10 жовтня на підпис Президенту був відправлений короткий закон (№8203), який змінює ст.6 Житлового кодексу Української РСР. У результаті приватні нотаріуси, перукарні, магазини, пункти ремонту одягу та взуття, а також відділення банків виявляться на нелегальному становищі.
Натомість нині діючої заборони на використання житлових приміщень для ПРОМИСЛОВИХ потреб вирішено заборонити використання житла для будь-яких ВИРОБНИЧИХ потреб. У результаті норми новоспеченого закону можна трактувати так, що будь-яка діяльність підприємців у житлових будинках стає незаконною. Мовляв, управління підприємством це теж виробнича діяльність. Таким тлумаченням напевно скористаються всілякі контролюючі органи. У першу чергу, податкова і СЕС.
Нині, згідно ст. 150 КоАП, максимум, що загрожує орендарю-підприємцю або власнику, який не перевірив квартиру ф нежитловий фонд, - штраф у розмірі 51 грн. Але частота накладання таких штрафів необмежена. Тобто, збирати мзду контролери можуть хоч кожен день. А задля більшого врожаю, податківці, наприклад, можуть відмовитися визнавати витрати на оренду приміщень як валові витрати, тому що квартири не можна використовувати для виробничих потреб. У результаті – збільшення бази оподаткування та штрафи за неправильне ведення обліку.
Але скоро вже буде неважливо, переведена нерухомість в розряд нежитловий чи ні. Оскільки, «надання приміщень у житлових будинках для потреб виробничого характеру забороняється». А всі порушники ( тільки в Києві щомісячно пропонуються в оренду 12 тис. приміщень для офісів, 90% з яких – квартири в житлових будинках) будуть платити або штраф, або хабар.
Інша справа, що «упіймати на гарячому» фірму, у якої всього кілька людей трудяться за комп’ютером без вивіски на дверях, буде непросто. Хіба що за наводкою сусідів. Якщо зміни будуть прийняті, тільки фізособи - підприємці зможуть відстояти своє право легально працювати за місцем проживання. Це право закріплено за ними Цивільним кодексом і може бути повністю реалізоване за умови держреєстрації за місцем проживання.
вівторок, 25 жовтня 2011 р.
вівторок, 18 жовтня 2011 р.
Миттєва вигода згубна для підприємців
Чергова хвиля щоквартального опитування перших осіб компаній-членів Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА) зафіксувала суттєве зниження інвестиційної привабливості України. В третьому кварталі 2011 р. існуючий показник впав до позначки 2,56 по 5-бальній шкалі (в порівнянні з 3,39 в другому кварталі). На зниження рівня довіри українських інвесторів вирішальне значення справило посилення тиску з боку владних структур та ріст корупції. Цікаво, що 66% опитаних не знайшли ніяких позитивних зрушень в країні.
Але, влада робить ставку на максимально можливе відбирання так званих «тіньових» коштів», які часто являють собою заощадження компаній на чорний день. Останнім часом з’явилось чимало нових підтверджень тому, що держава має намір жорсткіше контролювати бізнес та продовжувати політику розкуркулення. Ось деякі з них:
1. Влада запропонувала парламенту удосконалити процедуру спеціальної конфіскації майна (змінивши норми УК та КПК України). Пропонується змінити її таким чином, щоб було можливо відбирати все майно, як придбане на злочинні доходи, так і те, що використовувалось для їх здобуття. Причому робити це можна буде незалежно від здійсненого злочину та без будь-яких виключень. Під загрозою конфіскації можуть опинитись навіть переписані на рідних та подаровані знайомим дома та автомобілі, не кажучи про інше дрібне майно. Нажите незаконним шляхом відберуть, навіть якщо людину не зможуть посадити за грати, наприклад, через стан здоров’я. Навіть речові докази, що швидко псуються, пропонується конфісковувати та терміново продавати.
2. Президентські ініціативи по декриміналізації економічних злочинів (законопроект №9221) пропонують «відкуповуватись» штрафами за несплату податків, замість позбавлення волі. Незрозуміло, правда, як порушники будуть платити штрафи, якщо їх майно конфіскують.
3. Проект змін Податкового кодексу відносно спрощенців (№8521), підготовлений профільним комітетом до другого читання в парламенті, зберігає норму про заборону віднесення на валові витрати вартості товарів та послуг, придбаних у єдиноподатників.
