Якщо підписаний президентом 19 березня Закон «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» буде опубліковано до квітня, то вже у жовтні (через півроку після опублікування) в Україні з’явиться новий орган фінансового контролю – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі – ФГВФО). Крім того, прийняття НБУ рішення про віднесення того чи іншого банку до категорії проблемних стане банківською таємницею.
Ці зміни були необхідні, як пояснюють автори законопроекту №9342 (який врешті і був прийнятий як закон), аби зміцнити вітчизняну фінансову систему та надати їй можливість залучати фінансові ресурси задля стабільної та надійної роботи. Бо, як свідчить досвід Нацбанку, отриманий в умовах системної фінансової кризи, у процесі роботи з проблемними фінустановами та виведення з ринку неплатоспроможних банків не завжди вдавалося на достатньому рівні забезпечити необхідну ефективність та оперативність дій. Тому, щоб зменшити навантаження на підрозділи банківського нагляду НБУ, які вимушені займатися проблемними банками та виведенням з ринку неплатоспроможних банків було вирішено передати ці функції ФГВФО, який до сих пір виступав лише у якості виплатної каси по розрахунку із вкладниками прогорілих банків.
Передбачається, що підзвітний Кабміну та НБУ фонд гарантування вкладів зможе не тільки контролювати виконання банками зобов’язань по участі в системі гарантування вкладів (куди мають увійти всі банківські установи), а й видавати нормативні акти у межах своєї компетенції. Зокрема, вивід банку з ринку та призначення тимчасової адміністрації Фонд може розпочати лише після того, як НБУ прийме рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
В цілому, закон передбачає, що Нацбанк продовжуватиме виконувати функції з банківського регулювання та нагляду, у тому числі здійснюватиме посилений нагляд за діяльністю проблемних банків, крім запровадження тимчасової адміністрації або призначення ліквідатора. В той же час, ФГВФО здійснюватиме виведення з ринку лише неплатоспроможних банків найменш витратним методом.
До таких фінустанов банк може бути віднесений, наприклад, у випадку не приведення своєї діяльності у відповідність із законом протягом 180 днів після визнання його проблемним банком. А проблемним він може стати по одному із п’яти критеріїв, визначених у новому законі. Проте остаточно ліквідувати банк може лише НБУ.
На перший погляд ідея запровадження державного інституту, який би опікувався проблемами виведення з ринку збанкрутілих фінустанов, розпродажу їхнього майна та розрахунку із вкладниками і кредиторами виглядає слушною та такою, що відповідає міжнародному досвіду. Але зважаючи на українські реалії, можна припустити, що розділення відповідальності між НБУ та ФГВФО спричинить зайву непрозорість самого процесу ліквідації.
понеділок, 26 березня 2012 р.
Митні розклади
Працівники Державної митної служби вже почали на практиці відпрацьовувати норми Митного кодексу. Із середини березня при перетині кордону імпортери стикнулися із масовими затримками із оформлення вантажів, зокрема на Південній митниці та у Чопі. В якості головної причини називалося підвищення вартості розмитнення товарів у декілька разів. Згодом митники спростували цю інформацію.
Цікаво, що новий Митний кодекс, прийнятий парламентарями якраз напередодні, вводить нову процедуру визначення вартості вантажу.Звідси і чутки про підвищення вартості розмитнення товарів, бо дорожча база – більше митний збір та ПДВ. Згідно із цим порядком декларант або уповноважена ним особа мають заявляти «митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом». Тобто насправді у декларанта не буде жодного шансу самостійно визначити вартість товару, якщо вона вийде нижчою, ніж вказана інспектором. У імпортера буде лише такий вибір: або погодитися із запропонованою ціною або ввезти товар під свої гарантійні зобов’язання, але у будь-якому випадку податки будуть платитися із вартості, яку визначила митниця. Хоча згідно із правилами СОТ декларанту має надаватися час на обґрунтування своєї позиції, а митники мають приймати письмове рішення із поясненням свого ціноутворення.
