Плани на приватизацію 2016 року

За своїми розмірами державний сектор України є одним із найбільших у Європі. У нас функціонує більше 4000 суб’єктів господарювання державної частки.

У 2015 році Кабінет міністрів затвердив перелік об’єктів державної власності, що підлягають приватизації (постанова Кабінету міністрів №271 від 12 травня 2015 року). За пропозиціями уповноважених органів управління до переліку було включено понад 300 державних об'єктів, які підлягають приватизації.

Зокрема підпадають під приватизацію підприємства добувної промисловості, енергетичної та нафтогазової, транспортної та будівельної галузей, сільського господарства, а також хімічної промисловості.

Однак, з огляду на досвід країн Організації економічного співробітництва та розвитку, процес приватизації зазвичай проходить доволі поступово. Наприклад, Іспанія здійснювала продаж державних підприємств майже 20 років. Реалізація програми приватизації в Канаді почалася у 1985 р. і триває до сьогоднішнього дня, при цьому до 1997 року було приватизовано лише 26 державних підприємств. У Великобританії команді Маргарет Тетчер за 10 років вдалося продати тільки 20 державних підприємств, у Мексиці за 6 років було приватизовано 150 компаній. Польща за весь приватизаційний період змогла зменшити частку державних підприємств до 70 компаній, тоді як на початку їх було 8453.

Але мабуть суттєва відмінність України в тому, що ми змушені продавати підприємства по демпінговій ціні 0,68 млрд дол. США за 300 підприємств. Тут грають роль і військовий конфлікт на Сході країни, й економічна криза, наслідком якої є необхідність шукати додаткові джерела доходів до державного бюджету.

Найбільш успішний досвід продажу державних компаній, що прямо вплинув практично на всі країни світу, належить Великобританії. Вона розпочала цей процес ще у 1979 році. Приватизація охопила такі великі компанії, як British Airways, British Gas, British Petroleum, British Steel, а також підприємства комунального господарства. Програма з приватизації тривала до 1995 року і принесла державі 134 млрд дол. У результаті великомасштабної британської приватизації розміри державного сектора скоротилися на 2/3. При цьому, Великобританія збільшила кількість індивідуальних акціонерів з 4 млн осіб у 1983 році до майже 10 млн у 1995 р.

Показовою була стратегія уряду Тетчер, яка передбачала створення доступних акцій для дрібних акціонерів. Це дозволило розповсюджувати їх серед населення, що також сприяло наступному сприятливому психологічному клімату для подальших емісій. Таким чином, наприклад, акції компанії British Telecom були продані майже двом мільйонам осіб, у тому числі 200 тисячам співробітникам самої компанії.

Це дуже актуально для України, де в умовах кризи банківського сектора фізичні особи втратили останню можливість пасивних інвестицій у формі депозитів. Таким чином могли б з’являтися нові інвестиційні інструменти.

Питання приватизації державних підприємств для України сьогодні вкрай актуальне. З одного боку, існуючі державні активи – це масштабне джерело корупції, оскільки більшість з них працюють в інтересах окремих бізнес-груп, з іншого боку, велика частка є просто збитковими. А наша держава, на жаль, немає грошей на їхній розвиток. Наприклад, збитки найбільших держкомпаній у 2014 році становили 101 млрд грн, у першому кварталі 2015 року – 9,7 мільярда гривень.

З метою попередження подальшого руйнування та занепаду підприємств потрібна передача новим власникам, які мотивовані в розвитку та прибутковості.
Для проведення якісної процедури приватизації державних підприємств в Україні вважаю за необхідне:

- врешті-решт проголосувати Верховною Радою законопроект №2319 про приватизацію державних підприємств, який 8 грудня 2015 у десятий раз не було проголосовано(!);

- врахувати досвід інших країн, зокрема Великобританії, у частині системи регулювання діяльності природних монополій у післяприватизаційний період, що включало ліцензування та контроль над цінами.

112.ua

Альтернатива державній судовій системі або як захистити споживача від фінансової установи?

На сьогодні в Україні відсутні органи досудового врегулювання спорів між фінансовими установами та споживачами. Хоча такі органи функціонують у всіх країнах ЄС та багатьох інших країнах світу. Створення інституту фінансового омбудсмена може стати доступною альтернативою державній судовій системі.

Фінансовий омбудсмен виступає посередником при виникненні конфліктних ситуацій між фінансовими інститутами (банки, кредитні спілки, страхові компанії) та громадянами. При цьому фінансовий омбудсмен не виконує контрольно-наглядові функції, однак, при систематичному порушенні прав клієнта він має право інформувати про це регулятора.

