Куди і як іноземці хочуть вкладати гроші в Україні
В кінці березня в Києві відкрилось представництво Європейського інвестиційного банку. Цей інститут Євросоюзу фінансує інфраструктурні проекти в Україні з 2006 р. (загальна сума в EUR 466 млн.), але тільки зараз, однією із останніх великих міжнародних фінустанов, офіційно закріпила свою присутність в нашій країні. Це зайвий раз підтверджує зростаючий інтерес іноземних інвесторів до вкладень в українську економіку. Індекс інвестпривабливості України в І кв. 2011 р., в порівнянні із попереднім кварталом, виріс не сильно – на 0,12 та досяг позначки 3,4 пункту по п’ятибальній шкалі.
Мінфіну доручено за півроку широко проінформувати ділові кола країн-партнерів про можливості України. ЇЇ сподіваються представити, як надійну інвестиційну гавань та європейський культурно-туристичний центр. У відповідності з держпрограмою інноваційно-інвестиційного розвитку України до 2015 р., нараховується 163 проекти на загальну суму 368 млрд. грн. Згідно з даними Мінекономрозвитку, тільки у 40% проектів є реальне фінансування. Інші чекають інвесторів, готових вкладати кошти на термін від 3 до 10 років. Уряд готовий витратити 765 млн. грн. на здешевлення кредитів для інвесторів, які вирішили підтримувати інноваційні проекти в реальному секторі економіки.
Але західні інвестори бажають бачити в Україні цивілізовані підходи до ведення бізнесу. В посткризовий період всіх інвесторів цікавить наявність доходу та прибутковість компанії, а не просто активи та потенціал росту. Дослідження Міжнародного фонду Блейзера свідчать про те, що більшість інвесторів хвилює посилення в 2010 р. корупції в Україні, а також неможливість захисту своїх інтересів в судах. Посол США в Україні Джон Теффт жалівся, що американським компаніям в Україні заважає «кумівство» в економіці. Американська торгова палата письмово попередила владу України про можливість економічної ізоляції нашої країни, в разі прийняття законопроекту №8053, яким вводиться державна монополія на експорт харчових та сільгосппродуктів. До речі, найбільший інтерес в інвесторів викликає вкладання саме в АПК та харчопром.
Зокрема, ЄБРР готовий подвоїти фінансування проектів в АПК (в 2010 р. було вкладено близько EUR 150 млн.), але все буде залежати від готовності приватних інвесторів вкладати кошти в Україну. Поки що деякі компанії заявили про наміри переорієнтуватись на інші країни, наприклад, Бразилію.
четвер, 31 березня 2011 р.
понеділок, 28 березня 2011 р.
Агент влияния
Интервью для журнала «Власть денег»
Маргарита Ормоцадзе | Март 2011, (№302)
О том, чего может стоить беспредел украинских силовиков, бизнесмен Руслан Демчак знает не понаслышке. Прошлым летом милиционеры вынесли серверы из его офиса, из-за чего пропала финансовая отчетность компаний группы UBG, в т. ч. страховщика «Добробут». Вернуть имущество удалось после обращения к министру внутренних дел.
Мультимиллионер Руслан Демчак в детстве мечтал стать офицером КГБ или разведки. Под впечатлением сериала «Семнадцать мгновений весны» юный школьник всерьез размышлял о карьере в спецслужбах. И хотя в зрелом возрасте Демчак реализовал себя в роли предпринимателя, кое-что у Штирлица он позаимствовал.
С одной стороны, бизнесмен позиционирует себя как публичную персону: участвует в телевизионных программах, ведет несколько блогов. С другой стороны — не публикует полную биографию, ревностно относится к разглашениям фактов личной жизни, и, по возможности, сторонится политики. От последнего правила он отступил лишь однажды: очарованный «Фронтом Змин» Арсения Яценюка, в 2009 году Демчак возглавлял рабочую группу «Фронта змин» по реформированию здравоохранения. Но до вступления в партию дело не дошло. «Ознакомившись с предвыборной программой Арсения Яценюка, я понял, что это программа социалистической партии. И она не соответствует ни заявленному образу, ни духу. Я капиталист, буржуа по своим внутренним убеждениям. Какой может быть социализм?!» — рассказывает Демчак.
Не найдя общих взглядов с политиками, Руслан Демчак позиционирует себя как независимый от власти предприниматель. Но в Украине независимость власти и бизнеса — миф. Наверное, из-за этого Демчак начал уделять внимание собственным рычагам влияния на чиновников — через общественные организации. В ноябре 2009 года он зарегистрировал Всеукраинскую общественную организацию защиты прав потребителей финансовых услуг. Рекламировать структуру предприниматель решил самостоятельно — появившись весной 2010-го на билбордах в разных районах столицы. В феврале с. г. он возглавил Федерацию работодателей Киева, заявив о намерениях помогать киевскому бизнесу и власти находить общий язык. Тогда же эта структура заявила, что полностью поддерживает реформы, начатые президентом Виктором Януковичем и правительством.
Вас приглашали вступить в ряды какой-либо политической партии?
— Разговоры были, с тремя политическими группами перед президентскими выборами. Но в ходе переговоров я понял, что все сводится к спонсорству избирательных компаний, а меня это не устраивает.
Думаете, кто-то поверит, что вы занимаетесь крупным бизнесом совсем отстраненно от политики?
— Я бы сказал, что сегодня я и моя бизнес-группа незаангажированы с позиции политики. Вообще, бизнесу в Украине проще быть нейтральным. Чем дольше владелец сохраняет политический нейтралитет, тем лучше для бизнеса.
А как же с лоббированием, с простотой решения вопросов «для своих»?
— В 1990-е гг. и позже мы видели, как появляются структуры, построенные вокруг неких государственных проектов — квот, тендеров, госзаказов. Но это «совковый» подход — выбить под себя «нефтяную трубу» и черпать ресурсы. Это бизнес-тунеядство. Время такого бизнеса закончилось, или заканчивается, так как при каждой смене власти подобные предприятия могут быть попросту прикрыты. Настоящий бизнес генерирует конкурентоспособный продукт, а рынок потребляет его.
Осенью прошлого года многие бизнесмены жаловались на усилившееся давление со стороны властей. Вы его ощутили?
— Если речь идет не о бизнесе, а о «нефтяной трубе», то предприниматели, которые привыкли работать с определенной веткой власти, всегда будут ощущать давление при смене политических команд. Другая причина давления — финансирование политических сил и, как результат, такие бизнесмены столкнулись с политической расправой. Мой бизнес — рыночный, не поддерживал ни одну из политических партий. Так что давления со стороны новой власти мы не испытываем. Однако отсутствие давления на бизнес не означает наше удовлетворение властью. Наш бизнес растет, и чтобы процессы проходили успешно, нам нужно ускорять различные согласовательные процедуры, которые зависят от чиновников. В Киеве с этим масса проблем — вопросы земли, аренды, рекламы часто зависают.
И поэтому вы пошли в Федерацию работодателей Киева?
— Да. Я чувствую в себе силы помочь изменить что-то в нашей системе. Я хочу сократить расстояние при коммуникации между местной властью и бизнесменами. Например, в Калужской области РФ уже несколько лет фиксируется максимум инвестиций на душу населения в России. Секрет в том, что губернатор раздал всем основным бизнесменам и инвесторам свой прямой мобильный телефон. И при возникновении каких-то вопросов на местах с бюрократическим аппаратом они могут ему в любой момент позвонить, обратиться за помощью. Для предпринимателя важно, чтобы его вопросы решались быстро и эффективно. Все остальное он сделает сам, так как представляет самую активную часть общества.
Вы же не можете заставить г-на Попова раздать свой телефон всем киевским предпринимателям…
— Этот телефон точно будет у нас, и я лично буду лоббировать встречу Попова или другого чиновника с предпринимателями. По закону «заполнения вакуума», в местах пробелов в работе государственных органов создаются структуры, которые делают за них эту работу. В Федерации работодателей Киева я вижу свою роль в том, чтобы помогать бизнесменам и власти договариваться. Это в большей степени статус лоббиста. Мы не созданы, чтобы «лечить» власть. Мы попытаемся упростить взаимодействие власти и бизнеса.
В будущем вы видите себя депутатом Киевсовета?
— Не обязательно быть депутатом, чтобы коммуницировать с властью. Федерация работодателей может быть намного более мощной площадкой для лоббирования, нежели депутатство в Киевсовете. Тем более, сейчас Киевсовет реально не работает, он политически заангажирован.
