Інкубатор для українських акул бізнесу

В семи кілометрах від Києва в селищі із красномовною назвою Щасливе відкрився черговий бізнес-інкубатор. Це вже другий подібний заклад, відкритий за останні півроку в Україні. Він надаватиме послуги по розвитку нових бізнес-проектів-стартапів із подальшим їх супроводженням та залученням інвестицій. Бізнесменам-початківцям для подолання «долини смерті» – проміжку часу від початку реалізації ідеї до перших доходів, коли неясність перспектив та брак коштів можуть легко знищити компанію – пропонуватимуть повний цикл бізнес-девелопменту. Тобто майбутнім Біллам Гейтсам допоможуть не тільки скласти бізнес-план та визначити організаційну структуру їхньої компанії, а ще й найняти персонал, захистити авторські права та прорекламувати своє дітище.

Це нагадує програму «Стартовий капітал» на телеканалі Business, де бізнесмени давали гроші на перспективні інвестпроекти. Кожному проекту надається ментор – зазвичай досвідчений підприємець а інколи навіть і сам інвестор, який має власний погляд на проект та чітке розуміння того, як на цьому можна заробити.

Взамін помічники стануть співвласниками нового підприємства, а коли воно добре стане на ноги, вони продадуть свою частку, щоб отримані кошти знову із вигодою вкладати в чергові перспективні ідеї. Інвесторів цікавлять такі інноваційні сфери як ІТ, мобільні технології, хмарні обчислення, біотехнології та проекти в сфері альтернативної енергетики.

До речі, такі процеси притаманні не лише Україні. В епоху бурхливого розвитку цифрових та інформаційних технологій держави починають конкурувати за таланти у сфері інновацій. Наприклад, з 2010 р. Росія інтенсивно реалізує ідею створення власного аналогу Кремнієвої долини. Під Москвою будується інноваційний центр «Сколково». По суті ціле місто, де вчені, конструктори, інженери та бізнесмени разом із освітянськими проектами будуть працювати над створенням конкурентоспроможних розробок світового рівня по п’яти напрямках: інформаційні, ядерні та космічні технології, біомедицина, енергоефективність. На 1 червня 2012 р. статус учасника центру присвоєно 493 компаніям, 159 із яких зареєстровані в кластері ІТ.

Швидкість втілення ідеї – одна із головних переваг у сучасному світі. Зміна технологій, платформ та пристроїв відбувається так швидко, що зволікання із реалізацією перспективної ідеї може стати фатальним для стартапу, чиє місце на ринку займе сотня інших аналогічних проектів. Тому своєчасна допомога на старті може зробити ІТ-індустрію тим самим рушієм по створенню інноваційної економіки в Україні.     

Про те, що наша країна – невичерпне джерело талантів свідчать хоча б дані про рівень наших ІТ - спеціалістів. Скажімо, об’єми українського експорту ІТ- послуг в 2011 р. досяг $1 млрд. Таких же обсягів має досягти в 2012 р. електронна комерція на внутрішньому ринку (ріст на 30%). По кількості програмістів на душу населення Україна в числі лідерів. При цьому кількість вакансій програмістів у 2011 році подвоїлася. Відповідно і вітчизняні хакери не сидять склавши руки: в березні 2012 р. країна зайняла п’яте місце серед країн світу, на ресурсах яких розміщені шкідливі програми (10% всіх таких програм світу!)

Схоже, що нарешті і чиновники зрозуміли перспективність цієї сфери, прийнявши в травні закони, що урівнюють по режиму існування (податкові пільги) українських ІТ-розробників із конкурентами в Росії, Китаї, Індії та Сінгапурі. І це вселяє надію, що Україна не буде пасти задніх у сучасному світі.

Навіщо Україні фінансова поліція

Нещодавно стало відомо про наміри українського уряду створити в 2013 році фінансову поліцію. За задумом автора відповідного законопроекту Сергія Тігіпко та його консультантів із «Реформаторського клубу», єдину структуру, яка буде опікуватися економічними злочинами, мають створити на базі Мінфіну, що вже зараз курує роботу п’яти контролюючих органів. Зокрема, право проводити контрольно-ревізійну діяльність та розслідування в сфері економічних злочинів мають: податкова та митна служби України, Державна пробірна служба,  Держфінмоніторинг та Держфінінспекція.

