За кількістю поданих скарг до Європейського суду з прав людини Україна займає третє місце – близько 10 тисяч скарг в рік. Ще більша кількість скарг надходить з Росії (33 тис.) та Туреччини (13 тис.). Для порівняння, представники інших держав подають не більше 400 заяв.
За таких умов, більшість справ українців чекають своєї черги роками. При цьому понад 70% справ, ще й повертаються через допущені помилки. Саме тому, готувати весь пакет документів краще не власноруч, а доручивши це іноземним юридичним чи адвокатським компаніям.
Отже, якщо ви вирішили звернутися до Європейського суду з прав людини, пам’ятайте, подати скаргу до нього можна тільки тоді, коли будуть вичерпані усі засоби захисту прав особи в Україні, і не пізніше ніж через шість місяців після винесення останнього рішення.
Європейський суд розглядає не будь-які порушення прав, а тільки ті, що закріплені в Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Офіційними мовами Європейського суду є англійська та французька мови. Написати скаргу можна на російській чи українській мові (хоча бажано одразу перекладати текст скарги на одну з офіційних мов), але в подальшому спілкування з судом буде проводитись лише двома офіційними мовами.
На сайті Європейського суду (www.echr.coe.int) знаходиться інструкція щодо порядку заповнення формуляру скарги. Заповнювати його можна як в електронному вигляді так і власноруч. Заяву слід відправляти тільки поштою на адресу: The Registrar European Court of Human Rights Council of Europe F-67075 STRASBOURG CEDEX FRANCE.
До заяви обов’язково прикріплюються копії головних документів, що стосуються справи (рішення судів всіх інстанцій). Пам’ятайте, відсилати необхідно лише копії документів, оскільки документи не повертаються, тому оригінали документів мають залишатися у вас.
Україна ще жодного разу не ігнорувала рішення Європейського Суду, адже за невиконання рішень Суду встановлено штрафні санкції для держави. Як найбільше покарання – виключення з Ради Європи.
Рішення Європейського суду набирають законної сили через три місяці після його винесення, ще три місяці даються державі для того, щоб здійснити виплати. Виплати проводить безпосередньо державне казначейство. Однак, слід мати на увазі, що гроші на виплати за результатами рішень Європейського Суду закладаються в державному бюджеті і швидкість їх виплат залежить від його наповнення.
середа, 29 грудня 2010 р.
Що робити вкладникам «Родовід банку»?
Цим матеріалом доводимо до відома клієнтів Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» інформацію щодо ситуації, яка на сьогодні склалась в «Родовід банку».
Минулого тижня стало відомо, що Постановою Національного банку України від 14.12.2010 №546 в Публічному акціонерному товаристві «Родовід банк» продовжено дію тимчасової адміністрації на три місяці з 16 грудня 2010 до 15 березня 2011 року і, відповідно, повноваження тимчасового адміністратора «Родовід Банку» Ю.Г.Райтбурга продовжено ще на три місяці.
Як повідомило керівництво Нацбанку, причина – необхідність вивчення структури активів банку, в тому числі в зв’язку з передачею зобов’язань від Укрпромбанку.
В самому «Родовід Баку» ситуацію жодним чином не коментують, жодної офіційної інформації стосовно ситуації, яка склалась на сьогоднішній день банк не надає.
Нагадаємо, що з 16 березня 2009 року НБУ ввів в ПАТ «Родовід Банк» тимчасову адміністрацію строком на один рік, а також було встановлено мораторій на задоволення вимог кредиторів на шість місяців – до 15 вересня 2009 року.
15 вересня НБУ своєю черговою постановою N551 продовжив мораторій на задоволення вимог кредиторів в «Родовід Банку» строком на один місяць – з 16 вересня 2009 до 15 жовтня 2009 року. Під дію мораторію не підпадали зобов’язання стосовно договорів банківських вкладів (депозитів), договорів банківських рахунків, а також зобов’язання відносно переказу коштів в межах встановлених лімітів.
Складається ситуація, яка підтверджує загальновідому приказку, що «самое постоянное – это временное».