Комплексною програмою розвитку фінансового сектору України до 2020 року передбачається, що реалізація проекту по створенню фінансового омбудсмену, буде завершена до кінця червня 2016 року.

Функції фінансового омбудсмена в Україні будуть сфокусовано на розгляді звернень громадян, вирішенні спорів та узагальнені правозастосовної практики з метою виявлення системних проблем.

Механізм в дії такий. Перед зверненням до омбудсмена громадянин звертається до фінансової установи, до якої у нього є претензії. Протягом певного терміну – у різних країнах він становить від 10 днів до 8 тижнів – установа повинна дати відповідь. Якщо він не влаштовує клієнта, тоді він звертається до фінансового омбудсмена.

Максимальне обмеження по сумі спору складає близько 200 тис. грн. Для порівняння, у Європі такий поріг складає – 100 тис. євро, в Росії менше – 300 тис. рублів.

Рішення омбудсмену є обов’язковим, якщо сторони його приймають. У разі ж неприйняття право на судове розслідування зберігається за учасниками процесу. 

Як правило, використання механізмів альтернативного вирішення спорів підвищує довіру споживачів до ринку фінансових послуг, забезпечує пришвидшене та менш витратне розв'язання спорів, ніж це здійснюється у судовому порядку. За кордоном ці механізми популярні не тільки серед споживачів, але і серед надавачів фінансових послуг.

Передбачається, що процедура вирішення спору не буде перевищувати трьох місяців, що скоротить час розгляду справи мінімум на 50% від того терміну, який витрачається на це сьогодні. 

Запровадження фінансового омбудсмену також передбачає зменшення витрат фінансових установ на розгляд справ на 25% вже протягом першого року діяльності, а в подальшому на 50%.

Відповідно до зарубіжної практики, прозорість та довіра фінансовому омбудсмену сягає 40% підтримки серед споживачів фінпослуг. Цьому сприяє також і доступність цього сервісу. Звернення споживачів, як правило, безкоштовне, або здійснюються за мінімальну ціну. Крім того, в таких випадках відсутня потреба у сторони мати представника або адвоката.

Перевагою також є об’єктивне зниження навантаження на регуляторів та судову гілку влади. Компетентність спеціалістів фінансового інституту омбудсмену сприяє тому, що менше ніж 10% рішень оскаржуються в судах.

Українська модель фінансового омбудсмена буде складатись із 32 осіб, з яких 24 будуть безпосередньо займатись прийняттям та аналізом скарг. Як показує досвід інших країн, зазначена кількість осіб розглядає більше 5000 скарг на рік. При цьому, наприклад у Вірменії кількість скарг-звернень на рівні 4 тис/рік, у Великобританії понад 1,5 млн./рік.

Одним з принципових питань при створенні інституту фінансового омбудсмена стає вибір механізму його фінансування. Попередня приблизна оцінка бюджету по створенню фінансового  інституту в Україні – 10 млн. грн. Джерелами фінансування виступатиме ринок у відповідній пропорції та/або за кількістю поданих скарг, що є міжнародною практикою. Пропонується два види внесків: залежно від розміру активів станом на кінець попереднього року або залежно від кількості рішень фінансового омбудсмена, стороною яких є фінансова установа, за попередній квартал.  

Створення інститутів фінансового омбудсмена важливо тим, що фінансова грамотність, фінансова культура в країні буде підвищуватися, а практика, напрацьована омбудсменом, матиме значення для подальшого розвитку законодавчої системи.

reforms.in.ua

Міністерство соціальної політики України планує монетизувати пільги, зробивши всю соціальну допомогу виключно адресною

Монетизація пільг означає, що замість безкоштовних чи дешевих послуг пільговики отримують від держави гроші, які платитимуть за ці послуги на загальних підставах. Протягом шести років Міністерство соціальної політики України буде впроваджувати проект «Модернізація системи соціальної підтримки населення України», за сприяння Міжнародного банку реконструкції та розвитку, який погодився надати нашому Уряду позику в 300 млн доларів на його реалізацію.

Метою проекту є покращення результатів діяльності системи соціальної допомоги та соціальних послуг в Україні для малозабезпечених сімей. Реформа соціальних виплат буде базуватися на трьох принципах: ефективності, адресності та монетизації. На першому етапі реалізації мають бути ліквідовані всі неефективні пільги. Нараз їх точна кількість не відома.

В Україні більше 40 категорій громадян, які отримують пільги. За оцінками експертів для фінансування усіх пільг, передбачених чинним законодавством України, необхідна сума, що перевищує обсяг бюджетних коштів, які виділяються на фінансування зараз. За різними оцінками для надання усіх існуючих пільг державі потрібно від 180 до 500 млрд грн.