Золотые 90-е
У большинства украинцев 1990-е годы ассоциируются с галопирующей инфляцией, купонами, очередями и разрастающимся аппаратом чиновников периода «кучмизма». И только для относительно немногих людей 1990-е стали «золотым временем», позволившим заработать первичный капитал и основать свой бизнес. К ним относится и Руслан Демчак. В 1997 году 23-летний Демчак открыл брокерскую компанию «Эквивес-финанс», которая проводила операции с ценными бумагами и активно принимала участие в приватизационных сделках. Эта компания, позже переименованная в «Инициативу», стала основой для корпорации Ukrainian Business Group. На сегодняшний день насчитывает более десяти видов деятельности. Среди них — входящий в группу небольших РД Банк, страховая компания «Добробут», строительные и деревообрабатывающие предприятия.
Свою общественную деятельность во главе Федерации работодателей Киева бизнесмен умело совмещает с частным интересом. «Есть частные медицинские фирмы, которые готовы взять районные коммунальные поликлиники в управление и вывести их на европейский уровень», — говорит Демчак, владеющий одной из крупнейших в стране сетей частных медицинских клиник «Добробут». Не менее примечательно влияние на финансовый рынок и Всеукраинской общественной организации защиты прав потребителей финансовых услуг, публикующей рейтинги недоверия к финансовым организациям. Так, по данным за декабрь 2010 года, в таких антирейтингах «засветились» Альфа-Банк, Приватбанк, Укрсоцбанк, Райффайзен Банк Аваль, Украинская пожарно-страховая компания. Но банкир и страховщик Руслан Демчак уверяет, что ухудшить имидж коллег по бизнесу его организация не стремится.
Как вы заработали свой первый капитал?
— Это было как в бородатом анекдоте… Купил яблоко за рубль — продал за два. Купил два яблока по рублю — продал за четыре. А потом умер дядя, и оставил мне миллион (смеется).
И кто ваш «дядя»?
— Дяди нет, я все заработал сам. Еще в 1990-х годах я создал инвестиционную группу «Инициатива», которая специализировалась на работе с ценными бумагами. Это был период концентрации пакетов акций. Приватизация проходила среди сотрудников предприятия, а мы участвовали в сделках по концентрации этих акций в руках портфельных собственников. Что-то оставляли и себе. Например, АО «Строймеханизация». Но мы не брезговали никакой работой, и поэтому выстояли. Мы сдавали в аренду наши самосвалы, чтобы перевозить свеклу в Черкасской области, и строили курятники в Черниговской, дороги — во Львовской и Житомирской областях.
Упомянутая вами «Строймеханизация» связана с предпринимателем Дмитрием Елмановым?
— Нет. В Украине была одна «Строймеханизация» до 1991 года. Кстати, первое ее название «СталинСтрой». В 2003 г. мы выкупили донецкую ветку этой компании. У г-на Елманова — столичная «Строймеханизация».
У вас есть деловые партнеры, являющиеся совладельцами бизнеса?
— Нет, я в бизнесе один.
Тогда почему, согласно отчетности РД Банка, у вас всего 15,7% акций этого учреждения?
— Все остальное записано на моего младшего брата. Он мне помогает.
Правда ли, что базовые клиенты РД Банка — ваши же компании?
— Нет. Хотя работа нашего банка не ориентирована на широкую розницу. Оплошность всей нашей банковской системы была в том, что банки кредитовали потребление — покупку товаров, а не производство товаров и предоставление услуг. Если бы они кредитовали бизнес, а не ритейл, то кризис и его последствия могли бы быть не такими болезненными, как сейчас. Мы придерживаемся именно такой стратегии. Мы кредитуем тех, кто смог выжить в 2008-2010 гг., кто по-прежнему продолжает работать и продает.
Вы — банкир. Как другие банкиры реагируют на деятельность вашей общественной организации по защите прав потребителей финансовых услуг, которая регулярно публикует списки банков и СК, на которые жалуются граждане?
— У меня спрашивали, почему мы включили тот или иной банк или страховую компанию в список недобросовестных структур и рейтинг недоверия. Мы им честно показали суть жалоб. Вы знаете, мы этим банкам оказали добрую услугу — собрали массив отзывов об их реальных проблемах. Клиенты смогли решить проблемы, финансисты узнали, где слабые места.
«Добрые» истории
Среди всех бизнес-проектов Руслана Демчака наиболее заметным является группа «Добробут». Киевляне, проживающие в Дарницком районе столицы, узнали об этой компании в начале 2007 года, когда вместе с квитанциями об оплате услуг ЖКХ получили платежку за страхование жилья от СК «Добробут». Речь шла о сумме порядка 10 грн./месяц. О том, что услуга эта добровольная, некоторые граждане поняли уже после того, как оплатили чек. В ответ на возмущение горожан компания Демчака заявила, что это был пилотный проект, запущенный по договору с Главным информационно-вычислительным центром — святая-святых киевских муниципальных предприятий. Тогда же в компании рассказали о грандиозных планах — переговорах с Ощадбанком и киевской мэрией по массовому страхованию столичных квартир. Но до реализации проекта дело не дошло.
В следующий раз «Добробут» «попал в историю» летом 2010 года. Тогда на запрос корреспондента «ВД» о предоставлении финансовой отчетности страховщика за год 2009-й, в компании извинились, объяснив, что все серверы находятся… в милиции. А отчетность «добробутовцы» пытаются восстановить вручную. Электронная почта сотрудников компании не работала на протяжении месяца. Как оказалось впоследствии, серверы были изъяты правоохранительными органами чуть ли не по ошибке. И рассказывая о тех событиях, Руслан Демчак настойчиво отметает сценарии с попыткой рейдерского захвата его бизнеса. Наверное, даже слишком настойчиво.
В 2006 году ваша страховая компания «Добробут» вела переговоры с киевской мэрией и Ощадбанком по запуску проекта массового страхования жилья в столице. Почему договор не был заключен?
— Переговоры мы вели, но достигнуть договоренностей не удалось. Тогда мы даже сотрудничали с киевским Главным информационно-вычислительным центром, который печатает квитанции по оплате услуг ЖКХ, и по одному из районов столицы — Дарницкому — сделали экспериментальную рассылку. Но было много негативных отзывов от потребителей, так как люди не разобрались, что это была добровольная услуга. Наша ошибка была в том, что мы делали это без предварительной информационной подготовки. Это было массовое страхование имущества от несчастных случаев, в том числе от залива соседей. А любое массовое страхование — дешевле. Это выгодный бизнес, и выгодное страхование для людей. Кстати, в Москве такая программа страхования жилья давно работает.
Что случилось с финансовой отчетностью СК «Добробут» за 2009 год? По нашей информации, у вас изъяли серверы?
— Во время одной из проверок, представители МВД вынесли наши серверы. Мы серверы вернули.
На каком основании были изъяты ваши серверы?
— На основании решения суда по уголовному делу, в котором фигурировал и наш клиент. Проблема в том, что под любое уголовное дело, которое не имеет никакого отношения к деятельности твоей компании, представители силовых структур могут получить постановление прокурора на обыск. Нужное решение суда — тоже не проблема.
Это была попытка захвата бизнеса?
— Это была нейтрализация бизнеса. С какой целью? Я думаю, с целью демонстрации статистики. Госорганам же нужно показывать отчеты о проведенной работе, по проведению обысков. Работу выполнили, получили галочку. Правоохранительные структуры у нас часто занимаются внутренней показухой. Это как гаишник, который не помогает на светофоре развести затор, а стоит за углом и ловит на знак.
Вы знаете, кто заказал изъятие ваших серверов?
— Я же говорю — никакого заказа на мой бизнес не было. Милиция действовала для выполнения целей статистики.
Как долго вы возвращали серверы?
— Часть вернули через три дня. Другую часть — спустя несколько недель.
Вы пытались оспорить действия милиции?
— Мы написали жалобы в Генпрокуратуру, МВД. Не знаю, подействовали они, или тот факт, что на серверах не было информации, имеющей отношение к уголовному делу. Но серверы нам вернули. Впрочем, из-за действий правоохранителей у нас упали все сайты корпорации и пропали некоторые базы данных. Это было просто какое-то вредительство! Я знаю такие случаи, когда украинские компании выносят свои серверы за границу. После ситуации 2010 года мы тоже рассматриваем такую возможность.