Проте у більшості випадків розслідуванням економічних правопорушень, які не стосуються сплати податків, займаються співробітники МВС та СБУ. І кожна із цих структур фактично може заблокувати роботу підприємства своєю «перевірочною» діяльністю. Теж саме, але вже на підставі відповідної прямої заборони чи припису може зробити Прокуратура. Хоча ії основна функція – слідкувати за дотриманням закону як самими контролерами, так і їхніми підопічними. Тому ідея сконцентрувати в Мінфіні всю діяльність по координації розслідування злочинів, що наносять збитки державі (ухиляння від сплати податків, розкрадання держвласності, порушення у сфері держзакупівель, банківській сфері тощо) виглядає прогресивно.

По-перше, силові відомства перестануть «відволікатися» від свого основного завдання – боротьби із тероризмом та шпигунами (СБУ), а також із звичайними грабіжниками, вбивцями та крадіями (МВС). По-друге, одну структуру буде легше контролювати та протидіяти можливому порушенню закону її співробітниками. Планується, що фінансова поліція буде створена на базі податкової міліції, об’єднавши функції фінансової розвідки та оперативно-розшукової діяльності і досудового слідства. Подібні органи успішно працюють в Мінфінах Італії, Іспанії, Швеції, Угорщини та Австрії.

Звісно, є побоювання, що новий «монстр-контролер» буде або дублювати існуючі органи, або ж діятиме за тими ж схемами, що і його попередники. Бо функції слідства залишаються в його компетенції, а не виводяться в окрему структуру. Без довіри бізнесу до держави та її інституцій створення фінансової поліції може закінчитися лише додатковими тратами бюджету та збільшенням розміру хабарів за «правильний» нагляд за підприємцями.

Тут навряд чи допоможуть заборони та обмеження права доступу співробітників МВС на території підприємств (переслідування злочинців та проведення перевірок тільки по заявам громадян або юросіб). Так само, як і посилення відповідальності за проведення незаконного обшуку та вилучення товарів і документів (850–8,5 тис. грн).

Вже сьогодні, якщо проти Вас чи проти Вашої компанії порушена кримінальна справа, постанову про порушення кримінальної справи можна оскаржити в суді. Вже є позитивні судові рішення всіх судових інстанцій  по такій популярній сьогодні ст. 212 (Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів).

Залишилось закріпити право підприємців штрафувати контролюючи органи за такі фабульні справи та в їх рамках слідчі дії – обшуки, орест майна т.і. Тільки сума штрафу (85 000 грн.) далеко не завжди компенсує збитки для підприємств від таких дій!

Чи варто чекати девальвацію гривні?

Із 31 травня в Росії почали панічно скуповувати валюту. Різке падіння рубля (15% за місяць) призвело до дефіциту доларів як у банках, так і в обмінниках. Так дорого (майже 33 рублі) долар не коштував з липня 2009 р., коли в повній мірі проявилися наслідки першої хвилі фінансової кризи. В травні готівкова гривня також «просіла» до 8,10 грн/$. Різке підвищення курсу долару 23 травня на міжбанківському ринку (до 8,072-8,087 грн/$) спонукало НБУ вийти 28 травня на ринок з інтервенціями по курсу 8,02 грн/$1, чого регулятор не робив із лютого. Такі дії Нацбанку змусили багатьох заговорити про майбутню девальвацію гривні.

Цікаво, що влада обох країн, незважаючи на відмінності причин, що впливають на вартість національних валют, заспокоюють громадськість майже однаково. Мовляв, немає приводу для хвилювання: проблеми із рублем (гривнею) викликані лише панікою, а не станом економічних показників. А коливання курсу – звична справа при спекуляціях на валютному ринку. До речі НБУ вже провів зустрічі із керівниками всіх українських банків і застеріг їх від спроб «підштовхнути» курс заради більшого заробітку. В НБУ запевняють, що стабільності гривні ніщо не загрожує. Навіть в умовах, коли долар міцніє на очах відносно рубля та євро.

Але в Росії є свої особливості. Динаміка курсу рубля повторює зміни цін на нафту сорту Brent, до якої прив’язана вартість російської нафти Urals. Тобто зменшення притоку іноземної валюти від основного експортного ресурсу РФ одразу ж позначилося на фінансовій ситуації. Натомість в Україні головним чинником підвищеного попиту на валюту стало погашення Мінфіном більше 2 млрд грн по короткостроковим держоблігаціям. Нерезиденти почали скуповувати валюту, щоб вивести її за кордон.

