Як землетрус на Далекому Сході відобразиться на Україні.
Катастрофічний землетрус 11 березня 2011 року та цунамі, що слідувало за ним, спричинили величезний збиток північно-східним районам Японії. Загинули тисячі людей, було зруйновано декілька портів, постраждали транспортні магістралі та аеропорти. Збиток, нанесений третій за величиною економіці світу, за попередніми оцінками експертів, вже нараховує $200 млрд.
Вселяють занепокоєння і опосередковані наслідки кризи. Наприклад, міжнародні експерти прогнозують подорожчання мікросхем, так як Shin-Etsu Chemical (найбільший в світі виробник кремнієвих пластин) поки не можуть назвати точну дату відновлення виробництва на своїх заводах. Любителі фототехніки активно обговорюють на форумах новини щодо призупинення виробництва на підприємствах Canon, а споживачі гаджетів – проблеми на заводах Sony (деталі до LCD-екранів, літієві батареї та інше).
Крім того, занепокоєність інвесторів викликає ріст національної валюти Японії – ієни. 17 березня її курс по відношенню до долара побив історичний рекорд 1995 року, склавши 76,25 ієни/$. Це може дуже негативно відобразитись на компаніях-експортерах, зокрема, найбільших автовиробниках – Toyota, Nissan та Honda, які виробляють від 22% до 38% машин в Японії. Адже вони також були змушені зупинити виробництво. Українські представництва поки що не готові прогнозувати наслідки стихії, але підкреслюють: дефіциту автомобілів та комплектуючих не очікується, оскільки складських запасів вистачить на 2-3 місяці.
Але найбільш небезпечним є те, що активна репатріація (повернення з-за кордону) японського капіталу для страхових виплат та відновлення зруйнованого виробництва може стати причиною для нової хвилі економічної кризи. Адже останні двадцять років Японія активно робила внески в закордонні активи. До початку 2011 року об’єм японських портфельних інвестицій в іноземні активи сягав $3,2 трлн. Масовий вивід, японськими компаніями, цих засобів для покриття власних потреб може призвести до здешевлення таких активів та руйнуванню схем фінансування, збудованих на залученні дешевого японського капіталу. В такій ситуації можливе «замороження» обіцяного Україні кредиту майже на $100 млн та можлива відмова від фінансування корпорацією Itochu будівництва метро на Троєщину в Києві (кредит в $2 млрд на 30 років під 1,5%) видасться дрібницею. Цікаво, що українці самі відчувають це: 43,9% з тих, хто проголосували на сайті ЛИГА.net, очікують погіршення і в екології, і в економіці країни в результаті землетрусу в Японії.
вівторок, 22 березня 2011 р.
середа, 16 березня 2011 р.
Нові правовідносини із боржниками
9 березня 2011 набрала законної сили нова редакція закону «Про виконавче провадження», що посилює процедуру виконання судових рішень. Відтепер спрощується процедура вилучення майна боржника, в тому числі і нерухомого.
Так, держвиконавець отримує можливість безперешкодно проникати в приміщення боржника, якщо є відповідне рішення суду. Якщо за позичальником велика прострочка за кредитом і при цьому він не виконує протягом 15 днів рішення суду про виселення із заставної квартири, то державний виконавець має право примусово виселити його вже наступного дня після закінчення цього терміну. Зміни і посилення не торкнулися неповнолітніх мешканців заставних квартир – їх як і раніше не можна виселяти, не надавши іншого житла.
Виконавчі служби отримали доступ до всіх електронних баз, що стосуються майна громадян, тепер вони зможуть безперешкодно користуватися даними БТІ, земельного кадастру, МРЕВ, виявляти майно боржника, накладати на нього арешт і продавати за рішенням суду, що значно прискорить процедуру стягнення з боржника.
Заборона виїзду закордон. Державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника (!) – юридичної особи за межі України – до виконання зобов'язань за рішенням.
Крім того у новій редакції закону передбачено збільшення адміністративної відповідальності фізособи за невиконання рішення суду – від адміністративного штрафу до кримінальної відповідальності.
Ще одним з нововведень є те, що державним виконавцям дозволяється звертати стягнення на кошти відокремлених підрозділів юридичної особи (наприклад, філій материнських компанії). Попередня редакція закону дозволяла звертати стягнення на кошти підрозділів тільки у разі відсутності грошових коштів на рахунку власне юридичної особи.
