Не треба нас «лікувати»

30 липня 2012 року в Україні закінчився перший етап обмеження можливостей рекламування ліків. З цієї дати офіційно набрав чинності наказ МОЗ України №422 від 06.06.2012 р., що встановлює  критерії для визначення лікарських засобів, рекламування яких заборонено. Зокрема, до таких віднесені препарати, які можуть викликати звикання, або в склад яких входять наркотичні речовини, а також ліки, призначені виключно для вживання дітьми до 12 років чи вагітними жінками. Крім того, не можна рекламувати ліки від туберкульозу, венеричних захворювань, інших особливо небезпечних хвороб, а також засобів від ожиріння, безсоння і т.ін.

Без цих критеріїв була неможлива реалізація положень закону про посилення контролю за обігом лікарських засобів (№4196 від 20.12.2011 р.). До цього часу законом «Про рекламу» дозволялося розповсюджувати рекламу безрецептурних препаратів у будь-який спосіб, а рецептурних – шляхом розміщення в спеціалізованих виданнях для медиків, а також на семінарах, конференціях, симпозіумах на медичну тематику. Але тепер навіть безрецептурний препарат може попасти під рекламні обмеження, якщо попаде до переліку заборонених до рекламування засобів (зараз розробляється).

Власне, ініціатори закону №4196 одразу пропонували заборонити рекламу будь-яких медикаментів, але ці норми було пом’якшено в остаточній редакції документу.

Основний аргумент прихильників заборони реклами ліків – необхідність покласти край самолікуванню українців.

На Заході давно зрозуміли, що жорсткими заборонами проблему самолікування громадян не вирішити. Особливо в епоху бурхливого розвитку інформаційних технологій та засобів зв’язку. Наприклад, в 2011 р. 57% інтернет-користувачів у світі спочатку зверталися до онлайн-ресурсів, а вже потім – до лікарів чи своїх родичів і знайомих.

Тому вибираючи між повною забороною реклами (і повної залежності пацієнтів від вибору, нав’язаного лікарями та фармацевтами) та жорстким контролем і обмеженням реклами медпрепаратів Захід обирає останнє. В Австрії, Бельгії, Германії та ін. вже діють Кодекси по обмеженню медичної реклами забороняють застосування «чудодійних» формулювань, а не рекламу як таку для без рецептурних препаратів. У США вже майже 15 років дозволена медична реклама, але її зміст жорстко відслідковують Управління контролю за харчовими та лікарськими засобами (FDA, для рецептурних засобів)  та Федеральна торгова палата США (FTC, для безрецептурних).

У безперспективності повної заборони реклами ліків (так само, як пропонується в Україні) вже змогли переконатися в Азербайджані. За три роки заборони (з кінця 2006 р.) об’єми продажу безрецептурних ліків впали майже в 2,5 рази. Це скорочення фармацевти компенсували підвищенням середньої вартості однієї упаковки ліків (в середньому на 70% щорічно). Тому вже в червні 2010 р. рекламу ліків знову дозволили, як наслідок зниження ціни на 31%.

І депутатам, які вже восени будуть розглядати урядовий законопроект, варто про це пам’ятати. Звісно, якщо вони не мають на меті налякати фармацевтів, щоб ті перед виборами розкрили гаманці на лобіювання поправок, які нівелюють можливу тотальну заборону реклами ліків.

Відпустка без податків

Нова система сплати єдиного податку дозволяє зекономити тим підприємцям, які не мають найманих працівників. Довгий час фізособи-спрощенці не мали права піти у відпустку, або взяти лікарняний без сплати єдиного податку за період, на який припадав час їхнього відпочинку або хвороби. Хоча фактично вони не могли отримувати відповідний дохід, на відміну від найманих працівників, чий «простій» оплачує роботодавець.

Зараз Податковий Кодекс України передбачає таку можливість для платників єдиного податку першої та другої груп (ті які не мають найманих працівників). Згідно із п.295.5 ПКУ, такий підприємець раз на рік звільняється від сплати податку за один календарний місяць (відпустка). А також на період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів. Платникам третьої групи подібне звільнення від податку не потрібне, бо вони розраховують суму єдиного податку від фактично отриманого доходу за звітний період. Тобто: немає доходу – немає податку.