На сьогоднішній день Банк не виконує свої обов’язки перед вкладниками. Нещодавно Родовід зменшив ліміти в 10 разів, і добовий ліміт з 1000 гривень знизився до 100 гривень, проте декілька днів тому були затверджені вже абсолютно нові ліміти: відтепер вкладник зможе знімати з поточного чи карткового рахунку, куди були переведені його кошти, не більше 500 гривень, 45$ чи €63 за тиждень. Але й цю суму зняти практично нереально, адже в банкоматах грошей не має, в результаті, вкладники змушені звертатися до відділень банку, де знімають комісію, що складає 2% від суми.
У такій ситуації юристи Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» радять, по-перше, якщо ж все таки переоформляти депозитні договори, то на найменший термін з розподілом суми депозитів до граничного рівня суми, гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (до 150 тис. грн.). Родовід банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і будь-який договір, укладений особою сьогодні, підпадає під його дію.
Інший вихід – захищати свої права шляхом звернення до суду, однак клієнт має чітко розуміти, що до завершення дії тимчасової адміністрації, навіть з позитивним рішенням суду – виплата не буде здійснена. Однак після виведення з банку тимчасової адміністрації, виконавчі листи будуть виконані.
Минулого тижня стало відомо, що Постановою Національного банку України від 14.12.2010 №546 в Публічному акціонерному товаристві «Родовід банк» продовжено дію тимчасової адміністрації на три місяці з 16 грудня 2010 до 15 березня 2011 року і, відповідно, повноваження тимчасового адміністратора «Родовід Банку» Ю.Г.Райтбурга продовжено ще на три місяці.
Як повідомило керівництво Нацбанку, причина – необхідність вивчення структури активів банку, в тому числі в зв’язку з передачею зобов’язань від Укрпромбанку.
В самому «Родовід Баку» ситуацію жодним чином не коментують, жодної офіційної інформації стосовно ситуації, яка склалась на сьогоднішній день банк не надає.
Нагадаємо, що з 16 березня 2009 року НБУ ввів в ПАТ «Родовід Банк» тимчасову адміністрацію строком на один рік, а також було встановлено мораторій на задоволення вимог кредиторів на шість місяців – до 15 вересня 2009 року.
15 вересня НБУ своєю черговою постановою N551 продовжив мораторій на задоволення вимог кредиторів в «Родовід Банку» строком на один місяць – з 16 вересня 2009 до 15 жовтня 2009 року. Під дію мораторію не підпадали зобов’язання стосовно договорів банківських вкладів (депозитів), договорів банківських рахунків, а також зобов’язання відносно переказу коштів в межах встановлених лімітів.
Складається ситуація, яка підтверджує загальновідому приказку, що «самое постоянное – это временное».
На сьогоднішній день Банк не виконує свої обов’язки перед вкладниками. Нещодавно Родовід зменшив ліміти в 10 разів, і добовий ліміт з 1000 гривень знизився до 100 гривень, проте декілька днів тому були затверджені вже абсолютно нові ліміти: відтепер вкладник зможе знімати з поточного чи карткового рахунку, куди були переведені його кошти, не більше 500 гривень, 45$ чи €63 за тиждень. Але й цю суму зняти практично нереально, адже в банкоматах грошей не має, в результаті, вкладники змушені звертатися до відділень банку, де знімають комісію, що складає 2% від суми.
У такій ситуації юристи Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» радять, по-перше, якщо ж все таки переоформляти депозитні договори, то на найменший термін з розподілом суми депозитів до граничного рівня суми, гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (до 150 тис. грн.). Родовід банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і будь-який договір, укладений особою сьогодні, підпадає під його дію.
Інший вихід – захищати свої права шляхом звернення до суду, однак клієнт має чітко розуміти, що до завершення дії тимчасової адміністрації, навіть з позитивним рішенням суду – виплата не буде здійснена. Однак після виведення з банку тимчасової адміністрації, виконавчі листи будуть виконані.
Страховий позитив
Можна довго сперечатися про доцільність страхування свого майна, наводити різні аргументи за і проти. Споживачів хвилюють в першу чергу особисті вигоди від придбання полісу. Зрозуміло, це правильно і з усіх боків обгрунтовано. Проте, зважуючи плюси і мінуси страхових продуктів, варто взяти до уваги ще один важливий аргумент на користь придбання страховки: її соціальну роль.