На Цветочной улице
Детская мечта Руслана Демчака о Штирлице отчасти реализовалась. «Часто, возвращаясь домой из школы, я фантазировал, как бы показал родной город Липовец Винницкой области иностранцам. Видимо, пропаганда так действовала на детей…» — вспоминает бизнесмен, который большую часть своих отпусков посвящает прогулкам по «штирлицевским» местам — европейским столицам. За пятнадцать лет он исколесил все знаковые города Старого света, и, по собственному признанию, в совершенстве изучил их географию. Благо, времени на отдых у Руслана Демчака много. Например, новогодние праздники у него растянулись на целый месяц, прошлогодний летний отпуск — на два. «Инфраструктурно я могу себе это позволить. У меня налаженный, организованный бизнес, и я уверен, что даже в мое отсутствие все будет работать», — отмечает Демчак. Искушенный европовед, он больше всего любит две страны — Швейцарию и Францию.
Что вас привлекло в Швейцарии?
— Там я много хожу пешком. Практически все столицы Европы знаю без карты, сходу вспоминаю географию центров столиц. Мне можно позвонить, находясь, допустим, в центре Лондона, и я скажу, куда нужно повернуть, или как быстро добраться до искомого места. Так же хорошо я знаю Москву. Мне нравятся пешие прогулки, когда ты видишь город не из окна автомобиля, а «живьем». В таких прогулках по европейским столицам я черпаю для себя вдохновение, и новые бизнес-идеи. Потому что многое в Европе уже реализовано, в Украине это нужно просто повторить, с привязкой к нашему менталитету.
Какой первый город в Европе вы посетили?
— Это были Афины в 1996 году. Потом долго выбирал между Римом, Парижем и Лондоном, и понял, что мой город — это Париж. Как ни странно, он нравится мне своим однообразием. В нем чувствуется единый стиль. Для этого много сделал Наполеон III, в свое время полностью перестроивший Париж. Он и дал городу стандарты, которые поддерживаются до сих пор. Для меня как для бизнесмена все, что имеет стандарты и точную структуру, является природной, комфортной средой.
У вас есть место в Париже, куда особенно часто хочется возвращаться?
— Париж сам по себе такое место. Я люблю где-то подыскать комфортную лавочку у пруда и полдня провести за книгой. Например, в парке возле Эйфелевой башни. Прошлым летом я просидел там несколько часов. Читал роман «Подросток» Федора Достоевского (предпоследний роман писателя, написан в 1875 г. — прим. «ВД»). Это не очень раскрученная вещь классика. Вся книга построена на разговоре отца с сыном.
И что вас впечатлило в этом романе?
— В какой-то момент отец рассказывает сыну, что в будущем наступит такой период, когда люди не смогут отдавать друг другу долги, целые страны обанкротятся,и это будет происходить во всем мире. Тогда вещи обесценятся, и мир окислится. Ничего не напоминает?
Перспективы
В ближайшем будущем основная деятельность Руслан Демчака связана с Федерацией работодателей Киева. Благо, планы у структуры совершенно грандиозные, и дело не только в налаживании диалога между властью и бизнесом. Например, на повестке дня — попытка запустить в Киеве экспериментальный проект по возвращению НДС иностранцам, закупающимся в столичных магазинах. Дабы реализовать идею tax free в Киеве, нужно участие ГНАУ, Минтранса и Таможенной службы. Даже если переговоры не увенчаются успехом, Демчак получит отличный лоббистский опыт. «И киевскую, и украинскую федерации работодателей я считаю недостаточно влиятельными. Но 10% работодателей сегодня представляют собой намного большую силу, чем все профсоюзы в стране, и могут сделать намного больше, чем профсоюзы», — уверен Демчак.О политических же перспективах говорить можно будет ближе к концу года текущего. Хотя Руслан Демчак настаивает на политической независимости, но коллеги по бизнесу не исключают, что к парламентским выборам 2012 года предприниматель может приблизиться к одной из политических сил. Насколько близко — покажет время.
Маргарита Ормоцадзе | Март 2011, (№302)
О том, чего может стоить беспредел украинских силовиков, бизнесмен Руслан Демчак знает не понаслышке. Прошлым летом милиционеры вынесли серверы из его офиса, из-за чего пропала финансовая отчетность компаний группы UBG, в т. ч. страховщика «Добробут». Вернуть имущество удалось после обращения к министру внутренних дел.
Мультимиллионер Руслан Демчак в детстве мечтал стать офицером КГБ или разведки. Под впечатлением сериала «Семнадцать мгновений весны» юный школьник всерьез размышлял о карьере в спецслужбах. И хотя в зрелом возрасте Демчак реализовал себя в роли предпринимателя, кое-что у Штирлица он позаимствовал.
С одной стороны, бизнесмен позиционирует себя как публичную персону: участвует в телевизионных программах, ведет несколько блогов. С другой стороны — не публикует полную биографию, ревностно относится к разглашениям фактов личной жизни, и, по возможности, сторонится политики. От последнего правила он отступил лишь однажды: очарованный «Фронтом Змин» Арсения Яценюка, в 2009 году Демчак возглавлял рабочую группу «Фронта змин» по реформированию здравоохранения. Но до вступления в партию дело не дошло. «Ознакомившись с предвыборной программой Арсения Яценюка, я понял, что это программа социалистической партии. И она не соответствует ни заявленному образу, ни духу. Я капиталист, буржуа по своим внутренним убеждениям. Какой может быть социализм?!» — рассказывает Демчак.
Не найдя общих взглядов с политиками, Руслан Демчак позиционирует себя как независимый от власти предприниматель. Но в Украине независимость власти и бизнеса — миф. Наверное, из-за этого Демчак начал уделять внимание собственным рычагам влияния на чиновников — через общественные организации. В ноябре 2009 года он зарегистрировал Всеукраинскую общественную организацию защиты прав потребителей финансовых услуг. Рекламировать структуру предприниматель решил самостоятельно — появившись весной 2010-го на билбордах в разных районах столицы. В феврале с. г. он возглавил Федерацию работодателей Киева, заявив о намерениях помогать киевскому бизнесу и власти находить общий язык. Тогда же эта структура заявила, что полностью поддерживает реформы, начатые президентом Виктором Януковичем и правительством.
Вас приглашали вступить в ряды какой-либо политической партии?
— Разговоры были, с тремя политическими группами перед президентскими выборами. Но в ходе переговоров я понял, что все сводится к спонсорству избирательных компаний, а меня это не устраивает.
Думаете, кто-то поверит, что вы занимаетесь крупным бизнесом совсем отстраненно от политики?
— Я бы сказал, что сегодня я и моя бизнес-группа незаангажированы с позиции политики. Вообще, бизнесу в Украине проще быть нейтральным. Чем дольше владелец сохраняет политический нейтралитет, тем лучше для бизнеса.
А как же с лоббированием, с простотой решения вопросов «для своих»?
— В 1990-е гг. и позже мы видели, как появляются структуры, построенные вокруг неких государственных проектов — квот, тендеров, госзаказов. Но это «совковый» подход — выбить под себя «нефтяную трубу» и черпать ресурсы. Это бизнес-тунеядство. Время такого бизнеса закончилось, или заканчивается, так как при каждой смене власти подобные предприятия могут быть попросту прикрыты. Настоящий бизнес генерирует конкурентоспособный продукт, а рынок потребляет его.
Осенью прошлого года многие бизнесмены жаловались на усилившееся давление со стороны властей. Вы его ощутили?
— Если речь идет не о бизнесе, а о «нефтяной трубе», то предприниматели, которые привыкли работать с определенной веткой власти, всегда будут ощущать давление при смене политических команд. Другая причина давления — финансирование политических сил и, как результат, такие бизнесмены столкнулись с политической расправой. Мой бизнес — рыночный, не поддерживал ни одну из политических партий. Так что давления со стороны новой власти мы не испытываем. Однако отсутствие давления на бизнес не означает наше удовлетворение властью. Наш бизнес растет, и чтобы процессы проходили успешно, нам нужно ускорять различные согласовательные процедуры, которые зависят от чиновников. В Киеве с этим масса проблем — вопросы земли, аренды, рекламы часто зависают.
И поэтому вы пошли в Федерацию работодателей Киева?