Важливо пам’ятати, що відпустка може тривати саме протягом календарного місяця, тобто з 1 по 31 число (наприклад, серпня), а не з 5-го числа одного місяця по 5-те іншого. Звісно, про період відпустки треба попередити податківців, написавши відповідну заяву у довільній формі (пп.298.3.2). Деякі інспекції вже розмістили на своїх сайтах зразки подібних звернень. Хоча законодавство не встановлює строків подання такої заяви, варто зробити це заздалегідь.

Зрозуміло, що хворобу передбачити неможливо, тому заяву про терміни тимчасової втрати працездатності (з обов'язковим доданням копії лікарняного) потрібно подавати одразу ж після одужання. Оскільки строки лікування рідко збігаються зі строками подачі податкової звітності, можливі непорозуміння із податківцями стосовно місяця, за який можна не сплачувати податок (наприклад, якщо лікування тривало 40-50 днів). Тим паче, що відповідних роз’яснень ДПСУ поки що немає.

Так само не відомо, як правильно вчинити, коли єдиний податок вже був сплачений авансом. Пунктом 295.6 ПКУ встановлено, що сплачені суми податку підлягають зарахуванню у рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку. Податковий кодекс передбачає можливість зарахування цих коштів в майбутніх періодах. Але чи треба оформлювати «перекидання» податку із одного місяця на інший окремою заявою, чи достатньо вказати про це в заяві на відпустку буде повністю залежати від позиції податківців на місцях. Тому всі ці питання варто з’ясувати у «своїй» податковій.

Не слід також забувати про те, що звільнення від сплати податку не відміняє подачу звітності за відповідний період а також не впливає на сплату інших платежів. Наприклад Пенсійний фонд у листі № 7619/03-30 від 2 квітня 2012 р. прямо вказує на обов’язок підприємців по сплаті єдиного соцвнеску, оскільки на період відпустки чи хвороби вони лишаються платниками єдиного податку, а закон про ЄСВ не передбачає пільг, подібних до податкових.

 Дещо полегшують ситуацію нещодавні зміни, внесені до ПКУ (Закон № 4834-VI, діє  з 01.07.2012 р.) які відміняють можливі санкції за порушення порядку розрахунку та сплати єдиного податку до кінця 2012 року.

Інкубатор для українських акул бізнесу

В семи кілометрах від Києва в селищі із красномовною назвою Щасливе відкрився черговий бізнес-інкубатор. Це вже другий подібний заклад, відкритий за останні півроку в Україні. Він надаватиме послуги по розвитку нових бізнес-проектів-стартапів із подальшим їх супроводженням та залученням інвестицій. Бізнесменам-початківцям для подолання «долини смерті» – проміжку часу від початку реалізації ідеї до перших доходів, коли неясність перспектив та брак коштів можуть легко знищити компанію – пропонуватимуть повний цикл бізнес-девелопменту. Тобто майбутнім Біллам Гейтсам допоможуть не тільки скласти бізнес-план та визначити організаційну структуру їхньої компанії, а ще й найняти персонал, захистити авторські права та прорекламувати своє дітище.

Це нагадує програму «Стартовий капітал» на телеканалі Business, де бізнесмени давали гроші на перспективні інвестпроекти. Кожному проекту надається ментор – зазвичай досвідчений підприємець а інколи навіть і сам інвестор, який має власний погляд на проект та чітке розуміння того, як на цьому можна заробити.

Взамін помічники стануть співвласниками нового підприємства, а коли воно добре стане на ноги, вони продадуть свою частку, щоб отримані кошти знову із вигодою вкладати в чергові перспективні ідеї. Інвесторів цікавлять такі інноваційні сфери як ІТ, мобільні технології, хмарні обчислення, біотехнології та проекти в сфері альтернативної енергетики.