Нова редакція закону встановлює, що арешт, накладений держвиконавцем на рахунки боржника, автоматично поширюється на всі гроші, які будуть розміщені на рахунках, відкритих після того як був накладений арешт.
Важливим нововведенням є норма, яка встановлює граничний розмір зниження вартості майна, якщо воно не було продано в перший раз на публічних торгах. Якщо майно (будь-яке рухоме і нерухоме) не буде продано протягом 2 місяців, воно підлягає уцінці, але не більше як на 30%. Якщо і після цього майно не буде продано, тоді ціну можуть знизити до 50% від початкової вартості. У разі, якщо протягом наступного місяця майно все одно не продано, його пропонують забрати стягувачу. Якщо ж стягувач протягом 15 днів з дня одержання повідомлення не заявив про бажання залишити у себе непродане майно, арешт з авто знімається і повертається боржникові.
Не дивлячись на ворожу реакцію правозахисників, потрібно відмітити, що до сих пір в Україні спостерігались великі труднощі в питаннях виконання судових рішень. На практиці, перемога в суді ніяк не гарантувала фактичного стягнення боргу. Якщо відповідач ставив собі за мету зірвати виконавче впровадження, як правило, йому це вдавалось.
Зрозуміло, що ситуацію, що склалась, не можливо вважати нормальною і вона потребує втручання, в тому числі і на законодавчому рівні. Але при цьому важливо пам’ятати і про загрози, які вселяють занепокоєння експертам: органи виконавчої влади можуть почати зловживати новими повноваженнями. Існує тільки один спосіб попередити порушення: платники повинні самі забезпечити контроль за дотриманням законодавства та звертатись зі скаргами до адміністративного суду при найменших порушеннях. Правова держава не виникає сама по собі, її роблять такою її громадяни.
Так, держвиконавець отримує можливість безперешкодно проникати в приміщення боржника, якщо є відповідне рішення суду. Якщо за позичальником велика прострочка за кредитом і при цьому він не виконує протягом 15 днів рішення суду про виселення із заставної квартири, то державний виконавець має право примусово виселити його вже наступного дня після закінчення цього терміну. Зміни і посилення не торкнулися неповнолітніх мешканців заставних квартир – їх як і раніше не можна виселяти, не надавши іншого житла.
Виконавчі служби отримали доступ до всіх електронних баз, що стосуються майна громадян, тепер вони зможуть безперешкодно користуватися даними БТІ, земельного кадастру, МРЕВ, виявляти майно боржника, накладати на нього арешт і продавати за рішенням суду, що значно прискорить процедуру стягнення з боржника.
Заборона виїзду закордон. Державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника (!) – юридичної особи за межі України – до виконання зобов'язань за рішенням.
Крім того у новій редакції закону передбачено збільшення адміністративної відповідальності фізособи за невиконання рішення суду – від адміністративного штрафу до кримінальної відповідальності.
Ще одним з нововведень є те, що державним виконавцям дозволяється звертати стягнення на кошти відокремлених підрозділів юридичної особи (наприклад, філій материнських компанії). Попередня редакція закону дозволяла звертати стягнення на кошти підрозділів тільки у разі відсутності грошових коштів на рахунку власне юридичної особи.
Нова редакція закону встановлює, що арешт, накладений держвиконавцем на рахунки боржника, автоматично поширюється на всі гроші, які будуть розміщені на рахунках, відкритих після того як був накладений арешт.
Важливим нововведенням є норма, яка встановлює граничний розмір зниження вартості майна, якщо воно не було продано в перший раз на публічних торгах. Якщо майно (будь-яке рухоме і нерухоме) не буде продано протягом 2 місяців, воно підлягає уцінці, але не більше як на 30%. Якщо і після цього майно не буде продано, тоді ціну можуть знизити до 50% від початкової вартості. У разі, якщо протягом наступного місяця майно все одно не продано, його пропонують забрати стягувачу. Якщо ж стягувач протягом 15 днів з дня одержання повідомлення не заявив про бажання залишити у себе непродане майно, арешт з авто знімається і повертається боржникові.
Не дивлячись на ворожу реакцію правозахисників, потрібно відмітити, що до сих пір в Україні спостерігались великі труднощі в питаннях виконання судових рішень. На практиці, перемога в суді ніяк не гарантувала фактичного стягнення боргу. Якщо відповідач ставив собі за мету зірвати виконавче впровадження, як правило, йому це вдавалось.