— Да. Я чувствую в себе силы помочь изменить что-то в нашей системе. Я хочу сократить расстояние при коммуникации между местной властью и бизнесменами. Например, в Калужской области РФ уже несколько лет фиксируется максимум инвестиций на душу населения в России. Секрет в том, что губернатор раздал всем основным бизнесменам и инвесторам свой прямой мобильный телефон. И при возникновении каких-то вопросов на местах с бюрократическим аппаратом они могут ему в любой момент позвонить, обратиться за помощью. Для предпринимателя важно, чтобы его вопросы решались быстро и эффективно. Все остальное он сделает сам, так как представляет самую активную часть общества.
Вы же не можете заставить г-на Попова раздать свой телефон всем киевским предпринимателям…
— Этот телефон точно будет у нас, и я лично буду лоббировать встречу Попова или другого чиновника с предпринимателями. По закону «заполнения вакуума», в местах пробелов в работе государственных органов создаются структуры, которые делают за них эту работу. В Федерации работодателей Киева я вижу свою роль в том, чтобы помогать бизнесменам и власти договариваться. Это в большей степени статус лоббиста. Мы не созданы, чтобы «лечить» власть. Мы попытаемся упростить взаимодействие власти и бизнеса.
В будущем вы видите себя депутатом Киевсовета?
— Не обязательно быть депутатом, чтобы коммуницировать с властью. Федерация работодателей может быть намного более мощной площадкой для лоббирования, нежели депутатство в Киевсовете. Тем более, сейчас Киевсовет реально не работает, он политически заангажирован.
Золотые 90-е
У большинства украинцев 1990-е годы ассоциируются с галопирующей инфляцией, купонами, очередями и разрастающимся аппаратом чиновников периода «кучмизма». И только для относительно немногих людей 1990-е стали «золотым временем», позволившим заработать первичный капитал и основать свой бизнес. К ним относится и Руслан Демчак. В 1997 году 23-летний Демчак открыл брокерскую компанию «Эквивес-финанс», которая проводила операции с ценными бумагами и активно принимала участие в приватизационных сделках. Эта компания, позже переименованная в «Инициативу», стала основой для корпорации Ukrainian Business Group. На сегодняшний день насчитывает более десяти видов деятельности. Среди них — входящий в группу небольших РД Банк, страховая компания «Добробут», строительные и деревообрабатывающие предприятия.
Свою общественную деятельность во главе Федерации работодателей Киева бизнесмен умело совмещает с частным интересом. «Есть частные медицинские фирмы, которые готовы взять районные коммунальные поликлиники в управление и вывести их на европейский уровень», — говорит Демчак, владеющий одной из крупнейших в стране сетей частных медицинских клиник «Добробут». Не менее примечательно влияние на финансовый рынок и Всеукраинской общественной организации защиты прав потребителей финансовых услуг, публикующей рейтинги недоверия к финансовым организациям. Так, по данным за декабрь 2010 года, в таких антирейтингах «засветились» Альфа-Банк, Приватбанк, Укрсоцбанк, Райффайзен Банк Аваль, Украинская пожарно-страховая компания. Но банкир и страховщик Руслан Демчак уверяет, что ухудшить имидж коллег по бизнесу его организация не стремится.
Как вы заработали свой первый капитал?
— Это было как в бородатом анекдоте… Купил яблоко за рубль — продал за два. Купил два яблока по рублю — продал за четыре. А потом умер дядя, и оставил мне миллион (смеется).
И кто ваш «дядя»?
— Дяди нет, я все заработал сам. Еще в 1990-х годах я создал инвестиционную группу «Инициатива», которая специализировалась на работе с ценными бумагами. Это был период концентрации пакетов акций. Приватизация проходила среди сотрудников предприятия, а мы участвовали в сделках по концентрации этих акций в руках портфельных собственников. Что-то оставляли и себе. Например, АО «Строймеханизация». Но мы не брезговали никакой работой, и поэтому выстояли. Мы сдавали в аренду наши самосвалы, чтобы перевозить свеклу в Черкасской области, и строили курятники в Черниговской, дороги — во Львовской и Житомирской областях.
Упомянутая вами «Строймеханизация» связана с предпринимателем Дмитрием Елмановым?
— Нет. В Украине была одна «Строймеханизация» до 1991 года. Кстати, первое ее название «СталинСтрой». В 2003 г. мы выкупили донецкую ветку этой компании. У г-на Елманова — столичная «Строймеханизация».
У вас есть деловые партнеры, являющиеся совладельцами бизнеса?
— Нет, я в бизнесе один.
Тогда почему, согласно отчетности РД Банка, у вас всего 15,7% акций этого учреждения?
— Все остальное записано на моего младшего брата. Он мне помогает.
Правда ли, что базовые клиенты РД Банка — ваши же компании?
— Нет. Хотя работа нашего банка не ориентирована на широкую розницу. Оплошность всей нашей банковской системы была в том, что банки кредитовали потребление — покупку товаров, а не производство товаров и предоставление услуг. Если бы они кредитовали бизнес, а не ритейл, то кризис и его последствия могли бы быть не такими болезненными, как сейчас. Мы придерживаемся именно такой стратегии. Мы кредитуем тех, кто смог выжить в 2008-2010 гг., кто по-прежнему продолжает работать и продает.
Вы — банкир. Как другие банкиры реагируют на деятельность вашей общественной организации по защите прав потребителей финансовых услуг, которая регулярно публикует списки банков и СК, на которые жалуются граждане?
— У меня спрашивали, почему мы включили тот или иной банк или страховую компанию в список недобросовестных структур и рейтинг недоверия. Мы им честно показали суть жалоб. Вы знаете, мы этим банкам оказали добрую услугу — собрали массив отзывов об их реальных проблемах. Клиенты смогли решить проблемы, финансисты узнали, где слабые места.
«Добрые» истории
Среди всех бизнес-проектов Руслана Демчака наиболее заметным является группа «Добробут». Киевляне, проживающие в Дарницком районе столицы, узнали об этой компании в начале 2007 года, когда вместе с квитанциями об оплате услуг ЖКХ получили платежку за страхование жилья от СК «Добробут». Речь шла о сумме порядка 10 грн./месяц. О том, что услуга эта добровольная, некоторые граждане поняли уже после того, как оплатили чек. В ответ на возмущение горожан компания Демчака заявила, что это был пилотный проект, запущенный по договору с Главным информационно-вычислительным центром — святая-святых киевских муниципальных предприятий. Тогда же в компании рассказали о грандиозных планах — переговорах с Ощадбанком и киевской мэрией по массовому страхованию столичных квартир. Но до реализации проекта дело не дошло.
В следующий раз «Добробут» «попал в историю» летом 2010 года. Тогда на запрос корреспондента «ВД» о предоставлении финансовой отчетности страховщика за год 2009-й, в компании извинились, объяснив, что все серверы находятся… в милиции. А отчетность «добробутовцы» пытаются восстановить вручную. Электронная почта сотрудников компании не работала на протяжении месяца. Как оказалось впоследствии, серверы были изъяты правоохранительными органами чуть ли не по ошибке. И рассказывая о тех событиях, Руслан Демчак настойчиво отметает сценарии с попыткой рейдерского захвата его бизнеса. Наверное, даже слишком настойчиво.
В 2006 году ваша страховая компания «Добробут» вела переговоры с киевской мэрией и Ощадбанком по запуску проекта массового страхования жилья в столице. Почему договор не был заключен?
— Переговоры мы вели, но достигнуть договоренностей не удалось. Тогда мы даже сотрудничали с киевским Главным информационно-вычислительным центром, который печатает квитанции по оплате услуг ЖКХ, и по одному из районов столицы — Дарницкому — сделали экспериментальную рассылку. Но было много негативных отзывов от потребителей, так как люди не разобрались, что это была добровольная услуга. Наша ошибка была в том, что мы делали это без предварительной информационной подготовки. Это было массовое страхование имущества от несчастных случаев, в том числе от залива соседей. А любое массовое страхование — дешевле. Это выгодный бизнес, и выгодное страхование для людей. Кстати, в Москве такая программа страхования жилья давно работает.
Что случилось с финансовой отчетностью СК «Добробут» за 2009 год? По нашей информации, у вас изъяли серверы?
— Во время одной из проверок, представители МВД вынесли наши серверы. Мы серверы вернули.
На каком основании были изъяты ваши серверы?
— На основании решения суда по уголовному делу, в котором фигурировал и наш клиент. Проблема в том, что под любое уголовное дело, которое не имеет никакого отношения к деятельности твоей компании, представители силовых структур могут получить постановление прокурора на обыск. Нужное решение суда — тоже не проблема.
