Кредитування, всередині економічного механізму придбало вже філософське значення «Видавати або не видавати» з боку фінустанов, і «брати або не брати» з боку позичальників.
Одна сторона медалі – кредитні установи.
Гроші є. Дії НБУ в цілому і банків окремо, а також якісь позитивні зрушення в економіці додали оптимізму вкладникам. Гроші в банки понесли, перевищивши докризовий рівень депозитів в гривні, не дивлячись на пониження процентних ставок і поступового збільшення термінів вкладів.
І банки несподівано зіткнулися з проблемою збільшення прибуткової частини в кризовий час. Історично основним доходом банків було, є і буде кредитування (близько 70-ти відсотків питомої ваги). На сьогоднішній день, так звані «проблемні» кредити кризового часу на рівні 15-20% в кредитних портфелях, але активного профільного кредитування немає. Є спроби корпоративних кредитів для бізнесу, але ставки перевищують 32% річних, що не кожній компанії під силу.
Ті, хто вистояли – кредитів гостро не потребують, ті ж хто «хитаються» навряд чи їх отримають, у тому числі через зіпсовану репутацію. За рідким виключенням у борг дають без додаткового забезпечення, що є стримуючим чинником, і по суті банки, таким чином, починають нагадувати ломбарди.
Автокредитування, практично єдиний сегмент, що вистояв у кризу, стабільно представлений, як кредитний продукт на ринку фінансових послуг. Єдине – значно збільшений перший внесок, який досягає в середньому до 50% з повним переліком обов'язкових умовностей, таких як – де і у кого страхуватися.
Іпотека, як механізм не працювала і не працює, оскільки немає реальних прогнозів вартості квадратного метра, навіть до кінця цього року. Механізм відсутній, підтримки держави досі немає. Так, що реанімації будівельної галузі за допомогою банківського ресурсу, поки не варто чекати.
Активно розкручується споживче кредитування, єдиний сегмент швидких і великих грошей. Так звані «нульові» комісії, як завжди приховані в першому внеску, який коливається в межах 15-20% від покупки, що в сумі дає банкам прибутковість до 70-90% річних. Обману немає, присутня недомовленість. Ідея розстрочки, знайома і бажана багатьма українцями, знівелювала, і напевно, залишиться лише в історії. Отже, поле для діяльності в банків не таке вже і широке. Плюс заборона на кредитування в іноземній валюті додає питання і застереження банкірів.
Інша сторона медалі – споживачі.
Гроші потрібні. Бізнесу – вистояти і протриматися. Фізичним особам – на власні потреби, інколи для закриття старих кредитів. Але є досвід попереднього буму, коли спочатку мало не затягували взяти кредит, а потім «ненав'язливі» колектори просили сплатити валютні кредити по новому курсу.
До цього можна додати офіційне безробіття в межах 8-10%, зменшення і затримки зарплат, спроби банківського лобі законодавчо полегшити вилучення застави, різного роду реєстри боржників, заборона виїзду за кордон і можна резюмувати, що споживачі не те, що б стали обережними, а можливо і почали боятися боргових зобов'язань.
Люди починають вчитися жити по можливостям – це напевно, і є найголовніший кризовий урок. Можливо тому і не передбачається кредитного буму до кінця цього, початку наступного року. Лаконічний термін «кредитування» перетворився на правдиве слово «борг».
пʼятниця, 20 серпня 2010 р.
Банківська платіжна картка – чи все так просто і невинно?
Той факт, що ви не брали кредит і не являєтесь поручителем по банківському кредиту ще не означає, що у вас немає заборгованості перед банком, про яку ви навіть не здогадуєтесь.
Останнім часом у Всеукраїнську громадську організацію «Захисту прав споживачів фінансових послуг» є частим звернення клієнтів банків, щодо безпідставного нарахування серйозних сум заборгованості за користування банківськими платіжними (та кредитними) картками. Здавалося б, картки повинні слугувати для руху коштів і не створювати заборгованості, оскільки банк у будь-якому разі отримує комісію за перерахунок коштів на картку і з неї.