Подейкують, що митну вартість підняли тому, що з українських кордонів зникли так звані «блатні» фірми, без посередництва яких (звісно, платного) не можна було спокійно ввезти майже нічого. Зазвичай імпортери платили частину грошей у бюджет, а іншу (значно більшу) – вказаним фірмам. Але реалізація заявлених президентських соціальних ініціатив вимагає коштів, які треба десь узяти. Адмініструвати «блатні» фірми стало складно. От і вимушені були із самого верху дати команду на перерахунок усіх коштів, зібраних з імпортерів, до бюджету. Тобто, суми, які раніше платилися «в общак», підуть на потреби бюджету. Це позитивна тенденція. Питання чи надовго?
Почалася і робота над ліквідацією різноманітних пільг на ввезення товарів. Першими під удар потрапили фармацевтичні товари.
Цікаво, що новий Митний кодекс, прийнятий парламентарями якраз напередодні, вводить нову процедуру визначення вартості вантажу.Звідси і чутки про підвищення вартості розмитнення товарів, бо дорожча база – більше митний збір та ПДВ. Згідно із цим порядком декларант або уповноважена ним особа мають заявляти «митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом». Тобто насправді у декларанта не буде жодного шансу самостійно визначити вартість товару, якщо вона вийде нижчою, ніж вказана інспектором. У імпортера буде лише такий вибір: або погодитися із запропонованою ціною або ввезти товар під свої гарантійні зобов’язання, але у будь-якому випадку податки будуть платитися із вартості, яку визначила митниця. Хоча згідно із правилами СОТ декларанту має надаватися час на обґрунтування своєї позиції, а митники мають приймати письмове рішення із поясненням свого ціноутворення.
Подейкують, що митну вартість підняли тому, що з українських кордонів зникли так звані «блатні» фірми, без посередництва яких (звісно, платного) не можна було спокійно ввезти майже нічого. Зазвичай імпортери платили частину грошей у бюджет, а іншу (значно більшу) – вказаним фірмам. Але реалізація заявлених президентських соціальних ініціатив вимагає коштів, які треба десь узяти. Адмініструвати «блатні» фірми стало складно. От і вимушені були із самого верху дати команду на перерахунок усіх коштів, зібраних з імпортерів, до бюджету. Тобто, суми, які раніше платилися «в общак», підуть на потреби бюджету. Це позитивна тенденція. Питання чи надовго?
Почалася і робота над ліквідацією різноманітних пільг на ввезення товарів. Першими під удар потрапили фармацевтичні товари.
вівторок, 20 березня 2012 р.
Офшорні схеми
Українські податківці оголосили про свої наміри знайти в офшорах нові резерви надходжень до бюджетів усіх рівнів. Ця ідея не нова, і ті, хто слідкує за економічними новинами, можуть з легкістю пригадати багато різноманітних спроб українських чиновників та законотворців ліквідувати офшорні схеми мінімізації податків. Лише кілька місяців тому керівництво Мінсоцполітики запропонувало ідею обкласти операції з офшорами 12% збором на користь Пенсійного фонду! Але цим планам, як і багатьом іншим не судилося поки що стати реальністю. Так само, як і багаторічним спробам переглянути договір про уникнення подвійного оподаткування з республікою Кіпр, який діє ще з радянських часів.
Цього разу до розробки методики боротьби із виведенням капіталів з-під оподаткування долучать іноземних експертів. Зокрема, до розробки відповідної методики приєдналися експерти Європейського дорадчого центру з питань законодавства (UEPLAC). Крім цього, Державна податкова служба разом із Американською торговою палатою створили дві спільні робочі групи для боротьби з офшорними «мінімізаторами» та об’єктивного аналізу випадків системної збитковості українських підприємств.
Влада сподівається застосувати європейські стандарти звітності у сфері трансфертного ціноутворення (між пов’язаними особами та за цінами, що відрізняються від ринкових). Вони базуватимуться на рекомендаціях Ради Європи, визначених у Кодексі поведінки стосовно документації по трансфертному ціноутворенню для дочірніх підприємств (EUTPD). Ще у 1979 році Організація з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) прийняла «Керівництво по трансфертному ціноутворенню для мультинаціональних підприємств та податкових адміністрацій». Більшість країн ЄС вже імплементували в своє законодавство ці методи регулювання.