Я не маю на увазі високопарність, а говорю про конкретну практичну користь для того ж споживача. Річ у тому, що дуже часто збиток майну страхувальника завдається з вини дорожньої служби, ЖЕКу та іншіх організацій, відповідальній за стан міської інфрастуртури. У таких випадках страхова компанія відшкодовує збиток своєму клієнтові, а потім звертається з регресним позовом, наприклад, до дорожньо-експлуатаційного управління району і стягує збитки, що зазнали, з недбайливих господарників. Оскільки страховики мають сильні юридичні служби, то, як правило, вони виграють суди і комунальники вимушені платити за свою безладність. Програючи суди і виплачуючи компенсації, більшість керівників міських служб мимоволі починають замислюватися про можливі наслідки допущених порушень і заставляють підлеглих усувати недоробки до того, як з їх вини хтось постраждає і звернеться в страхову за відшкодуванням.
Шкода лише, що поки що керівники комунальних служб не несуть персональної відповідальності за збитки, понесені бюджетом в результаті регресних позовів. Тоді громадсько-корисний ефект від страхування був би набагато помітніший.
Я не маю на увазі високопарність, а говорю про конкретну практичну користь для того ж споживача. Річ у тому, що дуже часто збиток майну страхувальника завдається з вини дорожньої служби, ЖЕКу та іншіх організацій, відповідальній за стан міської інфрастуртури. У таких випадках страхова компанія відшкодовує збиток своєму клієнтові, а потім звертається з регресним позовом, наприклад, до дорожньо-експлуатаційного управління району і стягує збитки, що зазнали, з недбайливих господарників. Оскільки страховики мають сильні юридичні служби, то, як правило, вони виграють суди і комунальники вимушені платити за свою безладність. Програючи суди і виплачуючи компенсації, більшість керівників міських служб мимоволі починають замислюватися про можливі наслідки допущених порушень і заставляють підлеглих усувати недоробки до того, як з їх вини хтось постраждає і звернеться в страхову за відшкодуванням.
Шкода лише, що поки що керівники комунальних служб не несуть персональної відповідальності за збитки, понесені бюджетом в результаті регресних позовів. Тоді громадсько-корисний ефект від страхування був би набагато помітніший.
середа, 22 грудня 2010 р.
Про що мовчать страховики
У арсеналі страховиків немало прийомів, що дозволяють компанії істотно знижувати розмір компенсації або ж зовсім нічого не виплачувати. Бажаючи застрахуватися, багато клієнтів вивчають і порівнюють договори компаній, зупиняючи свій вибір на тій, договір якої здається найбільш зрозумілим. При цьому важливо розуміти, що деякі пастки розставлені за рамками договору. Наприклад, при оформленні страхового випадку раптово може виникнути питання про утримання податків з суми виплати. На всі заперечення клієнта співробітники компанії посилаються на закон і запевняють, ніби окрім договору потрібно ще і закони країни виконувати. Зрозуміло, закони виконувати потрібно, проте сплата ПДВ – це обов'язок компанії, а не її клієнта.
Але майте на увазі, що згідно із законом про оподаткування фізичних осіб, лише в тому випадку, якщо страхова виплата не була використана на відновлення застрахованого майна, страхова виплата вважається доходом і оподатковується на доходи фізичних осіб у розмірі 15% від отриманої суми.
Ще один сюрприз може бути пов'язаний з розділом договору «Обов'язки страхувальника». Часто в ньому перерахований ряд неістотних на перший погляд умов, проте невиконаний страхувальником обов'язок розглядається як порушення договору, а значить і виплата виявляється під питанням. Інколи в цьому розділі обмежений час, протягом якого страхувальник зобов'язаний заявити про випадок. Якщо, припустимо, протягом години цього не сталося, висока вірогідність, що компанія вважатиме себе вільною від зобов'язань.