Сьогодні майже кожний соціально-активний громадянин користується банківською платіжною карткою. Картки використовуються для виплат заробітних плат, стипендій, пенсій, різних видів допомоги та дотацій та ін. Причому не завжди сам споживач ініціює дану процедуру. Часто до зарплатних карток клієнта зобов’язують отримати ще й кредитну картку, яка в фінансовому плані є значно «небезпечнішою» ніж проста платіжна картка.
Отримуючи картку, більшість споживачів навіть не читають умови їх обслуговування. Однак, якщо навіть споживач прочитає умови договору карткового рахунку, то не завжди може повністю оцінити всі нюанси цього рахунку. Досить часто, банк виводить тарифи по обслуговуванню картки в таблиці, в яких важко самостійно розібратись, або банк посилається на документ «Правила обслуговування рахунку», з якими потрібно ознайомлюватись окремо (що зазвичай, мало хто робить).
Стандартна ситуація. Споживач отримує платіжну картку, як правило зарплатну, і користується нею певний період. Згодом, змінюється місце роботи і необхідності в користуванні карткою немає. Людина відкладає її, і навіть взагалі забуває про її існування. Приблизно через два-три (!) роки до споживача звертаються колектори (іноді сам банк) і вимагають погасити заборгованість в розмірі близько 3000 гривень. Споживач звертається в банк за роз’ясненнями, на що працівник банку повідомляє, що заборгованість у виникла за обслуговування карткового рахунку. Оскільки згідно договору карткового рахунку, клієнт повинен був сплачувати 50 гривень в місяць за обслуговування цього рахунку. А той факт, що йому більше не нараховують зарплату (або інші виплати) на цю картку, не звільняє його від сплати банківських послуг за обслуговування рахунку.
Таким чином, з розрахунку 50 грн./міс у споживача за рік виникла заборгованість в розмірі 600 гривень, а так як на його рахунок не поступали кошти, з яких можна б було списати цю суму, то банк відкрив споживачу овердрафт (кредитну лінію!) з відсотковою ставкою 30% річних для погашення заборгованості. Так за три роки, у споживача виникає заборгованість в 3000 гривень (50 грн. за обслуговування рахунку в місяць X 36 місяців) X 30% річних + 660 грн. пеня за прострочений кредит).
З юридичної точки зору дії банку є законними, оскільки умови і тарифи обслуговування карткового рахунку були вказані в договорі, який споживач підписав. Також в цьому ж договорі є пункт, згідно якого, якщо клієнт по закінчені договору не звернувся в банк з заявою про закриття рахунку, то такий договір вважається продовжений ще на рік, а через рік - ще на рік і т.д. З точки зору фінансової доцільності, банку вигідно заробляти гроші на довірі клієнта, адже в цьому випадку, банк нічого не втративши і нічим не ризикнувши, заробив 3000 гривень, а якщо таких клієнтів тисячі, то сума доходу банку – не маленька.
З огляду на звернення до ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг», найчастіше подібні «схеми» використовують в практиці такі банки: Приват, Укргазбанк, Укрсоцбанк. Всі банки внесено до «рейтингу недовіри» ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг».
Останнім часом у Всеукраїнську громадську організацію «Захисту прав споживачів фінансових послуг» є частим звернення клієнтів банків, щодо безпідставного нарахування серйозних сум заборгованості за користування банківськими платіжними (та кредитними) картками. Здавалося б, картки повинні слугувати для руху коштів і не створювати заборгованості, оскільки банк у будь-якому разі отримує комісію за перерахунок коштів на картку і з неї.
Сьогодні майже кожний соціально-активний громадянин користується банківською платіжною карткою. Картки використовуються для виплат заробітних плат, стипендій, пенсій, різних видів допомоги та дотацій та ін. Причому не завжди сам споживач ініціює дану процедуру. Часто до зарплатних карток клієнта зобов’язують отримати ще й кредитну картку, яка в фінансовому плані є значно «небезпечнішою» ніж проста платіжна картка.