Але якщо за кордоном під державний контроль підпадають лише суб’єкти, що дійсно тісно пов’язані між собою, в Україні вже пропонують контролювати майже всі зовнішньоекономічні операції (продаж через посередників, торгівля біржовим товаром: енергоносії, металл, зернові культури і т.д.).
Тому в Україні замість того, щоб наповнювати податкову службу фахівцями із трансфертного ціноутворення, мали би в першу чергу створити більш сприятливі умови для ведення бізнесу. Можливо, перетворення рідної країни на податковий рай виявилося би кращим рішенням ніж пошуки податків за кордоном..
Цього разу до розробки методики боротьби із виведенням капіталів з-під оподаткування долучать іноземних експертів. Зокрема, до розробки відповідної методики приєдналися експерти Європейського дорадчого центру з питань законодавства (UEPLAC). Крім цього, Державна податкова служба разом із Американською торговою палатою створили дві спільні робочі групи для боротьби з офшорними «мінімізаторами» та об’єктивного аналізу випадків системної збитковості українських підприємств.
Влада сподівається застосувати європейські стандарти звітності у сфері трансфертного ціноутворення (між пов’язаними особами та за цінами, що відрізняються від ринкових). Вони базуватимуться на рекомендаціях Ради Європи, визначених у Кодексі поведінки стосовно документації по трансфертному ціноутворенню для дочірніх підприємств (EUTPD). Ще у 1979 році Організація з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) прийняла «Керівництво по трансфертному ціноутворенню для мультинаціональних підприємств та податкових адміністрацій». Більшість країн ЄС вже імплементували в своє законодавство ці методи регулювання.
Але якщо за кордоном під державний контроль підпадають лише суб’єкти, що дійсно тісно пов’язані між собою, в Україні вже пропонують контролювати майже всі зовнішньоекономічні операції (продаж через посередників, торгівля біржовим товаром: енергоносії, металл, зернові культури і т.д.).
Тому в Україні замість того, щоб наповнювати податкову службу фахівцями із трансфертного ціноутворення, мали би в першу чергу створити більш сприятливі умови для ведення бізнесу. Можливо, перетворення рідної країни на податковий рай виявилося би кращим рішенням ніж пошуки податків за кордоном..
Митний кодекс
Верховна Рада ухвалила доопрацьований Митний кодекс України (МК), врахувавши пропозиції президента України. Прийнятий законопроект №8130-д представляє собою версію МК, ветованого наприкінці минулого року, яку відредагували у профільному комітеті ВР. Депутати вважають, що внесення майже 150 правок має влаштувати як президента, так і підприємницьку спільноту в частині скорочення та спрощення митних процедур у відповідності із кращими європейськими стандартами.
Але насправді велика частина правок носила суто редакційний характер, а частина президентських зауважень взагалі була проігнорована. Наприклад, введення кодексу в дію не з 2013 року, як вимагав голова держави, а з першого числа другого місяця, який слідує за місяцем офіційного опублікування документа (найближча дата – 1 травня). Звісно, за такий короткий термін до нововведень не встигнуть підготуватися ні суб’єкти ЗЕД, ні митні брокери, ані самі митники. Хоча якраз для останніх нова версія МК відкриває великі корупційні можливості.
Попри те, що депутати відмовили Держмитслужбі у її бажанні видавати дозволи на роботу митним брокерам лише за умови укладення договору фінансової гарантії на EUR300 тис. (на користь бюджету), залишилось чимало інших «законодавчих дірок» для майбутніх зловживань. Наприклад, новий механізм визначення вартості товарів. Зокрема, ст.52 фактично зобов’язує декларувати митну вартість, скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом. Що суперечить визначенню терміну "декларування", яке згідно глави 40 Кодексу є добровільними діями декларанту. Це якби платник податків мав би самостійно збільшувати свої зобов’язання одразу ж після складання акту податкової перевірки.
