Юридична невідповідність моєї кримінальної справи

За останній час в ЗМІ з’явився шквал інформації про мою причетність до операцій з незаконним отриманням у власність земельних ділянок у процесі приватизації колективних сільськогосподарських підприємств.

Вказана інформація не відповідає фактичним обставинам справи та містить суперечливі твердження.

Дійсно, ще 13 років тому (!!!) я надавав консультації бухгалтерського та інвестиційного характеру КСП «Авангард» Житомирської області та КСП «Стебне» Черкаської області, за що у процесі приватизації двох КСП було законно отримано у власність майнові, а не земельні паї. Вартість майнового паю, що я отримав склав приблизно 200,00 грн. (двісті гривень). Для того, щоб з’ясувати, що включає в себе «майновий пай» необхідно звернутись до чинного законодавства України. 

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій.

Таким чином, майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства не може включати в себе земельні ділянки.

Не зрозуміло з яких підстав було зроблено висновок про операції саме з земельними ділянками, оскільки жодного відношення до приватизації землі я  ніколи не мав, а матеріали, які так рясно продукуються на «жовтих» Інтернет-ресурсах є відверто наклепницькі.

Більше того, дохід отриманий від продажу вказаного майнового паю мною  було задекларовано при поданні щорічної декларації про доходи, яка була прийнята податковим органом без жодних зауважень, і питань в останньої не виникало.

Вказана позиція була підтверджена і рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду.

Чому з цього приводу проти мене, як кандидата в депутати до ВР була порушена кримінальна справа і я був взятий під варту – вирішувати Вам.

Звернення до журналістів

Шановні друзі,

Я завжди з повагою ставився до українських журналістів. Був впевнений, що ми робимо спільну справу – намагаємось сприяти розвитку нашого суспільства. Адже цей розвиток немислимий без свободи – свободи слова, приватної ініциативи, підприємництва. Саме тому всі ми колеги – і підпріємці, і журналісти. І я звертаюсь до журналістів саме як до колег.

Приводом для цього звернення стала наклепницька кампанія, яка розгортається проти мене в електронних ЗМІ. За кілька тижнів я став злочинцем, фігурантом неіснуючих перевірок  та кримінальних справ. Вінцем всьому стало моє незаконне затримання, поспішний суд та взяття під варту на два місяці.

Однак я думаю не про себе, а про багатьох  інших чесних людей, яким опоненти за допомоги зрадників журналістської гідності будуть знищувати репутації, ганьбити їх перед співвітчізниками, перед близькими й незнайомими. Я звертаюсь до колег-журналістів не заради себе, а заради цих людей: не соромтеся! Пам’ятайте, що всім нам тут жити. Ви виконаєте замовлення, отримаєте гроші, допоможете черговому пройдисвіту – але ви й ваші діти будуть продовжувати жити в країні без перспектив й майбутнього. Невже такої України нам всім хочеться? Я в це не вірю й саме тому закликаю зрозуміти, що кращою винагородою всім нам є саме ця оновлена країна, а не гроші, отрімані за розовсюдження наклепів й брехні.

Не треба нас «лікувати»

30 липня 2012 року в Україні закінчився перший етап обмеження можливостей рекламування ліків. З цієї дати офіційно набрав чинності наказ МОЗ України №422 від 06.06.2012 р., що встановлює  критерії для визначення лікарських засобів, рекламування яких заборонено. Зокрема, до таких віднесені препарати, які можуть викликати звикання, або в склад яких входять наркотичні речовини, а також ліки, призначені виключно для вживання дітьми до 12 років чи вагітними жінками. Крім того, не можна рекламувати ліки від туберкульозу, венеричних захворювань, інших особливо небезпечних хвороб, а також засобів від ожиріння, безсоння і т.ін.

Без цих критеріїв була неможлива реалізація положень закону про посилення контролю за обігом лікарських засобів (№4196 від 20.12.2011 р.). До цього часу законом «Про рекламу» дозволялося розповсюджувати рекламу безрецептурних препаратів у будь-який спосіб, а рецептурних – шляхом розміщення в спеціалізованих виданнях для медиків, а також на семінарах, конференціях, симпозіумах на медичну тематику. Але тепер навіть безрецептурний препарат може попасти під рекламні обмеження, якщо попаде до переліку заборонених до рекламування засобів (зараз розробляється).

Власне, ініціатори закону №4196 одразу пропонували заборонити рекламу будь-яких медикаментів, але ці норми було пом’якшено в остаточній редакції документу.

Основний аргумент прихильників заборони реклами ліків – необхідність покласти край самолікуванню українців.

На Заході давно зрозуміли, що жорсткими заборонами проблему самолікування громадян не вирішити. Особливо в епоху бурхливого розвитку інформаційних технологій та засобів зв’язку. Наприклад, в 2011 р. 57% інтернет-користувачів у світі спочатку зверталися до онлайн-ресурсів, а вже потім – до лікарів чи своїх родичів і знайомих.

Тому вибираючи між повною забороною реклами (і повної залежності пацієнтів від вибору, нав’язаного лікарями та фармацевтами) та жорстким контролем і обмеженням реклами медпрепаратів Захід обирає останнє. В Австрії, Бельгії, Германії та ін. вже діють Кодекси по обмеженню медичної реклами забороняють застосування «чудодійних» формулювань, а не рекламу як таку для без рецептурних препаратів. У США вже майже 15 років дозволена медична реклама, але її зміст жорстко відслідковують Управління контролю за харчовими та лікарськими засобами (FDA, для рецептурних засобів)  та Федеральна торгова палата США (FTC, для безрецептурних).

У безперспективності повної заборони реклами ліків (так само, як пропонується в Україні) вже змогли переконатися в Азербайджані. За три роки заборони (з кінця 2006 р.) об’єми продажу безрецептурних ліків впали майже в 2,5 рази. Це скорочення фармацевти компенсували підвищенням середньої вартості однієї упаковки ліків (в середньому на 70% щорічно). Тому вже в червні 2010 р. рекламу ліків знову дозволили, як наслідок зниження ціни на 31%.

І депутатам, які вже восени будуть розглядати урядовий законопроект, варто про це пам’ятати. Звісно, якщо вони не мають на меті налякати фармацевтів, щоб ті перед виборами розкрили гаманці на лобіювання поправок, які нівелюють можливу тотальну заборону реклами ліків.

Відпустка без податків

Нова система сплати єдиного податку дозволяє зекономити тим підприємцям, які не мають найманих працівників. Довгий час фізособи-спрощенці не мали права піти у відпустку, або взяти лікарняний без сплати єдиного податку за період, на який припадав час їхнього відпочинку або хвороби. Хоча фактично вони не могли отримувати відповідний дохід, на відміну від найманих працівників, чий «простій» оплачує роботодавець.

Зараз Податковий Кодекс України передбачає таку можливість для платників єдиного податку першої та другої груп (ті які не мають найманих працівників). Згідно із п.295.5 ПКУ, такий підприємець раз на рік звільняється від сплати податку за один календарний місяць (відпустка). А також на період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів. Платникам третьої групи подібне звільнення від податку не потрібне, бо вони розраховують суму єдиного податку від фактично отриманого доходу за звітний період. Тобто: немає доходу – немає податку.

Важливо пам’ятати, що відпустка може тривати саме протягом календарного місяця, тобто з 1 по 31 число (наприклад, серпня), а не з 5-го числа одного місяця по 5-те іншого. Звісно, про період відпустки треба попередити податківців, написавши відповідну заяву у довільній формі (пп.298.3.2). Деякі інспекції вже розмістили на своїх сайтах зразки подібних звернень. Хоча законодавство не встановлює строків подання такої заяви, варто зробити це заздалегідь.

Зрозуміло, що хворобу передбачити неможливо, тому заяву про терміни тимчасової втрати працездатності (з обов'язковим доданням копії лікарняного) потрібно подавати одразу ж після одужання. Оскільки строки лікування рідко збігаються зі строками подачі податкової звітності, можливі непорозуміння із податківцями стосовно місяця, за який можна не сплачувати податок (наприклад, якщо лікування тривало 40-50 днів). Тим паче, що відповідних роз’яснень ДПСУ поки що немає.