В той же час Україна ще може зіткнутися зі здешевленням свого експорту. Так, травень 2012 р. відзначився падінням цін на основних сировинних ринках. Індекс Thomson Reuters-Jefferies CRB впав на 10,8%, , а Standard & Poor's GSCI Spot втратив за місяць 13% (найгірший показник із листопада 2008 р.). Конкурентні переваги внаслідок здешевлення наших експортних товарів на 40% після обвалу гривні восени 2008 р. вже майже вичерпано. Компенсувати зменшення притоку валюти (в I кв. 2012 р. експортовано товарів та послуг на $19,4 млрд) не буде чим. Бо в Європі посилюється боргова криза, фінансування з боку МВФ відсутнє, а надії на гроші від гостей Євро-2012 – примарні.

Зараз найбільша загроза стабільності гривні – збереження низької активності комерційних банків у кредитуванні вітчизняних підприємств. Навіть у НБУ помітили, що зниження рівня резервування банків ніяк не відобразилося на вартості кредитів. Навпаки, банки продовжили підвищувати ставки. Слабкий попит на наші товари за кордоном може зменшити ріст реального ВВП в 2012 р. Це зменшить можливості банків по збільшенню кредитних портфелів і відповідно погіршить їхні фінрезультати. А підприємства, які не в змозі взяти кредит, вимушені «проїдати» свої гроші на депозитах.

Зрозуміло, що уряд буде намагатися будь-що втримати курс гривні до парламентських виборів за рахунок золотовалютних резервів країни (за останні 12 місяців вже втрачено $6 млрд). При такому сценарії, за деякими прогнозами, гривня вже до кінця року подешевшає до 8,34 грн/$, а в наступному році -  до 8,69 грн/$. Окремі гарячі голови пророкують на кінець осені навіть 15 грн/$.

Принцип Акцепту

Ні для кого не секрет, що в сучасній Україні досить складно вести бізнес через цілу низку установлених державою бюрократичних перешкод та високий рівень корупції. Саме через це Україна не може вийти на відповідний рівень економічного розвитку, оскільки українському бізнесу важко працювати, не те щоб розвиватися, а іноземні інвестори взагалі не бажають заходити на ринки країн з непрозорими «правилами гри».
Ситуацію, яка слалась в країні можна виправити тільки шляхом прийняття закону, який значно спростив би процедуру отримання різного роду дозволів та право установчих документів. За основу такого проекту пропоную взяти принцип Акцепту. Тобто принцип мовчазної згоди уповноважених державних органів та посадових осіб на здійснення певних дій, в межах своєї діяльності суб’єктом господарювання по спливу встановленого строку після звернення суб’єкта господарювання до уповноважених державних органів чи посадових осіб.
На законодавчому рівні, для всіх процедур отримання дозволів та отримання право установчих документів, необхідно встановити у відкритому доступі, прозорі, зрозумілі, чіткі умови, виконання чи дотримання яких необхідно для отримання відповідного дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу та чітко визначити строк розгляду звернення про надання дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу. Паралельно повинен бути встановлений чіткий перелік підстав відмови у видачі ліцензій, договорів чи інших правовстановлюючих документів.
Для отримання дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу фізична особа - підприємець чи інший суб’єкт господарювання звертається із заявою до відповідного уповноваженого державного органу чи посадової особи особисто чи через представника, до заяви додає всі необхідні (перелік яких чітко визначений) документи. Протягом встановленого законом періоду (наприклад10-30 днів), уповноважений державний орган чи посадова особа розглядає цю заяву і або видає заявнику відповідний дозвіл, ліцензію чи інший правовстановлюючий документ, або вмотивовану відмову у видачі необхідного документу, і тільки з підстав, які чітко визначені. Якщо протягом встановленого законом періоду уповноваженим державним органом чи посадовою особою не було  видано заявнику відповідного дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу, або вмотивованої відмови видачі необхідного документу, і тільки з підстав, які чітко визначені, то з наступного дня закінчення встановленого законом періоду для розгляду такої заяви, вимога фізичної особи - підприємця чи іншого суб’єкту господарювання вважається акцептованою, тобто, вважається, що уповноважений державний орган чи посадова особа надає мовчазну згоду на діяльність суб’єкта господарювання без документа, за отриманням якого суб’єкт господарювання звертався, і така діяльність вважається законною. В подальшому видача заявнику відповідного дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу заявнику покладається на того, до кого він звертався із заявою про отримання вказаного документу.
Паралельно необхідно законодавчо встановити відповідальність для уповноваженого державного органу чи посадової особи за безпідставну відмову чи відмову з формальних причин у видачі необхідного документу. При цьому для державних органів відповідальність повинна встановлюватись майнова, в розмірі збитків суб’єкта господарювання, які йому були завдані такою незаконною відмовою, а для посадових осіб встановити адміністративну і в окремих випадках кримінальну відповідальність за таку відмову.
Впроваджений принцип Акцепту на законодавчому рівні значно знизить рівень корупції і поліпшить інвестиційний клімат.

