Хто спонсор соціальних ініціатив Президента?

Додаткові гроші на реалізацію передвиборчих соціальних ініціатив президента та на утримання силових відомств і судів навряд чи будуть зібрані. Тому що їх ніде більше взяти. За два роки нищівного податкового тиску та митних «ноу-хау» більшість фінансових ресурсів громадян та підприємств було вичерпано. Так само як і можливості іноземних запозичень. При цьому банки майже не кредитували реальний бізнес, що неминуче призвело до сповільнення економіки. Про що свідчать сухі цифри статистики. Зростання реального ВВП скоротилося з 5,2% в 2011 р. до 3% в січні-лютому 2012 р., а об’єми промислового виробництва, відповідно, з 7,6% до 2% (у річному вимірі). В першому кварталі 2012 року в порівнянні із тим же періодом 2011 року виробництво зросло лише на 0,9%. І замість бажаного зростання економіки вже в другому кварталі ріст ВВП може впасти до нуля, а промисловість почне навіть деградувати. Наприклад, вже майже не росте переробна промисловість. До цього треба додати завершення будівельних робіт для Євро-2012, коли тисячі робітників будуть змушені шукати собі нову роботу, а потреби в матеріалах значно знизяться. Затверджені парламентом зміни до державного бюджету на 2012 рік (законопроект №10317) передбачають збільшення доходів казни на 33 млрд грн. Левову частку цих коштів, а саме – 21 млрд грн – мають забезпечити податкові надходження, зокрема збільшення обсягів ПДВ та податку на прибуток. Враховуючи, що ставки податків залишилися незмінними, додаткові кошти можна отримати лише за рахунок збільшення податкової бази. Так як економічного зростання не передбачається, а детінизація економіки вже вичерпала свої ресурси, у податкової служби залишається один вихід, щоб виконати «держзамовлення» - вибивати гроші у підприємств. Механізм простий: позапланова перевірка за минулі періоди - акт донарахувань – а далі, як казав екс-голова НБУ Володимир Стельмах, «Ідіть на три букви – в СУД!».

Реальна ситуація на фондовому ринку

За рік значно змінилася структура ринку торгівлі цінними паперами. Наприклад, якщо в 2010 році на долю торгівлі акціями припадало 36,75% усіх фондових операцій, то вже в 2011 р. – лише 30,11%. Це наочні результати дефіциту вільних ресурсів у банків та відтік іноземного капіталу (і як наслідок втрата цікавості з боку інвестиційних фондів). Капітали великих українських інтернет-трейдерів почали перетікати на іноземні біржі. Цьому сприяє той факт, що в Україні 2012 рік – рік виборів до парламенту, а перед виборами, як відомо, всі біль-менш серйозні гравці (і не тільки на фондовому ринку) намагаються перестрахуватися і зайвий раз не ризикувати грошима. Погіршення ліквідності на вітчизняному фондовому ринку також викликане виходом із України зарубіжного капіталу та зниження цікавості інвесторів до цінних паперів українських емітентів. Наприклад, за минулий рік нерезиденти вивели із вітчизняних цінних паперів 10,7 млрд грн. Ситуацію врятували лише торги борговими інструментами. На перше місце по об’ємам торгівлі вийшли державні цінні папери – ОВДП, їхня доля склала в 2011 році 39,84% (23,03% в 2010 р.). Мінфін активно виходив протягом року на ринок, щоб зібрати кошти на оплату російського газу та розрахуватися по старих боргах. До речі, більшість операцій з ОВДП проводилася поза межами фондових бірж (88% загального об’єму торгів цим інструментом). На другому місці – вже згадувана торгівля акціями, яка здає свої позиції. І реальний спад може виявитися значно більшим, якщо вилучити об’єм торгів так званими «технічними» акціями, операції з якими дозволяють зменшити базу оподаткування. Часто їх використовують для формування уставних фондів або резервів страхових компаній. По деяким оцінкам на долю технічних транзакцій в 2011 році припадало 500 млрд грн при загальному обсязі торгів акціями 646,7 млрд грн. На третьому місці – векселя, які використовують переважно в якості механізму розрахунків. На депозитах українці тримають близько 300 млрд грн. Якби вдалося залучили хоча б частину цих коштів для фінансування фондового ринку, він мав би серйозний поштовх для подальшого розвитку. В нинішньому році ситуацію може врятувати запуск в Україні так званого подвійного лістингу (щоб акції, які котируються на зарубіжних площадках, могли б торгуватися і на наших біржах).

