Підприємці стрімко втрачають віру у спроможність Уряду провести задекларовані кардинальні реформи

Сьогодні Верховна Рада України стоїть перед необхідністю ухвалити законодавчі зміни для малих і середніх підприємців.

Представники бізнесу постійно звертаються до депутатів: де обіцяні урядом системні реформи зі спрощення ведення бізнесу?

І річ не про людей, які роками мали змогу використовувати державний ресурс і створили мільярдні фінансові імперії. Мова йде про наших українських підприємців, які вклали усі свої сили і кошти, і створили – хто кафе, хто готель,  хто книгарню. Саме ці люди були рушіями Революції  гідності. Саме вони сьогодні, в умовах війни та військової агресії, віддають останні гроші, щоб допомогти захистити країну.

Вони стрімко втрачають віру у спроможність Уряду провести задекларовані кардинальні реформи.

Саме  Кабінет Міністрів, який бачить всі ці проблеми комплексно та має достатньо відповідних фахівців, має гарантувати малим і середнім підприємцям дерегуляційні норми. Ці завдання записано і в програмі діяльності Кабінету Міністрів, і в Коаліційній угоді.

Що треба зробити?

Перше – спростити для підприємців комунікацію з державними регуляторами, усунути зайві механізми, більшість з яких лише породжують корупцію.

Друге – держава має відповідати за утримання у прогнозованих межах   макроекономічних показників: щоб капіталовкладення підприємців не знецінювались ще до того, як вони отримають прибуток.

Третє – якщо ми не можемо дозволити собі понизити податкові ставки в умовах війни, то ми повинні дати можливість платити податки чесно і вимагати цього від усіх. Правильна ідея стосовно єдиного соціального внеску. Тут треба поставити крапку: понизити єдиний соціальний внесок – раз і на довго.

Четверте – кожному бізнесу потрібен ресурс. Влада просто зобов’язана  забезпечити  підприємцям недорогий ресурс для капіталізації їхнього бізнесу.

Згадаємо, як перед новим роком, коли ухвалювали Бюджетний і Податковий кодекси, уряд вніс у парламент величезний об’єм інформації, і депутати до п’ятої ранку сиділи, обговорюючи це. Тоді уряд знайшов час, слова, мотивацію, щоб переконати депутатів ухвалили всі необхідні зміни. То чому не можна знайти цей час і мотивацію для допомоги бізнесу?

Бо ресурс терпіння малих і середніх підприємців, на чиїх плечах, до речі,  уряд і в’їхав у будівлю на вулиці Грушевського,  вичерпується.

Основне завдання, яке стоїть перед Кабінетом Міністрів – внесення у парламент комплексу законопроектів, які дерегулюють бізнес. Народні депутати, безперечно, у цьому їх підтримають.

Діалог між владою та підприємцями продовжуються

Проголосований в першому читанні законопроект №2004 "Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо зменшення податкового тиску на платників податків)" підготовлено в рамках завдань поставлених перед Коаліційною угодою та планом реформ, покликаний поліпшити інвестиційний клімат та покращити загальний стан підприємництва.  

Документ передбачає включення до Податкового кодексу норми, згідно якої контролюючим та іншим органам забороняється використовувати акт перевірки в якості підстави для будь-яких дій до того моменту, поки платник податків під розпис не ознайомлений з результатами перевірки, зафіксованими в акті.

Так само забороняється обробляти в інформаційних базах контролюючих органів дані про наявність порушень у платника податків та/або змінюють задекларовані платником податків в деклараціях показники, до моменту, якщо податкове повідомлення-рішення не вручено підприємцю за результатами складання акта перевірки.

До сьогодні це призводило до невідповідності показників та дає можливість здійснювати перевірку контрагентів підприємства. Акти перевірки зазвичай базуються на висновках першої перевірки і в результаті порушується ділова репутація підприємця, що сприяє відмовам його контрагентів здійснювати подальші господарські відносини.

Окрім того, законопроектом передбачено дозволити контролюючим органам скасовувати податкові повідомлення-рішення і під час кримінального провадження. Документ дозволяє уточнювати обставини, за яких може бути застосований адміністративний арешт активів.

