Українці ладні грати заради прибутку, бо багато хто вже не може заробити собі на пристойне життя чесною працею. Згідно результатів дослідження Центру Разумкова, 24% українських сімей, де працюють обидва члени родини, живуть за межею бідності. Залишається розраховувати не на себе, а на фортуну.
Верховна Рада України прийняла в першому читанні проект закону «Про державні лотереї в Україні». Цей документ має врегулювати проблеми, пов’язані із проведенням будь-яких призових розіграшів на території, яка виходить за межі однієї будівлі. Справа в тому, що з 2005 року в Україні діє мораторій на видачу ліцензій для зайняття цим видом бізнесу. Строк дії мораторію – до моменту прийняття відповідного закону про державну монополію на даний вид діяльності.
Наразі пропонується відмінити ліцензії (викресливши п.24 в ст.9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності») та дозволити проведення лише державних лотерей. Поки що призові розіграші дозволені державним організаціям та тим компаніям, що встигли отримати дозволи до введення мораторію в дію. До того ж в Україні з’явилося чимало проектів, які формально не підпадають під нинішні визначення лотерейної діяльності (взяти хоча б ті ж телеігри).
Для цього пропонується створити спеціальний орган центральної влади, який буде вести єдиний реєстр державних лотерей та контролювати діяльність операторів, яких він уповноважить на проведення розіграшів. Окремий дорадчо-консультаційний орган визначатиме необхідну кількість лотерей та умови їх проведення, обмежуючи конкуренцію між компаніями, що виграли тендер на проведення державних лотерей. Відповідні порядки відбору операторів лотерей та роботи нових органів влади визначить Кабмін.
Схоже на те, що взятися за впорядкування цієї сфери державу вимусила фінансова скрута. Додаткові надходження для фінансування соціальних програм напередодні виборів вкрай необхідні у ситуації, коли кредити від міжнародних організацій заморожені.
середа, 29 лютого 2012 р.
Небесні пільги
На сайті Мінінфраструктури України був оприлюднений законопроект щодо перегляду ставок деяких податків і зборів, які стосуються ввезення в країну повітряних суден. Зокрема йдеться про встановлення нульової ставки ПДВ на операції поставки літаків, ввезених на митну територію України. Крім того, у міністерстві пропонують встановити нульові ставки транспортного збору (при першій реєстрації) для літаків та вертольотів – замість нині діючих ставок у 1,09 грн за кожен кілограм максимальної злітної маси. Для цього відповідні зміни мають бути внесені до статей 195 та 234 Податкового кодексу. Передбачається, що новий порядок оподаткування почне діяти з 1 січня 2013 року.
Свої наміри чиновники пояснюють тим, що сплата ПДВ вітчизняними перевізниками при закупівлі нових літаків негативно впливає на діяльність транспортної галузі, оскільки застарілий парк авіаційної техніки вимагає якнайшвидшого його оновлення, а цей податок суттєво збільшує вартість транспортних засобів. З тої ж причини пропонується прийняти податкові норми для створення сприятливих умов для першої реєстрації літаків. Мовляв, зараз перевізники мають вишукувати та вкладати власні кошти, залучати позикові кошти на придбання флоту, який відповідає міжнародним нормам та якості обслуговування. Держава ж ніяк не може допомогти їм у цьому, хіба що знизивши податки заради підвищення конкурентоспроможності українських авіаперевізників.
Цікаво, що керівники нашої держави постійно наголошують на підтримці вітчизняного виробника, який нібито виробляє техніку на рівні міжнародних стандартів та ще й значно дешевше. А тут виходить, що стимулюються перевізники, які віддають перевагу іноземній техніці. Рік тому віце-прем’єр, голова Мінінфраструктури України, наголошував, що вітчизняні авіакомпанії готові купувати 15-20 літаків щорічно. І задача уряду – зробити умови покупки наших літаків аналогічними тим, що пропонуються іноземними виробниками. Тобто продаж у лізинг під 1-2%.
Можливо краще кошти залучені від податків, які стосуються ввезення в країну повітряних суден перенаправити на компенсацію ставок по внутрішньому лізингу.
А то складається враження, що і пропоновані пільги на закупку літаків – черговий хід на покращення показників чієгось бізнесу. Тим паче, що закупки пального та послуги з міжнародних авіаперевезень вже звільнені від сплати ПДВ.
Свої наміри чиновники пояснюють тим, що сплата ПДВ вітчизняними перевізниками при закупівлі нових літаків негативно впливає на діяльність транспортної галузі, оскільки застарілий парк авіаційної техніки вимагає якнайшвидшого його оновлення, а цей податок суттєво збільшує вартість транспортних засобів. З тої ж причини пропонується прийняти податкові норми для створення сприятливих умов для першої реєстрації літаків. Мовляв, зараз перевізники мають вишукувати та вкладати власні кошти, залучати позикові кошти на придбання флоту, який відповідає міжнародним нормам та якості обслуговування. Держава ж ніяк не може допомогти їм у цьому, хіба що знизивши податки заради підвищення конкурентоспроможності українських авіаперевізників.
Цікаво, що керівники нашої держави постійно наголошують на підтримці вітчизняного виробника, який нібито виробляє техніку на рівні міжнародних стандартів та ще й значно дешевше. А тут виходить, що стимулюються перевізники, які віддають перевагу іноземній техніці. Рік тому віце-прем’єр, голова Мінінфраструктури України, наголошував, що вітчизняні авіакомпанії готові купувати 15-20 літаків щорічно. І задача уряду – зробити умови покупки наших літаків аналогічними тим, що пропонуються іноземними виробниками. Тобто продаж у лізинг під 1-2%.
Можливо краще кошти залучені від податків, які стосуються ввезення в країну повітряних суден перенаправити на компенсацію ставок по внутрішньому лізингу.
А то складається враження, що і пропоновані пільги на закупку літаків – черговий хід на покращення показників чієгось бізнесу. Тим паче, що закупки пального та послуги з міжнародних авіаперевезень вже звільнені від сплати ПДВ.
субота, 18 лютого 2012 р.
Реєстрація платником ПДВ без додаткових умов
На сайті Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (колишній Держкомпідприємництва) оприлюднений проект закону про внесення чергових змін до Податкового кодексу. Цього разу для обговорення громадськості представлена ідея добровільної реєстрації платником ПДВ усіх бажаючих. Звісно, маються на увазі юридичні та фізичні особи, на яких законодавством покладено відповідальність за сплату цього податку до бюджету.
Здавалося б, все так і мало би бути із самого початку: той хто перераховує податок державі повинен автоматично вважатися платником ПДВ. Але не все так просто в Україні, де податківці весь час змагаються із платниками у спритності маніпулювання законодавством. Всі знають, що платник ПДВ від не платника відрізняється, серед іншого, можливістю претендувати на відшкодування коштів із бюджету (бо сама ідея цього податку полягає в тому, що за все повинні платити кінцеві споживачі товарів та послуг, тобто пересічні громадяни). Що в свою чергу породило безліч схем по формуванню «роздутих» сум на відшкодування із бюджету. Врешті-решт, дійшло до того, що держава була винна більше коштів, ніж збирала.
Не маючи змоги (а частіше – бажання) навести в цьому питанні лад, держава законодавчо обмежила коло тих, кому дозволено бути офіційним платником ПДВ. А податківці почали під любим приводом анулювати існуючи свідоцтва. При цьому нерідко нехтуючи здоровим глуздом та нормами діючого законодавства. Наприклад, відсутність боржника за місцем реєстрації стала останнім часом основною причиною анулювання таких свідоцтв, незалежно від того, є підприємство боржником бюджету, чи ні. Дивлячись крізь пальці на законність дій митарів, вище керівництво держави фактично санкціонувало виникнення корупційного бізнесу з видачі свідоцтв платників ПДВ.
З огляду на це, дана ініціатива вкрай важлива та необхідна. Тому що на даний момент добровільно зареєструватися платником ПДВ, тобто коли оборот компанії не досяг порогу обов’язкової реєстрації – 300 тис. грн. на рік, можливо лише після 12 місяців існування підприємства та при умові, що 50% товарів та послуг воно реалізує платникам ПДВ (пункт 182.1 ПК). Згідно із проектом, пропонується чітко встановити 7 випадків, у яких суб’єкту має бути відмовлено в реєстрації платником ПДВ:
- наведена у заяві інформація є недостовірною;
- встановлено факт відсутності особи за місцем податкової адреси та/або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її податковою адресою або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;
-особа, зареєстрована як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість;
- установчі документи особи визнані рішенням суду недійсними;
- господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута;
- фізичну особу, визнано недієздатною або обмежено її цивільну дієздатність;
- особа ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду.";
При відмові податківці мають чітко вказати одну з цих причин, а для позитивного вирішення питання не вимагати будь-яких додаткових документів, окрім заяви платника податків.
Але, на жаль, невідомо, коли ця ідея перетвориться у діючий закон. З огляду на те, як часто реалізуються ініціативи колишнього Держпідприємництва – дуже не скоро.