Это была попытка захвата бизнеса?
— Это была нейтрализация бизнеса. С какой целью? Я думаю, с целью демонстрации статистики. Госорганам же нужно показывать отчеты о проведенной работе, по проведению обысков. Работу выполнили, получили галочку. Правоохранительные структуры у нас часто занимаются внутренней показухой. Это как гаишник, который не помогает на светофоре развести затор, а стоит за углом и ловит на знак.
Вы знаете, кто заказал изъятие ваших серверов?
— Я же говорю — никакого заказа на мой бизнес не было. Милиция действовала для выполнения целей статистики.
Как долго вы возвращали серверы?
— Часть вернули через три дня. Другую часть — спустя несколько недель.
Вы пытались оспорить действия милиции?
— Мы написали жалобы в Генпрокуратуру, МВД. Не знаю, подействовали они, или тот факт, что на серверах не было информации, имеющей отношение к уголовному делу. Но серверы нам вернули. Впрочем, из-за действий правоохранителей у нас упали все сайты корпорации и пропали некоторые базы данных. Это было просто какое-то вредительство! Я знаю такие случаи, когда украинские компании выносят свои серверы за границу. После ситуации 2010 года мы тоже рассматриваем такую возможность.
На Цветочной улице
Детская мечта Руслана Демчака о Штирлице отчасти реализовалась. «Часто, возвращаясь домой из школы, я фантазировал, как бы показал родной город Липовец Винницкой области иностранцам. Видимо, пропаганда так действовала на детей…» — вспоминает бизнесмен, который большую часть своих отпусков посвящает прогулкам по «штирлицевским» местам — европейским столицам. За пятнадцать лет он исколесил все знаковые города Старого света, и, по собственному признанию, в совершенстве изучил их географию. Благо, времени на отдых у Руслана Демчака много. Например, новогодние праздники у него растянулись на целый месяц, прошлогодний летний отпуск — на два. «Инфраструктурно я могу себе это позволить. У меня налаженный, организованный бизнес, и я уверен, что даже в мое отсутствие все будет работать», — отмечает Демчак. Искушенный европовед, он больше всего любит две страны — Швейцарию и Францию.
Что вас привлекло в Швейцарии?
— Там я много хожу пешком. Практически все столицы Европы знаю без карты, сходу вспоминаю географию центров столиц. Мне можно позвонить, находясь, допустим, в центре Лондона, и я скажу, куда нужно повернуть, или как быстро добраться до искомого места. Так же хорошо я знаю Москву. Мне нравятся пешие прогулки, когда ты видишь город не из окна автомобиля, а «живьем». В таких прогулках по европейским столицам я черпаю для себя вдохновение, и новые бизнес-идеи. Потому что многое в Европе уже реализовано, в Украине это нужно просто повторить, с привязкой к нашему менталитету.
Какой первый город в Европе вы посетили?
— Это были Афины в 1996 году. Потом долго выбирал между Римом, Парижем и Лондоном, и понял, что мой город — это Париж. Как ни странно, он нравится мне своим однообразием. В нем чувствуется единый стиль. Для этого много сделал Наполеон III, в свое время полностью перестроивший Париж. Он и дал городу стандарты, которые поддерживаются до сих пор. Для меня как для бизнесмена все, что имеет стандарты и точную структуру, является природной, комфортной средой.
У вас есть место в Париже, куда особенно часто хочется возвращаться?
— Париж сам по себе такое место. Я люблю где-то подыскать комфортную лавочку у пруда и полдня провести за книгой. Например, в парке возле Эйфелевой башни. Прошлым летом я просидел там несколько часов. Читал роман «Подросток» Федора Достоевского (предпоследний роман писателя, написан в 1875 г. — прим. «ВД»). Это не очень раскрученная вещь классика. Вся книга построена на разговоре отца с сыном.
И что вас впечатлило в этом романе?
— В какой-то момент отец рассказывает сыну, что в будущем наступит такой период, когда люди не смогут отдавать друг другу долги, целые страны обанкротятся,и это будет происходить во всем мире. Тогда вещи обесценятся, и мир окислится. Ничего не напоминает?
Перспективы
В ближайшем будущем основная деятельность Руслан Демчака связана с Федерацией работодателей Киева. Благо, планы у структуры совершенно грандиозные, и дело не только в налаживании диалога между властью и бизнесом. Например, на повестке дня — попытка запустить в Киеве экспериментальный проект по возвращению НДС иностранцам, закупающимся в столичных магазинах. Дабы реализовать идею tax free в Киеве, нужно участие ГНАУ, Минтранса и Таможенной службы. Даже если переговоры не увенчаются успехом, Демчак получит отличный лоббистский опыт. «И киевскую, и украинскую федерации работодателей я считаю недостаточно влиятельными. Но 10% работодателей сегодня представляют собой намного большую силу, чем все профсоюзы в стране, и могут сделать намного больше, чем профсоюзы», — уверен Демчак.О политических же перспективах говорить можно будет ближе к концу года текущего. Хотя Руслан Демчак настаивает на политической независимости, но коллеги по бизнесу не исключают, что к парламентским выборам 2012 года предприниматель может приблизиться к одной из политических сил. Насколько близко — покажет время.
вівторок, 22 березня 2011 р.
Японське відлуння
Як землетрус на Далекому Сході відобразиться на Україні.
Катастрофічний землетрус 11 березня 2011 року та цунамі, що слідувало за ним, спричинили величезний збиток північно-східним районам Японії. Загинули тисячі людей, було зруйновано декілька портів, постраждали транспортні магістралі та аеропорти. Збиток, нанесений третій за величиною економіці світу, за попередніми оцінками експертів, вже нараховує $200 млрд.
Вселяють занепокоєння і опосередковані наслідки кризи. Наприклад, міжнародні експерти прогнозують подорожчання мікросхем, так як Shin-Etsu Chemical (найбільший в світі виробник кремнієвих пластин) поки не можуть назвати точну дату відновлення виробництва на своїх заводах. Любителі фототехніки активно обговорюють на форумах новини щодо призупинення виробництва на підприємствах Canon, а споживачі гаджетів – проблеми на заводах Sony (деталі до LCD-екранів, літієві батареї та інше).
Крім того, занепокоєність інвесторів викликає ріст національної валюти Японії – ієни. 17 березня її курс по відношенню до долара побив історичний рекорд 1995 року, склавши 76,25 ієни/$. Це може дуже негативно відобразитись на компаніях-експортерах, зокрема, найбільших автовиробниках – Toyota, Nissan та Honda, які виробляють від 22% до 38% машин в Японії. Адже вони також були змушені зупинити виробництво. Українські представництва поки що не готові прогнозувати наслідки стихії, але підкреслюють: дефіциту автомобілів та комплектуючих не очікується, оскільки складських запасів вистачить на 2-3 місяці.
Але найбільш небезпечним є те, що активна репатріація (повернення з-за кордону) японського капіталу для страхових виплат та відновлення зруйнованого виробництва може стати причиною для нової хвилі економічної кризи. Адже останні двадцять років Японія активно робила внески в закордонні активи. До початку 2011 року об’єм японських портфельних інвестицій в іноземні активи сягав $3,2 трлн. Масовий вивід, японськими компаніями, цих засобів для покриття власних потреб може призвести до здешевлення таких активів та руйнуванню схем фінансування, збудованих на залученні дешевого японського капіталу. В такій ситуації можливе «замороження» обіцяного Україні кредиту майже на $100 млн та можлива відмова від фінансування корпорацією Itochu будівництва метро на Троєщину в Києві (кредит в $2 млрд на 30 років під 1,5%) видасться дрібницею. Цікаво, що українці самі відчувають це: 43,9% з тих, хто проголосували на сайті ЛИГА.net, очікують погіршення і в екології, і в економіці країни в результаті землетрусу в Японії.
Катастрофічний землетрус 11 березня 2011 року та цунамі, що слідувало за ним, спричинили величезний збиток північно-східним районам Японії. Загинули тисячі людей, було зруйновано декілька портів, постраждали транспортні магістралі та аеропорти. Збиток, нанесений третій за величиною економіці світу, за попередніми оцінками експертів, вже нараховує $200 млрд.
Вселяють занепокоєння і опосередковані наслідки кризи. Наприклад, міжнародні експерти прогнозують подорожчання мікросхем, так як Shin-Etsu Chemical (найбільший в світі виробник кремнієвих пластин) поки не можуть назвати точну дату відновлення виробництва на своїх заводах. Любителі фототехніки активно обговорюють на форумах новини щодо призупинення виробництва на підприємствах Canon, а споживачі гаджетів – проблеми на заводах Sony (деталі до LCD-екранів, літієві батареї та інше).