Складності спрощення реєстрації нерухомо

20 квітня на розгляд Комітету з питань економічної політики Верховної Ради надійшов урядовий законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно» (№10365 від 18 квітня 2012 р.). Як вказано в пояснювальній записці Мінюсту (як розробника документу), проект має сприяти нормалізації роботи ринку нерухомості та поліпшити імідж країни, і в першу чергу – її інвестиційну привабливість. Серед запропонованих вдосконалень значаться: можливість подання документів на державну реєстрацію прав як у паперовій, так і в електронній формі (допускається навіть версія відсканованого документу); наділення нотаріусів повноваженнями держреєстратора прав на нерухоме майно при вчиненні нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва; можливість отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно особам, які мають речові права на чуже нерухоме майно (а не тільки власникам майна чи спадкоємцям або правонаступникам). Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, згідно з проектом, мають відповідати даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи. Крім того, витяги про реєстрацію іпотеки та інші обтяження мають право отримувати будь-які фізичні та юридичні особи. Варто лише написати відповідну заяву нотаріусу. Фізичних та юридичних осіб пропонується звільнити від сплати держмита при проведенні реєстрації прав, які були встановлені ще до початку дії порядку, визначеного Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Варто відзначити скорочення строків проведення самої реєстрації з 14 до 5 днів. В Мінюсті наголошують, що значно покращили порядок державної реєстрації земельних ділянок. Зокрема, пропонується виключити із закону про Державний земельний кадастр положення про скасування реєстрового запису, якщо власник ділянки протягом року не зареєстрував своє речове право на неї. Натомість державний кадастровий реєстратор має сам надіслати всі необхідні відомості до органів реєстрації речових прав одразу після завершення процесу реєстрації самої ділянки. Але всім цим чудовим планам на заваді може стати непримиренна боротьба Мінюсту та Держкомзему за право реєструвати речові права на землю. Поки що і саму ділянку і права на неї обліковують в Держкомземі, а будівлі, що стоять на цій землі – в органах БТІ. З 1 січня 2012 року все мало би змінитися: Держкомзем мав би лише фіксувати кадастрові характеристики землі, а органи Мінюсту – речові права як на землю, так і на будівлі (з фактичною ліквідацією цих повноважень у БТІ). Але сталося так, що повноваження БТІ (так само як і Держкомзему) залишилися незмінними до 1 січня 2013 року. Формальна причина відстрочки – неготовність держструктур до такого перерозподілу повноважень. Тобто зараз до відома Мінюсту входить лише фіксація правочинів, іпотек, відомостей про обтяження нерухомого майна. І схоже на те, що до нового року там чекати не збираються, пропонуючи змінити існуючий порядок речей вже з 1 липня цього року. Чесно кажучи, важко порахувати скільки вже було прийнято відповідних рішень та скільки іще існує альтернативних законопроектів, в яких знову і знову під виглядом спрощення реєстраційних процедур чиновники намагаються перетягнути собі найбільш цікаві з фінансової точки зору повноваження.

Сліпа віра у світле майбутнє

Заплановані урядом та підтримані депутатами Верховної Ради збільшення доходів бюджету на 2012 рік базуються на впевненості влади у сталому економічному зростанні України. Але на відміну від оптимістів із Мінфіну, в іншій фінансовій держустанові країни – НБУ відкрито сумніваються в такій можливості. Навпаки, регулятор очікує в 2012 році, що економічне зростання (якщо воно взагалі відбудеться) буде нижчим за потенційний ріст. Бо зовнішній попит залишається на низькому рівні, а умови зовнішньої торгівлі, від якої так залежить наша економіка, погіршилися в порівнянні навіть із минулим роком. Надії на поліпшення ситуації в Нацбанку бачать лише в 2013 році. Та й то лише при умові відновлення економік країн ЄС та інших торгових партнерів України. Свою роль у збільшенні темпів росту в 2013 році відіграє також інфляція, спровокована помірним врожаєм (як прогнозують в аграрному міністерстві) та неминучим підвищенням цін і тарифів (наприклад, на газ для населення, як того вимагає від уряду МВФ). Песимізм центробанку розділяють і самі банкіри, які не можуть зрозуміти як можна було закласти у бюджет додаткові 21 млрд грн податкових надходжень і при цьому не переглянути базові макропоказники головного фінансового документу країни. Якщо тільки імпортного ПДВ має надійти 14 млрд грн, то це не може не позначитися торговельному балансі країни. Проте нещодавні заяви представників Адміністрації президента України про відсутність підстав для такого перегляду лише підтвердили тезу, що це не помилка уряду, а принципова владна позиція, яка базується на сліпій вірі у світле майбутнє. До речі, протиріччя в плануванні держфінансів можна знайти і в рішеннях самого уряду. Наприклад, в проектах Основних напрямів бюджетної політики на 2013 рік та Прогнозу Держбюджету на 2013-2014 роки використовуються різні прогнози (песимістичний та оптимістичний), затверджені постановою КМУ №907 від 31.08.11 р. В результаті в одному проекті документу планується втримувати державний борг у рамках 25% ВВП, а в іншому – 28%. Тобто в 3% заплановану «похибку» розрахунків з легкістю «провалюється» близько 50 млрд грн. Що наводить на роздуми про відмінність декларованих владою цілей та її реальними прагненнями. Складається враження, ніби всі програмні документи в країни пишуться для «галочки» або якогось зовнішнього контролера (наприклад, МВФ) і не мають ніякого відношення до реального життя країни. Поміж тим, іноземні експерти вже добре розуміються на наших реаліях: міжнародні фінансові організації регулярно знижують свої прогнозні показники зростання української економіки в 2012 році (останні цифри 2-2,5% росту ВВП проти запланованого урядом 3,9%).