Так само не відомо, як правильно вчинити, коли єдиний податок вже був сплачений авансом. Пунктом 295.6 ПКУ встановлено, що сплачені суми податку підлягають зарахуванню у рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку. Податковий кодекс передбачає можливість зарахування цих коштів в майбутніх періодах. Але чи треба оформлювати «перекидання» податку із одного місяця на інший окремою заявою, чи достатньо вказати про це в заяві на відпустку буде повністю залежати від позиції податківців на місцях. Тому всі ці питання варто з’ясувати у «своїй» податковій.

Не слід також забувати про те, що звільнення від сплати податку не відміняє подачу звітності за відповідний період а також не впливає на сплату інших платежів. Наприклад Пенсійний фонд у листі № 7619/03-30 від 2 квітня 2012 р. прямо вказує на обов’язок підприємців по сплаті єдиного соцвнеску, оскільки на період відпустки чи хвороби вони лишаються платниками єдиного податку, а закон про ЄСВ не передбачає пільг, подібних до податкових.

 Дещо полегшують ситуацію нещодавні зміни, внесені до ПКУ (Закон № 4834-VI, діє  з 01.07.2012 р.) які відміняють можливі санкції за порушення порядку розрахунку та сплати єдиного податку до кінця 2012 року.

Інкубатор для українських акул бізнесу

В семи кілометрах від Києва в селищі із красномовною назвою Щасливе відкрився черговий бізнес-інкубатор. Це вже другий подібний заклад, відкритий за останні півроку в Україні. Він надаватиме послуги по розвитку нових бізнес-проектів-стартапів із подальшим їх супроводженням та залученням інвестицій. Бізнесменам-початківцям для подолання «долини смерті» – проміжку часу від початку реалізації ідеї до перших доходів, коли неясність перспектив та брак коштів можуть легко знищити компанію – пропонуватимуть повний цикл бізнес-девелопменту. Тобто майбутнім Біллам Гейтсам допоможуть не тільки скласти бізнес-план та визначити організаційну структуру їхньої компанії, а ще й найняти персонал, захистити авторські права та прорекламувати своє дітище.

Це нагадує програму «Стартовий капітал» на телеканалі Business, де бізнесмени давали гроші на перспективні інвестпроекти. Кожному проекту надається ментор – зазвичай досвідчений підприємець а інколи навіть і сам інвестор, який має власний погляд на проект та чітке розуміння того, як на цьому можна заробити.

Взамін помічники стануть співвласниками нового підприємства, а коли воно добре стане на ноги, вони продадуть свою частку, щоб отримані кошти знову із вигодою вкладати в чергові перспективні ідеї. Інвесторів цікавлять такі інноваційні сфери як ІТ, мобільні технології, хмарні обчислення, біотехнології та проекти в сфері альтернативної енергетики.

До речі, такі процеси притаманні не лише Україні. В епоху бурхливого розвитку цифрових та інформаційних технологій держави починають конкурувати за таланти у сфері інновацій. Наприклад, з 2010 р. Росія інтенсивно реалізує ідею створення власного аналогу Кремнієвої долини. Під Москвою будується інноваційний центр «Сколково». По суті ціле місто, де вчені, конструктори, інженери та бізнесмени разом із освітянськими проектами будуть працювати над створенням конкурентоспроможних розробок світового рівня по п’яти напрямках: інформаційні, ядерні та космічні технології, біомедицина, енергоефективність. На 1 червня 2012 р. статус учасника центру присвоєно 493 компаніям, 159 із яких зареєстровані в кластері ІТ.

Швидкість втілення ідеї – одна із головних переваг у сучасному світі. Зміна технологій, платформ та пристроїв відбувається так швидко, що зволікання із реалізацією перспективної ідеї може стати фатальним для стартапу, чиє місце на ринку займе сотня інших аналогічних проектів. Тому своєчасна допомога на старті може зробити ІТ-індустрію тим самим рушієм по створенню інноваційної економіки в Україні.     

Про те, що наша країна – невичерпне джерело талантів свідчать хоча б дані про рівень наших ІТ - спеціалістів. Скажімо, об’єми українського експорту ІТ- послуг в 2011 р. досяг $1 млрд. Таких же обсягів має досягти в 2012 р. електронна комерція на внутрішньому ринку (ріст на 30%). По кількості програмістів на душу населення Україна в числі лідерів. При цьому кількість вакансій програмістів у 2011 році подвоїлася. Відповідно і вітчизняні хакери не сидять склавши руки: в березні 2012 р. країна зайняла п’яте місце серед країн світу, на ресурсах яких розміщені шкідливі програми (10% всіх таких програм світу!)

Схоже, що нарешті і чиновники зрозуміли перспективність цієї сфери, прийнявши в травні закони, що урівнюють по режиму існування (податкові пільги) українських ІТ-розробників із конкурентами в Росії, Китаї, Індії та Сінгапурі. І це вселяє надію, що Україна не буде пасти задніх у сучасному світі.

Навіщо Україні фінансова поліція

Нещодавно стало відомо про наміри українського уряду створити в 2013 році фінансову поліцію. За задумом автора відповідного законопроекту Сергія Тігіпко та його консультантів із «Реформаторського клубу», єдину структуру, яка буде опікуватися економічними злочинами, мають створити на базі Мінфіну, що вже зараз курує роботу п’яти контролюючих органів. Зокрема, право проводити контрольно-ревізійну діяльність та розслідування в сфері економічних злочинів мають: податкова та митна служби України, Державна пробірна служба,  Держфінмоніторинг та Держфінінспекція.

Проте у більшості випадків розслідуванням економічних правопорушень, які не стосуються сплати податків, займаються співробітники МВС та СБУ. І кожна із цих структур фактично може заблокувати роботу підприємства своєю «перевірочною» діяльністю. Теж саме, але вже на підставі відповідної прямої заборони чи припису може зробити Прокуратура. Хоча ії основна функція – слідкувати за дотриманням закону як самими контролерами, так і їхніми підопічними. Тому ідея сконцентрувати в Мінфіні всю діяльність по координації розслідування злочинів, що наносять збитки державі (ухиляння від сплати податків, розкрадання держвласності, порушення у сфері держзакупівель, банківській сфері тощо) виглядає прогресивно.

По-перше, силові відомства перестануть «відволікатися» від свого основного завдання – боротьби із тероризмом та шпигунами (СБУ), а також із звичайними грабіжниками, вбивцями та крадіями (МВС). По-друге, одну структуру буде легше контролювати та протидіяти можливому порушенню закону її співробітниками. Планується, що фінансова поліція буде створена на базі податкової міліції, об’єднавши функції фінансової розвідки та оперативно-розшукової діяльності і досудового слідства. Подібні органи успішно працюють в Мінфінах Італії, Іспанії, Швеції, Угорщини та Австрії.

Звісно, є побоювання, що новий «монстр-контролер» буде або дублювати існуючі органи, або ж діятиме за тими ж схемами, що і його попередники. Бо функції слідства залишаються в його компетенції, а не виводяться в окрему структуру. Без довіри бізнесу до держави та її інституцій створення фінансової поліції може закінчитися лише додатковими тратами бюджету та збільшенням розміру хабарів за «правильний» нагляд за підприємцями.

Тут навряд чи допоможуть заборони та обмеження права доступу співробітників МВС на території підприємств (переслідування злочинців та проведення перевірок тільки по заявам громадян або юросіб). Так само, як і посилення відповідальності за проведення незаконного обшуку та вилучення товарів і документів (850–8,5 тис. грн).

Вже сьогодні, якщо проти Вас чи проти Вашої компанії порушена кримінальна справа, постанову про порушення кримінальної справи можна оскаржити в суді. Вже є позитивні судові рішення всіх судових інстанцій  по такій популярній сьогодні ст. 212 (Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів).

Залишилось закріпити право підприємців штрафувати контролюючи органи за такі фабульні справи та в їх рамках слідчі дії – обшуки, орест майна т.і. Тільки сума штрафу (85 000 грн.) далеко не завжди компенсує збитки для підприємств від таких дій!

Чи варто чекати девальвацію гривні?

