Шляхи модернізації митної служби

Вступ України до СОТ, приєднання країни до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур і Конвенції про тимчасове ввезення передбачають проведення митної реформи. Ще більшим стимулом до модернізації митної служби є різке зростання корупції в митниці, розмір якої вже загрожує не лише економічному розвитку, але і викликає зростання інфляції через збільшення цін на імпортні товари.
Одна з основних причин ситуації, що склалася, - складна і забюрократизована система подачі і оформлення митних декларацій. Велика частина країн вже відмовилися від паперового документообігу на митниці і упровадила технологію так званої «віртуальної митниці» - оформлення всіх необхідних документів в електроном вигляді. Український уряд прийняв рішення про впровадження віртуальної митниці ще кілька років тому, проте ще й досі нічого для цього не зроблено.
Друга проблема української митниці – нечітке описання процедури визначення митної вартості імпортних товарів. Митниця при визначенні вартості імпорту спирається на деяку «базу даних», в якій врахована вартість аналогічних товарів, що раніше ввозилися. Такий підхід до визначення вартості імпорту не враховує ні біржових коливань цін на товари, ні різницю цін залежно від країни надходження товару, умов постачання або об'єму закупівель.
Впровадження європейської практики визначення митної вартості товарів – за цінами інвойсу – не приведе до зменшення сплати податків і зборів (просто податківці збиратимуть до бюджету більше, ніж митники) і значно спростить життя імпортерам.
Також стримує економічний розвиток відсутність гнучкості митного законодавства відносно сучасних форм комерційних угод – лізингу, факторингу, концесії і т.д. По суті, митник визнає лише один тип договору – купівлі-продажу. В результаті вітчизняні підприємці стикаються з проблемами при модернізації металургійних заводів, НПЗ і хімічних підприємств, спостерігається спад в нафто- і газовидобуванні через складнощі з ввезенням устаткування.
Не менш важливим завданням є і прийняття сучасного Митного тарифу. Митний тариф України, що діє, побудований на основі Гармонізованої системи опису і кодування товарів версії 2002 року, тоді як вживання заходів тарифного і нетарифного регулювання в більшості країн світу, зокрема в країнах Європейського співтовариства, СНД здійснюється на основі ГС-2007.
У зв'язку з цим в українських імпортерів та експортерів виникає ряд складнощів, обумовлених розбіжностями в товарних кодах країни-експортера і України під час митного оформлення і неможливістю співставлення митної статистики і обміну інформацією.

У цілому модернізація економіки неможлива без гнучкого митного законодавства, яке включало б відстрочення і розстрочку митних платежів, вживання банківської гарантії і поручительства при ввезенні товарів.

Сподіваюсь, що всі ці проблеми вирішить нова редакція Митного кодексу, яка зараз готується Кабінетом міністрів України.