Зрозуміло, що ситуацію, що склалась, не можливо вважати нормальною і вона потребує втручання, в тому числі і на законодавчому рівні. Але при цьому важливо пам’ятати і про загрози, які вселяють занепокоєння експертам: органи виконавчої влади можуть почати зловживати новими повноваженнями. Існує тільки один спосіб попередити порушення: платники повинні самі забезпечити контроль за дотриманням законодавства та звертатись зі скаргами до адміністративного суду при найменших порушеннях. Правова держава не виникає сама по собі, її роблять такою її громадяни.
четвер, 3 березня 2011 р.
Федерація роботодавців Києва – це площадка для співпраці бізнесу та влади
Інтерв’ю з головою Ради Федерації роботодавців Києва Русланом Демчаком
Ви очолюєте Федерацію роботодавців Києва вже декілька місяців. Що за цей час Вам вдалося зробити, чого досягти?
Звичайно, часу пройшло небагато. Почну з підсумків 2010 року: проведено інвентаризацію ресурсів Федерації роботодавців Києва, систематично розсилалися аналітичні матеріали по членам Федерації роботодавців, а також було укладено договори із Регіональною митницею і Регіональною податковою адміністрацією міста Києва.
Вже з 2011 року Федерація роботодавців Києва почала безпосередньо роботу із підприємствами по залученню їх в якості асоційованих членів. Відповідно до статті 6 Закону «Про роботодавців України», об’єднання роботодавців, яким являється Федерація роботодавців Києва, може відповідно до своїх статутних умов залучати на пряму роботодавців – юридичних осіб як асоційованих членів. На кінець лютого вже подали свої заявки тридцять компаній. Тому основна робота направлена на те, щоб залучити до Федерації роботодавців Києва більшу кількість бізнесменів і, відповідно, збільшити вагу цієї організації у місті.
В робочому порядку вже затверджена структура Федерації, обраний новий Голова, затверджена Виконавча дирекція, призначений Виконавчий директор, обрано Голову Ревізійної комісії та її положення.
Структура почала працювати в он-лайні, тобто вона стала більш живою і активною. Вже було подано порядку десяти рекомендацій по доповненню у нормативні та законодавчі проекти, які надсилалися в нашу організацію від міністерств та відомств України.
24 лютого проведено З’їзд Федерації, на якому були присутні представники державних адміністрацій та їх заступники, представники міністерств, народні депутати України, провідні бізнесмени країни, а також члени організацій роботодавців Києва та України. В цілому на заході були присутні більш ніж сто людей.
На З’їзді ми проголосили стратегію Федерації на 2011 рік та запросили представників бізнесу до членства в ФРК. Головною тезою моєї промови для присутніх було те, що Київ не потрібно ділити – на владу та бізнес. Потрібно один одного «підсилювати». Федерація роботодавців Києва – це площадка для співпраці бізнесу та влади.
Які найближчі плани у ФРК?
Основна мета Федерації роботодавців Києва – стати живою реальною лобістською структурою бізнесменів Києва і стати площадкою, яка б об’єднувала і владу, і бізнесменів.
Як бізнесмен я чітко розумію, що потрібно бізнесу: підтримувати конкурентоздатність підприємств, для розвитку потрібні інвестиції, а також зменшення, а бажано, взагалі відсутність регуляторного тиску зі сторони держави.
Знаючи це, ми як Федерація роботодавців, яка представляє інтереси роботодавців міста Києва, будемо намагатися забезпечити цю потребу.
Які переваги членства у Федерації роботодавців Києва для бізнесменів?
Сьогодні, для членів нашої організації ми пропонуємо такі переваги:
• безкоштовні тренінги, на базі, вже діючого, тренінг-центру;
• плануємо залучати роботодавців до участі у робочих групах по створенню законотворчих і нормативних документів;
• будемо залучати їх до участі у телевізійних бізнес ток-шоу і навчальних тв-програм, що дасть можливість підняти рівень бізнес-культури в Києві в цілому;
• плануємо розміщувати на нашому сайті базу інвесторів та маркетингових досліджень, фокус-груп по галузевим напрямкам;
• обов’язково, запропонуємо на нашому сайті можливість розміщення власних бізнес-проектів, тих проектів, які бізнесмени хотіли б щоб вони були помічені інвесторами, трансформуємо їх в формат доступний для іноземних інвесторів;
• плануємо розширити кількісний склад нашої організації, і я впевнений, що до кінця 2011 року в нашу організацію буде входити понад 1000 членів;
• спростимо комунікацію наших членів із місцевою владою;
• для популяризації бренду самого міста Києва і зближенню бізнесменів Києва із інвесторами, відкривати представництво за кордоном, так, до 1 листопада 2011 року, ми відкриємо перше представництво у інвестиційній столиці – місті Лондон. Це питання, вже вирішено.