4. НБУ хоче отримати право втручатись в роботу платіжних систем, які сам же і визначить як найбільш значущі для держави. Крім того, до 22 жовтня банки повинні представити детальний звіт не тільки про своє майно, але і розширенні дані про всіх своїх клієнтів.
5. Державна податкова служба має намір ввести так звані старт-карти платників податків для ідентифікації фіз. та юр. осіб. Офіційний привід – можливість платити податки за її допомогою та контролювати стан свого податкового рахунку. Зворотна сторона медалі – посилення контролю за підприємцями.
Не слід забувати про те, що за рахунок деяких хитрощів, наприклад, визнання угоди недійсною з наступним невизнанням податкового кредиту, затягування з видачею свідоцтва платника ПДВ податківці збільшили збори по ПДВ в цьому році на 60,8% в порівнянні за даними за 2010 рік. Попутно, вони продовжують «боротьбу зі збитками», штучно завищуючи надходження податку на прибуток (вже збори по податку на прибуток становлять в 1,6 разів більше, ніж 2010 р.). Про фіскальний тиск свідчить і офіційна статистика: за 8 місяців 2011 р. роздрібний товарообіг зріс всього на 15,4%, а податкові надходження – на 30,1%.
Такі темпи нарощування фіскального тиску погіршують можливості для подальшого поповнення бюджету та закладають проблеми для його формування в майбутньому. Виходить замкнуте коло: чим сильніше тиск, тим менше грошей надходить в економіку. А тиснуть тим сильніше, чим менше залишається інших можливостей покривання поточних державних витрат, в першу чергу соціальних виплат та затрат на підтримку у справному стані інфраструктури країни.
Очевидно, що в часи ринкової нестабільності внутрішня економічна політика країни повинна бути більш гнучкою, щоб бізнес не впав на коліна, оскільки являється рушійною силою розвитку та відновлення ринку.
Але, влада робить ставку на максимально можливе відбирання так званих «тіньових» коштів», які часто являють собою заощадження компаній на чорний день. Останнім часом з’явилось чимало нових підтверджень тому, що держава має намір жорсткіше контролювати бізнес та продовжувати політику розкуркулення. Ось деякі з них:
1. Влада запропонувала парламенту удосконалити процедуру спеціальної конфіскації майна (змінивши норми УК та КПК України). Пропонується змінити її таким чином, щоб було можливо відбирати все майно, як придбане на злочинні доходи, так і те, що використовувалось для їх здобуття. Причому робити це можна буде незалежно від здійсненого злочину та без будь-яких виключень. Під загрозою конфіскації можуть опинитись навіть переписані на рідних та подаровані знайомим дома та автомобілі, не кажучи про інше дрібне майно. Нажите незаконним шляхом відберуть, навіть якщо людину не зможуть посадити за грати, наприклад, через стан здоров’я. Навіть речові докази, що швидко псуються, пропонується конфісковувати та терміново продавати.
2. Президентські ініціативи по декриміналізації економічних злочинів (законопроект №9221) пропонують «відкуповуватись» штрафами за несплату податків, замість позбавлення волі. Незрозуміло, правда, як порушники будуть платити штрафи, якщо їх майно конфіскують.
3. Проект змін Податкового кодексу відносно спрощенців (№8521), підготовлений профільним комітетом до другого читання в парламенті, зберігає норму про заборону віднесення на валові витрати вартості товарів та послуг, придбаних у єдиноподатників.
4. НБУ хоче отримати право втручатись в роботу платіжних систем, які сам же і визначить як найбільш значущі для держави. Крім того, до 22 жовтня банки повинні представити детальний звіт не тільки про своє майно, але і розширенні дані про всіх своїх клієнтів.
5. Державна податкова служба має намір ввести так звані старт-карти платників податків для ідентифікації фіз. та юр. осіб. Офіційний привід – можливість платити податки за її допомогою та контролювати стан свого податкового рахунку. Зворотна сторона медалі – посилення контролю за підприємцями.
Не слід забувати про те, що за рахунок деяких хитрощів, наприклад, визнання угоди недійсною з наступним невизнанням податкового кредиту, затягування з видачею свідоцтва платника ПДВ податківці збільшили збори по ПДВ в цьому році на 60,8% в порівнянні за даними за 2010 рік. Попутно, вони продовжують «боротьбу зі збитками», штучно завищуючи надходження податку на прибуток (вже збори по податку на прибуток становлять в 1,6 разів більше, ніж 2010 р.). Про фіскальний тиск свідчить і офіційна статистика: за 8 місяців 2011 р. роздрібний товарообіг зріс всього на 15,4%, а податкові надходження – на 30,1%.