Варто зазначити, що певні кроки у напрямку реформування системи надання та обліку соціальних пільг вже зроблено. Наприклад, з 2003 року в Україні було запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП). У цьому реєстрі зафіксовано 13,2 млн. одержувачів пільг, 26 мільйонів посвідчень (тому що одна людина часто має право одночасно на різні категорії пільг).

Після усунення неефективних пільг уряд планує перейти до адресної допомоги і монетизованих пільг. З одного боку необхідно буде провести моніторинг за рівнем доходів людей, які претендують на пільги, а з іншого – об’єднати всі види допомоги в одну програму соціального захисту зі створення єдиної бази даних одержувачів.

В нашій країні вже були зроблені перші кроки у реалізації реформи з монетизації пільг. Наприклад, Львівська та Волинські області впроваджували пілотні проекти. Причому експеримент по монетизації всіх пільг з оплати електроенергії у Волинській області можна вважати успішним. Заборгованостей з виплат та оплати немає.

Ідея монетизації пільг перенесена в Україну з країн Європейського Союзу і США.

Доречі, Україна – єдина країна пострадянського простору, де найбільшою мірою збережено систему пільг, що сформувалася здебільшого за часів СРСР та у 1990-і роки. Інші країни колишнього СРСР, які також успадкували радянську систему пільг та привілеїв, врешті вдавалися до її скасування чи реформування – заміни пільг грошовими виплатами та/чи адресною допомогою.

Країни Прибалтики скасували пільги практично одразу після виходу зі складу СРСР. Білорусь, Киргизстан, і навіть Росія, вдалися до реформування системи пільг вже у 2000-х роках. При цьому мета і механізми реформування, попри певні спільні риси, а також наслідки реформи різнилися в різних країнах.

Перевагами переходу на систему монетизації пільг є те, що грошова виплата розраховується на норму послуги, а пільговик платитиме за фактичне її споживання. Монетизація пільг покращить фінансовий стан підприємств, які надають пільгові послуги, наприклад такі, як транспортні компанії.

Загалом же система монетизації сприятиме прозорості використання бюджетних коштів.

Законопроект 3555 - це вирішення проблем фінансового навантаження на українські підприємства

Підприємства зможуть реструктуризувати до 200 млрд грн. проблемної заборгованості, що становить близько чверті загальної заборгованості корпоративного сектору України.

Коли економіка згортається, то закономірним наслідком є – криза тотальних взаємних неплатежів. Законопроект №3555 «Про фінансову реструктуризацію» включений до порядку денного третьої сесії Верховної Ради і направлений на те, щоб розмотати цей платіжний клубок.

Основна задача законопроекту, якщо компанія-боржник є потенційно життєздатною (що має бути підтверджено звітом незалежного експерта) — можливість уникнення ризику банкрутства та повернення до стабільної діяльності.

Кредиторами такої компанії-боржника можуть бути, як банки України, так і ФГВФО, а також звичайні контрагенти.

Результатами реструктуризації можуть бути:

· Перегляд строків погашення, розміру процентних ставок чи інших умов кредитного договору;

· Надання нового фінансування боржнику;

· Списання частини боргу;

· Зміна структури корпоративного управління боржника;

· Вжиття інших заходів, погоджених сторонами.

Така практика широко використовувалась у світі країнами, які пройшли через кризи корпоративного боргу: Великобританія, Австрія, Угорщина, Туреччина.

Український законопроект розроблено за участю експертів Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку. За основу законопроекту №3555 було взято успішний «Стамбульський підхід» (Istanbul Approach), яким скористалася Туреччина після глибокої фінансової кризи 2000-2001 років і який прописаний у турецькому законі «Про реструктуризацію заборгованості фінансового сектору і змін до деяких законодавчих актів» від 31 січня 2002 року.

Туреччина дозволила компаніям, які не могли оплатити свої борги перед банками та іншими фінансовими установами, у зв'язку з економічною кризою 2001 року, реструктурувати борги за кредитами і при необхідності, надавали додатковий ресурс боржнику.

«Стамбульський підхід» був застосований протягом 2002-2005 рр. За цей період було реструктуризовано борги 322 компаній, 221 з яких були великими. Сума реструктуризованих боргівстаном на кінець 2002 року становила близько 16% від загального обсягу виданих кредитів в країні.

Сьогодні, фактично ми створюємо такі ж можливості на внутрішньому українському ринку по реструктуризації, які є в міжнародному праві, аналогічно яким нещодавно скористалася Україна при реструктуризації своїх зовнішніх зобов’язань.

Для підприємств це вирішення проблеми платоспроможності. Вони матимуть шанс повернутись до успішної економічної діяльності, а для громадян – це збереження робочих місць підприємствами, які виграли від реструктуризації.