Як повернути інвестора

Національна комісія з цінних паперів та фондовому ринку (НКЦПФР) затвердила «Концепцію доступу на український фондовий ринок фінансових інструментів іноземних емітентів, активи яких знаходяться в Україні. Тим самим регулятор намагається дати можливість торгувати на вітчизняних біржах цінними паперами, які торгуються за межами України (так званий подвійний лістинг). В першу чергу мова йде про папери українських компаній, які раніше провели розміщення своїх акцій та облігацій на закордонних фондових майданчиках. Але для появи нового фінансового інструменту потрібно об’єднати контроль за рухом валютних цінностей в депозитарній та платіжних системах. Для чого повинні використовуватися інвестиційні депо- та грошові рахунки, які можуть бути відкриті лише в парі, а їх адмініструванням повинні займатися банки. Звісно, що без коригування відповідних інвестиційних та валютних постанов НБУ реалізація цих правил буде неможливою. Так само як і у випадку з можливістю торгівлі на українських біржах товарними ф’ючерсами (на ціну золота, нафти марки Brent та пшениці), або ф’ючерсами на валютну пару гривна-долар. Причому змінювати законодавство треба якнайшвидше, враховуючи тенденції останніх місяців, а саме: активне відкриття приватними інвесторами рахунків на московській ММВБ-РТС. Саме там вже торгують такими ф’ючерсами та пропонують іще багато різних інвестиційних продуктів. І є реальний ризик того, що українські біржі назавжди втратять найбільш грошовитих та активних інвесторів. Низька ліквідність вітчизняного фондового ринку, і як наслідок – невеликі заробітки спекулянтів слугують додатковим стимулом для перетікання капіталів на іноземні фондові майданчики. І навіть жорстке валютне законодавство України не може зупинити цей процес. Можливо, навіть стимулює його. Наприклад, для купівлі іноземних цінних паперів фізична особа має отримати індивідуальну ліцензію НБУ, бо така купівля - це вивід капіталу із країни. Процедура настільки складна, що проходити її не хочуть навіть професійні учасники фондового ринку України. Щоб отримати можливість торгувати на іноземних біржах існує декілька схем обходу вимог Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (1993 року!). Найбільш легальна – робота через родичів чи знайомих, які проживають за кордоном і є резидентами країни перебування. Нерезидент відкриває рахунок на іноземній біржі, а українець від його імені торгує на ній. Рівень ризику в такій схемі залежить лише від ступеню довіри між сторонами. Активно розвивається й інша схема, яку пропонують насамперед російські компанії, де торгівля відбувається напряму через іноземного брокера. Але такі компанії дуже рідко беруться за супровід та легалізацію капіталів свого клієнта. А значить є великі ризики непорозумінь із фіскальними та іншими контролюючими органами. Нарешті є повністю нелегальна схема по відкриттю спеціальної офшорної компанії (на підставну особу), яка і реєструється на біржі. Але в такому випадку інвестор ризикує легко втратити свої гроші, бо не зможе документально довести своє право, прецеденти вже є. Вочевидь, держава мала би стимулювати майже 10 тис. вітчизняних інтернет-трейдерів (багато з яких – колишні співробітники банків та інвестиційних компаній, які втратили роботу через кризу) заробляти гроші вдома. Тим паче, що законодавча легалізація іноземного трейдингу для українців дозволила би захистити інтереси інвесторів та наповнити бюджет їхніми хоч якимись податками. Бо легальна сплата податків все ж таки вигідніше, аніж ризики втрати коштів через напівлегальні схеми. На додачу – декілька цифр, що якнайкраще показують перспективність такого джерела наповнення держбюджету. На початок 2010 р. на фондовій біржі торгувало 1,5 тис. приватних інвесторів, в 2012 – 10 тис., а до кінця року прогнозується ріст до 15 тис. Їхня доля в загальному об’ємі торгів вже досягла 40%. При цьому якщо в Європі та США в цінні папери вкладають свої кошти близько 50% населення, то в Україні - тільки 0,02%.