Крім того, занепокоєність інвесторів викликає ріст національної валюти Японії – ієни. 17 березня її курс по відношенню до долара побив історичний рекорд 1995 року, склавши 76,25 ієни/$. Це може дуже негативно відобразитись на компаніях-експортерах, зокрема, найбільших автовиробниках – Toyota, Nissan та Honda, які виробляють від 22% до 38% машин в Японії. Адже вони також були змушені зупинити виробництво. Українські представництва поки що не готові прогнозувати наслідки стихії, але підкреслюють: дефіциту автомобілів та комплектуючих не очікується, оскільки складських запасів вистачить на 2-3 місяці.
Але найбільш небезпечним є те, що активна репатріація (повернення з-за кордону) японського капіталу для страхових виплат та відновлення зруйнованого виробництва може стати причиною для нової хвилі економічної кризи. Адже останні двадцять років Японія активно робила внески в закордонні активи. До початку 2011 року об’єм японських портфельних інвестицій в іноземні активи сягав $3,2 трлн. Масовий вивід, японськими компаніями, цих засобів для покриття власних потреб може призвести до здешевлення таких активів та руйнуванню схем фінансування, збудованих на залученні дешевого японського капіталу. В такій ситуації можливе «замороження» обіцяного Україні кредиту майже на $100 млн та можлива відмова від фінансування корпорацією Itochu будівництва метро на Троєщину в Києві (кредит в $2 млрд на 30 років під 1,5%) видасться дрібницею. Цікаво, що українці самі відчувають це: 43,9% з тих, хто проголосували на сайті ЛИГА.net, очікують погіршення і в екології, і в економіці країни в результаті землетрусу в Японії.
середа, 16 березня 2011 р.
Нові правовідносини із боржниками
9 березня 2011 набрала законної сили нова редакція закону «Про виконавче провадження», що посилює процедуру виконання судових рішень. Відтепер спрощується процедура вилучення майна боржника, в тому числі і нерухомого.
Так, держвиконавець отримує можливість безперешкодно проникати в приміщення боржника, якщо є відповідне рішення суду. Якщо за позичальником велика прострочка за кредитом і при цьому він не виконує протягом 15 днів рішення суду про виселення із заставної квартири, то державний виконавець має право примусово виселити його вже наступного дня після закінчення цього терміну. Зміни і посилення не торкнулися неповнолітніх мешканців заставних квартир – їх як і раніше не можна виселяти, не надавши іншого житла.
Виконавчі служби отримали доступ до всіх електронних баз, що стосуються майна громадян, тепер вони зможуть безперешкодно користуватися даними БТІ, земельного кадастру, МРЕВ, виявляти майно боржника, накладати на нього арешт і продавати за рішенням суду, що значно прискорить процедуру стягнення з боржника.
Заборона виїзду закордон. Державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника (!) – юридичної особи за межі України – до виконання зобов'язань за рішенням.
Крім того у новій редакції закону передбачено збільшення адміністративної відповідальності фізособи за невиконання рішення суду – від адміністративного штрафу до кримінальної відповідальності.
Ще одним з нововведень є те, що державним виконавцям дозволяється звертати стягнення на кошти відокремлених підрозділів юридичної особи (наприклад, філій материнських компанії). Попередня редакція закону дозволяла звертати стягнення на кошти підрозділів тільки у разі відсутності грошових коштів на рахунку власне юридичної особи.
Нова редакція закону встановлює, що арешт, накладений держвиконавцем на рахунки боржника, автоматично поширюється на всі гроші, які будуть розміщені на рахунках, відкритих після того як був накладений арешт.
Важливим нововведенням є норма, яка встановлює граничний розмір зниження вартості майна, якщо воно не було продано в перший раз на публічних торгах. Якщо майно (будь-яке рухоме і нерухоме) не буде продано протягом 2 місяців, воно підлягає уцінці, але не більше як на 30%. Якщо і після цього майно не буде продано, тоді ціну можуть знизити до 50% від початкової вартості. У разі, якщо протягом наступного місяця майно все одно не продано, його пропонують забрати стягувачу. Якщо ж стягувач протягом 15 днів з дня одержання повідомлення не заявив про бажання залишити у себе непродане майно, арешт з авто знімається і повертається боржникові.
Не дивлячись на ворожу реакцію правозахисників, потрібно відмітити, що до сих пір в Україні спостерігались великі труднощі в питаннях виконання судових рішень. На практиці, перемога в суді ніяк не гарантувала фактичного стягнення боргу. Якщо відповідач ставив собі за мету зірвати виконавче впровадження, як правило, йому це вдавалось.
Зрозуміло, що ситуацію, що склалась, не можливо вважати нормальною і вона потребує втручання, в тому числі і на законодавчому рівні. Але при цьому важливо пам’ятати і про загрози, які вселяють занепокоєння експертам: органи виконавчої влади можуть почати зловживати новими повноваженнями. Існує тільки один спосіб попередити порушення: платники повинні самі забезпечити контроль за дотриманням законодавства та звертатись зі скаргами до адміністративного суду при найменших порушеннях. Правова держава не виникає сама по собі, її роблять такою її громадяни.
Так, держвиконавець отримує можливість безперешкодно проникати в приміщення боржника, якщо є відповідне рішення суду. Якщо за позичальником велика прострочка за кредитом і при цьому він не виконує протягом 15 днів рішення суду про виселення із заставної квартири, то державний виконавець має право примусово виселити його вже наступного дня після закінчення цього терміну. Зміни і посилення не торкнулися неповнолітніх мешканців заставних квартир – їх як і раніше не можна виселяти, не надавши іншого житла.
Виконавчі служби отримали доступ до всіх електронних баз, що стосуються майна громадян, тепер вони зможуть безперешкодно користуватися даними БТІ, земельного кадастру, МРЕВ, виявляти майно боржника, накладати на нього арешт і продавати за рішенням суду, що значно прискорить процедуру стягнення з боржника.
Заборона виїзду закордон. Державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника (!) – юридичної особи за межі України – до виконання зобов'язань за рішенням.
Крім того у новій редакції закону передбачено збільшення адміністративної відповідальності фізособи за невиконання рішення суду – від адміністративного штрафу до кримінальної відповідальності.
Ще одним з нововведень є те, що державним виконавцям дозволяється звертати стягнення на кошти відокремлених підрозділів юридичної особи (наприклад, філій материнських компанії). Попередня редакція закону дозволяла звертати стягнення на кошти підрозділів тільки у разі відсутності грошових коштів на рахунку власне юридичної особи.
Нова редакція закону встановлює, що арешт, накладений держвиконавцем на рахунки боржника, автоматично поширюється на всі гроші, які будуть розміщені на рахунках, відкритих після того як був накладений арешт.
Важливим нововведенням є норма, яка встановлює граничний розмір зниження вартості майна, якщо воно не було продано в перший раз на публічних торгах. Якщо майно (будь-яке рухоме і нерухоме) не буде продано протягом 2 місяців, воно підлягає уцінці, але не більше як на 30%. Якщо і після цього майно не буде продано, тоді ціну можуть знизити до 50% від початкової вартості. У разі, якщо протягом наступного місяця майно все одно не продано, його пропонують забрати стягувачу. Якщо ж стягувач протягом 15 днів з дня одержання повідомлення не заявив про бажання залишити у себе непродане майно, арешт з авто знімається і повертається боржникові.
Не дивлячись на ворожу реакцію правозахисників, потрібно відмітити, що до сих пір в Україні спостерігались великі труднощі в питаннях виконання судових рішень. На практиці, перемога в суді ніяк не гарантувала фактичного стягнення боргу. Якщо відповідач ставив собі за мету зірвати виконавче впровадження, як правило, йому це вдавалось.
Зрозуміло, що ситуацію, що склалась, не можливо вважати нормальною і вона потребує втручання, в тому числі і на законодавчому рівні. Але при цьому важливо пам’ятати і про загрози, які вселяють занепокоєння експертам: органи виконавчої влади можуть почати зловживати новими повноваженнями. Існує тільки один спосіб попередити порушення: платники повинні самі забезпечити контроль за дотриманням законодавства та звертатись зі скаргами до адміністративного суду при найменших порушеннях. Правова держава не виникає сама по собі, її роблять такою її громадяни.