Щоб підрезюмувати, я хотів би сказати, що відповідно до Закону України «Про організації роботодавців», роботодавці, об’єднуючись, мають право відстоювати свої інтереси, але ми зробимо акцент не на боротьбу, ми зробимо акцент на співпрацю. Ми впровадимо не менше двох-трьох загальноміських проектів по державно-приватному партнерству і реалізуємо їх в 2011 році.
Якою ви бачите федерацію через рік?
Через рік я бачу Федерацію реальною лобістською структурою. Ми прагнемо до того, щоб це була престижна структура і бажана для входження будь-якого підприємства міста Києва. Тому, ми для цього, протягом 2011 року, реалізуємо ряд заходів, які будуть не просто надавати можливість входження, а мотивувати входити до складу нашої Федерації. Це основна задача – бути корисним для бізнесу, реально вирішувати ті запити, які бізнесмени будуть давати. Це і є основний лейтмотив нашої діяльності, і результату діяльності, в кінці 2011 року.
Чи вважаєте Ви, що рух роботодавців України сьогодні мало цікавий бізнесменам?
Будь-який процес має бути ринковим, він не повинен бути штучним, якщо рух роботодавців буде корисним бізнесу, то він і буде надалі розвиватися, якщо він не буде корисним, то він просто помре, тобто, це як природний відбір.
Очоливши Федерацію роботодавців Києва, ви пішли з бізнесу. Чому було прийнято таке рішення?
Я вважаю, що можу зробити набагато більше для свого міста. В мене є такий принцип, що якщо хочеш щось зробити, то перше, почни із свого двору, із своєї сім’ї, потім з вулиці, потім зі свого міста, потім можеш зробити щось для країни. Для мене прийшов час зробити послугу для Києва. Я відчуваю в собі потенціал об’єднати бізнесменів Києва і спільними зусиллями реалізувати загальноміські проекти по державно-приватному партнерству.
Сьогодні Ви бізнесмен громадський діяч. Що Вам по духу ближче?
В першу чергу я – людина. Усіх грошей не заробиш, і мені дуже важливо щоб коли підростуть мої діти, щоб вони запитали: «А чому ми живемо в такому місті?». Я сподіваюсь, воно буде гарним, не буде брудних вулиць, обдертих будинків та недорозвиненої інфраструктури. Місто не буде наповнене наркоманами і бомжами. Я сподіваюсь, що Київ буде сучасним і привабливим для всіх, щоб я міг своїм дітям відверто відповісти, що я для цього зробив все, що міг. Тому, якщо говорити, що мені ближче, то мені ближче бути людиною, бути громадянином, якщо для цього потрібно бути бізнесменом – я буду бізнесменом, якщо потрібно бути громадським діячем, в тому числі, я буду і громадським діячем.
Інтерв’ю підготовлено для Федерація роботодавців України
Ви очолюєте Федерацію роботодавців Києва вже декілька місяців. Що за цей час Вам вдалося зробити, чого досягти?
Звичайно, часу пройшло небагато. Почну з підсумків 2010 року: проведено інвентаризацію ресурсів Федерації роботодавців Києва, систематично розсилалися аналітичні матеріали по членам Федерації роботодавців, а також було укладено договори із Регіональною митницею і Регіональною податковою адміністрацією міста Києва.
Вже з 2011 року Федерація роботодавців Києва почала безпосередньо роботу із підприємствами по залученню їх в якості асоційованих членів. Відповідно до статті 6 Закону «Про роботодавців України», об’єднання роботодавців, яким являється Федерація роботодавців Києва, може відповідно до своїх статутних умов залучати на пряму роботодавців – юридичних осіб як асоційованих членів. На кінець лютого вже подали свої заявки тридцять компаній. Тому основна робота направлена на те, щоб залучити до Федерації роботодавців Києва більшу кількість бізнесменів і, відповідно, збільшити вагу цієї організації у місті.