Зазначене дозволить платникам податків не чекаючи закінчення досудового розслідування по кримінальному провадженню, яке може бути досить тривалим, здійснювати оскарження прийнятих рішень за результати перевірки.

Також законопроектом пропонується тимчасово, до 31 грудня 2016 року, звільнити платників податків від сплати штрафних санкцій зазначених у податковому повідомленні-рішенні, на термін протягом 10 днів (після отримання податкового повідомлення).

Податкові спрощення для малого та середнього бізнесу є однією з умов надання Україні інвестицій і фінансової допомоги, в тому числі від МВФ, тому прийняття даного законопроекту в цілому дозволить не тільки наблизитись Україні до європейських стандартів ведення бізнесу, а й сприятиме налагодженню взаємодії влади та бізнесу.  

Відповідно до рейтингу дослідження Doing Business у 2015 році Україна поки посідає малоприємне 96 місце (із 186 країн), хоча за 2014 і поліпшила свої показники, завдяки ряду законів, спрямованих на спрощення ведення бізнесу і підвищення гарантій прав власності.

Про відміну військового збору

12 травня Верховна Рада України проголосувала за скасування військового збору з доходів від операції з купівлі/продажу валюти (Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо військового збору №2436).

У березні 2015 року в силу вступив закон, згідно з яким дохід від валютних операцій обкладався 1,5% військовим збором.

Однак, керівництво Нацбанку і Державної фіскальної служби визнало, що прийняття закону було помилковим та таким, що стало додатковим чинником для дестабілізації ситуації на валютному ринку.

Тому що, купівля/продаж валюти не може вважатись  доходом фізичної особи. Як результат зросли обсяги проведення операцій із іноземною готівковою на тіньовому ринку. При цьому ж бюджет додатково втрачав збір до Пенсійного фонду, яким також обкладаються операції із купівлі/продажу валюти.

Прийняття законопроекту має зменшити напругу у суспільстві, адже українці і без додаткових «добровільно примусових заходів» щомісяця витрачають на підтримку АТО не менше 5% загального доходу.

Фактично податок перестане стягуватися українськими банками не раніше червня і населення  буде платити при конвертації тільки 2% до Пенсійного фонду.

Руслан Демчак посетил Республику Казахстан с рабочим визитом

С 14 по 16 мая состоялся официальный визит делегации межпарламентских связей и сотрудничества Верховной Рады Украины с Парламентом Республики Казахстан во главе с руководителем межпарламентской группы дружбы Украина-Казахстан Русланом Демчаком и председателем комитета по вопросам финансовой политики и банковской деятельности Сергеем Рыбалка.

Комментируя цель визита в Казахстан, Руслан Демчак подчеркнул, что в реформировании Украины парламент должен опираться на разнообразный опыт - в том числе и на успешный опыт Казахстана, который уже несколько десятилетий модернизирует экономику, пытается привлекать инвесторов, строить современные модели в бизнесе и банковской сфере: «Мы хорошо понимаем, что Казахстан связан союзническими обязательствами, которые влияют на его политический курс и экономические намерения. И мы уважаем эти обязательства как неотъемлемую часть государственного суверенитета. Но так же, как мы уверены, что курс Украины на европейскую интеграцию не мешает плодотворным экономическим связям с ее традиционными партнерами, мы не сомневаемся, что выбор Казахстаном модели евразийской интеграции не должен помешать плодотворному развитию наших экономических отношений, увеличению инвестиционного потенциала, амбициозным совместным инициативам».

Во время пребывания украинской делегации в Астане были проведены встречи с заместителем Председателя Мажилиса Парламента РК Сергеем Александровичем Дяченко, руководителем группы дружбы Мажилиса с Верховной Радой Серикжаном Зиадановичем Канаевым, руководителем группы дружбы Сената Парламента Казахстана Сериком Байсеитулы Алкибай и председателями комитетов: по международным делам, обороне и безопасности Мауленом Ашимбаевым, по экономической реформе и региональному развитию Сейтсултаном Аимбетовым, по финансам и бюджету Гульжаной  Карагусовой.