До того ж сама процедура коригування митної вартості та порядок дії сторін визначаються іншими статтями Кодексу (зокрема, ст.54, 55). Тут також не обійшлося без корупційних моментів. Депутати відмовилися у ст.55 встановити 10 денний строк, через який рішення митного органу про коригування вартості товару вступатиме в дію (що пропонував президент України). Замість того, щоб дати можливість підприємцям знайти компроміс, від них вимагають або прийняти рішення митниці по вартості вантажу, або письмово звернутися до митників з проханням відпустити товар під фінансові гарантії, але у будь-якому випадку сплатити ПДВ та митні збори зі скоригованої вартості. Ми знаємо, як потім ці кошти повертаються із бюджету. Порядок та строк набрання чинності рішення митного органу про коригування митної вартості взагалі відсутній, що взагалі не дає можливості погодити митну вартість до вступу такого рішення в дію. А письмове прохання «відпустити» товар одночасно із представленням фінансових гарантій виглядає зовсім абсурдним і корупційним з огляду на те, що сам факт фінансової гарантії вже повинен автоматично призводити до випуску товарів у вільних обіг.
Тому президент може знову ветувати цей закон (хоча б тому, що зміст багатьох його попередніх зауважень було перекручено в новій редакції документу).
Але насправді велика частина правок носила суто редакційний характер, а частина президентських зауважень взагалі була проігнорована. Наприклад, введення кодексу в дію не з 2013 року, як вимагав голова держави, а з першого числа другого місяця, який слідує за місяцем офіційного опублікування документа (найближча дата – 1 травня). Звісно, за такий короткий термін до нововведень не встигнуть підготуватися ні суб’єкти ЗЕД, ні митні брокери, ані самі митники. Хоча якраз для останніх нова версія МК відкриває великі корупційні можливості.
Попри те, що депутати відмовили Держмитслужбі у її бажанні видавати дозволи на роботу митним брокерам лише за умови укладення договору фінансової гарантії на EUR300 тис. (на користь бюджету), залишилось чимало інших «законодавчих дірок» для майбутніх зловживань. Наприклад, новий механізм визначення вартості товарів. Зокрема, ст.52 фактично зобов’язує декларувати митну вартість, скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом. Що суперечить визначенню терміну "декларування", яке згідно глави 40 Кодексу є добровільними діями декларанту. Це якби платник податків мав би самостійно збільшувати свої зобов’язання одразу ж після складання акту податкової перевірки.
До того ж сама процедура коригування митної вартості та порядок дії сторін визначаються іншими статтями Кодексу (зокрема, ст.54, 55). Тут також не обійшлося без корупційних моментів. Депутати відмовилися у ст.55 встановити 10 денний строк, через який рішення митного органу про коригування вартості товару вступатиме в дію (що пропонував президент України). Замість того, щоб дати можливість підприємцям знайти компроміс, від них вимагають або прийняти рішення митниці по вартості вантажу, або письмово звернутися до митників з проханням відпустити товар під фінансові гарантії, але у будь-якому випадку сплатити ПДВ та митні збори зі скоригованої вартості. Ми знаємо, як потім ці кошти повертаються із бюджету. Порядок та строк набрання чинності рішення митного органу про коригування митної вартості взагалі відсутній, що взагалі не дає можливості погодити митну вартість до вступу такого рішення в дію. А письмове прохання «відпустити» товар одночасно із представленням фінансових гарантій виглядає зовсім абсурдним і корупційним з огляду на те, що сам факт фінансової гарантії вже повинен автоматично призводити до випуску товарів у вільних обіг.
Тому президент може знову ветувати цей закон (хоча б тому, що зміст багатьох його попередніх зауважень було перекручено в новій редакції документу).
Коли розтануть золотовалютні резерви
Згідно зі статистикою НБУ, міжнародні золотовалютні резерви України продовжують «танути», як сніг на сонці. За лютий 2012 року вони скоротилися на $316 млн, до $31,05 млрд. Звісно, в порівнянні із показниками січня, коли резерви зменшилися на $430 млн (до $31,36 млрд) темпи скорочення падають. Але якщо подивитися на те, як змінювався цей показник протягом року, неважко помітити, що з квітня 2011 р країна вже втратила $7,3 млрд. Причому основні втрати ($7,16 млрд) сталися за останні півроку: починаючи з вересня 2011 р. золотовалютні резерви постійно зменшуються.