Здавалося б, все так і мало би бути із самого початку: той хто перераховує податок державі повинен автоматично вважатися платником ПДВ. Але не все так просто в Україні, де податківці весь час змагаються із платниками у спритності маніпулювання законодавством. Всі знають, що платник ПДВ від не платника відрізняється, серед іншого, можливістю претендувати на відшкодування коштів із бюджету (бо сама ідея цього податку полягає в тому, що за все повинні платити кінцеві споживачі товарів та послуг, тобто пересічні громадяни). Що в свою чергу породило безліч схем по формуванню «роздутих» сум на відшкодування із бюджету. Врешті-решт, дійшло до того, що держава була винна більше коштів, ніж збирала.
Не маючи змоги (а частіше – бажання) навести в цьому питанні лад, держава законодавчо обмежила коло тих, кому дозволено бути офіційним платником ПДВ. А податківці почали під любим приводом анулювати існуючи свідоцтва. При цьому нерідко нехтуючи здоровим глуздом та нормами діючого законодавства. Наприклад, відсутність боржника за місцем реєстрації стала останнім часом основною причиною анулювання таких свідоцтв, незалежно від того, є підприємство боржником бюджету, чи ні. Дивлячись крізь пальці на законність дій митарів, вище керівництво держави фактично санкціонувало виникнення корупційного бізнесу з видачі свідоцтв платників ПДВ.
З огляду на це, дана ініціатива вкрай важлива та необхідна. Тому що на даний момент добровільно зареєструватися платником ПДВ, тобто коли оборот компанії не досяг порогу обов’язкової реєстрації – 300 тис. грн. на рік, можливо лише після 12 місяців існування підприємства та при умові, що 50% товарів та послуг воно реалізує платникам ПДВ (пункт 182.1 ПК). Згідно із проектом, пропонується чітко встановити 7 випадків, у яких суб’єкту має бути відмовлено в реєстрації платником ПДВ:
- наведена у заяві інформація є недостовірною;
- встановлено факт відсутності особи за місцем податкової адреси та/або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її податковою адресою або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;
-особа, зареєстрована як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість;
- установчі документи особи визнані рішенням суду недійсними;
- господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута;
- фізичну особу, визнано недієздатною або обмежено її цивільну дієздатність;
- особа ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду.";
При відмові податківці мають чітко вказати одну з цих причин, а для позитивного вирішення питання не вимагати будь-яких додаткових документів, окрім заяви платника податків.
Але, на жаль, невідомо, коли ця ідея перетвориться у діючий закон. З огляду на те, як часто реалізуються ініціативи колишнього Держпідприємництва – дуже не скоро.
Експорт для своїх
У черговому пакеті поправок до Податкового кодексу, які розробив український уряд (а саме - Мінсоцполітики), запропоновано відстежувати ціну експортних контрактів з поставки товарів та послуг на суми більші ніж 100 млн грн. Тим самим чиновники намагаються перешкодити виводу капіталів з України, або принаймні примусити платити податки у повному об’ємі тих, хто використовує офшорні схеми. Вони всім добре відомі.
Наприклад, українська компанія продає свій товар посереднику, зареєстрованому у «податковій гавані», по заниженій ціні, а той вже перепродає його кінцевому споживачу по реальній ціні. Різниця від такої оборудки осідає в офшорі, а бюджет України недораховується податкових надходжень. Вочевидь, боротися із заниженням ціни можна шляхом порівняння її із сумами аналогічних контрактів, укладених з компаніями зі звичайних, не офшорних юрисдикцій. За кордоном так і діють: у разі заниження ціни поставки, продавцеві нараховуються податкові зобов’язання, розраховані із розміру недоотриманого прибутку.
Як вже підрахували, знищення економічного сенсу використання офшорних компаній, дозволить додатково залучити до бюджету близько 3 млрд грн. Втілити в життя норми, що дозволять податківцям контролювати трансфертне ціноутворення між пов’язаними юридичними особами на суми від 100 млн грн, планується з 1 січня 2013 року. В якості жесту доброї волі компаніям буде дозволено ще до початку перевірки самостійно скоригувати свої податкові зобов’язання, якими зацікавилися податкові органи.
У цьому сенсі виникає два питання: які компанії будуть вважатися зв’язаними особами і яку ціну податківці будуть рахувати як середню по ринку. Щодо першого питання, то знавці юриспруденції добре знають, як сховати реального власника компаній, які на перший погляд не мають нічого спільного між собою. Тому виписувати тут якісь критерії – марна справа. До речі, не випадково під контроль податківців пропонується також передати компанії, що мають пільги по сплаті податку на прибуток (0%) і багато інших.
Весь досвід суб’єктів ЗЕД свідчить: держава завжди орієнтується на найвищу ціну контракту (щоб отримати більше податків, або змусити компанію платити більший хабар). Особливо легко це буде зробити на початку формування відповідної бази (достатньо комусь укласти угоду по вищій ціні і всі інші вже будуть рахуватися як «схеми мінімізації»).
У такій ситуації виграють найбільші компанії, які згідно із проектом закону матимуть змогу завчасно погоджувати свої ціни з податківцями на строк до трьох років. А всім іншим доведеться проводити операції по вищим цінам аби уникнути додаткового контролю.
Є і простіший спосіб регулювання цін експортних контрактів – вчасно та в повному обсязі повертати ПДВ експортерам і тоді сенсу знижати ціни не буде.
Наприклад, українська компанія продає свій товар посереднику, зареєстрованому у «податковій гавані», по заниженій ціні, а той вже перепродає його кінцевому споживачу по реальній ціні. Різниця від такої оборудки осідає в офшорі, а бюджет України недораховується податкових надходжень. Вочевидь, боротися із заниженням ціни можна шляхом порівняння її із сумами аналогічних контрактів, укладених з компаніями зі звичайних, не офшорних юрисдикцій. За кордоном так і діють: у разі заниження ціни поставки, продавцеві нараховуються податкові зобов’язання, розраховані із розміру недоотриманого прибутку.
Як вже підрахували, знищення економічного сенсу використання офшорних компаній, дозволить додатково залучити до бюджету близько 3 млрд грн. Втілити в життя норми, що дозволять податківцям контролювати трансфертне ціноутворення між пов’язаними юридичними особами на суми від 100 млн грн, планується з 1 січня 2013 року. В якості жесту доброї волі компаніям буде дозволено ще до початку перевірки самостійно скоригувати свої податкові зобов’язання, якими зацікавилися податкові органи.
У цьому сенсі виникає два питання: які компанії будуть вважатися зв’язаними особами і яку ціну податківці будуть рахувати як середню по ринку. Щодо першого питання, то знавці юриспруденції добре знають, як сховати реального власника компаній, які на перший погляд не мають нічого спільного між собою. Тому виписувати тут якісь критерії – марна справа. До речі, не випадково під контроль податківців пропонується також передати компанії, що мають пільги по сплаті податку на прибуток (0%) і багато інших.
Весь досвід суб’єктів ЗЕД свідчить: держава завжди орієнтується на найвищу ціну контракту (щоб отримати більше податків, або змусити компанію платити більший хабар). Особливо легко це буде зробити на початку формування відповідної бази (достатньо комусь укласти угоду по вищій ціні і всі інші вже будуть рахуватися як «схеми мінімізації»).
У такій ситуації виграють найбільші компанії, які згідно із проектом закону матимуть змогу завчасно погоджувати свої ціни з податківцями на строк до трьох років. А всім іншим доведеться проводити операції по вищим цінам аби уникнути додаткового контролю.
Є і простіший спосіб регулювання цін експортних контрактів – вчасно та в повному обсязі повертати ПДВ експортерам і тоді сенсу знижати ціни не буде.
Пільги для ІТ-тішніків
На початку лютого, до Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики ВР надійшов проект закону щодо запровадження спеціального режиму оподаткування суб'єктів індустрії програмної продукції (№9744). Ідея законопроекту полягає в тому, щоб з 1 січня 2013 року надати виробникам програмної продукції цілу низку податкових пільг шляхом внесення відповідних змін до Податкового кодексу. Серед них: зниження податку на прибуток до 16% (нині 21%); встановлення податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) в розмірі 5% (замість 15%); звільнення від ПДВ цілого переліку товарів та послуг, що реалізуються «суб'єктами індустрії програмної продукції». Проектом також пропонується встановити чіткі критерії для отримання статусу «суб'єкта індустрії програмної продукції».
Свою ініціативу автори проекту пояснюють необхідністю підвищення конкурентоспроможності вітчизняної ІТ-індустрії та виведення її «із тіні». Лояльне, прийнятне для всіх, оподаткування необхідне як учасникам ринку так і державі, оскільки робота над ІТ – ресурсами в основному полягає в інтелектуальній праці окремих спеціалістів, які сидять по квартирах, в яких примусово оподаткувати практично не можливо, тому досягти позитивного результату можна тільки шляхом пошуку компромісу.
