Зауваження по проекту Податкового кодексу

17 червня Верховна Рада прийняла в першому читанні проект Податкового кодексу, що був розроблений урядом.
В проекті кодексу закладено цілий ряд прогресивних положень, направлених на стимулювання інвестиційно-інноваційного розвитку. Добре опрацьований розділ, присвячений оподаткуванню прибутку підприємства.
Проте в нинішньому варіанті документа міститься, на мій погляд, досить багато системних недоліків та помилок. Головний недолік – чітка орієнтованість кодексу на створення більш комфортних умов і розширення повноважень чиновників та дискримінація суб’єктів економічної діяльності. Розширення повноважень контролюючих органів і зростання адміністративного тиску може привести лише до зниження довіри до влади та збільшення обсягів тіньової економіки.
Я згоден з тим, що діюче податкове законодавство не дозволяє уряду ефективно адмініструвати систему збору податків через велику кількість «податкових ям» - наприклад, за рахунок переведення в готівку грошових коштів через «конвертаційні центри» або за рахунок угод з офшорними компаніями. Це ж законодавство не вигідне і цивілізованому бізнесу, оскільки дозволяє недобросовісним конкурентам, не сплачувати податків, занижувати ціни на свої товари та послуги.
Безумовно, необхідно виводити економіку з податкової тіні і таким чином розширяти податкову базу. Всі повинні платити податки. Однак, неможна проводити детінізацію економіки виключно через посилення фіскального тиску на бізнес, розширення прав і можливостей контролюючих органів і посилення відповідальності платників податків. Паралельно потрібно створювати умови, коли підприємцям буде вигідніше платити податки, ніж розробляти ризикові схеми по їх мінімізації.
Підприємців особливо турбує нова норма відносно визначення «звичайних цін». Дійсно, така практика в світі існує, однак порядок визначення повинен бути прописаний максимально чітко і докладно. Цього в кодексі не зроблено, а значить, створені можливості для свавілля і волюнтаризму з боку чиновників. Податківці зможуть диктувати підприємцям ціни купівлі і продажу сировини та матеріалів.
Також викликає серйозні заперечення норма про запровадження непрямих методів визначення податкових зобов'язань. Оскільки і вона не деталізована, це може призвести до необґрунтованого втручання податківців в особисте життя підприємців.
Особливо багато недоопрацювань міститься у другому розділі кодексу, який регламентує питання адміністрування податків, прав та обов’язків платників податків та податкових органів. Наприклад, тепер співробітники ДПАУ отримують право допросити співробітників чи власників підприємств і, навіть, призводити обшук у них вдома – без санкції суду.
В цілому проект кодексу не передбачає зручної для підприємців процедури узгодження податкових зобов’язань. А податківці отримують право безакцептного, тобто без згоди підприємця, списання коштів з рахунків підприємств.
Крім змін зазначених процедур, необхідно створити врівноважені умови для зростання економіки.
Я пропоную:
- знизити ставки податку на прибуток підприємств і прибутку на добавлену вартість не тимчасово, на три роки, а на постійній основі;
- кардинально змінити механізм адміністрування ПДВ, запровадивши процедуру автоматичного відшкодування податку;
- одночасно з проведення податкової реформи провести амністію капіталів в Україні, щоб позбавити підприємців від ризику націоналізації і експропріації своїх активів.
Також з тексту кодексу потрібно вилучити норми по адмініструванню податків, які різко погіршують положення платників податків. Серед них:
- дозвіл податковим органом проводити позапланові перевірки без рішення суду;
- норми, спрямовані на обмеження банківської таємниці.
Після прийняття Податкового кодексу положення підприємців повинно, як мінімум, не погіршиться, в порівнянні з діючим законодавством.
Можна використати досвід Казахстану. Податковий кодекс цієї країни, підготовлений із залученням висококласних міжнародних експертів і прийнятий кілька місяців тому, рахується зразковим серед країн СНД. Його можна було б прийняти за основу для розробки українського податкового законодавства.
Уже очевидно, що часу до закінчення поточної сесії Верховної Ради (9 липня), недостатньо для повноцінної підготовки Податкового кодексу України. Я рекомендував би уряду відмовитися від ідеї форсованого прийняття цього документу і перенести голосування за проект Податкового кодексу в другому читанні на осінь для того, щоб у спеціалістів, депутатів і підприємців був час для якісного доопрацювання цього документу.

