Принцип Акцепту

Ні для кого не секрет, що в сучасній Україні досить складно вести бізнес через цілу низку установлених державою бюрократичних перешкод та високий рівень корупції. Саме через це Україна не може вийти на відповідний рівень економічного розвитку, оскільки українському бізнесу важко працювати, не те щоб розвиватися, а іноземні інвестори взагалі не бажають заходити на ринки країн з непрозорими «правилами гри».
Ситуацію, яка слалась в країні можна виправити тільки шляхом прийняття закону, який значно спростив би процедуру отримання різного роду дозволів та право установчих документів. За основу такого проекту пропоную взяти принцип Акцепту. Тобто принцип мовчазної згоди уповноважених державних органів та посадових осіб на здійснення певних дій, в межах своєї діяльності суб’єктом господарювання по спливу встановленого строку після звернення суб’єкта господарювання до уповноважених державних органів чи посадових осіб.
На законодавчому рівні, для всіх процедур отримання дозволів та отримання право установчих документів, необхідно встановити у відкритому доступі, прозорі, зрозумілі, чіткі умови, виконання чи дотримання яких необхідно для отримання відповідного дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу та чітко визначити строк розгляду звернення про надання дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу. Паралельно повинен бути встановлений чіткий перелік підстав відмови у видачі ліцензій, договорів чи інших правовстановлюючих документів.
Для отримання дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу фізична особа - підприємець чи інший суб’єкт господарювання звертається із заявою до відповідного уповноваженого державного органу чи посадової особи особисто чи через представника, до заяви додає всі необхідні (перелік яких чітко визначений) документи. Протягом встановленого законом періоду (наприклад10-30 днів), уповноважений державний орган чи посадова особа розглядає цю заяву і або видає заявнику відповідний дозвіл, ліцензію чи інший правовстановлюючий документ, або вмотивовану відмову у видачі необхідного документу, і тільки з підстав, які чітко визначені. Якщо протягом встановленого законом періоду уповноваженим державним органом чи посадовою особою не було  видано заявнику відповідного дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу, або вмотивованої відмови видачі необхідного документу, і тільки з підстав, які чітко визначені, то з наступного дня закінчення встановленого законом періоду для розгляду такої заяви, вимога фізичної особи - підприємця чи іншого суб’єкту господарювання вважається акцептованою, тобто, вважається, що уповноважений державний орган чи посадова особа надає мовчазну згоду на діяльність суб’єкта господарювання без документа, за отриманням якого суб’єкт господарювання звертався, і така діяльність вважається законною. В подальшому видача заявнику відповідного дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу заявнику покладається на того, до кого він звертався із заявою про отримання вказаного документу.
Паралельно необхідно законодавчо встановити відповідальність для уповноваженого державного органу чи посадової особи за безпідставну відмову чи відмову з формальних причин у видачі необхідного документу. При цьому для державних органів відповідальність повинна встановлюватись майнова, в розмірі збитків суб’єкта господарювання, які йому були завдані такою незаконною відмовою, а для посадових осіб встановити адміністративну і в окремих випадках кримінальну відповідальність за таку відмову.
Впроваджений принцип Акцепту на законодавчому рівні значно знизить рівень корупції і поліпшить інвестиційний клімат.

Що заважає здешевленню бензину?