Ризики для брокерів

Уряд визначився із методикою контролю роботи митних брокерів. Відповідно до статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Кабінет Міністрів України затвердив критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження діяльності митного брокера. А вже згідно зі ступінню ризику визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду.
У додатку до постанови КМУ №219 від 21 березня 2012 року вказано, що такими критеріями є додержання вимог, передбачених Ліцензійними умовами провадження діяльності митного брокера. Та дотримання вимог господарського законодавства та законодавства з питань митної справи. Нарешті в якості третього критерію визначено строк провадження митним брокером господарської діяльності. Спираючись на оцінку цих критеріїв, уряд традиційно пропонує розділяти всіх суб’єктів по трьом ступеням ризику - високому, середньому та незначному.
До категорії суб’єктів з високим ступенем ризику, зокрема, відносяться митні брокери, які не підтвердили факт наявності договору страхування своєї діяльності. Пильну увагу контролерів приверне також накладення штрафу за порушення митних правил, як тільки його розмір перевищить мінімально можливий по відповідній статті Митного кодексу. Встановлення розміру штрафу у відсотках від вартості товарів та/або транспортних засобів теж недобрий знак.
Легко зрозуміти підвищену увагу контролерів до брокерів, які працюють не більше року та встигли за цей час оформити менше 100 митних декларацій. Теж саме відбудеться у разі, коли кількість відмов у оформленні вантажу перевищить 10% загальної кількості поданих декларацій впродовж трьох місяців, що передують даті оцінювання ризику. Підозри викликатимуть і часті зміни керівника та головбуха (більше двох разів на рік), а також недостатнє використання електронної форми декларування (менше 30% митних декларацій і попередніх повідомлень).
Брокерами із середнім ступенем ризику вважатимуться ті хто має мінімальні штрафні санкції та за два роки не спромоглися оформити більше 200 митних декларацій. Усі інші вважатимуться мало ризикованими. Таких будуть перевіряти лише раз у п’ять років. Митних брокерів із середнім ступенем ризику – раз у три роки, а високо ризикових – раз на рік.
Зважаючи на те, як часто митники накладають штрафи та прискіпуються до правильності заповнення документів, можна з легкістю прогнозувати, що більшість брокерів може стати високо ризиковими. Або щоб не стати такими та уникнути перевірок – платити додатково тим, хто будь якої миті може відмовити в прийнятті документів.