Пропозиція для вкладників «проблемних» банків

Шановні вкладники «проблемних» банків!

Як президент Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» повідомляю, що організація пропонує Вам допомогу в отриманні депозитів з «проблемних» банків.

Пропозиція передбачає перехід на обслуговування вкладників із «проблемних» банків в інший банк, що дозволить вирішити проблему повернення Вашого депозиту.

У разі зацікавлення пропозицією телефонуйте у колл-центр ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг»: 0 (44) 501-01-87.

Раді Вам допомогти!

Операція «Ліквідація»

Під ліквідацією суб'єкта підприємництва, в тому числі і банківської установи, розуміється припинення його основної діяльності з виключенням із державного реєстру (єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Ліквідація тягне за собою припинення прав і обов'язків суб'єкта підприємництва без переходу прав та обов'язків іншим особам. На відміну від банкрутства, яке підтверджує неможливість боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, ліквідація суб'єкта підприємництва може бути, як добровільна (за рішенням засновників), так і примусова (наприклад, постанова суду).

У разі виникнення ознак неплатоспроможності, банківські установи, як суб'єкти господарської діяльності, керуються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але в тій частині, яка не суперечить нормам Закону України «Про банки і банківську діяльність». Основним ініціатором ліквідації банку, при виникненні фінансового дисбалансу або неможливістю справлятися зі своїми зобов'язаннями, виступає основний фінансовий регулятор всієї банківської системи України - НБУ. Дії Нацбанку щодо фінансового оздоровлення банку, можна розбити на:

• Призначення в банк тимчасової адміністрації (видається відповідна Постанова, в якій визначено тимчасовий адміністратор, коло його повноважень, термін дії тимчасового адміністратора). Дана Постанова обов'язково публікується в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше трьох днів з дня прийняття такого рішення (наприклад, такі банки, як «Укрпромбанк», «Родовід банк», «Національний кредит»).
• Додаткове введення в банку мораторію на задоволення вимог кредиторів (на термін не більше 6 місяців і стосується зобов'язань, термін виконання яких виник до призначення тимчасової адміністрації). При цьому мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій і на задоволення вимог за зобов'язаннями, які виникли під час дії тимчасової адміністрації банку.

Після закінчення дії мораторію неустойка та суми збитків, які банк був зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до оплати в розмірах, які існували до введення мораторію.

Якщо ж, по закінченні 6 місяців з дня введення тимчасової адміністрації, у разі неможливості відновити фінансовий стан банку, НБУ може бути прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.

Також, ініціювати процедуру банкрутства можуть кредитори банку, які дочекались обмеження мораторію і пред'явили вимоги після закінчення цієї процедури та не отримали задоволення своїх вимог.

P.S.
До речі, в даний час, внесені зміни в законодавство, якими забороняється на забезпечення позову зупиняти рішення НБУ про призначення тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Мова йде про Закон "Про внесення зміни до деяких законів України (щодо недопущення зловживання правом на оскарження). Іншими словами на сьогодні заборонено скасовувати ліквідацію банків, навіть в судовому порядку.

Проблеми медичного страхування в Україні

Вартість програм медичного страхування в гривні, за різними оцінками, зросла з початку 2010 року на 50-55%, що практично відповідає докризовій ціні в доларах.

У зв'язку з привабливістю цього сегмента ринку з'явилися нові гравці (наприклад, AXA), а також пожвавилися такі компанії як «Кредо-класик», «Європейський страховий альянс» і деякі інші, які не дуже активно займалися цим видом страхування раніше.