В робочому порядку вже затверджена структура Федерації, обраний новий Голова, затверджена Виконавча дирекція, призначений Виконавчий директор, обрано Голову Ревізійної комісії та її положення.
Структура почала працювати в он-лайні, тобто вона стала більш живою і активною. Вже було подано порядку десяти рекомендацій по доповненню у нормативні та законодавчі проекти, які надсилалися в нашу організацію від міністерств та відомств України.
24 лютого проведено З’їзд Федерації, на якому були присутні представники державних адміністрацій та їх заступники, представники міністерств, народні депутати України, провідні бізнесмени країни, а також члени організацій роботодавців Києва та України. В цілому на заході були присутні більш ніж сто людей.
На З’їзді ми проголосили стратегію Федерації на 2011 рік та запросили представників бізнесу до членства в ФРК. Головною тезою моєї промови для присутніх було те, що Київ не потрібно ділити – на владу та бізнес. Потрібно один одного «підсилювати». Федерація роботодавців Києва – це площадка для співпраці бізнесу та влади.
Які найближчі плани у ФРК?
Основна мета Федерації роботодавців Києва – стати живою реальною лобістською структурою бізнесменів Києва і стати площадкою, яка б об’єднувала і владу, і бізнесменів.
Як бізнесмен я чітко розумію, що потрібно бізнесу: підтримувати конкурентоздатність підприємств, для розвитку потрібні інвестиції, а також зменшення, а бажано, взагалі відсутність регуляторного тиску зі сторони держави.
Знаючи це, ми як Федерація роботодавців, яка представляє інтереси роботодавців міста Києва, будемо намагатися забезпечити цю потребу.
Які переваги членства у Федерації роботодавців Києва для бізнесменів?
Сьогодні, для членів нашої організації ми пропонуємо такі переваги:
• безкоштовні тренінги, на базі, вже діючого, тренінг-центру;
• плануємо залучати роботодавців до участі у робочих групах по створенню законотворчих і нормативних документів;
• будемо залучати їх до участі у телевізійних бізнес ток-шоу і навчальних тв-програм, що дасть можливість підняти рівень бізнес-культури в Києві в цілому;
• плануємо розміщувати на нашому сайті базу інвесторів та маркетингових досліджень, фокус-груп по галузевим напрямкам;
• обов’язково, запропонуємо на нашому сайті можливість розміщення власних бізнес-проектів, тих проектів, які бізнесмени хотіли б щоб вони були помічені інвесторами, трансформуємо їх в формат доступний для іноземних інвесторів;
• плануємо розширити кількісний склад нашої організації, і я впевнений, що до кінця 2011 року в нашу організацію буде входити понад 1000 членів;
• спростимо комунікацію наших членів із місцевою владою;
• для популяризації бренду самого міста Києва і зближенню бізнесменів Києва із інвесторами, відкривати представництво за кордоном, так, до 1 листопада 2011 року, ми відкриємо перше представництво у інвестиційній столиці – місті Лондон. Це питання, вже вирішено.
Щоб підрезюмувати, я хотів би сказати, що відповідно до Закону України «Про організації роботодавців», роботодавці, об’єднуючись, мають право відстоювати свої інтереси, але ми зробимо акцент не на боротьбу, ми зробимо акцент на співпрацю. Ми впровадимо не менше двох-трьох загальноміських проектів по державно-приватному партнерству і реалізуємо їх в 2011 році.
Якою ви бачите федерацію через рік?
Через рік я бачу Федерацію реальною лобістською структурою. Ми прагнемо до того, щоб це була престижна структура і бажана для входження будь-якого підприємства міста Києва. Тому, ми для цього, протягом 2011 року, реалізуємо ряд заходів, які будуть не просто надавати можливість входження, а мотивувати входити до складу нашої Федерації. Це основна задача – бути корисним для бізнесу, реально вирішувати ті запити, які бізнесмени будуть давати. Це і є основний лейтмотив нашої діяльності, і результату діяльності, в кінці 2011 року.
Чи вважаєте Ви, що рух роботодавців України сьогодні мало цікавий бізнесменам?
Будь-який процес має бути ринковим, він не повинен бути штучним, якщо рух роботодавців буде корисним бізнесу, то він і буде надалі розвиватися, якщо він не буде корисним, то він просто помре, тобто, це як природний відбір.
