Країна ломбардів

Ринок не терпить порожнечі. Якщо відсутні пропозиції по споживчому кредитуванню, то розвиваються альтернативні продукти. Класична модель розквіту ломбардів, бізнесу настільки непомітного в періоди стабільності та процвітання банків, і що став по істині популярним в часи кризи. Деякі ломбарди вже стали національними мережами, що працюють цілодобово. Ні один банк на сьогоднішній день не має такого режиму роботи, тим більше в повному форматі послуг – заявка на кредит, оцінка та видача позик. Більш того, стандартний набір інструментів застави ломбардів було розширено з дорогоцінних металів до автомобілів та нерухомості. Ріст ломбардного кредитування відбувається по геометричній прогресії.

Сутність ломбарду близька банковим установам. Це – спеціалізована фінансова, чи точніше кредитна установа, що видає короткострокові позики під заставу особистого майна позичальника. Ліцензування є обов’язковим. Намагаючись відповісти на питання «Чому?», виникає дві прості відповіді. Тому що швидко та гроші одразу! Дійсно, оцінка предмету застави може займати від 15 хвилин до одного дня. І поряд в касі можливо одразу отримати заявлену суму. І все! Простота – запорука успіху. І це з урахуванням паузи в кредитуванні з боку банків. До цього можливо додати, що стандартом є кредитування під заставу дорогоцінних металів, вартість яких до останнього часу демонструвала впевнений ріст на світових ринках (наприклад, ціна золота досягала 1384 долара за унцію – історичний максимум). По суті, ломбарди в період відсутності конкуренції з боку банків досягли свого піку. Але ми в найближчий час станемо свідками згортання ломбардного кредитування, припускаю, десь на 50% .

По-перше, з другого півріччя цього року банки почали активно пропонувати свої кредитні продукти, які не дивлячись на високий процент, суттєво нижчий ломбардної застави. Плюс терміни – від півріччя до п’яти років ( в деяких випадках), а також універсальність кредитів, які можуть собі дозволити банки.

По-друге, вартість золота. Корекція вартості в 10% може досить серйозно заморозити активи ломбардів, у яких по різним оцінкам і так залишається до 40% не викупленої застави!

Розподіл сил на страховому ринку

В Україні склалася ситуація, при якій споживач фінансових послуг, в першу чергу страхових, не може самостійно зробити правильні висновки про розподіл сил на ринку страхування. Виною тому – не лише сумнівні рейтинги, але і велика кількість неринкових страхових компаній. Неринковими я називаю дві категорії страховиків. Перші – це СК, основне призначення яких зовсім не в наданні страхових послуг населенню або підприємствам. Вони спочатку створювалися для участі у фінансових схемах, головним чином, пов'язаних з легалізацією коштів. Друга категорія неринкових страховиків – це компанії, тісно пов'язані зі структурами, що примушують своїх клієнтів купувати поліси у компаній-партнерів. Я маю на увазі страховиків, що співробітничають з різними охоронними структурами, державними установами, органами, що відповідають за пожежну безпеку.
Неважко здогадатися, що обороти деяких страховиків неринкового походження досить великі, а їх коливання ніяк не залежать від споживчих настроїв цільової аудиторії. Тому якщо будувати рейтинг учасників ринку страхування по формальних ознаках, наприклад, по обороту, капіталізації або числу клієнтів, то в першу двадцятку попадуть деякі з подібних організацій. Якщо ми додамо до цього «похибки вимірювань», пов'язані з штучним підтягуванням компаній на більш престижні місця, отримаємо не просто спотворену картину ринку, а вельми небезпечний список, здатний ввести в оману недосвідченого споживача.
Передбачаючи неспроможність більшості рейтингів, багато страхувальників довіряються як би перевіреним брендам, тобто широко відомим, часто великим компаніям, що давно існують на ринку. Цю тактику можна було б вважати сповна розумною, коли б не одна обставина. Річ у тому, що криза змусила багато СК переглянути тарифну політику, внаслідок чого на ринку почалися своєрідні перегони низьких відсотків. Дійшло до того, що в погоні за новими клієнтами і страховими преміями, учасники ринку, у тому числі і найбільші компанії, масово продавали поліси по невигідним для себе тарифам, що призвело до значного розширення портфеля відповідальності по відношенню до доходів компанії. У такій ситуації, коли справа доходить до виплат, співробітники СК докладають всі зусилля аби уникнути страхових виплат своїм клієнтам або ж максимально зменшити їх розмір. Велика вірогідність, що за рекламними гаслами відомих брендів ховається справжня війна у відділах врегулювання збитків, куди доводиться звертатися страхувальникам після настання страхового випадку.
Слід зазначити, що Держфінпослуг теж не дуже допомагає споживачам в нелегкій справі вибору страхової компанії. У відкритому доступі немає інформації про кількість скарг, що надходять до Держфінпослуг на ту або іншу СК. Замість інформування громадян про реальне положення справ, голова Держфінпослуг, Василь Волга, не втомлюється говорити про необхідність підвищення порогу виходу на ринок страхових компаній. Мабуть, це необхідний захід, проте цілком імовірно, що підвищення порогу навряд чи відіб'ється на діяльності неринкових компаній і флагманів ринку. Зате страховикам середнього рівня, саме тим, хто готовий насправді боротися за довіру клієнта, стане складніше. Але ж може виявитися, що саме такі компанії найсумлінніше виконують свої зобов'язання перед споживачами.