За рішенням експертно-аналітичної групи (ЕАГ) з питань функціонування ринку нафтопродуктів при Кабінеті міністрів України з 15 травня ціни на пальне вже мали б впасти на 10 копійок за літр. А до кінця місяця ціни на бензини мають знизитися на 40 коп./л, на дизпаливо – 30 коп./л. Такі оптимістичні плани в Міненерговугілля будують на основі інформації про нагромаджені в країні за останній час запаси палива і тенденції до зниження цін на європейських ринках та у США. Наприклад, в першій декаді травня в США нафтопродукти подешевшали до мінімуму останніх трьох місяців - $3,75 за галон або близько $1 за літр. Відносно лютневих максимумів на торгах у Нью-Йорку вартість нафти на початку травня впала вже на 14%.
Проте, цінники на заправках великих мереж АЗС України поки що показують зниження вартості палива не більше ніж на 5 коп., а середні ціни на бензин зовсім не змінилися. По даним на 26 травня, літр А-80 коштував 10,36 грн, А-95 – 11,30 грн, А-95+ - 12,06 грн, ДП – 10,25 грн. Власники АЗС кивають на оптовиків, які, мовляв, тримають ціну. Власне виробництво забезпечує ледве один НПЗ, а перелік імпортерів палива змінюється кожного місяця і домовлятися державі просто нема з ким. На самих АЗС зниження цін можуть бути різними, в залежності з наявним рівнем квітневих запасів палива (які були придбані по високій ціні).
Як бачимо, вимоги ЕАГ знизити ціну з конкретної дати на конкретну суму вже самі по собі безпідставні, так само як і економічні розрахунки чиновників. Скажімо, вже два роки урядові експерти встановлюють для бензину ціновий коридор, який майже нічого не має спільного із реаліями ринку. Тому не дивно, що на нього ніхто вже давно не звертає уваги.
Але не можна казати, що власники АЗС не зацікавлені у зниженні цін, бо цей бізнес працює з обороту, а внаслідок подорожчання в березні-квітні продажі палива вже впали на 15% у порівнянні із минулорічними показниками. Якраз на зменшення вартості пального розрахований урядовий законопроект (№10379 від 23.04.12 р., прийнято в цілому 15 травня), який вводить так звану плаваючу ставку акцизного збору. До кінця року діючі акцизи на нафтопродукти приймаються як базові. До базової ставки  кожної декади будуть додавати або віднімати (в залежності від середньої вартості нафти марки Brent на біржі ICE за попередню декаду) коригувальну суму. Ця сума не може перевищувати 50% базової ставки, а її застосування має підвищувати акциз у разі зниження цін на нафту і навпаки.
На жаль, зміст прийнятого закону розходиться із заявленими цілями. Бо фактично зниження суми акцизів може відбутися лише при умові перевищення ціни нафти позначки у $125 за барель. В усіх інших випадках акциз або зростає, або залишається на нинішньому рівні. Відповідно, ціна палива в Україні, як мінімум залишиться такою самою, а при подорожчанні нафти – знову почне зростати.
Акциз на паливо – це засіб зменшення впливу коливання світових цін, природа яких часто є спекулятивною. Тобто у разі спекулятивного підняття цін на нафту держава має нівелювати вплив цих коливань для стимулювання попиту. В Україні ж роздрібний ринок прив’язали до біржових спекуляцій. Справа в тому, що подекадне коригування акцизу не дозволить учасникам ринку вчасно планувати свої закупки та й всю свою діяльність в цілому. Міняти ставки треба не частіше чим раз у місяць або навіть квартал. Крім того, у держави з’являється спокуса затримувати партії нафтопродуктів з метою отримання більш високої суми акцизу. Таким чином, пересічні українці взагалі можуть не дочекатися здешевлення палива.
           Між тим, якщо уряд насправді хоче знизити ціни на пальне, це можна зробити, перерозподіливши податкове навантаження на нафтодобувні компанії, щоб за рахунок оподаткування надприбутків можна було б забезпечити більш низьку ціну кінцевого продукту. Крім того, не варто забувати, що біля чверті ринку палива в Україні – це неякісний та сфальсифікований продукт. Тому лише за рахунок постійного контролю якості палива відповідними державними органами можна було би значно підвищити доходи бюджету за рахунок легалізації ринку. Ці додаткові надходження можна було би використати для компенсації втрат бюджету від зниження податків на пальне.

Куди пливе молочна галузь України

Травневі закупівельні ціни на молоко в Україні впали до рекордно низьких позначок, продовжуючи тенденцію, що склалася ще на початку року. Лише за попередній місяць молочна сировина подешевшала на 5-7% в залежності від сорту. Зараз підприємства переробники готові платити господарствам по 2,7-3,2 грн за літр сирого молока, а населенню – не більше ніж 1,7-2,0 грн/кг. В результати фермери вимушені продавати свій товар на межі собівартості (2-2,1 грн/л.).