До речі, такі процеси притаманні не лише Україні. В епоху бурхливого розвитку цифрових та інформаційних технологій держави починають конкурувати за таланти у сфері інновацій. Наприклад, з 2010 р. Росія інтенсивно реалізує ідею створення власного аналогу Кремнієвої долини. Під Москвою будується інноваційний центр «Сколково». По суті ціле місто, де вчені, конструктори, інженери та бізнесмени разом із освітянськими проектами будуть працювати над створенням конкурентоспроможних розробок світового рівня по п’яти напрямках: інформаційні, ядерні та космічні технології, біомедицина, енергоефективність. На 1 червня 2012 р. статус учасника центру присвоєно 493 компаніям, 159 із яких зареєстровані в кластері ІТ.

Швидкість втілення ідеї – одна із головних переваг у сучасному світі. Зміна технологій, платформ та пристроїв відбувається так швидко, що зволікання із реалізацією перспективної ідеї може стати фатальним для стартапу, чиє місце на ринку займе сотня інших аналогічних проектів. Тому своєчасна допомога на старті може зробити ІТ-індустрію тим самим рушієм по створенню інноваційної економіки в Україні.     

Про те, що наша країна – невичерпне джерело талантів свідчать хоча б дані про рівень наших ІТ - спеціалістів. Скажімо, об’єми українського експорту ІТ- послуг в 2011 р. досяг $1 млрд. Таких же обсягів має досягти в 2012 р. електронна комерція на внутрішньому ринку (ріст на 30%). По кількості програмістів на душу населення Україна в числі лідерів. При цьому кількість вакансій програмістів у 2011 році подвоїлася. Відповідно і вітчизняні хакери не сидять склавши руки: в березні 2012 р. країна зайняла п’яте місце серед країн світу, на ресурсах яких розміщені шкідливі програми (10% всіх таких програм світу!)

Схоже, що нарешті і чиновники зрозуміли перспективність цієї сфери, прийнявши в травні закони, що урівнюють по режиму існування (податкові пільги) українських ІТ-розробників із конкурентами в Росії, Китаї, Індії та Сінгапурі. І це вселяє надію, що Україна не буде пасти задніх у сучасному світі.

Навіщо Україні фінансова поліція

Нещодавно стало відомо про наміри українського уряду створити в 2013 році фінансову поліцію. За задумом автора відповідного законопроекту Сергія Тігіпко та його консультантів із «Реформаторського клубу», єдину структуру, яка буде опікуватися економічними злочинами, мають створити на базі Мінфіну, що вже зараз курує роботу п’яти контролюючих органів. Зокрема, право проводити контрольно-ревізійну діяльність та розслідування в сфері економічних злочинів мають: податкова та митна служби України, Державна пробірна служба,  Держфінмоніторинг та Держфінінспекція.

Проте у більшості випадків розслідуванням економічних правопорушень, які не стосуються сплати податків, займаються співробітники МВС та СБУ. І кожна із цих структур фактично може заблокувати роботу підприємства своєю «перевірочною» діяльністю. Теж саме, але вже на підставі відповідної прямої заборони чи припису може зробити Прокуратура. Хоча ії основна функція – слідкувати за дотриманням закону як самими контролерами, так і їхніми підопічними. Тому ідея сконцентрувати в Мінфіні всю діяльність по координації розслідування злочинів, що наносять збитки державі (ухиляння від сплати податків, розкрадання держвласності, порушення у сфері держзакупівель, банківській сфері тощо) виглядає прогресивно.

По-перше, силові відомства перестануть «відволікатися» від свого основного завдання – боротьби із тероризмом та шпигунами (СБУ), а також із звичайними грабіжниками, вбивцями та крадіями (МВС). По-друге, одну структуру буде легше контролювати та протидіяти можливому порушенню закону її співробітниками. Планується, що фінансова поліція буде створена на базі податкової міліції, об’єднавши функції фінансової розвідки та оперативно-розшукової діяльності і досудового слідства. Подібні органи успішно працюють в Мінфінах Італії, Іспанії, Швеції, Угорщини та Австрії.

Звісно, є побоювання, що новий «монстр-контролер» буде або дублювати існуючі органи, або ж діятиме за тими ж схемами, що і його попередники. Бо функції слідства залишаються в його компетенції, а не виводяться в окрему структуру. Без довіри бізнесу до держави та її інституцій створення фінансової поліції може закінчитися лише додатковими тратами бюджету та збільшенням розміру хабарів за «правильний» нагляд за підприємцями.