Міфи про лізинг

Мені часто задають питання про те, чому надати перевагу при купівлі автомобілю: кредиту чи лізингу? Однозначно відповісти на це питання так само складно, як наприклад, порадити марку авто. В якості аргументів на користь лізингових компаній найчастіше звучить доступність такого варіанту купівлі техніки. Дуже багато організацій пропонують лізингові програми без першого внеску, з невеликим відсотком, наприклад, 7-12 % річних. Ще однією очевидною перевагою лізингу вважається і те, що лізингодавець часто бере на себе обслуговування техніки, відносини зі страховими компаніями та інші клопоти, які зазвичай ускладнюють життя автовласникам.
Але перераховані опції не завжди є перевагами. Наприклад, кінцевий споживач, навряд чи може впливати на домовленості лізингодавця зі страховою компанією. Це означає, що користувач не в змозі змінити ні умови договору страхування, ні вартість послуг. Якщо лізингова компанія купує дешеві страхові поліси та у лізингоотримувача відбувається страховий випадок, який не покриває страховка, дуже ймовірно, що відшкодування збитків повністю або частково ляже на плечі споживача.
Ще одним джерелом конфліктів часто стає і те, що автомобіль протягом терміну дії договору залишається у власності лізингової компанії. Це означає, що якщо їй не сподобається поведінка клієнта, лізингодавець може відібрати автомобіль, навіть не звертаючись до суду: адже формально машина належить компанії. Як тільки прийнято рішення про розірвання договору, лізингова компанія може оголосити своє майно в розшук та на цілком законних підставах конфіскувати техніку у лізингоотримувача.
Поширеною помилкою стосовно переваг лізингу стало неправильне сприйняття умов договору з лізинговою компанією. Існує думка, що припинивши вносити платежі за автомобіль, отриманий на умовах лізингу, користувач може повернути машину і цим його обов’язки перед компанією вичерпуються. А у випадку з кредитним автомобілем, власник машини відповідає перед банком не тільки предметом застави, але і усім своїм майном. Потрібно відмітити, що в обох випадках зупинка виплат чревата немалими витратами для споживача. Лізингова компанія обов’язково проведе оцінку авто, підрахує залишкову вартість, амортизацію, зношення, вартість ремонту, додасть до цього пеню та штрафи, після чого пред’явить рахунок колишньому лізингоотримувачу. У Всеукраїнську громадську організацію «Захисту прав споживачів фінансових послуг» не раз звертались споживачі зі скаргами на непомірні рахунки лізингових компаній.
Для того, щоб не опинитись в незручному становищі та не платити зайвого, варто зважено підійти до вибору варіанту купівлі техніки. Цілком можливо, що необхідність першого внеску для купівлі автомобілю в кредит, не така вже і погана умова: адже чим більше внесено коштів спочатку, тим менше тіло кредиту, а значить, і плата за використання коштів буде меншою.

Контролери множаться

Галас, пов'язаний з Податковим кодексом, відвернув увагу бізнес-спільноти від прийняття одного вельми важливого закону: «Про захист персональних даних». Закон був ухвалений Верховною Радою України в червні цього року, але набирає чинності з 01.01.2011 р.

Поява даного ЗУ обумовлена вимогою Євросоюзу ратифікувати Конвенцію про захист персональних даних і впровадити у себе правові норми, аналогічні європейським.

За невинною на перший погляд назвою ховається вельми неоднозначний зміст. Визначення бази даних в законі виписане таким чином, що під нього можна підвести практично будь-яку табличку з іменами, адресами та телефонами. Очевидним є те, що в тому або іншому вигляді всі компанії ведуть свої бази. Перш за все, це стосується банків, страхових компаній, рекламних агенцій і взагалі всіх підприємств, які взаємодіють з клієнтами – фізичними особами. З 1 січня 2011 року, коли згаданий закон набере чинності, всі власники і розпорядники баз даних будуть зобов'язані звітувати перед спеціальним державним органом (він ще не сформований) про стан своїх БД, в яких міститься відповідна інформація. До звітності доведеться віднестися серйозно, оскільки представникам контролюючого органу надане право вільного доступу в будь-які приміщення, де зберігаються або обробляються персональні дані. Виходить, в нашій країні з'явився ще один контролюючий орган з необмеженими повноваженнями. Як показує практика, корупційний тиск на бізнес після подібних подій лише посилюється.

Скоріш за все, з часом, коли контролерам це прийдеться до смаку і почнуть ускладнювати життя власникам і розпорядникам баз даних, підприємці знайдуть спосіб уникати санкцій. Наприклад, доручатимуть ведення баз журналістам або іншим творчим діячам, для яких в законі зроблено виключення і вони випали зі сфери інтересів контролюючих або просто винесуть всі бази даних на сервери, що знаходяться за межами України.