Таким чином, на ринку ДМС відбулося посилення конкуренції, що, як водиться, спричинило за собою демпінг цін на пропоновані послуги з медстрахування зі сторони деяких СК. Щоб залучити або переманити клієнтів деякі страхові компанії часто знижують ціни на медичне страхування на 25-35%. Природно в умовах, коли вартість медичних препаратів зростає, такий демпінг не може тривати довго, це піраміда. Фактично можливості для такої політики здешевлення страхових медичних полісів вичерпалися вже в першому півріччі поточного року. Страхові компанії, що залучали великих клієнтів за допомогою занижених тарифах у 2009 р., зараз починають зазнавати труднощів з виплатами, що виливається у конфлікти з клієнтами. До Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» часто надходить інформація, яка свідчить про тенденцію дострокового розірвання клієнтами договорів, укладених за демпінговими тарифами. Страховики, які занижували розцінки, починають обмежувати обслуговування і відмовляти в оплаті медпослуг.

Моя думка, як експерта: СК, які пропонували корпоративним клієнтам поліси за заниженими цінами повинні будуть в другому півріччі 2010 року або збільшити ціни, або піти з цього ринку, щоб уникнути банкрутства.

До нас часто звертаються громадяни з питанням: «Чи варто давати згоду на корпоративну медичну страховку, якщо її пропонує роботодавець?». Наші рекомендації - погоджуйтеся, якщо поліс повністю оплачує роботодавець. Якщо ж роботодавець зобов'язує співробітника сплачувати поліс частково самостійно, то крім того, що співробітнику не представляється можливість вибирати умови поліса, це робить за нього роботодавець, то й договір страхування після звільнення співробітника втрачає силу.

Що стосується страхування громадян, які бажають страхуватися самостійно, тобто роздрібного сегмента ДМС, то ситуація не вселяє оптимізму. Більшість страховиків припускають страховки тільки для VIP-клієнтів. Мова не йде про відмову СК страхувати громадян, вони просто пропонують 8-15 тисяч грн. на рік. Враховуючи, що доходи українських громадян падають, можливість для отримання доступного медичного страхування в поточному році буде залишатися низькою.

На мою думку, істотне зростання ринку медичного страхування можливе тільки після введення норми обов'язкового медичного страхування, оплачувати яку повинен буде роботодавець. Головною перевагою цієї норми буде - масовість, що спричинить зниження тарифів на послуги медичного страхування.

Банківський сектор України.

Банківський сектор буде кардинальним чином переформатовано. Як кількісно, так і якісно. Суть системи заощаджень залишиться колишньою, але форми збереження і примноження - зазнають істотних змін. І не тільки в головах.

День вчорашній.
У результаті світової фінансово-економічної кризи наш банківський сектор зазнав втрат:
• Зменшення активності діяльності банків
• Значне зменшення ресурсної бази
• Збільшення ваги в портфелі проблемних кредитів
• Діяльність банків приносила збитки

В результаті, Національним банком України у 25-ти банках була введена тимчасова адміністрація (причому п'ять з них повністю відновили свою нормальну діяльність, три - були капіталізовані державою); у 13-ти банків були відкликані ліцензії та розпочато процедуру ліквідації. У якійсь мірі було підірвано довіру українців, як до банківської системи, так і до національної валюти. Відбувся відтік коштів. Відчувався гострий дефіцит ресурсів, як у банках, так і в економіці в цілому.

День сьогоднішній.
За даними НБУ, в країні діє 176 банків, у тому числі 51 банків - з іноземним капіталом. Частка іноземного капіталу в банківській системі, на 01 травня 2010 р. - 34%. У першій десятці - вісім банків з іноземним капіталом. Загальні активи системи збільшилися на 1% до 1012 млрд. грн. Відтік коштів з банків припинився. Більше того, депозити фізичних осіб збільшилися з початку року на 9, 2% до 229 млрд. грн. і перевищив кризовий рівень на 27 млрд. грн. Банківська система змогла повернути довіру населення, і до національної валюти в тому числі (кошти фізосіб у гривні збільшилися на 14%).
Звичайно ж, не все так добре, про що свідчить і негативний фінансовий результат роботи банків за перші чотири місяці в розмірі 5,1 млрд. грн. та збереження великої частки (близько 13,2%, після скорочення на 2,6% або 3,0 млрд. грн.) негативно кваліфікованих кредитів (сумнівних або безнадійних) в 113,4 млрд. грн. Але Рубікон не був перетнутий. І в банківській системі зафіксований профіцит коштів. Залишилося лише розумно використовувати даний позитивний момент.