Тут навряд чи допоможуть заборони та обмеження права доступу співробітників МВС на території підприємств (переслідування злочинців та проведення перевірок тільки по заявам громадян або юросіб). Так само, як і посилення відповідальності за проведення незаконного обшуку та вилучення товарів і документів (850–8,5 тис. грн).

Вже сьогодні, якщо проти Вас чи проти Вашої компанії порушена кримінальна справа, постанову про порушення кримінальної справи можна оскаржити в суді. Вже є позитивні судові рішення всіх судових інстанцій  по такій популярній сьогодні ст. 212 (Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів).

Залишилось закріпити право підприємців штрафувати контролюючи органи за такі фабульні справи та в їх рамках слідчі дії – обшуки, орест майна т.і. Тільки сума штрафу (85 000 грн.) далеко не завжди компенсує збитки для підприємств від таких дій!

Чи варто чекати девальвацію гривні?

Із 31 травня в Росії почали панічно скуповувати валюту. Різке падіння рубля (15% за місяць) призвело до дефіциту доларів як у банках, так і в обмінниках. Так дорого (майже 33 рублі) долар не коштував з липня 2009 р., коли в повній мірі проявилися наслідки першої хвилі фінансової кризи. В травні готівкова гривня також «просіла» до 8,10 грн/$. Різке підвищення курсу долару 23 травня на міжбанківському ринку (до 8,072-8,087 грн/$) спонукало НБУ вийти 28 травня на ринок з інтервенціями по курсу 8,02 грн/$1, чого регулятор не робив із лютого. Такі дії Нацбанку змусили багатьох заговорити про майбутню девальвацію гривні.

Цікаво, що влада обох країн, незважаючи на відмінності причин, що впливають на вартість національних валют, заспокоюють громадськість майже однаково. Мовляв, немає приводу для хвилювання: проблеми із рублем (гривнею) викликані лише панікою, а не станом економічних показників. А коливання курсу – звична справа при спекуляціях на валютному ринку. До речі НБУ вже провів зустрічі із керівниками всіх українських банків і застеріг їх від спроб «підштовхнути» курс заради більшого заробітку. В НБУ запевняють, що стабільності гривні ніщо не загрожує. Навіть в умовах, коли долар міцніє на очах відносно рубля та євро.

Але в Росії є свої особливості. Динаміка курсу рубля повторює зміни цін на нафту сорту Brent, до якої прив’язана вартість російської нафти Urals. Тобто зменшення притоку іноземної валюти від основного експортного ресурсу РФ одразу ж позначилося на фінансовій ситуації. Натомість в Україні головним чинником підвищеного попиту на валюту стало погашення Мінфіном більше 2 млрд грн по короткостроковим держоблігаціям. Нерезиденти почали скуповувати валюту, щоб вивести її за кордон.

В той же час Україна ще може зіткнутися зі здешевленням свого експорту. Так, травень 2012 р. відзначився падінням цін на основних сировинних ринках. Індекс Thomson Reuters-Jefferies CRB впав на 10,8%, , а Standard & Poor's GSCI Spot втратив за місяць 13% (найгірший показник із листопада 2008 р.). Конкурентні переваги внаслідок здешевлення наших експортних товарів на 40% після обвалу гривні восени 2008 р. вже майже вичерпано. Компенсувати зменшення притоку валюти (в I кв. 2012 р. експортовано товарів та послуг на $19,4 млрд) не буде чим. Бо в Європі посилюється боргова криза, фінансування з боку МВФ відсутнє, а надії на гроші від гостей Євро-2012 – примарні.

Зараз найбільша загроза стабільності гривні – збереження низької активності комерційних банків у кредитуванні вітчизняних підприємств. Навіть у НБУ помітили, що зниження рівня резервування банків ніяк не відобразилося на вартості кредитів. Навпаки, банки продовжили підвищувати ставки. Слабкий попит на наші товари за кордоном може зменшити ріст реального ВВП в 2012 р. Це зменшить можливості банків по збільшенню кредитних портфелів і відповідно погіршить їхні фінрезультати. А підприємства, які не в змозі взяти кредит, вимушені «проїдати» свої гроші на депозитах.