Особливо різко (на 1-1,5 грн/л) ціни впали після того, як Росія у лютому заборонила імпорт українських сирів. Далі тиск на ціни посилило сезонне збільшення надоїв на початку весни. Здавалося б, зниження цін на сировину мало би здешевити кінцевий продукт на радість пересічним споживачам. Але вони ніяк не відчули прогнозованого падіння цін на 15-20%, якщо не брати до уваги короткий період зниження на 5-7% цін на тверді сири в березні, коли виробники розпродавали надлишки продукції, що не знайшла збуту в Росії. Втративши близько $30 млн від скорочення на третину експорту сирів, виробники скоригували плани подальшого їх виробництва та частково переорієнтувалися на випуск сухого молока та вершкового масла.

Свої втрати молочники вирішили компенсувати за рахунок збільшення маржі при закупівлі більш дешевої сировини (50-60% собівартості) та продажу готової продукції за старими цінами. Ситуацією скористалися навіть ті підприємства, які працюють лише на внутрішньому ринку країни. В результаті склалася парадоксальна ситуація – при найнижчій в світі ціні на сире молоко в Україні чи не найвищі в світі ціни на молокопродукти. Судіть самі: при закупівельній ціні у 2 грн літр молока у роздрібній торгівлі вже коштує 8-10 грн., не кажучи вже про інші товари, де сума «доданої вартості» значно вища (сири, йогурти та ін.). До речі, формальне зняття Росією ембарго на українські сири ніяк не вплинуло на цю ситуацію.

Наразі переробні підприємства виправдовуються несприятливою світовою кон’юнктурою. Дійсно, перевиробництво молока в світі знизило його вартість на світових біржах (лише у квітні сухе молоко  подешевшало з $3,7 тис. до $3,3 тис. за тону). А згідно із прогнозом продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), в 2012 році світове виробництво молока виросте ще на 2,7%, до 750 млн т., із яких приблизно 52,7 млн т. піде на експорт. В таких умовах молочники наполягають, що виробництво може бути рентабельним лише при ціні на сировину в межах 1,5-1,8 грн за літр.

Але селяни не стануть тримати молочну худобу собі у збиток. Низькі ціни на молоко в Криму та Херсонській області вже призвели до масового вирізання худоби. Якщо ця тенденція збережеться, Україна замість обіцяного урядом збільшення м'ясо-молочного виробництва вкотре зіткнеться з дефіцитом цих продуктів. На жаль, всі спроби влади зарадити цьому не принесли успіху.

Не допомагають ані підписані меморандуми між урядом та переробними підприємствами про фіксацію закупівельних цін на сприятливому для аграріїв рівні ані обіцянки держзакупівель сухого молока (11,806 тис. т.) та вершкового масла (5,512 тис. т.) Аграрним фондом. Меморандуми молочники не виконують, а обіцянкам закупівель більше не вірять, бо минулого року Аграрний фонд купив значно менше того об’єму, який спочатку планувався. Не допомагають і штрафи Антимонопольного комітету, накладені наприклад, на підприємства Хмельницької області за цінову змову.

Врешті-решт, з’явився законопроект (№10443 від 10 травня 2012 р.), яким пропонується надати право Кабміну встановлювати мінімальні закупівельні ціни на молоко. Крім того, уряд розробив законопроект про відміну атестації виробництва молочних продуктів. Але поки ці зміни не стали законом, схоже, молочники не поступляться своїми доходами, тим паче, що держава демонструє свою готовність піти на поступки. Але щоб довести серйозність своїх намірів, держава мала би терміново почати закупки в Аграрний фонд, хоча б у невеликих об’ємах.

В іншому випадку єдине, що може знизити роздрібні ціни – підвищення конкуренції з боку імпортних молокопродуктів, які внаслідок світового зниження цін будуть дешевшати. До речі, імпорт із Білорусі, де закупівельні ціни на молоко встановлює держава, за перший квартал цього року виріс у 3,2 рази (з 80 до 252 т.). Об’єми цих поставок поки що незначні, але все може швидко змінитися, зважаючи на те, що Україна знову дозволила імпорт молочної продукції із цієї країни.