Погляд вперед.
Як показав досвід останніх двох років, банку не обов'язково прагнути до кількісного фактора (філіальна мережа, кількість виданих кредитів, залучених депозитів та інше), так як розмір банку - це не гарантія «непотоплюваності» фінансової установи. Це факт. Розуміють це банкіри. Зрозуміли це громадяни. І при виборі банку сьогодні, українець далеко не в першу чергу звертає увагу в яку «десятку» входить банк. Даний критерій стає суто банківським, тобто внутрішнім, що не впливає на зовнішні обставини. Люди схильні довіряти середнім банкам. Парадоксально, але виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб потерпілим, зайве тому підтвердження. Стабільно і, насправді, гарантовано проводяться виплати фізичним особам, які були вкладниками середніх банків. Дрібні банки просто поглинаються. Вклади у великі банки - не можуть бути компенсовані, через відсутність розміру таких коштів у Фонді.
Банкам необхідно шукати альтернативні джерела доходів, окрім кредитування. На сьогодні структура активних операцій практично незмінна. Це кредитні операції, або 71,5% від усіх операцій.
Можливо, банки поступово, по суті, будуть перетворюватися в інвестиційні, для того щоб безпосередньо інвестувати в економіку країни. Це цілком логічно, після помилок «кредитного споживчого буму». Але не кожен суб'єкт підприємницької діяльності зможе обслужити існуючу відсоткову ставку. Та й не кожному суб'єкту і видадуть. Чекати часу немає. У випадку ж «прямого інвестування» банк сам оцінює ризики зсередини. В результаті - гроші потрапляють в економіку. Маховик набирає обертів.

Реальна вартість автомобіля в кредит або сім раз відмір – один раз відріж.

Незважаючи на кризу, тема автокредитування на сьогоднішній день залишилась актуальною. Всеукраїнська громадська організація «Захисту прав споживачів фінансових послуг» вирішили провести дослідження реальної вартості автокредиту, враховуючи середньо-оптимальні умови кредитування, які пропонуються потенційним споживачам.
Отже, перед тим як розпочати розрахунок вартості автокредиту, хотілося б поділитись деякими своїми спостереженнями. Проводилось дослідження на тему: «чи усвідомлювали позичальники всі можливі ризики при отриманні кредиту». Як показали дослідження, 90% (!) позичальників, які зверталися за консультацією до організації не усвідомлювали ризиків при одержанні кредиту. За результатами дослідження можна сформувати основні хибні судження позичальників при отриманні кредиту:

1. «Якщо у мене виникнуть фінансові труднощі, я завжди зможу домовитись з банком про «кредитні канікули» або зменшення суми платежів на деякий час».
Насправді банк не хоче йти на поступку при автокредитуванні так як вартість автомобіля (вартість заставного майна) постійно зменшується і банк не хоче ризикувати.

2. «Забезпеченням (заставою) по моєму кредиту являється автомобіль, і якщо я не зможу платити кредит, то банк забере автомобіль і в мене не буде більше зобов’язань перед банком».
Насправді, якщо питання стягнення з Вас заборгованості буде вирішуватись в судовому порядку, то з Вас стягнуть СУМУ БОРГУ з усіма комісіями, штрафами і неустойками, і якщо ця сума боргу буде вища вартості автомобіля, то Державна виконавча служба зверне стягнення НА ВСЕ ВАШЕ МАЙНО (будинок, земельну ділянку, побутові прилади…) де б воно не знаходилось, а якщо такого майна немає, то борг буде утримуватись з Ваших щомісячних доходів (заробітна платня, пенсія, допомога), погодьтесь, це як мінімум – ганебно.

3. «Я оплачую страхування автомобіля і життя тільки при оформленні кредиту»
Насправді страхування автомобіля КАСКО (5-6% від вартості автомобіля) та страхування життя (1-3% від суми кредиту) сплачується щорічно протягом всього терміну дії кредитної угоди. Це значно здорожчує позику.