Що заважає здешевленню бензину?

За рішенням експертно-аналітичної групи (ЕАГ) з питань функціонування ринку нафтопродуктів при Кабінеті міністрів України з 15 травня ціни на пальне вже мали б впасти на 10 копійок за літр. А до кінця місяця ціни на бензини мають знизитися на 40 коп./л, на дизпаливо – 30 коп./л. Такі оптимістичні плани в Міненерговугілля будують на основі інформації про нагромаджені в країні за останній час запаси палива і тенденції до зниження цін на європейських ринках та у США. Наприклад, в першій декаді травня в США нафтопродукти подешевшали до мінімуму останніх трьох місяців - $3,75 за галон або близько $1 за літр. Відносно лютневих максимумів на торгах у Нью-Йорку вартість нафти на початку травня впала вже на 14%.
Проте, цінники на заправках великих мереж АЗС України поки що показують зниження вартості палива не більше ніж на 5 коп., а середні ціни на бензин зовсім не змінилися. По даним на 26 травня, літр А-80 коштував 10,36 грн, А-95 – 11,30 грн, А-95+ - 12,06 грн, ДП – 10,25 грн. Власники АЗС кивають на оптовиків, які, мовляв, тримають ціну. Власне виробництво забезпечує ледве один НПЗ, а перелік імпортерів палива змінюється кожного місяця і домовлятися державі просто нема з ким. На самих АЗС зниження цін можуть бути різними, в залежності з наявним рівнем квітневих запасів палива (які були придбані по високій ціні).
Як бачимо, вимоги ЕАГ знизити ціну з конкретної дати на конкретну суму вже самі по собі безпідставні, так само як і економічні розрахунки чиновників. Скажімо, вже два роки урядові експерти встановлюють для бензину ціновий коридор, який майже нічого не має спільного із реаліями ринку. Тому не дивно, що на нього ніхто вже давно не звертає уваги.
Але не можна казати, що власники АЗС не зацікавлені у зниженні цін, бо цей бізнес працює з обороту, а внаслідок подорожчання в березні-квітні продажі палива вже впали на 15% у порівнянні із минулорічними показниками. Якраз на зменшення вартості пального розрахований урядовий законопроект (№10379 від 23.04.12 р., прийнято в цілому 15 травня), який вводить так звану плаваючу ставку акцизного збору. До кінця року діючі акцизи на нафтопродукти приймаються як базові. До базової ставки  кожної декади будуть додавати або віднімати (в залежності від середньої вартості нафти марки Brent на біржі ICE за попередню декаду) коригувальну суму. Ця сума не може перевищувати 50% базової ставки, а її застосування має підвищувати акциз у разі зниження цін на нафту і навпаки.
На жаль, зміст прийнятого закону розходиться із заявленими цілями. Бо фактично зниження суми акцизів може відбутися лише при умові перевищення ціни нафти позначки у $125 за барель. В усіх інших випадках акциз або зростає, або залишається на нинішньому рівні. Відповідно, ціна палива в Україні, як мінімум залишиться такою самою, а при подорожчанні нафти – знову почне зростати.
Акциз на паливо – це засіб зменшення впливу коливання світових цін, природа яких часто є спекулятивною. Тобто у разі спекулятивного підняття цін на нафту держава має нівелювати вплив цих коливань для стимулювання попиту. В Україні ж роздрібний ринок прив’язали до біржових спекуляцій. Справа в тому, що подекадне коригування акцизу не дозволить учасникам ринку вчасно планувати свої закупки та й всю свою діяльність в цілому. Міняти ставки треба не частіше чим раз у місяць або навіть квартал. Крім того, у держави з’являється спокуса затримувати партії нафтопродуктів з метою отримання більш високої суми акцизу. Таким чином, пересічні українці взагалі можуть не дочекатися здешевлення палива.
           Між тим, якщо уряд насправді хоче знизити ціни на пальне, це можна зробити, перерозподіливши податкове навантаження на нафтодобувні компанії, щоб за рахунок оподаткування надприбутків можна було б забезпечити більш низьку ціну кінцевого продукту. Крім того, не варто забувати, що біля чверті ринку палива в Україні – це неякісний та сфальсифікований продукт. Тому лише за рахунок постійного контролю якості палива відповідними державними органами можна було би значно підвищити доходи бюджету за рахунок легалізації ринку. Ці додаткові надходження можна було би використати для компенсації втрат бюджету від зниження податків на пальне.