С председателями комитетов Мажилиса обсуждались вопросы стратегических инициатив и сотрудничества двух стран в рамках деятельности комитетов Республики Казахстан: по финансам и бюджету, экономических реформ и регионального развития, конституционному законодательству, судебной системы и правоохранительных органов, международным делам, обороне и безопасности.

В качестве перспективных направлений сотрудничества названы туристическая, медицинская, нефтегазовая отрасли, сельское хозяйство и транспортно-логистическая сферы.

В рамках запланированных встреч также состоялись встречи с руководством Министерства финансов РК Ергожиным Даулетом Едиловичем и экспертами, в частности Султанатом Кудабаевым, о результатах реализации проекта е-Минфин.

Кроме того, представители украинской стороны также провели встречи с руководителями АО НК «КАзМугайГаз» Данияром Амирбаевичем Берлибаевым, АО «Самрук-Казына» Берик Турсынбековичем Бейсенгалиевим и Ержаном Бексултановичем Туткушевым, а также  с  Председателем Комитета таможенного контроля Министерства финансов Республики Казахстан Есенбаевым Мажитом Тулеубековичем.

Обсуждаемые вопросы касались увеличения взаимного товарооборота, а также военно-технического и экономического сотрудничества. Отдельно выносилось вопросы проживания и работы украинцев на территории Республики.

Как отмечает Руслан Демчак: «Украина и Казахстан могли бы продемонстрировать своим соседям пример широкого сотрудничества стран, которые выбрали соответственно европейскую и евразийскую интеграционные модели и показать, что в таком выборе нет никакого антагонизма и существует большой потенциал для совместного сотрудничества. Возможно, такая демонстрация помогла бы тем нашим соседям, кто до сих пор убежден, что выбор одной из моделей обязательно негативно скажется на экономических интересах тех, кто идет по другому пути».

Компроміс на компроміс

Зараз, коли пройшло вже більше двох місяців від набрання чинності нового податкового законодавства також стає зрозуміло: механізм податкового компромісу не виправдав покладені на нього надії із-за деяких прорахунків законотворця.

Нагадаємо, що наприкінці минулого року Верховна Рада України прийняла проект закону №1071-Д «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо застосування податкового компромісу», який передбачає добровільну сплату неузгоджених податкових зобов’язань платниками податку на прибуток та ПДВ (що виникли до 1 квітня 2014 року) в розмірі 5%. Загальний термін можливості прийняття рішення про застосування процедури податкового компромісу становив 90 календарних днів.

На початок березня намір скористатися процедурою податкового компромісу підтвердили 1067 платників. З них скористалися «компромісом» лише 445 суб'єктів господарювання.

Є дві основних причини неефективності податкового компромісу. По-перше, це страх бізнесменів використовувати компроміс, щоб його не притягнули  до кримінальної відповідальності.

По-друге, значна кількість «податкових актів Януковича» була виписана у 2011-2012 роках. Відповідно, підприємці їх оскаржували в судах, а враховуючи, що українські суди – «самі справедливі суди в світі», підприємці програли другу судову інстанцію, і рішення набрали законної сили, тобто податкові зобов’язання стали узгодженими.

Щоб усунути ці прогалини в Податковому кодексі, групою депутатів було внесено та зареєстровано у Верховній Раді проект закону №2593 від 07.04.2015 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення порядку застосування податкового компромісу».

Перше - пропонується внести норму, яка передбачає «презумпцію невинуватості» платника податків та його контрагентів.

Друге – ввести норму, яка поширює процедуру податкового компромісу і на узгоджені суми податкових зобов’язань.

Третє – подовжити дату поки планувалось до 01.06.15, але мабуть цей термін буде ще раз подовжений до 01.08.15.