Такі темпи нарощування фіскального тиску погіршують можливості для подальшого поповнення бюджету та закладають проблеми для його формування в майбутньому. Виходить замкнуте коло: чим сильніше тиск, тим менше грошей надходить в економіку. А тиснуть тим сильніше, чим менше залишається інших можливостей покривання поточних державних витрат, в першу чергу соціальних виплат та затрат на підтримку у справному стані інфраструктури країни.
Очевидно, що в часи ринкової нестабільності внутрішня економічна політика країни повинна бути більш гнучкою, щоб бізнес не впав на коліна, оскільки являється рушійною силою розвитку та відновлення ринку.
понеділок, 10 жовтня 2011 р.
«Податок на збитки»
Після проведення опитування серед платників, Державною податковою службою через веб-сайти своїх підрозділів, п’ята частина опитаних поскаржилась на порядок заповнення декларацій та ведення обліку, і тільки 9,5% незадоволені високими ставками податків, а 7,1% заважають перевірки.
Юридичне управління Департаменту правової роботи ДПСУ в листі від 12.09.2011 року № 10-2018/3582 спробувало обґрунтувати правомірність заборони на перенос збитків минулих років. Давнішню мрію податківців про штучне завищення прибутків підприємств, в цей раз намагаються втілити, посилаючись на норми Податкового кодексу (ПК). Згідно з перехідними положеннями всі збитки, сформовані на 1 січня 2011 р., повинні включати витрати І кв. 2011 р. Тобто, на перший погляд, все як було раніше, гідно закону про оподаткування прибутку підприємств. Але податківці наполягають на тому, що у витратах другого кварталу 2011 р., слід відображати тільки збитки, що виникли саме в першому кварталі цього року, а збитки минулих років пропонується «забути». Виходить, що підприємства повинні платити податок із власних збитків. Вірніше, вже платять, адже в 2010 р. вони не могли відносити до витрат більше 20% збитків минулих років.
Очевидно, що дане рішення не має ніякого відношення до права. Достатньо вивчити аргументацію ДПСУ в листі на ім’я прем’єр-міністра (№828/3/15-1212). Приблизно три чверті документу складають пояснення «помилковості» рішення підприємств перенести збитки попередніх років (основна частина яких припала на кризові 2008-2010 рр.) в сумі 114,2 млрд. грн., що призвело до втрат бюджету в ІІ кв. 2011 р. в розмірі 2,2 млрд. грн., а до кінця року ця цифра може досягти 7 млрд. грн.
Здавалося б, в такій ситуації звернення до суду повинно зупинити самовпевнених митарів, які б повинні були пам’ятати, що будь-яке різночитання в законодавстві повинно трактуватись на користь платника. Але, на жаль, нині тільки в 5% випадках суди приймають сторону платників податків в суперечках з органами ДПСУ.
Втім, якщо погодитись з теперішнім трактуванням податківцями чинного законодавства, тоді їх слід притягнути до відповідальності за неправильні поради. Наприклад, тих, хто підписав наказ ДПАУ №98 від 21.02.2011 р., яким затверджено форму декларації по податку на прибуток для банків. Там чітко передбачена можливість відображати збитки минулих років в 2011 р. І це не враховуючи більш ранніх роз’яснень, виданих до виникнення складної бюджетної ситуації.
Тому, податківцям було б розумніше відмовитись від по-справжньому помилкового трактування законодавства і не мучити підприємства, які ледве оговталися від першої хвилі кризи, «податком на збитки».
Юридичне управління Департаменту правової роботи ДПСУ в листі від 12.09.2011 року № 10-2018/3582 спробувало обґрунтувати правомірність заборони на перенос збитків минулих років. Давнішню мрію податківців про штучне завищення прибутків підприємств, в цей раз намагаються втілити, посилаючись на норми Податкового кодексу (ПК). Згідно з перехідними положеннями всі збитки, сформовані на 1 січня 2011 р., повинні включати витрати І кв. 2011 р. Тобто, на перший погляд, все як було раніше, гідно закону про оподаткування прибутку підприємств. Але податківці наполягають на тому, що у витратах другого кварталу 2011 р., слід відображати тільки збитки, що виникли саме в першому кварталі цього року, а збитки минулих років пропонується «забути». Виходить, що підприємства повинні платити податок із власних збитків. Вірніше, вже платять, адже в 2010 р. вони не могли відносити до витрат більше 20% збитків минулих років.