Отримуючи картку, більшість споживачів навіть не читають умови їх обслуговування. Однак, якщо навіть споживач прочитає умови договору карткового рахунку, то не завжди може повністю оцінити всі нюанси цього рахунку. Досить часто, банк виводить тарифи по обслуговуванню картки в таблиці, в яких важко самостійно розібратись, або банк посилається на документ «Правила обслуговування рахунку», з якими потрібно ознайомлюватись окремо (що зазвичай, мало хто робить).
Стандартна ситуація. Споживач отримує платіжну картку, як правило зарплатну, і користується нею певний період. Згодом, змінюється місце роботи і необхідності в користуванні карткою немає. Людина відкладає її, і навіть взагалі забуває про її існування. Приблизно через два-три (!) роки до споживача звертаються колектори (іноді сам банк) і вимагають погасити заборгованість в розмірі близько 3000 гривень. Споживач звертається в банк за роз’ясненнями, на що працівник банку повідомляє, що заборгованість у виникла за обслуговування карткового рахунку. Оскільки згідно договору карткового рахунку, клієнт повинен був сплачувати 50 гривень в місяць за обслуговування цього рахунку. А той факт, що йому більше не нараховують зарплату (або інші виплати) на цю картку, не звільняє його від сплати банківських послуг за обслуговування рахунку.
Таким чином, з розрахунку 50 грн./міс у споживача за рік виникла заборгованість в розмірі 600 гривень, а так як на його рахунок не поступали кошти, з яких можна б було списати цю суму, то банк відкрив споживачу овердрафт (кредитну лінію!) з відсотковою ставкою 30% річних для погашення заборгованості. Так за три роки, у споживача виникає заборгованість в 3000 гривень (50 грн. за обслуговування рахунку в місяць X 36 місяців) X 30% річних + 660 грн. пеня за прострочений кредит).
З юридичної точки зору дії банку є законними, оскільки умови і тарифи обслуговування карткового рахунку були вказані в договорі, який споживач підписав. Також в цьому ж договорі є пункт, згідно якого, якщо клієнт по закінчені договору не звернувся в банк з заявою про закриття рахунку, то такий договір вважається продовжений ще на рік, а через рік - ще на рік і т.д. З точки зору фінансової доцільності, банку вигідно заробляти гроші на довірі клієнта, адже в цьому випадку, банк нічого не втративши і нічим не ризикнувши, заробив 3000 гривень, а якщо таких клієнтів тисячі, то сума доходу банку – не маленька.
З огляду на звернення до ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг», найчастіше подібні «схеми» використовують в практиці такі банки: Приват, Укргазбанк, Укрсоцбанк. Всі банки внесено до «рейтингу недовіри» ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг».
Реструктуризація боргів. З чим їдять?
У наші повсякденні будні вже давно увірвалося і надійно закріпилося таке поняття, як реструктуризація. Або точніше реструктуризація боргових зобов'язань. Дотримуючись академічного визначення - це зміна в умовах боргового контракту, відповідно до якого кредитор надає боржникові будь-яку поступку або перевагу (пільгу). Наприклад, кредитор може погодитися на збільшення термінів погашення, тимчасово відстрочити деякі чергові платежі або прийняти платіж менший від передбаченого договором, але встановлений додатковим договором про реструктуризацію. Зацепило дане явище всіх і всяк. Фізичні особи, що отримали кредити або позики, приватні і державні компанії і корпорації, що мають ті або інші кредитні лінії, і навіть країни. Причина у всіх одна – брак грошових коштів не дозволяє виконувати прийняті раніше на себе зобов'язання. І що природно, ініціаторами реструктуризації, виступають позичальники.
За своєю суттю механізм реструктуризації, є ефективним антикризовим засобом, що дозволяє уникнути банкрутств, або дефолтів, і зберегти бізнес-процеси і фінансові ланцюжки. Це можливість або шанс продовжити рух, сподіваючись на кращі, спокійніші економічні часи, і збереження свого імені. Окремо хотілося б відзначити суміжне поняття – реструктуризація бізнесу, яке може відбуватися одночасно з координацією зобов'язань. В даному випадку – це кардинальна зміна системи ведення бізнесу, його структури (наприклад, зміна бізнес-процесів, відмова від деяких напрямів діяльності, зміна комерційної стратегії і тактики).