Зрозуміло, що уряд буде намагатися будь-що втримати курс гривні до парламентських виборів за рахунок золотовалютних резервів країни (за останні 12 місяців вже втрачено $6 млрд). При такому сценарії, за деякими прогнозами, гривня вже до кінця року подешевшає до 8,34 грн/$, а в наступному році -  до 8,69 грн/$. Окремі гарячі голови пророкують на кінець осені навіть 15 грн/$.

Принцип Акцепту

Ні для кого не секрет, що в сучасній Україні досить складно вести бізнес через цілу низку установлених державою бюрократичних перешкод та високий рівень корупції. Саме через це Україна не може вийти на відповідний рівень економічного розвитку, оскільки українському бізнесу важко працювати, не те щоб розвиватися, а іноземні інвестори взагалі не бажають заходити на ринки країн з непрозорими «правилами гри».
Ситуацію, яка слалась в країні можна виправити тільки шляхом прийняття закону, який значно спростив би процедуру отримання різного роду дозволів та право установчих документів. За основу такого проекту пропоную взяти принцип Акцепту. Тобто принцип мовчазної згоди уповноважених державних органів та посадових осіб на здійснення певних дій, в межах своєї діяльності суб’єктом господарювання по спливу встановленого строку після звернення суб’єкта господарювання до уповноважених державних органів чи посадових осіб.
На законодавчому рівні, для всіх процедур отримання дозволів та отримання право установчих документів, необхідно встановити у відкритому доступі, прозорі, зрозумілі, чіткі умови, виконання чи дотримання яких необхідно для отримання відповідного дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу та чітко визначити строк розгляду звернення про надання дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу. Паралельно повинен бути встановлений чіткий перелік підстав відмови у видачі ліцензій, договорів чи інших правовстановлюючих документів.
Для отримання дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу фізична особа - підприємець чи інший суб’єкт господарювання звертається із заявою до відповідного уповноваженого державного органу чи посадової особи особисто чи через представника, до заяви додає всі необхідні (перелік яких чітко визначений) документи. Протягом встановленого законом періоду (наприклад10-30 днів), уповноважений державний орган чи посадова особа розглядає цю заяву і або видає заявнику відповідний дозвіл, ліцензію чи інший правовстановлюючий документ, або вмотивовану відмову у видачі необхідного документу, і тільки з підстав, які чітко визначені. Якщо протягом встановленого законом періоду уповноваженим державним органом чи посадовою особою не було  видано заявнику відповідного дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу, або вмотивованої відмови видачі необхідного документу, і тільки з підстав, які чітко визначені, то з наступного дня закінчення встановленого законом періоду для розгляду такої заяви, вимога фізичної особи - підприємця чи іншого суб’єкту господарювання вважається акцептованою, тобто, вважається, що уповноважений державний орган чи посадова особа надає мовчазну згоду на діяльність суб’єкта господарювання без документа, за отриманням якого суб’єкт господарювання звертався, і така діяльність вважається законною. В подальшому видача заявнику відповідного дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу заявнику покладається на того, до кого він звертався із заявою про отримання вказаного документу.
Паралельно необхідно законодавчо встановити відповідальність для уповноваженого державного органу чи посадової особи за безпідставну відмову чи відмову з формальних причин у видачі необхідного документу. При цьому для державних органів відповідальність повинна встановлюватись майнова, в розмірі збитків суб’єкта господарювання, які йому були завдані такою незаконною відмовою, а для посадових осіб встановити адміністративну і в окремих випадках кримінальну відповідальність за таку відмову.
Впроваджений принцип Акцепту на законодавчому рівні значно знизить рівень корупції і поліпшить інвестиційний клімат.

Що заважає здешевленню бензину?