З цього приводу необхідно звернути увагу на положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, відповідно до якої, не допускається збір, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, окрім випадків, визначених законом, і лише на користь національної безпеки, економічного добробуту і прав людини. А це означає, що особи, які вважатимуть, що їх права були порушені у зв'язку із застосуванням норм Закону, можуть звертатися за правовою допомогою для захисту своїх порушених конституційних прав. Створюється відповідна судова практика.

Цей механізм і можуть застосувати для свого захисту юридичні особи - власники баз даних.

Страхова діагностика

Аналізуючи скарги споживачів фінансових послуг, наші фахівці налічили в договорах страхування не менше 7 пасток, за допомогою яких страховик може істотно понизити розмір виплати або взагалі залишити клієнта без грошей. Назву декілька з них:

Одне з найбільш спірних питань для автовласників - хто має право керувати автомобілем. У страховиків є два підходи. Одні передбачають в договорі вичерпний перелік осіб, куди зазвичай вписується власник і його дружина. Інші компанії замість списку потенційних водіїв за прізвищами вказують, що право керування має особа, в якої є водійське посвідчення і доручення від власника. Як показує практика, нерідко ДТП трапляються саме тоді, коли приятель, кум, сват або брат везе власника, що випив, з посиденьок. Тому якщо за кермо автомобіля сідають не лише близькі родичі, має сенс придбати страховку без обмеження числа потенційних драйверів.

Немало суперечок виникає і в разі крадіжки автомобіля. Краще всього, якщо в договорі прямо вказано, що страховим випадком вважається крадіжка машини з будь-якого місця у будь-який час доби. Інколи страхові випадки обмежені лише крадіжками з гаражів або стоянок, що охороняються, причому лише за наявності чека, підтверджуючого оплату за користування парковкою. Це обмеження нерідко вводиться побічно, шляхом вказівки місця, де зберігається автомобіль. Буває, текст договору побудований таким чином, що як тільки менеджер напише із слів власника, що машина зазвичай зберігається на стоянці, крадіжка з іншого місця не вважатиметься страховим випадком.

Дуже часто страхувальники скаржаться на підступність розділу "Дії страхувальника при настанні страхового випадку". У багатьох договорах виписаний обов'язок водія при будь-якому випадку пройти медичний огляд на предмет наявності алкоголю в крові. Якщо не пройшов – згідно умов договору в страхової є привід відмовити у виплаті. Тому краще вибирати варіант страховки, де вказано, що огляд водія проводиться на вимогу співробітника ДАІ.

Аби уникнути неприємних несподіванок, перед підписанням документів бажано ознайомитися і з виключеннями зі страхових випадків. Перелік в різних компаніях може бути різним. Наприклад, одні не відшкодовують пошкодження (крадіжку) коліс і фірмових знаків на кузові автомобіля, а інші – пропажу акумуляторів, різного устаткування з салону, молдингів і інших елементів, що знімаються. Ще одна категорія виключень має на увазі відмову у виплаті, якщо при ремонті були порушені правила безпеки. Майже всі СТО порушують, тому краще обійтися без цієї обмовки в договорі.

Окрім перерахованого, важливо пильно прочитати договір страхування і звернути особливу увагу на всі пункти, що містять посилання на Правила страхування. Це внутрішній документ компанії, в якому так само можуть міститися істотні обмеження і несподівані вимоги до автовласників. Якщо посилання на Правила зустрічаються у важливих пунктах, краще не пошкодувати часу і ознайомитися ще й з цим документом. Як показує практика, «гарний» договір передбачає страховий тариф, який на 1-2% вище, ніж договір з каверзами та обмеженнями. Вибір залишається за автовласником.

Як наздогнати Баффетта?

Торгівля акціями на фондовому ринку – це один з найбільш ризикових варіантів заробітку. Майже кожен торгівець здійснював невдалі покупки та бачив, як його гроші безслідно зникають, перетворюючись на досвід. Однак, ризик – це лише одна сторона питання. З іншого боку, фондовий ринок – відмінна можливість суттєво примножити свій капітал. Досвідчений торгівець завжди заробляє більше, ніж втрачає.