Аби не втрачати гроші через подібні нюанси, бажано перед укладенням договору дізнатися, як виплачує компенсації вибрана СК: з утриманням податку, або без. Про це можуть сказати співробітники компанії, що працюють у відділі врегулювання збитків, а так само клієнти, які вже страхувалися і отримували компенсацію. Інформація про традиції виплат багатьох СК є в Інтернеті. По відповідному пошуковому запиту можна дізнатися багато нового про більшість страхових організацій.
Що стосується обов'язків страхувальника, досить прочитати цей розділ, запам'ятати основні пункти і відповідати на питання представників страховика відповідно умов договору.
Але майте на увазі, що згідно із законом про оподаткування фізичних осіб, лише в тому випадку, якщо страхова виплата не була використана на відновлення застрахованого майна, страхова виплата вважається доходом і оподатковується на доходи фізичних осіб у розмірі 15% від отриманої суми.
Ще один сюрприз може бути пов'язаний з розділом договору «Обов'язки страхувальника». Часто в ньому перерахований ряд неістотних на перший погляд умов, проте невиконаний страхувальником обов'язок розглядається як порушення договору, а значить і виплата виявляється під питанням. Інколи в цьому розділі обмежений час, протягом якого страхувальник зобов'язаний заявити про випадок. Якщо, припустимо, протягом години цього не сталося, висока вірогідність, що компанія вважатиме себе вільною від зобов'язань.
Аби не втрачати гроші через подібні нюанси, бажано перед укладенням договору дізнатися, як виплачує компенсації вибрана СК: з утриманням податку, або без. Про це можуть сказати співробітники компанії, що працюють у відділі врегулювання збитків, а так само клієнти, які вже страхувалися і отримували компенсацію. Інформація про традиції виплат багатьох СК є в Інтернеті. По відповідному пошуковому запиту можна дізнатися багато нового про більшість страхових організацій.
Що стосується обов'язків страхувальника, досить прочитати цей розділ, запам'ятати основні пункти і відповідати на питання представників страховика відповідно умов договору.
понеділок, 20 грудня 2010 р.
Особливості отримання споживчих кредитів в торгівельних мережах
Сьогодні банки поступово набирають обертів у споживчому кредитуванні, проте на не досить гуманних умовах (під 25%-100% річних).
Споживчі кредити поступово повертаються до великих супермаркетів, магазинів електроніки та побутової техніки.
За даними Національного банку України на жовтень 2010 року темпи приросту споживчих кредитів складають 11,1% на рік, із них в національній валюті – 3,2% на рік, в доларах США – 16% на рік. У валюті банки, як правило, кредитують на купівлю нерухомості та авто. Тому в даному випадку слід звернути увагу на статистику кредитування у гривні.
Наявність великої кількості товару на складах і падіння продажів спонукають магазини заманювати покупців можливістю купити товар у кредит. Також з’являються пропозиції розстрочки - такий тип кредитування є найбільш вигідним для споживача і був досить популярним ще за радянських часів. Але, варто підкреслити, що більшість магазинів використовують саме схеми кредитування.
При оформленні кредиту в магазині позичальник буде сплачувати більше, ніж у ситуації з оформленням кредиту в банку. Це пов’язано з тим, що дистанційне кредитування для банку є менш контрольованим, а отже, більш ризиковим.
Звертаю увагу, що перед оформленням покупки важливо дізнатись:
- про можливість погашення кредиту достроково (чи не передбачені договором штрафні санкції) та пункт договору, в якому передбачається можливість банку збільшувати відсоткову ставку по кредиту в односторонньому порядку;
- про строки погашення кредиту та можливі санкції за несвоєчасну сплату внесків по кредиту;
- яким чином можна повернути кошти, якщо виникне необхідність повернути бракований товар .
Для уникнення подібних ситуацій слід, по-перше, детально ознайомлюватися з умовами договору кредитування до його підписання, по-друге, закриваючи повністю кредит – отримати довідку про відсутність зі сторони банку до вас жодних претензій і квитанцію про повне погашення кредиту.
Споживчі кредити поступово повертаються до великих супермаркетів, магазинів електроніки та побутової техніки.