Золота лихоманка

Вулиці столиці України прикрасили рекламні білборди із закликом НБУ до населення продавати золото. Різні герої з плакатів пропонують громадянам «Прийняти участь у формуванні золотовалютних резервів для майбутніх поколінь». Свою цікавість до запасів золота та валюти в громадян України НБУ почав виявляти ще наприкінці минулого року. Зокрема змінивши податкові норми стосовно скуповування лому дорогоцінного металу в населення та розробивши схему випуску цінних паперів, прив’язаних до вартості золота на біржі. Тим самим регулятор намагається знизити інтерес громадян до скупки реального металу. Крім того НБУ турбує невпинне зниження об’єму золотовалютних резервів країни якраз в той час коли перемовини із МВФ зайшли в глухий кут.
Проте громадяни не поспішають інвестувати в інструменти НБУ, тим паче продавати наявне золото по ціні, яка відповідає показникам кінця 2011 року. Звісно, за минулий рік дорогоцінний метал подорожчав на 10%, але це не йде ні в яке порівняння із 25% заробітками інвесторів у 2010 році. Після того, як у вересні 2011 року ціна золота досягла своєї найвищої в історії позначки $1920,80 за трійську унцію (+46% відносно початку року) вже наприкінці грудня вона становила менше $1600. Стрімке зростання ціни золота, спричинене очікуваннями другої хвилі фінансової кризи, спонукало інвесторів якомога скоріше позбавитися від ризикованих активів та «перейти» у золото, яке традиційно вважається надійним активом у неспокійні часи фінансової нестабільності.
Але поки що друга хвиля так і не прийшла. Незважаючи на великі дисбаланси та ризики у світовій економіці з’явилися перші ознаки оздоровлення. Тому золото, піднявшись в ціні приблизно на 8% за два з половиною місяці 2012 року, знову втратило свої позиції. Його подальші перспективи напряму будуть залежати від того, чи зможе і надалі світова економіка протистояти кризовим явищам та наскільки швидко буде йти процес її «одужання». До речі, деякі світові експерти продовжують наполягати на тому, що вже до кінця цього року ціна золота може злетіти до $2000 за унцію. Більш реальний сценарій виглядає так: подорожчання металу може відбутися в межах 10-15%, тобто не більше ніж торік.
Але навіть якщо це станеться, громадянам країни треба пам’ятати, що заробити на зростанні ціни дорогоцінного металу зможуть лише банкіри, які встановлюють маржу між покупкою та продажем злитків на рівні 10-20%. Тому слід розуміти, що вкладаючи в золото, можна лише зберегти свої кошти, а не примножити їх, тим паче у короткостроковій перспективі.

Кому дісталась монополія

30 березня Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України визнала переможцями конкурсу на статус уповноваженої рейтингової агенції всі три компанії, які подали заявки: «Стандарт-Рейтинг», «Кредит-Рейтинг» та «Українське кредитно-рейтингове агентство» (УКРА). Протягом 10 днів це рішення конкурсної комісії має бути остаточно затверджено рішенням НКЦПФР.
Треба зазначити, що відповідний статус з 2010 року вже мають такі гравці як «Рюрік», «Эксперт-Рейтинг» та «IBI-рейтинг». До цієї кількості треба додати ще трьох іноземних гравців. Якщо згадати, що на 27 країн Євросоюзу припадає всього 13 зареєстрованих рейтингових агенцій (не враховуючи «велику трійку» Standard & Poor`s, Fitch и Moody`s), то дев’ять на одну Україну – явно занадто.
Напередодні проведення згаданого конкурсу українські учасники ринку побоювалися, що у разі повернення «Кредит-Рейтингу» до лав рейтингових агенцій, іншим компаніям може не залишитися місця на ринку, об’єм якого оцінюється від двох до п’яти мільйонів доларів. До кризи ця цифра була майже вдвічі більшою, але події останніх років суттєво зменшили довіру до такого інструменту як рейтингові оцінки. Причому неоднозначне ставлення до рейтингів та послуг рейтингових агенцій спостерігається по всьому світу. Фактично, єдиний спосіб вижити в Україні на ринку рейтингових послуг – надавати вказані послуги у передбачених законом випадках, тобто на обов’язкових умовах.
Звісно, якщо компанія «Кредит-Рейтинг», яка з 2004 року була єдиною, що могла рейтингувати за національною шкалою, повернеться на ринок, її конкурентам буде нелегко. Бо на боці колишнього монополіста не тільки досвід роботи, але й більше тисячі присвоєних рейтингів, чим не могла похвалитися жодна інша українська структура. Зараз «Кредит-Рейтинг» в суді довела неправомірність позбавлення її свого часу ДКЦПФР статусу рейтингової агенції, але нова структура – НКЦПФР – не є правонаступницею ДКЦПФР, тому компанія знову приймала участь у конкурсі на загальних підставах.
Присвоєння статусу одразу трьом заявникам, звісно підвищить рівень конкуренції між ними і вже зараз ясно, що монополії у її попередньому вигляді більше не буде. Але хто зможе зайняти левову частку ринку стане видно доволі скоро. Зрозуміло, якщо не станеться чергових регуляторних змін. Наразі новий регулятор активно вивчає необхідність обов’язкового рейтингування та планує переглянути підхід до присвоєння статусу уповноваженого рейтингового агентства та скоригувати перелік випадків, у яких потрібна оцінка в регуляторних цілях. Все це знайде своє відображення у відповідному законопроекті, який готує Нацкомісія. До речі, цим же документом планується переглянути підходи стосовно нагляду за самими рейтингувальниками.