Основний внесок у спустошення державної скарбниці в лютому 2012 р. зробили сплата за російський газ (близько $808 млн) та виплати по кредиту МВФ ($575 млн), який Україна взяла іще в розпал кризи 2008 року. Головним джерелом притоку валюти стали перерахування від нерезидентів (позитивне сальдо $1,8 млрд в еквіваленті). Дещо виправити ситуацію також допомогло зменшення попиту на валюту. В лютому НБУ продав її на міжбанківському ринку втричі менше ($304,3 млн), ніж місяцем раніше ($904,4 млн). В цілому Нацбанк витратив на підтримку гривні лише $113,5 млн, що у 7,9 разів менше, ніж у січні ($893,6 млн).
Населення також скоротило чисту закупівлю валюти на 33% (порівняно із січнем 2012 р.) до $372,7 млн проти $556,5 млн. При цьому громадяни поклали на валютні депозити $288,3 млн, залишивши у кишенях лише дріб’язок – $84,4 млн. Останній факт особливо тішить експертів від НБУ та уряду. Мовляв, громадяни вірять в українську банківську систему і причин для занепокоєння немає.
Якщо пропозиції уряду про погашення поточних виплат у 2012 році за рахунок нових запозичень не знайдуть підтримки в МВФ, країна має заплатити цьому кредитору $3,72 млрд. При цьому держава може розраховувати лише на залучення коштів шляхом продажу ОВДП. Хоча в уряді ще сподіваються на притік валюти під час Євро-2012, та економічне зростання.
А поки що резерви НБУ продовжують наближатися до межі в $25 млрд – рівня, який дозволяє фінансувати три місяці критичного імпорту у випадку повної відсутності валютних надходжень.
Основний внесок у спустошення державної скарбниці в лютому 2012 р. зробили сплата за російський газ (близько $808 млн) та виплати по кредиту МВФ ($575 млн), який Україна взяла іще в розпал кризи 2008 року. Головним джерелом притоку валюти стали перерахування від нерезидентів (позитивне сальдо $1,8 млрд в еквіваленті). Дещо виправити ситуацію також допомогло зменшення попиту на валюту. В лютому НБУ продав її на міжбанківському ринку втричі менше ($304,3 млн), ніж місяцем раніше ($904,4 млн). В цілому Нацбанк витратив на підтримку гривні лише $113,5 млн, що у 7,9 разів менше, ніж у січні ($893,6 млн).
Населення також скоротило чисту закупівлю валюти на 33% (порівняно із січнем 2012 р.) до $372,7 млн проти $556,5 млн. При цьому громадяни поклали на валютні депозити $288,3 млн, залишивши у кишенях лише дріб’язок – $84,4 млн. Останній факт особливо тішить експертів від НБУ та уряду. Мовляв, громадяни вірять в українську банківську систему і причин для занепокоєння немає.
Якщо пропозиції уряду про погашення поточних виплат у 2012 році за рахунок нових запозичень не знайдуть підтримки в МВФ, країна має заплатити цьому кредитору $3,72 млрд. При цьому держава може розраховувати лише на залучення коштів шляхом продажу ОВДП. Хоча в уряді ще сподіваються на притік валюти під час Євро-2012, та економічне зростання.
А поки що резерви НБУ продовжують наближатися до межі в $25 млрд – рівня, який дозволяє фінансувати три місяці критичного імпорту у випадку повної відсутності валютних надходжень.
вівторок, 13 березня 2012 р.
Нова схема по легалізації доходів. Практична порада
Мінфін провів чергові аукціони по розміщенню облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), які дозволили залучити в держбюджет близько 2,5 млрд грн. Серед цінних паперів були і облігації, номіновані в іноземній валюті зі строком обігу 1,5 роки на загальну суму $114,3 млн.