Що заважає українським аграріям застрахуватися від сезонних ризиків?

Поки що в країні страхується не більше 3-7% сільськогосподарських земель. Справа в тому, що аграріїв відлякують висока вартість страхування та загальна недовіра до страховиків, обумовлена низькою якістю страхових послуг при високій ціні та незначними сумами виплат. В свою чергу, при неправильній оцінці ризиків агрострахування може стати згубним для страховика. Наприклад, за оцінками фахівців, всі види страхування озимих культур врожаю 2011 р. принесуть збитки, тому що осінь видалася дуже сухою, а морози вдарили в період, коли збіжжя ще не змогло окріпнути. Деяку надію на виправлення існуючої ситуації дає новий закон про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, який вступає в дію з 1 липня цього року. Цей документ фактично відновлює практику виділення державних коштів на підтримку агрострахування в Україні, що існувала в 2005-2008 роках. Розмір частки страхового платежу, яка підлягає компенсації, як і порядок її виплати визначається Кабміном. Але значною перепоною для такої підтримки може стати необхідність сплати аграріями повної суми по договору страхування і лише потім можна звернутися до держави за субсидією. Між тим у світі прийнята практика, коли фермери платять лише половину страхового внеску, а решту одразу ж компенсує держава. При виборі страховика найважливіші такі показники його роботи: доля власних коштів для виплат та чіткі умови виплат при умові настання страхового випадку. Зазвичай в Україні 30-40% виплат компанії беруть на себе, а інше – перестраховують за кордоном. Задачу ускладнює той факт, що таке страхування вимагає наявності спеціалістів, які можуть кваліфіковано оцінити можливі ризики, тобто добре знаються на агротехнологіях. Крім того, потрібна розгалужена структура філіалів, щоб на місці можна було оцінити поля та існуючі ризики, а також мати надійного партнера – перестрахувальника. Звісно, компанія може не самостійно перестраховувати ризики і залучати фахівців, а скористатися допомогою або Українського страхового сільськогосподарського Пулу, або компанії, яка вже має облігаторні договори із надійними перестрахувальниками. В такому випадку затрати на ведення справи будуть мінімальними, але і дохід буде нижчим, бо доведеться працювати із маржею страхового платежу та перестрахувальної премії. До того ж час прийняття рішень по прийняттю ризику буде максимальним. Тарифна політика різних компаній суттєво відрізняється при страхуванні сільгоспкультур. Розмір тарифу залежить, зокрема, від виду культури, вибраних ризиків, району розташування полів та терміну страхування. Вартість страховки може бути знижена у випадку відмінного фінансового стану агропідприємства, при наявності диверсифікації (вирощування культур у різних регіонах країни) та високого рівня застосовуваних технологій і керування компанією. Але таких клієнтів можна як то кажуть «порахувати на пальцях».

Чи допоможе гривні відміна бойкоту Євро-2012?