Куди пливе молочна галузь України

Травневі закупівельні ціни на молоко в Україні впали до рекордно низьких позначок, продовжуючи тенденцію, що склалася ще на початку року. Лише за попередній місяць молочна сировина подешевшала на 5-7% в залежності від сорту. Зараз підприємства переробники готові платити господарствам по 2,7-3,2 грн за літр сирого молока, а населенню – не більше ніж 1,7-2,0 грн/кг. В результати фермери вимушені продавати свій товар на межі собівартості (2-2,1 грн/л.).

Особливо різко (на 1-1,5 грн/л) ціни впали після того, як Росія у лютому заборонила імпорт українських сирів. Далі тиск на ціни посилило сезонне збільшення надоїв на початку весни. Здавалося б, зниження цін на сировину мало би здешевити кінцевий продукт на радість пересічним споживачам. Але вони ніяк не відчули прогнозованого падіння цін на 15-20%, якщо не брати до уваги короткий період зниження на 5-7% цін на тверді сири в березні, коли виробники розпродавали надлишки продукції, що не знайшла збуту в Росії. Втративши близько $30 млн від скорочення на третину експорту сирів, виробники скоригували плани подальшого їх виробництва та частково переорієнтувалися на випуск сухого молока та вершкового масла.

Свої втрати молочники вирішили компенсувати за рахунок збільшення маржі при закупівлі більш дешевої сировини (50-60% собівартості) та продажу готової продукції за старими цінами. Ситуацією скористалися навіть ті підприємства, які працюють лише на внутрішньому ринку країни. В результаті склалася парадоксальна ситуація – при найнижчій в світі ціні на сире молоко в Україні чи не найвищі в світі ціни на молокопродукти. Судіть самі: при закупівельній ціні у 2 грн літр молока у роздрібній торгівлі вже коштує 8-10 грн., не кажучи вже про інші товари, де сума «доданої вартості» значно вища (сири, йогурти та ін.). До речі, формальне зняття Росією ембарго на українські сири ніяк не вплинуло на цю ситуацію.

Наразі переробні підприємства виправдовуються несприятливою світовою кон’юнктурою. Дійсно, перевиробництво молока в світі знизило його вартість на світових біржах (лише у квітні сухе молоко  подешевшало з $3,7 тис. до $3,3 тис. за тону). А згідно із прогнозом продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), в 2012 році світове виробництво молока виросте ще на 2,7%, до 750 млн т., із яких приблизно 52,7 млн т. піде на експорт. В таких умовах молочники наполягають, що виробництво може бути рентабельним лише при ціні на сировину в межах 1,5-1,8 грн за літр.

Але селяни не стануть тримати молочну худобу собі у збиток. Низькі ціни на молоко в Криму та Херсонській області вже призвели до масового вирізання худоби. Якщо ця тенденція збережеться, Україна замість обіцяного урядом збільшення м'ясо-молочного виробництва вкотре зіткнеться з дефіцитом цих продуктів. На жаль, всі спроби влади зарадити цьому не принесли успіху.