Саме до таких паперів, як стверджують в НБУ, неабияку цікавість (нарівні із банкірами) виявляє населення України. Тому Національний банк вже почав діалог із Міністерством фінансів стосовно спрощення процедури інвестування у валютні ОВДП. За даними центробанку, з початку 2012 року, надходження від розміщення валютний ОВДП на первинних аукціонах вже склали $279 млн. Оскільки тепер фізособи теж мають право купувати такі папери, в НБУ розраховують на збільшення обсягів залучених коштів. Бо, як свідчить офіційна статистика, станом на 1 лютого 2012 р. обсяг банківських вкладів громадян у валюті становив $18,8 млрд, а об’єми валюти на руках населення значно перевищують цю суму. З початку року середньозважена дохідність валютних ОВДП склала 9,27% річних, що наразі є більшим процентом ніж той, що пропонують банки по валютним депозитам.
Вочевидь, держава стурбована недовірою своїх громадян до вітчизняної грошової одиниці. При першій ліпшій нагоді вони намагаються замінити гривні в своїх гаманцях на долари, євро, або більш екзотичні грошові одиниці на кшталт швейцарських франків або норвезької крони. Що одразу ж відображається на розмірі золотовалютних запасів України. Наприклад, за минулий рік вони скоротилися на 8%, або на $2,7 млрд. У січні 2012 р. падіння продовжилося – на 1,3%, до $31,36 млрд.
Щоб заохотити громадян до купівлі державних цінних паперів, а не валюти, в НБУ нагадують, що валютні ОВДП можуть виступати у якості застави по кредиту. Крім того, по цим паперам держава гарантує 100% виплати. У Мінфіні вже заявили про наміри випустити валютні та гривневі облігації для фізосіб, номіналом від $500 до $1000. Їхній строк обігу буде від одного до трьох років, а дохідність – близько 9% річних. А головне, що самі фізособи звільнені від оподаткування процентного доходу, нарахованого на валютні ОВДП.
Тому можна сказати, що з’явилася нова схема по легалізації доходів фізичних осіб. Взявши в «оренду» у банків великі портфелі таких ОВДП фізичні особи можуть вже за кілька місяців задекларувати офіційні доходи, які не оподатковуються. Думаю, що це багатьом замінить «амністію» капіталів.
Саме до таких паперів, як стверджують в НБУ, неабияку цікавість (нарівні із банкірами) виявляє населення України. Тому Національний банк вже почав діалог із Міністерством фінансів стосовно спрощення процедури інвестування у валютні ОВДП. За даними центробанку, з початку 2012 року, надходження від розміщення валютний ОВДП на первинних аукціонах вже склали $279 млн. Оскільки тепер фізособи теж мають право купувати такі папери, в НБУ розраховують на збільшення обсягів залучених коштів. Бо, як свідчить офіційна статистика, станом на 1 лютого 2012 р. обсяг банківських вкладів громадян у валюті становив $18,8 млрд, а об’єми валюти на руках населення значно перевищують цю суму. З початку року середньозважена дохідність валютних ОВДП склала 9,27% річних, що наразі є більшим процентом ніж той, що пропонують банки по валютним депозитам.
Вочевидь, держава стурбована недовірою своїх громадян до вітчизняної грошової одиниці. При першій ліпшій нагоді вони намагаються замінити гривні в своїх гаманцях на долари, євро, або більш екзотичні грошові одиниці на кшталт швейцарських франків або норвезької крони. Що одразу ж відображається на розмірі золотовалютних запасів України. Наприклад, за минулий рік вони скоротилися на 8%, або на $2,7 млрд. У січні 2012 р. падіння продовжилося – на 1,3%, до $31,36 млрд.
Щоб заохотити громадян до купівлі державних цінних паперів, а не валюти, в НБУ нагадують, що валютні ОВДП можуть виступати у якості застави по кредиту. Крім того, по цим паперам держава гарантує 100% виплати. У Мінфіні вже заявили про наміри випустити валютні та гривневі облігації для фізосіб, номіналом від $500 до $1000. Їхній строк обігу буде від одного до трьох років, а дохідність – близько 9% річних. А головне, що самі фізособи звільнені від оподаткування процентного доходу, нарахованого на валютні ОВДП.