Робота по реструктуризації індивідуальна, і включає безліч чинників і умовностей, але завжди головними є добровільність(причому обох сторін). Кредитор і позичальник приймають рішення, і рухаються в одному напрямі, стають вимушеними партнерами. Не заглиблюючись в класифікацію, я б розділив методи реструктуризації на:
• Реструктуризація з додатковим дофінансуванням. Яскравим прикладом служить страховий американський гігант AIG, якому був виданий додатковий транш у розмірі 180 млрд. дол. строком до 2017 року в обмін на акції. Таким чином, вдалося уникнути найбільшого банкрутства, держава стала основним акціонером компанії (доля 80%) і здатна контролювати і направляти бізнес-процеси.
• Зміна тимчасових параметрів. Знайомо багатьом фізичним особам, що мають кредити у вітчизняних банках. Тут пролонговуються терміни, тимчасово припиняються деякі обов'язкові платежі, тощо.
Моя позиція – зобов'язання необхідно виконувати. І якщо немає можливості це зробити вчасно або в повному об'ємі, можна йти домовлятися (з представниками банків, інших країн тощо) і скористатися реструктуризацією або корекцією. Це клубок, який треба розплутувати нам всім. Є механізм. Чи є бажання? Адже життя продовжується, і явище кризи має свою точку загасання. Якими ми будемо після?
За своєю суттю механізм реструктуризації, є ефективним антикризовим засобом, що дозволяє уникнути банкрутств, або дефолтів, і зберегти бізнес-процеси і фінансові ланцюжки. Це можливість або шанс продовжити рух, сподіваючись на кращі, спокійніші економічні часи, і збереження свого імені. Окремо хотілося б відзначити суміжне поняття – реструктуризація бізнесу, яке може відбуватися одночасно з координацією зобов'язань. В даному випадку – це кардинальна зміна системи ведення бізнесу, його структури (наприклад, зміна бізнес-процесів, відмова від деяких напрямів діяльності, зміна комерційної стратегії і тактики).
Робота по реструктуризації індивідуальна, і включає безліч чинників і умовностей, але завжди головними є добровільність(причому обох сторін). Кредитор і позичальник приймають рішення, і рухаються в одному напрямі, стають вимушеними партнерами. Не заглиблюючись в класифікацію, я б розділив методи реструктуризації на:
• Реструктуризація з додатковим дофінансуванням. Яскравим прикладом служить страховий американський гігант AIG, якому був виданий додатковий транш у розмірі 180 млрд. дол. строком до 2017 року в обмін на акції. Таким чином, вдалося уникнути найбільшого банкрутства, держава стала основним акціонером компанії (доля 80%) і здатна контролювати і направляти бізнес-процеси.
• Зміна тимчасових параметрів. Знайомо багатьом фізичним особам, що мають кредити у вітчизняних банках. Тут пролонговуються терміни, тимчасово припиняються деякі обов'язкові платежі, тощо.
Моя позиція – зобов'язання необхідно виконувати. І якщо немає можливості це зробити вчасно або в повному об'ємі, можна йти домовлятися (з представниками банків, інших країн тощо) і скористатися реструктуризацією або корекцією. Це клубок, який треба розплутувати нам всім. Є механізм. Чи є бажання? Адже життя продовжується, і явище кризи має свою точку загасання. Якими ми будемо після?
На що необхідно звертати увагу підписуючи депозитний договір?
«Гроші повинні працювати!». Для звичайного пересічного громадянина найпростіше рішення – відкрити депозит у банку. Здається, що може бути легше? Обираємо банк з найбільшими відсотками, або ще краще, той банк, що знаходиться поряд із домом чи місцем роботи, підписуємо договір і… «гроші починають працювати!».
Українці «завдячуючи» світовій кризі, зараз принаймні стали серйозніше ставитись до вибору банку. Однак договори, нажаль, все ще часто «підмахують» не читаючи.