За даними Національного банку України на жовтень 2010 року темпи приросту споживчих кредитів складають 11,1% на рік, із них в національній валюті – 3,2% на рік, в доларах США – 16% на рік. У валюті банки, як правило, кредитують на купівлю нерухомості та авто. Тому в даному випадку слід звернути увагу на статистику кредитування у гривні.
Наявність великої кількості товару на складах і падіння продажів спонукають магазини заманювати покупців можливістю купити товар у кредит. Також з’являються пропозиції розстрочки - такий тип кредитування є найбільш вигідним для споживача і був досить популярним ще за радянських часів. Але, варто підкреслити, що більшість магазинів використовують саме схеми кредитування.
При оформленні кредиту в магазині позичальник буде сплачувати більше, ніж у ситуації з оформленням кредиту в банку. Це пов’язано з тим, що дистанційне кредитування для банку є менш контрольованим, а отже, більш ризиковим.
Звертаю увагу, що перед оформленням покупки важливо дізнатись:
- про можливість погашення кредиту достроково (чи не передбачені договором штрафні санкції) та пункт договору, в якому передбачається можливість банку збільшувати відсоткову ставку по кредиту в односторонньому порядку;
- про строки погашення кредиту та можливі санкції за несвоєчасну сплату внесків по кредиту;
- яким чином можна повернути кошти, якщо виникне необхідність повернути бракований товар .
Для уникнення подібних ситуацій слід, по-перше, детально ознайомлюватися з умовами договору кредитування до його підписання, по-друге, закриваючи повністю кредит – отримати довідку про відсутність зі сторони банку до вас жодних претензій і квитанцію про повне погашення кредиту.
четвер, 16 грудня 2010 р.
Страхування і гарантії
Купуючи новий автомобіль, особливо в кредит, не можна обійтися без полісу КАСКО. Також Ви отримаєте від продавця гарантійний талон. Природа цих документів багато в чому схожа.
Трапляється, умови гарантії конфліктують з досить важливими пунктами договору страхування. Найбільш поширене непорозуміння – визначення СТО для ремонту і обслуговування автомобіля. У недорогих полісах страхування зазвичай вказується, що компанія відшкодовує вартість ремонту не на фірмовому СТО, а на середньостатистичній станції обслуговування. У гарантійних документах навпаки – протягом зазначеного терміну слід відвідувати лише фірмові станції технічного обслуговування, інакше гарантія може бути втрачена повністю або частково. Складність ситуації посилюється істотною різницею у вартості послуг фірмових і інших СТО.
Автовласник постає перед нелегким вибором: самому платити за відновлення машини і зберегти гарантію, або ж відправитися на рекомендовану страховиком СТО і змиритися з втратою гарантії. Важко дати однозначну рекомендацію, як поступити в такій ситуації, у кожному конкретному випадку потрібно оцінювати залишковий термін гарантії, характер пошкоджень і інші обставини. Аби уникати подібних ситуацій, бажано вибрати такі умови страхування, які не загрожують втратою гарантії. А якщо вже договір підписаний і нічого змінити не можна, доцільно порадитися із страховиком, перш ніж їхати на СТО. В більшості випадків краще шукати рішення до того, як дилер дізнався про пошкодження машини.
До юристів Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» звертаються застраховані, які не можуть отримати виплату. А причина тут в тому, що страхова компанія спочатку погоджується виплатити компенсацію по страховому випадку, але для ремонту пропонує лише свою СТО, на якій черга - на найближчих півроку. Логічно, що для автомобіля їздити півроку без ремонту - не найкращий варіант. За усною згодою, СК дозволяє ремонтуватися на якійсь іншій СТО, але після того, як справа зроблена, апелює до договору, в якому написано, що це було заборонено робити, таким чином клієнт втрачає право на відшкодування витрат.
У котрий раз не втомлююся нагадувати – уважно читайте свої договори. Якщо сумніваєтеся, краще порадитися з незалежним експертом (страховиком, юристом). Якщо ж договір підписаний – умови доведеться виконувати.