Очоливши Федерацію роботодавців Києва, ви пішли з бізнесу. Чому було прийнято таке рішення?
Я вважаю, що можу зробити набагато більше для свого міста. В мене є такий принцип, що якщо хочеш щось зробити, то перше, почни із свого двору, із своєї сім’ї, потім з вулиці, потім зі свого міста, потім можеш зробити щось для країни. Для мене прийшов час зробити послугу для Києва. Я відчуваю в собі потенціал об’єднати бізнесменів Києва і спільними зусиллями реалізувати загальноміські проекти по державно-приватному партнерству.
Сьогодні Ви бізнесмен громадський діяч. Що Вам по духу ближче?
В першу чергу я – людина. Усіх грошей не заробиш, і мені дуже важливо щоб коли підростуть мої діти, щоб вони запитали: «А чому ми живемо в такому місті?». Я сподіваюсь, воно буде гарним, не буде брудних вулиць, обдертих будинків та недорозвиненої інфраструктури. Місто не буде наповнене наркоманами і бомжами. Я сподіваюсь, що Київ буде сучасним і привабливим для всіх, щоб я міг своїм дітям відверто відповісти, що я для цього зробив все, що міг. Тому, якщо говорити, що мені ближче, то мені ближче бути людиною, бути громадянином, якщо для цього потрібно бути бізнесменом – я буду бізнесменом, якщо потрібно бути громадським діячем, в тому числі, я буду і громадським діячем.
Інтерв’ю підготовлено для Федерація роботодавців України
вівторок, 1 березня 2011 р.
Лоббі українського бізнесу повинно бути єдиним, а не об’єднаним
На днях пройшов третій з’їзд Федерації роботодавців міста Києва. На жаль, тільки третій, а не дев’ятнадцятий. Саме в даний момент формується правове поле, в якому нам, підприємцям, необхідно буде працювати дуже довго. Серйозні побоювання викликають підзаконні акти, якими обростає Податковий кодекс. Не дивлячись на те, що наша організація відносно молода, ми разом з Федерацією роботодавців України вже зараз впливаємо на цей процес, не погоджуємось із запропонованими формулюваннями, вносимо свої пропозиції, намагаючись пом’якшити наслідки нововведень для українського бізнесу.
Однак проблема не тільки у складному законодавстві, ми вимушені працювати в дуже своєрідному бізнес-середовищі. Очевидно, що поки підприємцю буде арифметично вигідно заплатити своїм співробітникам гроші в конвертах, а у випадку перевірки відкупитись від податкової, правила гри будуть формуватись аж ніяк не на законодавчому рівні. Для того, щоб усунути перекоси, нам, роботодавцям, які бажають жити в правовій державі та працювати по єдиним для усіх правилам, знадобиться потужна лобістська структура, спроможна підтримувати конструктивний діалог бізнес-еліти та влади.
Сьогодні існує все необхідне для того, щоб об’єднати та створити таку структуру. Ми готові стати площадкою на базі якої, бізнесмени зможуть швидко та ефективно проводити комунікації з владою.
Єдина перешкода на шляху до спільної мети – розрізненість підприємницьких організацій. Для того, щоб отримати потрібний результат, нам потрібно не просто навчитись об’єднуватись, а змогти стати єдиними.
Тому, Федерація роботодавців Києва звернулася до всіх організацій роботодавців створити Єдиний спільний представницький орган.
Однак проблема не тільки у складному законодавстві, ми вимушені працювати в дуже своєрідному бізнес-середовищі. Очевидно, що поки підприємцю буде арифметично вигідно заплатити своїм співробітникам гроші в конвертах, а у випадку перевірки відкупитись від податкової, правила гри будуть формуватись аж ніяк не на законодавчому рівні. Для того, щоб усунути перекоси, нам, роботодавцям, які бажають жити в правовій державі та працювати по єдиним для усіх правилам, знадобиться потужна лобістська структура, спроможна підтримувати конструктивний діалог бізнес-еліти та влади.
Сьогодні існує все необхідне для того, щоб об’єднати та створити таку структуру. Ми готові стати площадкою на базі якої, бізнесмени зможуть швидко та ефективно проводити комунікації з владою.