Даремно думати, що завжди можна відмовитись від умов договору і припинити його дію в будь-який момент без втрат.
Звертаємо вашу увагу, що укладаючи договір з банком слід уважно його прочитати перед підписанням. Якщо ви не впевнені, що знайдете всі «підводні камені», краще звернутись до фахівців (юристів, чи фінансистів).
Уважно читайте пункти договору щодо можливості дострокового розірвання договору депозиту, а також про можливі санкції у такому випадку. При достроковому розірванні договору з вашого боку, можливо зменшення відсотків, однак сума не може бути меншою, ніж та, яку ви поклали на депозит.
При оформленні договору слід уважно заповнювати особисті дані (прізвище, ім’я та по-батькові) на відповідному бланку. Переконайтесь, що ваші особисті дані вірно внесено у сам договір.
У депозитному договорі, обов’язково повинні бути вказаний строк, на який ви укладаєте договір, відсотки, що будуть нараховуватись та термін їх виплат (щомісячні нарахування, чи в кінці строку).
Перевіряйте, щоб ваш екземпляр договору був посвідчений лише круглою печаткою банку чи його філіалу, призначеною для проведення подібних операцій та підписом уповноваженої особи. Лише такий документ має юридичну силу.
Обов’язково вичитуйте усі додатки до договору, зокрема, ті, що стосуються обслуговування карткового рахунку (досить часто при укладанні депозитного договору банки «бонусом» оформлюють платіжні та кредитні картки). За користування платіжних карток банк може вводити додаткові тарифи, про які має бути інформація у додатках.
Звертайте увагу на пункт договору, що прописує можливість автоматичної пролонгації договору, а також про можливі санкції за несвоєчасне отримання вкладу (депозиту).
Банк в обов’язковому порядку має бути учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (дана інформація досить часто прописується в пунктах самого договору).
Отже, максимально вивчайте все, що пов’язано з діяльністю банківської установи і обов’язково вичитуйте договори, перш ніж їх підписати.
Українці «завдячуючи» світовій кризі, зараз принаймні стали серйозніше ставитись до вибору банку. Однак договори, нажаль, все ще часто «підмахують» не читаючи.
Даремно думати, що завжди можна відмовитись від умов договору і припинити його дію в будь-який момент без втрат.
Звертаємо вашу увагу, що укладаючи договір з банком слід уважно його прочитати перед підписанням. Якщо ви не впевнені, що знайдете всі «підводні камені», краще звернутись до фахівців (юристів, чи фінансистів).
Уважно читайте пункти договору щодо можливості дострокового розірвання договору депозиту, а також про можливі санкції у такому випадку. При достроковому розірванні договору з вашого боку, можливо зменшення відсотків, однак сума не може бути меншою, ніж та, яку ви поклали на депозит.
При оформленні договору слід уважно заповнювати особисті дані (прізвище, ім’я та по-батькові) на відповідному бланку. Переконайтесь, що ваші особисті дані вірно внесено у сам договір.
У депозитному договорі, обов’язково повинні бути вказаний строк, на який ви укладаєте договір, відсотки, що будуть нараховуватись та термін їх виплат (щомісячні нарахування, чи в кінці строку).
Перевіряйте, щоб ваш екземпляр договору був посвідчений лише круглою печаткою банку чи його філіалу, призначеною для проведення подібних операцій та підписом уповноваженої особи. Лише такий документ має юридичну силу.
Обов’язково вичитуйте усі додатки до договору, зокрема, ті, що стосуються обслуговування карткового рахунку (досить часто при укладанні депозитного договору банки «бонусом» оформлюють платіжні та кредитні картки). За користування платіжних карток банк може вводити додаткові тарифи, про які має бути інформація у додатках.
Звертайте увагу на пункт договору, що прописує можливість автоматичної пролонгації договору, а також про можливі санкції за несвоєчасне отримання вкладу (депозиту).
Банк в обов’язковому порядку має бути учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (дана інформація досить часто прописується в пунктах самого договору).