Переговори щодо виведення Української ІТ-індустрії з тіні перейшли в активну фазу. Уряд готовий знизити податок на прибуток та відмінити сплату НДС, але не бажає втрачати ПДФО. Зокрема прем’єр заявив, що це участь кожного найманого працівника в фінансуванні суспільних потреб, не можна надавати пільги працівникам окремих галузей, лише підприємствам. В будь-якому випадку, запропонований законопроект є першим реальним кроком з боку держави на зустріч національній ІТ-індустрії. Звичайно, що для досягнення домовленості в цьому діалозі, мало знизити ПДФО до 5%, необхідно також, хоча б на деякий період, надати пільги підприємствам ІТ-галузі на відрахування до позабюджетних фондів, щоб такі підприємства – роботодавці могли запропонувати своїм працівникам офіційну, конкурентну оплату праці, що значно важливіше, ніж тільки по податку на прибуток та ПДВ.
Свою ініціативу автори проекту пояснюють необхідністю підвищення конкурентоспроможності вітчизняної ІТ-індустрії та виведення її «із тіні». Лояльне, прийнятне для всіх, оподаткування необхідне як учасникам ринку так і державі, оскільки робота над ІТ – ресурсами в основному полягає в інтелектуальній праці окремих спеціалістів, які сидять по квартирах, в яких примусово оподаткувати практично не можливо, тому досягти позитивного результату можна тільки шляхом пошуку компромісу.
Переговори щодо виведення Української ІТ-індустрії з тіні перейшли в активну фазу. Уряд готовий знизити податок на прибуток та відмінити сплату НДС, але не бажає втрачати ПДФО. Зокрема прем’єр заявив, що це участь кожного найманого працівника в фінансуванні суспільних потреб, не можна надавати пільги працівникам окремих галузей, лише підприємствам. В будь-якому випадку, запропонований законопроект є першим реальним кроком з боку держави на зустріч національній ІТ-індустрії. Звичайно, що для досягнення домовленості в цьому діалозі, мало знизити ПДФО до 5%, необхідно також, хоча б на деякий період, надати пільги підприємствам ІТ-галузі на відрахування до позабюджетних фондів, щоб такі підприємства – роботодавці могли запропонувати своїм працівникам офіційну, конкурентну оплату праці, що значно важливіше, ніж тільки по податку на прибуток та ПДВ.
четвер, 16 лютого 2012 р.
Агрохолдинги залишаються на землі
Президент України та спікер Верховної Ради публічно відмовилися від планів якомога скоріше прийняти законопроект «Про ринок земель», який вже чекав на своє друге читання на засіданнях парламенту 7-10 лютого. Більш того, це питання запропоновано вирішувати вже новому парламенту, який оберуть восени цього року. Але небажання дратувати електорат напередодні виборів – тільки одна із причин зупинення аграрної реформи.
Свою роль зіграла також активна позиція аграрних асоціацій, які вимагали відмінити обмеження площі орендованих однією компанією (разом із афілійованими структурами) с/г земель в розмірі 5,5 тис. га на території одного району та 100 тис. га разом по всій країні.
Заради захисту інтересів селян та фермерських господарств держава ставить діяльність великих агрокомпаний (із земельним банком у сотні тисяч гектарів) поза законом. Обмеження вплинуть на бізнес близько 900 підприємств, а одразу за межею дозволеного опиняться близько десятка агрохолдингів. Деякі з них вже навіть встигли вийти на IPO, їхні акції котуються на міжнародних біржах.
Як наслідок такого удару по бізнесу почнуться невиплати по кредитам (близько $1 млрд іноземним фінустановам та біля $3 млрд - вітчизняним). До цього додасться втрата довіри з боку іноземних інвесторів, що купили акції вітчизняних компаній. Найбільшого удару зазнають такі ресурсномісткі галузі як цукрова, масложирова та молочна. Бо ці підприємства орієнтовані на власну сировинну базу.
Держава занепокоєна тим, що великі агрохолдинги не сприяють соціально-економічному розвитку сіл. Але запропоновані обмеження ніяк не покращать становища, тому що власникам земельних паїв просто не буде кому продати свій наділ по ринковій ціні. Єдиним реальним покупцем буде держава, грошові ресурси якої зараз обмежені. Між тим в країні є сотні тисяч не витребуваних земельних паїв та землі запасу сільських, селищних та міських рад. Вважаю державі потрібно було б почати із адміністрування цих земель. Але чи є в країні держслужбовці, здатні ефективно управляти державним агрохолдингом більшим в десятки разів за існуючі працюючі, землі якого розпорошені по всій території України?
Одночасно, як відомо, будь які жорсткі обмеження призводять до тінізації ринку та корупції. Вважаю за доцільне не ламати один із небагатьох працюючих секторів економіки, а співпрацювати із існуючими агрохолдингами на основі договірних умов управління державними землями із конкретними зобов’язаннями утримання соціальної інфраструктури.
Свою роль зіграла також активна позиція аграрних асоціацій, які вимагали відмінити обмеження площі орендованих однією компанією (разом із афілійованими структурами) с/г земель в розмірі 5,5 тис. га на території одного району та 100 тис. га разом по всій країні.
Заради захисту інтересів селян та фермерських господарств держава ставить діяльність великих агрокомпаний (із земельним банком у сотні тисяч гектарів) поза законом. Обмеження вплинуть на бізнес близько 900 підприємств, а одразу за межею дозволеного опиняться близько десятка агрохолдингів. Деякі з них вже навіть встигли вийти на IPO, їхні акції котуються на міжнародних біржах.
Як наслідок такого удару по бізнесу почнуться невиплати по кредитам (близько $1 млрд іноземним фінустановам та біля $3 млрд - вітчизняним). До цього додасться втрата довіри з боку іноземних інвесторів, що купили акції вітчизняних компаній. Найбільшого удару зазнають такі ресурсномісткі галузі як цукрова, масложирова та молочна. Бо ці підприємства орієнтовані на власну сировинну базу.
Держава занепокоєна тим, що великі агрохолдинги не сприяють соціально-економічному розвитку сіл. Але запропоновані обмеження ніяк не покращать становища, тому що власникам земельних паїв просто не буде кому продати свій наділ по ринковій ціні. Єдиним реальним покупцем буде держава, грошові ресурси якої зараз обмежені. Між тим в країні є сотні тисяч не витребуваних земельних паїв та землі запасу сільських, селищних та міських рад. Вважаю державі потрібно було б почати із адміністрування цих земель. Але чи є в країні держслужбовці, здатні ефективно управляти державним агрохолдингом більшим в десятки разів за існуючі працюючі, землі якого розпорошені по всій території України?
Одночасно, як відомо, будь які жорсткі обмеження призводять до тінізації ринку та корупції. Вважаю за доцільне не ламати один із небагатьох працюючих секторів економіки, а співпрацювати із існуючими агрохолдингами на основі договірних умов управління державними землями із конкретними зобов’язаннями утримання соціальної інфраструктури.
Збитковість української банківської системи
Збитки українських банків у минулому році знизилися на 40,8% (до 7,708 млрд грн) у порівнянні з 2010 р. (13,027 млрд грн). Але не зважаючи на це статистика НБУ знову зафіксувала сумарний від’ємний результат по системі – вже третій рік поспіль. До того ж збільшилася кількість банків, що перебувають у стадії ліквідації (з 18 до 21).
Незважаючи на постійне скорочення видатків ( 150 486 млрд грн. і за минулий рік вони виросли тільки на 0,4%) вітчизняні фінансові установи все ще не можуть загалом перевищити їх своїми доходами ( 142,778 млрд грн ). Більше 80% доходу 176 діючих (із 198 зареєстрованих) банків склали процентні доходи, тому погіршення якості кредитного портфелю банків та падіння об’ємів кредитування в умовах фінансово-економічної кризи 2008-2009 років – одна із причин збитковості.
Але у порівнянні із українськими «дочками» зарубіжних фінансових структур, вітчизняні банкіри почуваються значно краще. Щорічна звітність іноземних банків (переважно європейських) в Україні фіксує лише зростання збитковості їхньої роботи. Як результат – вихід банків з іноземним капіталом із роздрібного сегменту ринку (роботи із фізособами) або навіть повне звертання бізнесу в Україні. Цікаво, що на даний час саме цей сегмент є найбільш привабливим для роботи, тому що більшість корпоративних клієнтів не в змозі кредитуватися на діючих умовах, або не відповідають вимогам банкірів.
Що ж заважає іноземцям конкурувати на рівних, чи може українським банкам вдома і стіни допомагають? Секрет простий: вітчизняні фінансисти, що давно пристосувалися до несподіванок нашого законодавства та специфіки роботи контролюючих органів, краще знають, як правильно відзвітувати, не показуючи всіх проблем. Звісно, приховавши їх лише на деякий час. Наприклад, провести реструктуризацію проблемних кредитів.
Іноземці ж більш звикли до «прозорої» роботи по-європейські і менше схильні ризикувати (скажімо, при оцінці застави по кредиту та самого позичальника). В тому числі тому, що виявилися не в змозі пристосуватися до реалій роботи української судової системи та виконавчої служби у випадках з проблемними клієнтами. Тому, на перший погляд, у виграші залишаються вітчизняні банки. Але чи спрацює принцип «хто не ризикує, той не п’є шампанського», залишається питанням.