Єдина перешкода на шляху до спільної мети – розрізненість підприємницьких організацій. Для того, щоб отримати потрібний результат, нам потрібно не просто навчитись об’єднуватись, а змогти стати єдиними.
Тому, Федерація роботодавців Києва звернулася до всіх організацій роботодавців створити Єдиний спільний представницький орган.
вівторок, 15 лютого 2011 р.
Груповий гіпноз
За всіх часів люди намагались об’єднувати зусилля для досягнення свої цілей. Цією людською рисою користуються шахраї, організовуючи так звані покупки в групах. Суть полягає в тому, що учасники групи, що бажають, наприклад, купити машину, протягом тривалого періоду вносять певну суму в якийсь фонд, з якого, по мірі накопичення коштів, купуються автомобілі. Щомісяця право на отримання кредиту на купівлю автомобіля розігрується серед учасників групи. Здавалося б, така група повинна існувати до тих пір, поки останній учасник отримає автомобіль. Зрозуміло, якщо збираються знайомі між собою люди, домовляються про внески і відповідальність за фінансову дисципліну, вони цілком можуть купувати автомобілі, по мірі можливостей, та розподіляти їх між собою. Але на практиці все виявляється зовсім по іншому.
Як свідчать звернення громадян у Всеукраїнську громадську організацію «Захисту прав споживачів фінансових послуг», головний фокус шахраїв в тому, що учасники не знають один одного, як правило, не бачать списків і не в змозі слідкувати за чисельністю бажаючих купити машину. Таким чином, організаторам нічого не коштує час від часу вводити в групу нових членів та «розігрувати» автомобілі на їх користь. Це найбільш очевидна причина неспроможності такої схеми фінансової взаємодопомоги. Враховуючи ризик потрапити до шахраїв, об’єднувати свої купівельні спроможності краще з найближчими родичами.
Як свідчать звернення громадян у Всеукраїнську громадську організацію «Захисту прав споживачів фінансових послуг», головний фокус шахраїв в тому, що учасники не знають один одного, як правило, не бачать списків і не в змозі слідкувати за чисельністю бажаючих купити машину. Таким чином, організаторам нічого не коштує час від часу вводити в групу нових членів та «розігрувати» автомобілі на їх користь. Це найбільш очевидна причина неспроможності такої схеми фінансової взаємодопомоги. Враховуючи ризик потрапити до шахраїв, об’єднувати свої купівельні спроможності краще з найближчими родичами.
понеділок, 14 лютого 2011 р.
Інвестиційні акценти
Незалежний дослідницький інститут IFAK Ukraine провів традиційне опитування DW-Trend, в ході якого було виявлено проблеми, що турбують українців більш за все. 79% опитаних в першу чергу назвали стурбованість станом економіки. На другому місті виявилось процвітання корупції.
Економічна ситуація в нашій країні дійсно вселяє побоювання. Подорожчання палива, комунальних послуг та основних продуктів харчування не може не хвилювати громадян, оскільки прибутки в більшості галузей, останнім часом, зросли несуттєво. Однак, занепокоєння повинен викликати не тільки, і не стільки, поточний стан справ, а ті причини, що до нього призвели. Економічна ситуація динамічна, вона може змінитись на краще, але тільки за умови, якщо суспільство зробить правильні висновки щодо причин кризи і знайде в собі сили усунути їх. В іншому випадку кризовий стан загрожує перейти в хронічну форму.
Однією з основних причин сповільнення української економіки можна назвати посилення податкового тиску. В зв’язку з прийняттям Податкового кодексу наші підприємці не очікують нічого доброго в найближчому майбутньому, а тому багато з них зайняли очікувальну позицію. Іноземні інвестори теж дуже не люблять змін в законодавстві, тому приток інвестицій сповільнився.
Однак ця ситуація не безвихідна. Існують перспективні галузі, де підприємства можуть розвиватись навіть в перехідних умовах. Передусім, я маю на увазі сільське господарство, харчову та переробну промисловість. Зараз склалася ситуація, за якої продукти харчування помітно подорожчали, а попит залишився практично на колишньому рівні. Все це створює сприятливий інвестиційний клімат. Саме в цій галузі зможуть знайти притулок для своїх капіталів ті інвестори, яким стало незатишно в звичних сферах бізнесу.