четвер, 3 березня 2011 р.
Федерація роботодавців Києва – це площадка для співпраці бізнесу та влади
Інтерв’ю з головою Ради Федерації роботодавців Києва Русланом Демчаком
Ви очолюєте Федерацію роботодавців Києва вже декілька місяців. Що за цей час Вам вдалося зробити, чого досягти?
Звичайно, часу пройшло небагато. Почну з підсумків 2010 року: проведено інвентаризацію ресурсів Федерації роботодавців Києва, систематично розсилалися аналітичні матеріали по членам Федерації роботодавців, а також було укладено договори із Регіональною митницею і Регіональною податковою адміністрацією міста Києва.
Вже з 2011 року Федерація роботодавців Києва почала безпосередньо роботу із підприємствами по залученню їх в якості асоційованих членів. Відповідно до статті 6 Закону «Про роботодавців України», об’єднання роботодавців, яким являється Федерація роботодавців Києва, може відповідно до своїх статутних умов залучати на пряму роботодавців – юридичних осіб як асоційованих членів. На кінець лютого вже подали свої заявки тридцять компаній. Тому основна робота направлена на те, щоб залучити до Федерації роботодавців Києва більшу кількість бізнесменів і, відповідно, збільшити вагу цієї організації у місті.
В робочому порядку вже затверджена структура Федерації, обраний новий Голова, затверджена Виконавча дирекція, призначений Виконавчий директор, обрано Голову Ревізійної комісії та її положення.
Структура почала працювати в он-лайні, тобто вона стала більш живою і активною. Вже було подано порядку десяти рекомендацій по доповненню у нормативні та законодавчі проекти, які надсилалися в нашу організацію від міністерств та відомств України.
24 лютого проведено З’їзд Федерації, на якому були присутні представники державних адміністрацій та їх заступники, представники міністерств, народні депутати України, провідні бізнесмени країни, а також члени організацій роботодавців Києва та України. В цілому на заході були присутні більш ніж сто людей.
На З’їзді ми проголосили стратегію Федерації на 2011 рік та запросили представників бізнесу до членства в ФРК. Головною тезою моєї промови для присутніх було те, що Київ не потрібно ділити – на владу та бізнес. Потрібно один одного «підсилювати». Федерація роботодавців Києва – це площадка для співпраці бізнесу та влади.
Які найближчі плани у ФРК?
Основна мета Федерації роботодавців Києва – стати живою реальною лобістською структурою бізнесменів Києва і стати площадкою, яка б об’єднувала і владу, і бізнесменів.
Як бізнесмен я чітко розумію, що потрібно бізнесу: підтримувати конкурентоздатність підприємств, для розвитку потрібні інвестиції, а також зменшення, а бажано, взагалі відсутність регуляторного тиску зі сторони держави.
Знаючи це, ми як Федерація роботодавців, яка представляє інтереси роботодавців міста Києва, будемо намагатися забезпечити цю потребу.
Які переваги членства у Федерації роботодавців Києва для бізнесменів?
Сьогодні, для членів нашої організації ми пропонуємо такі переваги:
• безкоштовні тренінги, на базі, вже діючого, тренінг-центру;
• плануємо залучати роботодавців до участі у робочих групах по створенню законотворчих і нормативних документів;
• будемо залучати їх до участі у телевізійних бізнес ток-шоу і навчальних тв-програм, що дасть можливість підняти рівень бізнес-культури в Києві в цілому;
• плануємо розміщувати на нашому сайті базу інвесторів та маркетингових досліджень, фокус-груп по галузевим напрямкам;
• обов’язково, запропонуємо на нашому сайті можливість розміщення власних бізнес-проектів, тих проектів, які бізнесмени хотіли б щоб вони були помічені інвесторами, трансформуємо їх в формат доступний для іноземних інвесторів;
• плануємо розширити кількісний склад нашої організації, і я впевнений, що до кінця 2011 року в нашу організацію буде входити понад 1000 членів;
• спростимо комунікацію наших членів із місцевою владою;
• для популяризації бренду самого міста Києва і зближенню бізнесменів Києва із інвесторами, відкривати представництво за кордоном, так, до 1 листопада 2011 року, ми відкриємо перше представництво у інвестиційній столиці – місті Лондон. Це питання, вже вирішено.
Щоб підрезюмувати, я хотів би сказати, що відповідно до Закону України «Про організації роботодавців», роботодавці, об’єднуючись, мають право відстоювати свої інтереси, але ми зробимо акцент не на боротьбу, ми зробимо акцент на співпрацю. Ми впровадимо не менше двох-трьох загальноміських проектів по державно-приватному партнерству і реалізуємо їх в 2011 році.
Якою ви бачите федерацію через рік?
Через рік я бачу Федерацію реальною лобістською структурою. Ми прагнемо до того, щоб це була престижна структура і бажана для входження будь-якого підприємства міста Києва. Тому, ми для цього, протягом 2011 року, реалізуємо ряд заходів, які будуть не просто надавати можливість входження, а мотивувати входити до складу нашої Федерації. Це основна задача – бути корисним для бізнесу, реально вирішувати ті запити, які бізнесмени будуть давати. Це і є основний лейтмотив нашої діяльності, і результату діяльності, в кінці 2011 року.
Чи вважаєте Ви, що рух роботодавців України сьогодні мало цікавий бізнесменам?
Будь-який процес має бути ринковим, він не повинен бути штучним, якщо рух роботодавців буде корисним бізнесу, то він і буде надалі розвиватися, якщо він не буде корисним, то він просто помре, тобто, це як природний відбір.
Очоливши Федерацію роботодавців Києва, ви пішли з бізнесу. Чому було прийнято таке рішення?
Я вважаю, що можу зробити набагато більше для свого міста. В мене є такий принцип, що якщо хочеш щось зробити, то перше, почни із свого двору, із своєї сім’ї, потім з вулиці, потім зі свого міста, потім можеш зробити щось для країни. Для мене прийшов час зробити послугу для Києва. Я відчуваю в собі потенціал об’єднати бізнесменів Києва і спільними зусиллями реалізувати загальноміські проекти по державно-приватному партнерству.
Сьогодні Ви бізнесмен громадський діяч. Що Вам по духу ближче?
В першу чергу я – людина. Усіх грошей не заробиш, і мені дуже важливо щоб коли підростуть мої діти, щоб вони запитали: «А чому ми живемо в такому місті?». Я сподіваюсь, воно буде гарним, не буде брудних вулиць, обдертих будинків та недорозвиненої інфраструктури. Місто не буде наповнене наркоманами і бомжами. Я сподіваюсь, що Київ буде сучасним і привабливим для всіх, щоб я міг своїм дітям відверто відповісти, що я для цього зробив все, що міг. Тому, якщо говорити, що мені ближче, то мені ближче бути людиною, бути громадянином, якщо для цього потрібно бути бізнесменом – я буду бізнесменом, якщо потрібно бути громадським діячем, в тому числі, я буду і громадським діячем.
Інтерв’ю підготовлено для Федерація роботодавців України
Ви очолюєте Федерацію роботодавців Києва вже декілька місяців. Що за цей час Вам вдалося зробити, чого досягти?
Звичайно, часу пройшло небагато. Почну з підсумків 2010 року: проведено інвентаризацію ресурсів Федерації роботодавців Києва, систематично розсилалися аналітичні матеріали по членам Федерації роботодавців, а також було укладено договори із Регіональною митницею і Регіональною податковою адміністрацією міста Києва.
Вже з 2011 року Федерація роботодавців Києва почала безпосередньо роботу із підприємствами по залученню їх в якості асоційованих членів. Відповідно до статті 6 Закону «Про роботодавців України», об’єднання роботодавців, яким являється Федерація роботодавців Києва, може відповідно до своїх статутних умов залучати на пряму роботодавців – юридичних осіб як асоційованих членів. На кінець лютого вже подали свої заявки тридцять компаній. Тому основна робота направлена на те, щоб залучити до Федерації роботодавців Києва більшу кількість бізнесменів і, відповідно, збільшити вагу цієї організації у місті.
В робочому порядку вже затверджена структура Федерації, обраний новий Голова, затверджена Виконавча дирекція, призначений Виконавчий директор, обрано Голову Ревізійної комісії та її положення.
Структура почала працювати в он-лайні, тобто вона стала більш живою і активною. Вже було подано порядку десяти рекомендацій по доповненню у нормативні та законодавчі проекти, які надсилалися в нашу організацію від міністерств та відомств України.