Із 31 травня в Росії почали панічно скуповувати валюту. Різке падіння рубля (15% за місяць) призвело до дефіциту доларів як у банках, так і в обмінниках. Так дорого (майже 33 рублі) долар не коштував з липня 2009 р., коли в повній мірі проявилися наслідки першої хвилі фінансової кризи. В травні готівкова гривня також «просіла» до 8,10 грн/$. Різке підвищення курсу долару 23 травня на міжбанківському ринку (до 8,072-8,087 грн/$) спонукало НБУ вийти 28 травня на ринок з інтервенціями по курсу 8,02 грн/$1, чого регулятор не робив із лютого. Такі дії Нацбанку змусили багатьох заговорити про майбутню девальвацію гривні.

Цікаво, що влада обох країн, незважаючи на відмінності причин, що впливають на вартість національних валют, заспокоюють громадськість майже однаково. Мовляв, немає приводу для хвилювання: проблеми із рублем (гривнею) викликані лише панікою, а не станом економічних показників. А коливання курсу – звична справа при спекуляціях на валютному ринку. До речі НБУ вже провів зустрічі із керівниками всіх українських банків і застеріг їх від спроб «підштовхнути» курс заради більшого заробітку. В НБУ запевняють, що стабільності гривні ніщо не загрожує. Навіть в умовах, коли долар міцніє на очах відносно рубля та євро.

Але в Росії є свої особливості. Динаміка курсу рубля повторює зміни цін на нафту сорту Brent, до якої прив’язана вартість російської нафти Urals. Тобто зменшення притоку іноземної валюти від основного експортного ресурсу РФ одразу ж позначилося на фінансовій ситуації. Натомість в Україні головним чинником підвищеного попиту на валюту стало погашення Мінфіном більше 2 млрд грн по короткостроковим держоблігаціям. Нерезиденти почали скуповувати валюту, щоб вивести її за кордон.

В той же час Україна ще може зіткнутися зі здешевленням свого експорту. Так, травень 2012 р. відзначився падінням цін на основних сировинних ринках. Індекс Thomson Reuters-Jefferies CRB впав на 10,8%, , а Standard & Poor's GSCI Spot втратив за місяць 13% (найгірший показник із листопада 2008 р.). Конкурентні переваги внаслідок здешевлення наших експортних товарів на 40% після обвалу гривні восени 2008 р. вже майже вичерпано. Компенсувати зменшення притоку валюти (в I кв. 2012 р. експортовано товарів та послуг на $19,4 млрд) не буде чим. Бо в Європі посилюється боргова криза, фінансування з боку МВФ відсутнє, а надії на гроші від гостей Євро-2012 – примарні.

Зараз найбільша загроза стабільності гривні – збереження низької активності комерційних банків у кредитуванні вітчизняних підприємств. Навіть у НБУ помітили, що зниження рівня резервування банків ніяк не відобразилося на вартості кредитів. Навпаки, банки продовжили підвищувати ставки. Слабкий попит на наші товари за кордоном може зменшити ріст реального ВВП в 2012 р. Це зменшить можливості банків по збільшенню кредитних портфелів і відповідно погіршить їхні фінрезультати. А підприємства, які не в змозі взяти кредит, вимушені «проїдати» свої гроші на депозитах.

Зрозуміло, що уряд буде намагатися будь-що втримати курс гривні до парламентських виборів за рахунок золотовалютних резервів країни (за останні 12 місяців вже втрачено $6 млрд). При такому сценарії, за деякими прогнозами, гривня вже до кінця року подешевшає до 8,34 грн/$, а в наступному році -  до 8,69 грн/$. Окремі гарячі голови пророкують на кінець осені навіть 15 грн/$.

Принцип Акцепту

Ні для кого не секрет, що в сучасній Україні досить складно вести бізнес через цілу низку установлених державою бюрократичних перешкод та високий рівень корупції. Саме через це Україна не може вийти на відповідний рівень економічного розвитку, оскільки українському бізнесу важко працювати, не те щоб розвиватися, а іноземні інвестори взагалі не бажають заходити на ринки країн з непрозорими «правилами гри».
Ситуацію, яка слалась в країні можна виправити тільки шляхом прийняття закону, який значно спростив би процедуру отримання різного роду дозволів та право установчих документів. За основу такого проекту пропоную взяти принцип Акцепту. Тобто принцип мовчазної згоди уповноважених державних органів та посадових осіб на здійснення певних дій, в межах своєї діяльності суб’єктом господарювання по спливу встановленого строку після звернення суб’єкта господарювання до уповноважених державних органів чи посадових осіб.
На законодавчому рівні, для всіх процедур отримання дозволів та отримання право установчих документів, необхідно встановити у відкритому доступі, прозорі, зрозумілі, чіткі умови, виконання чи дотримання яких необхідно для отримання відповідного дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу та чітко визначити строк розгляду звернення про надання дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу. Паралельно повинен бути встановлений чіткий перелік підстав відмови у видачі ліцензій, договорів чи інших правовстановлюючих документів.
Для отримання дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу фізична особа - підприємець чи інший суб’єкт господарювання звертається із заявою до відповідного уповноваженого державного органу чи посадової особи особисто чи через представника, до заяви додає всі необхідні (перелік яких чітко визначений) документи. Протягом встановленого законом періоду (наприклад10-30 днів), уповноважений державний орган чи посадова особа розглядає цю заяву і або видає заявнику відповідний дозвіл, ліцензію чи інший правовстановлюючий документ, або вмотивовану відмову у видачі необхідного документу, і тільки з підстав, які чітко визначені. Якщо протягом встановленого законом періоду уповноваженим державним органом чи посадовою особою не було  видано заявнику відповідного дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу, або вмотивованої відмови видачі необхідного документу, і тільки з підстав, які чітко визначені, то з наступного дня закінчення встановленого законом періоду для розгляду такої заяви, вимога фізичної особи - підприємця чи іншого суб’єкту господарювання вважається акцептованою, тобто, вважається, що уповноважений державний орган чи посадова особа надає мовчазну згоду на діяльність суб’єкта господарювання без документа, за отриманням якого суб’єкт господарювання звертався, і така діяльність вважається законною. В подальшому видача заявнику відповідного дозволу, ліцензії чи іншого правовстановлюючого документу заявнику покладається на того, до кого він звертався із заявою про отримання вказаного документу.
Паралельно необхідно законодавчо встановити відповідальність для уповноваженого державного органу чи посадової особи за безпідставну відмову чи відмову з формальних причин у видачі необхідного документу. При цьому для державних органів відповідальність повинна встановлюватись майнова, в розмірі збитків суб’єкта господарювання, які йому були завдані такою незаконною відмовою, а для посадових осіб встановити адміністративну і в окремих випадках кримінальну відповідальність за таку відмову.
Впроваджений принцип Акцепту на законодавчому рівні значно знизить рівень корупції і поліпшить інвестиційний клімат.

Що заважає здешевленню бензину?