Отже, максимально вивчайте все, що пов’язано з діяльністю банківської установи і обов’язково вичитуйте договори, перш ніж їх підписати.
Ліквідація страхової компанії. Що треба знати її клієнтам?
Ліквідація страхової компанії – це повне припинення її діяльності. Серед останніх найбільш відомих ліквідаційних процедур значаться компанії «Вексель» та «Страхові традиції». На черзі може стати СК «Авіоніка». Акціонери цієї страхової компанії, розглянуть питання її ліквідації на зборах акціонерів 25 серпня 2010 р.
Отже, як відбуваються процес ліквідації страхової компанії і розрахунки з клієнтами?
Повна ліквідація може здійснюватись згідно рішення акціонерів або ухвали господарського суду (у випадку банкрутства).
Одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію страхової компанії призначається ліквідаційна комісія (і ліквідатор), котрі керують процесом закриття підприємства. Ліквідаційна комісія складає перелік діючих договорів страхування, виявляє усіх дебіторів і кредиторів та здійснює розрахунки з ними. Для цього використовуються наявні грошові кошти, а при необхідності продається майно компанії.
Про визнання страхової компанії банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури обов’язково публікується інформація в офіційному друкованому органі Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України (газети "Голос України" чи "Урядовий кур'єр"). Клієнтам страхових компаній важливо завжди відслідковувати таку інформацію.
У відповідності з Законом для отримання відшкодування, клієнтові ліквідованої страхової компанії, необхідно протягом місяця від початку ліквідаційної процедури звернутись до ліквідатора з заявою про внесення до реєстру кредиторів. До заяви необхідно додати документи, які підтверджують, що він є клієнтом даної страхової компанії (достатньо копії договору страхування та квитанції про сплату страхового платежу).
Заяви, які надійшли після 30-денного терміну, не розглядаються та вважаються погашеними. Тобто, якщо клієнт протягом місяця не звернеться з вимогою до ліквідатора, він втрачає право повернути свої кошти.
Клієнтові важливо відстежувати, чи визнані вимоги щодо виплати страхового відшкодування і якщо ні – таке рішення можна оскаржити в судовому порядку.
Розраховувати на отримання відшкодувань за страховими випадками можуть лише ті, у кого страховий випадок стався до дати відкриття ліквідаційної процедури. Інші страхувальники можуть розраховувати на повернення частини сплаченої ними премії – за той строк, що договір вже не діє, хоча був сплачений.
Ліквідація СК може тривати в цілому півтора року. Фактично вона починається з моменту винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом та не може перевищувати 12 місяців, при цьому даний строк може бути продовжений відповідним господарським судом ще на 6 місяців.
В разі, якщо страхова компанія знаходиться в стадії ліквідації або визнана банкрутом, виплату відшкодування за полісом ОСЦПВ (обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності) можна отримати через Моторно (транспортне) страхове бюро України (лише у разі, якщо страхова компанія була її членом). Кошти на відшкодування виділяються за рахунок гарантійного внеску, який проблемний страховик вносив до Фонду захисту потерпілих при вступі до Моторного бюро.
Для отримання відшкодування страхувальнику необхідно повідомити МТСБУ про ДТП (особисто, поштою, електронною поштою або факсом) та підготувати пакет документів.
Перелік документів включає: заяву на відшкодування збитків (з обов’язковим зазначенням розмірів збитків); діючий на момент ДТП поліс ОСЦПВ; копія посвідчення особи; копія прав водія; копія ідентифікаційного номеру; копія документа про реєстрацію транспортного засобу; довідка про пошкодження транспортного засобу, складена інспектором ДАІ на місці ДТП; інформація про наявність полісу КАСКО; оригінал або завірена копія результатів оцінки шкоди, нанесеної автомобілю (з урахуванням амортизаційного зносу), з фотографіями пошкодженого ТЗ, його номерних знаків і номера кузова; оригінал або завірена копія результатів оцінки ТЗ після ДТП (якщо авто не підлягає ремонту); довідка про ДТП, яка видається органами внутрішніх справ (розширена довідка з інформацією про учасників ДТП і осіб, винних в скоєнні ДТП); копія постанови місцевого суду, завірена мокрою печаткою цього суду та така, що підтверджує відповідальність іншого учасника ДТП.