24 лютого проведено З’їзд Федерації, на якому були присутні представники державних адміністрацій та їх заступники, представники міністерств, народні депутати України, провідні бізнесмени країни, а також члени організацій роботодавців Києва та України. В цілому на заході були присутні більш ніж сто людей.
На З’їзді ми проголосили стратегію Федерації на 2011 рік та запросили представників бізнесу до членства в ФРК. Головною тезою моєї промови для присутніх було те, що Київ не потрібно ділити – на владу та бізнес. Потрібно один одного «підсилювати». Федерація роботодавців Києва – це площадка для співпраці бізнесу та влади.
Які найближчі плани у ФРК?
Основна мета Федерації роботодавців Києва – стати живою реальною лобістською структурою бізнесменів Києва і стати площадкою, яка б об’єднувала і владу, і бізнесменів.
Як бізнесмен я чітко розумію, що потрібно бізнесу: підтримувати конкурентоздатність підприємств, для розвитку потрібні інвестиції, а також зменшення, а бажано, взагалі відсутність регуляторного тиску зі сторони держави.
Знаючи це, ми як Федерація роботодавців, яка представляє інтереси роботодавців міста Києва, будемо намагатися забезпечити цю потребу.
Які переваги членства у Федерації роботодавців Києва для бізнесменів?
Сьогодні, для членів нашої організації ми пропонуємо такі переваги:
• безкоштовні тренінги, на базі, вже діючого, тренінг-центру;
• плануємо залучати роботодавців до участі у робочих групах по створенню законотворчих і нормативних документів;
• будемо залучати їх до участі у телевізійних бізнес ток-шоу і навчальних тв-програм, що дасть можливість підняти рівень бізнес-культури в Києві в цілому;
• плануємо розміщувати на нашому сайті базу інвесторів та маркетингових досліджень, фокус-груп по галузевим напрямкам;
• обов’язково, запропонуємо на нашому сайті можливість розміщення власних бізнес-проектів, тих проектів, які бізнесмени хотіли б щоб вони були помічені інвесторами, трансформуємо їх в формат доступний для іноземних інвесторів;
• плануємо розширити кількісний склад нашої організації, і я впевнений, що до кінця 2011 року в нашу організацію буде входити понад 1000 членів;
• спростимо комунікацію наших членів із місцевою владою;
• для популяризації бренду самого міста Києва і зближенню бізнесменів Києва із інвесторами, відкривати представництво за кордоном, так, до 1 листопада 2011 року, ми відкриємо перше представництво у інвестиційній столиці – місті Лондон. Це питання, вже вирішено.
Щоб підрезюмувати, я хотів би сказати, що відповідно до Закону України «Про організації роботодавців», роботодавці, об’єднуючись, мають право відстоювати свої інтереси, але ми зробимо акцент не на боротьбу, ми зробимо акцент на співпрацю. Ми впровадимо не менше двох-трьох загальноміських проектів по державно-приватному партнерству і реалізуємо їх в 2011 році.
Якою ви бачите федерацію через рік?
Через рік я бачу Федерацію реальною лобістською структурою. Ми прагнемо до того, щоб це була престижна структура і бажана для входження будь-якого підприємства міста Києва. Тому, ми для цього, протягом 2011 року, реалізуємо ряд заходів, які будуть не просто надавати можливість входження, а мотивувати входити до складу нашої Федерації. Це основна задача – бути корисним для бізнесу, реально вирішувати ті запити, які бізнесмени будуть давати. Це і є основний лейтмотив нашої діяльності, і результату діяльності, в кінці 2011 року.
Чи вважаєте Ви, що рух роботодавців України сьогодні мало цікавий бізнесменам?
Будь-який процес має бути ринковим, він не повинен бути штучним, якщо рух роботодавців буде корисним бізнесу, то він і буде надалі розвиватися, якщо він не буде корисним, то він просто помре, тобто, це як природний відбір.
Очоливши Федерацію роботодавців Києва, ви пішли з бізнесу. Чому було прийнято таке рішення?
Я вважаю, що можу зробити набагато більше для свого міста. В мене є такий принцип, що якщо хочеш щось зробити, то перше, почни із свого двору, із своєї сім’ї, потім з вулиці, потім зі свого міста, потім можеш зробити щось для країни. Для мене прийшов час зробити послугу для Києва. Я відчуваю в собі потенціал об’єднати бізнесменів Києва і спільними зусиллями реалізувати загальноміські проекти по державно-приватному партнерству.
Сьогодні Ви бізнесмен громадський діяч. Що Вам по духу ближче?
В першу чергу я – людина. Усіх грошей не заробиш, і мені дуже важливо щоб коли підростуть мої діти, щоб вони запитали: «А чому ми живемо в такому місті?». Я сподіваюсь, воно буде гарним, не буде брудних вулиць, обдертих будинків та недорозвиненої інфраструктури. Місто не буде наповнене наркоманами і бомжами. Я сподіваюсь, що Київ буде сучасним і привабливим для всіх, щоб я міг своїм дітям відверто відповісти, що я для цього зробив все, що міг. Тому, якщо говорити, що мені ближче, то мені ближче бути людиною, бути громадянином, якщо для цього потрібно бути бізнесменом – я буду бізнесменом, якщо потрібно бути громадським діячем, в тому числі, я буду і громадським діячем.
Інтерв’ю підготовлено для Федерація роботодавців України
вівторок, 1 березня 2011 р.
Лоббі українського бізнесу повинно бути єдиним, а не об’єднаним
На днях пройшов третій з’їзд Федерації роботодавців міста Києва. На жаль, тільки третій, а не дев’ятнадцятий. Саме в даний момент формується правове поле, в якому нам, підприємцям, необхідно буде працювати дуже довго. Серйозні побоювання викликають підзаконні акти, якими обростає Податковий кодекс. Не дивлячись на те, що наша організація відносно молода, ми разом з Федерацією роботодавців України вже зараз впливаємо на цей процес, не погоджуємось із запропонованими формулюваннями, вносимо свої пропозиції, намагаючись пом’якшити наслідки нововведень для українського бізнесу.
Однак проблема не тільки у складному законодавстві, ми вимушені працювати в дуже своєрідному бізнес-середовищі. Очевидно, що поки підприємцю буде арифметично вигідно заплатити своїм співробітникам гроші в конвертах, а у випадку перевірки відкупитись від податкової, правила гри будуть формуватись аж ніяк не на законодавчому рівні. Для того, щоб усунути перекоси, нам, роботодавцям, які бажають жити в правовій державі та працювати по єдиним для усіх правилам, знадобиться потужна лобістська структура, спроможна підтримувати конструктивний діалог бізнес-еліти та влади.
Сьогодні існує все необхідне для того, щоб об’єднати та створити таку структуру. Ми готові стати площадкою на базі якої, бізнесмени зможуть швидко та ефективно проводити комунікації з владою.
Єдина перешкода на шляху до спільної мети – розрізненість підприємницьких організацій. Для того, щоб отримати потрібний результат, нам потрібно не просто навчитись об’єднуватись, а змогти стати єдиними.
Тому, Федерація роботодавців Києва звернулася до всіх організацій роботодавців створити Єдиний спільний представницький орган.
Однак проблема не тільки у складному законодавстві, ми вимушені працювати в дуже своєрідному бізнес-середовищі. Очевидно, що поки підприємцю буде арифметично вигідно заплатити своїм співробітникам гроші в конвертах, а у випадку перевірки відкупитись від податкової, правила гри будуть формуватись аж ніяк не на законодавчому рівні. Для того, щоб усунути перекоси, нам, роботодавцям, які бажають жити в правовій державі та працювати по єдиним для усіх правилам, знадобиться потужна лобістська структура, спроможна підтримувати конструктивний діалог бізнес-еліти та влади.
Сьогодні існує все необхідне для того, щоб об’єднати та створити таку структуру. Ми готові стати площадкою на базі якої, бізнесмени зможуть швидко та ефективно проводити комунікації з владою.
Єдина перешкода на шляху до спільної мети – розрізненість підприємницьких організацій. Для того, щоб отримати потрібний результат, нам потрібно не просто навчитись об’єднуватись, а змогти стати єдиними.
Тому, Федерація роботодавців Києва звернулася до всіх організацій роботодавців створити Єдиний спільний представницький орган.
Підписатися на:
Коментарі (Atom)