4. «Мій автомобіль застрахований КАСКО і якщо з ним щось трапиться, то страхова компанія оплатить мені ремонт автомобіля»
Насправді вигодонабувачем в договорах страхування при автокредитуванні виступає банк, тобто у випадку ДТП страхова компанія перераховує суму відшкодування (яка, як правило, нижча реальної суми збитків) в рахунок погашення частини тіла кредиту. А це означає що Ви незважаючи на всі обставини продовжуєте платити кредит згідно графіку і додатково, ЗА ВЛАСНІ КОШТИ відновлюєте свій автомобіль.

Отож, якщо Ви вирішили ризикнути, то ми спробуємо розрахувати реальну середню вартість кредитного автомобіля у відсотковому співвідношенні з терміном кредитування 5 років.
Початкова вартість автомобіля (перший внесок та всі платежі по сплаті тіла кредиту) +
1. комісія банку за оформлення кредиту 2,5% від суми кредиту
2. комісія банку за перерахунок коштів на автосалон - 1,5 % від перерахованої суми
3. страхування автомобіля (повне КАСКО) в запропонованій банком страховій компанії 5,5% від вартості автомобіля x 5 років так як автомобіль страхується щорічно протягом всього терміну дії кредитного договору.
4. 20% - середня відсоткова ставка по авто кредитуванню на сьогоднішній день x 5 років.
5. 5% від вартості автомобіля – середня вартість додаткових витрат при обслуговуванні автомобіля на фірмових СТО (одна з обов’язкових умов банку), де ціни, інколи, необґрунтовано завищені.

Разом сукупна вартість автомобіля виходить: реальна вартість автомобіля + 136,5%, тобто, якщо вартість автомобіля в салоні становить 100 000 гривень, то вартість цього автомобіля в кредит буде становити 236 500 гривень !!! (це приблизно два таких автомобіля + гроші на їх обслуговування та заправку на всі 5 років ). Це 124 грн. щоденно.

З другого боку, якщо ці 124 грн. відкладати, то автомобіль вартістю 100 000 грн. ви зможете придбати через 806 днів, а це приблизно 2 роки і 2 місяці. При цьому, ви не понесете ніяких додаткових витрат і не будете мати ніяких фінансових зобов’язань. А якщо ці гроші відкладати на накопичувальний депозит (депозити) з середньою відсотковою ставкою 20%, то автомобіль вартістю 100 000 грн. ви зможете придбати приблизно через 1,5 року.

Приблизно така кредитна реальність на сьогоднішній день, а ось «брати чи не брати» вирішувати Вам.

Правила гри. Регулятори фінансового ринку. Хто вони?

Ринок фінансових послуг невидимий. Хоча практично всі громадяни, тим або іншим чином причетні до кругообігу «послуг в гроші» і навпаки. І в якийсь момент може здатися, що немає управи на банк, який «заморозив» твій внесок, або на страхову компанію, яка на століття відкладає виплату за страховим випадком.

Насправді ж ринок фінансових послуг достатньо жорстко зарегульований. Правила «висічені» в законах і Конституції. Безліч нормативних актів, що регламентують діяльність суб'єктів фінансового сектору (наприклад, перелік функціональних обов'язків Комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, перераховується в 95-ти пунктах, відповідного Положення) за серйозне порушення яких, компанії позбавляються ліцензій, тобто бізнесу. Бізнесу, в який, не так просто зайти (наприклад, статутний капітал комерційного банку, внесений тільки грошовими коштами, становить 10 млн. євро).

Одним з основних Законів, який визначає поле діяльності фінансових організацій і регулюючих органів, є Закон «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. А також, що важливо, створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг.

На сьогоднішній день, контроль над ринком фінпослуг здійснюють три незалежні державні установи:
• відносно ринку банківських послуг, та її учасників - Національним банком України (НБУ);
• відносно ринків цінних паперів і похідних цінних паперів, і його учасників - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР);
• відносно інших ринків і учасників фінансових послуг (страхові компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди) - Комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг).

Кожне, з яких є окремою юридичною особою, має своє відокремлене майно, що належить Державі, сформований статутний капітал, свої органи Правління та філіальну мережу.