Незважаючи на постійне скорочення видатків ( 150 486 млрд грн. і за минулий рік вони виросли тільки на 0,4%) вітчизняні фінансові установи все ще не можуть загалом перевищити їх своїми доходами ( 142,778 млрд грн ). Більше 80% доходу 176 діючих (із 198 зареєстрованих) банків склали процентні доходи, тому погіршення якості кредитного портфелю банків та падіння об’ємів кредитування в умовах фінансово-економічної кризи 2008-2009 років – одна із причин збитковості.
Але у порівнянні із українськими «дочками» зарубіжних фінансових структур, вітчизняні банкіри почуваються значно краще. Щорічна звітність іноземних банків (переважно європейських) в Україні фіксує лише зростання збитковості їхньої роботи. Як результат – вихід банків з іноземним капіталом із роздрібного сегменту ринку (роботи із фізособами) або навіть повне звертання бізнесу в Україні. Цікаво, що на даний час саме цей сегмент є найбільш привабливим для роботи, тому що більшість корпоративних клієнтів не в змозі кредитуватися на діючих умовах, або не відповідають вимогам банкірів.
Що ж заважає іноземцям конкурувати на рівних, чи може українським банкам вдома і стіни допомагають? Секрет простий: вітчизняні фінансисти, що давно пристосувалися до несподіванок нашого законодавства та специфіки роботи контролюючих органів, краще знають, як правильно відзвітувати, не показуючи всіх проблем. Звісно, приховавши їх лише на деякий час. Наприклад, провести реструктуризацію проблемних кредитів.
Іноземці ж більш звикли до «прозорої» роботи по-європейські і менше схильні ризикувати (скажімо, при оцінці застави по кредиту та самого позичальника). В тому числі тому, що виявилися не в змозі пристосуватися до реалій роботи української судової системи та виконавчої служби у випадках з проблемними клієнтами. Тому, на перший погляд, у виграші залишаються вітчизняні банки. Але чи спрацює принцип «хто не ризикує, той не п’є шампанського», залишається питанням.
Спрощенці будуть платити частіше
Кабінет Міністрів України запропонував народним депутатам змінити порядок сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, а також для самозайнятих осіб. Відповідним законопроектом (№9779) передбачені зміни статей 9 і 25 закону України про збір та облік єдиного внеску.
Зокрема, встановлюється, що спрощенці, а також члени їх сімей, які беруть участь у підприємницькій діяльності, мають платити єдиний внесок до Пенсійного фонду щоквартально, а не раз на рік як це відбувається зараз (до 20 січня року, наступного за звітним). На переконання Мінсоцполітики, це дасть змогу забезпечити ритмічне надходження коштів до Пенсійного фонду та зменшить витрати держбюджету на фінансування потреб ПФ протягом року.
При цьому подання звітності для даної категорії платників пропонується лишити незмінною – один раз на рік. Цікаво, що під приводом уніфікації закону про ЄСВ із Податковим кодексом частоту сплати єдиного внеску для підприємців, які знаходяться на загальній системі оподаткування, залишили незмінною – раз на рік. А строки навіть подовжили – до 10 лютого.
Теж саме стосується і самозайнятих осіб (адвокатів, нотаріусів, артистів та інших). Для них строки щорічної сплати ЄСВ подовжено аж до 1 травня. Тут пояснення таке. Оскільки ці особи сплачують єдиний внесок із сум доходу, який визначається ними в податковій звітності, то строк сплати має наставати після спливу граничних строків подання податкової звітності про доходи фізосіб (відповідно через 40 календарних днів після закінчення року та до 1 травня наступного року). На сьогодні законодавством визначено, що такі платники сплачують єдиний внесок один раз на рік не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним роком, – тобто до подання податкової звітності.
Врешті решт виходить, що на словах влада знову обіцяє підтримати малий бізнес дерегуляцією, а на ділі знову знаходить приводи, аби зробити навпаки.
Зокрема, встановлюється, що спрощенці, а також члени їх сімей, які беруть участь у підприємницькій діяльності, мають платити єдиний внесок до Пенсійного фонду щоквартально, а не раз на рік як це відбувається зараз (до 20 січня року, наступного за звітним). На переконання Мінсоцполітики, це дасть змогу забезпечити ритмічне надходження коштів до Пенсійного фонду та зменшить витрати держбюджету на фінансування потреб ПФ протягом року.
При цьому подання звітності для даної категорії платників пропонується лишити незмінною – один раз на рік. Цікаво, що під приводом уніфікації закону про ЄСВ із Податковим кодексом частоту сплати єдиного внеску для підприємців, які знаходяться на загальній системі оподаткування, залишили незмінною – раз на рік. А строки навіть подовжили – до 10 лютого.
Теж саме стосується і самозайнятих осіб (адвокатів, нотаріусів, артистів та інших). Для них строки щорічної сплати ЄСВ подовжено аж до 1 травня. Тут пояснення таке. Оскільки ці особи сплачують єдиний внесок із сум доходу, який визначається ними в податковій звітності, то строк сплати має наставати після спливу граничних строків подання податкової звітності про доходи фізосіб (відповідно через 40 календарних днів після закінчення року та до 1 травня наступного року). На сьогодні законодавством визначено, що такі платники сплачують єдиний внесок один раз на рік не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним роком, – тобто до подання податкової звітності.
Врешті решт виходить, що на словах влада знову обіцяє підтримати малий бізнес дерегуляцією, а на ділі знову знаходить приводи, аби зробити навпаки.
понеділок, 13 лютого 2012 р.
Diversification Ensures Stability
Following the November 2011 launch of Business federation Kyiv’s London office (BFK), UBI spoke to the chairman of the federation, the successful 37-year-old entrepreneur Ruslan Demchak, owner of UBG and ‘one of the 100 richest Ukrainians’ who looks forward to the future of Ukrainian business in Europe.
UBI: As Chairman of the Board of Business Federation Kyiv (BFK) can you explain the role of BFK’s newly opened London office?
RD: London is the investment capital of the world and a home for international investors. It is important for Ukrainian companies to have access to financial resources to develop their infrastructure projects. Business Federation Kyiv is a public organisation, founded in 2009 and comprises more than 3,000 members.
The purpose of our representative office in London is to open investment opportunities to BFK members by creating direct contacts between Ukrainian businesses and international investors.
Our services include business and legal support. We plan to open the Ukrainian Business Channel TV studio at our office in London in 2012, and we are also planning to bring our first Ukrainian business road show to London in the first half of 2012.
We also aim to assist Ukrainian nationals and students living in the UK by providing them with informational support, financial emergency and social support.
UBI: How did you arrive at your current position as Head of the Ukrainian Business Group (UBG), a successful private venture incorporating six business sectors? What do you see as the main challenges and opportunities in each sector in Ukraine?
RD: I began in business in 1997, starting out in the securities market, where I helped many clients to manage their portfolios of shares and bonds. Today my business is diverse. The majority of my companies operate in the service sector and represent middle-size businesses. I would say that the service sector is the most challenging to operate in. I chose to keep shares in some of the enterprises I liked for myself, but I launched many start-ups myself, for example, my insurance, banking and medical businesses. Such diversification was almost a concern to me as I was trying to get a sense of and understand the most profitable business segments.
During the economic crisis, this actually helped me, because as the financial business was registering a downturn, the medical business was growing, so that growth in one business helped to compensate for decline in the other. This diversification provided me with a good strategy to ensure stability for my businesses.
UBI: You have held up the US as a model of business practice, but what specific aspects appeal to you?
RD: I like the spirit of America, the idea of opportunity and America as a brand. I often refer to Roosevelt, who said that the US was an idea written on paper in the form of the Constitution. We aspire for UBG to be the US of Ukrainian business. Many people who leave for America to realise their dreams of excellence in their field are confident that they can do it there. People who come to work in UBG understand that they can realise their potential in the company, and as an employer we must create favourable conditions where they can do this. Our business secret is to create that spirit and desire to work, which ensures the success and image of the company.
UBI: You registered your own ERDE bank in 2007 and have said that your aim is that it should be one of the 50 largest banks in three years and a top 10 bank within 10 years. What was the thinking behind this aim?
RD: One shouldn’t treat rankings at face value. The strategy of my corporation is to become a top 10 corporation in Ukraine, and each of its businesses will have its own development route. Being a top 10 corporation doesn’t just mean being the largest business in terms of staff or sales, but also having a positive image in the market and being a reputable employer. A top 10 corporation not only means being the largest business by size, but also having a positive image in the market and being a respected employer.
UBI: Given that many believe the Ukrainian banking sector to be overbanked, with consolidation expected, what is your growth strategy?
RD: I plan to develop my bank organically. There are no plans to acquire other banks in the near future because, as a rule, Ukrainian banks that are open for acquisition have their own structural problems, and we wouldn’t want to integrate them into our business. With regard to success, we want to create a spirit of opportunity in our bank, and these are not mere words. We recruit teams of people from other competitor banks and provide them with better opportunities for development in our own bank. That’s how we create a group of successful teams of employees who have already tried themselves in other banks, and they become quasi entrepreneurs. This is an example of team motivation.