Третейський суд, як альтернатива державного суду.

Третейський суд – це суд посередників, по суті, недержавний суд. Взагалі існує думка, що «суд посередників, приватних осіб, передував суду суспільної влади». Третейський розгляд різних спірних і конфліктних ситуацій між людьми існував в державах давнього Сходу, в Римській імперії і Греції.

В даний час, третейське судочинство або арбітраж регулюється Законом України «Про третейські суди». Третейський суд – це недержавний незалежний орган, створений в установленому порядку для вирішення суперечок, що виникають при цивільних і господарських правовідносинах між фізичними і юридичними особами. Основна і головна відмінність від державного суду – це згода на розгляд суперечок в конкретному третейському суді обох сторін. З цією метою сторони прописують в своїх договірних зобов'язаннях відповідні пункти.

Третейські суди, згідно чинного законодавства, не можуть розглядати суперечки по нормативно-правових актах, державній таємниці, державних потребах, платоспроможності боржника або банкротстві, одна із сторін – нерезидент або держава, шлюборозлучним процесам. З врахуванням завантаження державної судової машини, вирішення господарських суперечок через третейський арбітраж виглядає дуже привабливо. Особливо, якщо врахувати що:

• Терміни по вирішенню не виходять за рамки двох календарних місяців, тобто швидкість погашення конфлікту;
• В більшості випадків відсутнє мито за розгляд справи, лише фіксована ставка, тобто фінансова доступність;
• Звернення до третейського суду призупиняє закінчення строку позовної давності;
• Рішення судів мають обов'язкову юридичну силу і забезпечуються примусовою силою держави на підставі Законів України «Про виконавче впровадження» і «Про виконавчу державну службу». Не дивлячись на аргументи багатьох юристів, вирішення третейського суду не оскаржаться по суті, а лише по процесуальних підставах, перелік яких приведений в ст.51 Закону «Про третейські суди» і дуже обмежений. За статистикою третейського суду при АУБ, лише 1% рішень було оскаржено відповідачами в державних судах.
• Рішення суду – остаточне.
• Як правило, третейські арбітражі створюються при профільних громадських організаціях, асоціаціях, торговельно-промислових палатах, та інших, що окрім авторитетності додає глибину знань, притаманного конкретним вузькоспеціалізованим арбітражам;
• Окрім всього іншого, вирішення третейського арбітражу по міжнародних суперечках дійсні і за кордоном, згідно Нью-Йоркської Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, до якої приєдналася Україна з іншими 120-ма країнами.

В наш час в Україні вже діє більше 300 третейських судів, що свідчить про можливу популярність альтернативного механізму вирішення суперечок. І, не дивлячись на недоробки або нестикування в законодавчому полі, арбітражний розгляд займе свою нішу, і не викликатиме нарікань на справедливість ухвал, що виносяться.