Незважаючи на юридичне розділення, фінансові регулятори активно співпрацюють між собою. Виражається це в тому, числі:
• Інформування один одного про будь-які спостереження і висновки;
• Доступ до інформаційних баз даних один одного;
• Участь у роботі інших органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, з правом дорадчого голосу;
• Обов'язкове проведення спільних оперативних нарад, не рідше одного разу на квартал або частіше, за вимогою одного з керівників цих органів.

Фінансові регулятори наділені достатньою кількістю прав і повноважень, які регламентують і регулюють дії суб'єктів фінансового ринку, починаючи від монопольного допуску на цей ринок, лобіювання законопроектів, і закінчуючи рішеннями про усунення з ринку (відкликання ліцензій) недобросовісних учасників, аж до ліквідації. Невидимі для нас Регулятори утримують ринок у межах Правил.

Р.S.
В даний час, ще триває дискусія про створення єдиного регулятора фінансових ринків в Україні. Наводитися маса доводів, як прихильників, так і противників даної тези. Моя позиція - необхідно всі функції регулювання п

Що робити з «зайвими грошима»?

Якщо у Вас виникло запитання «що робити з вільними грошима?», то Ви потрапляєте в категорію потенційних інвесторів. Однак, інвестором Ви станете, лише вклавши куди-небудь свій капітал.

Пересічному громадянинові з усього набору інструментів інвестування в наших умовах можна розглядати:
 вкладення грошей у банк;
 самостійне інвестування в цінні папери;
 вкладення грошей в інвестиційний фонд (ПІФ).

Розглянемо основні міркування, що необхідні для прийняття правильного рішення, в залежності від поставлених інвестором завдань. При цьому критеріями для порівняння візьмемо такі параметри: витрати, що виникають, податки, дохід, ризик, знання інвестором особливостей функціонування фінансового ринку (кваліфікація), ліквідність вкладу (ймовірність повернення грошей).

Вкладення грошей у банк - найпростіший вид індивідуального інвестування: інвестор відкриває рахунок, на який перераховує свої гроші і на його внесок нараховуються відсотки. Витрати у цьому випадку мінімальні і отримуваний дохід податками не обкладається. Ризики також можна зробити порівняно мінімальними, якщо суму вкладу розділити на кілька банків. Оскільки ризик вкладень у банк невисокий, то і прибутковість невисока: у середньому 9-11% річних у валюті та 18-20% річних у гривні. Кваліфікація інвесторові в цьому випадку не потрібна і ймовірність повернення грошей у встановлені умовами договору строки висока. Таким чином, Ваш банківський вклад, при сформованому рівні інфляції, дозволить вирішити основну задачу збереження грошей.

Другий вид індивідуального інвестування, що забезпечує більш високий дохід – це інвестування в прості цінні папери. Формуючи свій портфель цінних паперів, Ви, таким чином, будете самостійно розпоряджатися вкладеними коштами: управляти ризиками, ліквідністю вкладених грошових коштів, а в разі необхідності, зможете повернути частину грошей на термінові потреби. Саме оперативність у прийнятті рішень щодо структури портфеля, термінів інвестування забезпечує більш високу прибутковість цього виду інвестування. Однак, Вам, як інвестору, необхідно мати хороші спеціальні знання, тому що прибутковість управління портфелем цінних паперів і рівень ризику залежить безпосередньо від кваліфікації інвестора. Крім того, інвестор сплачує податок у розмірі 15%, який обчислюється з різниці між доходом від реалізації цінних паперів і фактичним витратами на їх покупку, комісійні брокеру та інші витрати на укладання угод.

На відміну від двох попередніх варіантів інвестиційні фонди являють собою форму колективного інвестування. Вам, як інвестору, належить тільки деяка частка в активах, куди інвестовані гроші вкладників фонду. Вкладники інвестиційних фондів сплачують податок за ставкою 5%. Інвестору не потрібні високі професійні навики, йому необхідно правильно вибрати управляючу компанію і провести аналіз вимог, що пред'являються до якості управління активами фонду.

Звертаємо також увагу інвестора, що різні фонди можуть показувати дуже різну прибутковість за підсумками своєї діяльності: в одних вона може перевищувати 100% річних, в інших - не досягає й 2-3%.

Наш висновок такий: найбільш підходящий інструмент інвестування для пересічного громадянина - це банківський депозит.