Ситуація в Україні вже стала предметом окремого розгляду у Європейському парламенті. Під час півторагодинної дискусії (дуже довго як для такого поважного органу) депутати намагалися з’ясувати, як далі вирішувати проблеми, що виникли між Україною та ЄС. Адже особливості відправлення правосуддя в нашій державі стали причиною призупинення ратифікації угоди про асоціацію України із Євросоюзом та закликів лідерів деяких країн бойкотувати проведення футбольного чемпіонату Євро-2012. Варто зазначити, що проти ізоляції України висловилися Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Естонія, Литва та Швейцарія. І хоча згодом стало ясно, що бойкоту як такого не буде (УЄФА офіційно спростувала можливість перенесення чемпіонату в іншу країну, а європейські чиновники заявили, що бойкот – особиста справа кожного політика як приватної особи), такий розвиток подій не може не вплинути на економічні показники країни. Наприклад, вже зараз представники туристичного та готельного бізнесу фіксують зменшення активності бронювання місць на період чемпіонату, хоча все мало би бути якраз навпаки. 100% наповненість туроператори гарантують лише для хостелів, тобто найдешевшого варіанту розміщення вболівальників. Не слід також забувати про те, що 13 із 16 команд учасників вибрали місцем свого базування Польщу. Все це знижує потенційні доходи країни від проведення фіналу футбольних змагань. До речі УЄФА вже прогнозує свої доходи від Євро-2012 на рівні EUR1,345 млрд, що на EUR6 млн менше ніж у 2008 році (тоді доходи зросли на 56% порівняно із чемпіонатом 2004 року). Союз європейських футбольних федерацій також констатує падіння доходів від продажу корпоративних пакетів для VIP-персон (EUR100 млн проти 155 млн у 2008 році). Якщо згадати, що замість EUR2 млрд видатків, запланованих у 2007 році, на проведення змагань вже витратили близько EUR13 млрд навіть оптимістичні прогнози НБУ по можливому доходу від чемпіонату в розмірі EUR1 млрд не вселяють оптимізму. Бо всі ці видатки навряд чи будуть компенсовані припливом валюти в країну, чия здатність обслуговувати зовнішні борги викликає сумніви у кредиторів. При замороженій співпраці з МВФ та неможливості розмістити євробонди Україна має виплатити в 2012 році $5,3 млрд по зовнішнім зобов’язанням, а з урахуванням внутрішніх боргів – $11,9 млрд. До того ж не треба забувати про можливий вихід Греції із єврозони, реальні наслідки якого не може передбачити ніхто, тим паче прорахувати вплив цих подій на ситуацію в нашій країні. В цьому світлі незрозумілою виглядає позиція НБУ, який продовжує скуповувати євровалюту, яка вже впала на міжнародних ринках до півторарічного мінімуму. Якщо євро в середньостроковій перспективі впаде до 1:1,1 із доларом, із резервів Нацбанку автоматично зникне чималенька сума (внаслідок їхньої переоцінки). Що звісно ніяк не додасть стабільності українській гривні.

Чому бізнесу не дають грошей

Президент України вимагає від голови Національного банку до 1 червня 2012 року вжити заходів для зниження вартості кредитів (і відповідно їх доступності для економічних суб’єктів) та ввести механізм ефективного впливу зміни рівня облікової ставки НБУ на вартість фінансових ресурсів. Але це нереально із такими макроекономічними показниками (див. попередню статтю). Тому сьогодні маємо слідуючу ситуацію. Якщо в 2011 р. вартість кредитів, наприклад, на поповнення оборотного капіталу малого та середнього бізнесу (МСБ) (в них є найбільша потреба), складала 14-16%, то в 2012 році мінімальна ставка 18-20% в гривні. В квітні середня реальна ставка по таким позикам складала 23,5%. Підприємствам вкрай важко отримати кошти на свій розвиток. Якщо великі компанії ще можуть дозволити собі кредитування бо мають цікаві банкам активи під заставу, то для МСБ взяти кредит майже неможливо. Звісно, зараз ситуація дещо краща ніж у 2009 році, коли банки припинили видачу нових позик, обслуговуючи лише вже існуючі кредитні лінії. Але в останні роки вимоги до позичальників стали значно суворіші. Якщо є дефіцит, то це і провокує ріст ставок по кредитам. Вартість кредитів для МСБ більша, ніж для великих корпоративних клієнтів (на 4-5%). Це пов’язано з найвищим рівнем проблемної заборгованості даної категорії позичальників (яка утворилася під час кризи), а також більш високими операційними витратами. Має значення і стан галузі, до якої належить позичальник. Наприклад, під час економічного спаду єдиним сектором, що демонстрував зростання, досить довго був сільсько-господарський. Але перевиробництво (овочів та цукру) і погані погодні умови (для озимих культур) загнали у скруту багатьох фермерів. Тому зараз банкірам значно цікавіші компанії харчової промисловості та торгівлі, зважаючи на швидкість обігу. Такий стан речей підкріплюється ще й стратегією банків в умовах дефіциту ліквідності видавати короткострокові кредити (до 12 місяців), до яких відносяться: овердрафти та мікрокредити. Тому в цьому році інвестиційне кредитування так і залишиться замороженим.