За рішенням експертно-аналітичної групи (ЕАГ) з питань функціонування ринку нафтопродуктів при Кабінеті міністрів України з 15 травня ціни на пальне вже мали б впасти на 10 копійок за літр. А до кінця місяця ціни на бензини мають знизитися на 40 коп./л, на дизпаливо – 30 коп./л. Такі оптимістичні плани в Міненерговугілля будують на основі інформації про нагромаджені в країні за останній час запаси палива і тенденції до зниження цін на європейських ринках та у США. Наприклад, в першій декаді травня в США нафтопродукти подешевшали до мінімуму останніх трьох місяців - $3,75 за галон або близько $1 за літр. Відносно лютневих максимумів на торгах у Нью-Йорку вартість нафти на початку травня впала вже на 14%.
Проте, цінники на заправках великих мереж АЗС України поки що показують зниження вартості палива не більше ніж на 5 коп., а середні ціни на бензин зовсім не змінилися. По даним на 26 травня, літр А-80 коштував 10,36 грн, А-95 – 11,30 грн, А-95+ - 12,06 грн, ДП – 10,25 грн. Власники АЗС кивають на оптовиків, які, мовляв, тримають ціну. Власне виробництво забезпечує ледве один НПЗ, а перелік імпортерів палива змінюється кожного місяця і домовлятися державі просто нема з ким. На самих АЗС зниження цін можуть бути різними, в залежності з наявним рівнем квітневих запасів палива (які були придбані по високій ціні).
Як бачимо, вимоги ЕАГ знизити ціну з конкретної дати на конкретну суму вже самі по собі безпідставні, так само як і економічні розрахунки чиновників. Скажімо, вже два роки урядові експерти встановлюють для бензину ціновий коридор, який майже нічого не має спільного із реаліями ринку. Тому не дивно, що на нього ніхто вже давно не звертає уваги.
Але не можна казати, що власники АЗС не зацікавлені у зниженні цін, бо цей бізнес працює з обороту, а внаслідок подорожчання в березні-квітні продажі палива вже впали на 15% у порівнянні із минулорічними показниками. Якраз на зменшення вартості пального розрахований урядовий законопроект (№10379 від 23.04.12 р., прийнято в цілому 15 травня), який вводить так звану плаваючу ставку акцизного збору. До кінця року діючі акцизи на нафтопродукти приймаються як базові. До базової ставки  кожної декади будуть додавати або віднімати (в залежності від середньої вартості нафти марки Brent на біржі ICE за попередню декаду) коригувальну суму. Ця сума не може перевищувати 50% базової ставки, а її застосування має підвищувати акциз у разі зниження цін на нафту і навпаки.
На жаль, зміст прийнятого закону розходиться із заявленими цілями. Бо фактично зниження суми акцизів може відбутися лише при умові перевищення ціни нафти позначки у $125 за барель. В усіх інших випадках акциз або зростає, або залишається на нинішньому рівні. Відповідно, ціна палива в Україні, як мінімум залишиться такою самою, а при подорожчанні нафти – знову почне зростати.
Акциз на паливо – це засіб зменшення впливу коливання світових цін, природа яких часто є спекулятивною. Тобто у разі спекулятивного підняття цін на нафту держава має нівелювати вплив цих коливань для стимулювання попиту. В Україні ж роздрібний ринок прив’язали до біржових спекуляцій. Справа в тому, що подекадне коригування акцизу не дозволить учасникам ринку вчасно планувати свої закупки та й всю свою діяльність в цілому. Міняти ставки треба не частіше чим раз у місяць або навіть квартал. Крім того, у держави з’являється спокуса затримувати партії нафтопродуктів з метою отримання більш високої суми акцизу. Таким чином, пересічні українці взагалі можуть не дочекатися здешевлення палива.
           Між тим, якщо уряд насправді хоче знизити ціни на пальне, це можна зробити, перерозподіливши податкове навантаження на нафтодобувні компанії, щоб за рахунок оподаткування надприбутків можна було б забезпечити більш низьку ціну кінцевого продукту. Крім того, не варто забувати, що біля чверті ринку палива в Україні – це неякісний та сфальсифікований продукт. Тому лише за рахунок постійного контролю якості палива відповідними державними органами можна було би значно підвищити доходи бюджету за рахунок легалізації ринку. Ці додаткові надходження можна було би використати для компенсації втрат бюджету від зниження податків на пальне.

Куди пливе молочна галузь України

Травневі закупівельні ціни на молоко в Україні впали до рекордно низьких позначок, продовжуючи тенденцію, що склалася ще на початку року. Лише за попередній місяць молочна сировина подешевшала на 5-7% в залежності від сорту. Зараз підприємства переробники готові платити господарствам по 2,7-3,2 грн за літр сирого молока, а населенню – не більше ніж 1,7-2,0 грн/кг. В результати фермери вимушені продавати свій товар на межі собівартості (2-2,1 грн/л.).

Особливо різко (на 1-1,5 грн/л) ціни впали після того, як Росія у лютому заборонила імпорт українських сирів. Далі тиск на ціни посилило сезонне збільшення надоїв на початку весни. Здавалося б, зниження цін на сировину мало би здешевити кінцевий продукт на радість пересічним споживачам. Але вони ніяк не відчули прогнозованого падіння цін на 15-20%, якщо не брати до уваги короткий період зниження на 5-7% цін на тверді сири в березні, коли виробники розпродавали надлишки продукції, що не знайшла збуту в Росії. Втративши близько $30 млн від скорочення на третину експорту сирів, виробники скоригували плани подальшого їх виробництва та частково переорієнтувалися на випуск сухого молока та вершкового масла.

Свої втрати молочники вирішили компенсувати за рахунок збільшення маржі при закупівлі більш дешевої сировини (50-60% собівартості) та продажу готової продукції за старими цінами. Ситуацією скористалися навіть ті підприємства, які працюють лише на внутрішньому ринку країни. В результаті склалася парадоксальна ситуація – при найнижчій в світі ціні на сире молоко в Україні чи не найвищі в світі ціни на молокопродукти. Судіть самі: при закупівельній ціні у 2 грн літр молока у роздрібній торгівлі вже коштує 8-10 грн., не кажучи вже про інші товари, де сума «доданої вартості» значно вища (сири, йогурти та ін.). До речі, формальне зняття Росією ембарго на українські сири ніяк не вплинуло на цю ситуацію.

Наразі переробні підприємства виправдовуються несприятливою світовою кон’юнктурою. Дійсно, перевиробництво молока в світі знизило його вартість на світових біржах (лише у квітні сухе молоко  подешевшало з $3,7 тис. до $3,3 тис. за тону). А згідно із прогнозом продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), в 2012 році світове виробництво молока виросте ще на 2,7%, до 750 млн т., із яких приблизно 52,7 млн т. піде на експорт. В таких умовах молочники наполягають, що виробництво може бути рентабельним лише при ціні на сировину в межах 1,5-1,8 грн за літр.

Але селяни не стануть тримати молочну худобу собі у збиток. Низькі ціни на молоко в Криму та Херсонській області вже призвели до масового вирізання худоби. Якщо ця тенденція збережеться, Україна замість обіцяного урядом збільшення м'ясо-молочного виробництва вкотре зіткнеться з дефіцитом цих продуктів. На жаль, всі спроби влади зарадити цьому не принесли успіху.

Не допомагають ані підписані меморандуми між урядом та переробними підприємствами про фіксацію закупівельних цін на сприятливому для аграріїв рівні ані обіцянки держзакупівель сухого молока (11,806 тис. т.) та вершкового масла (5,512 тис. т.) Аграрним фондом. Меморандуми молочники не виконують, а обіцянкам закупівель більше не вірять, бо минулого року Аграрний фонд купив значно менше того об’єму, який спочатку планувався. Не допомагають і штрафи Антимонопольного комітету, накладені наприклад, на підприємства Хмельницької області за цінову змову.

Врешті-решт, з’явився законопроект (№10443 від 10 травня 2012 р.), яким пропонується надати право Кабміну встановлювати мінімальні закупівельні ціни на молоко. Крім того, уряд розробив законопроект про відміну атестації виробництва молочних продуктів. Але поки ці зміни не стали законом, схоже, молочники не поступляться своїми доходами, тим паче, що держава демонструє свою готовність піти на поступки. Але щоб довести серйозність своїх намірів, держава мала би терміново почати закупки в Аграрний фонд, хоча б у невеликих об’ємах.

В іншому випадку єдине, що може знизити роздрібні ціни – підвищення конкуренції з боку імпортних молокопродуктів, які внаслідок світового зниження цін будуть дешевшати. До речі, імпорт із Білорусі, де закупівельні ціни на молоко встановлює держава, за перший квартал цього року виріс у 3,2 рази (з 80 до 252 т.). Об’єми цих поставок поки що незначні, але все може швидко змінитися, зважаючи на те, що Україна знову дозволила імпорт молочної продукції із цієї країни.

Що заважає українським аграріям застрахуватися від сезонних ризиків?