Демчак Руслан: Коаліційна угода – чого чекати українцям

Значимість Коаліційної угоди - у чіткості сформульованої позиції плану дій влади, для якнайшвидшого відродження країни.
Ця Угода – це своєрідна дорожня карта, програма дій. Депутати, які підписали її, погоджуються з тими принципами, засадами та цінностями, які прописані в документі.
Я повністю підтримую задекларовані в Коаліційній угоді принципи рівності перед законом та підзвітності перед суспільством. Як і всі учасники Коаліції, я виступаю за скасування депутатської недоторканності. Також вважаю за необхідне вести постійний діалог з своїми виборцями, доносити до них інформацію про нові законодавчі ініціативи та зміни в чинному законодавстві.

Головними завданнями, що ставить перед новою чинною владою Коаліційна угода, є:

• забезпечення обороноздатності України;
• відновлення економічного зростання;
• захист прав і свобод наших громадян;
• звільнення тимчасово окупованих територій України.

Головним інструментом для досягнення цих змін мають стати реформи, які будуть стосуватися практично всіх сфер життя.
Основою для реформ стане реалізація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, адже саме вимоги представників ЄС дуже влучно підкреслюють ті слабкі ланки, на яких має зосередитися влада.

Загалом в Коаліційній угоді прописано 17 реформ:

• Реформа системи національної безпеки та оборони.
• Конституційна реформа.
• Оновлення влади та антикорупційна реформа.
• Судова реформа.
• Реформа системи органів правопорядку.
• Реформа виборчого законодавства.
• Децентралізація та реформа публічної адміністрації.
• Забезпечення прискореного економічного розвитку.
• Регуляторна політика, розвиток підприємництва та забезпечення умов конкуренції.
• Реформа фінансового сектору.
• Реформа сільського господарства.
• Реформи енергетики та енергонезалежність.
• Інфраструктура та транспорт.
• Забезпечення громадян комунальними послугами та реформування житлової політики.
• Соціально-гуманітарна реформа.
• Реформа системи охорони здоров’я.
• Реформа системи управління довкіллям та інтеграція екологічної політики у інші галузі політики.

Що важливо, в Коаліційній угоді прописано не просто абстрактне описання реформ, а чіткий план дій - з конкретними завданнями та термінами.

Для підвищення обороноздатності нашої держави у відповідності до сучасних вимог та досвіду, набутого в ході АТО, а також для розвитку оборонно-промислового комплексу для задоволення потреб армії передбачені наступні дії:
- Затвердження нової редакції стратегії національної безпеки та військової доктрини
- Визначення «вірогідного противника»
- Скасування позаблокового статусу України
- Інтеграція в європейську систему безпеки, входження в НАТО
- Запровадження в державі планування та прогнозування системи безпеки – координатор  РНБО, уточнити завдання ат функції
- Реформування підходів до мобілізації
- Створення системи інформаційної безпеки
- Реформування системи розвідувальних органів.

Нагальною для країни є реформа Збройних Сил України, яка буде реалізовано завдяки наступним крокам:

- Прийняття нових документів оборонного планування із урахуванням досвіду, набутого в ході АТО.

- Затвердження нового військового адміністративного поділу.

- Удосконалення інфраструктури мобілізації (військомати та їх працівники).

- Заходи з підвищення престижу та мотивації військової служби.

- Впровадження механізму призначення військових комендантів на звільнених територіях.

- Реформування військової освіти (урахування досвіду країн-членів НАТО).

- Відновлення підприємств ОПК із тимчасово окупованих територій на території, контрольованій державою.

- Спільне виробництво озброєння із світовими виробниками.

- Надання можливості виробляти та випробовувати озброєння приватними розробниками.

Безумовно, найболючішою для нового уряду, як і для кожного українця, є ситуація, що склалася на Сході України, в Луганській та Донецькій областях, а також в Криму.
Формування та реалізація державної політики щодо тимчасово окупованих територій та територій, тимчасово не підконтрольних органам української влади, передбачає:

• протидію діяльності окупаційної влади;
• міжнародні позиви до РФ;
• захист прав громадян, які проживають на тимчасово окупованих територіях;
• визначення статусу вимушених переселенців;
• створення додаткової інфраструктури органів державної влади на суміжних територіях;
• інформаційна політика;
• контроль реалізації міжнародних норм щодо окупованих територій.