UBI: On the investment banking side, the Investment Group Initiative saw a big hit on profits during the downturn, but seems to have bounced back. Why is this?
RD: The difference between Ukrainian business in the 1990s and those post-2010 can be compared to a teenager and someone over 30 years old. I can’t say that I started my investment fund business in the 1990s because I had a far reaching strategy. On the contrary, I can be honest and say that my business route had a few trials and tribulations and became more polished as I matured and understood the importance of having a vision and a longterm strategy. The stock market, which was going through hard times in Ukraine, gave me the opportunity to understand business as a whole, to feel what can have an impact on a company’s value and which companies tend to grow more rapidly than others. As a stock market expert, I believe that no matter which business sector you work in, you have to be ready to sell your enterprises. The only point is the price.
UBI: What is your strategy for growth to achieve your ambitious aims of being a top 10 company in Ukraine? What sectors are you most interested in developing?
RD: I will continue to develop the sectors in which the company already operates, particularly banking, medical and IT and we will also focus on the agricultural sector, because it is this activity which ensures Ukraine’s integration into the world economy. For me, the agricultural sector is very important and this is where our main focus will be. At the moment I can’t boast that it is one of the main sectors in my corporation.
Our main interest in agriculture is in arable land, food processing and storage. Livestock is less profitable. Currently, we only manage 10,000 ha and have been conducting due diligence on many agricultural businesses, receiving 10 proposals a month. We are planning to acquire 100,000 ha of land for longterm lease in the next three years. We are planning to grow into a large agribusiness company with plans to be listed on the stock exchange.
UBI: What’s your view of foreigners being excluded from buying land?
RD: The land must be an asset and it is Ukraine’s most important resource, but there is a strong social aspect too. Currently, large agricultural holdings in Ukraine lease land from farmers and also help them solve their social issues, because the government is not able to provide sufficient social funding. The reason private companies help them with social issues is because there is a risk in terminating the lease contract by a landowner, that is a risk of social conflict, and this is the only way that the social infrastructure is supported in the country at the moment.
On the one hand, as an economist, I believe that there needs to be a land market in Ukraine, but on the other, as a citizen with a social position, I think it is too early for Ukraine, because in a few years’ time millions of people will be left without any social infrastructure support - no road maintenance in the countryside, no school and nursery support or basic medical healthcare, because agro industrial holdings will have no reason to provide benefits for the rural communities.
MEDICAl
UBI: Your medical business Dobrobut has seen continued growth in sales, despite the economic crisis, and has been influenced by increasing issues with public sector provision. As someone who has shown corporate social responsibility in relation to the treatment of your own staff, do you see your private health facilities ever forming part of public provision, or is the intention to always remain as a separate private service?
RD: State medical care in Ukraine has many pitfalls. Unlike in the West, where dentistry and cosmetic surgery, for example, are well accepted private medical services, the situation is totally different in Ukraine, where private medical care ranges all the way from polyclinic services to surgery. And we found our niche very successfully. We currently have eight clinics and plan to open our first aid clinic in Kyiv in 2012. I am confident that by 2012 Dobrobut will be the market leader in the private medical sector in Ukraine.
With regard to private-state partnership, we made an offer to Kyiv municipal authorities to take control over one of seven maternity hospitals in Kyiv.
UBI: What IT opportunities are being explored by the Group?
RD: Our interest is predominantly in IT payment processing centres. We see great potential in developing and investing in electronic payment systems and e-commerce. We have no interest in providing outsourcing services. We want to acquire successful IT projects providing ready-made IT services.
UBI: As a blogger yourself, you are clearly interested in the media and have launched the UBC and Kupol TV channels. What are your aims in the media sector and do you believe your media outlets can be an independent source of information?
RD: Our media division includes five digital TV channels – UBC (business), Dobro TV (health and lifestyle), A-One (music), Ukrainian Fashion and Z-TV delivered via the SES Astra satellite system, which allows Ukrainian channels to be received anywhere in the world. Our channels will be included in the London hotel network and received via cable networks by most hotels in Europe. Our business channel focuses on reporting current affairs and business news. I myself do not belong to any political party in Ukraine and believe that neutrality is the key to business success. No political priority will impact on the media’s independence.
UBI: In your blog you suggested that the government has clearly decided to pursue the EU route rather than closer cooperation with a Russian-led customs Union. Do you believe this is right for Ukraine and does it matter to the business community?
RD: To answer this question one only has to look at where we send our children to study and that is to Western Europe. Whatever politicians say, the most important thing remains that they want to teach their children European cultural values. This is the fundamental truth. Ukraine’s true path is towards Europe and this has a big impact on the business community.
UBI: What has been your best business decision? And what was the least successful?
RD: My best decision was investment in the development of my medical business. At the beginning of 2000, when I started, it looked the most risky and most challenging but it proved to be the most successful. The least successful has been my construction company, where I overestimated its growth and business gains. My most valuable resource is my employees and, with their creativity, they have brought the best clients which has led to the geometrical progression of my company.
UBI: As Chairman of the Board of Business Federation Kyiv (BFK) can you explain the role of BFK’s newly opened London office?
RD: London is the investment capital of the world and a home for international investors. It is important for Ukrainian companies to have access to financial resources to develop their infrastructure projects. Business Federation Kyiv is a public organisation, founded in 2009 and comprises more than 3,000 members.
The purpose of our representative office in London is to open investment opportunities to BFK members by creating direct contacts between Ukrainian businesses and international investors.
Our services include business and legal support. We plan to open the Ukrainian Business Channel TV studio at our office in London in 2012, and we are also planning to bring our first Ukrainian business road show to London in the first half of 2012.
We also aim to assist Ukrainian nationals and students living in the UK by providing them with informational support, financial emergency and social support.
UBI: How did you arrive at your current position as Head of the Ukrainian Business Group (UBG), a successful private venture incorporating six business sectors? What do you see as the main challenges and opportunities in each sector in Ukraine?
RD: I began in business in 1997, starting out in the securities market, where I helped many clients to manage their portfolios of shares and bonds. Today my business is diverse. The majority of my companies operate in the service sector and represent middle-size businesses. I would say that the service sector is the most challenging to operate in. I chose to keep shares in some of the enterprises I liked for myself, but I launched many start-ups myself, for example, my insurance, banking and medical businesses. Such diversification was almost a concern to me as I was trying to get a sense of and understand the most profitable business segments.
During the economic crisis, this actually helped me, because as the financial business was registering a downturn, the medical business was growing, so that growth in one business helped to compensate for decline in the other. This diversification provided me with a good strategy to ensure stability for my businesses.
UBI: You have held up the US as a model of business practice, but what specific aspects appeal to you?
RD: I like the spirit of America, the idea of opportunity and America as a brand. I often refer to Roosevelt, who said that the US was an idea written on paper in the form of the Constitution. We aspire for UBG to be the US of Ukrainian business. Many people who leave for America to realise their dreams of excellence in their field are confident that they can do it there. People who come to work in UBG understand that they can realise their potential in the company, and as an employer we must create favourable conditions where they can do this. Our business secret is to create that spirit and desire to work, which ensures the success and image of the company.
UBI: You registered your own ERDE bank in 2007 and have said that your aim is that it should be one of the 50 largest banks in three years and a top 10 bank within 10 years. What was the thinking behind this aim?
RD: One shouldn’t treat rankings at face value. The strategy of my corporation is to become a top 10 corporation in Ukraine, and each of its businesses will have its own development route. Being a top 10 corporation doesn’t just mean being the largest business in terms of staff or sales, but also having a positive image in the market and being a reputable employer. A top 10 corporation not only means being the largest business by size, but also having a positive image in the market and being a respected employer.
UBI: Given that many believe the Ukrainian banking sector to be overbanked, with consolidation expected, what is your growth strategy?
RD: I plan to develop my bank organically. There are no plans to acquire other banks in the near future because, as a rule, Ukrainian banks that are open for acquisition have their own structural problems, and we wouldn’t want to integrate them into our business. With regard to success, we want to create a spirit of opportunity in our bank, and these are not mere words. We recruit teams of people from other competitor banks and provide them with better opportunities for development in our own bank. That’s how we create a group of successful teams of employees who have already tried themselves in other banks, and they become quasi entrepreneurs. This is an example of team motivation.
UBI: On the investment banking side, the Investment Group Initiative saw a big hit on profits during the downturn, but seems to have bounced back. Why is this?
RD: The difference between Ukrainian business in the 1990s and those post-2010 can be compared to a teenager and someone over 30 years old. I can’t say that I started my investment fund business in the 1990s because I had a far reaching strategy. On the contrary, I can be honest and say that my business route had a few trials and tribulations and became more polished as I matured and understood the importance of having a vision and a longterm strategy. The stock market, which was going through hard times in Ukraine, gave me the opportunity to understand business as a whole, to feel what can have an impact on a company’s value and which companies tend to grow more rapidly than others. As a stock market expert, I believe that no matter which business sector you work in, you have to be ready to sell your enterprises. The only point is the price.
UBI: What is your strategy for growth to achieve your ambitious aims of being a top 10 company in Ukraine? What sectors are you most interested in developing?