Поки що в країні страхується не більше 3-7% сільськогосподарських земель. Справа в тому, що аграріїв відлякують висока вартість страхування та загальна недовіра до страховиків, обумовлена низькою якістю страхових послуг при високій ціні та незначними сумами виплат. В свою чергу, при неправильній оцінці ризиків агрострахування може стати згубним для страховика. Наприклад, за оцінками фахівців, всі види страхування озимих культур врожаю 2011 р. принесуть збитки, тому що осінь видалася дуже сухою, а морози вдарили в період, коли збіжжя ще не змогло окріпнути. Деяку надію на виправлення існуючої ситуації дає новий закон про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, який вступає в дію з 1 липня цього року. Цей документ фактично відновлює практику виділення державних коштів на підтримку агрострахування в Україні, що існувала в 2005-2008 роках. Розмір частки страхового платежу, яка підлягає компенсації, як і порядок її виплати визначається Кабміном. Але значною перепоною для такої підтримки може стати необхідність сплати аграріями повної суми по договору страхування і лише потім можна звернутися до держави за субсидією. Між тим у світі прийнята практика, коли фермери платять лише половину страхового внеску, а решту одразу ж компенсує держава. При виборі страховика найважливіші такі показники його роботи: доля власних коштів для виплат та чіткі умови виплат при умові настання страхового випадку. Зазвичай в Україні 30-40% виплат компанії беруть на себе, а інше – перестраховують за кордоном. Задачу ускладнює той факт, що таке страхування вимагає наявності спеціалістів, які можуть кваліфіковано оцінити можливі ризики, тобто добре знаються на агротехнологіях. Крім того, потрібна розгалужена структура філіалів, щоб на місці можна було оцінити поля та існуючі ризики, а також мати надійного партнера – перестрахувальника. Звісно, компанія може не самостійно перестраховувати ризики і залучати фахівців, а скористатися допомогою або Українського страхового сільськогосподарського Пулу, або компанії, яка вже має облігаторні договори із надійними перестрахувальниками. В такому випадку затрати на ведення справи будуть мінімальними, але і дохід буде нижчим, бо доведеться працювати із маржею страхового платежу та перестрахувальної премії. До того ж час прийняття рішень по прийняттю ризику буде максимальним. Тарифна політика різних компаній суттєво відрізняється при страхуванні сільгоспкультур. Розмір тарифу залежить, зокрема, від виду культури, вибраних ризиків, району розташування полів та терміну страхування. Вартість страховки може бути знижена у випадку відмінного фінансового стану агропідприємства, при наявності диверсифікації (вирощування культур у різних регіонах країни) та високого рівня застосовуваних технологій і керування компанією. Але таких клієнтів можна як то кажуть «порахувати на пальцях».

Чи допоможе гривні відміна бойкоту Євро-2012?

Ситуація в Україні вже стала предметом окремого розгляду у Європейському парламенті. Під час півторагодинної дискусії (дуже довго як для такого поважного органу) депутати намагалися з’ясувати, як далі вирішувати проблеми, що виникли між Україною та ЄС. Адже особливості відправлення правосуддя в нашій державі стали причиною призупинення ратифікації угоди про асоціацію України із Євросоюзом та закликів лідерів деяких країн бойкотувати проведення футбольного чемпіонату Євро-2012. Варто зазначити, що проти ізоляції України висловилися Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Естонія, Литва та Швейцарія. І хоча згодом стало ясно, що бойкоту як такого не буде (УЄФА офіційно спростувала можливість перенесення чемпіонату в іншу країну, а європейські чиновники заявили, що бойкот – особиста справа кожного політика як приватної особи), такий розвиток подій не може не вплинути на економічні показники країни. Наприклад, вже зараз представники туристичного та готельного бізнесу фіксують зменшення активності бронювання місць на період чемпіонату, хоча все мало би бути якраз навпаки. 100% наповненість туроператори гарантують лише для хостелів, тобто найдешевшого варіанту розміщення вболівальників. Не слід також забувати про те, що 13 із 16 команд учасників вибрали місцем свого базування Польщу. Все це знижує потенційні доходи країни від проведення фіналу футбольних змагань. До речі УЄФА вже прогнозує свої доходи від Євро-2012 на рівні EUR1,345 млрд, що на EUR6 млн менше ніж у 2008 році (тоді доходи зросли на 56% порівняно із чемпіонатом 2004 року). Союз європейських футбольних федерацій також констатує падіння доходів від продажу корпоративних пакетів для VIP-персон (EUR100 млн проти 155 млн у 2008 році). Якщо згадати, що замість EUR2 млрд видатків, запланованих у 2007 році, на проведення змагань вже витратили близько EUR13 млрд навіть оптимістичні прогнози НБУ по можливому доходу від чемпіонату в розмірі EUR1 млрд не вселяють оптимізму. Бо всі ці видатки навряд чи будуть компенсовані припливом валюти в країну, чия здатність обслуговувати зовнішні борги викликає сумніви у кредиторів. При замороженій співпраці з МВФ та неможливості розмістити євробонди Україна має виплатити в 2012 році $5,3 млрд по зовнішнім зобов’язанням, а з урахуванням внутрішніх боргів – $11,9 млрд. До того ж не треба забувати про можливий вихід Греції із єврозони, реальні наслідки якого не може передбачити ніхто, тим паче прорахувати вплив цих подій на ситуацію в нашій країні. В цьому світлі незрозумілою виглядає позиція НБУ, який продовжує скуповувати євровалюту, яка вже впала на міжнародних ринках до півторарічного мінімуму. Якщо євро в середньостроковій перспективі впаде до 1:1,1 із доларом, із резервів Нацбанку автоматично зникне чималенька сума (внаслідок їхньої переоцінки). Що звісно ніяк не додасть стабільності українській гривні.

Чому бізнесу не дають грошей

Президент України вимагає від голови Національного банку до 1 червня 2012 року вжити заходів для зниження вартості кредитів (і відповідно їх доступності для економічних суб’єктів) та ввести механізм ефективного впливу зміни рівня облікової ставки НБУ на вартість фінансових ресурсів. Але це нереально із такими макроекономічними показниками (див. попередню статтю). Тому сьогодні маємо слідуючу ситуацію. Якщо в 2011 р. вартість кредитів, наприклад, на поповнення оборотного капіталу малого та середнього бізнесу (МСБ) (в них є найбільша потреба), складала 14-16%, то в 2012 році мінімальна ставка 18-20% в гривні. В квітні середня реальна ставка по таким позикам складала 23,5%. Підприємствам вкрай важко отримати кошти на свій розвиток. Якщо великі компанії ще можуть дозволити собі кредитування бо мають цікаві банкам активи під заставу, то для МСБ взяти кредит майже неможливо. Звісно, зараз ситуація дещо краща ніж у 2009 році, коли банки припинили видачу нових позик, обслуговуючи лише вже існуючі кредитні лінії. Але в останні роки вимоги до позичальників стали значно суворіші. Якщо є дефіцит, то це і провокує ріст ставок по кредитам. Вартість кредитів для МСБ більша, ніж для великих корпоративних клієнтів (на 4-5%). Це пов’язано з найвищим рівнем проблемної заборгованості даної категорії позичальників (яка утворилася під час кризи), а також більш високими операційними витратами. Має значення і стан галузі, до якої належить позичальник. Наприклад, під час економічного спаду єдиним сектором, що демонстрував зростання, досить довго був сільсько-господарський. Але перевиробництво (овочів та цукру) і погані погодні умови (для озимих культур) загнали у скруту багатьох фермерів. Тому зараз банкірам значно цікавіші компанії харчової промисловості та торгівлі, зважаючи на швидкість обігу. Такий стан речей підкріплюється ще й стратегією банків в умовах дефіциту ліквідності видавати короткострокові кредити (до 12 місяців), до яких відносяться: овердрафти та мікрокредити. Тому в цьому році інвестиційне кредитування так і залишиться замороженим.