Економічна ситуація в нашій країні дійсно вселяє побоювання. Подорожчання палива, комунальних послуг та основних продуктів харчування не може не хвилювати громадян, оскільки прибутки в більшості галузей, останнім часом, зросли несуттєво. Однак, занепокоєння повинен викликати не тільки, і не стільки, поточний стан справ, а ті причини, що до нього призвели. Економічна ситуація динамічна, вона може змінитись на краще, але тільки за умови, якщо суспільство зробить правильні висновки щодо причин кризи і знайде в собі сили усунути їх. В іншому випадку кризовий стан загрожує перейти в хронічну форму.
Однією з основних причин сповільнення української економіки можна назвати посилення податкового тиску. В зв’язку з прийняттям Податкового кодексу наші підприємці не очікують нічого доброго в найближчому майбутньому, а тому багато з них зайняли очікувальну позицію. Іноземні інвестори теж дуже не люблять змін в законодавстві, тому приток інвестицій сповільнився.
Однак ця ситуація не безвихідна. Існують перспективні галузі, де підприємства можуть розвиватись навіть в перехідних умовах. Передусім, я маю на увазі сільське господарство, харчову та переробну промисловість. Зараз склалася ситуація, за якої продукти харчування помітно подорожчали, а попит залишився практично на колишньому рівні. Все це створює сприятливий інвестиційний клімат. Саме в цій галузі зможуть знайти притулок для своїх капіталів ті інвестори, яким стало незатишно в звичних сферах бізнесу.
вівторок, 8 лютого 2011 р.
Пенсію – своїми руками?
Досвід розвинутих країн показує, що персоніфікована («другий» рівень накопичення пенсій) пенсійна система підштовхує людину до більш відповідального відношення до легалізації своїх доходів, стимулює бути більш ефективним протягом періоду активної трудової діяльності. На мій погляд, пенсійна система, що розвиває в людях почуття відповідальності, краща ніж консолідована («перший» рівень накопичення пенсії), коли платники перераховують гроші в загальний казан, не дуже сподіваючись на те, що вони будуть використані по призначенню.
Але суттєва обставина, що впливає на негативне сприйняття громадянами накопичувальних рахунків пенсійного страхування – високі інфляційні очікування. Ймовірно, для багатьох потенційних вкладників причиною скепсису стала думка про те, що буде з гривнею через 15-20 років. Зрозуміло, що ніхто не може гарантувати стабільність курсу національної валюти в такій довгостроковій перспективі. Мінімізувати подібні ризики можна шляхом введення щорічної індексації вкладів відповідно до рівня інфляції.
І на кінець «третій» рівень накопичення пенсії – недержавні пенсійні фонди (НПФ). Хоча і врегульовані державою, але по своїй суті – приватні організації, а відповідно, підвищені ризики уходу з ринку (банкрутство, фінансові піраміди) раніше терміну закінчення накопичення пенсій. Вважаю, що забезпечити довіру вкладників можливо шляхом створення незалежної, можливо навіть державної, системи гарантування пенсійних вкладів. Механізм її роботи міг би бути аналогічним Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який працює зараз в банківській сфері. Таким чином, держава могла б стати гарантом платоспроможності НПФ, що неодмінно підвищить рівень довіри громадян до нової для нас системи пенсійного забезпечення.
Але суттєва обставина, що впливає на негативне сприйняття громадянами накопичувальних рахунків пенсійного страхування – високі інфляційні очікування. Ймовірно, для багатьох потенційних вкладників причиною скепсису стала думка про те, що буде з гривнею через 15-20 років. Зрозуміло, що ніхто не може гарантувати стабільність курсу національної валюти в такій довгостроковій перспективі. Мінімізувати подібні ризики можна шляхом введення щорічної індексації вкладів відповідно до рівня інфляції.
І на кінець «третій» рівень накопичення пенсії – недержавні пенсійні фонди (НПФ). Хоча і врегульовані державою, але по своїй суті – приватні організації, а відповідно, підвищені ризики уходу з ринку (банкрутство, фінансові піраміди) раніше терміну закінчення накопичення пенсій. Вважаю, що забезпечити довіру вкладників можливо шляхом створення незалежної, можливо навіть державної, системи гарантування пенсійних вкладів. Механізм її роботи міг би бути аналогічним Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який працює зараз в банківській сфері. Таким чином, держава могла б стати гарантом платоспроможності НПФ, що неодмінно підвищить рівень довіри громадян до нової для нас системи пенсійного забезпечення.
Підписатися на:
Дописи (Atom)