Тому можна сказати, що з’явилася нова схема по легалізації доходів фізичних осіб. Взявши в «оренду» у банків великі портфелі таких ОВДП фізичні особи можуть вже за кілька місяців задекларувати офіційні доходи, які не оподатковуються. Думаю, що це багатьом замінить «амністію» капіталів.
пʼятниця, 2 березня 2012 р.
Знов за працю штрафи
Майже через рік після першого оголошення боротьби із тіньовими виплатами зарплат, українська влада знову взялася лякати роботодавців велетенськими штрафами за неофіційне працевлаштування робітників – до 34 тис грн з юросіб (за кожного «нелегала»). А також передрікати покарання гривнею їхнього керівництва – до 8,6 тис грн на одну посадову особу. Зокрема, голова Держінспекції з питань праці Андрій Черкасов наголосив, що уряд має добитися прийняття відповідних поправок до законодавства, щоб наймати на роботу працівників з порушенням встановлених правил підприємствам було фінансового не вигідно. Мовляв, середня сума штрафів у 2011 р. склала 531 грн, а в 20% випадків штрафи взагалі не накладалися в зв’язку із малою значущістю суми. Для порівняння наводяться приклади Болгарії (штраф в еквіваленті 83 тис грн) та Румунії (256 тис грн).
Цікаво, що мова знову йде про розробку тих самих законопроектів, які вже нібито були готові ще в 2011 р. Тим паче, що як у квітні, і липні і вересні 2011 року, в лютому 2012 р. лунають ті самісінькі аргументи за негайну легалізацію зарплат (із відповідним відрахуванням коштів у всі соціальні фонди держави). Мовляв, треба майже в 70 разів підняти суми фінансових санкцій, до близько $4,25 тис (34 тис. грн) і це одразу наблизить нас до цивілізованих країн Європи. При цьому окрім міфічних 50 млрд грн, які нібито може щорічно отримувати держава на соціальні витрати, чиновники не наводять ніяких розрахунків. Чомусь вважається, що ці гроші просто лежать десь на підприємстві, яке не хоче їх платити державі.
Якщо в європейських країнах середньозважена ставка оподаткування фонду оплати праці доходить до 27%, то в Україні цей показник перевищує 51%. Коли держава забирає майже половину заробленого навряд чи можна казати про легалізацію оплати праці.
До речі, у сусідній Польщі змогли подолати проблему легалізації оплати праці економічними стимулами – впровадженням другого рівня пенсійного забезпечення та медичного страхування, зменшивши соціальні нарахування на фонд оплати праці. В Україні ж ні те ні інше так і не спромоглися втілити в життя, тому звично намагаються вдаватися до каральних заходів. Тим самим провокуючи іще більший розквіт корупції.
Єдине, що має втішити роботодавців – обіцянка прийняти нові закони тільки після прийняття нового Трудового кодексу, на що влада навряд чи піде, аби не дратувати працюючих громадян – своїх майбутніх виборців.
Цікаво, що мова знову йде про розробку тих самих законопроектів, які вже нібито були готові ще в 2011 р. Тим паче, що як у квітні, і липні і вересні 2011 року, в лютому 2012 р. лунають ті самісінькі аргументи за негайну легалізацію зарплат (із відповідним відрахуванням коштів у всі соціальні фонди держави). Мовляв, треба майже в 70 разів підняти суми фінансових санкцій, до близько $4,25 тис (34 тис. грн) і це одразу наблизить нас до цивілізованих країн Європи. При цьому окрім міфічних 50 млрд грн, які нібито може щорічно отримувати держава на соціальні витрати, чиновники не наводять ніяких розрахунків. Чомусь вважається, що ці гроші просто лежать десь на підприємстві, яке не хоче їх платити державі.
Якщо в європейських країнах середньозважена ставка оподаткування фонду оплати праці доходить до 27%, то в Україні цей показник перевищує 51%. Коли держава забирає майже половину заробленого навряд чи можна казати про легалізацію оплати праці.