Стабілізація економічного становища України існує лише в уяві її уряду

За прогнозами аналітиків рейтингової агенції Standard & Poor's, поглиблення світової боргової кризи може викликати «класичний шторм» на кредитних ринках. Тобто, поява додаткових кризових чинників, які проявляться в одному часовому інтервалі. В такій ситуації, зважаючи на вже існуючі проблеми, урядам та центробанкам розвинутих країн може не вистачити потрібних ресурсів та гнучкості в їх перерозподілі. Майже одночасно з цим інша агенція – Fitch – знизила прогнозний ріст ВВП України в 2012 р. з 4% до 1,6%. Для порівняння: у 2011 р. ВВП зріс на 5,2%, а в 2010 р. – 4,2%. Зрозуміло, що таке сповільнення значно ускладнить банкам задачу посткризового відновлення. Втім, український уряд демонструє дивний оптимізм. Закладений у держбюджет показник росту ВВП на рівні 3,9% не переглянуто, попри те, що в першому кварталі 2012 р. цей показник знизився до 1,8% (в порівнянні з 5,4% за той же період 2011 року). Натомість чиновники стверджують, що планові показники будуть врешті решт досягнуті за рахунок майбутніх досягнень економіки. Цікаво, що ця упевненість базується на святій вірі в те, що Європа зможе уникнути глибокої рецесії, сповільнення економіки Росії припиниться, а в Україні будуть активно мобілізовані внутрішні ресурси, які зможуть компенсувати пригнічення зовнішнього попиту на вітчизняні товари. Наприклад, в НБУ тішаться фактом тимчасового зниження світових цін на нафту у квітні місяці (на 5-7% нижче пікових значень березня) та поступовим зростанням цін на метал – основну статтю українського експорту (з початку року на 5,4%). Але виконання держбюджету стає, навпаки, все більш проблемним. Наприклад, в квітні в загальний фонд потрапило лише 20,8 млрд грн, що лише на 1,3% більше аналогічного минулорічного показника. При тому, що в попередні місяці ріст бюджетних доходів фіксувався на позначці 14-16%. Теж саме стосується і показників платіжного балансу. Якщо в першому кварталі минулого року спостерігався профіцит у розмірі $1,1 млрд, то за три місяці 2012 р. зовнішня торгівля показала від’ємне значення у $569 млн. В першу чергу це пов’язано із зменшенням притоку іноземної валюти в першому кварталі 2012 р. (до $0,644 млрд порівняно із $2,424 млрд торік). Значною мірою «завдяки» тимчасовому припиненню співпраці з МВФ. Уряд намагається фінансувати цей дефіцит за рахунок продажу ОВДП, які вже влітку потрібно буде частково погашати. Звісно, що до виборів влада буде намагатися будь що підтримувати стабільність курсу гривні та стримувати інфляцію шляхом вилучення грошової маси, що в свою чергу буде і надалі стримувати розвиток української економіки. Адміністративно зменшуючи банківську ліквідність та придушуючи грошовий попит, уряд провокує дефіцит кредитних ресурсів і, відповідно, високі ставки по кредитам. При цьому питання росту виробництва залишається під сумнівом. А штучне стримування цін лише відтерміновує майбутнє падіння національної валюти. Негативні тенденції у динаміці платіжного балансу при девальваційних очікуваннях населення створюють додатковий попит громадян на іноземну валюту для потреб заощаджень. Україну класичний економічний шторм навряд чи омине. Але до нього треба готуватися, а не заплющувати очі на макроекономічні дисбаланси. Тому що заздалегідь прийняті міри не лише допоможуть легше його пережити, а й відкриють широкі перспективи для інвесторів з грошима після його закінчення. Наприклад, уряд міг би вже зараз почати впровадження відкритої фінансової моделі української економіки, відмовившись від численних адміністративних обмежень та максимально спростивши міжнародний рух капіталів.

Хто спонсор соціальних ініціатив Президента?

Додаткові гроші на реалізацію передвиборчих соціальних ініціатив президента та на утримання силових відомств і судів навряд чи будуть зібрані. Тому що їх ніде більше взяти. За два роки нищівного податкового тиску та митних «ноу-хау» більшість фінансових ресурсів громадян та підприємств було вичерпано. Так само як і можливості іноземних запозичень. При цьому банки майже не кредитували реальний бізнес, що неминуче призвело до сповільнення економіки. Про що свідчать сухі цифри статистики. Зростання реального ВВП скоротилося з 5,2% в 2011 р. до 3% в січні-лютому 2012 р., а об’єми промислового виробництва, відповідно, з 7,6% до 2% (у річному вимірі). В першому кварталі 2012 року в порівнянні із тим же періодом 2011 року виробництво зросло лише на 0,9%. І замість бажаного зростання економіки вже в другому кварталі ріст ВВП може впасти до нуля, а промисловість почне навіть деградувати. Наприклад, вже майже не росте переробна промисловість. До цього треба додати завершення будівельних робіт для Євро-2012, коли тисячі робітників будуть змушені шукати собі нову роботу, а потреби в матеріалах значно знизяться. Затверджені парламентом зміни до державного бюджету на 2012 рік (законопроект №10317) передбачають збільшення доходів казни на 33 млрд грн. Левову частку цих коштів, а саме – 21 млрд грн – мають забезпечити податкові надходження, зокрема збільшення обсягів ПДВ та податку на прибуток. Враховуючи, що ставки податків залишилися незмінними, додаткові кошти можна отримати лише за рахунок збільшення податкової бази. Так як економічного зростання не передбачається, а детінизація економіки вже вичерпала свої ресурси, у податкової служби залишається один вихід, щоб виконати «держзамовлення» - вибивати гроші у підприємств. Механізм простий: позапланова перевірка за минулі періоди - акт донарахувань – а далі, як казав екс-голова НБУ Володимир Стельмах, «Ідіть на три букви – в СУД!».

Реальна ситуація на фондовому ринку

За рік значно змінилася структура ринку торгівлі цінними паперами. Наприклад, якщо в 2010 році на долю торгівлі акціями припадало 36,75% усіх фондових операцій, то вже в 2011 р. – лише 30,11%. Це наочні результати дефіциту вільних ресурсів у банків та відтік іноземного капіталу (і як наслідок втрата цікавості з боку інвестиційних фондів). Капітали великих українських інтернет-трейдерів почали перетікати на іноземні біржі. Цьому сприяє той факт, що в Україні 2012 рік – рік виборів до парламенту, а перед виборами, як відомо, всі біль-менш серйозні гравці (і не тільки на фондовому ринку) намагаються перестрахуватися і зайвий раз не ризикувати грошима. Погіршення ліквідності на вітчизняному фондовому ринку також викликане виходом із України зарубіжного капіталу та зниження цікавості інвесторів до цінних паперів українських емітентів. Наприклад, за минулий рік нерезиденти вивели із вітчизняних цінних паперів 10,7 млрд грн. Ситуацію врятували лише торги борговими інструментами. На перше місце по об’ємам торгівлі вийшли державні цінні папери – ОВДП, їхня доля склала в 2011 році 39,84% (23,03% в 2010 р.). Мінфін активно виходив протягом року на ринок, щоб зібрати кошти на оплату російського газу та розрахуватися по старих боргах. До речі, більшість операцій з ОВДП проводилася поза межами фондових бірж (88% загального об’єму торгів цим інструментом). На другому місці – вже згадувана торгівля акціями, яка здає свої позиції. І реальний спад може виявитися значно більшим, якщо вилучити об’єм торгів так званими «технічними» акціями, операції з якими дозволяють зменшити базу оподаткування. Часто їх використовують для формування уставних фондів або резервів страхових компаній. По деяким оцінкам на долю технічних транзакцій в 2011 році припадало 500 млрд грн при загальному обсязі торгів акціями 646,7 млрд грн. На третьому місці – векселя, які використовують переважно в якості механізму розрахунків. На депозитах українці тримають близько 300 млрд грн. Якби вдалося залучили хоча б частину цих коштів для фінансування фондового ринку, він мав би серйозний поштовх для подальшого розвитку. В нинішньому році ситуацію може врятувати запуск в Україні так званого подвійного лістингу (щоб акції, які котируються на зарубіжних площадках, могли б торгуватися і на наших біржах).