Щоб не казали про неспроможність фінансового ринку в нашій країні, потрібно відмітити, що за минулий рік акції багатьох українських підприємств подорожчали майже вдвічі. Крім того, з тих пір, як в Україні інтернет-трейдинг став доступним, приватні інвестори отримали можливість зі свого комп’ютера здійснювати угоди на фондовому ринку (наприклад, за допомогою програми QUIK). Купівля-продаж акцій здійснюється по мережі інтернет, доступ фізичних осіб до торгів надає Українська біржа та ПФТС. Користувач бачить на моніторі весь потік біржової інформації, має змогу приймати рішення та здійснювати миттєві операції. Таким чином, торгувати цінними паперами може будь-який повнолітній громадянин, незалежно від освіти та професії. Щоб почати роботу, потрібно звернутись до професійних учасників ринку – онлайн-брокерів, які забезпечують доступ на біржу. Доступ до торгівлі цінними паперами через інтернет-трейдинг позитивно позначиться на ринку, так як він отримає додаткові об’єми угод, а це завжди оживляє ринок.

Коливання українського фондового ринку досить відчутні, що дозволяє приватному інвестору відносно швидко отримати прибуток. Інвестору залишається тільки обрати вірну стратегію торгівлі, об’єкт інвестування, тобто відібрати для себе папери тих компаній, розвиток яких не викликає побоювань, а також визначити кількість акцій, які він бажає придбати чи продати. Для трейдерів-початківців стартова сума інвестицій може становити 4-6 тис. грн. Потрібно врахувати і витрати на абонплату за використання терміналу (близько 100 грн. в місяць) та комісію 0,1-0,15% від суми кожної угоди. Чим більші об’єми торгів, тим менша комісія.

Торгівля на фондовому ринку це та сфера, де в повній мірі працює приказка: знання – сила. На відміну від казино, тут не потрібно покладатись на вдачу. Тому перед тим як розпочати торги, бажано відвідати навчальні семінари, які проводяться багатьма брокерами для своїх клієнтів. Тільки досконале знання законів ринку дозволить досягти успіху. В іншому випадку трейдинг загрожує стати найвідчутнішою статтею витрат сімейного бюджету.

Фонд гарантування вкладів – знову 50 тис. грн.?

Клієнти Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» в останній час все частіше звертаються з питанням: «Чи буде Фонд гарантування вкладів, як і раніше, робити виплати в розмірі 150 тис. грн.?» Зокрема, цим питанням спантеличені клієнти проблемних банків, в яких все ще діє мораторій або тимчасова адміністрація, а подальша їх доля залишається під питанням…

20 вересня 2001 року був прийнятий Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб». Так з’явився Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (скорочено – ФГВФО). Спочатку гарантована сума становила всього 500 грн. Згодом вона була збільшена до 3 000 грн., а потім – до 5 000 грн. Восени 2008 року ця сума становила вже 50 000 грн., але на момент початку кризи спеціальним Законом від 31.12.2009 р. «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» була збільшена в три рази – до 150 000 грн.

Але справа в тому, що згідно з нормою Закону, зміни, а саме зміна суми гарантування з 50 000 до 150 000 грн. буде діяти до 1 січня 2011 року. А це може значити, що з цього часу сума, гарантована Фондом, буде знову становити тільки 50 000 грн., якщо, звісно, до того часу ВРУ не будуть внесені відповідні зміни в Закон та дія норми не буде пролонгована.

Виходячи з того, що криза ще не скінчилась і продовжує впливати на економіку країни, можна передбачити, що сума 150 000 грн., скоріше за все, залишиться гарантованою. Однак, враховуючи кількість «проблемних» вкладників, яким можливо буде необхідно відшкодовувати вклади, є вірогідність, що гарантована сума зменшиться до 50 тис. грн.