RD: I will continue to develop the sectors in which the company already operates, particularly banking, medical and IT and we will also focus on the agricultural sector, because it is this activity which ensures Ukraine’s integration into the world economy. For me, the agricultural sector is very important and this is where our main focus will be. At the moment I can’t boast that it is one of the main sectors in my corporation.
Our main interest in agriculture is in arable land, food processing and storage. Livestock is less profitable. Currently, we only manage 10,000 ha and have been conducting due diligence on many agricultural businesses, receiving 10 proposals a month. We are planning to acquire 100,000 ha of land for longterm lease in the next three years. We are planning to grow into a large agribusiness company with plans to be listed on the stock exchange.
UBI: What’s your view of foreigners being excluded from buying land?
RD: The land must be an asset and it is Ukraine’s most important resource, but there is a strong social aspect too. Currently, large agricultural holdings in Ukraine lease land from farmers and also help them solve their social issues, because the government is not able to provide sufficient social funding. The reason private companies help them with social issues is because there is a risk in terminating the lease contract by a landowner, that is a risk of social conflict, and this is the only way that the social infrastructure is supported in the country at the moment.
On the one hand, as an economist, I believe that there needs to be a land market in Ukraine, but on the other, as a citizen with a social position, I think it is too early for Ukraine, because in a few years’ time millions of people will be left without any social infrastructure support - no road maintenance in the countryside, no school and nursery support or basic medical healthcare, because agro industrial holdings will have no reason to provide benefits for the rural communities.
MEDICAl
UBI: Your medical business Dobrobut has seen continued growth in sales, despite the economic crisis, and has been influenced by increasing issues with public sector provision. As someone who has shown corporate social responsibility in relation to the treatment of your own staff, do you see your private health facilities ever forming part of public provision, or is the intention to always remain as a separate private service?
RD: State medical care in Ukraine has many pitfalls. Unlike in the West, where dentistry and cosmetic surgery, for example, are well accepted private medical services, the situation is totally different in Ukraine, where private medical care ranges all the way from polyclinic services to surgery. And we found our niche very successfully. We currently have eight clinics and plan to open our first aid clinic in Kyiv in 2012. I am confident that by 2012 Dobrobut will be the market leader in the private medical sector in Ukraine.
With regard to private-state partnership, we made an offer to Kyiv municipal authorities to take control over one of seven maternity hospitals in Kyiv.
UBI: What IT opportunities are being explored by the Group?
RD: Our interest is predominantly in IT payment processing centres. We see great potential in developing and investing in electronic payment systems and e-commerce. We have no interest in providing outsourcing services. We want to acquire successful IT projects providing ready-made IT services.
UBI: As a blogger yourself, you are clearly interested in the media and have launched the UBC and Kupol TV channels. What are your aims in the media sector and do you believe your media outlets can be an independent source of information?
RD: Our media division includes five digital TV channels – UBC (business), Dobro TV (health and lifestyle), A-One (music), Ukrainian Fashion and Z-TV delivered via the SES Astra satellite system, which allows Ukrainian channels to be received anywhere in the world. Our channels will be included in the London hotel network and received via cable networks by most hotels in Europe. Our business channel focuses on reporting current affairs and business news. I myself do not belong to any political party in Ukraine and believe that neutrality is the key to business success. No political priority will impact on the media’s independence.
UBI: In your blog you suggested that the government has clearly decided to pursue the EU route rather than closer cooperation with a Russian-led customs Union. Do you believe this is right for Ukraine and does it matter to the business community?
RD: To answer this question one only has to look at where we send our children to study and that is to Western Europe. Whatever politicians say, the most important thing remains that they want to teach their children European cultural values. This is the fundamental truth. Ukraine’s true path is towards Europe and this has a big impact on the business community.
UBI: What has been your best business decision? And what was the least successful?
RD: My best decision was investment in the development of my medical business. At the beginning of 2000, when I started, it looked the most risky and most challenging but it proved to be the most successful. The least successful has been my construction company, where I overestimated its growth and business gains. My most valuable resource is my employees and, with their creativity, they have brought the best clients which has led to the geometrical progression of my company.
пʼятниця, 3 лютого 2012 р.
Геологи в НБУ
Нещодавно стало відомо про наміри Національного банку України створити Фонд розвитку для фінансового забезпечення реалізації найважливіших для країни інвестиційних проектів. Оскільки мова йде про проекти в базових галузях економіки, то й кошти, необхідні для модернізації вітчизняної промисловості, енергетичної чи транспортної інфраструктури знадобляться чималенькі.
Вочевидь, в умовах погіршення стану світової економіки та зниження інвестиційної привабливості країни в очах потенційних інвесторів (відповідний індекс в кінці минулого року впав до найнижчого рівня – 2,19 за п’ятибальною шкалою) буде далеко не просто. Але в Нацбанку, здається, не втрачають оптимізму. Там очікують, що в якості портфельних інвесторів виступлять комерційні банки, іноземні фонди та інші структури, зацікавлені у фінансуванні, з включенням їх представників до складу ради з управління фондом. Зацікавити інвесторів має розміщення цінних паперів фонду під високі відсотки та 100% гарантії держави. Бо основними джерелами формування статутного капіталу фонду стануть видані ліцензії на видобуток золота.
В грудні минулого року парламент прийняв ряд законів (законопроекти №9440 та №9441), що дозволяють регулятору розвідувати поклади та добувати золото, а також скуповувати дорогоцінний метал у населення без сплати податку на доходи фізосіб та ПДВ. Крім того, від оподаткування звільняється прибуток покупців боргових паперів НБУ.
За цими законами виходить, що Нацбанк має право виконувати функції по управлінню об’єктами держвласності, ставши своєрідним «геологом» Кабміну, що шукає золоті жили. Але собівартість видобутку українського золота може виявитися значно вищою, ніж ціна на готовий метал за кордоном.
Проводячи активну роботу з населенням, НБУ стає конкурентом комерційним банкам на ринку залученні коштів у населення.
Вочевидь, в умовах погіршення стану світової економіки та зниження інвестиційної привабливості країни в очах потенційних інвесторів (відповідний індекс в кінці минулого року впав до найнижчого рівня – 2,19 за п’ятибальною шкалою) буде далеко не просто. Але в Нацбанку, здається, не втрачають оптимізму. Там очікують, що в якості портфельних інвесторів виступлять комерційні банки, іноземні фонди та інші структури, зацікавлені у фінансуванні, з включенням їх представників до складу ради з управління фондом. Зацікавити інвесторів має розміщення цінних паперів фонду під високі відсотки та 100% гарантії держави. Бо основними джерелами формування статутного капіталу фонду стануть видані ліцензії на видобуток золота.
В грудні минулого року парламент прийняв ряд законів (законопроекти №9440 та №9441), що дозволяють регулятору розвідувати поклади та добувати золото, а також скуповувати дорогоцінний метал у населення без сплати податку на доходи фізосіб та ПДВ. Крім того, від оподаткування звільняється прибуток покупців боргових паперів НБУ.
За цими законами виходить, що Нацбанк має право виконувати функції по управлінню об’єктами держвласності, ставши своєрідним «геологом» Кабміну, що шукає золоті жили. Але собівартість видобутку українського золота може виявитися значно вищою, ніж ціна на готовий метал за кордоном.
Проводячи активну роботу з населенням, НБУ стає конкурентом комерційним банкам на ринку залученні коштів у населення.
Електрона помилка податківців
Нещодавно начальник української податкової міліції заявив, що ДПСУ має намір взяти під контроль ринок електронних грошей, платіжні термінали та інтернет-торгівлю. Свої дії силовики пояснюють боротьбою із кіберзлочинністю. Чим і займатиметься окремий спецпідрозділ податкової міліції, куди вже відбувається набір фахівців, які «протистоятимуть кіберзлочинності, пов`язаній з несплатою податків». Обсяги електронної торгівлі зростають, податкові надходження – ні.
За оцінками відомства, обіг електронних грошей в Україні у 2011 році вже досяг 2,5 млрд грн, що майже удвічі більше ніж у 2009 р. (1,3 млрд грн) та вдесятеро – порівняно із 2007 роком (250 млн грн). Очікується, що до 2014 р. обіг електронних грошей в Україні сягне 15 млрд грн. Звісно такі гроші бентежать уяву людей, які вважають себе головними наповнювачами бюджету. Тому разом із НБУ вони мають наміри встановити жорсткий контроль над будь-якою оплатою в українській інтернет-мережі.
Але той же НБУ, вочевидь, вкладає дещо інший зміст у термін електронні гроші, ніж це роблять податківці. Тому що Нацбанк вже не раз заявляв, що в Україні є лише 2 системи електронних грошей, а працює з яких лише одна. Це Національна система масових електронних платежів (НСМЕП), в якій електронні гроші емітуються на базі старт-карт. Але її оборот в сотні раз нижчий від об’єму обігу. Інші є незареєстрованими, або зазвичай не українським продуктом.