Стабілізація економічного становища України існує лише в уяві її уряду

За прогнозами аналітиків рейтингової агенції Standard & Poor's, поглиблення світової боргової кризи може викликати «класичний шторм» на кредитних ринках. Тобто, поява додаткових кризових чинників, які проявляться в одному часовому інтервалі. В такій ситуації, зважаючи на вже існуючі проблеми, урядам та центробанкам розвинутих країн може не вистачити потрібних ресурсів та гнучкості в їх перерозподілі. Майже одночасно з цим інша агенція – Fitch – знизила прогнозний ріст ВВП України в 2012 р. з 4% до 1,6%. Для порівняння: у 2011 р. ВВП зріс на 5,2%, а в 2010 р. – 4,2%. Зрозуміло, що таке сповільнення значно ускладнить банкам задачу посткризового відновлення. Втім, український уряд демонструє дивний оптимізм. Закладений у держбюджет показник росту ВВП на рівні 3,9% не переглянуто, попри те, що в першому кварталі 2012 р. цей показник знизився до 1,8% (в порівнянні з 5,4% за той же період 2011 року). Натомість чиновники стверджують, що планові показники будуть врешті решт досягнуті за рахунок майбутніх досягнень економіки. Цікаво, що ця упевненість базується на святій вірі в те, що Європа зможе уникнути глибокої рецесії, сповільнення економіки Росії припиниться, а в Україні будуть активно мобілізовані внутрішні ресурси, які зможуть компенсувати пригнічення зовнішнього попиту на вітчизняні товари. Наприклад, в НБУ тішаться фактом тимчасового зниження світових цін на нафту у квітні місяці (на 5-7% нижче пікових значень березня) та поступовим зростанням цін на метал – основну статтю українського експорту (з початку року на 5,4%). Але виконання держбюджету стає, навпаки, все більш проблемним. Наприклад, в квітні в загальний фонд потрапило лише 20,8 млрд грн, що лише на 1,3% більше аналогічного минулорічного показника. При тому, що в попередні місяці ріст бюджетних доходів фіксувався на позначці 14-16%. Теж саме стосується і показників платіжного балансу. Якщо в першому кварталі минулого року спостерігався профіцит у розмірі $1,1 млрд, то за три місяці 2012 р. зовнішня торгівля показала від’ємне значення у $569 млн. В першу чергу це пов’язано із зменшенням притоку іноземної валюти в першому кварталі 2012 р. (до $0,644 млрд порівняно із $2,424 млрд торік). Значною мірою «завдяки» тимчасовому припиненню співпраці з МВФ. Уряд намагається фінансувати цей дефіцит за рахунок продажу ОВДП, які вже влітку потрібно буде частково погашати. Звісно, що до виборів влада буде намагатися будь що підтримувати стабільність курсу гривні та стримувати інфляцію шляхом вилучення грошової маси, що в свою чергу буде і надалі стримувати розвиток української економіки. Адміністративно зменшуючи банківську ліквідність та придушуючи грошовий попит, уряд провокує дефіцит кредитних ресурсів і, відповідно, високі ставки по кредитам. При цьому питання росту виробництва залишається під сумнівом. А штучне стримування цін лише відтерміновує майбутнє падіння національної валюти. Негативні тенденції у динаміці платіжного балансу при девальваційних очікуваннях населення створюють додатковий попит громадян на іноземну валюту для потреб заощаджень. Україну класичний економічний шторм навряд чи омине. Але до нього треба готуватися, а не заплющувати очі на макроекономічні дисбаланси. Тому що заздалегідь прийняті міри не лише допоможуть легше його пережити, а й відкриють широкі перспективи для інвесторів з грошима після його закінчення. Наприклад, уряд міг би вже зараз почати впровадження відкритої фінансової моделі української економіки, відмовившись від численних адміністративних обмежень та максимально спростивши міжнародний рух капіталів.