Нагадаємо, що загальна сума коштів, акумульованих фондом, станом на 1 березня 2010 року становила 3 млрд. 966 млн. грн., тоді як депозити населення тільки в банку «Надра» - 9,5 млрд. грн.

У випадку з клієнтами банків, яким ФГВФО сьогодні виплачує компенсацію – вони не попадуть під дію цього Закону, навіть якщо виплати не будуть здійсненні в повній мірі до 1 січня 2011 року (в даному випадку, закон не має зворотної сили).

Клієнти проблемних банків, доля яких ще не вирішена (Надра, Родовід), повинні дочекатись рішення уряду відносно можливої докапіталізації або ж ліквідації. Тільки у випадку ліквідації банку, буде вирішено питання про розміри виплат з Фонду гарантування вкладів. Саму на дату такого рішення потрібно буде дивитись та на дію відповідної норми ЗУ «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб».

Нелегкий вибір: зберегти або заробити?

Збираючись змусити працювати вільні кошти, важливо пам'ятати золоте правило вкладів: чим більший очікуваний прибуток, тим вищий ризик вкладника. Це правило працює і при виборі інвестиційних інструментів, і при визначенні конкретних умов вкладу.
Традиційно найбільш високі відсотки по депозитах пропонують кредитні спілки. Навіть зараз прибутковість по вкладах близько 22-27% в таких організаціях не рідкість. Але є і ризики для вкладника. Аби оцінити їх, досить переглянути підбірку новин по банкрутствах КС і відкликанням ліцензій по цих організаціях. Масові неплатежі по кредитах і необережні дії керівництва призвели до краху дуже багатьох кредитних спілок.
Багатьох інвесторів-початківців приваблює динамічно зростаюча ціна золотих злитків. Проте, збираючись купувати їх, не можна не врахувати різницю між курсом продажу золота і курсом купівлі, яку доведеться заплатити при продажі злитка. Розмір спреду залежить від розміру злитку. Чим менше металу – тим більша втрата. Таким чином, купуючи невеликий злиток з метою продати його через 6-8 місяців, прибуток може покрити лише різницю спреду. Проте в умовах кризи, при валютній і політичній нестабільності – саме золоті злитки можуть стати надійним притулком для збереження невеликого капіталу.
Окрім продажу металу, більшість банків пропонують так звані «металеві» депозити. Ризиковість цього вкладення зберігається на рівні звичайного депозиту, а при курсовому зростанні вартості золота прибуток може порівнятися з більш ризиковими вкладеннями, тим паче, що різниця між вартістю купівлі і продажу в даному випадку значно нижча.
Одним з найнадійніших варіантів завжди вважався банківський депозит. Але, на жаль, прибуток від такого вкладу невеликий, а його очікування розтягується на багато місяців. Звична ставка, 14-18% в гривні, навряд чи забезпечить відчутний заробіток, оскільки прибуток «з'їдає» інфляція. Лише цього року по оцінкам Всесвітнього банку цей показник складе близько 11%.
Що стосується надійності, тут теж є свої нюанси. Теоретично, банківський депозит фізичної особи в гривні або у валюті – єдиний вид вкладів, який дозволяє в разі чого розраховувати на компенсацію з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Проте, аби вкладники могли скористатися цією можливістю, банк повинен оголосити про свою ліквідацію, а виплати починаються лише після офіційного призначення ліквідатора. Як показав досвід вкладників Надра і Родовід, навіть в критичному стані фінустанови не квапляться ліквідовуватися, в результаті вкладники не мають достатніх підстав отримати компенсації з резервів Фонду. Відповідаючи на претензії громадян, представники стягуючих банків підкреслюють, що не відмовляють в поверненні депозитів, а лише просять підписати угоду, за якою вклад перекладається на картковий рахунок і клієнт може знімати щодня досить обмежену суму і лише за умови, що в банкоматі є готівка.
Обнадіює лише те, що переважна більшість банків впоралися з управлінням під час кризи і зараз відчувають себе впевненіше.