Складності спрощення реєстрації нерухомо

20 квітня на розгляд Комітету з питань економічної політики Верховної Ради надійшов урядовий законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно» (№10365 від 18 квітня 2012 р.). Як вказано в пояснювальній записці Мінюсту (як розробника документу), проект має сприяти нормалізації роботи ринку нерухомості та поліпшити імідж країни, і в першу чергу – її інвестиційну привабливість. Серед запропонованих вдосконалень значаться: можливість подання документів на державну реєстрацію прав як у паперовій, так і в електронній формі (допускається навіть версія відсканованого документу); наділення нотаріусів повноваженнями держреєстратора прав на нерухоме майно при вчиненні нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва; можливість отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно особам, які мають речові права на чуже нерухоме майно (а не тільки власникам майна чи спадкоємцям або правонаступникам). Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, згідно з проектом, мають відповідати даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи. Крім того, витяги про реєстрацію іпотеки та інші обтяження мають право отримувати будь-які фізичні та юридичні особи. Варто лише написати відповідну заяву нотаріусу. Фізичних та юридичних осіб пропонується звільнити від сплати держмита при проведенні реєстрації прав, які були встановлені ще до початку дії порядку, визначеного Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Варто відзначити скорочення строків проведення самої реєстрації з 14 до 5 днів. В Мінюсті наголошують, що значно покращили порядок державної реєстрації земельних ділянок. Зокрема, пропонується виключити із закону про Державний земельний кадастр положення про скасування реєстрового запису, якщо власник ділянки протягом року не зареєстрував своє речове право на неї. Натомість державний кадастровий реєстратор має сам надіслати всі необхідні відомості до органів реєстрації речових прав одразу після завершення процесу реєстрації самої ділянки. Але всім цим чудовим планам на заваді може стати непримиренна боротьба Мінюсту та Держкомзему за право реєструвати речові права на землю. Поки що і саму ділянку і права на неї обліковують в Держкомземі, а будівлі, що стоять на цій землі – в органах БТІ. З 1 січня 2012 року все мало би змінитися: Держкомзем мав би лише фіксувати кадастрові характеристики землі, а органи Мінюсту – речові права як на землю, так і на будівлі (з фактичною ліквідацією цих повноважень у БТІ). Але сталося так, що повноваження БТІ (так само як і Держкомзему) залишилися незмінними до 1 січня 2013 року. Формальна причина відстрочки – неготовність держструктур до такого перерозподілу повноважень. Тобто зараз до відома Мінюсту входить лише фіксація правочинів, іпотек, відомостей про обтяження нерухомого майна. І схоже на те, що до нового року там чекати не збираються, пропонуючи змінити існуючий порядок речей вже з 1 липня цього року. Чесно кажучи, важко порахувати скільки вже було прийнято відповідних рішень та скільки іще існує альтернативних законопроектів, в яких знову і знову під виглядом спрощення реєстраційних процедур чиновники намагаються перетягнути собі найбільш цікаві з фінансової точки зору повноваження.

Сліпа віра у світле майбутнє

Заплановані урядом та підтримані депутатами Верховної Ради збільшення доходів бюджету на 2012 рік базуються на впевненості влади у сталому економічному зростанні України. Але на відміну від оптимістів із Мінфіну, в іншій фінансовій держустанові країни – НБУ відкрито сумніваються в такій можливості. Навпаки, регулятор очікує в 2012 році, що економічне зростання (якщо воно взагалі відбудеться) буде нижчим за потенційний ріст. Бо зовнішній попит залишається на низькому рівні, а умови зовнішньої торгівлі, від якої так залежить наша економіка, погіршилися в порівнянні навіть із минулим роком. Надії на поліпшення ситуації в Нацбанку бачать лише в 2013 році. Та й то лише при умові відновлення економік країн ЄС та інших торгових партнерів України. Свою роль у збільшенні темпів росту в 2013 році відіграє також інфляція, спровокована помірним врожаєм (як прогнозують в аграрному міністерстві) та неминучим підвищенням цін і тарифів (наприклад, на газ для населення, як того вимагає від уряду МВФ). Песимізм центробанку розділяють і самі банкіри, які не можуть зрозуміти як можна було закласти у бюджет додаткові 21 млрд грн податкових надходжень і при цьому не переглянути базові макропоказники головного фінансового документу країни. Якщо тільки імпортного ПДВ має надійти 14 млрд грн, то це не може не позначитися торговельному балансі країни. Проте нещодавні заяви представників Адміністрації президента України про відсутність підстав для такого перегляду лише підтвердили тезу, що це не помилка уряду, а принципова владна позиція, яка базується на сліпій вірі у світле майбутнє. До речі, протиріччя в плануванні держфінансів можна знайти і в рішеннях самого уряду. Наприклад, в проектах Основних напрямів бюджетної політики на 2013 рік та Прогнозу Держбюджету на 2013-2014 роки використовуються різні прогнози (песимістичний та оптимістичний), затверджені постановою КМУ №907 від 31.08.11 р. В результаті в одному проекті документу планується втримувати державний борг у рамках 25% ВВП, а в іншому – 28%. Тобто в 3% заплановану «похибку» розрахунків з легкістю «провалюється» близько 50 млрд грн. Що наводить на роздуми про відмінність декларованих владою цілей та її реальними прагненнями. Складається враження, ніби всі програмні документи в країни пишуться для «галочки» або якогось зовнішнього контролера (наприклад, МВФ) і не мають ніякого відношення до реального життя країни. Поміж тим, іноземні експерти вже добре розуміються на наших реаліях: міжнародні фінансові організації регулярно знижують свої прогнозні показники зростання української економіки в 2012 році (останні цифри 2-2,5% росту ВВП проти запланованого урядом 3,9%).

Як повернути інвестора

Національна комісія з цінних паперів та фондовому ринку (НКЦПФР) затвердила «Концепцію доступу на український фондовий ринок фінансових інструментів іноземних емітентів, активи яких знаходяться в Україні. Тим самим регулятор намагається дати можливість торгувати на вітчизняних біржах цінними паперами, які торгуються за межами України (так званий подвійний лістинг). В першу чергу мова йде про папери українських компаній, які раніше провели розміщення своїх акцій та облігацій на закордонних фондових майданчиках. Але для появи нового фінансового інструменту потрібно об’єднати контроль за рухом валютних цінностей в депозитарній та платіжних системах. Для чого повинні використовуватися інвестиційні депо- та грошові рахунки, які можуть бути відкриті лише в парі, а їх адмініструванням повинні займатися банки. Звісно, що без коригування відповідних інвестиційних та валютних постанов НБУ реалізація цих правил буде неможливою. Так само як і у випадку з можливістю торгівлі на українських біржах товарними ф’ючерсами (на ціну золота, нафти марки Brent та пшениці), або ф’ючерсами на валютну пару гривна-долар. Причому змінювати законодавство треба якнайшвидше, враховуючи тенденції останніх місяців, а саме: активне відкриття приватними інвесторами рахунків на московській ММВБ-РТС. Саме там вже торгують такими ф’ючерсами та пропонують іще багато різних інвестиційних продуктів. І є реальний ризик того, що українські біржі назавжди втратять найбільш грошовитих та активних інвесторів. Низька ліквідність вітчизняного фондового ринку, і як наслідок – невеликі заробітки спекулянтів слугують додатковим стимулом для перетікання капіталів на іноземні фондові майданчики. І навіть жорстке валютне законодавство України не може зупинити цей процес. Можливо, навіть стимулює його. Наприклад, для купівлі іноземних цінних паперів фізична особа має отримати індивідуальну ліцензію НБУ, бо така купівля - це вивід капіталу із країни. Процедура настільки складна, що проходити її не хочуть навіть професійні учасники фондового ринку України. Щоб отримати можливість торгувати на іноземних біржах існує декілька схем обходу вимог Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (1993 року!). Найбільш легальна – робота через родичів чи знайомих, які проживають за кордоном і є резидентами країни перебування. Нерезидент відкриває рахунок на іноземній біржі, а українець від його імені торгує на ній. Рівень ризику в такій схемі залежить лише від ступеню довіри між сторонами. Активно розвивається й інша схема, яку пропонують насамперед російські компанії, де торгівля відбувається напряму через іноземного брокера. Але такі компанії дуже рідко беруться за супровід та легалізацію капіталів свого клієнта. А значить є великі ризики непорозумінь із фіскальними та іншими контролюючими органами. Нарешті є повністю нелегальна схема по відкриттю спеціальної офшорної компанії (на підставну особу), яка і реєструється на біржі. Але в такому випадку інвестор ризикує легко втратити свої гроші, бо не зможе документально довести своє право, прецеденти вже є. Вочевидь, держава мала би стимулювати майже 10 тис. вітчизняних інтернет-трейдерів (багато з яких – колишні співробітники банків та інвестиційних компаній, які втратили роботу через кризу) заробляти гроші вдома. Тим паче, що законодавча легалізація іноземного трейдингу для українців дозволила би захистити інтереси інвесторів та наповнити бюджет їхніми хоч якимись податками. Бо легальна сплата податків все ж таки вигідніше, аніж ризики втрати коштів через напівлегальні схеми. На додачу – декілька цифр, що якнайкраще показують перспективність такого джерела наповнення держбюджету. На початок 2010 р. на фондовій біржі торгувало 1,5 тис. приватних інвесторів, в 2012 – 10 тис., а до кінця року прогнозується ріст до 15 тис. Їхня доля в загальному об’ємі торгів вже досягла 40%. При цьому якщо в Європі та США в цінні папери вкладають свої кошти близько 50% населення, то в Україні - тільки 0,02%.