Очевидно, що дане рішення не має ніякого відношення до права. Достатньо вивчити аргументацію ДПСУ в листі на ім’я прем’єр-міністра (№828/3/15-1212). Приблизно три чверті документу складають пояснення «помилковості» рішення підприємств перенести збитки попередніх років (основна частина яких припала на кризові 2008-2010 рр.) в сумі 114,2 млрд. грн., що призвело до втрат бюджету в ІІ кв. 2011 р. в розмірі 2,2 млрд. грн., а до кінця року ця цифра може досягти 7 млрд. грн.
Здавалося б, в такій ситуації звернення до суду повинно зупинити самовпевнених митарів, які б повинні були пам’ятати, що будь-яке різночитання в законодавстві повинно трактуватись на користь платника. Але, на жаль, нині тільки в 5% випадках суди приймають сторону платників податків в суперечках з органами ДПСУ.
Втім, якщо погодитись з теперішнім трактуванням податківцями чинного законодавства, тоді їх слід притягнути до відповідальності за неправильні поради. Наприклад, тих, хто підписав наказ ДПАУ №98 від 21.02.2011 р., яким затверджено форму декларації по податку на прибуток для банків. Там чітко передбачена можливість відображати збитки минулих років в 2011 р. І це не враховуючи більш ранніх роз’яснень, виданих до виникнення складної бюджетної ситуації.
Тому, податківцям було б розумніше відмовитись від по-справжньому помилкового трактування законодавства і не мучити підприємства, які ледве оговталися від першої хвилі кризи, «податком на збитки».
вівторок, 4 жовтня 2011 р.
Чи варто боятись купляти валюту?
Деякі міфи, які заважають легально купляти долари
Згідно з постановою НБУ №278, з 23 вересня в Україні фізична особа не може здійснювати купівлю-продаж валюти та дорожніх чеків через банк чи обмінний пункт без пред’явлення паспорту.
Тепер отримали поширення декілька помилкових тезисів, які збивають з пантелику бажаючих придбати валюту. Розглянемо найбільш поширені судження.
1. Нібито в постанові вказано, що пред’являти можна будь-які документи, що засвідчують особу, але в банках вимагають тільки паспорт.
Співробітники банків чинять правильно, оскільки в своєму листі від 19.12.2001 р., НБУ визначає, що паспорт можна заміняти лише тимчасовим посвідченням, виданим паспортною службою, а використання інших документів, що засвідчують особу, при здійсненні банківських операцій законодавством не передбачено.
2. В постанові нібито сказано, що потрібно лише пред’явити паспорт, а не копіювати його сторінки, якщо сума обміну до 50 тис. грн.
Існує юридичне протиріччя, яке кардинально спотворює зміст цього тезису. З одного боку, нібито достатньо пред’явити, а з іншого, в тому ж документі сказано, що співробітник банку повинен зберігати копії сторінок документу, на основі якого і була проведена ідентифікація особи. Тому, в листі НБУ від 21.09.2011 р. №28-211/3760-11058 є вимога по зберіганню ксерокопій документів ДЛЯ УСІХ операцій.
3. Багато хто вважає, що у фізичних осіб є можливість не показувати паспорт при обміні до 8 тис. грн. (чи 1 тис. дол.)
Те, що в НБУ прийняли рішення послабити свої вимоги, цілком може виявитись правдою і протягом найближчого часу таке уточнення може з’явитись. Але зараз ніяких пом’якшуючих змін немає. Голова НБУ заявив, що вони чекають, поки стихнуть пристрасті, оцінять статистику обмінів і тільки потім приймуть рішення про можливість такого кроку і розмір суми, яку можна буде міняти без документів.
4. Нові вимоги не поширюються на агентські обмінні пункти, які не являються самостійними фінустановами.
На справді постанова визначає для агентських обмінних пунктів ті ж правила, що і для банків. За винятком пари екзотичних обмінних операцій типу конвертації доларів у фунти.
5. Багато хто, побоюється, що паспортні дані можуть бути використані податківцями. Немов викриють тіньові прибутки, наприклад, якщо купляєш більше валюти, ніж у задекларований прибуток.