Електронні гроші суттєво відрізняються від безготівкових коштів. Наприклад, кошти на картковому або поточному рахунку клієнта банку чітко персоніфіковані реквізитами рахунку, а електронні гроші можуть не мати такої персоніфікації. Це швидше електронний аналог купюр, що лежать у звичайному гаманці. Тут лише функцію гаманця виконує електронний пристрій (старт-карта, мобільний телефон або брелок із вмонтованим чіпом), де записана вся інформація, в першу чергу про кількість наявних грошових одиниць.
Тому спроби контролювати ДПСУ емітентів електронних грошей – це все одно, що приставити податківця до кожного, хто виймає із свою гаманця готівку, та відслідковувати за рухом кожної купюри. Вочевидь, простіше було би налагодити контроль виручки, яку отримують продавці товарів та послуг в інтернеті.
А функцію контролю обігу передати фінансовому регулятору, наприклад НБУ, щоб убезпечити користувачів від банальних кидків. Найпростіший спосіб залучити у систему як емітентів діючі банки.
За оцінками відомства, обіг електронних грошей в Україні у 2011 році вже досяг 2,5 млрд грн, що майже удвічі більше ніж у 2009 р. (1,3 млрд грн) та вдесятеро – порівняно із 2007 роком (250 млн грн). Очікується, що до 2014 р. обіг електронних грошей в Україні сягне 15 млрд грн. Звісно такі гроші бентежать уяву людей, які вважають себе головними наповнювачами бюджету. Тому разом із НБУ вони мають наміри встановити жорсткий контроль над будь-якою оплатою в українській інтернет-мережі.
Але той же НБУ, вочевидь, вкладає дещо інший зміст у термін електронні гроші, ніж це роблять податківці. Тому що Нацбанк вже не раз заявляв, що в Україні є лише 2 системи електронних грошей, а працює з яких лише одна. Це Національна система масових електронних платежів (НСМЕП), в якій електронні гроші емітуються на базі старт-карт. Але її оборот в сотні раз нижчий від об’єму обігу. Інші є незареєстрованими, або зазвичай не українським продуктом.
Електронні гроші суттєво відрізняються від безготівкових коштів. Наприклад, кошти на картковому або поточному рахунку клієнта банку чітко персоніфіковані реквізитами рахунку, а електронні гроші можуть не мати такої персоніфікації. Це швидше електронний аналог купюр, що лежать у звичайному гаманці. Тут лише функцію гаманця виконує електронний пристрій (старт-карта, мобільний телефон або брелок із вмонтованим чіпом), де записана вся інформація, в першу чергу про кількість наявних грошових одиниць.
Тому спроби контролювати ДПСУ емітентів електронних грошей – це все одно, що приставити податківця до кожного, хто виймає із свою гаманця готівку, та відслідковувати за рухом кожної купюри. Вочевидь, простіше було би налагодити контроль виручки, яку отримують продавці товарів та послуг в інтернеті.
А функцію контролю обігу передати фінансовому регулятору, наприклад НБУ, щоб убезпечити користувачів від банальних кидків. Найпростіший спосіб залучити у систему як емітентів діючі банки.
четвер, 2 лютого 2012 р.
Чи варто переводити свої заощадження в екзотичні валюти
Коли економіку лихорадить, досвідчені інвестори починають дивитись в сторону швейцарського франка і японської єни. Їх охрестили «валютою-сховищем», тому що за часів фінансових катаклізмів надійність їх не падає, а ціна росте. Як прогнозують наші експерти, у 2012 році вони також будуть дорожчати. Так само як й інші екзотичні валюти – китайський юань, канадський і австралійський долари. Однак, чи варто довіряти цим прогнозам і переводити частину своїх заощаджень у ці валюти?
Швейцарський франк.
За 2011 рік в Україні подорожчав з 8,4800 грн. до 8,7912 грн., тобто на 3,7%. Вершини він досяг 11 серпня – при обвалі світових фондових ринків. Інвестори продавали акції і вкладали гроші у золото і франк, через що їх ціна росла. На той час курс франка в Україні був 11,1368 грн.
За словами директора департаменту роздрібного бізнесу банку «Хрещатик» Марини Нестеровської, для отримання прибутку, який не «з’їсть» українська інфляція, від депозиту у франках за ставкою 2,5% річних, потрібно, щоб курс гривні по відношенню до франка знизився не менше ніж на 10%. Оскільки франк жорстко прив’язаний до євро по ставці 1,2, його ріст залежать від євровалюти. А вона навряд чи у цьому році «взлетить». Причина – в невирішених фінансових проблемах країн єврозони.
Курси канадського і австралійського доларів частково залежать від долара США. За минулий рік австралійський долар виріс з 7,97 до 8,53 грн. – на 7%, а канадський подешевшав з 8,11 до 8,07 грн., тобто на 0,4%.
У цьому році, за прогнозами президента Українського аналітичного центру Олександра Охрименко, канадський і австралійський долари можуть подорожчати. Але оскільки маржа при їх продажу доходить до 15-20%, заробити на них не вдасться.
Японська єна з кожним роком дорожчає. За часів азіатського фінансового краху в кінці 90-х вона виросла на 32% за 1,5 року.
За минулий рік єна в Україні подорожчала з 0,0970 грн. до 0,1032 грн., тобто на 6,4%.
Різниця між цінами купівлі і продажу єни (маржа банку) складе 5%. Якщо у 2012 році єна буде рости так само, як у 2011-ому, до початку 2013 р. ви заробите з вирахуванням маржі приблизно 1,4 %. А з урахуванням прогнозу інфляції (9%), і це оптимістичний прогноз, вони перетворяться на втрати.
В цьому році єна навряд чи зросте вгору. Її курс до гривні – результат зміни курсу єни до долару і долара до гривні. Курс грн./$, за прогнозами, буде стабільним. Та й до долару єна не повинна дорожчати. Адже, за словами експерта Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Віталія Кравчука, її курс досягнув історичного максимуму і скоро може знизитись через вплив Центрального банку Японії. Регулятору невигідно зміцнення єни – воно робить японські товари занадто дорогими.
Швейцарський франк.
За 2011 рік в Україні подорожчав з 8,4800 грн. до 8,7912 грн., тобто на 3,7%. Вершини він досяг 11 серпня – при обвалі світових фондових ринків. Інвестори продавали акції і вкладали гроші у золото і франк, через що їх ціна росла. На той час курс франка в Україні був 11,1368 грн.
За словами директора департаменту роздрібного бізнесу банку «Хрещатик» Марини Нестеровської, для отримання прибутку, який не «з’їсть» українська інфляція, від депозиту у франках за ставкою 2,5% річних, потрібно, щоб курс гривні по відношенню до франка знизився не менше ніж на 10%. Оскільки франк жорстко прив’язаний до євро по ставці 1,2, його ріст залежать від євровалюти. А вона навряд чи у цьому році «взлетить». Причина – в невирішених фінансових проблемах країн єврозони.
Курси канадського і австралійського доларів частково залежать від долара США. За минулий рік австралійський долар виріс з 7,97 до 8,53 грн. – на 7%, а канадський подешевшав з 8,11 до 8,07 грн., тобто на 0,4%.
У цьому році, за прогнозами президента Українського аналітичного центру Олександра Охрименко, канадський і австралійський долари можуть подорожчати. Але оскільки маржа при їх продажу доходить до 15-20%, заробити на них не вдасться.
Японська єна з кожним роком дорожчає. За часів азіатського фінансового краху в кінці 90-х вона виросла на 32% за 1,5 року.
За минулий рік єна в Україні подорожчала з 0,0970 грн. до 0,1032 грн., тобто на 6,4%.
Різниця між цінами купівлі і продажу єни (маржа банку) складе 5%. Якщо у 2012 році єна буде рости так само, як у 2011-ому, до початку 2013 р. ви заробите з вирахуванням маржі приблизно 1,4 %. А з урахуванням прогнозу інфляції (9%), і це оптимістичний прогноз, вони перетворяться на втрати.
В цьому році єна навряд чи зросте вгору. Її курс до гривні – результат зміни курсу єни до долару і долара до гривні. Курс грн./$, за прогнозами, буде стабільним. Та й до долару єна не повинна дорожчати. Адже, за словами експерта Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Віталія Кравчука, її курс досягнув історичного максимуму і скоро може знизитись через вплив Центрального банку Японії. Регулятору невигідно зміцнення єни – воно робить японські товари занадто дорогими.
середа, 1 лютого 2012 р.
ЄС не поспішає спрощувати візовий режим для українців
Мрія кожного українця - введення спрощеного візового режиму для поїздок до Євросоюзу, цілком досяжна. Незрозуміло тільки, коли це станеться:) Офіційно Міністерство закордонних справ констатує, що виконання законодавчого етапу плану дій щодо лібералізації візового режиму з Європейським Союзом поки не завершено. Чиновники сподіваються, що звіт, який готується Європейською Комісією щодо виконання Україною плану щодо лібералізації візового режиму з ЄС буде позитивним.