Ризики для брокерів

Уряд визначився із методикою контролю роботи митних брокерів. Відповідно до статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Кабінет Міністрів України затвердив критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження діяльності митного брокера. А вже згідно зі ступінню ризику визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду.
У додатку до постанови КМУ №219 від 21 березня 2012 року вказано, що такими критеріями є додержання вимог, передбачених Ліцензійними умовами провадження діяльності митного брокера. Та дотримання вимог господарського законодавства та законодавства з питань митної справи. Нарешті в якості третього критерію визначено строк провадження митним брокером господарської діяльності. Спираючись на оцінку цих критеріїв, уряд традиційно пропонує розділяти всіх суб’єктів по трьом ступеням ризику - високому, середньому та незначному.
До категорії суб’єктів з високим ступенем ризику, зокрема, відносяться митні брокери, які не підтвердили факт наявності договору страхування своєї діяльності. Пильну увагу контролерів приверне також накладення штрафу за порушення митних правил, як тільки його розмір перевищить мінімально можливий по відповідній статті Митного кодексу. Встановлення розміру штрафу у відсотках від вартості товарів та/або транспортних засобів теж недобрий знак.
Легко зрозуміти підвищену увагу контролерів до брокерів, які працюють не більше року та встигли за цей час оформити менше 100 митних декларацій. Теж саме відбудеться у разі, коли кількість відмов у оформленні вантажу перевищить 10% загальної кількості поданих декларацій впродовж трьох місяців, що передують даті оцінювання ризику. Підозри викликатимуть і часті зміни керівника та головбуха (більше двох разів на рік), а також недостатнє використання електронної форми декларування (менше 30% митних декларацій і попередніх повідомлень).
Брокерами із середнім ступенем ризику вважатимуться ті хто має мінімальні штрафні санкції та за два роки не спромоглися оформити більше 200 митних декларацій. Усі інші вважатимуться мало ризикованими. Таких будуть перевіряти лише раз у п’ять років. Митних брокерів із середнім ступенем ризику – раз у три роки, а високо ризикових – раз на рік.
Зважаючи на те, як часто митники накладають штрафи та прискіпуються до правильності заповнення документів, можна з легкістю прогнозувати, що більшість брокерів може стати високо ризиковими. Або щоб не стати такими та уникнути перевірок – платити додатково тим, хто будь якої миті може відмовити в прийнятті документів.

Золота лихоманка

Вулиці столиці України прикрасили рекламні білборди із закликом НБУ до населення продавати золото. Різні герої з плакатів пропонують громадянам «Прийняти участь у формуванні золотовалютних резервів для майбутніх поколінь». Свою цікавість до запасів золота та валюти в громадян України НБУ почав виявляти ще наприкінці минулого року. Зокрема змінивши податкові норми стосовно скуповування лому дорогоцінного металу в населення та розробивши схему випуску цінних паперів, прив’язаних до вартості золота на біржі. Тим самим регулятор намагається знизити інтерес громадян до скупки реального металу. Крім того НБУ турбує невпинне зниження об’єму золотовалютних резервів країни якраз в той час коли перемовини із МВФ зайшли в глухий кут.
Проте громадяни не поспішають інвестувати в інструменти НБУ, тим паче продавати наявне золото по ціні, яка відповідає показникам кінця 2011 року. Звісно, за минулий рік дорогоцінний метал подорожчав на 10%, але це не йде ні в яке порівняння із 25% заробітками інвесторів у 2010 році. Після того, як у вересні 2011 року ціна золота досягла своєї найвищої в історії позначки $1920,80 за трійську унцію (+46% відносно початку року) вже наприкінці грудня вона становила менше $1600. Стрімке зростання ціни золота, спричинене очікуваннями другої хвилі фінансової кризи, спонукало інвесторів якомога скоріше позбавитися від ризикованих активів та «перейти» у золото, яке традиційно вважається надійним активом у неспокійні часи фінансової нестабільності.
Але поки що друга хвиля так і не прийшла. Незважаючи на великі дисбаланси та ризики у світовій економіці з’явилися перші ознаки оздоровлення. Тому золото, піднявшись в ціні приблизно на 8% за два з половиною місяці 2012 року, знову втратило свої позиції. Його подальші перспективи напряму будуть залежати від того, чи зможе і надалі світова економіка протистояти кризовим явищам та наскільки швидко буде йти процес її «одужання». До речі, деякі світові експерти продовжують наполягати на тому, що вже до кінця цього року ціна золота може злетіти до $2000 за унцію. Більш реальний сценарій виглядає так: подорожчання металу може відбутися в межах 10-15%, тобто не більше ніж торік.
Але навіть якщо це станеться, громадянам країни треба пам’ятати, що заробити на зростанні ціни дорогоцінного металу зможуть лише банкіри, які встановлюють маржу між покупкою та продажем злитків на рівні 10-20%. Тому слід розуміти, що вкладаючи в золото, можна лише зберегти свої кошти, а не примножити їх, тим паче у короткостроковій перспективі.

Кому дісталась монополія

30 березня Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України визнала переможцями конкурсу на статус уповноваженої рейтингової агенції всі три компанії, які подали заявки: «Стандарт-Рейтинг», «Кредит-Рейтинг» та «Українське кредитно-рейтингове агентство» (УКРА). Протягом 10 днів це рішення конкурсної комісії має бути остаточно затверджено рішенням НКЦПФР.
Треба зазначити, що відповідний статус з 2010 року вже мають такі гравці як «Рюрік», «Эксперт-Рейтинг» та «IBI-рейтинг». До цієї кількості треба додати ще трьох іноземних гравців. Якщо згадати, що на 27 країн Євросоюзу припадає всього 13 зареєстрованих рейтингових агенцій (не враховуючи «велику трійку» Standard & Poor`s, Fitch и Moody`s), то дев’ять на одну Україну – явно занадто.
Напередодні проведення згаданого конкурсу українські учасники ринку побоювалися, що у разі повернення «Кредит-Рейтингу» до лав рейтингових агенцій, іншим компаніям може не залишитися місця на ринку, об’єм якого оцінюється від двох до п’яти мільйонів доларів. До кризи ця цифра була майже вдвічі більшою, але події останніх років суттєво зменшили довіру до такого інструменту як рейтингові оцінки. Причому неоднозначне ставлення до рейтингів та послуг рейтингових агенцій спостерігається по всьому світу. Фактично, єдиний спосіб вижити в Україні на ринку рейтингових послуг – надавати вказані послуги у передбачених законом випадках, тобто на обов’язкових умовах.
Звісно, якщо компанія «Кредит-Рейтинг», яка з 2004 року була єдиною, що могла рейтингувати за національною шкалою, повернеться на ринок, її конкурентам буде нелегко. Бо на боці колишнього монополіста не тільки досвід роботи, але й більше тисячі присвоєних рейтингів, чим не могла похвалитися жодна інша українська структура. Зараз «Кредит-Рейтинг» в суді довела неправомірність позбавлення її свого часу ДКЦПФР статусу рейтингової агенції, але нова структура – НКЦПФР – не є правонаступницею ДКЦПФР, тому компанія знову приймала участь у конкурсі на загальних підставах.
Присвоєння статусу одразу трьом заявникам, звісно підвищить рівень конкуренції між ними і вже зараз ясно, що монополії у її попередньому вигляді більше не буде. Але хто зможе зайняти левову частку ринку стане видно доволі скоро. Зрозуміло, якщо не станеться чергових регуляторних змін. Наразі новий регулятор активно вивчає необхідність обов’язкового рейтингування та планує переглянути підхід до присвоєння статусу уповноваженого рейтингового агентства та скоригувати перелік випадків, у яких потрібна оцінка в регуляторних цілях. Все це знайде своє відображення у відповідному законопроекті, який готує Нацкомісія. До речі, цим же документом планується переглянути підходи стосовно нагляду за самими рейтингувальниками.