Вважаю, що це перебільшення. По-перше, необхідність збереження копії не означає обов’язок банку формувати базу даних. По-друге, ст. 60 та 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», передбачають, що ця інформація є банківською таємницею і може бути розкрита третім особам тільки в законодавчо установленому порядку. Отже, інформація буде розкрита тільки якщо у відношенні особи буде порушено кримінальну справу по звинуваченню в здійсненні економічного чи службового злочину (ухилення від сплати податків, хабарництво та ін.).
Навіть якщо сума обміну перевищує прибутки особи за рік, це не свідчить про порушення податкового законодавства. Податківцям все одно прийдеться доводити в суді, що особа не проводила валютообмінні операції циклічно, що і призвело до перевищення сум угод річних прибутків особи.
Як би там не було, існуючі зараз правила не можна назвати остаточними. Крім того, окружний адміністративний суд Києва почне розгляд справу про законність постанови Національного банку №278 про введення вимоги пред’явлення паспортів при валютообмінних операціях 20 жовтня. Не виключено, що рішення суду кардинально вплине на ситуацію.
Згідно з постановою НБУ №278, з 23 вересня в Україні фізична особа не може здійснювати купівлю-продаж валюти та дорожніх чеків через банк чи обмінний пункт без пред’явлення паспорту.
Тепер отримали поширення декілька помилкових тезисів, які збивають з пантелику бажаючих придбати валюту. Розглянемо найбільш поширені судження.
1. Нібито в постанові вказано, що пред’являти можна будь-які документи, що засвідчують особу, але в банках вимагають тільки паспорт.
Співробітники банків чинять правильно, оскільки в своєму листі від 19.12.2001 р., НБУ визначає, що паспорт можна заміняти лише тимчасовим посвідченням, виданим паспортною службою, а використання інших документів, що засвідчують особу, при здійсненні банківських операцій законодавством не передбачено.
2. В постанові нібито сказано, що потрібно лише пред’явити паспорт, а не копіювати його сторінки, якщо сума обміну до 50 тис. грн.
Існує юридичне протиріччя, яке кардинально спотворює зміст цього тезису. З одного боку, нібито достатньо пред’явити, а з іншого, в тому ж документі сказано, що співробітник банку повинен зберігати копії сторінок документу, на основі якого і була проведена ідентифікація особи. Тому, в листі НБУ від 21.09.2011 р. №28-211/3760-11058 є вимога по зберіганню ксерокопій документів ДЛЯ УСІХ операцій.
3. Багато хто вважає, що у фізичних осіб є можливість не показувати паспорт при обміні до 8 тис. грн. (чи 1 тис. дол.)
Те, що в НБУ прийняли рішення послабити свої вимоги, цілком може виявитись правдою і протягом найближчого часу таке уточнення може з’явитись. Але зараз ніяких пом’якшуючих змін немає. Голова НБУ заявив, що вони чекають, поки стихнуть пристрасті, оцінять статистику обмінів і тільки потім приймуть рішення про можливість такого кроку і розмір суми, яку можна буде міняти без документів.
4. Нові вимоги не поширюються на агентські обмінні пункти, які не являються самостійними фінустановами.
На справді постанова визначає для агентських обмінних пунктів ті ж правила, що і для банків. За винятком пари екзотичних обмінних операцій типу конвертації доларів у фунти.
5. Багато хто, побоюється, що паспортні дані можуть бути використані податківцями. Немов викриють тіньові прибутки, наприклад, якщо купляєш більше валюти, ніж у задекларований прибуток.
Вважаю, що це перебільшення. По-перше, необхідність збереження копії не означає обов’язок банку формувати базу даних. По-друге, ст. 60 та 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», передбачають, що ця інформація є банківською таємницею і може бути розкрита третім особам тільки в законодавчо установленому порядку. Отже, інформація буде розкрита тільки якщо у відношенні особи буде порушено кримінальну справу по звинуваченню в здійсненні економічного чи службового злочину (ухилення від сплати податків, хабарництво та ін.).
Навіть якщо сума обміну перевищує прибутки особи за рік, це не свідчить про порушення податкового законодавства. Податківцям все одно прийдеться доводити в суді, що особа не проводила валютообмінні операції циклічно, що і призвело до перевищення сум угод річних прибутків особи.
Як би там не було, існуючі зараз правила не можна назвати остаточними. Крім того, окружний адміністративний суд Києва почне розгляд справу про законність постанови Національного банку №278 про введення вимоги пред’явлення паспортів при валютообмінних операціях 20 жовтня. Не виключено, що рішення суду кардинально вплине на ситуацію.
Підписатися на:
Дописи (Atom)