Отже, як відбуваються процес ліквідації страхової компанії і розрахунки з клієнтами?
Повна ліквідація може здійснюватись згідно рішення акціонерів або ухвали господарського суду (у випадку банкрутства).
Одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію страхової компанії призначається ліквідаційна комісія (і ліквідатор), котрі керують процесом закриття підприємства. Ліквідаційна комісія складає перелік діючих договорів страхування, виявляє усіх дебіторів і кредиторів та здійснює розрахунки з ними. Для цього використовуються наявні грошові кошти, а при необхідності продається майно компанії.
Про визнання страхової компанії банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури обов’язково публікується інформація в офіційному друкованому органі Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України (газети "Голос України" чи "Урядовий кур'єр"). Клієнтам страхових компаній важливо завжди відслідковувати таку інформацію.
У відповідності з Законом для отримання відшкодування, клієнтові ліквідованої страхової компанії, необхідно протягом місяця від початку ліквідаційної процедури звернутись до ліквідатора з заявою про внесення до реєстру кредиторів. До заяви необхідно додати документи, які підтверджують, що він є клієнтом даної страхової компанії (достатньо копії договору страхування та квитанції про сплату страхового платежу).
Заяви, які надійшли після 30-денного терміну, не розглядаються та вважаються погашеними. Тобто, якщо клієнт протягом місяця не звернеться з вимогою до ліквідатора, він втрачає право повернути свої кошти.
Клієнтові важливо відстежувати, чи визнані вимоги щодо виплати страхового відшкодування і якщо ні – таке рішення можна оскаржити в судовому порядку.
Розраховувати на отримання відшкодувань за страховими випадками можуть лише ті, у кого страховий випадок стався до дати відкриття ліквідаційної процедури. Інші страхувальники можуть розраховувати на повернення частини сплаченої ними премії – за той строк, що договір вже не діє, хоча був сплачений.
Ліквідація СК може тривати в цілому півтора року. Фактично вона починається з моменту винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом та не може перевищувати 12 місяців, при цьому даний строк може бути продовжений відповідним господарським судом ще на 6 місяців.
В разі, якщо страхова компанія знаходиться в стадії ліквідації або визнана банкрутом, виплату відшкодування за полісом ОСЦПВ (обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності) можна отримати через Моторно (транспортне) страхове бюро України (лише у разі, якщо страхова компанія була її членом). Кошти на відшкодування виділяються за рахунок гарантійного внеску, який проблемний страховик вносив до Фонду захисту потерпілих при вступі до Моторного бюро.
Для отримання відшкодування страхувальнику необхідно повідомити МТСБУ про ДТП (особисто, поштою, електронною поштою або факсом) та підготувати пакет документів.
Перелік документів включає: заяву на відшкодування збитків (з обов’язковим зазначенням розмірів збитків); діючий на момент ДТП поліс ОСЦПВ; копія посвідчення особи; копія прав водія; копія ідентифікаційного номеру; копія документа про реєстрацію транспортного засобу; довідка про пошкодження транспортного засобу, складена інспектором ДАІ на місці ДТП; інформація про наявність полісу КАСКО; оригінал або завірена копія результатів оцінки шкоди, нанесеної автомобілю (з урахуванням амортизаційного зносу), з фотографіями пошкодженого ТЗ, його номерних знаків і номера кузова; оригінал або завірена копія результатів оцінки ТЗ після ДТП (якщо авто не підлягає ремонту); довідка про ДТП, яка видається органами внутрішніх справ (розширена довідка з інформацією про учасників ДТП і осіб, винних в скоєнні ДТП); копія постанови місцевого суду, завірена мокрою печаткою цього суду та така, що підтверджує відповідальність іншого учасника ДТП.
Підписатися на:
Дописи (Atom)