Трапляється, умови гарантії конфліктують з досить важливими пунктами договору страхування. Найбільш поширене непорозуміння – визначення СТО для ремонту і обслуговування автомобіля. У недорогих полісах страхування зазвичай вказується, що компанія відшкодовує вартість ремонту не на фірмовому СТО, а на середньостатистичній станції обслуговування. У гарантійних документах навпаки – протягом зазначеного терміну слід відвідувати лише фірмові станції технічного обслуговування, інакше гарантія може бути втрачена повністю або частково. Складність ситуації посилюється істотною різницею у вартості послуг фірмових і інших СТО.
Автовласник постає перед нелегким вибором: самому платити за відновлення машини і зберегти гарантію, або ж відправитися на рекомендовану страховиком СТО і змиритися з втратою гарантії. Важко дати однозначну рекомендацію, як поступити в такій ситуації, у кожному конкретному випадку потрібно оцінювати залишковий термін гарантії, характер пошкоджень і інші обставини. Аби уникати подібних ситуацій, бажано вибрати такі умови страхування, які не загрожують втратою гарантії. А якщо вже договір підписаний і нічого змінити не можна, доцільно порадитися із страховиком, перш ніж їхати на СТО. В більшості випадків краще шукати рішення до того, як дилер дізнався про пошкодження машини.
До юристів Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» звертаються застраховані, які не можуть отримати виплату. А причина тут в тому, що страхова компанія спочатку погоджується виплатити компенсацію по страховому випадку, але для ремонту пропонує лише свою СТО, на якій черга - на найближчих півроку. Логічно, що для автомобіля їздити півроку без ремонту - не найкращий варіант. За усною згодою, СК дозволяє ремонтуватися на якійсь іншій СТО, але після того, як справа зроблена, апелює до договору, в якому написано, що це було заборонено робити, таким чином клієнт втрачає право на відшкодування витрат.
У котрий раз не втомлююся нагадувати – уважно читайте свої договори. Якщо сумніваєтеся, краще порадитися з незалежним експертом (страховиком, юристом). Якщо ж договір підписаний – умови доведеться виконувати.
четвер, 9 грудня 2010 р.
Шляхи модернізації митної служби
Вступ України до СОТ, приєднання країни до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур і Конвенції про тимчасове ввезення передбачають проведення митної реформи. Ще більшим стимулом до модернізації митної служби є різке зростання корупції в митниці, розмір якої вже загрожує не лише економічному розвитку, але і викликає зростання інфляції через збільшення цін на імпортні товари.
Одна з основних причин ситуації, що склалася, - складна і забюрократизована система подачі і оформлення митних декларацій. Велика частина країн вже відмовилися від паперового документообігу на митниці і упровадила технологію так званої «віртуальної митниці» - оформлення всіх необхідних документів в електроном вигляді. Український уряд прийняв рішення про впровадження віртуальної митниці ще кілька років тому, проте ще й досі нічого для цього не зроблено.
Друга проблема української митниці – нечітке описання процедури визначення митної вартості імпортних товарів. Митниця при визначенні вартості імпорту спирається на деяку «базу даних», в якій врахована вартість аналогічних товарів, що раніше ввозилися. Такий підхід до визначення вартості імпорту не враховує ні біржових коливань цін на товари, ні різницю цін залежно від країни надходження товару, умов постачання або об'єму закупівель.
Впровадження європейської практики визначення митної вартості товарів – за цінами інвойсу – не приведе до зменшення сплати податків і зборів (просто податківці збиратимуть до бюджету більше, ніж митники) і значно спростить життя імпортерам.
Також стримує економічний розвиток відсутність гнучкості митного законодавства відносно сучасних форм комерційних угод – лізингу, факторингу, концесії і т.д. По суті, митник визнає лише один тип договору – купівлі-продажу. В результаті вітчизняні підприємці стикаються з проблемами при модернізації металургійних заводів, НПЗ і хімічних підприємств, спостерігається спад в нафто- і газовидобуванні через складнощі з ввезенням устаткування.
Не менш важливим завданням є і прийняття сучасного Митного тарифу. Митний тариф України, що діє, побудований на основі Гармонізованої системи опису і кодування товарів версії 2002 року, тоді як вживання заходів тарифного і нетарифного регулювання в більшості країн світу, зокрема в країнах Європейського співтовариства, СНД здійснюється на основі ГС-2007.