До речі, у сусідній Польщі змогли подолати проблему легалізації оплати праці економічними стимулами – впровадженням другого рівня пенсійного забезпечення та медичного страхування, зменшивши соціальні нарахування на фонд оплати праці. В Україні ж ні те ні інше так і не спромоглися втілити в життя, тому звично намагаються вдаватися до каральних заходів. Тим самим провокуючи іще більший розквіт корупції.
Єдине, що має втішити роботодавців – обіцянка прийняти нові закони тільки після прийняття нового Трудового кодексу, на що влада навряд чи піде, аби не дратувати працюючих громадян – своїх майбутніх виборців.
Букмекерам повернуть азарт
Вперше з червня 2009 року, коли заборонили всі азартні ігри в Україні, букмекери отримали шанс легально повернутися у свій бізнес.15 лютого в парламенті зареєстрували законопроект №10053, яким пропонується викреслити букмекерство із закону «Про заборону грального бізнесу в Україні».
Автори законопроекту підкреслюють: букмекерська діяльність принципово відрізняється від азартних ігор, оскільки виграш в ній залежить не від випадку. Парі – букмекерська ставка – це інтелектуальне змагання по прогнозу результатів незалежних подій. Посилаючись на досвід країн ЄС, депутати вказують на можливість легального існування тоталізаторів навіть у країнах де азартні ігри теж заборонені.
Зручним приводом для переходу цього бізнесу із нелегального положення в інтернеті на цілком законні засади в реалі зазначено наближення європейського футбольного чемпіонату. Мовляв, вболівальники повинні мати змогу зробити ставки на улюблену команду. А щоб їхні гроші як слід наповнювали бюджет, пропонується щоб ліцензуванням діяльності букмекерів займалося Міністерство фінансів. Ліцензію на 5 років пропонується видавати лише юрособам, які не будуть вести будь яку іншу діяльність. Вимоги до уставного капіталу – 5 млн грн. і ще на таку ж суму компанія повинна мати активи впродовж всього строку дії ліцензії. Основні надходження до бюджету становитимуть кошти від продажу ліцензій. Що в умовах роботи підприємства із готівкою має свій сенс в українських реаліях.
Можливо з часом влада, яка демонструє прагматизм у питаннях наповнення бюджету, реалізує ідею створення окремого державного органу, який буде курувати всі без винятку види фінансових операцій, пов’язаних із гральним бізнесом. Звісно після законодавчого врегулювання діяльності таких суб’єктів та зняття заборони на роботу галузі, яка до 2009 р. мала річний оборот не менше, ніж $1,5 млрд.
Автори законопроекту підкреслюють: букмекерська діяльність принципово відрізняється від азартних ігор, оскільки виграш в ній залежить не від випадку. Парі – букмекерська ставка – це інтелектуальне змагання по прогнозу результатів незалежних подій. Посилаючись на досвід країн ЄС, депутати вказують на можливість легального існування тоталізаторів навіть у країнах де азартні ігри теж заборонені.
Зручним приводом для переходу цього бізнесу із нелегального положення в інтернеті на цілком законні засади в реалі зазначено наближення європейського футбольного чемпіонату. Мовляв, вболівальники повинні мати змогу зробити ставки на улюблену команду. А щоб їхні гроші як слід наповнювали бюджет, пропонується щоб ліцензуванням діяльності букмекерів займалося Міністерство фінансів. Ліцензію на 5 років пропонується видавати лише юрособам, які не будуть вести будь яку іншу діяльність. Вимоги до уставного капіталу – 5 млн грн. і ще на таку ж суму компанія повинна мати активи впродовж всього строку дії ліцензії. Основні надходження до бюджету становитимуть кошти від продажу ліцензій. Що в умовах роботи підприємства із готівкою має свій сенс в українських реаліях.
Можливо з часом влада, яка демонструє прагматизм у питаннях наповнення бюджету, реалізує ідею створення окремого державного органу, який буде курувати всі без винятку види фінансових операцій, пов’язаних із гральним бізнесом. Звісно після законодавчого врегулювання діяльності таких суб’єктів та зняття заборони на роботу галузі, яка до 2009 р. мала річний оборот не менше, ніж $1,5 млрд.
Підписатися на:
Коментарі (Atom)