Свого часу був перший звіт Єврокомісії, в цілому позитивний. Україна більше, ніж на 80% виконала першу фазу плану лібералізації візового режиму, але ще залишається ряд важливих питань для її завершення і переходу до другої фази. Україні необхідно ввести біометричні паспорти. Такий паспорт відрізняється від звичайного тим, що у нього вбудований спеціальний чіп, що містить двомірну фотографію власника, а також його дані: прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, номер паспорта, дату його видачі та закінчення строку дії. Головна перевага біометричного паспорту полягає у тому, що на пунктах прикордонного контролю деяких держав встановлено обладнання, що зчитує дані з мікрочіпа. Така процедура скорочує час вводу в прикордонну систему даних про особу, що перетинає кордон. Зараз у багатьох державах, де впроваджено контроль електронних паспортів, створено спеціальні коридори для мандрівників з електронними паспортами. Черга у таких коридорах рухається значно швидше.
Крім того, необхідно розробити та прийняти єдиний антидискримінаційний закон і створити національний антикорупційний орган. Наразі в українському законодавстві містяться уривчасті та неповні антидискримінаційні положення, які належить розширити та систематизувати у відповідному законі. У ньому повинні міститися всезагальні норми щодо заборони дискримінації за статевою, національною та расовою ознаками, релігійною приналежністю, спорідненістю, віком, громадянству, інвалідністю, родом занять, а також сексуальною орієнтацією. Новий закон визначить відповідальність за дії, що містять у собі ознаки дискримінації.
Ймовірно, що пункти плану, які залишилися, можуть бути виконані до 2015 року. Але необхідно віддавати звіт, що для країни існують ризики відтоку зайнятого населення, а в результаті дефіцит трудових ресурсів. Оскільки, більшість українців, в першу чергу молодь, просто побіжать із країни, ледь будуть отримані паспорти і відкриті кордони.
Свого часу був перший звіт Єврокомісії, в цілому позитивний. Україна більше, ніж на 80% виконала першу фазу плану лібералізації візового режиму, але ще залишається ряд важливих питань для її завершення і переходу до другої фази. Україні необхідно ввести біометричні паспорти. Такий паспорт відрізняється від звичайного тим, що у нього вбудований спеціальний чіп, що містить двомірну фотографію власника, а також його дані: прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, номер паспорта, дату його видачі та закінчення строку дії. Головна перевага біометричного паспорту полягає у тому, що на пунктах прикордонного контролю деяких держав встановлено обладнання, що зчитує дані з мікрочіпа. Така процедура скорочує час вводу в прикордонну систему даних про особу, що перетинає кордон. Зараз у багатьох державах, де впроваджено контроль електронних паспортів, створено спеціальні коридори для мандрівників з електронними паспортами. Черга у таких коридорах рухається значно швидше.
Крім того, необхідно розробити та прийняти єдиний антидискримінаційний закон і створити національний антикорупційний орган. Наразі в українському законодавстві містяться уривчасті та неповні антидискримінаційні положення, які належить розширити та систематизувати у відповідному законі. У ньому повинні міститися всезагальні норми щодо заборони дискримінації за статевою, національною та расовою ознаками, релігійною приналежністю, спорідненістю, віком, громадянству, інвалідністю, родом занять, а також сексуальною орієнтацією. Новий закон визначить відповідальність за дії, що містять у собі ознаки дискримінації.
Ймовірно, що пункти плану, які залишилися, можуть бути виконані до 2015 року. Але необхідно віддавати звіт, що для країни існують ризики відтоку зайнятого населення, а в результаті дефіцит трудових ресурсів. Оскільки, більшість українців, в першу чергу молодь, просто побіжать із країни, ледь будуть отримані паспорти і відкриті кордони.
Зростання обсягів депозитів
Українці знову почали довіряти банкам. Про це свідчить зростання обсягів депозитів фізосіб в банках України. За минулий рік цей показник виріс на 13,1% і до початку 2012-го досяг рекордних 307,4 млрд. грн. Простіше кажучи, за 12 місяців наші громадяни принесли в банки додатково 35,6 млрд. грн. Особливо урожайним виявився грудень, за який банки зібрали 4,5 млрд. грн. (При тому, що ще в листопаді було зафіксовано відтік в 0,88 млрд. грн.). Важливо, що основний приріст коштів - 4,09 млрд. грн. - Дали саме вклади у гривні. Це рекордний щомісячний показник для усього минулого року.
Одна з причин припливу гривневих коштів полягає в різкому підвищенні ставок за короткостроковими вкладами у національній валюті у грудну для 3-місячних вкладів у гривні фінустанови пропонували в середньому 15,03% , а деякі банки до 25%річних - пікове значення для усього минулого року. Це пов’язано із необхідністю багатьох банків на звітну дату кінця року мати «гарні» баланси. Враховуючи, що гроші залучались на 3 місяці, деяке підвищення ставок прогнозую у середині березня цього року.
У збільшенні депозитного портфеля був зафіксований «валютний паритет». Так, гривневі вклади за підсумками минулого року зросли на 17,99 млрд. грн., на 12,9%, а валютні - 17,6 млрд. грн. на 13,4%. Поверненню вкладників сприяло не тільки зменшення темпів інфляції (теж, до речі, рекордне - в грудні до 0,2% і за рік до 4,6% за офіційними даними :), а й стабільність курсу національної валюти. Депозити в гривні виявилися більш вигідними, ніж депозити в доларах США. У цілому середня прибутковість депозитів в 1,5-2 рази покривала рівень інфляції, за винятком депозитів до запитання, які ледь перекривали інфляційне зростання.
Втім, у вересні утримання курсу гривні коштувало Нацбанку понад 3,7 млрд грн., А рівень довіри населення до української валюти все ще значно нижче, ніж до долара (у порівнянні з 2007 р.). Проте, за дослідженнями Центра Разумкова, якщо в березні 2009 р. банкам не довіряли повністю або частково 89,2%, то в грудні 2011 р. - вже 69,5%.
Але в новому році банкіри підуть на зниження депозитних ставок (на 3-4%), щоб уникнути можливих труднощів з виплатами процентного доходу в умовах уповільнення росту економіки. Перш за все, знижуватимуться ставки по валютних депозитах. Так, як банки не мають можливості цю валюту розміщувати цю валюту у зв’язку із забороною НБУ з 16.10.2011 року кредитувати фізичних осіб у валюті, та обтяженням валютного кредитування юридичних осіб. Якщо компанія не експортер, який має валютну виручку та резервування (розміщення банком живої валюти на кореспондентському рахунку НБУ) може бути 100 %. Тобто ставка валютного депозита має бути мінімум у 2 рази нижчою від ставки валютного кредиту.
Прогнозую також зменшення портфелю реальних (не технічних) депозитів юридичних осіб. Так як під адміністративним пресингом більшість підприємств Ураїни працюють у збиток і «проїдають» свої останні заощадження.
Одна з причин припливу гривневих коштів полягає в різкому підвищенні ставок за короткостроковими вкладами у національній валюті у грудну для 3-місячних вкладів у гривні фінустанови пропонували в середньому 15,03% , а деякі банки до 25%річних - пікове значення для усього минулого року. Це пов’язано із необхідністю багатьох банків на звітну дату кінця року мати «гарні» баланси. Враховуючи, що гроші залучались на 3 місяці, деяке підвищення ставок прогнозую у середині березня цього року.
У збільшенні депозитного портфеля був зафіксований «валютний паритет». Так, гривневі вклади за підсумками минулого року зросли на 17,99 млрд. грн., на 12,9%, а валютні - 17,6 млрд. грн. на 13,4%. Поверненню вкладників сприяло не тільки зменшення темпів інфляції (теж, до речі, рекордне - в грудні до 0,2% і за рік до 4,6% за офіційними даними :), а й стабільність курсу національної валюти. Депозити в гривні виявилися більш вигідними, ніж депозити в доларах США. У цілому середня прибутковість депозитів в 1,5-2 рази покривала рівень інфляції, за винятком депозитів до запитання, які ледь перекривали інфляційне зростання.
Втім, у вересні утримання курсу гривні коштувало Нацбанку понад 3,7 млрд грн., А рівень довіри населення до української валюти все ще значно нижче, ніж до долара (у порівнянні з 2007 р.). Проте, за дослідженнями Центра Разумкова, якщо в березні 2009 р. банкам не довіряли повністю або частково 89,2%, то в грудні 2011 р. - вже 69,5%.
Але в новому році банкіри підуть на зниження депозитних ставок (на 3-4%), щоб уникнути можливих труднощів з виплатами процентного доходу в умовах уповільнення росту економіки. Перш за все, знижуватимуться ставки по валютних депозитах. Так, як банки не мають можливості цю валюту розміщувати цю валюту у зв’язку із забороною НБУ з 16.10.2011 року кредитувати фізичних осіб у валюті, та обтяженням валютного кредитування юридичних осіб. Якщо компанія не експортер, який має валютну виручку та резервування (розміщення банком живої валюти на кореспондентському рахунку НБУ) може бути 100 %. Тобто ставка валютного депозита має бути мінімум у 2 рази нижчою від ставки валютного кредиту.
Прогнозую також зменшення портфелю реальних (не технічних) депозитів юридичних осіб. Так як під адміністративним пресингом більшість підприємств Ураїни працюють у збиток і «проїдають» свої останні заощадження.
Підписатися на:
Коментарі (Atom)