У зв'язку з цим в українських імпортерів та експортерів виникає ряд складнощів, обумовлених розбіжностями в товарних кодах країни-експортера і України під час митного оформлення і неможливістю співставлення митної статистики і обміну інформацією.
У цілому модернізація економіки неможлива без гнучкого митного законодавства, яке включало б відстрочення і розстрочку митних платежів, вживання банківської гарантії і поручительства при ввезенні товарів.
Сподіваюсь, що всі ці проблеми вирішить нова редакція Митного кодексу, яка зараз готується Кабінетом міністрів України.
Одна з основних причин ситуації, що склалася, - складна і забюрократизована система подачі і оформлення митних декларацій. Велика частина країн вже відмовилися від паперового документообігу на митниці і упровадила технологію так званої «віртуальної митниці» - оформлення всіх необхідних документів в електроном вигляді. Український уряд прийняв рішення про впровадження віртуальної митниці ще кілька років тому, проте ще й досі нічого для цього не зроблено.
Друга проблема української митниці – нечітке описання процедури визначення митної вартості імпортних товарів. Митниця при визначенні вартості імпорту спирається на деяку «базу даних», в якій врахована вартість аналогічних товарів, що раніше ввозилися. Такий підхід до визначення вартості імпорту не враховує ні біржових коливань цін на товари, ні різницю цін залежно від країни надходження товару, умов постачання або об'єму закупівель.
Впровадження європейської практики визначення митної вартості товарів – за цінами інвойсу – не приведе до зменшення сплати податків і зборів (просто податківці збиратимуть до бюджету більше, ніж митники) і значно спростить життя імпортерам.
Також стримує економічний розвиток відсутність гнучкості митного законодавства відносно сучасних форм комерційних угод – лізингу, факторингу, концесії і т.д. По суті, митник визнає лише один тип договору – купівлі-продажу. В результаті вітчизняні підприємці стикаються з проблемами при модернізації металургійних заводів, НПЗ і хімічних підприємств, спостерігається спад в нафто- і газовидобуванні через складнощі з ввезенням устаткування.
Не менш важливим завданням є і прийняття сучасного Митного тарифу. Митний тариф України, що діє, побудований на основі Гармонізованої системи опису і кодування товарів версії 2002 року, тоді як вживання заходів тарифного і нетарифного регулювання в більшості країн світу, зокрема в країнах Європейського співтовариства, СНД здійснюється на основі ГС-2007.
У зв'язку з цим в українських імпортерів та експортерів виникає ряд складнощів, обумовлених розбіжностями в товарних кодах країни-експортера і України під час митного оформлення і неможливістю співставлення митної статистики і обміну інформацією.
У цілому модернізація економіки неможлива без гнучкого митного законодавства, яке включало б відстрочення і розстрочку митних платежів, вживання банківської гарантії і поручительства при ввезенні товарів.
Сподіваюсь, що всі ці проблеми вирішить нова редакція Митного кодексу, яка зараз готується Кабінетом міністрів України.
середа, 8 грудня 2010 р.
Міфи про лізинг
Мені часто задають питання про те, чому надати перевагу при купівлі автомобілю: кредиту чи лізингу? Однозначно відповісти на це питання так само складно, як наприклад, порадити марку авто. В якості аргументів на користь лізингових компаній найчастіше звучить доступність такого варіанту купівлі техніки. Дуже багато організацій пропонують лізингові програми без першого внеску, з невеликим відсотком, наприклад, 7-12 % річних. Ще однією очевидною перевагою лізингу вважається і те, що лізингодавець часто бере на себе обслуговування техніки, відносини зі страховими компаніями та інші клопоти, які зазвичай ускладнюють життя автовласникам.
Але перераховані опції не завжди є перевагами. Наприклад, кінцевий споживач, навряд чи може впливати на домовленості лізингодавця зі страховою компанією. Це означає, що користувач не в змозі змінити ні умови договору страхування, ні вартість послуг. Якщо лізингова компанія купує дешеві страхові поліси та у лізингоотримувача відбувається страховий випадок, який не покриває страховка, дуже ймовірно, що відшкодування збитків повністю або частково ляже на плечі споживача.
