці банки не вибудовують довгострокових стратегій. Якщо говорити про банки з українським капіталом, то в майбутньому у них достатнє поле для діяльності.
Якщо подивитися на проблему очима споживачів банківських послуг, то тут є психологічний аспект. Вважається, що великі міжнародні організації дорожать своєю репутацією, і вони не підуть просто так з ринку, не заплативши грошей вкладникам.
На жаль, українські власники банків готові на такий крок як банкрутство. А «Промінвестбанк», «Надра» і «Укропромбанк» дуже сильно «підмочили» репутацію саме великим банкам з українським капіталом. Жоден банк не є настільки великим, щоб не збанкрутувати. Хочу підкреслити, що НБУ показав зважений підхід: створив інститут ліквідаторів банків, провів рекапіталізацію трьох українських банків. Залишилося невирішеним питання тільки з банком «Надра». Тут ситуація: «казнить нельзя помиловать» - питання тільки де в цьому випадку ставити кому?
Звичайно, все це породжує у споживача недовіру саме до банків з українським капіталом. Адже, фактом є те, що жоден банк з іноземним капіталом під час кризи не почав процедуру ліквідації.
Джерело -блог Руслана Демчака
Можна чути різні точки зору щодо того, за ким майбутнє і чи зможуть українські банки домінувати на цьому ринку? На моє переконання, українські банки ніколи не будуть домінувати. Ми бачимо, що вже сьогодні частина банків з іноземним капіталом досягає 50% активів банківської системи України. Не виключаю, що ситуація може скластися так, як наприклад, у Польщі, там 100% банків мають іноземний капітал.
Відзначу, що український банк з іноземним капіталом – це, все ж таки, український банк. Адже, в Україні заборонено відкривати філії іноземних банків. Але вони можуть бути і з 100% іноземним капіталом і брендом банку засновника.
У цьому ж і є велика різниця між однойменними банками в Україні і, скажімо, в Європі. Тому що банк в Україні, регулюється Національним банком України, а не тим регулятором, який знаходиться, скажімо, в Брюсселі чи Москві. І це дуже важливо. З позиції макроекономіки – НБУ може проводити внутрішнє регулювання діяльності, і при адекватному реагуванні може проводити політику стримування чи субсидування банківської системи.
Якщо говорити про клієнтів таких банків, то тут питання вигоди спірне. Як громадянин України, клієнт виграє, тому, що НБУ може впливати на курсову політику, на ціну активів і пасивів банків. З іншого боку, клієнт не українського банку міг би виграти в отриманні дійсно європейського сервісу. І найголовніше – ціна банківських активів була б набагато нижче. До того ж, для споживача банківської послуги мінус у тому, що він втрачає можливість гарантування Євросоюзу – це не 150 тис. з фонду гарантування, які гарантуються в Україні. Вкладник втрачає можливість отримати свій внесок нарівні, скажімо, з австрійцем, якщо б це була філія австрійського банку.
Я вважаю, що між українськими банками і банками з іноземним капіталом ніколи не було змагань. На цьому полі кожен банк грає за себе. І кожному необхідно не те щоб перемогти, а не зійти з дистанції – таке завдання зараз перед кожним учасником банківського ринку.
Звичайно, іноземцям простіше – у них є тил у вигляді дешевих ресурсів. Але з іншого боку, у 70% тих транснаціональних корпорацій, які представлені в Україні банками-«дочками», теж є труднощі. Багато хто ініціював повернення коштів, які були інвестовані в Україну. Можна сказати, що ці банки не вибудовують довгострокових стратегій. Якщо говорити про банки з українським капіталом, то в майбутньому у них достатнє поле для діяльності.
Якщо подивитися на проблему очима споживачів банківських послуг, то тут є психологічний аспект. Вважається, що великі міжнародні організації дорожать своєю репутацією, і вони не підуть просто так з ринку, не заплативши грошей вкладникам.
На жаль, українські власники банків готові на такий крок як банкрутство. А «Промінвестбанк», «Надра» і «Укропромбанк» дуже сильно «підмочили» репутацію саме великим банкам з українським капіталом. Жоден банк не є настільки великим, щоб не збанкрутувати. Хочу підкреслити, що НБУ показав зважений підхід: створив інститут ліквідаторів банків, провів рекапіталізацію трьох українських банків. Залишилося невирішеним питання тільки з банком «Надра». Тут ситуація: «казнить нельзя помиловать» - питання тільки де в цьому випадку ставити кому?
Звичайно, все це породжує у споживача недовіру саме до банків з українським капіталом. Адже, фактом є те, що жоден банк з іноземним капіталом під час кризи не почав процедуру ліквідації.
Джерело -блог Руслана Демчака
Підписатися на:
Дописи (Atom)