Не допомагають ані підписані меморандуми між урядом та переробними підприємствами про фіксацію закупівельних цін на сприятливому для аграріїв рівні ані обіцянки держзакупівель сухого молока (11,806 тис. т.) та вершкового масла (5,512 тис. т.) Аграрним фондом. Меморандуми молочники не виконують, а обіцянкам закупівель більше не вірять, бо минулого року Аграрний фонд купив значно менше того об’єму, який спочатку планувався. Не допомагають і штрафи Антимонопольного комітету, накладені наприклад, на підприємства Хмельницької області за цінову змову.

Врешті-решт, з’явився законопроект (№10443 від 10 травня 2012 р.), яким пропонується надати право Кабміну встановлювати мінімальні закупівельні ціни на молоко. Крім того, уряд розробив законопроект про відміну атестації виробництва молочних продуктів. Але поки ці зміни не стали законом, схоже, молочники не поступляться своїми доходами, тим паче, що держава демонструє свою готовність піти на поступки. Але щоб довести серйозність своїх намірів, держава мала би терміново почати закупки в Аграрний фонд, хоча б у невеликих об’ємах.

В іншому випадку єдине, що може знизити роздрібні ціни – підвищення конкуренції з боку імпортних молокопродуктів, які внаслідок світового зниження цін будуть дешевшати. До речі, імпорт із Білорусі, де закупівельні ціни на молоко встановлює держава, за перший квартал цього року виріс у 3,2 рази (з 80 до 252 т.). Об’єми цих поставок поки що незначні, але все може швидко змінитися, зважаючи на те, що Україна знову дозволила імпорт молочної продукції із цієї країни.

Що заважає українським аграріям застрахуватися від сезонних ризиків?

Поки що в країні страхується не більше 3-7% сільськогосподарських земель. Справа в тому, що аграріїв відлякують висока вартість страхування та загальна недовіра до страховиків, обумовлена низькою якістю страхових послуг при високій ціні та незначними сумами виплат. В свою чергу, при неправильній оцінці ризиків агрострахування може стати згубним для страховика. Наприклад, за оцінками фахівців, всі види страхування озимих культур врожаю 2011 р. принесуть збитки, тому що осінь видалася дуже сухою, а морози вдарили в період, коли збіжжя ще не змогло окріпнути. Деяку надію на виправлення існуючої ситуації дає новий закон про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, який вступає в дію з 1 липня цього року. Цей документ фактично відновлює практику виділення державних коштів на підтримку агрострахування в Україні, що існувала в 2005-2008 роках. Розмір частки страхового платежу, яка підлягає компенсації, як і порядок її виплати визначається Кабміном. Але значною перепоною для такої підтримки може стати необхідність сплати аграріями повної суми по договору страхування і лише потім можна звернутися до держави за субсидією. Між тим у світі прийнята практика, коли фермери платять лише половину страхового внеску, а решту одразу ж компенсує держава. При виборі страховика найважливіші такі показники його роботи: доля власних коштів для виплат та чіткі умови виплат при умові настання страхового випадку. Зазвичай в Україні 30-40% виплат компанії беруть на себе, а інше – перестраховують за кордоном. Задачу ускладнює той факт, що таке страхування вимагає наявності спеціалістів, які можуть кваліфіковано оцінити можливі ризики, тобто добре знаються на агротехнологіях. Крім того, потрібна розгалужена структура філіалів, щоб на місці можна було оцінити поля та існуючі ризики, а також мати надійного партнера – перестрахувальника. Звісно, компанія може не самостійно перестраховувати ризики і залучати фахівців, а скористатися допомогою або Українського страхового сільськогосподарського Пулу, або компанії, яка вже має облігаторні договори із надійними перестрахувальниками. В такому випадку затрати на ведення справи будуть мінімальними, але і дохід буде нижчим, бо доведеться працювати із маржею страхового платежу та перестрахувальної премії. До того ж час прийняття рішень по прийняттю ризику буде максимальним. Тарифна політика різних компаній суттєво відрізняється при страхуванні сільгоспкультур. Розмір тарифу залежить, зокрема, від виду культури, вибраних ризиків, району розташування полів та терміну страхування. Вартість страховки може бути знижена у випадку відмінного фінансового стану агропідприємства, при наявності диверсифікації (вирощування культур у різних регіонах країни) та високого рівня застосовуваних технологій і керування компанією. Але таких клієнтів можна як то кажуть «порахувати на пальцях».