Ще одним джерелом конфліктів часто стає і те, що автомобіль протягом терміну дії договору залишається у власності лізингової компанії. Це означає, що якщо їй не сподобається поведінка клієнта, лізингодавець може відібрати автомобіль, навіть не звертаючись до суду: адже формально машина належить компанії. Як тільки прийнято рішення про розірвання договору, лізингова компанія може оголосити своє майно в розшук та на цілком законних підставах конфіскувати техніку у лізингоотримувача.
Поширеною помилкою стосовно переваг лізингу стало неправильне сприйняття умов договору з лізинговою компанією. Існує думка, що припинивши вносити платежі за автомобіль, отриманий на умовах лізингу, користувач може повернути машину і цим його обов’язки перед компанією вичерпуються. А у випадку з кредитним автомобілем, власник машини відповідає перед банком не тільки предметом застави, але і усім своїм майном. Потрібно відмітити, що в обох випадках зупинка виплат чревата немалими витратами для споживача. Лізингова компанія обов’язково проведе оцінку авто, підрахує залишкову вартість, амортизацію, зношення, вартість ремонту, додасть до цього пеню та штрафи, після чого пред’явить рахунок колишньому лізингоотримувачу. У Всеукраїнську громадську організацію «Захисту прав споживачів фінансових послуг» не раз звертались споживачі зі скаргами на непомірні рахунки лізингових компаній.
Для того, щоб не опинитись в незручному становищі та не платити зайвого, варто зважено підійти до вибору варіанту купівлі техніки. Цілком можливо, що необхідність першого внеску для купівлі автомобілю в кредит, не така вже і погана умова: адже чим більше внесено коштів спочатку, тим менше тіло кредиту, а значить, і плата за використання коштів буде меншою.
Але перераховані опції не завжди є перевагами. Наприклад, кінцевий споживач, навряд чи може впливати на домовленості лізингодавця зі страховою компанією. Це означає, що користувач не в змозі змінити ні умови договору страхування, ні вартість послуг. Якщо лізингова компанія купує дешеві страхові поліси та у лізингоотримувача відбувається страховий випадок, який не покриває страховка, дуже ймовірно, що відшкодування збитків повністю або частково ляже на плечі споживача.
Ще одним джерелом конфліктів часто стає і те, що автомобіль протягом терміну дії договору залишається у власності лізингової компанії. Це означає, що якщо їй не сподобається поведінка клієнта, лізингодавець може відібрати автомобіль, навіть не звертаючись до суду: адже формально машина належить компанії. Як тільки прийнято рішення про розірвання договору, лізингова компанія може оголосити своє майно в розшук та на цілком законних підставах конфіскувати техніку у лізингоотримувача.
Поширеною помилкою стосовно переваг лізингу стало неправильне сприйняття умов договору з лізинговою компанією. Існує думка, що припинивши вносити платежі за автомобіль, отриманий на умовах лізингу, користувач може повернути машину і цим його обов’язки перед компанією вичерпуються. А у випадку з кредитним автомобілем, власник машини відповідає перед банком не тільки предметом застави, але і усім своїм майном. Потрібно відмітити, що в обох випадках зупинка виплат чревата немалими витратами для споживача. Лізингова компанія обов’язково проведе оцінку авто, підрахує залишкову вартість, амортизацію, зношення, вартість ремонту, додасть до цього пеню та штрафи, після чого пред’явить рахунок колишньому лізингоотримувачу. У Всеукраїнську громадську організацію «Захисту прав споживачів фінансових послуг» не раз звертались споживачі зі скаргами на непомірні рахунки лізингових компаній.
Для того, щоб не опинитись в незручному становищі та не платити зайвого, варто зважено підійти до вибору варіанту купівлі техніки. Цілком можливо, що необхідність першого внеску для купівлі автомобілю в кредит, не така вже і погана умова: адже чим більше внесено коштів спочатку, тим менше тіло кредиту, а значить, і плата за використання коштів буде меншою.
Підписатися на:
Дописи (Atom)