За рішенням експертно-аналітичної групи (ЕАГ) з питань функціонування ринку нафтопродуктів при Кабінеті міністрів України з 15 травня ціни на пальне вже мали б впасти на 10 копійок за літр. А до кінця місяця ціни на бензини мають знизитися на 40 коп./л, на дизпаливо – 30 коп./л. Такі оптимістичні плани в Міненерговугілля будують на основі інформації про нагромаджені в країні за останній час запаси палива і тенденції до зниження цін на європейських ринках та у США. Наприклад, в першій декаді травня в США нафтопродукти подешевшали до мінімуму останніх трьох місяців - $3,75 за галон або близько $1 за літр. Відносно лютневих максимумів на торгах у Нью-Йорку вартість нафти на початку травня впала вже на 14%.
Проте, цінники на заправках великих мереж АЗС України поки що показують зниження вартості палива не більше ніж на 5 коп., а середні ціни на бензин зовсім не змінилися. По даним на 26 травня, літр А-80 коштував 10,36 грн, А-95 – 11,30 грн, А-95+ - 12,06 грн, ДП – 10,25 грн. Власники АЗС кивають на оптовиків, які, мовляв, тримають ціну. Власне виробництво забезпечує ледве один НПЗ, а перелік імпортерів палива змінюється кожного місяця і домовлятися державі просто нема з ким. На самих АЗС зниження цін можуть бути різними, в залежності з наявним рівнем квітневих запасів палива (які були придбані по високій ціні).
Як бачимо, вимоги ЕАГ знизити ціну з конкретної дати на конкретну суму вже самі по собі безпідставні, так само як і економічні розрахунки чиновників. Скажімо, вже два роки урядові експерти встановлюють для бензину ціновий коридор, який майже нічого не має спільного із реаліями ринку. Тому не дивно, що на нього ніхто вже давно не звертає уваги.
Але не можна казати, що власники АЗС не зацікавлені у зниженні цін, бо цей бізнес працює з обороту, а внаслідок подорожчання в березні-квітні продажі палива вже впали на 15% у порівнянні із минулорічними показниками. Якраз на зменшення вартості пального розрахований урядовий законопроект (№10379 від 23.04.12 р., прийнято в цілому 15 травня), який вводить так звану плаваючу ставку акцизного збору. До кінця року діючі акцизи на нафтопродукти приймаються як базові. До базової ставки  кожної декади будуть додавати або віднімати (в залежності від середньої вартості нафти марки Brent на біржі ICE за попередню декаду) коригувальну суму. Ця сума не може перевищувати 50% базової ставки, а її застосування має підвищувати акциз у разі зниження цін на нафту і навпаки.
На жаль, зміст прийнятого закону розходиться із заявленими цілями. Бо фактично зниження суми акцизів може відбутися лише при умові перевищення ціни нафти позначки у $125 за барель. В усіх інших випадках акциз або зростає, або залишається на нинішньому рівні. Відповідно, ціна палива в Україні, як мінімум залишиться такою самою, а при подорожчанні нафти – знову почне зростати.
Акциз на паливо – це засіб зменшення впливу коливання світових цін, природа яких часто є спекулятивною. Тобто у разі спекулятивного підняття цін на нафту держава має нівелювати вплив цих коливань для стимулювання попиту. В Україні ж роздрібний ринок прив’язали до біржових спекуляцій. Справа в тому, що подекадне коригування акцизу не дозволить учасникам ринку вчасно планувати свої закупки та й всю свою діяльність в цілому. Міняти ставки треба не частіше чим раз у місяць або навіть квартал. Крім того, у держави з’являється спокуса затримувати партії нафтопродуктів з метою отримання більш високої суми акцизу. Таким чином, пересічні українці взагалі можуть не дочекатися здешевлення палива.
           Між тим, якщо уряд насправді хоче знизити ціни на пальне, це можна зробити, перерозподіливши податкове навантаження на нафтодобувні компанії, щоб за рахунок оподаткування надприбутків можна було б забезпечити більш низьку ціну кінцевого продукту. Крім того, не варто забувати, що біля чверті ринку палива в Україні – це неякісний та сфальсифікований продукт. Тому лише за рахунок постійного контролю якості палива відповідними державними органами можна було би значно підвищити доходи бюджету за рахунок легалізації ринку. Ці додаткові надходження можна було би використати для компенсації втрат бюджету від зниження податків на пальне.