Не треба нас «лікувати»

30 липня 2012 року в Україні закінчився перший етап обмеження можливостей рекламування ліків. З цієї дати офіційно набрав чинності наказ МОЗ України №422 від 06.06.2012 р., що встановлює  критерії для визначення лікарських засобів, рекламування яких заборонено. Зокрема, до таких віднесені препарати, які можуть викликати звикання, або в склад яких входять наркотичні речовини, а також ліки, призначені виключно для вживання дітьми до 12 років чи вагітними жінками. Крім того, не можна рекламувати ліки від туберкульозу, венеричних захворювань, інших особливо небезпечних хвороб, а також засобів від ожиріння, безсоння і т.ін.

Без цих критеріїв була неможлива реалізація положень закону про посилення контролю за обігом лікарських засобів (№4196 від 20.12.2011 р.). До цього часу законом «Про рекламу» дозволялося розповсюджувати рекламу безрецептурних препаратів у будь-який спосіб, а рецептурних – шляхом розміщення в спеціалізованих виданнях для медиків, а також на семінарах, конференціях, симпозіумах на медичну тематику. Але тепер навіть безрецептурний препарат може попасти під рекламні обмеження, якщо попаде до переліку заборонених до рекламування засобів (зараз розробляється).

Власне, ініціатори закону №4196 одразу пропонували заборонити рекламу будь-яких медикаментів, але ці норми було пом’якшено в остаточній редакції документу.

Основний аргумент прихильників заборони реклами ліків – необхідність покласти край самолікуванню українців.

На Заході давно зрозуміли, що жорсткими заборонами проблему самолікування громадян не вирішити. Особливо в епоху бурхливого розвитку інформаційних технологій та засобів зв’язку. Наприклад, в 2011 р. 57% інтернет-користувачів у світі спочатку зверталися до онлайн-ресурсів, а вже потім – до лікарів чи своїх родичів і знайомих.

Тому вибираючи між повною забороною реклами (і повної залежності пацієнтів від вибору, нав’язаного лікарями та фармацевтами) та жорстким контролем і обмеженням реклами медпрепаратів Захід обирає останнє. В Австрії, Бельгії, Германії та ін. вже діють Кодекси по обмеженню медичної реклами забороняють застосування «чудодійних» формулювань, а не рекламу як таку для без рецептурних препаратів. У США вже майже 15 років дозволена медична реклама, але її зміст жорстко відслідковують Управління контролю за харчовими та лікарськими засобами (FDA, для рецептурних засобів)  та Федеральна торгова палата США (FTC, для безрецептурних).

У безперспективності повної заборони реклами ліків (так само, як пропонується в Україні) вже змогли переконатися в Азербайджані. За три роки заборони (з кінця 2006 р.) об’єми продажу безрецептурних ліків впали майже в 2,5 рази. Це скорочення фармацевти компенсували підвищенням середньої вартості однієї упаковки ліків (в середньому на 70% щорічно). Тому вже в червні 2010 р. рекламу ліків знову дозволили, як наслідок зниження ціни на 31%.

І депутатам, які вже восени будуть розглядати урядовий законопроект, варто про це пам’ятати. Звісно, якщо вони не мають на меті налякати фармацевтів, щоб ті перед виборами розкрили гаманці на лобіювання поправок, які нівелюють можливу тотальну заборону реклами ліків.

Відпустка без податків

Нова система сплати єдиного податку дозволяє зекономити тим підприємцям, які не мають найманих працівників. Довгий час фізособи-спрощенці не мали права піти у відпустку, або взяти лікарняний без сплати єдиного податку за період, на який припадав час їхнього відпочинку або хвороби. Хоча фактично вони не могли отримувати відповідний дохід, на відміну від найманих працівників, чий «простій» оплачує роботодавець.

Зараз Податковий Кодекс України передбачає таку можливість для платників єдиного податку першої та другої груп (ті які не мають найманих працівників). Згідно із п.295.5 ПКУ, такий підприємець раз на рік звільняється від сплати податку за один календарний місяць (відпустка). А також на період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів. Платникам третьої групи подібне звільнення від податку не потрібне, бо вони розраховують суму єдиного податку від фактично отриманого доходу за звітний період. Тобто: немає доходу – немає податку.

Важливо пам’ятати, що відпустка може тривати саме протягом календарного місяця, тобто з 1 по 31 число (наприклад, серпня), а не з 5-го числа одного місяця по 5-те іншого. Звісно, про період відпустки треба попередити податківців, написавши відповідну заяву у довільній формі (пп.298.3.2). Деякі інспекції вже розмістили на своїх сайтах зразки подібних звернень. Хоча законодавство не встановлює строків подання такої заяви, варто зробити це заздалегідь.

Зрозуміло, що хворобу передбачити неможливо, тому заяву про терміни тимчасової втрати працездатності (з обов'язковим доданням копії лікарняного) потрібно подавати одразу ж після одужання. Оскільки строки лікування рідко збігаються зі строками подачі податкової звітності, можливі непорозуміння із податківцями стосовно місяця, за який можна не сплачувати податок (наприклад, якщо лікування тривало 40-50 днів). Тим паче, що відповідних роз’яснень ДПСУ поки що немає.

Так само не відомо, як правильно вчинити, коли єдиний податок вже був сплачений авансом. Пунктом 295.6 ПКУ встановлено, що сплачені суми податку підлягають зарахуванню у рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку. Податковий кодекс передбачає можливість зарахування цих коштів в майбутніх періодах. Але чи треба оформлювати «перекидання» податку із одного місяця на інший окремою заявою, чи достатньо вказати про це в заяві на відпустку буде повністю залежати від позиції податківців на місцях. Тому всі ці питання варто з’ясувати у «своїй» податковій.

Не слід також забувати про те, що звільнення від сплати податку не відміняє подачу звітності за відповідний період а також не впливає на сплату інших платежів. Наприклад Пенсійний фонд у листі № 7619/03-30 від 2 квітня 2012 р. прямо вказує на обов’язок підприємців по сплаті єдиного соцвнеску, оскільки на період відпустки чи хвороби вони лишаються платниками єдиного податку, а закон про ЄСВ не передбачає пільг, подібних до податкових.

 Дещо полегшують ситуацію нещодавні зміни, внесені до ПКУ (Закон № 4834-VI, діє  з 01.07.2012 р.) які відміняють можливі санкції за порушення порядку розрахунку та сплати єдиного податку до кінця 2012 року.